Мівакрон, 2 мг/мл, розчин для ін’єкцій
Мівакурії хлоридум
Перед застосуванням лікарського засобу уважно ознайомтеся з вкладишем, оскільки він містить
інформацію, важливу для пацієнта.

Зберігайте цей вкладиш, щоб у разі потреби мати змогу знову його прочитати.
У разі будь-яких сумнівів слід звернутися до лікаря.
Цей лікарський засіб призначено строго певній особі. Не передавайте його іншим. Лікарський засіб може нашкодити іншій особі, навіть якщо симптоми її хвороби такі самі.
Якщо у пацієнта виникнуть будь-які небажані ефекти, у тому числі будь-які небажані ефекти, не вказані в цьому вкладиші, слід повідомити лікарю або медсестрі. Див. пункт 4.

Зміст вкладиша

Що таке лікарський засіб Мівакрон і для чого його застосовують
Важлива інформація перед застосуванням лікарського засобу Мівакрон
Як застосовувати лікарський засіб Мівакрон
Можливі небажані ефекти
Як зберігати лікарський засіб Мівакрон
Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке лікарський засіб Мівакрон і для чого його застосовують

Мівакрон належить до групи лікарських засобів, що розслаблюють м’язи, є високоспецифічною короткодіючою
сполукою, яка блокує нервово-м’язову провідність, викликаючи недеполяризаційний
(поляризаційний, конкурентний) блок із швидким зникненням дії.
Мівакурію хлорид зв’язується з холінергічними рецепторами на моторній бляшці, антагонізуючи
дію ацетилхоліну, що призводить до конкурентного блоку нервово-м’язової провідності.
Цей ефект можна легко усунути антидотами холінестерази, такими як
неостигмін або едрофоніум.
Лікарський засіб Мівакрон застосовують як допоміжний засіб при загальному знеболенні для розслаблення
скелетних м’язів, а також для полегшення проведення ендотрахеального інтубації та підтримки механічної
вентиляції у дорослих, дітей і немовлят віком від 2 місяців і старше.
Лікарський засіб Мівакрон 2 мг/мл, розчин для ін’єкцій не містить бактерицидних
консервантів і призначений для одноразового застосування у окремого пацієнта.

2. Важливі відомості перед застосуванням лікарського засобу Мівакрон

Коли не застосовувати лікарський засіб Мівакрон

Якщо пацієнт має алергію (гіперчутливість) до мівакурію або будь-якого з інших складових лікарського засобу Мівакрон (перерахованих у розділі 6);
Якщо у пацієнта або у когось із його родини виявлено неправильну активність холіноестерази в плазмі (пацієнти, які є гомозиготами за атиповим геном, що кодує плазматичну холіноестеразу).

Попередження та заходи обережності
Як і всі інші лікарські засоби, що блокують нервово-м’язову провідність, лікарський засіб Мівакрон викликає параліч дихальних м’язів та інших скелетних м’язів, не впливаючи на свідомість. Лікарський засіб Мівакрон може застосовуватися лише лікарем-анестезіологом або під його безпосереднім контролем у умовах, що дозволяють провести інтубацію трахеї та підтримувати штучну вентиляцію легень.
Перед початком застосування лікарського засобу Мівакрон слід обговорити з лікарем:

якщо у пацієнта раніше спостерігалася гіперчутливість до дії гістаміну (наприклад, пацієнти з бронхіальною астмою);
якщо пацієнт має гіперчутливість до інших лікарських засобів, що блокують нервово-м’язову провідність. Існують повідомлення про високу частоту перехресної гіперчутливості (понад 50%) між лікарськими засобами, що блокують нервово-м’язову провідність;
якщо у пацієнта існує ризик зниження артеріального тиску (наприклад, у пацієнтів з гіповолемією, тобто надто низьким об’ємом крові);
якщо у пацієнта спостерігається послаблення м’язової сили, м’язова слабкість або труднощі з координацією рухів (міастенія);
якщо пацієнт страждає на виснажливу хворобу;
якщо у пацієнта спостерігаються тяжкі порушення кислотно-лужної рівноваги або електролітного балансу;
якщо пацієнт протягом останніх двох-трьох місяців переніс тяжкі опіки, що вимагали медичного втручання.

Деякі стани або захворювання можуть призводити до зниження активності холіноестерази в плазмі.
Пацієнт повинен повідомити лікаря, якщо у нього були будь-які з наступних станів або захворювань:

вагітність та пологи;
генетично обумовлені відхилення активності плазматичної холіноестерази;
важка, генералізована форма струміну, туберкульоз або інші тяжкі або хронічні інфекції;
хронічне виснаження, злоякісне новоутворення, хронічна анемія та недоїдання;
слизовий набряк (пов’язаний з гіпотиреозом) та колагенози (захворювання сполучної тканини);
некомпенсоване захворювання серця;
шлунковий виразок;
опіки;
крайня недостатність печінки;
гостра, хронічна або крайня недостатність нирок;
зниження активності плазматичної холіноестерази внаслідок терапевтичних процедур: після плазмаферези (метод очищення крові від великих частинок, наприклад, комплексів антиген-антитіло), після застосування позалікарського кровообігу, а також виникаюче внаслідок комбінованого лікування іншими ліками (див. розділ «Мівакрон та інші ліки»).

Відновлення нервово-м’язової провідності, заблокованої під дією лікарського засобу Мівакрон
Як і у випадку інших лікарських засобів, що блокують нервово-м’язову провідність, перед введенням інгібіторів ацетилхолінестерази (наприклад, неостигміну) лікар повинен виявити ознаки початку самовільного відновлення нервово-м’язової провідності.
Дуже рекомендується використовувати стимулятор периферичних нервів для оцінки відновлення нервово-м’язової провідності до та під час введення інгібіторів ацетилхолінестерази.
Зазвичай застосовувані дози неостигміну, введені на початку самовільного зникнення блоку, призводили до його усунення.
Мівакрон та інші ліки
Пацієнт повинен повідомити лікареві про всі ліки, які він зараз приймає або приймав нещодавно, а також про ліки, які планує приймати.
Одночасне застосування інгаляційних анестетиків, наприклад, енфлюрану, ізофлюрану, севофлюрану або галотану, може посилювати блок нервово-м’язової провідності, викликаний мівакурієм.
Застосування лікарського засобу Мівакрон є безпечним у пацієнтів, яким раніше вводили суксаметоній для полегшення інтубації трахеї. Застосування лікарського засобу Мівакрон слід починати після появи ознак самовільного зникнення блоку, викликаного суксаметонієм.
Як і у випадку інших лікарських засобів, що конкурентно блокують нервово-м’язову провідність, інтенсивність і (або) тривалість поляризаційного (недеполяризуючого, конкурентного) блоку нервово-м’язової провідності можуть бути більшими, а необхідна швидкість інфузії — меншою внаслідок взаємодії з деякими ліками. До них належать:

антибіотики: аміноглікозиди, поліміксини, спектиноміцин, тетрацикліни, лінкоміцин та кліндаміцин;
ліки, що застосовуються при лікуванні аритмій (порушень ритму серця): пропранолол, блокатори кальцієвих каналів, лідокаїн, прокаїнамід та хінідин;
діуретики: фуросемід та, можливо, тіазидні діуретики, манітол та ацетазоламід;
солі магнію (ліки, що застосовуються, зокрема, при лікуванні розладів шлунку та відрижки кислим);
кетамін (анестетик);
солі літію (ліки, що застосовуються при лікуванні психічних розладів);
гангліоблокатори, такі як триметафан та гексаметоній.

Ліки та речовини, що можуть знижувати активність плазматичної холіноестерази, також можуть подовжувати дію блоку нервово-м’язової провідності лікарського засобу Мівакрон. До них належать:

протимітотичні засоби (ліки, що застосовуються при лікуванні злоякісних новоутворень);
інгібітори моноаміноксидази (ліки, що застосовуються, зокрема, при лікуванні депресії);
екотіопат йодид (ліки, що застосовуються при лікуванні глаукоми);
панкуроній (релаксант);
інгібітори холіноестерази (ліки, що застосовуються при лікуванні міастенії, хвороби Альцгеймера, глаукоми та як антидот при отруєнні холінолітичними засобами, наприклад, атропіном);
деякі гормони;
бамбутерол (ліки, що застосовуються при лікуванні астми);
селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (застосовуються, зокрема, при лікуванні важких епізодів депресії, обсесивно-компульсивних розладів, тривожних розладів, соціальної фобії та загального тривожного розладу);
органофосфорні сполуки (інсектициди).

Рідко деякі ліки можуть іноді загострювати або виявляти приховану міастенію або навіть викликати міастенічний синдром, що може призвести до підвищеної чутливості до дії лікарського засобу Мівакрон. До таких ліків належать:

різні типи антибіотиків;
бета-адреноблокатори, наприклад, пропранолол, окспренолол (ліки, що застосовуються при лікуванні гіпертонії);
антиаритмічні засоби (прокаїнамід, хінідин);
протиревматичні засоби (хлорохіна, D-пеніциламін);
триметафан (гангліоблокатор);
хлорпропамазин, солі літію (ліки, що застосовуються при психічних захворюваннях);
стероїди;
фенітоїн (протисудорожний засіб).

Застосування ліків, що викликають недеполяризуючий блок нервово-м’язової провідності, у комбінації з лікарським засобом Мівакрон може призвести до блоку провідності в ступені вищому, ніж можна було б очікувати при введенні еквівалентної загальної дози самого лікарського засобу Мівакрон. Синергічна дія (взаємне посилення) може відрізнятися залежно від застосовуваних комбінацій ліків.
Релаксанти, що викликають деполяризуючий блок, такі як суксаметоній, не повинні застосовуватися для подовження розслаблення, викликаного ліками, що викликають недеполяризуючий блок, оскільки це може призвести до виникнення надмірно тривалого та складного блоку, усунення якого холіноміметиками може бути важким.
Розчин лікарського засобу Мівакрон має кислу реакцію (рН близько 4,5) і не повинен змішуватися в одному шприці або вводитися через ту саму голку, що й сильно лужні розчини, наприклад, розчини барбітуратів (див. «Спосіб застосування»).
Вагітність та годування грудьми
Якщо пацієнтка вагітна або годує грудьми, підозрює, що може бути вагітною, або планує завагітніти, вона повинна проконсультуватися з лікарем перед застосуванням цього лікарського засобу.
Дослідження на тваринах показали, що мівакурій не має негативного впливу на розвиток плоду.
Лікарський засіб Мівакрон може застосовуватися під час вагітності лише у випадках, коли, на думку лікаря, користь для матері переважає потенційну небезпеку для плоду.
Невідомо, чи проникає мівакурій у грудне молоко.
Керування транспортними засобами та обслуговування механізмів
Не стосується застосування лікарського засобу Мівакрон. Лікарський засіб Мівакрон завжди застосовується одночасно з ліками, що викликають загальну анестезію. Застосовуються звичайні заходи обережності, пов’язані з впливом загальної анестезії на психофізичну працездатність пацієнта.

3. Як застосовувати ліки Мівакрон

Ліки Мівакрон можна вводити тільки лікарю-анестезіологу або під його суворим контролем у умовах, що дозволяють проведення інтубації трахеї та штучної вентиляції легень.
Ліки Мівакрон можна вводити у вигляді ін'єкції або внутрішньовенного вливання. Рішення щодо способу введення та розміру дози приймає лікар.

4. Можливі побічні ефекти

Як і будь-який лікарський засіб, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча вони виникають не у кожного.
Побічні ефекти були згруповані за частотою їх виникнення.
Дуже часто виникаючі побічні ефекти ( можуть виникнути у більше ніж 1 із 10 пацієнтів,
які приймають препарат Мівакрон ):

почервоніння шкіри*

Іноді виникаючі побічні ефекти ( можуть виникнути у 1–10 із 100 пацієнтів,
які приймають препарат Мівакрон ):

тимчасова тахікардія (неправильне прискорення серцевих скорочень)*
зниження артеріального тиску*
бронхоспазм*
еритема*, кропив’янка*

Дуже рідко виникаючі побічні ефекти ( можуть виникнути у менше ніж 1 із
10 000 пацієнтів, які приймають препарат Мівакрон ):

тяжкі анафілактичні реакції (негайна алергічна реакція) або анафілактоїдні реакції (реакції, подібні до алергічних). Тяжкі анафілактичні реакції або анафілактоїдні реакції спостерігалися у пацієнтів, які отримували мівакурію у поєднанні з принаймні одним анестетиком.

*Застосування мівакурію пов’язане з виникненням почервоніння шкіри, еритеми, кропив’янки,
зниження артеріального тиску, тимчасової тахікардії, бронхоспазму, що пов’язано з вивільненням гістаміну. Ці симптоми залежать від дози препарату, а їх частота зростає
після швидкого введення початкової дози, що дорівнює або перевищує 0,2 мг/кг маси
тіла. Симптоми менш виражені, якщо мівакурію вводити ін’єкцією протягом
30–60 секунд або розділеними дозами з інтервалом 30 секунд.
Профіль безпеки застосування у дітей подібний до такового у дорослих.
Повідомлення про побічні ефекти
Якщо виникнуть будь-які побічні ефекти, у тому числі ті, що не зазначені в інструкції,
необхідно повідомити лікареві, фармацевту або медсестрі.
Побічні ефекти можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу
побічних ефектів лікарських засобів Управління реєстрації лікарських засобів,
медичних виробів та біобійцівних продуктів, Al. Jerozolimskie 181C, 02-222 Варшава,
тел.: + 48 22 49-21-301, факс: + 48 22 49-21-309, ел. пошта: [email protected]
Побічні ефекти можна також повідомляти суб’єкту-відповідальному або
представнику суб’єкта-відповідального.
Завдяки повідомленню про побічні ефекти можна буде зібрати додаткову інформацію щодо
безпеки застосування препарату.

5. Як зберігати ліки Мівакрон

Не зберігати при температурі вище 25˚C. Берегти від світла. Не заморожувати.
Ліки зберігати в недоступному для дітей місці, у темному місці.
Не застосовувати ліки Мівакрон після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Термін придатності «EXP» означає останній день зазначеного місяця.
Абревіатура «Lot» означає номер серії.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить лікарський засіб Мівакрон
Діючою речовиною лікарського засобу Мівакрон є мівакуріум (1 мл розчину містить 2 мг мівакурію
у вигляді хлориду мівакурію).
Інші складові: кислота хлориста 0,1 М та вода для ін'єкцій.
Як виглядає лікарський засіб Мівакрон і що містить упаковка
Прозорий, стерильний водний розчин світло-жовтого кольору.
Упаковка містить:
5 ампул по 5 мл розчину або
5 ампул по 10 мл розчину.
Ампули з безбарвного скла, в картонному пакуванні.
Одна ампула 5 мл містить 10 мг мівакурію (у вигляді хлориду мівакурію).
Одна ампула 10 мл містить 20 мг мівакурію (у вигляді хлориду мівакурію).
Лікарський засіб Мівакрон не містить консервантів з протимікробною дією.
Суб’єкт, відповідальний за випуск:
Aspen Pharma Trading Limited
3016 Lake Drive
Citywest Business Campus
Dublin 24, Ірландія
Тел.: 0048 221253376
Виробник:
Aspen Pharma Ireland Limited
One George’s Quay Plaza
Dublin 2, Ірландія
GlaxoSmithKline Manufacturing S.p.A.
Strada Provinciale Asolana, 90
43056 San Polo di Torrile
Parma, Італія
Імпортер:
Aspen Bad Oldesloe GmbH
32-36 Industriestrasse
23843 Bad Oldesloe
Німеччина

Інформація, призначена виключно для професійного медичного персоналу

Дозування
Дозування у дорослих — внутрішньовенні ін’єкції
Препарат Мівакрон вводять внутрішньовенно. Середня доза, необхідна для досягнення 95% пригнічення скорочувальної відповіді м’язу-згинача великого пальця на стимуляцію ліктьового нерва (ED95), становить 0,07 мг/кг маси тіла (діапазон 0,06–0,09 мг/кг маси тіла) у дорослих, які отримують наркотичні знеболювальні засоби.
Для створення умов, що дозволяють провести трахеальну інтубацію, рекомендуються такі схеми дозування:

Доза 0,2 мг/кг маси тіла, введена протягом 30 секунд, забезпечує добре або навіть відмінне умови для трахеальної інтубації до закінчення 2,0–2,5 хвилин.
Доза 0,25 мг/кг маси тіла, введена у двох поділених дозах (0,15 мг/кг маси тіла та через 30 секунд — 0,1 мг/кг маси тіла), забезпечує добре або навіть відмінне умови для трахеальної інтубації до закінчення 1,5–2,0 хвилин від завершення першого введення.

У разі препарату Мівакрон на початковому етапі дії лікування не спостерігається суттєвого зниження скорочувальної відповіді м’язів, виміряної методом серії з чотирьох імпульсів (train-of-four). Часто можливо провести трахеальну інтубацію до повного пригнічення скорочувальної відповіді м’язу-згинача великого пальця на стимуляцію методом серії з чотирьох імпульсів.
У здорових дорослих людей рекомендована доза препарату, введена внутрішньовенно швидко, перебуває в межах 0,07–0,25 мг/кг маси тіла. Тривалість блокади нервово-м’язової передачі залежить від введеної дози. Дози 0,07; 0,15; 0,20 та 0,25 мг/кг маси тіла викликають клінічно ефективну блокаду тривалістю відповідно приблизно 13, 16, 20 та 23 хвилини. Дози до 0,15 мг/кг маси тіла можна вводити протягом 5–15 секунд. Більші дози слід вводити протягом 30 секунд, щоб мінімізувати можливість виникнення порушень з боку серцево-судинної системи.
Повну блокаду можна продовжити, вводячи підтримуючі дози препарату Мівакрон. Кожна доза 0,1 мг/кг маси тіла, введена під час знеболення, спричиненого наркотичними знеболювальними засобами, продовжує клінічно ефективну блокаду приблизно на 15 хвилин. Подальші додаткові дози не призводять до кумуляції ефекту блокування нервово-м’язової передачі.
Блокуюча дія препарату Мівакрон посилюється, якщо для знеболення застосовують ізофлуран або енфлуран. Під час стабілізованого знеболення, спричиненого ізофлураном або енфлураном, початкову дозу препарату Мівакрон слід зменшити аж до 25%. Здається, що галотан лише незначно посилює дію мівакурію, і зменшення дози препарату Мівакрон, ймовірно, не є необхідним.
Від моменту початку самостійного зникнення блокади нервово-м’язової передачі до повного завершення цього процесу проходить приблизно 15 хвилин, незалежно від величини введеної дози.
Блокаду нервово-м’язової передачі, спричинену введенням препарату Мівакрон, можна усунути за допомогою стандартних доз інгібіторів холіноестерази. Однак, оскільки самостійне зникнення блокади нервово-м’язової передачі після застосування мівакурію є швидким, у рутинній практиці усунення блокади може бути необов’язковим, оскільки це скорочує час до зникнення блокади лише на 5–6 хвилин.

Дозування у дорослих — неперервна інфузія
Для підтримання блокади нервово-м’язової передачі препарат Мівакрон можна застосовувати у вигляді неперервної інфузії. Після появи перших ознак самостійного зникнення блокади після введення початкової дози препарату Мівакрон рекомендується введення у вигляді інфузії зі швидкістю 8–10 мкг/кг маси тіла/хвилину (0,5–0,6 мг/кг маси тіла/годину).
Початкову швидкість інфузії слід встановлювати на основі реакції пацієнта на стимуляцію периферичних нервів та клінічних критеріїв. Швидкість інфузії слід регулювати поступовим змінюванням дози приблизно на 1 мкг/кг маси тіла/хвилину (0,06 мг/кг маси тіла/годину). Загалом рекомендується підтримувати встановлену швидкість інфузії принаймні 3 хвилини перед внесенням змін.
У дорослих, які отримують наркотичні знеболювальні засоби, середня швидкість інфузії в діапазоні 6–7 мкг/кг маси тіла/хвилину дозволяє тривалий час підтримувати 89–99% блокади нервово-м’язової передачі. Під час стабілізованого знеболення, спричиненого ізофлураном або енфлураном, слід розглянути можливість зменшення швидкості інфузії препарату Мівакрон аж до 40%. Клінічні дослідження показали, що при одночасному застосуванні севофлурану швидкість інфузії мівакурію може бути зменшена на 50%. При застосуванні галотану необхідність зменшення швидкості інфузії може бути меншою.
Самостійне зникнення блокади нервово-м’язової передачі після введення препарату Мівакрон у вигляді інфузії не залежить від тривалості інфузії та порівнянне із зникненням блокади після введення окремих доз.
Введення препарату Мівакрон у вигляді неперервної інфузії не супроводжувалося розвитком тахіфілаксії або кумуляції ефекту блокування нервово-м’язової передачі.
Препарат Мівакрон (2 мг/мл), введений у вигляді інфузії, не обов’язково розбавляти. Препарат Мівакрон може бути розбавлений такими інфузійними розчинами:

0,9% розчин хлориду натрію для інфузій;
5% розчин глюкози для інфузій;
0,18% розчин хлориду натрію з 4% розчином глюкози для інфузій;
розчин Рінгера, буферований лактатом (USP).

Дозування у дітей віком 7 місяців — 12 років
У дітей віком 7 місяців — 12 років, порівняно з дорослими, доза ED95 препарату Мівакрон є більшою (приблизно 0,1 мг/кг маси тіла), початок дії препарату настає швидше, тривалість клінічно ефективної блокади коротша, а самостійне зникнення дії — швидше.
Для дітей віком 7 місяців — 12 років рекомендований діапазон дози, введеної внутрішньовенно протягом 5–15 секунд, становить 0,1–0,2 мг/кг маси тіла. Доза 0,2 мг/кг маси тіла, введена під час стабілізованого знеболення, спричиненого наркотичними знеболювальними засобами або галотаном, викликає клінічно ефективну блокаду нервово-м’язової передачі в середньому на 9 хвилин.
Для проведення трахеальної інтубації у дітей віком 7 місяців — 12 років рекомендується введення препарату Мівакрон у дозі 0,2 мг/кг маси тіла. Максимальна блокада нервово-м’язової передачі зазвичай настає до закінчення 2 хвилин після введення цієї дози, і в цей час має бути можливим проведення інтубації.
У немовлят та дітей підтримуючі дози, як правило, слід вводити частіше, ніж у дорослих. На підставі наявних даних, підтримуюча доза 0,1 мг/кг маси тіла продовжує клінічно ефективну блокаду в середньому на 6–9 хвилин під час знеболення, спричиненого наркотичними знеболювальними засобами або галотаном.
Немовлята та діти, як правило, потребують швидшої інфузії, ніж дорослі. Середня швидкість інфузії, необхідна для підтримання 89–99% блокади нервово-м’язової передачі у дітей віком 7–23 місяці, які отримують галотан, становить приблизно 11 мкг/кг маси тіла/хвилину (приблизно 0,7 мг/кг маси тіла/годину). Діапазон — 3–26 мкг/кг маси тіла/хвилину (приблизно 0,2–1,6 мг/кг маси тіла/годину).
У дітей віком 2–12 років середня швидкість інфузії під час знеболення галотаном або наркотичними знеболювальними засобами, необхідна для досягнення такої блокади, становить приблизно 13–14 мкг/кг маси тіла/хвилину (приблизно 0,8 мг/кг маси тіла/годину). Діапазон — 5–31 мкг/кг маси тіла/хвилину (приблизно 0,3–1,9 мг/кг маси тіла/годину).
Блокада нервово-м’язової передачі, спричинена введенням мівакурію, посилюється при одночасному застосуванні інгаляційних анестетиків. Клінічні дослідження показали, що у дітей віком 2–12 років під час застосування севофлурану швидкість інфузії мівакурію може бути зменшена на 70%.
Від моменту початку самостійного зникнення блокади нервово-м’язової передачі до повного завершення цього процесу проходить приблизно 10 хвилин.

Дозування у немовлят віком 2–6 місяців
У немовлят віком 2–6 місяців, порівняно з дорослими, доза ED95 препарату Мівакрон є подібною (0,07 мг/кг маси тіла), але початок дії препарату настає швидше, тривалість клінічно ефективної блокади коротша, а самостійне зникнення дії — швидше.
Для немовлят віком 2–6 місяців рекомендований діапазон дози, введеної внутрішньовенно протягом 5–15 секунд, становить 0,1–0,15 мг/кг маси тіла. Доза 0,15 мг/кг маси тіла, введена під час стабілізованого знеболення, спричиненого галотаном, викликає клінічно ефективну блокаду нервово-м’язової передачі в середньому на 9 хвилин.
Для проведення трахеальної інтубації у немовлят віком 2–6 місяців рекомендується введення препарату Мівакрон у дозі 0,15 мг/кг маси тіла. Максимальна блокада нервово-м’язової передачі настає приблизно через 1,4 хвилини після введення цієї дози, і в цей час має бути можливим проведення інтубації.
У немовлят віком 2–6 місяців підтримуючі дози, як правило, слід вводити частіше, ніж у дорослих. На підставі наявних даних, підтримуюча доза 0,1 мг/кг маси тіла продовжує клінічно ефективну блокаду приблизно на 7 хвилин під час знеболення, спричиненого галотаном.
Немовлята віком 2–6 місяців, як правило, потребують швидшої інфузії, ніж дорослі. Середня швидкість інфузії, необхідна для підтримання 89–99% блокади нервово-м’язової передачі під час знеболення, спричиненого галотаном, становить приблизно 11 мкг/кг маси тіла/хвилину (приблизно 0,7 мг/кг маси тіла/годину). Діапазон — 4–24 мкг/кг маси тіла/хвилину (приблизно 0,2–1,5 мг/кг маси тіла/годину).
Від моменту початку самостійного зникнення блокади нервово-м’язової передачі до повного завершення цього процесу проходить приблизно 10 хвилин.

Дозування у новонароджених та немовлят віком до 2 місяців
Безпека та ефективність застосування хлориду мівакурію у новонароджених та немовлят віком до 2 місяців ще не встановлені. Не можна сформулювати рекомендації щодо дозування.

Дозування у пацієнтів похилого віку
У пацієнтів похилого віку, які отримують одноразову дозу препарату Мівакрон у вигляді швидкого внутрішньовенного введення, період від введення препарату до появи ознак дії, а також тривалість та швидкість зникнення блокади можуть бути подовжені на 20–30% порівняно з молодшими особами. Пацієнти похилого віку можуть потребувати повільнішої інфузії або рідшого введення, або зменшення підтримуючих доз, що вводяться швидкими внутрішньовенними ін’єкціями.

Дозування у пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями
Пацієнтам із клінічно значущими симптомами захворювань серцево-судинної системи початкову дозу препарату Мівакрон слід вводити протягом принаймні 60 секунд. Препарат Мівакрон, введений таким чином, спричиняв мінімальні зміни гемодинаміки у пацієнтів, які піддавалися кардіохірургічним операціям.

Дозування у пацієнтів із нирковою недостатністю
У пацієнтів із дуже тяжким ступенем ниркової недостатності клінічно ефективна блокада, спричинена введенням препарату Мівакрон у дозі 0,15 мг/кг маси тіла, триває приблизно в півтора рази довше, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок. Тому дозу препарату слід підбирати індивідуально на основі клінічної реакції пацієнтів.
Подовжена та поглиблена блокада нервово-м’язової передачі може також виникати у пацієнтів із гострою або хронічною нирковою недостатністю внаслідок зниження активності плазмової холіноестерази.

Дозування у пацієнтів із печінковою недостатністю
У пацієнтів із дуже тяжким ступенем печінкової недостатності клінічно ефективна блокада, спричинена введенням препарату Мівакрон у дозі 0,15 мг/кг маси тіла, триває приблизно втричі довше, ніж у пацієнтів із нормальною функцією печінки. Подовження тривалості дії пов’язане зі спостережуваним у цих пацієнтів вираженим зниженням активності плазмової холіноестерази. Тому дозу слід підбирати індивідуально на основі клінічної реакції пацієнта.

Дозування у пацієнтів із зниженою активністю плазмової холіноестерази
Мівакурій метаболізується плазмовою холіноестеразою. Активність плазмової холіноестерази може бути знижена при наявності генетичних аномалій плазмової холіноестерази (наприклад, у пацієнтів, які є гетерозиготами або гомозиготами за атиповим геном плазмової холіноестерази), а також при різних патологічних станах (див. Дозування у пацієнтів із печінковою недостатністю) або після застосування певних ліків. У пацієнтів із зниженою активністю плазмової холіноестерази слід розраховувати на можливість подовження тривалості блокади нервово-м’язової передачі після введення препарату Мівакрон. Незначне зниження активності цього ферменту (тобто до 20% порівняно з нижньою межею нормальних значень) не має клінічно значущого впливу на тривалість блокади.
У пацієнтів, які є гетерозиготами за атиповим геном, що кодує плазмову холіноестеразу, тривалість клінічно ефективної блокади нервово-м’язової передачі після введення препарату Мівакрон у дозі 0,15 мг/кг маси тіла подовжується приблизно на 10 хвилин порівняно з особами, що складають контрольну групу.

Дозування у пацієнтів із надмірною масою тіла
У ожирілих осіб (які перевищують належну для зросту масу тіла на 30% або більше) початкову дозу препарату Мівакрон слід розраховувати за належною, а не за фактичною масою тіла.

Моніторинг пацієнтів
Для індивідуального підбору відповідної дози під час застосування препарату Мівакрон рекомендується моніторинг нервово-м’язової передачі, як це робиться для всіх інших ліків, що блокують нервово-м’язову передачу.

Передозування
Симптоми
Надмірно подовжене параліч м’язів та його наслідки є основними симптомами передозування ліків, що блокують нервово-м’язову передачу. Однак існує збільшений ризик виникнення гемодинамічних побічних ефектів, особливо зниження артеріального тиску.

Лікування
До моменту самостійного повернення адекватної дихальної функції необхідно підтримувати прохідність дихальних шляхів та застосовувати вентиляцію з додатнім тиском на вдиху. Слід застосовувати ліки, що забезпечують повну втрату свідомості, оскільки препарат Мівакрон не виключає свідомості.
Введення інгібіторів ацетилхолінестерази разом з атропіном або глікопіролієм у момент, коли з’являються ознаки самостійного повернення нервово-м’язової передачі, може прискорити цей процес.
Правильне положення пацієнта та введення за необхідністю розчинів або ліків, що викликають судинний спазм, можуть підтримувати функцію серцево-судинної системи.

Спосіб застосування
Препарат Мівакрон (2 мг/мл), введений у вигляді інфузії, не обов’язково розбавляти.
Препарат Мівакрон може бути розбавлений такими інфузійними розчинами:

0,9% розчин хлориду натрію для інфузій;
5% розчин глюкози для інфузій;
0,18% розчин хлориду натрію з 4% розчином глюкози для інфузій;
розчин Рінгера, буферований лактатом (USP).

Встановлено, що препарат Мівакрон після розведення одним із зазначених розчинів у співвідношенні 1:3 (тобто в концентрації 0,5 мг/мл) зберігає стабільність фізичних і хімічних властивостей принаймні 48 годин при температурі 30°C. Однак, оскільки препарат не містить бактерицидних консервантів, розведення слід проводити безпосередньо перед застосуванням, якнайшвидше розпочати введення препарату, а невикористану частину розчину — утилізувати.
Розчин препарату Мівакрон має кислу реакцію (pH приблизно 4,5) і не повинен змішуватися в одному шприці або вводитися через ту саму голку, що й сильно лужні розчини (наприклад, розчини барбітуратів).
Встановлено, що препарат Мівакрон можна змішувати з деякими ліками, що широко застосовуються в періопераційний період і мають кислу реакцію розчину, наприклад, фентанілом, альфентанілом, субфентанілом, дроперидолом та мідазоламом.
Якщо препарат Мівакрон і інші знеболювальні засоби вводяться через ту саму постійно встановлену голку або канюлю, а сумісність цих ліків не встановлена, після введення кожного лікування слід промити систему ізотонічним розчином хлориду натрію.