Інструкція, що входить до упаковки: інформація для користувача

ФАРМОРУБІЦИН PFS, 2 мг/мл, розчин для ін'єкцій та інфузій
Epirubicini hydrochloridum
Необхідно уважно ознайомитися з вмістом інструкції перед застосуванням ліку, оскільки вона містить
важливу інформацію для пацієнта.

Зберігайте цю інструкцію, щоб у разі потреби мати змогу знову її прочитати.
У разі будь-яких сумнівів зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри.
Цей лікарський засіб призначено виключно певній особі. Не передавайте його іншим. Лікарський засіб може нашкодити іншій особі, навіть якщо симптоми її хвороби такі самі.
Якщо у пацієнта виникнуть будь-які побічні ефекти, у тому числі ті, що не зазначені в цій інструкції, необхідно повідомити лікаря, фармацевта або медсестру. Див. розділ 4.

Зміст інструкції

Що таке лікарський засіб і для чого його застосовують
Важлива інформація перед застосуванням лікарського засобу
Як застосовувати лікарський засіб
Можливі побічні ефекти
Як зберігати лікарський засіб
Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке лікарський засіб і для чого його застосовують

Діючою речовиною лікарського засобу є епірубіцин — цитотоксичний антибіотик групи
антрациклінів з протипухлинною дією.
Лікарський засіб може застосовуватися як окремо, так і у поєднанні з іншими
цитотоксичними лікарськими засобами.
Лікарський засіб показаний для лікування таких типів пухлин:

рак сечового міхура, що виник з уротеліальних клітин
ранній рак молочної залози, поширений рак молочної залози та (або) з метастазами
рак шлунка
паліативна хіміотерапія раку місця з'єднання стравоходу та шлунка
пухлини голови та шиї
лейкемія
недрібноклітинний рак легені
дрібноклітинний рак легені
злоякісні негоджкінівські лімфоми, лімфома Ходжкіна
множинна мієлома
рак яєчників
рак підшлункової залози у складі комбінованої терапії за схемою PEFG (цисплатина, епірубіцин, 5-фторурацил та гемцитабін)
рак товстої та прямої кишки
саркоми м'яких тканин.

2. Важливі відомості перед застосуванням лікувального засобу

Коли не застосовувати лікувальний засіб
якщо пацієнт має алергію на епірубіцин або на
будь-який інший компонент цього лікувального засобу (перелічені в розділі 6), інші антрацикліни або
антраценодіони,

під час годування грудьми.

Внутрішньовенне введення лікувального засобу є протипоказаним у пацієнтів:

з тривалим пригніченням функції кісткового мозку,
з тяжкою печінковою недостатністю,
з кардіоміопатією,
зі свіжим інфарктом міокарда,
з тяжкою аритмією,
після попереднього лікування максимальними кумулятивними дозами цього лікувального засобу та (або) іншими антрациклінами або антраценодіонами,
з гострими системними інфекціями,
з нестабільною стенокардією.

Внутрішньоміхурове введення лікувального засобу є протипоказаним у пацієнтів:

з інфекцією сечовивідних шляхів,
з циститом,
з гематурією,
з інвазивними пухлинами, що проростають сечовий міхур,
у яких виникають труднощі з встановленням катетера.

Попередження та заходи обережності
Застосування лікувального засобу слід починати лише після зникнення гострих симптомів
токсичної дії попередньо застосованої цитотоксичної терапії, таких як: стоматит, нейтропенія, тромбоцитопенія та загальні інфекції.
Лікувальний засіб слід вводити виключно під наглядом лікаря, який має
досвід застосування цитотоксичних препаратів.
Повідомте лікаря, якщо пацієнт приймає або нещодавно приймав трастузумаб (ліки
використовуються для лікування деяких пухлин). Трастузумаб може залишатися в організмі до
7 місяців. Оскільки трастузумаб може впливати на серце, не слід застосовувати лікувальний засіб
протягом 7 місяців після завершення прийому трастузумабу. Якщо лікувальний засіб
буде застосовано раніше, ніж мине цей час, функцію серця слід уважно
моніторити.
Лікування лікувальним засобом може бути пов’язане з наступними ризиками:

Кардіотоксичність післяантрациклінів (токсична дія на серце)
Рання кардіотоксичність переважно включає синусову тахикардію (прискорення роботи серця) та (або) порушення електрокардіограми (ЕКГ). Також спостерігалася тахіаритмія (порушення ритму серця), зокрема передчасні скорочення шлуночків, шлуночкову тахікардію, а також брадикардію (уповільнення роботи серця) та порушення провідності. Ці дії зазвичай не пов’язані з подальшим розвитком пізньої кардіотоксичності, рідко мають клінічне значення і, як правило, не вимагають припинення лікування лікувальним засобом.

Пізня кардіотоксичність зазвичай розвивається на пізнішому етапі лікування
лікувальним засобом або протягом 2–3 місяців після завершення лікування. Описані ускладнення, що виникають через кілька
місяців або навіть років після завершення лікування. Пізня кардіоміопатія (хвороба серцевого м’язу) проявляється зниженням фракції викиду лівого шлуночка (LVEF) та (або) симптомами застійної серцевої недостатності (CHF), такими як задишка, набряк легень, периферичні набряки,
збільшення серця та печінки, олігурія, асцит, випіт у плевральну порожнину та ритм галопу.
Лікар повинен обмежити максимальну кумулятивну дозу у разі життєво небезпечної
застійної серцевої недостатності, що є найтяжчою формою кардіоміопатії, викликаної
антрациклінами.
Ризик розвитку CHF швидко зростає із збільшенням загальної кумулятивної дози
лікувального засобу понад 900 мг/м²; при перевищенні цієї кумулятивної дози
лікар повинен дотримуватися особливої обережності.
Лікар повинен оцінити функцію серця та контролювати її під час лікування з метою зменшення
ризику виникнення тяжкої серцевої недостатності. Лікар повинен негайно припинити лікування після
перших симптомів порушення функції серця. Оцінка функції серця повинна проводитися
лікарем з використанням тієї самої методики дослідження протягом усього періоду
спостереження.
Необхідно дотримуватися обережності при застосуванні лікувального засобу у пацієнтів: з захворюваннями серця (в тому числі
клінічно безсимптомними), з попередньою або одночасною променевою терапією в області
середостіння та (або) області перикарда, з попереднім лікуванням іншими антрациклінами або
антраценодіонами, що одночасно приймають інші ліки, які можуть погіршити скоротливу функцію
серця або ліки, що токсично діють на серце (наприклад, трастузумаб), зі збільшеним ризиком у літніх людей. Ймовірно, токсичність лікувального засобу та інших антрациклінів або
антраценодіонів сумується.
У вагітних жінок було кілька повідомлень про те, що епірубіцин пов’язаний із проблемами з серцем
у новонароджених та ненароджених дітей, включаючи смерть плода.

Гематологічна токсичність
Подібно до інших цитотоксичних препаратів, лікувальний засіб може спричинити пригнічення (супресію) кісткового мозку. Перед кожним циклом лікування лікувальним засобом і під час нього лікар повинен провести гематологічні дослідження, включаючи загальний аналіз крові з мазком. Основною гематологічною токсичною дією лікувального засобу є залежна від дози, зворотна лейкопенія (зниження кількості лейкоцитів у периферичній крові) та (або) гранулоцитопенія (наприклад, нейтропенія — зниження кількості нейтрофілів), при виникненні яких лікар повинен зменшити дозу лікувального засобу. Лейкопенія та нейтропенія зазвичай є найтяжчими при застосуванні схем з високими дозами лікувального засобу. Лейкопенія та нейтропенія зазвичай досягають максимуму з 10-го по 14-й день після введення лікувального засобу; ця дія зазвичай є тимчасовою, і кількість лейкоцитів та (або) нейтрофілів повертається до нормальних значень приблизно на 21-й день у більшості випадків. Також може виникнути тромбоцитопенія або анемія. Клінічними наслідками тяжкого пригнічення кісткового мозку можуть бути: лихоманка, інфекції, сепсис, септичний шок, кровотечі, гіпоксія тканин або смерть.
Вторинний лейкоз
У пацієнтів, які лікувалися антрациклінами, зокрема цим лікувальним засобом, описано вторинні лейкози, з прелейкемічною фазою або без неї. Вторинний лейкоз виникає частіше у пацієнтів, яким ці ліки застосовуються в комбінації з протипухлинними препаратами, що пошкоджують ДНК, у поєднанні з променевою терапією, у пацієнтів, які раніше інтенсивно лікувалися цитотоксичними препаратами, а також при збільшенні доз антрациклінів. При лейкозах цього типу інкубаційний період може тривати від 1 до 3 років.
Порушення з боку травного тракту
Лікувальний засіб може спричинити блювоту. Зазвичай незабаром після введення лікувального засобу виникає запалення слизових оболонок (в тому числі порожнини рота), яке у тяжких випадках через кілька днів може перейти в виразки слизових оболонок. У більшості пацієнтів ця небажана дія зникає приблизно через три тижні лікування.
Функція печінки
Основним шляхом виведення лікувального засобу є печінка та жовчна система. Перед початком лікування лікувальним засобом і під час нього лікар повинен оцінити концентрацію загального білірубіну та АспАТ у плазмі. У пацієнтів із підвищеною концентрацією білірубіну або АспАТ лікувальний засіб може виводитися повільніше з організму, що може супроводжуватися посиленням його загальної токсичної дії. У таких пацієнтів лікар повинен застосувати менші дози. Лікар не повинен застосовувати лікувальний засіб пацієнтам із тяжкою печінковою недостатністю (див. розділ: Як застосовувати лікувальний засіб — Зміна дози).
Функція нирок
Перед початком лікування та під час його тривалості лікар повинен оцінити концентрацію креатиніну в плазмі. У пацієнтів, у яких концентрація креатиніну становить > 5 мг/дл, необхідно коригування дози.
Дія у місці введення
У результаті введення лікувального засобу в невеликий судину або повторних ін’єкцій у ту саму вену може виникнути ущільнення стінок вени. Дотримання рекомендованих процедур введення лікувального засобу медичним персоналом дозволяє зменшити ризик виникнення флебіту та (або) тромбофлебіту у місці введення.
Екстравазація
Виділення лікувального засобу за межі вени під час введення може спричинити біль, тяжке ушкодження тканин (утворення пухирів, тяжке запалення підшкірної тканини) та некроз. Якщо під час внутрішньовенного введення лікувального засобу виникнуть симптоми екстравазації, лікар повинен припинити інфузію.
Інше
Подібно до інших цитотоксичних препаратів, під час застосування лікувального засобу спостерігалися тромбофлебіт із ускладненнями у вигляді емболії, включаючи легеневу емболію (у деяких випадках призводить до смерті).
Синдром лізису пухлини
Лікувальний засіб може спричинити гіперурикемію (підвищення концентрації сечової кислоти в крові) внаслідок посиленого розпаду пуринів (азотовмісних сполук, основним продуктом метаболізму яких є сечова кислота), що супроводжує швидкий розпад пухлинних клітин після введення цитостатика (синдром лізису пухлини). Після початкового лікування лікар повинен оцінити концентрацію сечової кислоти, калію, кальцію фосфату та креатиніну в крові. Гідратація, алкалізація сечі та профілактика з використанням аллопуринолу з метою запобігання гіперурикемії можуть мінімізувати потенційні ускладнення синдрому лізису пухлини.
Імунодепресивна дія (зниження імунітету) та (або) підвищена схильність до інфекцій
Введення живих або живих ослаблених вакцин пацієнтам із порушеним імунітетом через застосування хіміотерапевтичних препаратів, включаючи цей лікувальний засіб, може призвести до тяжких або смертельних інфекцій. Пацієнтам, які отримують цей лікувальний засіб, не слід робити щеплення живими вакцинами. Можна вводити вакцини, що містять мертві або інактивовані мікроорганізми, однак імунна відповідь на такі вакцини може бути послабленою.
Репродуктивна система
Як жінки, так і чоловіки перед початком лікування повинні проконсультуватися щодо збереження фертильності. Жінки репродуктивного віку повинні використовувати ефективні методи контрацепції під час лікування лікувальним засобом та принаймні 6,5 місяця після прийому останньої дози. Чоловіки повинні використовувати ефективні методи контрацепції під час лікування та принаймні 3,5 місяця після прийому останньої дози.

Додаткові попередження та заходи обережності щодо інших шляхів введення лікувального засобу

Внутрішньоміхурове введення
Внутрішньоміхурове введення лікувального засобу може спричинити симптоми хімічного циститу, такі як: дизурія (більне або утруднене сечовипускання), поліурія, ніктурія (сечовипускання вночі), сечовипускання краплями, гематурія, дискомфорт у сечовому міхурі, некроз стінки сечового міхура та спазм сечового міхура. Особливої уваги лікаря вимагають проблеми, пов’язані з катетеризацією (наприклад, звуження сечівника через великі пухлини сечового міхура).

Лікувальний засіб та інші ліки
Повідомте лікареві про всі ліки, які пацієнт приймає зараз або
нещодавно, а також про ліки, які пацієнт планує приймати.
Перед застосуванням нового лікувального засобу разом з цим лікувальним засобом слід повідомити
лікареві. Цей лікувальний засіб застосовується переважно в поєднанні з іншими
цитотоксичними препаратами. Може виникнути посилення токсичності, особливо щодо впливу на кістковий мозок, морфологічні елементи крові та травний тракт. У разі одночасного застосування цього лікувального засобу з іншими потенційно кардіотоксичними ліками, а також
одночасного застосування інших кардіоактивних сполук (наприклад, блокаторів кальцієвих каналів),
лікар повинен контролювати функцію серця під час лікування.
Цей лікувальний засіб метаболізується переважно в печінці. Пацієнти повинні повідомити
лікареві, фармацевту або працівнику охорони здоров’я про застосування цього лікувального засобу. Зміни
функції печінки, спричинені одночасним застосуванням інших ліків, можуть впливати на метаболізм,
фармакокінетику (зміни концентрації лікувального засобу та його метаболітів в організмі), терапевтичну ефективність
та (або) токсичність цього лікувального засобу.
Не слід одночасно застосовувати антрацикліни, включаючи цей лікувальний засіб, з іншими ліками
з кардіотоксичною дією, доки функція серця пацієнта не буде ретельно моніторитися. Пацієнти,
які отримують антрацикліни після завершення лікування іншими ліками з кардіотоксичною дією, наприклад,
трастузумабом, також можуть мати підвищений ризик виникнення кардіотоксичних дій
(див. підпункт «Попередження та заходи обережності»).
У пацієнтів, які отримують цей лікувальний засіб, слід уникати щеплень живими
вакцинами. Можна вводити вакцини, що містять мертві або інактивовані мікроорганізми,
однак імунна відповідь на такі вакцини може бути послабленою.
Прийом циметидину слід припинити на час лікування цим лікувальним засобом.
Паклітаксел, введений перед цим лікувальним засобом, може спричинити підвищення концентрації цього лікувального засобу
та (або) його метаболітів у плазмі. Деякі дані свідчать про те, що цей ефект є
слабшим при введенні антрацикліну перед паклітакселом.
Таке поєднання лікар може застосувати у разі чергового введення обох ліків.
Введення цього лікувального засобу та паклітакселу буде виконано з інтервалом принаймні
24 години між введенням кожного з цих двох ліків.
Дексверапаміл може змінювати фармакокінетику (зміни концентрації лікувального засобу та його метаболітів в організмі)
цього лікувального засобу та, ймовірно, посилювати його пригнічуючий вплив на функцію кісткового мозку.
Одне з досліджень показало, що доцетаксел, введений безпосередньо після цього лікувального засобу, може
підвищувати концентрацію метаболітів цього лікувального засобу в плазмі.
Хініна може прискорювати початкове розподілення цього лікувального засобу з крові до тканин
та впливати на накопичення цього лікувального засобу в еритроцитах (клітинах крові).
Одночасне застосування інтерферону-α 2b може скоротити час перебування цього лікувального засобу в організмі та
період виведення цього лікувального засобу з організму.
Лікар врахує можливість виникнення виражених порушень процесу утворення
та диференціювання клітин крові в кістковому мозку під час та після попереднього лікування ліками,
що впливають на кістковий мозок (тобто цитотоксичними препаратами, сульфаніламідами, хлорамфеніколом,
дифенілгідантоїном, похідними амідопірину, антиретровірусними препаратами).
У пацієнтів, які одночасно отримують епірубіцин та дексразоксан, може виникнути посилення мієлосупресії (зміни в картині крові — зниження кількості лейкоцитів, гранулоцитів, нейтрофілів, анемія, нейтропенічна лихоманка).
Застосування у пацієнтів із порушеннями функції нирок та печінки
Порушення функції печінки
Цей лікувальний засіб є протипоказаним у пацієнтів із тяжкою печінковою недостатністю.
У пацієнтів із підвищеною концентрацією білірубіну лікар повинен розглянути можливість застосування
менших доз цього лікувального засобу (див. розділ: Попередження та заходи обережності та розділ:
Зміна дози).
Порушення функції нирок
Перед початком лікування та під час його тривалості лікар повинен оцінити концентрацію креатиніну
у плазмі. У пацієнтів, у яких концентрація креатиніну становить > 5 мг/дл, необхідно коригування дози.
Дослідження не проводилися у пацієнтів, які перебувають на діалізі.
Інше
У тварин спостерігалася мутагенна, канцерогенна та пошкоджуюча хромосоми дія цього лікувального засобу.
Цей лікувальний засіб може спричинити відсутність менструації або передчасну менопаузу у жінок
до менопаузи.
Вагітність, годування грудьми та вплив на фертильність
Якщо пацієнтка вагітна або годує грудьми, підозрює, що може бути вагітною, або планує завагітніти,
вона повинна проконсультуватися з лікарем або фармацевтом перед застосуванням цього лікувального засобу.
Вагітність
Цей лікувальний засіб, введений вагітній жінці, може пошкодити плід. Лікар
повинен повідомити про потенційну небезпеку для плода, якщо цей лікувальний засіб застосовується
під час вагітності або якщо пацієнтка завагітніє під час прийому цього лікувального засобу.
Цей лікувальний засіб не слід застосовувати під час вагітності, якщо тільки, на думку лікаря,
негайне лікування не має вирішального значення.
Жінки репродуктивного віку повинні використовувати ефективні методи контрацепції під час лікування
лікувальним засобом та принаймні 6,5 місяця після прийому останньої дози.
Чоловіки повинні використовувати ефективні методи контрацепції під час лікування та принаймні
3,5 місяця після прийому останньої дози.
Годування грудьми
Під час застосування цього лікувального засобу не слід годувати грудьми та принаймні 7 днів після прийому останньої
дози, оскільки невідомо, чи проникає лікувальний засіб у грудне молоко.
Вплив на фертильність
Як жінки, так і чоловіки перед початком лікування повинні проконсультуватися щодо
збереження фертильності. Чоловіки повинні проконсультуватися щодо зберігання сперми,
зібраної до початку терапії, через можливість необоротної безпліддя.
Керування транспортними засобами та робота з механізмами
Дослідження впливу цього лікувального засобу на здатність керувати
транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилися.
Лікувальний засіб містить натрій
Лікувальний засіб Фарморубіцин PFS, 10 мг/5 мл (2 мг/мл) розчин для ін’єкцій та інфузій, містить 17,7 мг
натрію (головного компонента кухонної солі) в кожній ампулі 5 мл. Відповідає 0,9 % максимальної
рекомендованої добової дози натрію в дієті дорослих.
Лікувальний засіб Фарморубіцин PFS, 50 мг/25 мл (2 мг/мл) розчин для ін’єкцій та інфузій, містить 88,5 мг
натрію (головного компонента кухонної солі) в кожній ампулі 25 мл. Відповідає 4,4 % максимальної
рекомендованої добової дози натрію в дієті дорослих.
Лікувальний засіб Фарморубіцин PFS, 200 мг/100 мл (2 мг/мл) розчин для ін’єкцій та інфузій, містить 354 мг
натрію (головного компонента кухонної солі) в кожній ампулі 100 мл. Відповідає 17,7 % максимальної
рекомендованої добової дози натрію в дієті дорослих.
Цей лікувальний засіб може бути подальшим чином підготовлений до введення з розчинами, що містять натрій. Якщо пацієнт дотримується дієти з низьким вмістом натрію, слід повідомити про це лікареві.

3. Як застосовувати лік

Лік слід застосовувати виключно під наглядом лікаря, який має досвід у застосуванні цитотоксичної терапії.
Зазвичай препарат вводять у вигляді внутрішньовенних інфузій.
Внутрішньовенне введення
Загальна доза препарату в одному циклі лікування може відрізнятися залежно від
застосованої схеми терапії (наприклад, лік може застосовуватися окремо або одночасно
з іншими цитостатиками) та показань.
Препарат слід вводити через катетер, через який вільно проходить
розчин (0,9% натрію хлориду або 5% глюкози), що є внутрішньовенною інфузією. Тривалість інфузії зазвичай становить
від 3 до 20 хвилин (залежно від дози препарату та об’єму розчину), що має на меті зменшити
ризик тромбофлебіту або виходу лікувального засобу за межі вени. Прямий ін’єкційний ввід препарату не
рекомендовано через ризик екстравазації, який може виникнути навіть тоді, коли перед
введенням препарату до шприца аспірують відповідну кількість крові.
Схеми лікування зі стандартною початковою дозою
Рекомендована стандартна початкова доза препарату при монотерапії
у дорослих — 60–120 мг/м² площі поверхні тіла на один цикл лікування. Рекомендована початкова доза
препарату, що застосовується як складова частину допоміжної терапії у пацієнтів із раком молочної залози
з метастазами в пахові лімфатичні вузли, — 100–120 мг/м². Загальну початкову дозу
в цьому циклі можна ввести як одноразову дозу або розділити на 2–3 послідовних дні. Якщо
токсичні ефекти препарату (перш за все, супресія кісткового мозку та запалення слизової оболонки порожнини рота)
зникають належним чином, цикли лікування можна повторювати кожні 3–4 тижні. Якщо
препарат застосовується в комбінованому лікуванні з іншими цитостатиками, побічні дії яких
можуть накладатися, слід відповідно зменшити рекомендовану дозу на один цикл (див. довідкові матеріали щодо окремих показань).
Схеми лікування з високою початковою дозою
Високі початкові дози препарату можуть застосовуватися при лікуванні раку молочної залози та легені.
При застосуванні препарату в монотерапії рекомендована висока початкова доза препарату на
один цикл у дорослих (до 135 мг/м²) повинна вводитися в день 1 або розділятися на дні 1, 2
і 3, кожні 3–4 тижні. При комбінованому лікуванні рекомендована висока початкова доза (до 120 мг/м²)
повинна вводитися в день 1, кожні 3–4 тижні.
Зміна дози
Порушення функції нирок
Хоча дані щодо пацієнтів із нирковою недостатністю обмежені і не дозволяють
сформулювати чітких рекомендацій щодо дозування, лікар повинен розглянути можливість застосування
менших початкових доз у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю (концентрація креатиніну
у сироватці > 5 мг/дл).
Порушення функції печінки
Рекомендується зменшити дозу препарату у пацієнтів із такими значеннями
концентрацій у сироватці:

концентрація білірубіну 1,2–3 мг/дл або АспАТ у 2–4 рази вище верхньої межі норми: 50% рекомендованої початкової дози;
концентрація білірубіну > 3 мг/дл або АспАТ > 4 разів вище верхньої межі норми: 25% рекомендованої початкової дози.

Інші спеціальні групи пацієнтів
У пацієнтів, які раніше піддавалися інтенсивному лікуванню (хіміотерапією), або у пацієнтів, у яких
пухлинне ураження захоплює кістковий мозок, може знадобитися розгляд менших початкових доз
або більш тривалих інтервалів між циклами. У літніх осіб застосовували стандартні початкові дози та схеми лікування.
Введення в сечовий міхур
Препарат вводять через катетер, а потім утримують у сечовому міхурі
протягом 1 години. Під час інфузії пацієнт повинен змінювати положення тіла, щоб забезпечити
найкращий контакт слизової оболонки сечового міхура з розчином препарату. Щоб уникнути
надмірного розведення препарату в сечі, пацієнта слід попередити, щоб він не вживав рідини протягом 12 годин до інфузії. Після завершення процедури пацієнт повинен випустити сечу. Введення препарату в сечовий міхур не повинно застосовуватися для лікування інвазивних пухлин, що проникають у м’язовий шар сечового міхура.
Поверхневі пухлини сечового міхура
Одноразова інфузія: Рекомендується введення одноразової інфузії 80–100 мг безпосередньо після трансуретральної резекції пухлини (TUR).
Цикл лікування тривалістю 4–8 тижнів, а потім щомісячні інфузії: Рекомендується введення 8 інфузій по
50 мг (у 25–50 мл фізіологічного розчину) з інтервалом у тиждень, починаючи через 2–7 днів
після операції TUR. У разі місцевої токсичної дії (хімічний цистит) дозу слід зменшити до 30 мг. Можна ввести препарат 4 рази по 50 мг з інтервалом у тиждень, а потім 11 разів ту саму дозу з інтервалом у місяць.
Застосування більшої, ніж рекомендована, дози препарату
Застосування більшої, ніж рекомендована, дози препарату може призвести до тяжкого пригнічення
функції кісткового мозку (що проявляється, головним чином, лейкопенією та тромбоцитопенією), порушень
з боку шлунково-кишкового тракту (перш за все, запалення слизової оболонки) та серця (кардіотоксичність). Через кілька місяців, а навіть років після завершення лікування антрациклінами, у пацієнтів спостерігалися запізнілі випадки серцевої недостатності (див. пункт 2). У зв’язку з цим пацієнтів буде уважно спостерігати. У разі появи симптомів серцевої недостатності у пацієнтів, їх буде лікувати відповідно до чинних рекомендацій.
Лікування: симптоматичне. Препарат не можна видалити за допомогою діалізу.
Пропуск застосування препарату
Оскільки препарат буде застосовуватися під суворим медичним контролем, пропуск дози здається
малоймовірним. Однак у разі підозри на пропуск дози препарату слід завжди повідомляти про це лікаря або медсестру.
Припинення застосування препарату
Про припинення лікування вирішує лікар. Не слід припиняти лікування без консультації з лікарем.
У разі будь-яких подальших сумнівів щодо застосування цього препарату слід звернутися до лікаря, фармацевта або медсестри.

4. Можливі побічні ефекти

Як і кожен лікарський засіб, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча вони не виникають у кожного.
Можливі побічні ефекти визначають як такі, що виникають:
Дуже часто (можуть виникати частіше, ніж у 1 із 10 осіб)

інфекція
запалення ока з почервонінням і надмірним сльозотечінням
зниження кількості червоних кров’яних клітин (анемія), що може призводити до відчуття втоми та сонливості
зниження кількості білих кров’яних клітин (лейкопенія), які виконують захисну функцію проти інфекцій, що збільшує ймовірність виникнення інфекції та підвищення температури
зниження кількості певних білих кров’яних клітин — нейтрофілів і гранулоцитів (нейтропенія та гранулоцитопенія)
зниження кількості тромбоцитів (кров’яних пластинок, які беруть участь у згортанні крові), що може призводити до легкого утворення синців та незвичайних кровотеч після порізів
зниження кількості певних білих кров’яних клітин із супутньою лихоманкою (нейтропенічна лихоманка)
запалення прозорої оболонки ока, що називається рогівкою
приливи гарячого
запалення вен
нудота
блювота
запалення порожнини рота
болюче запалення слизової оболонки травного тракту
діарея
алопеція
ураження шкіри
червоне забарвлення сечі протягом 1–2 днів після введення препарату
відсутність менструації
погане самопочуття
лихоманка
зміни активності ферментів печінки, що називаються амінотрансферазами
хімічний цистит після внутрішньоміхурового введення

Часто (можуть виникати не частіше, ніж у 1 із 10 осіб)

знижений апетит / відсутність апетиту
дегідратація
тяжкий порушений серцевий ритм (шлуночкова аритмія)
порушення провідності електричних імпульсів у серці (передсердно-шлуночковий блок, блок гілки пучка Гіса)
повільне серцебиття (брадикардія)
недостатнє перекачування крові серцем, що може призводити до задишки, накопичення рідини в ногах, легенях, черевній порожнині та змінених серцевих тонах
кровотеча
раптове почервоніння обличчя
біль і печіння в області травного тракту
ерозії в травному тракті
виразки в травному тракті
висипання, свербіж
надмірна пігментація нігтів
шкірні зміни
надмірна пігментація шкіри
озноб
зміни функції серця (зниження фракції викиду лівого шлуночка)
почервоніння в місці введення

Не дуже часто (можуть виникати не частіше, ніж у 1 із 100 осіб)

висока температура, озноб, загальне погане самопочуття, можливі холодні руки та ноги внаслідок інфекції крові
запалення легенів
певні види кров’яних пухлин (гострий мієлобластний лейкоз, гострий лімфобластний лейкоз)
емболія в судинах
набряк і біль у ногах або руках у зв’язку з запаленням судин, можливо, пов’язані з тромбоемболічними ускладненнями
тромби в легенях (емболія легеневої артерії), що призводять до болю в грудній клітці та задишки
кровотеча в шлунково-кишковому тракті
кропив’янка
почервоніння шкіри
відчуття слабкості

Рідко (можуть виникати не частіше, ніж у 1 із 1000 осіб)

раптова загрозлива життю алергійна реакція (анафілактична реакція)
підвищений рівень сечової кислоти в крові
запаморочення
токсичні дії на серце, що проявляються, наприклад, змінами на ЕКГ, порушеннями серцевого ритму, кардіоміопатією
відсутність сперматозоїдів у спермі

Частота невідома (частоту не можна визначити на основі наявних даних)

загрозливий життю стан зниження артеріального тиску (шок)
відчуття дискомфорту в черевній порожнині
виникнення темних плям на слизовій оболонці рота
почервоніння шкіри або інші реакції, схожі на опік, після впливу сонячного світла або ультрафіолетового випромінювання
підвищена чутливість шкіри, яка раніше піддавалася променевій терапії (виникнення запальної реакції шкіри після введення препарату в місце, що піддавалося опроміненню)
загрозливий життю стан через значне зниження артеріального тиску, спричинене інфекцією крові (септичний шок)
кровотеча та гіпоксія тканин внаслідок мієлосупресії (пригнічення функції кісткового мозку)
звуження стінок вени
місцевий біль
тяжка форма запалення сполучної тканини
некроз тканини при випадковому введенні препарату поблизу вени

Після внутрішньоміхурового введення всмоктується лише незначна кількість діючої речовини, тому
тяжкі системні побічні ефекти препарату, а також алергічні реакції, виникають
рідко. Найчастіше спостерігаються місцеві реакції, такі як відчуття печіння та часте сечовипускання
(полакіурія). Рідко спостерігалися бактеріальний або хімічний цистит
(див. пункт 2). Ці побічні ефекти зазвичай є зворотними.
Повідомлення про побічні ефекти
Якщо виникнуть будь-які небажані симптоми, включаючи ті, що не зазначені
в інструкції, необхідно повідомити лікаря, фармацевта або медсестру. Побічні ефекти можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу небажаних подій лікарських засобів Управління реєстрації лікарських засобів, медичних виробів
та біологічних продуктів
Al. Jerozolimskie 181C
02-222 Warszawa
тел.: + 48 22 49 21 301
факс: + 48 22 49 21 309
Вебсайт: https://smz.ezdrowie.gov.pl
Побічні ефекти можна також повідомляти суб’єкту-власнику або представнику суб’єкта-власника.
Завдяки повідомленням про побічні ефекти можна буде зібрати більше інформації щодо
безпеки застосування препарату.

5. Як зберігати ліки

Ліки слід зберігати в недоступному для дітей місці.
Не застосовувати ці ліки після закінчення терміну придатності, зазначеного на картонній упаковці та ампулі
після: EXP. Термін придатності означає останній день зазначеного місяця.
Ліки слід зберігати при температурі від 2°C до 8°C.
Розчин слід використати протягом 24 годин після першого проколювання гумової пробки.
Ліки не слід викидати у каналізацію чи побутові сміттєві контейнери. Слід запитати
фармацевта, як позбутися ліків, якими вже не користуються. Таке поводження допоможе захищати
навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить лікарський засіб

Діючою речовиною лікарського засобу є епірубіцині хлорид (Epirubicini hydrochloridum). 1 мл розчину містить 2 мг епірубіцині хлориду.
Інші складові: натрію хлорид (див. розділ 2 «Лікарський засіб ФАРМОРУБІЦИН PFS містить натрій»), кислота хлоридна (для регулювання рН), вода для ін'єкцій.

Як виглядає лікарський засіб і що містить упаковка
Червоний прозорий розчин.
Упаковка: 1 поліпропіленова ампула місткістю 5 мл, 25 мл або 100 мл, закрита гумовим
кожушком (силіконованим, галобутиловим) з алюмінієвим ковпачком і пластиковим захисним ковпачком,
в картонному пакуванні.
Відповідальний суб'єкт
Pfizer Europe MA EEIG
Boulevard de la Plaine 17
1050 Bruxelles
Бельгія
Імпортер
Pfizer Service Company BV
Hoge Wei 10
1930 Zaventem
Бельгія
Для отримання докладнішої інформації щодо цього лікарського засобу звертайтеся до
представника відповідального суб'єкта:
Pfizer Polska Sp. z o.o.
тел. 22 335 61 00

Інформація, призначена виключно для медичного фахового персоналу

Лікарський засіб не слід змішувати з іншими ліками. Слід уникати контакту з лужними розчинами, оскільки це може призвести до гідролізу препарату.
Не слід змішувати лікарський засіб з гепарином через хімічну несумісність, що може призвести до утворення осаду.
Приготування розчину для внутрішньовенного введення
Зберігання розчину для ін’єкцій у холодильнику може призводити до переходу препарату в стан гелю.
Цей гель повертається до стану розчину (від трохи в’язкого до повністю рідкого) протягом двох до максимально чотирьох годин перебування при контрольованій кімнатній температурі (15–25 °C).
Препарат слід використати протягом 24 годин після першого проколювання гумової пробки.
Залишений (не використаний) розчин слід утилізувати.
Усі залишки не використаного лікарського засобу або його відходи слід утилізувати відповідно до місцевих правил.
Рекомендується дотримуватися наступних правил безпеки, що стосуються всіх протиракових лікарських засобів:

персонал має бути проінструктований щодо правильних методів розчинення та роботи з препаратом;
жінкам, які перебувають у стані вагітності, заборонено працювати з цим ліківським засобом;
особи, які мають контакт з препаратом, повинні носити засоби індивідуального захисту: окуляри, фартухи, одноразові рукавички та маски;
розчинення препарату має відбуватися у спеціально відведеному місці (бажано обладнаному системою ламінарного потоку повітря); робоча поверхня має бути захищена одноразовим вбиральним папером із підкладкою з пластику;
усі матеріали, що використовуються для розчинення, введення препарату або прибирання, включаючи рукавички, повинні бути поміщені в пакети для відходів високого ризику, а потім спалені при високій температурі;
розлитий або витікший препарат слід змити розведеним розчином гіпохлориту натрію (1 % доступного хлору), а потім водою;
усі матеріали, що використовувалися для усунення забруднення, мають бути утилізовані згідно з вищезазначеним способом;
у разі контакту препарату зі шкірою уражене місце слід ретельно промити водою з милом або розчином натрію карбонату. Не слід використовувати щітку, щоб уникнути подразнення епідермісу;
якщо препарат потрапив у око, слід відтягнути повіку та промивати око великою кількістю води протягом щонайменше 15 хвилин. Після цього необхідно пройти лікарське обстеження;
після зняття рукавичок слід завжди мити руки.