Севоране

Інструкція, що входить до упаковки: інформація для пацієнта

Севоране, 100%, інгаляційна рідина
Sevofluranum
Перед застосуванням ліку зверніть увагу на вміст інструкції, оскільки вона містить
важливу інформацію для пацієнта.

• Зберігайте цю інструкцію, щоб у разі потреби мати можливість знову її прочитати.
• За наявності будь-яких сумнівів звертайтеся до лікаря, хірурга або анестезіолога.
• Якщо у пацієнта виникнуть будь-які небажані ефекти, у тому числі ті, що не зазначені в цій інструкції, повідомте про це лікаря або фармацевта. Див. пункт 4.

Зміст інструкції

1. Що таке Севоране і для чого його застосовують
2. Важлива інформація перед застосуванням ліку Севоране
3. Як застосовувати Севоране
4. Можливі небажані ефекти
5. Як зберігати Севоране
6. Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке Севоране і для чого його застосовують

Севоране — це інгаляційний (який вдихає пацієнт) анестетик, що випускається у вигляді
рідини. Діючою речовиною є севофлуран — єдиний компонент препарату. У спеціальному пристрої
(випарнику) препарат перетворюється на газ, який після змішування з киснем або сумішшю кисню та закису азоту вдихає пацієнт.
Севоране може застосовуватися виключно лікарем-анестезіологом або під його наглядом.
Севоране використовується для викликання глибокого сну та знеболення (загальна анестезія) у дорослих та дітей під час хірургічних втручань у стаціонарних і амбулаторних умовах.

2. Важливі відомості перед застосуванням лікарського засобу Севоране

Севоране повинен застосовуватися виключно лікарем-анестезіологом або під його наглядом
особами, які пройшли підготовку з використання загального знеболення. Необхідно забезпечити безпосередній доступ до
обладнання для підтримання прохідності дихальних шляхів, штучної вентиляції легень, подачі кисню
та реанімації серцево-судинної системи.
Коли не застосовувати лікарський засіб Севоране

• Якщо у пацієнта або у когось із членів його родини під час операції виникло порушення, що називається злощасною гіпертермією (дуже висока температура, артеріальна гіпертензія, м’язова ригідність та тахікардія під час або невдовзі після операції).
• Якщо у пацієнта виявлено або підозрюється алергія (гіперчутливість) до Севоране або іншого галогенованого засобу для загального знеболення.
• Якщо загальне знеболення є протипоказаним.

Якщо один із вищезазначених пунктів стосується пацієнта, перед операцією необхідно
повідомити про це лікаря-анестезіолога, який проводитиме знеболення.
Попередження та заходи обережності
Необхідно дотримуватися особливої обережності, якщо:

• пацієнту раніше застосовували засоби для загального знеболення, особливо якщо їх застосовували багаторазово в короткі терміни, оскільки деякі анестетики можуть іноді спричиняти ураження печінки, зокрема проявляються жовтяницею (жовте забарвлення шкіри),
• пацієнт приймає ліки, що спричиняють порушення функції печінки,
• у пацієнта виявлено інше захворювання, яке не пов’язане з операцією: ○ захворювання нирок, ○ захворювання серця, зокрема вроджений синдром подовження інтервалу QT, ○ порушення функції печінки, ○ артеріальний тиск, що відхиляється від норми, ○ підвищений внутрішньочерепний тиск, ○ нейром’язові порушення (наприклад, м’язова дистрофія Дюшенна), ○ хворобу Помпе (генетичні порушення метаболізму глікогену), особливо у дітей, ○ мітохондріальну хворобу (генетичне захворювання, спричинене порушеннями функціонування та структури мітохондрій),
• у пацієнта виявлено гіповолемію (зниження об’єму циркулюючої крові), артеріальну гіпотензію або інші гемодинамічні порушення (пов’язані з кровообігом),
• у пацієнта є схильність до нападів судоми (особливо у дітей та молодих дорослих).

Якщо один із вищезазначених випадків стосується пацієнта, необхідно повідомити про це
лікареві. Лікар вирішить, чи можна застосовувати лікарський засіб Севоране.
Необхідно дотримуватися особливої обережності, оскільки лікарський засіб Севоране:

• може пригнічувати дихальну функцію та, таким чином, посилювати дію наркотичних засобів або інших ліків, що пригнічують дихання, які застосовуються під час підготовки пацієнта до операції. Лікар повинен контролювати дихальну функцію пацієнта та, за необхідності, підтримувати дихання.
• може спричиняти післяопераційні порушення функції печінки (від легких до тяжких) або гепатит із жовтяницею або без неї. Ризик ураження печінки зростає при попередньому застосуванні інгаляційних галогенованих анестетиків, особливо якщо їх застосовували з інтервалом менше трьох місяців.
• може спричинити загрожуючу життю злощасну гіпертермію. Необхідно повідомити лікаря, якщо це захворювання виникало у пацієнта або у когось із членів його родини раніше (див. пункт «Коли не застосовувати лікарський засіб Севоране»).
• може в окремих випадках, як і інші інгаляційні анестетики, спричиняти підвищення концентрації калію в сироватці крові, що пов’язують із післяопераційними порушеннями серцевого ритму та смертністю у дітей.

Севоране та інші ліки
Необхідно повідомити лікареві про всі ліки, які пацієнт приймає в даний час або
недавно, включаючи ті, що відпускаються без рецепта. Це стосується також фітотерапевтичних засобів та
дієтичних добавок.
Севоране можна застосовувати разом із такими ліками, які часто використовуються під час хірургічних
втручань:

• засобами, що діють на центральну нервову систему (барбітурати, бензодіазепіни, опіоїди),
• засобами, що діють на вегетативну нервову систему (систему, яка контролює обмін речовин та нормальне функціонування внутрішніх органів),
• м’язовими релаксантами (панкуроній, векуроній, атракурій),
• антибактеріальними засобами (зокрема аміноглікозидні антибіотики),
• гормональними препаратами,
• кровозамінниками,
• засобами, що діють на серцево-судинну систему (зокрема адреналін).

Однак необхідно дотримуватися обережності, якщо Севоране застосовується одночасно з:

• адреноміметиками, такими як ізопреналін, адреналін і норадреналін, через можливий ризик виникнення шлуночкових порушень серцевого ритму, а також симпатоміметиками з опосередкованою дією (наприклад, амфетамін і ефедрин), оскільки існує ризик гострого нападу гіпертензії,
• неселективними інгібіторами МАО, оскільки під час операції може виникнути гіпертензивний криз. Тому за два тижні до хірургічного втручання рекомендується припинити лікування неселективним інгібітором МАО,
• бета-адреноблокаторами, які широко застосовуються при лікуванні захворювань серцево-судинної системи,
• блокаторами кальцієвих каналів, особливо похідними дигідропіридину, оскільки севофлуран може спричиняти значну артеріальну гіпотензію, а також верапамілом, оскільки при одночасному застосуванні спостерігалися порушення передсердно-шлуночкової провідності,
• речовинами, що індукують ізофермент CYP2E1, такими як ізоніазид і алкоголем, оскільки вони можуть підвищувати метаболізм севофлурану та спричиняти суттєве зростання концентрації фторидів у плазмі. Одночасне застосування севофлурану та ізоніазиду може посилювати гепатотоксичну дію ізоніазиду,
• звичайним звіробоєм, оскільки повідомлялося про виникнення тяжкої гіпотензії та подовження часу прокидання після інгаляційних галогенованих анестетиків у пацієнтів, які тривало застосовували звіробій.

Якщо вищезазначене стосується пацієнта, необхідно повідомити про це лікареві, який його веде, або
анестезіологу.
Вагітність, годування грудьми та вплив на фертильність
Якщо пацієнтка вагітна або підозрює, що може бути вагітною, вона повинна повідомити про це
лікареві, хірургу або анестезіологу. У жінок вагітних, через відсутність даних, лікарський засіб можна застосовувати
лише тоді, коли це абсолютно необхідно.
Якщо пацієнтка годує грудьми, вона повинна повідомити про це лікареві. Лікар порадить припинити
годування грудьми на 48 годин після введення лікарського засобу Севоране та вилучити молоко, утворене за цей
період.
Керування транспортними засобами та обслуговування механізмів
Севоране може спричиняти тимчасові порушення психофізичної працездатності, тому не слід
керувати механічними транспортними засобами або обслуговувати будь-які механізми, доки
не минуть ці порушення.

3. Як застосовувати Севоране

Дозу препарату Севоране, яку отримує пацієнт, встановлює лікар-анестезіолог. Вона залежить від віку пацієнта, маси тіла та виду хірургічного втручання.
Препарат Севоране є знеболювальним газом, який пацієнт вдихає (інгаляційно). Севоране доступний у вигляді рідини, яка потім перетворюється на газ у спеціально каліброваному для севофлурану випарнику. Це дозволяє точно контролювати концентрацію введеного препарату.

4. Можливі побічні ефекти

Як і будь-який лікарський засіб, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча вони не виникають у кожного пацієнта.
Більшість побічних ефектів є легкими або помірними за ступенем тяжкості та носять тимчасовий характер.
Дуже часто (у більш ніж 1 із 10 пацієнтів) спостерігали такі побічні ефекти:

• дорослі пацієнти: артеріальна гіпотензія, нудота та блювота;
• літні пацієнти: брадикардія, артеріальна гіпотензія та нудота;
• діти: збудження, кашель, блювота та нудота.

Часто (у 1–10 із 100 пацієнтів):

• марення,
• сонливість,
• запаморочення,
• головний біль,
• тахікардія,
• артеріальна гіпертензія,
• порушення дихання,
• спазм голосової щілини,
• надмірне виділення слини,
• тремтіння,
• гарячка,
• неправильний рівень глюкози в крові,
• неправильні результати функціональних проб печінки,
• неправильна кількість білих кров’яних тілець,
• тимчасове підвищення концентрації фторидів (продукту розпаду препарату) у крові. (Під час та після знеболення препаратом Севоране може тимчасово підвищуватися концентрація неорганічних фторидів у сироватці. Це не впливає на функцію нирок.),
• гіпотермія (значне зниження температури тіла).

Не дуже часто (у 1–10 із 1000 пацієнтів):

• повна атріовентрикулярна блокада (різновид порушення серцевого ритму).

Інші побічні ефекти, про які повідомляли після введення препарату Севоране в обіг, з невідомою частотою виникнення:

• анафілактична реакція (серйозна алергічна реакція, яка може призвести до загрози життю анафілактичного шоку),
• псевдоаналіфактична реакція (подібна до вищезгаданої, але з іншим механізмом розвитку),
• гіперчутливість,
• судоми,
• дистонія (порушення м’язового тонусу),
• зупинка серця (у окремих випадках),
• бронхоспазм,
• задиха,
• свистяче дихання,
• гепатит,
• печінкова недостатність,
• некроз печінки,
• контактний дерматит,
• свербіж,
• висип,
• набряк обличчя,
• кропив’янка,
• почуття дискомфорту в грудній клітці,
• зловісна гіпертермія (проявляється, зокрема, дуже високою температурою),
• подовження інтервалу QT (порушення електричної активності серця, що призводить до змін на ЕКГ), пов’язане з шлуночковою тахікардією torsade de pointes (загрозливе життю нерегулярне серцебиття).

Після застосування препарату Севоране
Пацієнт прокидається протягом кількох хвилин.
Якщо після знеболення виникнуть будь-які нетипові або несподівані побічні ефекти, необхідно негайно повідомити лікаря, що веде пацієнта, або анестезіолога.
У разі запитань щодо препарату Севоране, на які немає відповідей у цій інструкції, слід звернутися до лікаря, що веде пацієнта, або анестезіолога.
Повідомлення про побічні ефекти
Якщо виникнуть будь-які побічні ефекти, у тому числі ті, що не зазначені в цій інструкції, слід повідомити лікаря, що веде пацієнта, анестезіолога, фармацевта або медсестру.
Побічні ефекти можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу побічних ефектів лікарських засобів Урядового центру реєстрації лікарських засобів, медичних виробів та біоцидних продуктів:
Al. Jerozolimskie 181C
02-222 Варшава
тел.: 22 49-21-301
факс: 22 49-21-309
Веб-сайт: https://smz.ezdrowie.gov.pl
Побічні ефекти також можна повідомляти суб’єкту, відповідальному за препарат.
Завдяки повідомленню про побічні ефекти можна зібрати додаткову інформацію щодо безпеки застосування препарату.

5. Як зберігати Севоране

Ліки слід зберігати в недоступному для дітей місці.
Спеціальних вимог щодо зберігання ліків не існує.
Не застосовувати цей лік після закінчення терміну придатності (EXP), зазначеного на упаковці. Термін придатності відповідає останньому дню зазначеного місяця.
Ліки не слід викидати у каналізацію чи побутові сміттєві контейнери. Слід запитати у фармацевта, як позбутися ліків, які не використовуються. Така дія допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить Севоране
Севоране містить лише севофлуран. Не містить допоміжних або хімічних стабілізаторів.
Вода, присутня в лікарському засобі у слідових кількостях, захищає його від дії кислот Льюїса (речовин, присутніх у навколишньому середовищі, які можуть спричинити розклад севофлурану).
Як виглядає Севоране і що містить упаковка
Севоране — прозора безбарвна рідина. Лікарський засіб фасують у пляшки місткістю 250 мл із поліетиленнафталіну (PEN) із замком Quik-Fil Mark II у картонному пакуванні.
Відповідальний суб’єкт і виробник
Відповідальний суб’єкт
AbbVie Sp. z o.o.
вул. Постепу 21B
02-676 Варшава
Польща
Виробник
AbbVie S.r.l.
S.R. 148 Pontina км 52 SNC
04011 Камповерде ді Апрілія (LT)
Італія
Для отримання докладнішої інформації звертайтеся до відповідального суб’єкта:
AbbVie Sp. z o.o.
вул. Постепу 21B
02-676 Варшава
Тел.: + 48 22 372 78 00

Севоране, 100%, інгаляційна рідина
Sevofluranum

Інформація, призначена виключно для фахового медичного персоналу

Слід ознайомитися з детальною інформацією про цей лікарський засіб (Характеристика продукту лікарського),
яка доступна на вебсайті Уряду реєстрації лікарських засобів, медичних виробів та біобійцидних продуктів.
ІНСТРУКЦІЇ ДЛЯ ОСОБИ, ЯКА ВВОДИТЬ ЛІКАРСЬКИЙ ЗАСІБ
Попередження та заходи обережності
Див. також пункт 2 брошури для пацієнта.
Подовження інтервалу QT
Надходили окремі повідомлення про подовження інтервалу QT, дуже рідко пов’язане з шлуночковою тахікардією типу torsade de pointes (у виняткових випадках призводило до смерті). Необхідно дотримуватися обережності під час застосування севофлурану пацієнтам, які схильні до таких порушень (наприклад, пацієнти з вродженим синдромом подовження інтервалу QT).
Злоякісна гіпертермія
У чутливих осіб потужні інгаляційні загальні анестетики, зокрема севофлуран, можуть спричиняти підвищений метаболізм скелетних м’язів, що призводить до збільшення потреби в кисні та комплексу клінічних симптомів, відомого як злоякісна гіпертермія.
Першим сигналом цього синдрому є гіперкапнія, яка може супроводжуватися м’язовою ригідністю, тахікардією, збільшенням частоти дихання, ціанозом, порушеннями серцевого ритму та (або) коливаннями артеріального тиску. Деякі з цих неспецифічних ознак можуть також виникати під час легкого наркозу, гострої гіпоксії, гіперкапнії та гіповолемії.
У клінічних дослідженнях зареєстровано один випадок злоякісної гіпертермії. Крім того, після введення препарату в обіг повідомлялися випадки злоякісної гіпертермії. У деяких із них пацієнт помер.
Лікування злоякісної гіпертермії полягає у відміні засобу, що спричинив цей синдром (наприклад, севофлурану), внутрішньовенному введенні натрію дантролену (додаткову інформацію щодо лікування пацієнта можна знайти в інформаційних матеріалах натрію дантролену) та застосуванні підтримуючої терапії життєвих функцій. Ця терапія полягає у застосуванні рішучих заходів для відновлення нормальної температури тіла, підтримки дихання та кровообігу, коли це показано, а також корекції порушень водно-електролітної та кислотно-лужної рівноваги.
Через ризик розвитку ниркової недостатності в пізніші терміни, необхідно контролювати та підтримувати діурез.
Околоперативна гіперкаліємія
Застосування інгаляційних анестетиків пов’язане з рідкісними випадками підвищення концентрації калію в сироватці, що призводило до порушень серцевого ритму та смерті у дітей у післяопераційному періоді. Здається, найбільший ризик існує у пацієнтів з прихованими та явними нервово-м’язовими захворюваннями, особливо з дистрофією м’язів Дюшенна. У більшості, хоча й не всіх випадків, одночасне застосування сукцінілхоліну було пов’язане з цими випадками. У цих пацієнтів також спостерігалося значне підвищення активності креатинкінази в сироватці та в деяких випадках — зміни в сечі, що вказують на міоглобінурію. Незважаючи на подібність симптомів до симптомів, що спостерігаються при злоякісній гіпертермії, у жодного з пацієнтів не було об’єктивних або суб’єктивних ознак м’язової ригідності або стану гіперметаболізму. Рекомендується раннє та активне втручання, що полягає у лікуванні гіперкаліємії та стійких порушень серцевого ритму, а потім — проведення обстежень з метою виявлення прихованих нервово-м’язових захворювань.
Загальні попередження
Збільшення концентрації севофлурану під час підтримання анестезії призводить до залежного від дози зниження артеріального тиску. Надмірне зниження артеріального тиску може бути пов’язане з глибиною наркозу, і в таких випадках його можна скоригувати шляхом зменшення концентрації вдихуваного севофлурану. Особливу обережність слід дотримувати у пацієнтів з гіповолемією, артеріальною гіпотензією або іншими гемодинамічними порушеннями, наприклад, спричиненими одночасно прийманими ліками.
Як і при застосуванні всіх загальних анестетиків, у пацієнтів із захворюванням коронарних артерій важливо підтримувати стабільний рівень гемодинамічних параметрів, щоб уникнути ішемії міокарда.
Перед транспортуванням пацієнта з операційної до палати післяопераційного спостереження необхідно ретельно оцінити ступінь пробудження від загального наркозу.
Відновлення свідомості після введення севофлурану зазвичай відбувається протягом кількох або кількох хвилин. Однак вплив цього засобу на інтелектуальну працездатність у перші 2–3 дні після наркозу не досліджувався. Як і при застосуванні інших загальних анестетиків, незначні коливання настрою можуть зберігатися кілька днів після введення препарату.
Ниркова недостатність
Через невелику кількість обстежених пацієнтів повністю не встановлено безпеку застосування севофлурану у пацієнтів з нирковою недостатністю (початковий рівень креатиніну понад 1,5 мг/100 мл). Тому севофлуран слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з нирковою недостатністю.
Нейрохірургічні втручання
Севофлуран слід застосовувати з обережністю у пацієнтів, які перебувають під загрозою підвищення внутрішньочерепного тиску. У цих пацієнтів слід вживати заходів для зниження внутрішньочерепного тиску, наприклад, застосувати гіпервентиляцію.
Припадки
Повідомлялося про рідкісні випадки припадків у зв’язку з застосуванням севофлурану. Застосування севофлурану призводило до розвитку припадків у дітей та молодих дорослих, а також у літніх людей з факторами ризику або без них. Рішення про застосування севофлурану у пацієнтів, які перебувають під загрозою розвитку припадків, має ґрунтуватися на клінічній оцінці. У дітей слід обмежити глибину наркозу. ЕЕГ-дослідження може допомогти визначити оптимальну дозу севофлурану та уникнути розвитку епілептичної активності у пацієнтів, схильних до припадків (див. нижче «Діти та молоді»).
Діти та молоді
Застосування севофлурану призводило до розвитку припадків. У багатьох випадках вони виникали у дітей (від 2 місяців життя) та молодих дорослих, найчастіше без наявних факторів ризику. При застосуванні севофлурану у пацієнтів, які можуть бути під загрозою розвитку припадків, рішення має ґрунтуватися на ретельній клінічній оцінці (див. вище «Припадки»).
Заміна пересушених абсорберів CO
У рідкісних випадках повідомлялося про сильне перегрівання комплекту, виділення диму або самозаймання в анестезійному комплекті під час пропускання севофлурану через пересушений абсорбер CO, особливо що містить гідроксид калію. Надмірне перегрівання ємності з абсорбером CO може призводити до затримки збільшення або раптового зменшення концентрації вдихуваного севофлурану порівняно з налаштуваннями випарника.
Екзотермічна реакція, прискорений розклад севофлурану та утворення продуктів розкладу можуть виникати, коли абсорбер CO пересушується, наприклад, внаслідок пропускання сухого газу через ємності з абсорбером CO протягом тривалого часу. Наявність продуктів розкладу севофлурану (метиловий спирт, формальдегід, чадний газ та сполуки A, B, C і D) виявлялася в дихальному контурі експериментального анестезійного комплекту, у якому використовувалися пересушені абсорбери CO та севофлуран у максимально можливій концентрації (8%) протягом тривалого часу ( 2 год).
Концентрації формальдегіду, виявлені в експериментальному анестезійному комплекті (у якому використовували абсорбери з гідроксидом натрію), були близькі до концентрацій, що викликають легке подразнення дихальних шляхів. Невідомо, яке клінічне значення мають продукти розкладу севофлурану, що утворюються в цій екстремальній експериментальній моделі.
Коли анестезіолог підозрює, що абсорбер CO пересушений, його слід замінити перед початком застосування севофлурану. Пересихання абсорбера не завжди призводить до зміни кольорового індикатора в більшості абсорберів CO. Тому відсутність істотної зміни кольорового індикатора не обов’язково означає належне зволоження. Абсорбери CO слід замінювати рутинно, незалежно від кольору індикатора.
Інформація про деякі взаємодії
Барбітурати
Севофлуран можна застосовувати разом із барбітуратами, які зазвичай використовуються під час хірургічних втручань.
Бензодіазепіни та опіоїди
Можна очікувати, що бензодіазепіни та опіоїди зменшують значення MAC севофлурану в тій самій мірі, що й інших інгаляційних загальних анестетиків. Севофлуран можна застосовувати разом із бензодіазепінами та опіоїдами, які зазвичай використовуються під час хірургічних втручань.
Взаємне посилення фармакологічної дії, коли опіоїди, такі як алфентаніл та сувентаніл, застосовуються в поєднанні з севофлураном, може призводити до зниження частоти серцевих скорочень, артеріального тиску та частоти дихання.
Закис азоту
Як і при застосуванні інших галогенованих інгаляційних загальних анестетиків, значення MAC севофлурану зменшується, коли його застосовують разом із закисом азоту — у дорослих приблизно на 50%, а у дітей — приблизно на 25%.
Ліки, що блокують нервово-м’язову передачу
Подібно до інших інгаляційних загальних анестетиків, севофлуран посилює та подовжує тривалість блокади нервово-м’язової передачі, спричиненої недеполяризуючими розслаблювачами. Севофлуран, що застосовується як допоміжний засіб під час анестезії алфентанілом та закисом азоту, посилює блокаду нервово-м’язової передачі, спричинену панкуроніумом, вецуроніумом або атракуріумом. При застосуванні цих розслаблювачів разом із севофлураном дози слід коригувати так само, як і при їх застосуванні разом із ізофлураном. Не досліджували вплив севофлурану на сукцінілхолін та тривалість блокади нервово-м’язової передачі, спричиненої деполяризуючими розслаблювачами.
Одночасне застосування сукцінілхоліну з інгаляційними загальними анестетиками пов’язане з рідкісними випадками підвищення концентрації калію в сироватці крові, що призводило до порушень серцевого ритму та смерті у дітей у післяопераційному періоді.
Зменшення дози засобу, що блокує нервово-м’язову передачу, під час індукції анестезії може призвести до недостатнього розслаблення м’язів або затримки розвитку розслаблення м’язів, що дозволяє інтубацію. Посилення дії засобів, що блокують нервово-м’язову передачу, спостерігається вже через кілька хвилин після початку введення севофлурану.
Досліджували взаємодії севофлурану з такими недеполяризуючими блокаторами нервово-м’язової передачі, як вецуроніум, панкуроніум та атракуріум. Виявлено, що особливих рекомендацій щодо ведення не існує, тому: (1) під час інтубації не слід зменшувати дозу недеполяризуючих розслаблювачів та (2) під час підтримання анестезії дозу недеполяризуючого розслаблювача слід зменшити порівняно з дозою, що застосовується під час анестезії закисом азоту та опіоїдом. При введенні додаткових доз розслаблювачів слід контролювати відповідь на стимуляцію нервів.
Дозування та спосіб введення
Севофлуран слід вводити виключно за допомогою спеціально каліброваного для цього препарату випарника.
Необхідно точно знати значення концентрації севофлурану, що вводиться з випарника. Через те, що інгаляційні анестетики мають різні фізичні властивості, севофлуран слід вводити виключно за допомогою спеціально каліброваного для цього препарату випарника. Дозування анестетика слід встановлювати індивідуально відповідно до реакції пацієнта. Артеріальна гіпотензія та порушення дихання посилюються з глибиною наркозу.
Інгаляційне введення.
Премедикація
Дозування препарату, що застосовується для премедикації, слід підбирати індивідуально відповідно до потреб пацієнта та за рішененням анестезіолога.
Анестезія для хірургічного втручання
Для дозування севофлурану слід використовувати спеціально калібровані випарники для точного контролю концентрації введеного препарату.
Індукція
Дозу слід підбирати індивідуально відповідно до віку та клінічного стану пацієнта. Перед застосуванням севофлурану можна ввести короткодіючу похідну барбітурової кислоти або інший внутрішньовенний індукційний засіб, а потім — вдихати севофлуран з киснем або з сумішшю кисню та закису азоту. У дорослих та дітей вдихувана концентрація севофлурану, що не перевищує 8%, зазвичай призводить до наркозу, достатнього для проведення хірургічного втручання, протягом менш ніж 2 хвилини.
Підтримання анестезії
Ступінь наркозу, достатній для проведення хірургічного втручання, можна підтримувати за допомогою концентрацій севофлурану від 0,5 до 3%, одночасно застосовуючи закис азоту або без нього.
Значення MAC (мінімальна альвеолярна концентрація) севофлурану зменшуються з віком пацієнта та внаслідок одночасного застосування закису азоту.
Значення MAC залежно від віку

Прокидання
Час прокидання після знеболення севофлураном, як правило, короткий. Тому пацієнтам, яким проводилося знеболення севофлураном, слід раніше вводити знеболювальні засоби після операції.
Пацієнти похилого віку
Значення МАС зменшується з віком. Середнє значення концентрації севофлурану, необхідне для досягнення МАС у пацієнта у віці 80 років, становить приблизно 50% концентрації у пацієнта у віці 20 років.