Епанутин Парентерал

Інструкція, що вкладається до упаковки: інформація для пацієнта

Епанутин Парентерал, 50 мг/мл, розчин для ін’єкцій
Phenytoinum natricum
Перед застосуванням лікувального засобу необхідно уважно ознайомитися з інструкцією, оскільки вона містить важливу інформацію для пацієнта.

• Зберігайте цю інструкцію, щоб у разі потреби мати змогу знову її прочитати.
• У разі будь-яких сумнівів слід звернутися до лікаря або фармацевта.
• Цей лікарський засіб призначено виключно певній особі. Не передавайте його іншим. Лікарський засіб може нашкодити іншій особі, навіть якщо симптоми її хвороби такі самі.
• Якщо у пацієнта виникнуть будь-які небажані ефекти, у тому числі ті, що не вказані в цій інструкції, необхідно повідомити лікаря або фармацевта. Див. розділ 4.

Зміст інструкції:

1. Що таке лікарський засіб Епанутин Парентерал і для чого його застосовують
2. Важливі відомості перед застосуванням лікарського засобу Епанутин Парентерал
3. Як застосовувати лікарський засіб Епанутин Парентерал
4. Можливі небажані ефекти
5. Як зберігати лікарський засіб Епанутин Парентерал
6. Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке лікарський засіб Епанутин Парентерал і для чого його застосовують

Діючою речовиною лікарського засобу є фенітоїн, який належить до групи похідних гідантоїну. Це потужний протисудорожний засіб, який застосовується:

• для припинення епілептичного статусу або повторюваних у короткі проміжки часу нападів епілепсії;
• для профілактики судом після нейрохірургічних втручань та (або) травм голови;
• при гострих порушеннях ритму серця, наприклад, у разі лікування загрожуючих життю шлуночкових порушень ритму серця або порушень ритму серця при отруєнні наперстянковими глікозидами, під час загального наркозу, кардіохірургічних операцій, катетеризації серця та електричної дефібриляції. Фенітоїн застосовують у разі відсутності клінічного поліпшення після введення іншого протиаритмічного засобу або якщо існують будь-які фактори, що перешкоджають застосуванню іншого лікувального засобу. Фенітоїн не підвищує виживаність пацієнтів із шлуночковими порушеннями ритму серця.

2. Важливі відомості перед застосуванням ліку Епанутин Парентерал

Коли не застосовувати лік Епанутин Парентерал

• у пацієнтів з гіперчутливістю до діючої речовини або інших гідантоїнів, або будь-якого з інших складових цього ліку (перерахованих у розділі 6),
• через високе значення рН розчину не вводити лік артеріально,
• у пацієнтів з синусовою брадикардією,
• у пацієнтів з синусово-передсердним блоком,
• у пацієнтів з передсердно-шлуночковим блоком другого та третього ступеня,
• у пацієнтів з епізодами втрати свідомості, що виникли внаслідок синдрому Адамса-Стокса,
• у поєднанні з делавірдином (через ризик зниження його терапевтичної ефективності та розвитку резистентності до делавірдину або до ліків із групи ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази).

Попередження та заходи обережності
Перед початком застосування ліку Епанутин Парентерал слід проконсультуватися з лікарем або
фармацевтом, зокрема:

• у пацієнтів з тяжкою серцевою недостатністю,
• у пацієнтів з порушеннями функції легень,
• у пацієнтів з артеріальною гіпотензією (систолічний артеріальний тиск нижче 90 мм рт. ст.),
• у пацієнтів з перенесеним тяжким ураженням клітин крові та кісткового мозку,
• у перші три місяці після інфаркту міокарда,
• у пацієнтів з захворюваннями нирок та печінки,
• у пацієнтів з гіпоальбумінемією,
• у пацієнтів з гіпербілірубінемією,
• у пацієнтів, які приймають препарати, що містять екстракт звіробою звичайного,
• у пацієнтів з цукровим діабетом,
• у пацієнтів з порфірією,
• у жінок репродуктивного віку або пацієнток, які вагітні,
• у пацієнтів тайванського, японського, малайзійського або тайського походження, у яких результати досліджень показали, що вони є носіями варіанта CYP2C9*3.

Якщо лік Епанутин Парентерал застосовується під час вагітності, існує ризик ураження плода.
Жінки репродуктивного віку повинні застосовувати ефективні методи контрацепції під час прийому
ліку Епанутин Парентерал (див. розділ «Вагітність, годування грудьми та вплив на фертильність»).
У пацієнтів, які приймають протисудомні ліки при різних показаннях, спостерігалися виникнення
самогубчих думок і поведінки. У разі появи симптомів, що можуть свідчити
про наявність самогубчих думок і поведінки, необхідно негайно звернутися до лікаря.
У пацієнтів, які приймають протисудомні ліки, може розвинутися синдром гіперчутливості до цих ліків.
Підвищений ризик розвитку гіперчутливості стосується:

• пацієнтів негроїдної раси,
• пацієнтів, у яких у минулому виникала гіперчутливість,
• пацієнтів, у сім'ї яких спостерігалася гіперчутливість,
• пацієнтів зі зниженим імунітетом.

Синдром гіперчутливості спричиняє тяжчі симптоми у осіб, які раніше були сенсибілізовані.
Якщо у пацієнта діагностовано синдром гіперчутливості, лікар прийме рішення про припинення введення фенітоїну
та запровадить відповідну терапію.
Під час застосування ліку Епанутин Парентерал спостерігалися потенційно життєзагрожуючі висипання на шкірі (наприклад, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз), які спочатку мають вигляд почервонілих змін типу мішені або круглих плям, часто з центрально розташованими пухирями.
Можуть виникати додаткові симптоми, наприклад, лихоманка, свербіж, виразки порожнини рота, горла, носа,
статевих органів, а також кон'юнктивіт (почервонілі та набряклі очі).
Цим небезпечним для життя висипанням часто супроводжуються симптоми, схожі на грип. Подальше
розвиток висипання може призводити до появи великих пухирів або відшарування великих ділянок епідермісу.
Найбільший ризик розвитку тяжких шкірних реакцій існує в перші тижні лікування.
Лікар може порадити пацієнтові припинити лікування, якщо виникло висипання. Якщо висипання є
легшим (схожим на вітряну віспу або скарлатину), лікування можна відновити після повного зникнення
висипання. Якщо висипання з'являється після відновлення лікування, подальше застосування фенітоїну
протипоказане.
Якщо у пацієнта виник синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз
під час застосування ліку Епанутин Парентерал, повторно починати лікування цим ліком не можна.
Якщо у пацієнта виникло висипання або інші шкірні симптоми, не слід приймати наступну дозу ліку,
негайно проконсультуйтеся з лікарем і повідомте йому про застосування цього ліку. Перед припиненням
лікування Епанутин Парентерал необхідно проконсультуватися з лікарем.
Лік Епанутин Парентерал може викликати або посилювати напади втрати свідомості та міоклонічні напади.
У пацієнтів, які лікуються фенітоїном, повідомлялися випадки набряку обличчя, порожнини рота (губ, ясен, язика)
та шиї, що можуть призводити до життєзагрожуючих труднощів із диханням. Якщо у пацієнта
коли-небудь виникнуть такі симптоми, не слід приймати наступну дозу ліку та негайно
зв’язатися з лікарем.
Якщо концентрація фенітоїну в сироватці крові залишається на високому рівні, це може спричиняти
стан сплутаності або рідше — незворотний мозочковий синдром і (або) атрофію мозочка.
Важлива інформація щодо потенційно тяжких реакцій
У пацієнтів, які отримують лік Епанутин Парентерал, можуть виникати алергічні реакції або шкірні реакції,
включаючи тяжкі реакції, які, якщо їх не лікувати, можуть призвести до серйозних ускладнень. Під час прийому
ліку Епанутин Парентерал пацієнт повинен знати ці симптоми та уважно спостерігати за їх виникненням. Ці симптоми включають: висипання на шкірі, лихоманку, збільшення лімфатичних вузлів,
у поєднанні з порушеннями роботи інших органів, такими як: ураження печінки,
ураження нирок, гематологічні порушення (крові та кровотворної системи), ураження міокарда,
ураження м’язів або ураження легень. Початкові симптоми можуть нагадувати гостру вірусну інфекцію. Інші симптоми: біль у суглобах, жовтяниця, збільшення печінки, лейкоцитоз (збільшена
кількість білих кров’яних тілець), еозинофілія (збільшення частки еозинофілів у мазку крові
понад 4%).
Під час застосування ліку Епанутин Парентерал спостерігалися випадки гострої гепатотоксичності
(порушення функції або ураження печінки), включаючи окремі випадки гострої печінкової недостатності. Такі події, пов’язані з синдромом гіперчутливості, зазвичай виникають протягом перших
2 місяців лікування. У пацієнтів з гострою гепатотоксичністю лік Епанутин Парентерал слід негайно
припинити та не застосовувати його повторно.
Не слід вживати алкогольні напої та інші ліки без консультації з лікарем.
Лік Епанутин Парентерал та інші ліки
Слід повідомити лікареві або фармацевту про всі ліки, які пацієнт приймає в даний час або приймав нещодавно, а також про ліки, які пацієнт планує приймати.
Багато ліків можуть підвищувати або знижувати концентрацію фенітоїну в крові. З іншого боку, фенітоїн може
змінювати концентрацію багатьох ліків у крові. У разі підозри на наявність взаємодії слід визначити
концентрацію фенітоїну в крові. Найчастіше виникають такі взаємодії:
Речовини, які можуть підвищувати концентрацію фенітоїну в крові*:

• етанол (вживання великої кількості алкоголю),
• дікумарол, тіклопідін (протизгортальні засоби),
• хлордіазепоксид, діазепам (бензодіазепіни),
• галотан (загальний анестетик),
• натрію валпроат, суксіміди, фелбамат, окскарбазепін, топірамат (протисудомні засоби),
• саліцилати, азапропазон, фенілбутазон (нестероїдні протизапальні засоби),
• хлорамфенікол, еритроміцин, ізоніазид, сульфаніламіди, сульфадіазин, сульфаметизол, сульфаметоксазол-триметоприм, сульфофеназол, сульфізоксазол (протибактеріальні засоби),
• амфотерицин B, флуконазол, кетоконазол, міконазол, ітраконазол, воріконазол (протигрибкові засоби),
• аміодарон, дилтіазем, ніфедипін (засоби, що застосовуються при порушеннях серцево-судинної системи),
• флувастатин (лік, що знижує концентрацію ліпідів (жирів) у крові),
• естрогени (гормональні засоби),
• такролімус (лік, що діє на імунну систему),
• флуоксетин, флувоксамін, сертралін, тразодон (антидепресанти),
• циметидин, омепразол (засоби, що знижують секрецію соляної кислоти в шлунку),
• інші психотропні засоби (наприклад, метилфенідат, вілоксазин),
• дисульфірам (лік, що застосовується для лікування алкоголізму),
• толбутамід (лік, що застосовується для лікування цукрового діабету),
• фторурацил, капецітабін (протипухлинні засоби). * Цей перелік не є повним чи вичерпним. Необхідно ознайомитися з інформацією про продукт щодо окремих ліків.

Речовини, які можуть знижувати концентрацію фенітоїну в крові* :

• ципрофлоксацин, рифампіцин (антибіотики),
• вігабатрин (протисудомний засіб),
• блеоміцин, карбоплатина, цисплатин, доксорубіцин, метотрексат (протипухлинні засоби),
• фосампренавір, нельфінавір, ритонавір (противірусні засоби),
• резерпін (лік, що застосовується для лікування артеріальної гіпертензії та шизофренії),
• діазоксид (протигіпертензивний засіб),
• теофілін (лік, що застосовується при бронхіальній астмі та інших порушеннях дихальної системи),
• фолієва кислота,
• екстракт звіробою звичайного,
• хронічне надмірне вживання алкоголю,
• продукти для ентерального харчування та (або) пов’язані з ними харчові добавки. * Цей перелік не є повним чи вичерпним. Необхідно ознайомитися з інформацією про продукт щодо окремих ліків.

Речовини, які можуть підвищувати або знижувати концентрацію фенітоїну в крові*:

• карбамазепін, натрію валпроат, валпроїнова кислота, фенобарбітал (протисудомні засоби),
• хлордіазепоксид, діазепам, фенотіазини (засоби проти тривоги та седативні),
• ципрофлоксацин (антибіотик),
• протипухлинні засоби,
• деякі засоби, що нейтралізують соляну кислоту в шлунку. * Цей перелік не є повним чи вичерпним. Необхідно ознайомитися з інформацією про продукт щодо окремих ліків.

Фенітоїн може змінювати концентрацію та дію наступних ліків*:

• клозапіну (антипсихотичний засіб),
• кортикостероїдів,
• варфарину, ривароксабану, дабігатрану, апіксабану, едоксабану (протизгортальні засоби),
• доксіцикліну, рифампіцину, тетрациклінів (засоби, що застосовуються при паразитарних інфекціях),
• азолових протигрибкових засобів, позаконазолу, воріконазолу (протигрибкові засоби),
• альбендазолу, празиквантелу (протигельмінтні засоби),
• делавірдину, ефавірензу, фосампренавіру, індінавіру, лопінавіру/ритонавіру, нельфінавіру, ритонавіру, саквінавіру (противірусні засоби),
• ламотриджину, карбамазепіну, натрію валпроату, валпроїнової кислоти, фенобарбіталу, лакозаміду (протисудомні засоби),
• оральних контрацептивів (ефект контрацепції може бути неефективним),
• алкунонію, цисатракурію, панкуронію, рокуронію, векуронію (засоби, що розслаблюють скелетні м’язи),
• пароксетину, кветіапіну, сертраліну (антидепресанти),
• діазоксиду, фуросеміду (протигіпертензивні засоби),
• дигітоксину, дигоксину, дізопіраміду, мексилетину, нікардипіну, німодипіну, нісолдипіну, хінідину, верапамілу (засоби, що застосовуються при порушеннях серцево-судинної системи),
• метадону (знеболювальний засіб),
• хлорпропаміду, глібуріду, толбутаміду (засоби, що застосовуються для лікування цукрового діабету),
• теніпозиду (протипухлинний засіб),
• тікагрелору (антиагрегант),
• теофіліну (засіб, що застосовується при астмі та інших захворюваннях дихальної системи),
• циклоспорину (наприклад, протитуберкульозний),
• вітаміну D,
• естрогенів (гормональні засоби),
• аторвастатину, флувастатину, симвастатину (засоби, що регулюють обмін ліпідів (жирів) в організмі). * Цей перелік не є повним чи вичерпним. Необхідно ознайомитися з інформацією про продукт щодо окремих ліків.

У пацієнтів, які приймають оральні протизгортальні засоби, рекомендується регулярний контроль
показника Квіка. Може виникнути посилення токсичної дії метотрексату. Дія фенітоїну
може бути послаблена під час одночасного прийому фолієвої кислоти.
Вагітність, годування грудьми та вплив на фертильність
Вагітність
Якщо пацієнтка вагітна або годує грудьми, підозрює, що може бути вагітною, або планує завагітніти,
їй слід проконсультуватися з лікарем або фармацевтом перед застосуванням цього ліку.
Лік Епанутин Парентерал може спричиняти тяжкі вроджені вади. Якщо пацієнтка приймає лік
Епанутин Парентерал під час вагітності, її плід піддається ризику вроджених вад у 3 рази вищому, ніж плоди
жінок, які не приймають протисудомні ліки. Повідомлялися про тяжкі вроджені вади, включаючи
порушення росту та вроджені вади черепа, обличчя, нігтів, пальців і серця. Деякі з них можуть
виявлятися разом як частина плодового синдрому гідантоїнів.
У немовлят, народжених матерями, які приймали фенітоїн під час вагітності, повідомлялися випадки порушень
нейророзвитку (пов’язаних з розвитком мозку). Результати деяких досліджень показують, що фенітоїн
має негативний вплив на нейрологічний розвиток плодів, які піддаються впливу цього ліку, тоді як результати
інших досліджень не підтверджують такого впливу. Тому не можна виключити негативного впливу
фенітоїну на нейрологічний розвиток.
Фенітоїн проникає через плацентарний бар’єр у людей.
Фенітоїн іноді може спричиняти вроджені вади у потомства пацієнток з епілепсією, тому цей лік
не слід застосовувати як лік першої лінії під час вагітності, особливо на ранніх термінах, окрім випадків, коли,
на думку лікаря, потенційна користь переважає ризик для плода. Лікар надасть інформацію щодо
інших можливих способів лікування.
Оскільки ризик розвитку вроджених вад залежить від дози фенітоїну, у вагітних жінок слід застосовувати
найменшу дозу, яка дозволяє контролювати судоми.
Ризик вроджених вад, таких як розщеплення губи/піднебір’я, вад серця, мікроцефалія або
інтелектуальна недорозвиненість, зростає, якщо пацієнтка приймає фенітоїн одночасно з іншими
протисудомними ліками. Генетичні фактори або сама епілепсія можуть мати більше значення у виникненні
вроджених вад, ніж застосування ліків.
Під час вагітності відбувається зниження концентрації фенітоїну в крові. Після пологів концентрація
збільшується до рівнів, що були до вагітності. З цієї причини лікар рекомендує регулярно контролювати концентрацію
фенітоїну в крові протягом усього періоду вагітності та після пологів.
Щоб уникнути кровотечних ускладнень у новонародженого, лікар рекомендує профілактично
вітамін К матері у останні тижні вагітності та новонародженому.
Лікар повинен повідомити жінок репродуктивного віку про необхідність застосування під час
лікування ефективних методів контрацепції. Застосування фенітоїну може знижувати ефективність
гормональних контрацептивів.
Годування грудьми
Під час терапії фенітоїном не рекомендується годування грудьми, оскільки лік присутній у невеликих кількостях
у грудному молоці. Концентрація фенітоїну в молоці утричі нижча, ніж у крові матері. Дитину,
яку годують грудьми матері, яка лікується фенітоїном, слід спостерігати на предмет достатнього набору
ваги або надмірної сонливості.
Фертильність
У дослідженнях на тваринах фенітоїн не мав безпосереднього впливу на фертильність.
Керування транспортними засобами та обслуговування машин
Лік Епанутин Парентерал значно впливає на здатність керувати транспортними засобами та обслуговувати
машини, тому не слід керувати транспортними засобами або обслуговувати будь-які пристрої чи машини, доки
лікар не порадить інше.
У пацієнтів на початковому етапі застосування ліку Епанутин Парентерал або коли лік приймається
у більших дозах і (або) у поєднанні з іншими ліками, що впливають на центральну нервову систему,
спостерігалося зниження здатності реагувати на подразники. Може виникнути погіршення
здатності керувати транспортними засобами та обслуговувати машини. Це особливо стосується ситуацій, коли пацієнт
одночасно вживає алкоголь.
Лік Епанутин Парентерал містить етанол, пропіленгліколь та натрій
Цей лік містить 400 мг етанолу (етанолу, 96%) у кожних 5 мл розчину, що еквівалентно 10%
об’єму. Кількість алкоголю в 5 мл розчину еквівалентна 11 мл пива або 4,5 мл вина.
Кількість алкоголю в цьому ліку, ймовірно, не впливатиме на дорослих та підлітків, і його
дія у дітей, ймовірно, не буде помітною. Може спричиняти певні ефекти у
молодших дітей, наприклад, відчуття сонливості.
Алкоголь у цьому ліку може змінювати дію інших ліків. Якщо пацієнт приймає інші ліки, йому слід
проконсультуватися з лікарем або фармацевтом.
Якщо пацієнтка вагітна або годує грудьми, їй слід проконсультуватися з лікарем або фармацевтом перед
застосуванням цього ліку.
Якщо пацієнт має алкогольну залежність, йому слід проконсультуватися з лікарем або фармацевтом перед
застосуванням цього ліку.
Цей лік також містить 2,072 г пропіленгліколю на 5 мл розчину фенітоїну, що відповідає
414,0 мг пропіленгліколю на 1 мл.
Перед введенням ліку дитині віком до 5 років слід проконсультуватися з лікарем або фармацевтом,
особливо якщо дитина приймає інші ліки, що містять пропіленгліколь або етанол.
Жінки, які вагітні або годують грудьми, не повинні приймати цей лік без призначення лікаря. Лікар
може вирішити провести додаткові дослідження у таких пацієнток.
Пацієнти з порушеннями функції печінки або нирок не повинні приймати цей лік, якщо це не
було рекомендовано лікарем. Якщо у них виникне необхідність приймати лік Епанутин Парентерал
понад 24 години, лікар може призначити додаткові дослідження.
Пропіленгліколь, що міститься в цьому ліку, може спричиняти симптоми, схожі на споживання алкоголю, і збільшувати
ймовірність виникнення побічних ефектів.
Лік слід застосовувати лише за призначенням лікаря.
Лікар може вирішити провести додаткові дослідження у пацієнта, який приймає цей лік.
Лік містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на 5 мл розчину, тобто лік вважається «безсольовим».

3. Як застосовувати ліки Епанутин Парентерал

Ліки Епанутин Парентерал призначаються для застосування виключно лікарем або під медичним контролем.
Дозу та частоту введення ліків визначає лікар. У разі будь-яких сумнівів слід звернутися до лікаря або фармацевта.

4. Можливі побічні ефекти

Як і будь-який лікарський засіб, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча вони не виникають у кожного.
Повідомлялося про такі побічні ефекти (частота невідома — не може бути визначена на підставі наявних даних):
Порушення з боку нервової системи:
Найпоширеніші симптоми під час лікування фенітоїном, як правило, залежать від дози.
До них належать: ністагм, нечіткі рухи, нечітке мовлення, порушення координації, сплутаність свідомості, сонливість
та запаморочення, безсоння, тимчасова нервозність, тремтіння м’язів та головні болі; парестезії
(порушення чутливості у вигляді відчуття поколювання, печіння шкіри), сонливість, рідко — дискинезії (нескоординовані
і незалежні від волі рухи кінцівок, губ, язика), зокрема хорея, дистонія (накладання на усвідомлені рухи пацієнта
непередбачуваних скорочень м’язів, відповідальних як за згинання, так і за розгинання кінцівок), тремтіння рук;
периферична сенсорна полінейропатія (пошкодження периферичних нервів) — переважно у пацієнтів, які довготривало
приймають фенітоїн; тонічні напади (раптове скорочення всього тіла або групи м’язів, що супроводжується втратою
свідомості та падінням), порушення смаку.
Також повідомлялося про атрофію мозочка, і цей побічний ефект був більш імовірним у пацієнтів, яким
фенітоїн застосовувався у великих дозах і довготривало.
Порушення з боку серця:
Зупинка серця/зупинка кровообігу, брадикардія (повільне серцебиття) та гіпотензія, тяжкі кардіотоксичні реакції
та випадки смерті з блокадою передсердно-шлуночкового провідництва та шлуночковою фібриляцією.
Тяжкі ускладнення найчастіше виникають у літніх пацієнтів або у важкохворих.
Порушення з боку дихальної системи, грудної клітки та середостіння:
Порушення функції дихальної системи, включаючи зупинку дихання, пневмонія.
Загальні порушення та стани на місці введення:
Реакції гіперчутливості, псевдоанапілактичні реакції, анафілаксія, місцеве подразнення, запалення та болючість;
некроз та відділення некротичної тканини від здорових тканин після підшкірного або пара-вазального введення
(слід уникати підшкірних та пара-вазальних ін’єкцій).
Також повідомлялося про набряк, пігментацію та біль у місці ін’єкції (це описувалося як «Синдром пурпурної рукавички»).
Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини:
Шкірні прояви, які іноді супроводжуються гарячкою, включають: висипання, кропив’янку; рідше — інші види дерматиту;
тяжчі симптоми (можуть мати летальний наслідок): бульозний, лущеннявий або плямистий дерматит, системний червоний вовчак.
Дуже рідко — загрожуючі життю висипання, що призводять до утворення пухирів (які можуть виникати у порожнині рота та на язику) —
синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. пункт 2).
Порушення з боку крові та лімфатичної системи:
Рідкісні випадки захворювань кровотворної системи, включаючи летальні наслідки.
Тромбоцитопенія (зниження кількості тромбоцитів), лейкопенія (зниження кількості білих кров’яних тіл),
гранулоцитопенія (зниження кількості нейтрофільних гранулоцитів), агранулоцитоз (відсутність гранулоцитів),
апластична анемія (пов’язана з пригніченням функції кісткового мозку або без пригнічення); макроцитоз (надмірне збільшення
середнього об’єму еритроцитів) та мегалобластна анемія (спричинена дефіцитом вітаміну В або фолієвої кислоти);
часто — збільшення лімфатичних вузлів (локальне або генералізоване), включаючи доброкачливу гіперплазію лімфатичних вузлів,
псевдолімфому, лімфоми (онкологічні захворювання лімфатичної системи); зниження кількості певного типу червоних кров’яних тіл
(еритробластна аплазія).
Порушення з боку шлунка та кишечника:
Гостра недостатність печінки, токсичний гепатит та ураження печінки, нудота, блювота, запори.
Порушення з боку м’язів, кісток та сполучної тканини:
Загрубіння рис обличчя, збільшення губ, гіперплазія ясен; надмірне оволосіння, поліартрит. Рідко — хвороба Пейроні (викривлення статевого члена) та контрактура Дюпюїтrena (згинання одного або кількох пальців руки). Порушення кісток, включаючи остеопенію, остеопороз («рідкість» кісток) та переломи. Слід звернутися до лікаря або фармацевта у разі тривалої терапії протисудомними засобами, остеопорозу або прийому стероїдів.
Порушення з боку імунної системи:
Синдром гіперчутливості, у рідкісних випадках — з летальним наслідком (симптоми включають зокрема: біль у суглобах, гарячку, порушення функції печінки, збільшення лімфатичних вузлів та висипання); системний червоний вовчак; некротичні зміни в артеріях; висипання та токсичне ураження печінки у пацієнтів із темною шкірою; тяжкі реакції гіперчутливості до ліків, що характеризуються шкірним висипанням, гарячкою, збільшенням лімфатичних вузлів та ураженням внутрішніх органів.
Утруднення дихання, набряк шиї, обличчя або губ.
Порушення з боку нирок та сечовивідних шляхів:
Інтерстиційний нефрит.
Прийом фенітоїну може впливати на результати лабораторних досліджень функції щитоподібної залози.
Діти та підлітки
Побічні ефекти у дітей та підлітків виникають із такою ж частотою, як і у дорослих. Гіперплазія (лікарська) ясен
зустрічається частіше у дітей та підлітків, а також у осіб, які не дотримуються належної гігієни порожнини рота.
Повідомлення про побічні ефекти
Якщо виникають будь-які побічні ефекти, включаючи ті, що не зазначені в цій інструкції, слід повідомити лікареві, фармацевту або медсестрі. Побічні ефекти можна повідомляти безпосередньо відповідальній особі або в Департамент моніторингу побічних ефектів лікарських засобів Урядового центру реєстрації лікарських засобів, медичних виробів та біоцидних продуктів
Al. Jerozolimskie 181C
02-222 Варшава
тел.: + 48 22 49 21 301
факс: + 48 22 49 21 309
Веб-сайт: https://smz.ezdrowie.gov.pl
Побічні ефекти також можна повідомляти відповідальній особі або її представнику.
Завдяки повідомленням про побічні ефекти можна буде зібрати більше інформації щодо безпеки застосування препарату.

5. Як зберігати ліки Епанутин Парентерал

Зберігати при температурі нижче 25°C.
Ліки слід зберігати в недоступному для дітей місці, прихованому від їхнього погляду.
Не застосовувати ці ліки після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці після: Термін придатності (EXP). Термін придатності означає останній день зазначеного місяця.
Ліки не слід викидати у каналізацію чи побутові контейнери для сміття. Слід запитати у фармацевта, як утилізувати ліки, якими вже не користуються. Такий підхід допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить ліки Епанутин Парентерал

• Діючою речовиною ліків є натрію фенітоїнат.
• Інші складові: пропіленгліколь, етанол 96%, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій.

Як виглядають ліки Епанутин Парентерал і що містить упаковка
Упаковка містить: 5 скляних ампул по 5 мл розчину для ін'єкцій.
Відповідальна організація:
Viatris Healthcare Limited, Damastown Industrial Park, Mulhuddart, Dublin 15, DUBLIN, Ірландія
Виробник:
Pfizer Manufacturing Belgium N.V., Rijksweg 12, B-2870 Puurs-Sint-Amands, Бельгія
Для отримання докладнішої інформації звертайтеся до представника відповідальної організації:
Viatris Healthcare Sp. z o.o.
тел. 22 546 64 00

Інформація, призначена виключно для медичного фахового персоналу:

Докладна інформація про цей лікарський засіб (Характеристика лікарського засобу) доступна на вебсайті Уряду реєстрації лікарських засобів, медичних виробів та біоцидних продуктів.
Спосіб застосування та тривалість терапії:
Розчин для ін'єкцій призначений виключно для внутрішньовенного застосування (у вигляді повільного болюса або інфузії). Виникнення серцево-судинних подій може бути пов’язане з надто швидким внутрішньовеним введенням. При внутрішньом’язовому введенні всмоктування уповільнене та варіабельне. Внутрішньом’язове введення препарату може спричинити біль, некроз і утворення абсцесу в місці ін’єкції.
У зв’язку з ризиком місцевої токсичної дії, препарат Епанутин Парентерал у внутрішньовенній формі повинен вводитися безпосередньо в велику периферичну або центральну вену через великий катетер. Перед введенням необхідно перевірити прохідність внутрішньовенного катетера шляхом промивання його стерильним фізіологічним розчином. Після кожного введення препарату необхідно промити той самий катетер стерильним фізіологічним розчином з метою уникнення місцевого подразнення вени, спричиненого лужним рН розчину. Слід уникати підшкірних ін’єкцій або введення навколо вени, оскільки розчин фенітоїну для ін’єкцій має лужну реакцію і може спричинити некроз тканин.
Рекомендується розглянути можливість застосування фенітоїну перорально через ризик кардіотоксичних реакцій і місцевої токсичної дії, пов’язаних з внутрішньовеним введенням препарату.
Тривалість терапії залежить від основного захворювання та його перебігу. Вона не обмежена, за умови добре переносимості препарату.
Терапевтичний діапазон концентрацій фенітоїну в плазмі крові зазвичай становить від 10 до 20 мкг/мл.
У дорослих швидкість внутрішньовенного введення не повинна перевищувати 50 мг/хв.
У новонароджених препарат слід вводити повільно внутрішньовенно в дозі 1–3 мг/кг маси тіла/хв, а у дітей — у дозі 1–3 мг/кг маси тіла/хв або 50 мг/хв, що вводиться повільніше.
Терапевтичний інтервал між повною терапевтичною дією та мінімальними токсичними дозами цього препарату є відносно вузьким.
При концентраціях фенітоїну в плазмі понад 25 мкг/мл можуть виникнути симптоми токсичності.
Необхідно постійно контролювати ЕКГ, артеріальний тиск, неврологічний стан та регулярно визначати рівень фенітоїну в крові. Також пацієнта слід спостерігати щодо симптомів депресії дихання. Крім того, має бути під рукою комплект для реанімації.
У разі застосування препарату Епанутин Парентерал після розведення, його слід розчинити фізіологічним розчином. Не дозволяється розчиняти препарат розчином глюкози або розчинами, що містять глюкозу, через ризик випадання осаду.
Введення болюсом: парентеральний болюс фенітоїну слід вводити повільно, не перевищуючи 50 мг на хвилину у дорослих, у велику вену, голкою великого калібру або через внутрішньовенний катетер. Кожне внутрішньовенне введення фенітоїну має передувати промивання фізіологічним розчином. Для уникнення місцевого подразнення вени, спричиненого лужним рН розчину, після введення необхідно ввести стерильний фізіологічний розчин через ту саму голку або катетер.
Введення інфузією: для інфузійного введення парентеральний препарат фенітоїну слід розчинити в 50–100 мл фізіологічного розчину з кінцевою концентрацією фенітоїну в розчині не більше 10 мг/мл. Інфузію слід починати негайно після приготування суміші, і вона має бути завершена протягом години (суміші для інфузії не слід зберігати в холодильнику). Необхідно використовувати внутрішньовенний фільтр (0,22–0,50 мікрона). Кожне внутрішньовенне введення фенітоїну має передувати промивання фізіологічним розчином. Для уникнення місцевого подразнення вени, спричиненого лужним рН розчину, після введення необхідно ввести стерильний фізіологічний розчин через ту саму голку або катетер.
У зв’язку з повільною швидкістю введення фенітоїну, для швидкого контролю нападів, як правило, необхідні інші процедури, зокрема одночасне введення внутрішньовенної бензодіазепіну, наприклад діазепаму, або короткодіючого внутрішньовенного барбітурату.
Якщо напади не припиняються під впливом парентерального застосування фенітоїну, слід розглянути можливість застосування інших протисудомних засобів, внутрішньовенних барбітуратів, загального знеболення або інших відповідних процедур.
Дозування:

• Статус епілептичний або повторювані напади епілепсії через короткі інтервали

Дорослі та підлітки віком від 13 років
Початкова доза — 1 ампула препарату Епанутин Парентерал (що відповідає 230 мг фенітоїну). Вводять внутрішньовенно з максимальною швидкістю 0,5 мл/хв. (що відповідає 23 мг фенітоїну на хвилину). Якщо судоми не припиняться протягом 20–30 хвилин, дозу можна повторити.
Після припинення судом можна вводити внутрішньовенно 1 ампулу препарату Епанутин Парентерал (що відповідає 230 мг фенітоїну) кожні 1,5–6 годин. Для швидкого насичення організму препаратом можна застосувати максимальну добову дозу 17 мг/кг маси тіла.
Максимальна добова доза 17 мг/кг маси тіла відповідає:

Діти віком до 12 років
У першу добу максимальна добова доза становить 30 мг/кг маси тіла, у другу добу — 20 мг/кг маси тіла,
у третю добу — 10 мг/кг маси тіла. У новонароджених препарат слід повільно вводити внутрішньовенно у дозі 1–3 мг/кг маси тіла/хв, у дітей — у дозі 1–3 мг/кг маси тіла/хв або 50 мг/хв, що вводиться повільніше.
Цей препарат містить 2,072 г пропіленгліколю в 5 мл розчину. Внаслідок цього насичувальна доза фенітоїну 20 мг/кг маси тіла містить 165,6 мг/кг маси тіла пропіленгліколю. У новонароджених та немовлят віком 1 рік або молодших це може спричиняти небажані явища.
Добова доза 30 мг/кг маси тіла відповідає:

Добова доза 20 мг/кг маси тіла відповідає:

Добова доза 10 мг/кг маси тіла відповідає:

• Профілактика нападів епілепсії після нейрохірургічних втручань і (або) травм голови

Дорослі та підлітки віком від 13 років
1–2 ампули лікарського засобу Епанутин Парентерал на добу (що відповідає 230–460 мг фенітоїну). Ліки вводять внутрішньовенно з максимальною швидкістю 0,5 мл/хв (що відповідає 23 мг фенітоїну на хвилину).
Діти віком до 12 років
5–6 мг/кг маси тіла. Швидкість введення має бути зменшена відповідно до маси тіла та віку дитини.
Цей лікарський засіб містить 2,072 г пропіленгліколю в 5 мл розчину. Тому насичувальна доза фенітоїну 20 мг/кг маси тіла містить 165,6 мг/кг маси тіла пропіленгліколю. У новонароджених та немовлят віком до 1 року це може спричиняти небажані явища.
Добова доза 5 мг/кг маси тіла відповідає:

Добова доза 6 мг/кг маси тіла відповідає:

• Гострі порушення ритму серця

Застосування при порушеннях ритму серця слід обмежити ситуаціями, що вимагають термінової допомоги.
Рекомендовано контролювати ЕКГ і артеріальний тиск.
Так само, як і при застосуванні інших потужних протиаритмічних засобів, необхідно мати під рукою комплект для реанімації.
Рекомендована доза становить 3,5–5 мг/кг маси тіла при внутрішньовенному введенні. За потреби ін’єкцію можна повторити. Зазвичай достатньо добової дози у діапазоні від 700 до 1 000 мг. У разі відсутності відповіді на лікування при концентрації препарату в крові 20 мкг/мл, ефект при вищій концентрації є малоймовірним.
Рекомендовано повільне введення зі швидкістю 30–50 мг/хв.

Дозування в особливих групах пацієнтів
Пацієнти з захворюваннями нирок або печінки
Див. розділ 4.4 Характеристики Лікарського Засобу.

Пацієнти похилого віку
У пацієнтів похилого віку кліренс фенітоїну трохи знижений, тому можуть знадобитися менші дози або зменшення частоти введення (див. розділ 5.2 Характеристики Лікарського Засобу).

Зміна препарату:
З огляду на відносно вузький терапевтичний діапазон концентрацій фенітоїну в плазмі та різну біодоступність різних галенічних форм, не слід замінювати застосовуваний препарат іншим препаратом фенітоїну без суворого контролю його концентрації в плазмі. Сталий рівень фенітоїну в плазмі (стан рівноваги) досягається лише після застосування постійної дози протягом 5–14 днів.
Тому дозу препарату слід (якщо можливо) зменшувати поступово, а нові протисудомні засоби слід вводити шляхом поступового збільшення дози. Після раптового припинення застосування препарату Епанутин Парентерал можуть виникнути або посилитися судоми та епілептичний статус. Якщо, на думку лікаря, необхідно зменшити дозу, припинити застосування препарату або замінити його іншим протисудомним лікуванням, це слід робити поступово. У разі алергічної реакції або реакції гіперчутливості може знадобитися швидке введення іншого протисудомного препарату. У такому разі альтернативне лікування має проводитися протисудомним засобом, що не є похідним гідантоїну.

Несумісність з іншими ліками:
Виключно для одноразового використання. Після відкриття залишки не використаного препарату слід утилізувати.
Препарат Епанутин Парентерал має бути використаний одразу після відкриття.
Препарат Епанутин Парентерал не слід змішувати з іншими розчинами (у тому числі з розчином глюкози або розчинами, що містять глюкозу), оскільки це призводить до випадання осаду фенітоїну.
Не слід застосовувати препарат, якщо в ампулі випав осад або розчин помутнів.