Фуросемід Лабораторіос Басі

Укладанка, що додається до упаковки: Інформація для користувача

Фуросемід Лабораторіос Басі, 10 мг/мл, розчин для ін'єкцій/для інфузій
Фуросемід
Перед застосуванням лікувального засобу уважно прочитайте цю укладанку, оскільки вона містить важливу інформацію для пацієнта.

• Зберігайте цю укладанку, щоб у разі потреби мати можливість звернутися до неї знову.
• Якщо виникнуть будь-які сумніви, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри.
• Цей лікарський засіб призначено виключно певній особі. Не передавайте його іншим особам. Цей засіб може нашкодити іншій людині, навіть якщо симптоми її захворювання такі самі.
• Якщо у пацієнта виникнуть будь-які небажані ефекти, у тому числі ті, що не зазначені в цій укладанці, необхідно повідомити лікареві, фармацевту або медсестрі. Див. розділ 4.

Зміст укладанки

1. Що таке Фуросемід Лабораторіос Басі та для чого його застосовують
2. Важливі відомості перед застосуванням лікарського засобу Фуросемід Лабораторіос Басі
3. Як застосовують Фуросемід Лабораторіос Басі
4. Можливі небажані ефекти
5. Як зберігати Фуросемід Лабораторіос Басі
6. Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке Фуросемід Лабораторіос Басі та для чого його застосовують

Фуросемід Лабораторіос Басі, 10 мг/мл, розчин для ін'єкцій/для інфузій містить діючу речовину — фуросемід. Фуросемід належить до групи ліків, які називаються діуретики. Фуросемід Лабораторіос Басі застосовують для:

1. Лікування набряків (набряки, спричинені надлишком рідини в організмі) у пацієнтів із:
   • захворюванням печінки
   • захворюванням серця (наприклад, набряк легень)
   • захворюванням нирок
2. Лікування надмірно високого артеріального тиску (гіпертонічний криз).

Фуросемід Лабораторіос Басі показаний для застосування дорослим та підліткам віком 15 років і старше. Засіб можна застосовувати немовлятам та дітям молодше 15 років лише в окремих випадках.

Як діє Фуросемід Лабораторіос Басі, розчин для ін'єкцій/для інфузій

• Розчин Фуросемід Лабораторіос Басі для ін'єкцій/для інфузій сприяє виведенню більшої кількості води (сечі), ніж зазвичай. Якщо надлишок рідини в організмі не виводитиметься, це може призвести до надмірного навантаження серця, кровоносних судин, легень, нирок або печінки.

2. Важливі відомості перед застосуванням препарату Фуросемід Лабораторіос Басі

Не застосовувати препарат Фуросемід Лабораторіос Басі

• якщо пацієнт має алергію на фуросемід або будь-який інший компонент цього лікарського засобу (перераховані в розділі 6);
• якщо пацієнт має алергію на антибіотики сульфаніламідної групи, такі як сульфадіазин та ко-тримоксазол;
• якщо пацієнт має проблеми з нирками. У деяких видах ниркової недостатності цей препарат можна застосовувати. Лікар зможе визначити, чи може пацієнт застосовувати цей препарат;
• якщо пацієнт не виділяє сечу;
• якщо у пацієнта тяжке захворювання печінки;
• якщо у пацієнта дуже низький рівень калію або натрію в крові (підтверджений аналізами крові);
• якщо у пацієнта знижений об’єм крові (гіповолемія) або дегідратація;
• якщо пацієнтка годує грудьми (див. розділ «Вагітність та годування грудьми»).

Попередження та заходи обережності
Перед застосуванням препарату Фуросемід Лабораторіос Басі слід обговорити це з лікарем або медсестрою у разі:

• низького артеріального тиску;
• цукрового діабету;
• підагри (біль, пов’язаний із запальним ураженням суглобів), спричиненої підвищеним рівнем сечової кислоти в крові;
• непрохідності сечових шляхів (наприклад, збільшення простати, набряк нирки через затримку сечі, звуження сечоводу);
• дуже низького рівня білка в крові, наприклад, при нефротичному синдромі;
• захворювання печінки;
• швидко прогресуючого порушення функції нирок, пов’язаного з тяжким захворюванням печінки (наприклад, цирозом печінки);
• ризику небажаного тяжкого артеріального гіпертензію (наприклад, якщо у пацієнта є порушення кровообігу в судинах головного мозку або коронарних артеріях);
• запального захворювання, відомого як «системний червоний вовчак (СЧВ)»;
• літніх пацієнтів, які одночасно приймають інші ліки, що можуть спричиняти низький тиск, або якщо є інші захворювання, пов’язані з ризиком низького тиску.

Особливо під час тривалого лікування лікар може регулярно перевіряти рівень калію, натрію, кальцію, гідрокарбонатів, креатиніну, сечовини, сечової кислоти та глюкози в крові.
Втрата маси тіла, спричинена втратою внутрішніх рідин, не повинна перевищувати 1 кг маси тіла на добу.

Діти
При застосуванні фуросеміду недоношеним новонародженим може виникнути утворення каменів у сечовому міхурі або кальцифікація. У недоношених новонароджених може залишатися відкритим канал між легеневою артерією та аортою, який є відкритим у ненародженої дитини.

Вплив препарату Фуросемід Лабораторіос Басі на інші ліки
Слід повідомити лікареві про всі ліки, які пацієнт зараз приймає або приймав нещодавно, а також про ліки, які пацієнт планує приймати.
Це важливо, оскільки деякі ліки не можна застосовувати разом з фуросемідом, або може знадобитися коригування дози фуросеміду або іншого одночасно прийманого ліку.
Зокрема, слід повідомити лікареві або медсестрі про застосування:

• літію (використовується при лікуванні розладів настрою);
• серцевих ліків (наприклад, дигоксину);
• терфенадину (використовується при лікуванні алергії);
• левотироксину (використовується при лікуванні гіпотиреозу);
• ліків, що застосовуються при артеріальному гіпертензії, включаючи тіазидні діуретики (наприклад, бендрофлюметіазид або гідрохлоротіазид), інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (наприклад, лізиноприл), антагоністи ангіотензину ІІ (наприклад, лозартан);
• ліків, що застосовуються при цукровому діабеті (наприклад, метформін та інсулін);
• протизапальних засобів, включаючи НПЗП (використовуються при лікуванні болю та запалення, такі як диклофенак, ібупрофен, індометацин, целекоксиб) та ацетилсаліцилову кислоту у великих дозах (аспірин);
• кортикостероїдів (ліки, що застосовуються при лікуванні запалення або алергії, наприклад, преднізолон, дексаметазон);
• карбеноксолону (використовується при лікуванні виразок шлунка);
• проносних засобів;
• гідрату хлоралю (використовується при лікуванні проблем зі сном);
• фенітоїну (використовується при лікуванні епілепсії);
• теофіліну (використовується при лікуванні астми);
• пробенециду (використовується при лікуванні підагри);
• метотрексату (використовується при лікуванні деяких пухлин або важкого запалення суглобів);
• циклоспорину (запобігає відторгненню трансплантатів);
• ліків, що підвищують тиск крові (пресорні аміни, такі як адреналін, норадреналін), оскільки вони можуть не діяти належним чином, коли застосовуються разом з фуросемідом;
• антибіотиків (таких як цефалоспорини, аміноглікозиди, поліміксини, хінолони). Вплив аміноглікозидних антибіотиків (наприклад, канаміцину, гентаміцину та тобраміцину) на слух може посилюватися фуросемідом, особливо у пацієнтів із проблемами нирок;
• фоскарнету (використовується при лікуванні захворювань, спричинених одноклітинними організмами, відомими як найпростіші);
• йодовмісних контрастних речовин;
• цисплатину (використовується в протипухлинній хіміотерапії);
• рисперидону (використовується при лікуванні психічних розладів).

Фуросемід Лабораторіос Басі та харчування
Вживання великої кількості солодощів з лакрицею в поєднанні з фуросемідом може призводити до підвищеної втрати калію.

Вагітність та годування грудьми
Якщо пацієнтка вагітна, годує грудьми, підозрює, що може бути вагітною, або планує завагітніти, їй слід проконсультуватися з лікарем перед застосуванням цього препарату.
Фуросемід не слід застосовувати під час вагітності, якщо тільки немає чітких медичних показань, оскільки фуросемід проникає через плацентарний бар’єр. Застосування фуросеміду під час вагітності може призводити до підвищення рівня білірубіну у плода, що може спричинити жовтяницю та ураження мозку у дитини. Цей препарат також може призводити до підвищеної продукції сечі у плода.
Фуросемід проникає до грудного молока. Не слід годувати грудьми під час лікування фуросемідом.

Керування транспортними засобами та робота з механізмами
Цей препарат може впливати на здатність до реакції настільки, що може порушитися здатність керувати транспортними засобами, працювати з механізмами або виконувати небезпечні завдання. Це стосується особливо початку лікування, підвищення дози або зміни ліків, а також у разі вживання алкоголю.

Препарат Фуросемід Лабораторіос Басі містить натрій
Препарат містить менше ніж 1 ммоль (23 мг) натрію на ампулу, тобто препарат вважається «безнатрієвим».

3. Як застосовується Фуросемід Лабораторіос Басі
Лікар вирішить, скільки препарату потрібно пацієнтові, коли його застосовувати та як довго триватиме лікування. Це залежатиме від віку, маси тіла, анамнезу захворювання, інших застосовуваних ліків, а також характеру та тяжкості захворювання. Завжди застосовуватиметься найнижча доза, при якій досягається бажаний ефект.
Ін’єкцію фуросеміду зазвичай вводить лікар або медсестра:

• як повільне введення у вену або
• винятково — у м’яз.

У деяких випадках замість ін’єкцій лікар може призначити безперервне внутрішньовенне введення препарату (крапельницю).
Як тільки стан пацієнта дозволить, буде розпочато пероральне застосування.

Дорослі
При лікуванні затримки рідини в тканинах (набряки) і (або) накопичення рідини в черевній порожнині (асцит) через захворювання серця або печінки, набряки, спричинені захворюванням нирок, та набряку легень, початкова доза становить від 20 мг до 40 мг фуросеміду.
Потім цю дозу поступово збільшують до максимальної дози 1500 мг на добу.
При лікуванні крайньо високого артеріального тиску одноразова доза становить від 20 мг до 40 мг фуросеміду.
У дорослих максимальна добова доза фуросеміду не повинна перевищувати 1500 мг.

Літні люди
Зазвичай початкова доза для літніх людей становить 20 мг на добу.

Дорослі з порушенням функції нирок
Пацієнтам із тяжким порушенням функції нирок (рівень креатиніну в сироватці >5 мг/дл) рекомендується не перевищувати швидкість інфузії 2,5 мг фуросеміду на хвилину.

Застосування у дітей
Середня доза, яка зазвичай застосовується у дітей, становить 0,5 мг фуросеміду/кг маси тіла на добу.
У виняткових випадках можна застосувати до 1 мг фуросеміду/кг маси тіла на добу.

Застосування більшої, ніж рекомендована доза фуросеміду
Якщо пацієнт вважає, що отримав надто високу дозу цього препарату, він повинен негайно повідомити про це лікареві. Симптоми гострого або хронічного передозування залежать від ступеня втрати солей і рідини.
Симптоми передозування: сухість у роті, підвищена спрага, нерегулярне серцебиття, зміни настрою, судоми або біль у м’язах, нудота або блювота, незвичайна втома або слабкість, слабкий пульс або втрата апетиту.
У разі будь-яких подальших сумнівів щодо застосування цього препарату слід звернутися до лікаря або медсестри.

4. Можливі небажані явища

Як і будь-який лікарський засіб, цей препарат може викликати небажані явища, хоча вони виникають не у кожного.
У пацієнтів, які лікуються фуросемідом, може виникнути низький кров’яний тиск із запамороченням,
непритомністю або втратою свідомості.
У разі виникнення таких небажаних явищ необхідно негайно звернутися
до лікаря або медсестри:

• Тяжка алергійна реакція, яка може викликати висип на шкірі, набряк обличчя, губ, язика або горла, труднощі з диханням і втрату свідомості (анаплактична або анафілактоїдна реакція) (може виникнути у менш ніж 1 із 1 000 осіб);
• Синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз; їх симптоми — спочатку червонуваті, схожі на плями або круглі плями, часто з центральними пухирями на тулубі. Також можуть виникати виразки в ротовій порожнині, горлі, носі, статевих органах та очах (червоні та набряклі очі). Ці тяжкі шкірні ураження можуть передувати підвищена температура та симптоми, схожі на грип. Висип може призводити до масового відшарування шкіри, загрозливих для життя ускладнень або навіть смерті (частота невідома);
• Рабдоміоліз: рідкісне захворювання, що характеризується білями, болючістю та слабкістю м’язів; такому ураженню м’язів часто супроводжує тяжкий дефіцит калію (частота невідома).

Інші небажані явища
Дуже часто (можуть виникнути у більш ніж 1 із 10 осіб)

• Порушення електролітного балансу (в тому числі симптоматичні), дегідратація та зниження об’єму циркулюючої крові, особливо у людей похилого віку (симптоми, такі як підвищена спрага, головний біль, запаморочення, непритомність, дезорієнтація, біль або слабкість у суглобах або м’язах, судоми або спазми, нервозність, прискорене або нерегулярне серцебиття); підвищення рівня певних жирів у крові (тригліцеридів)
• Низький кров’яний тиск, зокрема порушення кровообігу при зміні положення з лежачого на вертикальне (при внутрішньовенному введенні)
• Підвищення рівня креатиніну у крові

Часто (можуть виникнути у менш ніж 1 із 10 осіб)

• Згущення крові (у разі надмірного виділення сечі)
• Зниження рівня натрію та хлоридів у крові, низький рівень калію у крові, підвищений рівень холестерину у крові, підвищений рівень сечової кислоти у крові та загострення подагри
• Порушення функції мозку у пацієнтів із тяжкими порушеннями функції печінки (гепатична енцефалопатія)
• Збільшення об’єму сечі

Не дуже часто (можуть виникнути у менш ніж 1 із 100 осіб)

• Низька кількість тромбоцитів (тромбопенія)
• Порушення толерантності до глюкози. Це може призвести до погіршення метаболічного стану у пацієнтів із наявним цукровим діабетом (маніфестний цукровий діабет). Може виявитися нерозпізнаний цукровий діабет (латентний цукровий діабет).
• Порушення слуху, хоча зазвичай це тимчасові стани, особливо у пацієнтів із порушеннями функції нирок або зниженим рівнем білка у крові (наприклад, при нефротичному синдромі) і (або) якщо внутрішньовенний препарат вводиться надто швидко
• Глухота (іноді незворотна)
• Погане самопочуття
• Свербіж, кропив’янка, висип, шкіра
• Реакції слизових оболонок із почервонінням, утворенням пухирів або лущенням (наприклад, бульозний дерматит, еритема мультиформна, пемфігоїд, лущення дерматиту, пурпура)
• Підвищена чутливість шкіри до сонячного світла

Рідко (можуть виникнути у менш ніж 1 із 1 000 осіб)

• Збільшення кількості певного типу білих кров’яних клітин (еозинофілія)
• Зниження кількості білих кров’яних клітин (лейкопенія)
• Поколювання, оніміння або болюче печіння кінцівок
• Дзвін у вухах (шум у вухах)
• Ураження судин (васкуліт)
• Блювота, діарея
• Ураження нирок (інтерстиційний нефрит)
• Лихоманка

Дуже рідко (можуть виникнути у менш ніж 1 із 10 000 осіб)

• Анемія, спричинена ненормальним руйнуванням червоних кров’яних клітин (гемолітична анемія)
• Стан, при якому червоний кістковий мозок припиняє виробляти достатню кількість нових кров’яних клітин (апластична анемія)
• Сильне зниження кількості певних типів білих кров’яних клітин (агранулоцитоз). Симптоми можуть включати: лихоманку з ознобом, ураження слизових оболонок та біль у горлі
• Гострий панкреатит
• Ураження печінки, відоме як «внутрішньопечінковий холестаз»
• Підвищення активності печінкових ферментів у крові, що може призводити до жовтяниці (жовте забарвлення шкіри, темне забарвлення сечі, втому)

Невідомо (частоту неможливо визначити на основі наявних даних)

• Системний червоний вовчак (SLE) може посилюватися або активуватися.
• Низький рівень кальцію у крові, низький рівень магнію у крові, зниження pH крові (метаболічний ацидоз), синдром псевдо-Бартера (недостатність нирок, пов’язана з неправильним і (або) тривалим застосуванням фуросеміду).

Часто спостерігаються симптоми низького рівня натрію у крові: апатія, судоми ікроножних м’язів, втрата апетиту, слабкість, сонливість, блювота та дезорієнтація.
Низький рівень калію у крові може проявлятися слабкістю м’язів, порушеннями чутливості кінцівок (поколювання, оніміння або болюче печіння), неможливістю рухати частиною тіла (парез), шлунково-кишковими симптомами (блювота, запори, надмірне скупчення газів у шлунково-кишковому тракті), симптомами з боку нирок (надмірне виділення сечі, ненормальне підвищення спраги) та симптомами з боку серця (прискорене або нерегулярне серцебиття). Велика втрата калію може призводити до паралічу кишечника (обструкція кишечника) або порушень свідомості, а навіть коми.
Низький рівень кальцію у крові в окремих випадках може призводити до тетанії. Внаслідок низького рівня магнію у крові в окремих випадках спостерігалася тетанія або порушення серцевого ритму.

• Запаморочення, непритомність і втрата свідомості, головний біль
• Тромбоз, особливо у пацієнтів похилого віку
• Надмірне виділення сечі, особливо у пацієнтів похилого віку та у дітей
• Можуть виникати проблеми з кровообігом (до циркуляторного колапсу), що проявляється переважно головним болем, запамороченням, нечітким зором, сухістю в ротовій порожнині та спрагою, низьким кров’яним тиском та порушеннями кровообігу при зміні положення з лежачого на стояче.
• Тяжкі шкірні реакції (можуть також впливати на слизові оболонки), такі як гостра загальна пустульозна ексудативна еритема (AGEP), лікарська висипка з еозинофілією та системними симптомами та реакції, схожі на лишай, що проявляються дрібними, сверблячими, червонувато-пурпуровими ураженнями на шкірі, статевих органах або в роті.
• Підвищений рівень натрію в сечі, підвищений рівень хлоридів в сечі, підвищений рівень сечовини в крові, симптоми обструкції сечових шляхів, а навіть затримка сечі;
• Відкладання кальцію в нирках і (або) утворення каменів у сечовому міхурі у недоношених дітей, ниркова недостатність
• Підвищений ризик персистуючого артеріального протоку у недоношених дітей, які лікуються фуросемідом у перші тижні життя
• Біль після ін’єкції у м’яз

Повідомлення про небажані явища
Якщо виникнуть будь-які небажані симптоми, включаючи будь-які небажані явища, не зазначені
у цій інструкції, повідомте про це лікареві, фармацевту або медсестрі. Небажані явища можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу небажаних явищ лікарських засобів Управління реєстрації лікарських засобів, медичних виробів та біологічних продуктів
Al. Jerozolimskie 181C
PL-02-222 Warszawa
тел.: + 48 22 49 21 301
факс: + 48 22 49 21 309
веб-сайт: https://smz.ezdrowie.gov.pl
Небажані явища також можна повідомляти суб’єкту, відповідальному за реєстрацію.
Завдяки повідомленню про небажані явища можна буде зібрати більше інформації щодо безпеки застосування препарату.

5. Як зберігати Фуросемід Лабораторіос Басі

Ліки слід зберігати в недоступному для дітей місці.
Не зберігати при температурі вище 25°C.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла.
Не застосовувати цей лікарський засіб після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці: «Термін придатності
EXP». Термін придатності означає останній день зазначеного місяця.
Ліки не слід викидати в каналізацію чи побутові сміттєві контейнери. Слід запитати у фармацевта, як позбутися ліків, якими вже не користуються. Таке поводження допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить Фуросемід Лабораторіос Басі

• Діючою речовиною лікарського засобу є фуросемід. Кожен 1 мл розчину містить 10 мг фуросеміду. Кожна ампула з 2 мл розчину містить 20 мг фуросеміду.
• Інші складові: натрію хлорид, натрію гідроксид (для встановлення pH) та вода для ін'єкцій.

Як виглядає Фуросемід Лабораторіос Басі та що містить упаковка
Прозорий безбарвний розчин, вільний від твердих частинок.
Ампула з помаранчевого скла типу I з точкою OPC, що містить 2 мл розчину для ін'єкцій /
для інфузій, в картонному пакеті.
Розміри упаковки: 50 ампул
Відповідальний суб’єкт
Laboratórios Basi – Indústria Farmacêutica, S.A.
Parque Industrial Manuel Lourenço Ferreira, Lote 15
3450-232 Mortágua, Португалія
Тел.: +351 231 920 250
Факс: +351 231 921 055
електронна пошта: [email protected]
Виробник
Laboratórios Basi – Indústria Farmacêutica SA
Parque Industrial Manuel Lourenço Ferreira Lotes 8, 15 e 16
3450-232 Mortágua
Португалія
Цей лікарський засіб зареєстрований у країнах — учасницях Європейського економічного простору
під такими назвами:
Португалія Furosemida Basi
Республіка Чехія Furosemid Basi
Польща Фуросемід Лабораторіос Басі
Болгарія Фуроземид Basi 10 мг//мл Інжекционен/инфузионен разтвор
Литва Furosemide Basi 10 мг//мл Injekcinis ar infuzinis tirpalas
Румунія Furosemid Basi 10 мг//мл soluţie injectabilă/perfuzabilă
Швеція Furosemide Basi 10 мг//мл Injektions-/infusionsvätska, lösning
Фінляндія Furosemide Basi 10 мг//мл Injektio-/infuusioneste, liuos
Данія Furosemid Basi
Норвегія Furosemide Basi 10 мг//мл Injeksjons-/infusjonsvæske, oppløsning
Німеччина Furosemid Basi 10 мг//мл Injektions-/Infusionslösung
Естонія Furosemide Basi
Латвія Furosemide Basi 10 мг//мл šķīdums injekcijām/infūzijām

Інформація, призначена виключно для медичного фахового персоналу:

Несумісність лікарських засобів
Розчини для ін'єкцій/інфузій, що мають кисле або слабокисле середовище та значну
буферну ємність у кислому діапазоні, не слід змішувати з розчином для ін'єкцій/інфузій
Фуросемід Лабораторіос Басі 10 мг/мл. У разі такої суміші значення рН зміщується
у кислий діапазон, а малорозчинний фуросемід випадає у вигляді кристалічного осаду.
Фуросемід Лабораторіос Басі 10 мг/мл розчин для ін'єкцій/інфузій не можна вводити разом з
іншими лікарськими засобами в одній шприці.
Інструкції щодо розведення лікарського засобу перед застосуванням див. у розділі «Інструкції
щодо утилізації та підготовки лікарського засобу до застосування».
У разі нефротичного синдрому дозу слід підбирати обережно через ризик посилення побічних
ефектів.
Термін придатності
Після першого відкриття:
Під час застосування лікарський засіб зберігав фізичну та хімічну стабільність протягом 24 годин
за кімнатної температури.
З мікробіологічної точки зору лікарський засіб слід використати негайно. У разі, якщо це не
відбулося, користувач несе відповідальність за термін придатності до введення та умови зберігання
перед використанням.
Термін придатності після розведення:
Хімічна та фізична стабільність підтверджена протягом 24 годин при температурі 25 °C.
З мікробіологічної точки зору лікарський засіб слід використати негайно. Якщо він не був
використаний негайно, користувач несе відповідальність за час і умови зберігання під час
використання.
Інструкції щодо утилізації та підготовки лікарського засобу до застосування
Тільки для одноразового використання.
Лікарський засіб слід використати негайно після відкриття ампули. Залишки після використання
слід утилізувати.
Лікарський засіб слід оглянути перед застосуванням. Не слід застосовувати засіб, якщо
виявлені ознаки псування (наприклад, частинки або зміна кольору).
Можна розчиняти з:

• натрію хлоридом 9 мг/мл (0,9%) розчин для ін'єкцій,
• розчином Рінгера,
• розчином Рінгера з лактатом.

Слід звернути увагу, щоб рН використовуваного розчину був у діапазоні від слабо лужного до
нейтрального (рН не нижче 7). Не можна застосовувати кислі розчини, оскільки це може призвести до
випадіння активної речовини (див. розділ «Несумісність лікарських засобів»).
Інструкція щодо відкриття ампул (з насічкою в одній точці)

1. Тримати корпус ампули між великим і вказівним пальцями, кінцем догори;
2. Помістити вказівний палець іншої руки, підтримуючи верхню частину ампули. Помістити великий палець над точкою насічки;
3. Зближуючи вказівні пальці, натиснути на ділянку, позначену точкою, щоб відкрити ампулу.

Усі не використані залишки лікарського засобу або відходи слід утилізувати відповідно до
місцевих правил.