Інструкція, що додається до упаковки: інформація для користувача

Фуроземід Полфарма, 10 мг/мл (20 мг/2 мл), розчин для ін’єкцій
Furosemidum
Перед застосуванням лікарського засобу уважно прочитайте всю інструкцію, оскільки вона містить важливу інформацію для пацієнта.

Зберігайте цю інструкцію, щоб мати змогу звернутися до неї у разі потреби.
При виникненні будь-яких сумнівів звертайтеся до лікаря або медсестри.
Цей лікарський засіб призначено виключно певній особі. Не передавайте його іншим особам. Лікарський засіб може нашкодити іншій особі, навіть якщо симптоми її захворювання такі самі.
Якщо у пацієнта виникнуть будь-які небажані ефекти, у тому числі ті, що не зазначені в цій інструкції, необхідно повідомити лікаря або медсестру. Див. розділ 4.

Зміст інструкції

Що таке лікарський засіб Фуроземід Полфарма і для чого його застосовують
Важливі відомості перед застосуванням лікарського засобу Фуроземід Полфарма
Як застосовувати лікарський засіб Фуроземід Полфарма
Можливі небажані ефекти
Як зберігати лікарський засіб Фуроземід Полфарма
Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке лікарський засіб Фуроземід Полфарма і для чого його застосовують

Фуроземід — це потужний сечогінний засіб.
Протигіпертензивна дія фуроземіду зумовлена зменшенням об’єму циркулюючої крові. Фуроземід також зменшує тонус стінок кровоносних судин.
Після внутрішньовенного введення діуретична дія фуроземіду настає протягом 5 хвилин після введення і триває близько 2 годин, максимальна дія спостерігається через 20–60 хвилин.
Лікарський засіб Фуроземід Полфарма застосовують для лікування:

набряків, пов’язаних із застійною серцевою недостатністю, цирозом печінки та захворюваннями нирок, у тому числі набряку легень, коли показане застосування потужних і швидкодіючих сечогінних засобів;
гострого гемодинамічного набряку легень — зокрема, пов’язаного з гіпертонічним кризом або гострою нирковою недостатністю; при гіпертонічному кризі фуроземід застосовують у поєднанні з іншими швидкодіючими антигіпертензивними засобами;
підвищеного рівня іонів кальцію в крові (гіперкальціємія); фуроземід застосовують у поєднанні з ізотонічним розчином натрію хлориду з метою збільшення об’єму сечі (діурезу) та посилення виведення іонів кальцію з сечею.

2. Важливі відомості перед застосуванням лікарського засобу Фуроземід Полфарма

Коли не застосовувати лікарський засіб Фуроземід Полфарма

якщо пацієнт має алергію на фуроземід, сульфонаміди або будь-який інший компонент цього лікарського засобу (перелічені в розділі 6);
якщо у пацієнта є анурія або ниркова недостатність, що протікає з анурією, яка не піддається впливу фуроземіду;
якщо пацієнт має гіповолемію (стан зниженого наповнення судин кров’ю) або є зневодненим;
якщо пацієнт має ниркову недостатність, що виникла внаслідок отруєння нефротоксичними або гепатотоксичними речовинами, або ниркову недостатність, пов’язану з печінковою комою;
якщо пацієнт має тяжку гіпокаліємію та тяжку гіпонатріємію;
якщо пацієнт перебуває в передкоматозному стані або стані коми, пов’язаному з печінковою енцефалопатією;
якщо пацієнтка годує грудьми.

Попередження та заходи обережності
Перед початком застосування лікарського засобу Фуроземід Полфарма слід проконсультуватися з лікарем.
Необхідно дотримуватися особливої обережності:

якщо у пацієнта є збільшення простати або інші порушення, що проявляються утрудненням відходу сечі, через підвищений ризик раптового затримання сечі під час застосування фуроземіду;
якщо об’єм відходу сечі значно зменшиться, необхідно припинити застосування препарату та звернутися до лікаря;
якщо пацієнт має цироз печінки; Пацієнти з цирозом печінки повинні починати лікування фуроземідом у стаціонарі.
якщо пацієнт має тяжку ниркову недостатність або одночасно приймає фуроземід і аміноглікозидні антибіотики, етакринову кислоту або інші ліки, що можуть пошкоджувати слух, оскільки частіше виникають порушення, що проявляються відчуттям дзвону в вухах, шумом у вухах, глухотою; Про виникнення зазначених або подібних симптомів необхідно якнайшвидше повідомити лікаря.
якщо пацієнт має алергію на сульфонаміди, оскільки можуть виникати реакції гіперчутливості на фуроземід; Під час лікування фуроземідом можуть посилюватися симптоми системного червоного вовчаку.
якщо пацієнт має цукровий діабет, оскільки під час лікування фуроземідом може підвищитися концентрація глюкози в крові; Пацієнти з цукровим діабетом повинні частіше визначати концентрацію глюкози в крові та (або) сечі.
якщо фуроземід застосовується у новонароджених, оскільки це збільшує ризик персистенції артеріального протоку;
якщо пацієнт є особою похилого віку, приймає інші ліки, що можуть спричиняти зниження артеріального тиску, або має інші захворювання, пов’язані з ризиком зниження тиску.

Під час застосування фуроземіду може виникнути зневоднення та порушення складу електролітів у сироватці крові. Необхідний частий контроль концентрації електролітів у сироватці крові (особливо калію), креатиніну, сечовини, параметрів кислотно-лужної рівноваги.
Строгий моніторинг стану здоров’я необхідний:

у пацієнтів із гіпотензією;
у пацієнтів, які піддаються значному зниженню артеріального тиску;
у пацієнтів із підагрою;
у пацієнтів із печінково-нирковим синдромом;
у пацієнтів із гіпопротеїнемією, наприклад, пов’язаною з нефротичним синдромом (дія фуроземіду може бути послаблена, а його ототоксична дія може посилитися); Потрібна обережність при підборі дози.
у недоношених дітей (через можливість виникнення нефролітіазу/нефролітіазу, необхідно контролювати функцію нирок та провести ультразвукове дослідження нирок).

Надмірне зневоднення може спричиняти порушення функції серцево-судинної системи (наприклад, виникнення запаморочення).
Під час лікування набряків зниження маси тіла пацієнта не повинно бути більшим за 1 кг на добу.
Якщо це необхідно, перед початком терапії слід вирівняти гіпотензію та гіповолемію.
Не рекомендується застосовувати фуроземід як засіб для підвищення діурезу у пацієнтів, які перебувають у групі високого ризику розвитку нефропатії після введення контрастних речовин під час рентгенологічних досліджень.
Взаємодія лікарського засобу Фуроземід Полфарма з іншими ліками
Необхідно повідомити лікаря про всі ліки, які пацієнт зараз приймає або приймав нещодавно, а також про ліки, які пацієнт планує застосовувати.

Діуретики з інших фармакологічних груп, що застосовуються разом з фуроземідом, посилюють його діуретичну дію.
Калійзберігальні діуретики, що застосовуються одночасно з фуроземідом, зменшують виведення калію з сечею та запобігають гіпокаліємії (зниження концентрації калію). Деякі електролітні порушення (наприклад, гіпокаліємія, гіпомагніємія) можуть підвищувати токсичність деяких ліків (наприклад, наперстянкових засобів та ліків, що викликають синдром подовженого інтервалу QT).
Фуроземід подовжує тривалість нервово-м’язової блокади, викликаної ліками, що блокують нервово-м’язову передачу (наприклад, тубокурарином).
Фуроземід може зменшити вплив катехоламінів на гладку мускулатуру артерій.
Одночасне застосування з кортикостероїдами може спричинити затримку натрію.
Системні кортикостероїди, карбеноксолон, солодка, β-симпатоміметики у великих дозах, тривале застосування проносних засобів, ребоксетин, кортикотропін та амфотерицин В підвищують ризик розвитку гіпокаліємії.
Фуроземід підвищує токсичність літію під час одночасного застосування. Сумісне застосування цих ліків не рекомендується. У разі необхідності такого лікування пацієнта слід госпіталізувати та контролювати концентрацію літію в сироватці крові.
Фуроземід зменшує ефект інсуліну та пероральних цукрознижувальних засобів.
Фуроземід посилює дію інших антигіпертензивних засобів, саліцилатів, посилює ототоксичну дію аміноглікозидних антибіотиків, цисплатину та інших ототоксичних ліків.
Після додавання інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II до терапії фуроземідом або після підвищення їх дози спостерігається виражене зниження артеріального тиску та погіршення функції нирок. Дозу фуроземіду слід зменшити або припинити його застосування принаймні за три дні до початку лікування або підвищення дози інгібіторів АПФ та блокаторів рецепторів ангіотензину II.
Індометацин та інші нестероїдні протизапальні засоби можуть послабити діуретичну та антигіпертензивну дію фуроземіду. Одночасне застосування цих ліків підвищує ризик розвитку гострої ниркової недостатності.
Фенітоїн та його похідні, що застосовуються тривалий час, послаблюють діуретичну дію фуроземіду.
Під час одночасного застосування фуроземіду з антибіотиками, що мають нефротоксичну дію (токсичну дію на нирки), підвищується їх нефротоксичність.
Одночасне застосування з карбамазепіном або аміноглютетімідом може підвищувати ризик гіпонатріємії (зниження рівня натрію).
Пробенецид, метотрексат та інші ліки, які, як і фуроземід, значною мірою виводяться нирковими канальцями, можуть зменшувати дію фуроземіду. З іншого боку, фуроземід може зменшувати канальцеве виведення цих ліків. Застосування великих доз (як фуроземіду, так і інших ліків) може призводити до підвищення концентрації в сироватці та ризику виникнення небажаних явищ, пов’язаних з фуроземідом або іншими одночасно застосовуваними ліками.
Пероральне застосування фуроземіду та сукральфату слід розділяти щонайменше двогодинною перервою, оскільки сукральфат зменшує всмоктування фуроземіду з травного тракту, що призводить до зниження ефекту його дії.
Під час одночасного застосування з рисперідоном слід дотримуватися обережності та оцінити співвідношення користі та ризику через збільшення смертності.
У пацієнтів, які одночасно з фуроземідом отримують високі дози деяких цефалоспоринів, може виникнути порушення функції нирок.
Одночасне застосування циклоспорину та фуроземіду несе ризик розвитку підагри.
Під час сумісного застосування фуроземіду у формі ін’єкції та розчинів із зниженим рівнем рН (наприклад, розчинів глюкози) може виникнути випадання фуроземіду в осад.
Не слід змішувати цей лікарський засіб у шприці з іншими ліками.

Вагітність та годування груддю
Якщо пацієнтка вагітна або годує груддю, підозрює, що може бути вагітною, або планує завагітніти, вона повинна проконсультуватися з лікарем перед застосуванням цього лікарського засобу.
Вагітність
Фуроземід може застосовуватися під час вагітності лише в короткотривалій терапії, якщо користь для матері переважає ризик пошкодження плоду.
Застосування фуроземіду під час вагітності вимагає моніторингу стану плоду.
Годування груддю
Застосування фуроземіду під час годування груддю є протипоказаним.
Фуроземід проникає до материнського молока та може припинити лактацію.
Керування транспортними засобами та обслуговування механізмів
Деякі небажані явища, що виникають у пацієнтів, які приймають фуроземід, такі як запаморочення, відчуття підвищеної сонливості, нечітке бачення, можуть у невеликій або помірній мірі порушувати психофізичну працездатність. У разі сумнівів слід проконсультуватися з лікарем.
Лікарський засіб містить натрій
Лікарський засіб містить 3,83 мг натрію (основного компонента кухонної солі) в 1 мл розчину. 2 мл розчину (одна ампула) містить 7,66 мг натрію, що відповідає 0,38% максимальної рекомендованої добової дози натрію в дієті для дорослих.
Лікарський засіб може розбавлятися. Вміст натрію, що походить із розчинника, слід враховувати при розрахунку загального вмісту натрію в приготованому розчині. Для отримання точної інформації щодо вмісту натрію в розчині, що використовується для розведення лікарського засобу, слід ознайомитися з інструкцією до використовуваного розчинника. У пацієнтів із зниженою функцією нирок та у пацієнтів, які контролюють вміст натрію в дієті, слід враховувати вміст натрію в готовому до застосування лікарському засобі.

3. Як застосовувати лікарський засіб Фуроземід Полфарма

Цей лікарський засіб слід завжди застосовувати згідно з рекомендаціями лікаря. У разі виникнення сумнівів слід звернутися
до лікаря.
Дозу лікар встановлює індивідуально для кожного пацієнта.
Детальні рекомендації щодо дозування, способу застосування та підготовки лікарського засобу до введення
наведені в кінці брошури в розділі «Інформація, призначена виключно для медичного персоналу».
Застосування більшої, ніж рекомендована, дози лікарського засобу Фуроземід Полфарма
Якщо пацієнт вважає, що отримав надмірну дозу лікарського засобу, слід негайно повідомити про це лікаря.
Симптоми передозування лікарського засобу залежать переважно від ступеня та наслідків втрати
електролітів і рідини, наприклад, гіповолемії (стан зниженого наповнення судин кровоносної
системи), дегідратації, загущення крові, порушень серцевого ритму, спричинених надмірною
діуретичною дією. Спостерігається тяжке гіпотонічне стан (що може призвести до шоку), гостра
недостатність нирок, тромбоз, судоми, в’ялі паралічі, апатія та втому.
Лікування має на меті поповнення рідини та корекцію електролітних порушень. У той самий час
лікар рекомендує ретельно контролювати стан здоров’я пацієнта.
Пропуск застосування лікарського засобу Фуроземід Полфарма
Якщо пацієнт вважає, що пропущено введення дози лікарського засобу, слід якнайшвидше повідомити про це
лікаря.
У разі будь-яких подальших сумнівів щодо застосування цього лікарського засобу слід звернутися
до лікаря або медсестри.

4. Можливі побічні ефекти

Як і будь-який лікарський засіб, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча вони не виникають у кожного.
Фуроземід, як правило, добре переноситься. Побічні ефекти зазвичай мають помірну тяжкість, найчастіше тимчасові, проходять без лікування, і лише іноді є причиною відміни препарату.
Фуроземід може спричиняти виникнення наступних побічних ефектів:

гемолітична анемія, тромбоцитопенія (зниження кількості тромбоцитів), анемія, апластична анемія, лейкопенія (зниження кількості білих кров'яних клітин), агранулоцитоз (зниження кількості нейтрофілів), еозинофілія (зниження кількості еозинофілів);
пригнічення функції кісткового мозку — у такому разі слід припинити застосування препарату;
висипання, підвищена чутливість до світла, судинний запалення, гарячка, інтерстиційний нефрит, шок; у разі виникнення зазначених вище реакцій застосування фуроземіду слід припинити;
тяжкі анафілактичні або анафілактоїдні реакції;
відсутність апетиту, значне обезводнення, гіперглікемія;
почуття тривоги;
головний біль, запаморочення, парестезії (неправильні відчуття);
порушення слуху та шум у вухах, хоча зазвичай тимчасові, можуть виникати рідко, найчастіше у пацієнтів із нирковою недостатністю, гіпопротеїнемією (наприклад, при нефротичному синдромі) і (або) коли фуроземід вводиться внутрішньовенно занадто швидко;
ортостатична гіпотензія, посилення дії алкоголю, барбітуратів або опіоїдних знеболювальних засобів;
спазматичні болі в животі, діарея, запори, подразнення шлунка, нудота, блювота, іноді при тривалому застосуванні — гострий панкреатит;
жовтяниця, внутрішньопечінкова холестаза (застій жовчі);
у пацієнтів із ураженням печінкових клітин може виникнути печінкова енцефалопатія;
шкірний ексфоліативний дерматит, пурпура, еритема мультиформна, пемфігоїд бульозний, кропив’янка, висипання, свербіж, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз;
поліурія;
у недоношених новонароджених спостерігалася нефролітіаз/уролітіаз.
збільшення продукції сечі може спричиняти або посилювати симптоми у пацієнтів із утрудненим відтоком сечі. Тому у пацієнтів із порушенням спорожнення сечового міхура, збільшенням передміхурової залози або стриктурою сечівника може виникнути гостре затримання сечі з можливістю розвитку вторинних ускладнень.
почуття слабкості, гарячка;
після внутрішньом’язового введення — біль у місці введення.

Побічні ефекти, що виникають не дуже часто (у менш ніж 1 із 100 пацієнтів):

глухота, іноді незворотна.

Побічні ефекти невідомої частоти (частоту неможливо визначити на основі
наявних даних):

гостра загальна пустульозна висипка (гостра фебрильна висипка після прийому ліків — AGEP, англ. acute generalised exanthematous pustulosis);
запаморочення, непритомність і втрата свідомості (внаслідок симптоматичної гіпотензії).

Так само, як і інші діуретики, фуроземід при тривалому застосуванні може порушувати
баланс електролітів і води. Фуроземід спричиняє підвищене виведення натрію та хлоридів, а отже, і води. Крім того, під час терапії фуроземідом зростає виведення інших електролітів (особливо калію, кальцію та магнію). Симптоми порушення рівня електролітів та метаболічний алкалоз можуть розвинутися у вигляді поступового зростання дефіциту електролітів або (наприклад, при застосуванні високих доз фуроземіду пацієнтам із нормальною функцією нирок) гострої та тяжкої втрати електролітів. Симптомами дефіциту електролітів є підвищена спрага, головний біль, гіпотензія, сплутаність свідомості, судоми м’язів, тетанія, м’язова слабкість, порушення серцевого ритму та шлунково-кишкові розлади.
Під час лікування фуроземідом може посилюватися існуюча раніше метаболічна алкалоза (наприклад, при декомпенсованому цирозі печінки).
Діуретична дія фуроземіду може призводити або сприяти гіповолемії та обезводненню, особливо у літніх пацієнтів. Значна втрата рідини може призвести до згущення крові з можливістю тромбозу.
Фуроземід, введений недоношеним новонародженим у перші тижні життя, може сприяти збереженню відкритого артеріального протоку.
Діагностичні дослідження
Глюкозурія, підвищення активності печінкових амінотрансфераз, може знижуватися концентрація кальцію в сироватці, у дуже рідких випадках спостерігалася тетанія.
Під час терапії фуроземідом може підвищуватися концентрація холестерину та тригліцеридів у сироватці. Після тривалої терапії фуроземідом їхній рівень повертається до норми протягом шести місяців.
Застосування фуроземіду може знижувати толерантність до глюкози. У пацієнтів із цукровим діабетом це може призводити до порушень метаболізму, а також можуть проявитися симптоми прихованого цукрового діабету.
Як і при застосуванні інших діуретиків, введення фуроземіду може призводити до тимчасового підвищення концентрації креатиніну та сечовини в крові. Може підвищуватися концентрація сечової кислоти в сироватці та виникати напад подагри.
У разі виникнення наступних симптомів: гарячка, висипання на шкірі, слабкість, запаморочення, сонливість, нечітке зору — слід припинити застосування препарату Фуроземід Полфарма
і негайно звернутися до лікаря.
Повідомлення про побічні ефекти
Якщо виникли будь-які побічні ефекти, включаючи ті, що не зазначені в цій інструкції, повідомте про це лікареві або медсестрі. Побічні ефекти можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу побічних ефектів лікарських засобів Управління реєстрації лікарських засобів, медичних виробів та біоцидів
Al. Jerozolimskie 181C
02-222 Варшава
Тел.: + 48 22 49 21 301
Факс: + 48 22 49 21 309
Веб-сайт: https://smz.ezdrowie.gov.pl
Побічні ефекти також можна повідомляти відповідальній особі.
Завдяки повідомленням про побічні ефекти можна буде зібрати більше інформації щодо безпеки застосування лікарського засобу.

5. Як зберігати ліки Фуроземід Полфарма

Ліки слід зберігати в недоступному для дітей місці.
Зберігати при температурі нижче 25 °C. Зберігати в оригінальній упаковці.
Не застосовувати ці ліки після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці. Термін придатності вказує на останній день зазначеного місяця.
Напис на упаковці після скорочення EXP означає термін придатності, а після скорочення Lot — номер серії.
Ліки не слід викидати у каналізацію чи побутові контейнери для сміття. Слід запитати у фармацевта, як позбутися ліків, які вже не використовуються. Таке поводження допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить лікарський засіб Фуроземід Полфарма

Діючою речовиною лікарського засобу є фуроземід. Кожна ампула (2 мл розчину) містить 20 мг фуроземіду.
Інші складові: натрію гідроксид, динатрію версена, натрію хлорид, вода для ін'єкцій.

Як виглядає лікарський засіб Фуроземід Полфарма та що містить упаковка
Прозорий, безбарвний розчин для ін'єкцій внутрішньовенно або внутрішньом'язово в ампулах із
оранжевого скла. Упаковка містить 5 або 50 ампул по 2 мл.
Відповідальна установа та виробник
Фармацевтичні заклади POLPHARMA S.A.
вул. Пельпінська 19, 83-200 Старогард-Гданський
тел. + 48 22 364 61 01

Інформація призначена виключно для медичного фахового персоналу:

Фуроземід Полфарма, 10 мг/мл (20 мг/2 мл), розчин для ін'єкцій
Фуроземід
Інформація для пацієнтів, які дотримуються бідної солі дієти, та пацієнтів із зниженою функцією нирок
Ліки містять 3,83 мг натрію в 1 мл розчину. 2 мл розчину (одна ампула) містять 7,66 мг натрію, що
відповідає 0,38% максимальної добової дози натрію, рекомендованої ВООЗ для дорослих (2 г).
Ліки можна розбавляти. Вміст натрію, що походить із розчинника, слід враховувати при розрахунку
загального вмісту натрію в приготованому розведенні ліків. Для отримання точної інформації
щодо вмісту натрію в розчині, що використовується для розведення ліків, слід ознайомитися з інструкцією
або характеристикою використовуваного розчинника.
У пацієнтів із зниженою функцією нирок та пацієнтів, які контролюють вміст натрію в дієті,
слід враховувати вміст натрію в готовому до застосування ліку.
Спосіб застосування
Внутрішньовенне або внутрішньом’язове введення.
Препарат Фуроземід Полфарма слід вводити повільно внутрішньовенно, крапельно внутрішньовенно
(зі швидкістю не більше 4 мг на хвилину) або внутрішньом’язово.
Внутрішньом’язове введення фуроземіду слід обмежити винятковими випадками, коли неможливе
пероральне або внутрішньовенне застосування. Слід пам’ятати, що внутрішньом’язове введення
не рекомендоване при лікуванні гострих станів, таких як набряк легень.
Препарат можна розбавляти наступними інфузійними розчинами:

0,9% розчин натрію хлориду,
розчин Рінгера,
розчин Рінгера з лактатом.

Концентрація розчину має бути в діапазоні від 0,02 мг/мл до 5 мг/мл. Розведення слід готувати
в контрольованих і валідованих асептичних умовах.

Встановлено, що Фуроземід Полфарма сумісний з:

шприцами з силіконованого поліпропілену (PP) (шприци BD Plastipak),
трубками з поліетилену (PE),
пакетами з PE та PP,
з вищезазначеними інфузійними розчинами.

Після розведення препарат є прозорим безбарвним розчином.
Не застосовувати препарат, якщо розчин змінив колір або з’явилося забруднення,
видиме неозброєним оком.
Термін придатності після розведення
Встановлено хімічну та фізичну стабільність препарату після розведення,
який зберігається в умовах захисту від світла:

у інфузійному пакеті — 24 години при температурі 30°C,
у шприці — 24 години при температурі 25°C.

Однак з мікробіологічних міркувань препарат слід використовувати негайно після приготування,
якщо тільки відкриття/розведення не проводилося в контрольованих і валідованих
асептичних умовах. Якщо розчин не використовується негайно, відповідальність за час
і умови зберігання перед застосуванням несе користувач.

Застосування у дорослих
Набряки, пов’язані із застійною недостатністю кровообігу, цирозом печінки та захворюваннями нирок:
20–40 мг фуроземіду (1–2 ампули) одноразово внутрішньовенно зі швидкістю не більше 4 мг/хв
або внутрішньом’язово. За потреби наступну дозу 20 мг препарату можна вводити кожні
2 години до досягнення відповідного терапевтичного ефекту. Якщо показана більша доза,
препарат слід вводити у формі крапельного внутрішньовенного вливання.
Максимальна рекомендована добова доза фуроземіду для внутрішньовенного введення
дорослим становить 1500 мг.
Фуроземід у формі ін'єкцій слід застосовувати коротким курсом.
Під час застосування фуроземіду в великих дозах або тривалий час необхідний постійний
контроль концентрації електролітів у сироватці, кислотно-лужної рівноваги, а також
рівня креатиніну та сечовини в сироватці.

Набряк легень
Початкова доза зазвичай становить 40 мг (2 ампули) фуроземіду внутрішньовенно.
За необхідності через півгодини можна ввести дозу 40–80 мг.

Гіпертонічний криз
У пацієнтів із нормальною функцією нирок початкова доза зазвичай становить 40–80 мг
(2–4 ампули) внутрішньовенно разом з іншими швидкодіючими антигіпертензивними засобами.
У пацієнтів із супутнім набряком легень або гострою недостатністю нирок — 100–200 мг
(5–10 ампул) фуроземіду.

Гіперкальціємія
Внутрішньовенно 80–100 мг (4–5 ампул) з інтервалами 2–12 годин протягом 24 годин
разом із ізотонічним розчином натрію хлориду. Після завершення лікування гіперкальціємії
може виникнути гіпокаліємія, спричинена застосуванням фуроземіду, яку необхідно коригувати.

Застосування у літніх пацієнтів
У літніх пацієнтів фуроземід виводиться з організму повільніше, що може вимагати
зменшення дози.

Застосування у немовлят та дітей
У немовлят та дітей фуроземід застосовують у дозі 0,5–1,5 мг/кг маси тіла на добу.
Максимальна добова доза становить 20 мг незалежно від маси тіла дитини.

Застосування при гострій та хронічній недостатності нирок
У цих станах зазвичай застосовують 80–120 мг (4–6 ампул) на добу.
У пацієнтів із тяжкою недостатністю нирок (концентрація креатиніну в сироватці >5 мг/дл)
рекомендується, щоб швидкість вливання не перевищувала 2,5 мг на хвилину.