Інструкція, що входить до упаковки: інформація для користувача

Цитосар, 100 мг, порошок і розчинник для приготування розчину для ін'єкцій
Cytarabinum
Необхідно уважно ознайомитися з вмістом інструкції перед застосуванням ліку, оскільки вона містить
важливу інформацію для пацієнта.

Зберігайте цю інструкцію, щоб у разі потреби мати можливість знову її прочитати.
У разі будь-яких сумнівів звертайтеся до лікаря або фармацевта.
Цей лікарський засіб призначено строго певній особі. Не передавайте його іншим. Ліки можуть нашкодити іншій особі, навіть якщо симптоми її хвороби такі самі.
Якщо у пацієнта виникнуть будь-які небажані ефекти, у тому числі ті, що не зазначені в цій інструкції, необхідно повідомити лікаря або фармацевта. Див. розділ 4.

Зміст інструкції

Що таке лікарський засіб і для чого його застосовують
Важлива інформація перед застосуванням ліку
Як застосовувати лікарський засіб
Можливі небажані ефекти
Як зберігати лікарський засіб
Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке лікарський засіб і для чого його застосовують

Лікарський засіб належить до групи протиракових засобів. Застосовувати його можуть лише лікарі, які мають досвід у галузі хіміотерапії ракових захворювань, і тільки в тому випадку, коли користь від лікування цитарабіном перевищує можливі ризики.
Засіб застосовують для лікування гострого мієлобластного лейкозу у дорослих і дітей. Також показаний для лікування гострого лімфобластного лейкозу та хронічного мієлолейкозу. Може застосовуватися у монотерапії (як єдиний препарат) або одночасно з іншими протираковими засобами. Найкращі результати досягаються при застосуванні комбінованої терапії.
У монотерапії або одночасно з натрієвою солью сукцинату гідрокортизону
та метотрексатом, введеним інтратекально, може застосовуватися для лікування лейкозу з ураженням оболонок головного і спинного мозку.
Лікарський засіб у великих дозах, введений внутрішньовенно крапельно, одночасно з іншими протираковими засобами або у монотерапії, ефективний для лікування лейкозу з поганим прогнозом, лікарсько-стійкого лейкозу та загострень (рецидивів) гострого лейкозу.
Рідко ефективний для лікування пацієнтів із твердими пухлинами.

2. Важливі відомості перед застосуванням лікарського засобу

Коли не застосовувати лікарський засіб

якщо пацієнт має алергію на цитарабін або будь-який інший компонент цього лікарського засобу (перелічені в розділі 6).

У разі терапії великими дозами, введеними внутрішньовенно, або при підготовці розчину для внутрішньоканального введення не можна використовувати розчинники, що містять бензиловий спирт.
Попередження та заходи обережності

У пацієнтів із попередньо виявленим лікарським пригніченням функції кісткового мозку. Лікарський засіб сильно пригнічує функцію кісткового мозку, викликає лейкопенію (зниження кількості білих кров’яних клітин у периферичній крові), тромбоцитопенію (зниження кількості тромбоцитів) та анемію. Існує ризик потенційно смертельних інфекцій, пов’язаних з гранулоцитопенією (зниження кількості нейтрофілів — одного з видів білих кров’яних клітин), ризик зниження захисних властивостей організму та кровотеч через тромбоцитопенію. Лікар може розглянути можливість припинення застосування лікарського засобу або корекції дози, якщо в периферичній крові пацієнта виявлено менше 50 000 тромбоцитів/мм³ або 1000 гранулоцитів/мм³. Повторне застосування лікарського засобу можливе після відновлення функції кісткового мозку та збільшення кількості тромбоцитів і гранулоцитів.
У пацієнтів, які отримують великі дози лікарського засобу (2–3 г/м² площі тіла), через можливість виникнення тяжких і навіть смертельних уражень центральної нервової системи (зокрема, судоми), шлунково-кишкового тракту, легень (синдром гострої дихальної недостатності дорослих, набряк легень) та симптомів кардіомегалії (збільшення серця).
У пацієнтів, які проходять лікування великими дозами лікарського засобу, оскільки спостерігалося тяжке ураження очей, а також ризик розвитку нейропатії. Можуть знадобитися зміни схеми лікування, щоб уникнути невідворотних нейрологічних порушень.
У пацієнтів, які отримують великі дози цитарабіну в комбінації з циклофосфамідом, оскільки спостерігалися випадки кардіомегалії, що призводили до смерті.
У пацієнтів з гострим нелімфобластним лейкозом, які одночасно отримують великі дози цитарабіну, даунорубіцин та аспарагіназу, оскільки спостерігалися периферичні нейропатії (захворювання периферичних нервів) рухові та чутливі.
Під час застосування швидких внутрішньовенних ін’єкцій великих доз лікарського засобу, оскільки часто виникають нудота та блювота, які можуть тривати кілька годин. Ці симптоми, як правило, менш виражені, коли лікарський засіб вводиться крапельно.
У пацієнтів, які отримують стандартні дози лікарського засобу одночасно з іншими ліками, через можливість виникнення симптомів перитоніту, коліту з супутньою нейтропенією та тромбоцитопенією.
У дітей із гострим мієлобластним лейкозом після внутрішньоканального та внутрішньовенного введення стандартних доз лікарського засобу одночасно з іншими ліками спостерігався розвиток затриманого прогресуючого висхідного паралічу, що закінчувався смертю.
У пацієнтів із порушеннями функції печінки або нирок, у яких лікарський засіб слід застосовувати, якщо можливо, у зменшених дозах.
Під час застосування лікарського засобу з іншими ліками через можливість розвитку гострого панкреатиту.
Під час внутрішньоканального введення лікарського засобу через можливість виникнення системних токсичних симптомів. Рекомендовано ретельний контроль функції кровотворної системи лікарем. Може знадобитися корекція дози лікарського засобу.
У пацієнтів, які отримують лікарський засіб як внутрішньоканально, так і внутрішньовенно з інтервалом у кілька днів, оскільки існує підвищений ризик ураження спинного мозку. У тяжких станах, коли життю пацієнта загрожує небезпека, рішення про одночасне внутрішньоканальне та внутрішньовенне введення лікарського засобу має залежати виключно від оцінки лікаря.
У пацієнтів, які отримують лікарський засіб внутрішньовенно одночасно з метотрексатом, що вводиться внутрішньоканально, повідомлялися випадки тяжких нейрологічних побічних реакцій, зокрема головний біль, параліч, кома та інсультоподібні епізоди.

Лікарський засіб може викликати гіперурикемію (підвищення рівня сечової кислоти в крові),
яка є наслідком швидкого лізису (розпаду) пухлинних клітин. Лікар повинен
контролювати рівень сечової кислоти в крові пацієнта та, якщо необхідно, застосувати
відповідні фармакологічні засоби.
Пацієнтам, які отримують лікарський засіб, слід регулярно проводити контроль функції кісткового мозку, печінки та нирок.
Пацієнтам, які приймають лікарський засіб, не слід робити щеплення живими вакцинами. Вони можуть отримувати мертві або інактивовані вакцини, однак їхня ефективність може бути зниженою.
Введення живих або живих ослаблених вакцин пацієнтам із ослабленою імунною системою внаслідок хіміотерапії (включаючи цей лікарський засіб) може призвести до тяжких інфекцій, а навіть до смерті.
Інші лікарські засоби
Перед застосуванням нового лікарського засобу разом із цим лікарським засобом необхідно повідомити про це лікаря.
Слід повідомити лікареві про всі ліки, які пацієнт приймає зараз або приймав нещодавно, а також про ліки, які пацієнт планує приймати.
Лікарський засіб може впливати на рівень дигоксину в плазмі крові.
Спостерігалося відсутність швидкого поліпшення стану пацієнтів, інфікованих Klebsiella pneumoniae, які отримували цитарабін і одночасно лікувалися гентаміцином. Рекомендовано змінити антибактеріальну терапію.
Лікарський засіб може знижувати ефективність флуцитозину.
Лікарський засіб, введений внутрішньовенно, одночасно з метотрексатом, введеним внутрішньоканально, може збільшувати ризик тяжких нейрологічних побічних реакцій.
Вагітність та годування грудьми
Вагітність
Якщо пацієнтка вагітна або годує грудьми, підозрює, що може бути вагітною, або планує завагітніти, вона повинна проконсультуватися з лікарем або фармацевтом перед застосуванням цього лікарського засобу.
У разі настання вагітності необхідно звернутися до лікаря.
Жінки віком репродуктивного віку можуть приймати лікарський засіб лише після ретельного зважування співвідношення потенційної користі до можливого ризику для матері та плоду.
Застосування лікарського засобу в першому триместрі вагітності може спричиняти вроджені вади розвитку плоду. Ризик ураження плоду значно менший, якщо лікування розпочати в другому або третьому триместрі вагітності.
Лікарський засіб Цитосар 100 мг порошок і розчинник для приготування розчину для ін’єкцій містить бензиловий спирт — консервант, який може проникати через плаценту (див. розділ 2 «Лікарський засіб містить бензиловий спирт і натрій»).
Контрацепція у жінок репродуктивного віку
Жінки повинні завжди застосовувати ефективний метод контролю за вагітністю (контрацепцію), щоб уникнути вагітності під час лікування та протягом 6 місяців після прийому останньої дози. Слід проконсультуватися з лікарем щодо методів контрацепції, які є відповідними для пацієнтки та її партнера.
Контрацепція у чоловіків
Чоловіки, які мають партнерок репродуктивного віку, повинні завжди застосовувати високоефективні методи контрацепції під час лікування та протягом 3 місяців після введення останньої дози.
Годування грудьми
Недостатньо даних щодо проникнення лікарського засобу в грудне молоко.
Через ризик серйозних побічних реакцій, які можуть виникнути у немовлят, що годуються молоком матерів, які отримують лікарський засіб, лікар може розглянути рішення про припинення годування грудьми на період лікування лікарським засобом та щонайменше тиждень після введення останньої дози або про припинення застосування лікарського засобу, враховуючи користь від лікування для матері.
Керування транспортними засобами та робота з механізмами
Вплив лікарського засобу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не досліджувався.
Може впливати на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами через можливі побічні реакції (наприклад, порушення функції мозку, запаморочення).
Лікарський засіб містить бензиловий спирт і натрій
Лікарський засіб Цитосар 100 мг порошок і розчинник для приготування розчину для ін’єкцій містить 9 мг бензилового спирту в кожному 1 мл розчинника, що відповідає 9 мг/мл бензилового спирту. Бензиловий спирт може викликати алергічні реакції. Його застосування маленьким дітям пов’язане з ризиком тяжких побічних реакцій, включаючи порушення дихання (англ. gasping syndrome).
Не застосовувати новонародженим (до 4 тижнів життя) без призначення лікаря.
Не застосовувати маленьким дітям (віком до 3 років) довше тижня без призначення лікаря або фармацевта.
Пацієнти з захворюваннями печінки або нирок, а також жінки вагітні або які годують грудьми, повинні проконсультуватися з лікарем або фармацевтом перед застосуванням лікарського засобу, оскільки велика кількість бензилового спирту може накопичуватися в їхньому організмі та викликати побічні реакції (так звану метаболічну ацидозу).
Якщо лікарський засіб застосовується великими дозами або внутрішньоканально, не можна використовувати розчинники, що містять бензиловий спирт. Для розчинення лікарського засобу слід використовувати 0,9% розчин натрію хлориду без консервантів.
Лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію в кожній ампулі, тобто лікарський засіб вважається «безнатрієвим».

3. Як застосовувати ліки

Лікар визначить дозу препарату, яка буде найбільш відповідною для конкретного пацієнта. Схема
і спосіб застосування залежать від призначеного режиму лікування. Препарат може
вводитися внутрішньовенно крапельно, внутрішньовенно струменево, підшкірно або внутрішньоканально.
Застосування більшої, ніж рекомендована, дози препарату
Препарат застосовуватиметься в умовах лікарні лікарями, які мають досвід у галузі хіміотерапії
пухлин, тому застосування більшої, ніж рекомендована, дози препарату є малоймовірним.
Припинення застосування препарату
Про припинення лікування вирішує лікар. У разі будь-яких подальших сумнівів, пов’язаних із
застосуванням цього препарату, слід звернутися до лікаря або фармацевта.

4. Можливі побічні ефекти

Як і будь-який інший лікарський засіб, цей препарат може спричиняти побічні ефекти, хоча вони не виникають у кожного пацієнта.
Дуже почасті ( можуть виникати частіше, ніж у 1 із 10 осіб):

Сепсис (поширене інфікування організму), пневмонія, інфекція.
Пригнічення функції кісткового мозку, тромбоцитопенія (зниження кількості тромбоцитів), анемія, мегалобластна анемія (сукупність симптомів, що виникає при зниженні рівня гемоглобіну та зменшенні кількості, але збільшенні розмірів червоних кров'яних клітин), лейкопенія (зниження кількості білих кров'яних клітин), зниження кількості ретикулоцитів (незрілих форм червоних кров'яних клітин).
Запалення слизової оболонки ротової порожнини, виразка слизової оболонки ротової порожнини, виразка слизової оболонки анального отвору, запалення слизової оболонки анального отвору, діарея, блювота, нудота, біль у животі.
Порушення функції печінки.
Випадіння волосся, висип.
Синдром цитарабіну (лихоманка, біль у м'язах, біль у кістках, іноді біль у грудній клітці, макульозно-папульозний висип, кон'юнктивіт та погане самопочуття, що найчастіше виникають через 6–12 годин після введення препарату).
Лихоманка.
Неправильні результати дослідження біопсії кісткового мозку та мазка крові.
Порушення функції мозку та мозочка*, сонливість*.
Порушення рогівки*.
Синдром гострої дихальної недостатності (хвороба легень)*, набряк легень*.

Почасті (можуть виникати не частіше, ніж у 1 із 10 осіб):

Виразка шкіри.
Некротичний ентерит*.
Лущення шкіри*.

Невідома частота (не може бути визначена на підставі наявних даних):

Запалення підшкірної тканини у місці ін'єкції.
Анафілактична реакція (гостра алергічна реакція), алергічний набряк.
Зниження апетиту.
Токсичне ураження нервів, запалення нервів, запаморочення, головний біль.
Кон'юнктивіт.
Перикардит, брадикардія (зниження частоти серцевих скорочень) синусового походження.
Тромбофлебіт.
Задишка, біль у горлі.
Панкреатит, виразка стравоходу, езофагіт.
Жовтяниця.
Болюче почервоніння та утворення пухирів на руках і підошвах (синдром еритрома-дизестезії долонно-підошовної), кропив'янка, свербіж, плями.
Порушення функції нирок, затримка сечі.
Біль у грудній клітці, біль і запалення у місці підшкірного введення.
Абсцес печінки*.
Зміна особистості*.
Кома*, судоми*, периферична рухова нейропатія*, периферична чутлива нейропатія*.
Кардіоміопатія* (хвороба серця).
Некроз шлунка або кишечника*, виразка шлунка або кишечника*, пневматоз кишечника*, перитоніт*.
Ураження печінки*, гіпербілірубінемія* (підвищення концентрації білірубіну в крові).

*побічні ефекти, що виникають після лікування великими дозами препарату, інші, ніж після застосування стандартних доз.
Повідомлення про побічні ефекти
Якщо виникнуть будь-які побічні ефекти, включаючи ті, що не зазначені в цій інструкції, необхідно повідомити лікаря або фармацевта. Побічні ефекти можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу побічних ефектів лікарських засобів Управління реєстрації лікарських засобів, медичних виробів та біоцидних продуктів
Al. Jerozolimskie 181C
02-222 Варшава
Тел.: + 48 22 49 21 301
Факс: + 48 22 49 21 309
Веб-сайт: https://smz.ezdrowie.gov.pl
Побічні ефекти також можна повідомляти суб'єкту-відповідальному або представнику суб'єкта-відповідального.
Завдяки повідомленням про побічні ефекти можна зібрати додаткову інформацію щодо безпеки застосування препарату.

5. Як зберігати ліки

Ліки потрібно зберігати в недоступному для дітей місці.
Не застосовувати цей лік після закінчення терміну придатності, зазначеного на етикетці та (або) упаковці після:
EXP. Термін придатності означає останній день зазначеного місяця.
Зберігати при температурі нижче 25°C.
Приготований розчин (із використанням розчинника, що входить до складу упаковки) можна зберігати
до 4 днів у холодильнику (2°C - 8°C) або до 24 годин при температурі нижче 30°C.
Ліки не слід викидати у каналізацію чи побутові контейнери для сміття. Слід запитати
фармацевта, як позбутися ліків, які вже не використовуються. Така дія допоможе зберегти
навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить ліки

Діючою речовиною ліків є цитарабін. Кожен флакон містить 100 мг цитарабіну.
Інші складові: хлоридна кислота (для регулювання рН), натрію гідроксид (для регулювання рН).
Розчинник: вода для ін'єкцій, бензиловий спирт (див. пункт 2 «Ліки містять бензиловий спирт і натрій»).

Як виглядають ліки та що містить упаковка
Білий кристалічний порошок та безбарвний розчинник.
Упаковка містить 1 флакон з безбарвного скла, закритий бромбутіловим корком
та алюмінієвою кришкою, і 1 ампулу з безбарвного скла з розчинником, у картонному
пакуванні.
Суб'єкт, відповідальний за випуск на ринок
Pfizer Europe MA EEIG
Boulevard de la Plaine 17
1050 Bruxelles
Бельгія
Виробник
Actavis Italy S.p.A.
Viale Pasteur 10
20014 Nerviano (Milano)
Італія
Для отримання додаткової інформації звертайтеся до представника суб'єкта, відповідального за випуск на ринок:
Pfizer Polska Sp. z o.o.
тел.: 22 335 61 00

Інформація, призначена виключно для медичного фахового персоналу

Повна інформація про лікарський засіб міститься в Інструкції з медичного застосування.
Дозування та спосіб застосування
Препарат неактивний при пероральному застосуванні. Препарат може вводитися внутрішньовенно у вигляді інфузії, внутрішньовенно у вигляді ін'єкції, підшкірно або внутрішньоспинно.
Великі дози препарату краще переносяться пацієнтами, якщо вони вводяться у вигляді швидкої внутрішньовенної ін'єкції, ніж при повільній внутрішньовій інфузії.
Внутрішньовенне введення
Стандартні дози
На початку лікування (індукція ремісії) гострого нелімфобластного лейкозу доза препарату, що застосовується одночасно з іншими протипухлинними засобами, зазвичай становить 100 мг/м² тіла на добу при неперервній внутрішньовій інфузії (дні з 1 по 7) або 100 мг/м² тіла внутрішньовенно кожні 12 годин (дні з 1 по 7).

Великі дози
Від 2 г/м² тіла до 3 г/м² тіла, вводяться внутрішньовенно інфузійно протягом 1–3 годин, кожні 12 годин протягом 2–6 днів у поєднанні з іншими протипухлинними препаратами або у монотерапії. При терапії великими дозами не слід застосовувати розчинники, що містять бензиловий спирт.
Дозування препарату при гострому лімфобластному лейкозі та неходжкінських лімфомах у дітей має бути у відповідності з поточними рекомендаціями.
Внутрішньоспинне введення при лейкозі з ураженням оболонок головного і спинного мозку
При підготовці цитарабіну для внутрішньоспинного введення не слід застосовувати розчинники, що містять бензиловий спирт. Для відновлення препарату слід використовувати 0,9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій без консерванту. Препарат слід вводити негайно після приготування.
Цитарабін застосовували внутрішньоспинно при гострому лейкозі в дозах від 5 мг/м² до 75 мг/м² тіла. Частота введення становила від однієї дози на добу протягом 4 днів до однієї дози кожні 4 дні. Найчастіше застосовуваною дозою було 30 мг/м² тіла кожні 4 дні до досягнення нормалізації показників спинномозкової рідини, після чого проводили один додатковий курс лікування. Схема дозування зазвичай залежить від типу та ступеня тяжкості симптомів з боку центральної нервової системи, а також від відповіді на попереднє лікування.
Цитарабін застосовували внутрішньоспинно разом з натрію сукцинатом гідрокортизону та метотрексатом як у профілактиці ново виявленого гострого лімфобластного лейкозу у дітей, так і при лікуванні лейкозу з ураженням оболонок головного і спинного мозку. Профілактичне лікування цими трьома препаратами запобігало ураженню ЦНС та забезпечувало подібну частоту повних вилікувань та рівень виживання, як і у пацієнтів, яким на початковому етапі профілактики застосовували променеву терапію ЦНС та внутрішньоспинно метотрексат. Доза цитарабіну становила 30 мг/м² тіла, натрію сукцинату гідрокортизону — 15 мг/м² тіла, метотрексату — 15 мг/м² тіла (загальна максимальна одноразова доза — 15 мг/м² тіла метотрексату). Перед початком лікування лікар повинен ознайомитися з цією схемою, проте у дітей та підлітків дозування метотрексату слід застосовувати залежно від віку, а не від площі поверхні тіла.
Профілактичне лікування трьома препаратами може застосовуватися після успішного початкового лікування лейкозу з ураженням оболонок головного і спинного мозку. Перед початком терапії за цією схемою лікар повинен ознайомитися з поточними рекомендаціями.
Цитарабін, введений внутрішньоспинно, може викликати загальні симптоми токсичності, при цьому необхідне ретельне моніторування кровотворної системи. Може знадобитися корекція протилейкозної терапії. Тяжкі токсичні дії трапляються рідко. Коли цитарабін вводиться як внутрішньоспинно, так і внутрішньовенно з інтервалом у кілька днів, існує підвищений ризик токсичного впливу на кістковий мозок; проте у випадках тяжкого, що загрожує життю захворювання, одночасне застосування цитарабіну внутрішньовенно та внутрішньоспинно залишається на розсуд лікаря.
У разі наявності вогнищ лейкозних інфільтратів у центральній нервовій системі внутрішньоспинне введення препарату може виявитися неефективним. У такому випадку краще застосовувати променеву терапію.
Підшкірне введення
Зазвичай вводять 20–100 мг/м² тіла залежно від показань та застосованої схеми лікування.
Дозування препарату при гострому лімфобластному лейкозі та неходжкінських лімфомах у дітей має бути у відповідності з поточними рекомендаціями.
Діти та підлітки
Дозування препарату подібне до рекомендованого у дорослих. Поточні рекомендації щодо дозування у дітей та підлітків слід перевірити в останніх стандартах ведення пацієнтів.
Для відновлення препарату слід використовувати 0,9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій без консерванту. Препарат слід вводити негайно після приготування.
Несумісність лікарських засобів
Препарат фізично несумісний з гепарином, інсуліном, 5-фторурацилом, натрію сукцинатом метилпреднізолону, пеніцилінами, такими як оксацилін, пеніцилін G.
Сумісність лікарських засобів
Цитарабін залишається сумісним з наступними препаратами у вказаних концентраціях у 5% водному розчині глюкози протягом 8 годин: цитарабін 0,8 мг/мл та цефалотин (натрієва сіль) 1,0 мг/мл; цитарабін 0,4 мг/мл та преднізолон (натрієва сіль фосфату) 0,2 мг/мл; цитарабін 16 мг/мл та вінкрістин (сульфат) 4 мкг/мл. Цитарабін також фізично сумісний з метотрексатом.
Особливі заходи обережності під час зберігання
Стабільність та сумісність після відновлення
Дослідження хімічної та фізичної стабільності препарату показали, що цитарабін залишається стабільним протягом 7 днів при температурі нижче 25 °C у скляних пляшках та пластикових пакетах для внутрішньовенних інфузій у розчині концентрації 0,5 мг/мл після змішування з наступними розчинниками:

вода для ін'єкцій,
5% розчин глюкози для ін'єкцій,
0,9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій.

Цитарабін також залишається стабільним протягом 7 днів при температурі нижче 25 °C, при температурі 20 °C та 4 °C у скляних пляшках та пластикових пакетах для внутрішньовенних інфузій у розчині концентрації 8–32 мг/мл після змішування з наступними розчинниками:
5% розчин глюкози для ін'єкцій,

5% глюкоза у 0,2% розчині натрію хлориду для ін'єкцій,
0,9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій.

Цитарабін залишається стабільним до 8 днів при температурі нижче 25 °C у концентрації 2 мг/мл у присутності KCl концентрацією 50 мЕкв/500 мл після змішування з наступними розчинниками:

5% розчин глюкози для ін'єкцій,
0,9% розчин натрію хлориду для ін'єкцій.

Цитарабін також залишається стабільним при температурі нижче 25 °C або при температурі від 8 °C у концентраціях 0,2–1,0 мг/мл у присутності натрію бікарбонату у кількості 50 мЕкв/л у 5% розчині глюкози або у 5% глюкозі у 0,2% розчині натрію хлориду протягом 7 днів у скляних пляшках або пакетах для внутрішньовенних інфузій.
Ін'єкції цитарабіну та приготовані розчини для інфузії не містять консервантів. Тому рекомендується готувати подальші розведення безпосередньо перед використанням, а інфузію починати якомога швидше після приготування розчину. Інфузію слід завершити протягом 24 годин після приготування розчину, а залишок розчину — утилізувати.