Інструкція для пацієнта

Амікакін Адамед, 250 мг/мл, розчин для ін'єкцій
Amikacinum
Перед застосуванням лікарського засобу уважно прочитайте інструкцію, оскільки вона містить
важливу інформацію для пацієнта.

• Зберігайте цю інструкцію, щоб мати змогу звернутися до неї у разі потреби.
• При виникненні будь-яких запитань звертайтеся до лікаря або медсестри.
• Цей лікарський засіб призначено виключно конкретній особі. Не передавайте його іншим. Лікарський засіб може нашкодити іншій людині, навіть якщо симптоми її захворювання такі самі.
• Якщо у пацієнта виникнуть будь-які небажані ефекти, у тому числі ті, які не зазначені в цій інструкції, необхідно повідомити лікаря або медсестру. Див. розділ 4.

Зміст інструкції

1. Що таке лікарський засіб Амікакін Адамед і для чого його застосовують
2. Важливі відомості перед застосуванням лікарського засобу Амікакін Адамед
3. Як застосовувати лікарський засіб Амікакін Адамед
4. Можливі побічні ефекти
5. Як зберігати лікарський засіб Амікакін Адамед
6. Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке лікарський засіб Амікакін Адамед і для чого його застосовують

Діючою речовиною лікарського засобу Амікакін Адамед є амікакін, антибіотик групи аміноглікозидів,
що має бактерицидну дію щодо чутливих бактерій.
Лікарський засіб Амікакін Адамед призначають для короткотривалого лікування тяжких інфекцій, спричинених
бактеріями, чутливими до амікакіну, зокрема:

• інфекції дихальних шляхів,
• інфекції кісток і суглобів,
• інфекції шкіри та м'яких тканин,
• інфекції внутрішньої черевної порожнини, у тому числі перитоніт,
• інфекції опікових і післяопераційних ран (в тому числі в судинній хірургії),
• тяжкі, ускладнені та рецидивуючі інфекції сечових шляхів (при неускладнених інфекціях амікакін застосовують лише тоді, коли бактерії, що їх спричинили, стійкі до інших антибіотиків),
• септицемії, найчастіше разом з β-лактамним антибіотиком,
• інфекції центральної нервової системи.

2. Важливі відомості перед застосуванням препарату Амікакін Адамед

Коли не застосовувати препарат Амікакін Адамед:

• якщо пацієнт має алергію на амікацин або будь-який інший компонент цього лікарського засобу (перелічені в розділі 6);
• якщо пацієнт хворіє на міастенію (надмірне послаблення м’язів);
• якщо пацієнт має алергію на будь-який аміноглікозидний антибіотик (наприклад, стрептоміцин, гентаміцин, тобраміцин, неоміцин) або у нього в минулому виникали тяжкі токсичні реакції на ці антибіотики — може спостерігатися перехресна гіперчутливість до препаратів цієї групи.

Попередження та заходи обережності
Перед початком застосування препарату Амікакін Адамед слід обговорити з лікарем:

• якщо у пацієнта є порушення функції нирок;
• якщо у пацієнта є порушення слуху;
• якщо пацієнт раніше лікувався будь-яким аміноглікозидним антибіотиком, особливо якщо у нього тоді виникали симптоми токсичності, пов’язані з застосуванням такого антибіотика (пошкодження нирок або слуху);
• якщо пацієнт хворіє на захворювання м’язів, наприклад, хворобу Паркінсона;
• якщо пацієнт одночасно отримує знеболювальні засоби або значні об’єми консервованої крові цитратами;
• якщо у пацієнта або членів його сім’ї спостерігається захворювання, пов’язане з мутацією мітохондрій (генетичне захворювання) або втрата слуху, спричинена застосуванням антибіотиків, рекомендується повідомити про це лікаря або фармацевта перед прийомом аміноглікозиду; деякі мітохондріальні мутації можуть підвищувати ризик втрати слуху після застосування цього препарату. Перед введенням Амікакіну Адамед лікар може рекомендувати провести генетичне дослідження.

Перед початком введення препарату Амікакін Адамед та під час лікування цим препаратом лікар
буде уважно спостерігати за пацієнтом, особливо звертаючи увагу на слух і функцію нирок.
У пацієнта будуть контролювати:

• функцію нирок, особливо у пацієнтів із нирковою недостатністю або симптомами ниркової недостатності, що виникли під час лікування, а також у пацієнтів похилого віку;
• слух;
• концентрацію амікацину в крові (за необхідності).

Якщо пацієнта стосується будь-який із наступних факторів, існує більший ризик шкідливої дії препарату на слух або нерви:

• послаблена функція нирок;
• похилий вік (≥65 років);
• дегідратація;
• отримання великих доз цього препарату;
• лікування тривалістю більше 5–7 днів, навіть у пацієнтів, які вже одужали.

Першими симптомами шкідливої дії на слух або нерви, що виникають після введення цього препарату, можуть бути:

• проблеми з чуттям високих звуків (втрата слуху, що охоплює високі частоти);
• запаморочення;
• відчуття оніміння та поколювання шкіри, судоми м’язів, напади.

Якщо у пацієнта виникнуть такі симптоми, необхідно негайно повідомити про це лікаря.
Якщо у пацієнта виникнуть або загостряться симптоми ниркової недостатності, лікар зменшить добові дози і (або) подовжить інтервали між окремими дозами. Якщо виникне тяжка ниркова недостатність, введення амікацину буде припинено.
Лікування амікацином слід припинити також у разі появи шуму в вухах або втрати слуху.
Під час лікування пацієнт повинен багато пити; може знадобитися інфузія для поповнення рідини, щоб запобігти накопиченню амікацину в нирках і пошкодженню ниркових канальців.
У пацієнтів із зниженим виділенням сечі та при неправильному дозуванні антибіотик може накопичуватися в організмі та викликати побічні ефекти. Якщо це станеться, лікар може застосувати гемодіаліз або перитонеальний діаліз.
Як і інші антибіотики, амікацин може призвести до надмірного росту мікроорганізмів, нечутливих до нього, у такому разі буде призначено відповідне лікування.
Після введення амікацину в скловидне тіло (у вигляді ін’єкції в око) повідомлялося про виникнення інфаркту жовтої плями, що іноді призводило до постійної втрати зору.

Діти
Аміноглікозиди слід застосовувати з обережністю у недоношених дітей та новонароджених через незрілість нирок у цих пацієнтів.

Препарат Амікакін Адамед і інші ліки
Необхідно повідомити лікареві про всі ліки, які пацієнт приймає зараз або приймав нещодавно, а також про ліки, які пацієнт планує приймати.
Препарат Амікакін Адамед може впливати на дію інших ліків. Також інші ліки можуть впливати на дію препарату Амікакін Адамед.
Зокрема, слід повідомити лікареві, якщо пацієнт приймає будь-який із наступних ліків:

• ліки, що можуть пошкоджувати нирки, слух або нервову систему, такі як: цисплатин, сполуки платини — ліки, що застосовуються для лікування злоякісних пухлин; циклоспорин, такролімус — ліки, що пригнічують імунну відповідь; ліки, що застосовуються для лікування інфекцій, такі як: бацитрцин, цефалоридин, амфотерицин B, паромоміцин, віоміцин, поліміксин B, колістин, ванкоміцин, а також аміноглікозидні антибіотики (наприклад, стрептоміцин, гентаміцин, тобраміцин, неоміцин);
• β-лактамні антибіотики (пеніциліни) у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю можуть призводити до послаблення дії препарату Амікакін Адамед;
• м’язові розслаблювальні засоби або знеболювальні засоби, такі як ефір, галотан, тубокурарин, сукцинохолін, декаметоній, атракуріум, рокуроніум, векуроніум, або переливання пацієнтові великих об’ємів крові з додаванням цитрату як антикоагулянта можуть призвести до нервово-м’язової блокади та паралічу дихальних м’язів;
• швидкодіючі сечогінні засоби, особливо при внутрішньовенному введенні, такі як манітол, етакринова кислота, фуросемід, можуть призвести до пошкодження слуху та навіть невиліковної глухоти — слід уникати одночасного застосування цих препаратів;
• індометацин — протизапальний засіб, може призводити до підвищення концентрації амікацину в плазмі у новонароджених;
• бісфосфонати — ліки, що застосовуються для лікування остеопорозу та подібних захворювань, при одночасному застосуванні з препаратом Амікакін Адамед можуть призводити до зниження концентрації кальцію в крові;
• тіамін (вітамін B_) — може руйнуватися внаслідок реакції з натрію піросульфітом, що міститься в розчині препарату Амікакін Адамед.

Вагітність та годування груддю
Якщо пацієнтка вагітна або годує груддю, підозрює, що може бути вагітною, або планує завагітніти, їй слід проконсультуватися з лікарем перед застосуванням цього препарату.
Вагітність
Застосування препарату Амікакін Адамед під час вагітності допускається лише у випадках, коли, на думку лікаря, це абсолютно необхідно для матері.
Амікацин проникає через плаценту в кровообіг плода та навколоплідну рідину і може спричиняти ушкодження плоду.
Годування груддю
Слід уникати застосування препарату у жінок, які годують груддю. У разі абсолютної необхідності застосування амікацину у матері, лікар приймає рішення, чи припиняти годування груддю, чи закінчити лікування.

Керування транспортними засобами та обслуговування механізмів
Вплив амікацину на здатність керувати транспортними засобами та обслуговувати механізми не встановлено. Однак якщо у пацієнта виникнуть побічні ефекти, такі як запаморочення та порушення рівноваги, він не повинен керувати транспортними засобами або обслуговувати механізми.

Препарат Амікакін Адамед містить натрію піросульфіт
Препарат рідко може викликати тяжкі алергічні реакції та бронхоспазм.

Препарат Амікакін Адамед містить натрій
Препарат містить 1,98 ммоль (45 мг) натрію (головного компонента кухонної солі) у максимальній добовій дозі препарату (1,5 г). Це відповідає 2,25% максимальної рекомендованої добової дози натрію в дієті для дорослих.

3. Як застосовувати лікарський засіб Амікакін Адамед

Цей лікарський засіб слід завжди застосовувати згідно з рекомендаціями лікаря. У разі виникнення сумнівів слід звернутися
до лікаря.
Лікарський засіб Амікакін Адамед вводять внутрішньом'язово або внутрішньовенно крапельно
(у крапельниці).
Дозування та спосіб введення, що відповідають конкретному пацієнтові, визначає лікар залежно від маси
тіла, віку та функції нирок, а також типу та тяжкості інфекції.
Після введення рекомендованої дози реакція організму на лікування при неускладнених інфекціях та чутливих штамах бактерій
повинна настати протягом 24 до 48 годин.
Якщо впродовж трьох до п’яти днів не відбувається реакції на лікування, лікар розгляне можливість припинення
введення цього лікарського засобу та застосування іншого лікування після повторного визначення чутливості
мікроорганізмів до антибіотика.
Детальне дозування, а також спосіб застосування та підготовки лікарського засобу до введення
наведено в кінці листовки, у розділі «Інформація, призначена виключно для медичного
персоналу».
Застосування більшої, ніж рекомендована, дози лікарського засобу Амікакін Адамед
Якщо пацієнт вважає, що отримав надто велику дозу лікарського засобу Амікакін Адамед, слід
повідомити про це лікаря. Лікар прийме рішення щодо введення кальцію (наприклад, у вигляді глюконату
або лактобіонату у 10–20% розчині), щоб запобігти нервово-м’язовій блокаді, а також щодо застосування
гемодіалізу, перитонеального діалізу або безперервної артеріо-венозної гемофільтрації. У новонароджених
та немовлят може знадобитися замінне переливання крові.
Пропуск застосування лікарського засобу Амікакін Адамед
Якщо пацієнт вважає, що пропущено введення дози лікарського засобу Амікакін Адамед, слід якнайшвидше
повідомити про це лікаря.
У разі будь-яких подальших сумнівів щодо застосування цього лікарського засобу слід звернутися
до лікаря або медсестри.

4. Можливі побічні ефекти

Як і будь-який лікарський засіб, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча вони не виникають у кожного.
Під час застосування препарату Амікакін Адамед можуть виникати побічні ефекти, описані нижче.
У разі виникнення тяжких побічних ефектів, таких як:

• шум у вухах, погіршення слуху,
• зменшення кількості виділеної сечі,
• труднощі з диханням,
• шкірні ураження, висипання,

необхідно негайно повідомити лікаря, оскільки може знадобитися припинення застосування препарату
Амікакін Адамед та додаткове лікування.
Інші можливі побічні ефекти
Нечасті побічні ефекти (можуть виникати рідше, ніж у 1 із 100 осіб):

• інфекції бактеріями або дріжджеподібними грибами, невразливими до препарату,
• нудота, блювота,
• висипання.

Рідкісні побічні ефекти (можуть виникати рідше, ніж у 1 із 1 000 осіб):

• анемія, підвищення у крові кількості певного типу білих кров’яних тілець (еозинофілія),
• зниження концентрації магнію в крові,
• оніміння або поколювання, тремтіння, головні болі, порушення рівноваги,
• втрата зору (після введення в око),
• шум у вухах, зниження слуху,
• низький артеріальний тиск,
• свербіж, кропив’янка,
• судоми м’язів, болі в суглобах,
• зменшення об’єму виділеної сечі (олігурія),
• у дослідженні крові: підвищення рівня азоту, сечовини,
• у дослідженні сечі: наявність білка, білих або червоних кров’яних тілець,
• гарячка.

Побічні ефекти з невідомою частотою виникнення (частоту не можна визначити на
підставі наявних даних):

• алергічні реакції, включаючи тяжкі алергічні реакції,
• параліч м’язів,
• втрата слуху,
• апное, бронхоспазм,
• гостра ниркова недостатність, токсичне ураження нирок,
• у дослідженні сечі: наявність клітин.

Повідомлення про побічні ефекти
Якщо виникнуть будь-які побічні ефекти, включаючи ті, що не зазначені
в цій інструкції, необхідно повідомити лікареві або медсестрі. Побічні ефекти можна
повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу побічних дій лікарських засобів Управління реєстрації лікарських засобів, медичних виробів та біологічних продуктів,
Al. Jerozolimskie 181C, 02-222 Warszawa,
Тел.: + 48 22 49 21 301,
Факс: + 48 22 49 21 309,
Вебсайт: https://smz.ezdrowie.gov.pl
Побічні ефекти можна повідомляти також суб’єкту, відповідальному за препарат.
Завдяки повідомленням про побічні ефекти можна зібрати додаткову інформацію щодо безпеки застосування препарату.

5. Як зберігати ліки Амікакін Адамед

Немає спеціальних вимог щодо зберігання ліків.
Розчинений розчин можна зберігати 24 години при температурі від 2°C до 8°C.
Ліки зберігати в недоступному для дітей місці, прихованому від погляду.
Не застосовувати цей лік після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці після: „EXP”.
Ліки не слід викидати в каналізацію чи побутові сміттєві контейнери. Слід запитати
фармацевта, як утилізувати ліки, якими ви більше не користуєтеся. Таке поводження допоможе зберегти
навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить лікарський засіб Амікакін Адамед

• Діючою речовиною лікарського засобу є амікацина сульфат. Один мл розчину містить 250 мг амікацину у формі амікацину сульфату. Одна ампула (2 мл розчину для ін’єкцій) містить 500 мг амікацину у формі амікацину сульфату.
• Інші складові: натрію цитрат, натрію піросульфіт (Е 223), кислота сірчана, вода для ін’єкцій. Див. пункт 2: „Лікарський засіб Амікакін Адамед містить натрій”.

Як виглядає лікарський засіб Амікакін Адамед і що містить упаковка
Лікарський засіб Амікакін Адамед — це прозорий, безбарвний або світло-жовтий водний розчин для ін’єкцій.
Упаковка — ампула з безбарвного скла типу І місткістю 4 мл, захищена пробкою з гуми
бромбутілової з алюмінієвим ущільненням і пластиковим ковпачком типу flip-off, у картонному
пакуванні.
Розмір упаковки: 1 ампула, що містить 2 мл розчину, у картонному пакуванні.
Відповідальний суб’єкт
Adamed Pharma S.A.
Pieńków, ul. M. Adamkiewicza 6A
05-152 Czosnów
Польща
Виробник
Adamed Pharma S.A.
Pieńków, ul. M. Adamkiewicza 6A
05-152 Czosnów
Польща
ANFARM HELLAS S.A
53-57 Perikleous str., Gerakas
15344, Attiki,
Греція
Для отримання докладнішої інформації щодо цього лікарського засобу слід звертатися до
відповідального суб’єкта:
Adamed Pharma S.A.
Pieńków, ul. M. Adamkiewicza 6A
05-152 Czosnów
Польща
тел.: +48 22 732 77 00
_________________________________________________________________________________

Інформація, призначена виключно для медичного персоналу

Дозування
Перед розрахунком відповідної дози необхідно визначити масу тіла пацієнта.
Необхідно контролювати функцію нирок шляхом дослідження концентрації креатиніну в сироватці або обчислення кліренсу ендогенного креатиніну. У цьому випадку значення концентрації сечовини в крові (BUN) є менш надійним. Повторну оцінку функції нирок слід проводити періодично під час лікування.
Якщо це можливо, слід визначати концентрацію амікакіну в сироватці крові, щоб забезпечити підтримання відповідного, але не надмірно високого рівня. Рекомендується періодично визначати в сироватці як максимальну, так і мінімальну концентрацію, яка виникає безпосередньо перед введенням наступної дози.
Необхідно уникати досягнення максимального рівня (через 30–90 хвилин після ін’єкції) понад 35 мкг/мл та мінімального рівня (безпосередньо перед введенням наступної дози) понад 10 мкг/мл. Дозування слід відповідно коригувати. У пацієнтів із нормальною функцією нирок препарат можна вводити один раз на добу; у цьому випадку максимальна концентрація в сироватці може перевищувати 35 мкг/мл.
Тривалість лікування зазвичай становить 7–10 днів. Загальна допустима добова доза амікакіну для всіх шляхів введення не повинна перевищувати 15–20 мг/кг маси тіла/добу. При важких та ускладнених інфекціях, коли термін лікування перевищує 10 днів, необхідно повторно оцінити застосування дисульфату амікакіну у формі ін’єкцій; якщо вирішено продовжити лікування, слід контролювати функцію нирок, слух та вестибулярну функцію, а також концентрацію амікакіну в сироватці крові. Безпека застосування амікакіну протягом більше ніж 14 днів не підтверджена.
Після введення рекомендованої дози при неускладнених інфекціях, спричинених чутливими мікроорганізмами, клінічна відповідь організму на лікування має настати протягом 24–48 годин.
Якщо протягом 3–5 днів не відбувається чіткої клінічної відповіді, лікування слід припинити та повторно визначити чутливість мікроорганізмів, що спричинили інфекцію. Відсутність відповіді на лікування може бути пов’язана з резистентністю мікроорганізмів або наявністю вогнищ інфекції, що вимагають хірургічного дренування.

Недоношена новонароджена дитина
Рекомендована доза для недоношених новонароджених становить 7,5 мг/кг маси тіла кожні 12 годин (див. розділи 4.4 та 5.2).

Новонароджена дитина
Рекомендована насичувальна початкова доза становить 10 мг/кг маси тіла, потім — 7,5 мг/кг маси тіла кожні 12 годин (див. розділи 4.4 та 5.2).

Діти віком від 4 тижнів життя та до 12 років
Рекомендована внутрішньом’язова або внутрішньовенна доза (повільна внутрішньовенна інфузія) для дітей із нормальною функцією нирок становить 15–20 мг/кг маси тіла/добу, яку можна вводити один раз на добу або по 7,5 мг/кг маси тіла кожні 12 годин.
При лікуванні ендокардиту та у пацієнтів із нейтропенією, що супроводжується лихоманкою, препарат слід вводити двічі на добу, оскільки відсутні достатні дані, що підтверджують ефективність одноразового введення на добу.

Дорослі та підлітки віком понад 12 років
Рекомендована внутрішньом’язова або внутрішньовенна доза для дорослих та підлітків із нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥50 мл/хв) становить 15 мг/кг маси тіла/добу, яку можна вводити одноразово на добу або у двох рівних дозах по 7,5 мг/кг маси тіла кожні 12 годин. Загальну добову дозу понад 1,5 г перевищувати не слід.
При лікуванні ендокардиту та у пацієнтів із нейтропенією, що супроводжується лихоманкою, препарат слід вводити двічі на добу, оскільки відсутні достатні дані, що підтверджують ефективність одноразового введення на добу.

Пацієнти похилого віку
Амікакін виводиться нирками. Якщо це можливо, слід визначити функцію нирок та коригувати дозування, як описано в розділі щодо дозування у пацієнтів із порушенням функції нирок.

Життєво небезпечні інфекції та (або) інфекції, спричинені Pseudomonas
Дозу для дорослих можна збільшити до 500 мг кожні вісім годин, але вона не повинна перевищувати 1,5 г/добу та не повинна застосовуватися довше 10 днів. Максимальну загальну дозу для дорослих, що становить 15 г, перевищувати не слід.

Інфекції сечовидільної системи (окрім інфекцій, спричинених Pseudomonas )
Застосовують 7,5 мг/кг маси тіла/добу у двох розділених рівних дозах (відповідає 250 мг двічі на добу для дорослих). Оскільки активність амікакіну зростає з підвищенням рН, одночасно можна застосовувати лужні засоби.

Порушення функції нирок
У пацієнтів із порушенням функції нирок, коли кліренс креатиніну менший за 50 мл/хв, не рекомендовано вводити рекомендовану загальну добову дозу амікакіну в одній дозі, оскільки пацієнт буде тривалий час піддаватися впливу високого мінімального рівня. Слід ознайомитися з наведеними нижче вказівками щодо корекції дозування у пацієнтів із порушенням функції нирок.
У пацієнтів із порушенням функції нирок, яким зазвичай вводять амікакін два або три рази на добу, слід, якщо це можливо, контролювати концентрацію амікакіну в сироватці крові за допомогою відповідних методів визначення. У пацієнтів із порушенням функції нирок дозу можна коригувати, вводячи звичайну дозу рідше або вводячи зменшену дозу без зміни інтервалів між дозами.
Обидва методи ґрунтуються на значеннях кліренсу креатиніну або концентрації креатиніну в сироватці, оскільки ці показники корелюють з періодами напіввиведення аміноглікозидів у пацієнтів із зниженою функцією нирок. При застосуванні цих схем дозування необхідно уважно спостерігати за клінічним станом пацієнта, контролювати лабораторні показники та, за необхідності, коригувати схему дозування з урахуванням проводженої діалізу.

Подовження інтервалів між звичайними дозами
Якщо кліренс креатиніну невідомий, а стан пацієнта стабільний, інтервал (у годинах) між наступними звичайними одноразовими дозами (тобто дозами, що відповідають введенню пацієнту із нормальною функцією нирок дози 7,5 мг/кг маси тіла двічі на добу) можна розрахувати, помноживши концентрацію креатиніну в сироватці пацієнта (у мг/100 мл) на дев’ять; тобто, якщо концентрація креатиніну в сироватці становить 2 мг/100 мл, то одноразову рекомендовану дозу (7,5 мг/кг маси тіла) слід вводити кожні 18 годин.
Інтервал між дозами амікакіну 7,5 мг/кг маси тіла залежно від концентрації креатиніну в сироватці.

Зменшені дози, що вводяться зі звичайними інтервалами
Якщо функція нирок порушена і є показання для введення сульфату амікацину
в ін’єкціях із звичайними інтервалами, дозу слід зменшити. У цих пацієнтів слід
визначати концентрацію амікацину в сироватці крові, щоб забезпечити точне дозування та уникнути надмірної
концентрації амікацину в сироватці. Якщо визначення концентрації амікацину в сироватці неможливе, а стан
пацієнта стабільний, найпростішими для визначення показниками ступеня порушення
функції нирок, які можуть слугувати орієнтирами для визначення дозування, є значення концентрації
креатиніну в сироватці та кліренсу креатиніну.
Лікування слід розпочинати з введення звичайної дози 7,5 мг/кг маси тіла як навантажувальної дози. Вона
є такою самою, як доза, зазвичай рекомендована для пацієнта з нормальною функцією нирок, як описано
вище.
Для визначення підтримувальної дози, що вводиться кожні 12 годин, навантажувальну дозу слід
зменшити пропорційно до зниження кліренсу креатиніну пацієнта:
підтримувальна доза, що вводиться кожні 12 годин =
поточний кліренс креатиніну пацієнта [мл/хв] × розрахована навантажувальна доза [мг]

нормальний кліренс креатиніну [мл/хв]
Альтернативним орієнтовним способом визначення зменшених доз, що вводяться кожні 12 годин
(для пацієнтів, у яких відомі значення концентрації креатиніну в сироватці в стані рівноваги),
є поділ звичайної рекомендованої дози на концентрацію креатиніну в сироватці пацієнта.
Наведені вище схеми дозування не є жорсткими рекомендаціями, а є орієнтирами щодо дозування препарату, коли визначення рівнів амікацину в сироватці неможливе.
У зв’язку з можливістю значної зміни функції нирок під час терапії, слід часто визначати
концентрацію креатиніну в сироватці та за необхідності коригувати схему дозування.
Спосіб застосування
Сульфат амікацину можна вводити внутрішньом’язово або внутрішньовенно.
При лікуванні більшості інфекцій рекомендовано внутрішньом’язове введення, проте при інфекціях,
що загрожують життю, а також у пацієнтів, у яких неможливе внутрішньом’язове введення, препарат можна вводити внутрішньовенно, або коротким введенням протягом 2–3 хвилин ( bolus ), або крапельно (0,25% протягом 30 хвилин).
Рекомендації щодо внутрішньовенного введення
Дорослим препарат слід вводити після відповідного розведення повільною інфузією тривалістю від
30 до 60 хвилин.
У дітей об’єм розчинника залежить від дози амікацину, яку може переносити пацієнт.
Розчин зазвичай вводять інфузією тривалістю 30–60 хвилин. Немовлятам інфузію слід вводити
протягом 1–2 годин.
Амікацин не слід змішувати з іншими ліками, а вводити окремо, відповідно до рекомендованої дози
та способу введення.
У разі одночасного застосування з іншим антибіотиком, ліки слід вводити в різні ділянки тіла або
в окремих інфузіях.
Інструкція щодо підготовки препарату до застосування
Перед внутрішньом’язовим введенням немає необхідності розчиняти препарат.
Підготовка розчинів для внутрішньовенних інфузій
Внутрішньовенні інфузії готують шляхом розведення вмісту ампули в одному зі звичайно
використовуваних інфузійних розчинів так, щоб отримати концентрацію антибіотику в межах від 2,5 до 5 мг/мл; наприклад, 500 мг амікацину можна розчинити в 100 або 200 мл одного з таких розчинів:
0,9% розчин натрію хлориду,
5% розчин глюкози.
У новонароджених, немовлят і дітей слід застосовувати інфузії меншого об’єму, адаптовані до
маси тіла пацієнта.
Приготовані розчини для інфузій, що не містять консервантів, можна зберігати
при температурі від 2°C до 8°C не більше 24 годин.