СУПРАН

Інструкція: інформація для пацієнта

СУПРАН Рідина для інгаляції

Десфлуран
Уважно прочитайте цей листок перед тим, як Вам буде введений цей лікарський засіб, оскільки він містить важливу інформацію для Вас.

• Зберігайте цей листок. Можливо, Вам знадобиться прочитати його ще раз.
• Якщо у Вас виникнуть будь-які запитання, зверніться до лікаря або медсестри.
• Якщо виникнуть будь-які побічні ефекти, включаючи ті, що не вказані в цьому листку, зверніться до лікаря або медсестри. Див. розділ 4.

Зміст цього листка:

1. Що таке СУПРАН і для чого він застосовується
2. Що Ви повинні знати перед тим, як Вам введуть СУПРАН
3. Як Вам буде введений СУПРАН
4. Можливі побічні ефекти
5. Як зберігати СУПРАН
6. Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке СУПРАН і для чого він призначений

СУПРАН є лікарським засобом, що містить активну речовину десфлуран, яка належить до групи лікарських засобів,
що називаються «загальні анестетики». СУПРАН використовується анестезіологом — лікарем, який займається анестезією
(станом загальної втрати чутливості організму з втратою свідомості) для:

• індукції та підтримки анестезії під час хірургічних втручань у дорослих;
• підтримки анестезії під час хірургічних втручань у новонароджених та дітей.

2. Що Ви повинні знати, перш ніж Вам буде введено СУПРАН

Вам не повинен вводитися СУПРАН

• якщо Ви маєте алергію на десфлуран або інші анестетики, подібні до СУПРАН
• якщо існують протипоказання до загального знеболення
• якщо Ви чи хтось із Вашої сім’ї страждає або підозрюється на тяжку реакцію на анестезію (злоякісна гіпертермія) (див. розділ 4 «Можливі побічні ефекти»)
• якщо Ви страждаєте на захворювання артерій, що постачають кров до серця (коронарні артерії), або в будь-яких випадках, коли слід уникати підвищення частоти серцевих скорочень або артеріального тиску (дуже швидке серцебиття або високий кров’яний тиск). У цих випадках СУПРАН слід застосовувати разом з іншими ліками (переважно з внутрішньовеними опіоїдами та гінотиками)
• якщо після інгаляційного знеболення у Вас у минулому були проблеми з функцією печінки (порушення функції печінки), незрозуміла лихоманка, підвищення кількості білих кров’яних тілець (лейкоцитоз)
• якщо Ви страждаєте на неконтрольовані рухи тіла (судоми)
• для індукції анестезії у дітей. СУПРАН може спричинити кашель, утруднене дихання, зупинку дихання (апное), закриття горла (ларингоспазм) та підвищення секреції.

Застереження та обережність
Цей лікарський засіб доступний лише в лікарні. Тому його Вам буде вводити
виключно кваліфікований медичний персонал під суворим контролем.
Зокрема, перед тим як Вам введуть СУПРАН, повідомте лікаря:

• якщо Вас раніше знеболювали препаратами, подібними до СУПРАН, і після цього у Вас були захворювання печінки — симптом, що може вказувати на можливу алергію
• якщо Ви страждаєте на захворювання печінки (цироз, вірусні гепатити та інші ураження печінки). У цьому випадку лікар може вирішити не застосовувати СУПРАН і вибрати інший вид анестезії
• якщо Ви маєте ураження голови (ураження в інтракраніальному просторі)
• якщо Ви страждаєте на низький кров’яний тиск (гіпотонія)
• якщо Ви маєте знижену функцію легень (респіраторна депресія)
• якщо Ви страждаєте на захворювання, які можуть спричинити порушення артерій, що постачають кров до серця (коронарні артерії) (див. розділ «Вам не повинен вводитися СУПРАН»)
• якщо Ви страждаєте на захворювання, які можуть спричинити дуже швидке серцебиття або підвищений кров’яний тиск (див. розділ «Вам не повинен вводитися СУПРАН»)
• якщо Ви в стані слабкості (стан фізичного та психічного ослаблення)
• якщо Ви перебуваєте в стані, коли об’єм крові знижений (гіповолемія)
• якщо Ви страждаєте на захворювання, яке ускладнює дихання (бронхоспазм)
• якщо Ви раніше піддавалися анестезії, особливо нещодавно
• якщо Ви страждаєте на низький об’єм крові (гіповолемія), низький кров’яний тиск і відчуваєте слабкість та ослаблення. У цьому випадку лікар може вирішити ввести меншу кількість СУПРАН, ніж рекомендовано
• якщо Ви страждаєте на тяжке захворювання м’язів (м’язова дистрофія, наприклад, м’язова дистрофія Дюшенна)

Повідомлялося про подовження інтервалу QT, дуже рідко пов’язане з torsade de pointes
(див. Можливі побічні ефекти).
Діти та підлітки
СУПРАН не повинен застосовуватися для індукції анестезії у дітей (див. «Вам не повинен вводитися СУПРАН»)
СУПРАН не схвалено для застосування у дітей молодше 6 років, яким не було встановлено трубку в дихальні шляхи для допомоги у диханні (інтубація), оскільки це може спричинити побічні ефекти дихального характеру.
СУПРАН буде вводитися з особливою обережністю дітям з астмою або які нещодавно мали інфекцію верхніх дихальних шляхів.
Прокидання після анестезії у дітей може спричинити короткочасний стан збудження.
Інші ліки та СУПРАН
Повідомте лікареві або фармацевту, якщо Ви приймаєте, нещодавно приймали або можете приймати
будь-які інші ліки.
Зокрема, повідомте лікареві, якщо Ви приймаєте один із наступних ліків:

• Миорелаксанти — ліки, що спричиняють розслаблення м’язів, оскільки СУПРАН може посилювати їх ефект
• Опіоїди — ліки з сильним знеболювальним ефектом. У цьому випадку лікар використовуватиме знижені дози СУПРАН
• Бензодіазепіни — ліки для лікування депресії. У цьому випадку лікар використовуватиме знижені дози СУПРАН
• Інші седативні засоби — ліки, що спричиняють розслаблення. У цьому випадку лікар використовуватиме знижені дози СУПРАН
• Закис азоту, оскільки він може зменшувати ефект СУПРАН

Вагітність та годування грудьми
Якщо Ви вагітні, підозрюєте вагітність, плануєте вагітність або годуєте грудьми, повідомте лікареві до введення цього лікарського засобу.
Немає достатніх даних щодо застосування СУПРАН під час вагітності та годування грудьми, тому застосування СУПРАН не рекомендовано під час вагітності та годування грудьми.
Керування транспортними засобами та використання механізмів
Після анестезії за допомогою СУПРАН не керуйте транспортними засобами та не працюйте з механізмами принаймні 24 години після операції, оскільки Ваша увага може бути зниженою.

3. Як застосовується СУПРАН

Цей лікарський засіб доступний лише в лікарні. Тому його буде застосовано вам виключно під суворим контролем кваліфікованого медичного персоналу.
Дозу, яка найбільш підходить саме вам, визначить ваш анестезіолог (лікар, який проводить анестезію), враховуючи ваш вік, вагу та стан здоров’я. Лікар застосує відповідну дозу СУПРАНУ для початку та підтримання анестезії або для досягнення бажаного рівня седації, уважно оцінюючи вашу реакцію.
Застосування у дітей та підлітків
Дозу визначатиме анестезіолог, враховуючи вік, вагу та стан здоров’я дитини.
СУПРАН не застосовується для індукції анестезії у дітей (див. розділ «Коли не слід застосовувати СУПРАН»).
Спосіб застосування
СУПРАН — це інгаляційний анестетик (застосовується у вигляді пари, яку вдихають).
СУПРАН застосовується за допомогою випаровувача, спеціально розробленого та відкаліброваного для десфлурану.
Якщо застосували більше СУПРАНУ, ніж потрібно
Надзвичайно малоймовірно, що вам застосують надмірну дозу СУПРАНУ, оскільки під час лікування вас буде уважно спостерігати лікар.
Проте, якщо все ж була застосована надмірна доза СУПРАНУ, лікар припинить його застосування та проведе відповідну підтримуючу терапію.

4. Можливі побічні ефекти

Як і всі лікарські засоби, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча не всі люди їх відчувають.
Введення СУПРАНУ може призвести до зниження активності дихальної системи та серця (кардіореспіраторна депресія).
Під час введення СУПРАНУ можуть виникнути такі серйозні побічні ефекти. У цьому випадку лікар негайно припинить введення препарату та надасть вам відповідне лікування:

• тяжка реакція на анестезію (злоякісна гіпертермія), яка проявляється такими симптомами:
• дуже висока температура,
• м’язова ригідність,
• підвищення частоти серцевих скорочень (тахікардія),
• прискорення дихання (тахіпное),
• блакитне забарвлення шкіри (цианоз),
• порушення серцевого ритму (аритмія),
• стрибки артеріального тиску,
• тяжке зниження рівня кисню (гостра гіпоксія),
• підвищення в крові концентрації вуглекислого газу (гіперкапнія),
• зниження об’єму крові в кровоносному руслі (гіповолемія).

Побічні ефекти наведені нижче відповідно до такої частоти:
Дуже часто (можуть виникати у більш ніж 1 із 10 осіб)

• блювота
• нудота
  Часто (можуть виникати до 1 із 10 осіб)
• запалення горла (фарингіт)
• затримка дихання
• головний біль
• запалення очей (кон’юнктивіт)
• порушення серцевого ритму (вузлова аритмія)
• зниження або підвищення частоти серцевих скорочень (брадикардія, тахікардія)
• підвищений кров’яний тиск (гіпертензія)
• тимчасова зупинка дихання (апное)
• кашель
• раптове скорочення м’язів гортані, що призводить до тимчасового закриття дихальних шляхів (ларингоспазм)
• підвищення виділення слини
• підвищення в крові рівня певних ферментів — креатинінфосфокінази
• аномальний електрокардіограма (ЕКГ, дослідження для перевірки стану електричної системи серця)
  Нечасто (можуть виникати до 1 із 100 осіб)
• збудження
• запаморочення
• серцевий напад (інфаркт міокарда)
• недостатнє кровопостачання серця (ішемія міокарда)
• порушення серцевого ритму (аритмія)
• розширення кровоносних судин (вазодилятація)
• зниження надходження кисню до тканин (гіпоксія)
• біль у м’язах (міалгія)
  Невідомо (частота не може бути визначена на основі наявних даних)
• порушення механізму згортання крові (коагулопатія)
• тимчасове підвищення білих кров’яних тілець (транзиторна лейкоцитоз)
• підвищений рівень калію в крові (гіперкаліємія)
• знижений рівень калію в крові (гіпокаліємія)
• підвищений рівень кислот у крові (метаболічний ацидоз)
• непроизвольні скорочення окремих м’язів, подібні до епілепсії (судоми)
• підвищення кровотоку в мозку
• жовте забарвлення очей (офтальмічна жовтяниця)
• зупинка серця (серцева зупинка)
• тяжкі порушення серцевого ритму (torsade de pointes)
• порушення роботи шлуночків та передсердь серця (ушкодження шлуночків, гіпокінезія шлуночків, фібриляція передсердь)
• дуже високий кров’яний тиск, що може спричинити ушкодження внутрішніх органів (злоякісна гіпертензія)
• кровотеча (геморагія)
• низький кров’яний тиск (гіпотензія)
• зниження притоку крові до тканин (шок)
• труднощі з диханням (зупинка дихання, ушкодження дихальних шляхів, дихальні труднощі, бронхоспазм)
• кашель із кров’ю (гемоптіз)
• гостре запалення підшлункової залози (гострий панкреатит)
• біль у животі
• проблеми з печінкою (печінкова недостатність, некроз печінки, холестаз, аномальна функція печінки, ушкодження печінки)
• запалення печінки (гепатит, цитолітичний гепатит)
• жовте забарвлення шкіри та очей (жовтяниця)
• почервоніння шкіри, що супроводжується сверблячком (крурч)
• почервоніння шкіри (еритема)
• тяжке ушкодження м’язів (рабдоміоліз)
• слабкість
• погане самопочуття
• зміни електрокардіограми — дослідження для перевірки активності серця (зміни сегмента ST-T, інверсія хвиль T)
• змінені показники певних аналізів крові (підвищення рівня печінкових ферментів — аланинамінотрансферази та аспартатамінотрансферази, аномальні тести згортання крові, підвищення аміаку, підвищення білірубіну в крові)
• різке зниження кров’яного тиску
• відчуття власних серцевих скорочень (серцебиття)
• тимчасова втрата зору, зниження гостроти зору
• печіння, біль або подразнення очей
• інфекція або запалення окремих частин очей (виразкові кератити)
• червоні очі (офтальмічна гіперемія)
• ураження мозку (енцефалопатія)
• втома
• відчуття печіння шкіри
• помилка при застосуванні препарату
• післяопераційне збудження у дітей
• стан сплутаності свідомості

СУПРАН може спричинити підвищення рівня цукру в крові під час анестезії.
Як і при застосуванні інших препаратів цієї терапевтичної групи, спостерігалося порушення серцевого ритму (подовження інтервалу QT).

Повідомлення про побічні ефекти
Якщо у вас виникли будь-які побічні ефекти, включаючи ті, що не зазначені в цій інструкції, зверніться до лікаря. Ви також можете повідомити про побічні ефекти безпосередньо через національну систему повідомлень за адресою: http://www.aifa.gov.it/content/segnalazioni-reazioni-avverse.
Повідомляючи про побічні ефекти, ви допомагаєте забезпечити більш повну інформацію щодо безпеки цього лікарського засобу.

5. Як зберігати СУПРАН

Цей лікарський засіб не потребує особливих умов зберігання щодо температури.
Зберігайте цей лікарський засіб у недоступному для дітей місці, поза зоною їхнього зору.
Анестезіолог і шпитальний фармацевт несуть відповідальність за правильні умови зберігання, використання та розповсюдження лікарського засобу.
Не застосовуйте цей лікарський засіб після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці після слова «Scad.».
Термін придатності відноситься до останнього дня зазначеного місяця.
Термін придатності стосується продукту, який зберігався в незміненому стані та за правильних умов.
Зберігайте флакон у вертикальному положенні з добре закритою кришкою.
Не викидайте жодні лікарські засоби у каналізацію або побутові відходи. Дізнайтеся у фармацевта, як позбутися лікарських засобів, які ви більше не використовуєте. Це допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить СУПРАН

• діюча речовина — десфлуран
• інших компонентів немає

Опис зовнішнього вигляду СУПРАН та вміст упаковки
СУПРАН має вигляд рідини для інгаляції.
Доступний у упаковках по:

• 6 алюмінієвих флаконів по 240 мл

Тримач ліцензії на введення в обіг
Baxter S.p.A. - Via del Serafico 89, 00142 -Рим
Виробник
Baxter S.A. - Boulevard Renè Branquart 80, Lessines (Бельгія)

Наступна інформація призначена виключно для лікарів або медичних працівників:
ЗАСОБИ ОБЕРЕЖНОСТІ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ
Десфлуран слід вводити при МАС 0,8 або нижче разом з індукцією за допомогою барбітуратів та гіпервентиляцією (гіпокапнією) у період перед декомпресією черепа. Необхідно приділяти належну увагу підтримці церебрального перфузійного тиску.
У пацієнтів із проблемами коронарних артерій важливо підтримувати нормальну гемодинаміку, щоб уникнути міокардіальної ішемії.
Помітне підвищення пульсу, середнього артеріального тиску та рівнів адреналіну та норадреналіну пов’язане з швидким підвищенням концентрації десфлурану.
Десфлуран не слід використовувати як єдиний засіб для індукції анестезії у пацієнтів із ризиком ураження коронарних артерій або у тих, у яких небажане підвищення частоти серцевих скорочень або артеріального тиску. Його слід застосовувати разом з іншими ліками, переважно з внутрішньовенними опіоїдами та гінотиками.
Під час підтримки анестезії підвищення частоти серцевих скорочень та артеріального тиску, що виникають після швидкого підвищення енд-тідальної концентрації десфлурану, можуть не свідчити про недостатню анестезію. Зміни, пов’язані з активацією симпатичної системи, зникають приблизно через 4 хвилини. Підвищення частоти серцевих скорочень та артеріального тиску, що виникають раніше або без швидкого підвищення концентрації десфлурану, можуть свідчити про легку анестезію.
Досвід застосування десфлурану у ослаблених, гіповолемічних та гіпотонічних пацієнтів ще недостатньо вивчений. Як і для інших потужних загальних анестетиків, у цих пацієнтів рекомендується використовувати концентрації нижчі, ніж рекомендовані.
Десфлуран, як і інші інгаляційні галогеновані анестетики, може реагувати з висушеними абсорбентами вуглекислого газу (СО₂) та утворювати чадний газ, що може призвести до підвищення рівня карбоксигемоглобіну у деяких пацієнтів. Випадки з літератури свідчать, що гідроксид барію та натрієва вапняна вапно висихають, коли свіжий газ проходить через поглинач СО₂ при високих швидкостях потоку протягом багатьох годин або днів. Коли лікар підозрює, що абсорбент СО₂ висох, його слід замінити перед застосуванням десфлурану.
Як і з іншими швидкодіючими анестетиками, слід враховувати швидке пробудження після десфлурану у випадках, коли очікується постопераційний біль. Необхідно оцінити, чи була пацієнту надана належна анестезія наприкінці процедури або відразу після операції.
Оскільки досвід повторного застосування анестезії обмежений, неможливо дати чіткі рекомендації щодо цього. Як і з усіма галогенованими анестетиками, повторну анестезію через короткий проміжок часу слід проводити з особливою обережністю.
Пробудження від анестезії у дітей може спричинити короткочасний стан збудження, що може ускладнити співпрацю.
Потрібно мати під рукою обладнання для підтримки прохідності дихальних шляхів, штучної вентиляції легень, збагачення киснем та реанімації.
Десфлуран слід застосовувати лише кваліфікованим персоналом, що спеціалізується на загальній анестезії, і використовуючи випаровувач, спеціально розроблений і калібрований для десфлурану.
ОСОБЛИВІ ПОПЕРЕДЖЕННЯ
Періопераційна гіперкаліємія
Застосування інгаляційних анестетиків, зокрема десфлурану, рідко асоціюється з підвищенням рівнів сироваткового калію, що призводило до серцевих аритмій, деякі з яких були летальними, у пацієнтів у післяопераційному періоді. Пацієнти з прихованими або вираженими м’язовими дистрофіями, зокрема з дистрофією Дюшенна, здаються більш вразливими. Спільне застосування сукцінілхоліну було пов’язане з багатьма, але не всіма випадками. У цих пацієнтів також спостерігалося значне підвищення рівнів сироваткової креатинінфосфокінази та, у деяких випадках, зміни в сечі, характерні для міоглобінурії. Незважаючи на схожість клінічної картини з злоякісною гіпертермією, жоден із цих пацієнтів не мав ознак м’язової ригідності чи гіперметаболічного стану. Рекомендується негайне та активне лікування гіперкаліємії та стійких аритмій, а також подальше обстеження на наявність прихованих нейром’язових порушень.
Застосування десфлурану для індукції анестезії у дітей не рекомендується через часте виникнення кашлю, дихальної недостатності, апнеї, ларингоспазму та підвищеної секреції.
Підтримка анестезії у дітей
Десфлуран не схвалено для підтримки анестезії у дітей без інтубації. Коли десфлуран використовується для підтримки анестезії через ларингеальну маску (LMA) або маску для обличчя у дітей віком 6 років і молодше, може виникати більше дихальних ускладнень, наприклад кашель і ларингоспазм, особливо під час видалення LMA при глибокій анестезії.
ВЗАЄМОДІЇ
Дія звичайних міорелаксантів посилюється десфлураном. У пацієнтів, які отримують опіоїди, бензодіазепіни або інші седативні засоби, потрібні знижені дози десфлурану. Такі взаємодії наведені нижче. Крім того, спільне застосування закису азоту зменшує МАС десфлурану, як описано в розділі «Спосіб застосування та дози». Оскільки опіоїди можуть викликати респіраторну депресію, їх спільне застосування з десфлураном слід проводити з особливою обережністю.
Деполяризуючі та недеполяризуючі міорелаксанти
У таблиці 1 наведені дози панкуронію, атракурію, суксаметонію та вецуронію, необхідні для досягнення 95% (ЕД) пригнічення нейром’язової передачі при різних концентраціях десфлурану. За винятком вецуронію, ці дози подібні до тих, що використовуються з ізофлураном. ЕД вецуронію на 14% нижчий з десфлураном, ніж з ізофлураном. Крім того, відновлення нейром’язової блокади триває довше з десфлураном, ніж з ізофлураном.
У клінічних дослідженнях не виявлено клінічно значущих взаємодій зі звичайними міорелаксантами.
Таблиця 1 - Дози (мг/кг) міорелаксантів, що викликають 95%
пригнічення нейром’язової передачі.
Концентрація
Десфлурану Панкуроній Атракурій Суксаметоній Вецуроній
0,65 МАС/60% N₂O/O₂ 0,026 0,133 *ND *ND
1,25 МАС/60% N₂O/O₂ 0,018 0,119 *ND *ND
1,25 МАС/O₂ 0,022 0,120 0,360 0,019
*ND = недоступно
Передопераційні ліки
У клінічних дослідженнях не повідомлялося про клінічно значущі небажані взаємодії зі звичайними передопераційними ліками або з ліками, що використовуються під час анестезії (внутрішньовенні засоби, місцеві анестетики). Вплив десфлурану на біодоступність інших ліків не досліджувався.
Опіоїди та бензодіазепіни
Введення зростаючих доз фентанілу пацієнтам, анестезійованим різними концентраціями десфлурану, зумовило необхідність зменшення кількості анестетика або МАС. Внутрішньовенне введення зростаючих доз мідазоламу призводило до незначного зниження МАС. Результати наведені в Таблиці 2.
Зниження МАС подібне до спостережуваного з ізофлураном. Тому можна припустити, що й інші опіоїди та седативні засоби впливатимуть на МАС аналогічним чином.
Таблиця 2 - Десфлуран 0,6-0,8 МАС/O₂
*МАС (%) % Зниження
МАС
Без фентанілу 6,33 - 6,35 -
Фентаніл (3 мкг/кг) 3,12 - 3,46 46 - 51
Фентаніл (6 мкг/кг) 2,25 - 2,97 53 - 64
Без мідазоламу 5,85 - 6,86 -
Мідазолам (25 мкг/кг) 4,93 15,7
Мідазолам (50 мкг/кг) 4,88 16,6
* Включає значення для вікової групи 18-65 років
Підвищення глюкози
Як і з іншими галогенованими анестетиками, десфлуран асоціюється з підвищенням рівня глюкози в інтраперативний період.
ДОЗА, СПОСІБ ТА ТЕРМІН ЗАСТОСУВАННЯ
Спосіб застосування
Десфлуран застосовується інгаляційно. Концентрацію десфлурану слід подавати за допомогою спеціального випаровувача, призначеного для використання з десфлураном.
Вплив на супутню терапію
Опіоїди або бензодіазепіни зменшують кількість десфлурану, необхідну для створення анестезії. Десфлуран зменшує дози, необхідні для нейром’язових блокаторів (див. Таблицю 1). Якщо потрібне додаткове розслаблення, можуть застосовуватися додаткові дози міорелаксантів.
Попередня медикаментозна підготовка
Попередню медикаментозну підготовку слід визначати залежно від індивідуальних потреб пацієнта. Досі доступні дослідження не виявили жодного впливу попередньої медикаментації на реакцію дихальних шляхів на індукцію інгаляційної анестезії.
Дозування
Мінімальна альвеолярна концентрація (МАС) десфлурану тісно пов’язана з віком пацієнта та визначена наступним чином:
Таблиця 3
МАС для десфлурану залежно від віку пацієнта та інгаляційної суміші (середнє ±SD)

* N = кількість пар пацієнтів, для яких було визначено змінену МАС згідно з методом квантованої відповіді
Індукція анестезії у дорослих
У дорослих рекомендується початкова концентрація 3% з підвищенням на 0,5–1% кожні 2–3 подихи. Концентрації десфлурану 4–11% зазвичай забезпечують хірургічну анестезію протягом 2–4 хвилин. Проте в клінічних дослідженнях застосовувалися дози до 15%.
Такі концентрації десфлурану пропорційно розріджують концентрацію кисню, тому початкова подача кисню має становити 30% або більше.
Під час індукції у дорослих загальна частота десатурації оксигемоглобіну (SpO2 < 90%) становила 6%.
Високі концентрації десфлурану можуть спричиняти побічні ефекти у верхніх дихальних шляхах.
Після індукції у дорослих за допомогою внутрішньовенного препарату, такого як тіопентал або пропофол, десфлуран можна починати застосовувати з МАС близько 0,5–1, якщо транспортним газом є кисень або закис азоту.
Завжди повинні бути під рукою засоби реанімації та подачі кисню.
Під час індукції анестезії може виникнути короткий період збудження.
Індукція анестезії у дітей
Застосування СУПРАНУ протипоказане для індукції загальної анестезії у дітей та новонароджених через часте виникнення ларингоспазму, підвищення секреції, апнею, утруднення дихання та кашлю (див. розділ «Протипоказання»).
Підтримання анестезії у дорослих
Адекватний рівень хірургічної анестезії підтримується концентраціями десфлурану 2–6%, коли він застосовується разом із закисом азоту. Концентрації десфлурану 2,5–8,5% можуть бути необхідними, коли подача здійснюється киснем або повітрям, збагаченим киснем.
Підтримання анестезії у дітей
Десфлуран показаний для підтримання анестезії у новонароджених та дітей. Хірургічний рівень анестезії може підтримуватися у дітей концентраціями десфлурану від 5,2% до 10% у кінцевому видиху з або без одночасного застосування закису азоту.
Хоча концентрації до 18% застосовувалися короткочасно, при необхідності введення високих доз десфлурану разом із закисом азоту слід забезпечити, щоб вдихувана суміш містила щонайменше 25% кисню.
Якщо потрібне більш виражене м’язове розслаблення, можуть застосовуватися додаткові дози міорелаксантів.
Артеріальний тиск і частота серцевих скорочень під час підтримання анестезії
Артеріальний тиск і частота серцевих скорочень слід уважно контролювати під час підтримання анестезії як частину оцінки її глибини.
Дозування при печінковій та нирковій недостатності
Концентрації десфлурану 1–4% у суміші закису азоту/кисень успішно застосовувалися у пацієнтів із печінковою або хронічною нирковою недостатністю, а також під час трансплантації нирки.
Через дуже низький рівень метаболізму коригування дози не потрібно у пацієнтів із зниженою нирковою або печінковою функцією.
ПЕРЕДОЗУВАННЯ
Симптоми та лікування передозування
Вважається, що симптоми передозування десфлурану подібні до тих, що спостерігаються при інших летких анестетиках, і включають поглиблення анестезії, кардіодепресію та/або респіраторну депресію у пацієнтів, які дихають самостійно, гіпотензію у пацієнтів, які піддаються штучній вентиляції, у яких гіперкапнія та гіпоксія можуть виникнути лише на пізніх стадіях.
У разі передозування або симптомів, що можуть свідчити про передозування, слід негайно припинити введення десфлурану, забезпечити прохідність дихальних шляхів та розпочати підтримуючу або контрольовану вентиляцію чистим киснем. Гемодинамічні функції повинні бути належним чином підтримані та збережені.