Гаммагард

Інструкція: інформація для користувача

Гаммагард 50 мг/мл порошок і розчинник для розчину для інфузії

імуноглобуліни людські нормальні
Уважно прочитайте цю інструкцію перед тим, як Вам буде введено цей лікарський засіб, оскільки вона містить важливу інформацію для Вас.

• Зберігайте цю інструкцію. Можливо, Вам доведеться знову ознайомитися з нею.
• Якщо у Вас виникнуть будь-які запитання, зверніться до лікаря або медсестри.
• Якщо виникнуть будь-які побічні ефекти, включаючи ті, що не зазначені в цій інструкції, повідомте лікаря або медсестру. Див. розділ 4.

Зміст цієї інструкції:

1. Що таке Гаммагард і для чого він застосовується
2. Що Ви повинні знати перед тим, як Вам буде введено Гаммагард
3. Як Вам буде введено Гаммагард
4. Можливі побічні ефекти
5. Як зберігати Гаммагард
6. Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке Гаммагард і для чого він призначений

Гаммагард містить людські нормальні імуноглобуліни для внутрішньовенного лікування.
Імуноглобуліни, які також називають антитілами, — це білки, що циркулюють у крові та є частиною імунної системи, яка дозволяє організму захищатися від хвороб. Їх використовують для лікування станів, при яких імунна система функціонує неналежним чином.
Гаммагард застосовується у пацієнтів усіх вікових груп

Як замісна терапія (терапія заміщення) антитілами у пацієнтів із низьким рівнем циркулюючих у крові антитіл (гіпогаммаглобулінемія):

• Синдром первинної імунодефіцитності (PID), що характеризується недостатньою продукцією антитіл з моменту народження (див. розділ «Попередження та застереження»).
• Гіпогаммаглобулінемія та повторювані бактеріальні інфекції у пацієнтів із хронічною лімфатичною лейкемією (пухлина кров’яних клітин), які не піддаються лікуванню антибіотиками.
• Гіпогаммаглобулінемія та повторювані бактеріальні інфекції у пацієнтів із множинною мієломою (пухлина клітин кісткового мозку), які не піддаються вакцинації проти бактерії, що називається пневмококом (Streptococcus pneumoniae).
• Гіпогаммаглобулінемія, що виникла після трансплантації стовбурових клітин від іншої особи, які дають початок кров’яним клітинам (алогенна трансплантація гематопоетичних стовбурових клітин).
• Вроджений синдром набутого імунодефіциту (СНІД) із повторюваними бактеріальними інфекціями.

Як терапія регуляції імунної системи (імуномодуляція) у пацієнтів із:

• Первинною імунною тромбоцитопенією (ITP) у пацієнтів із високим ризиком кровотечі або перед хірургічним втручанням для підвищення кількості тромбоцитів — кров’яних клітин, які беруть участь у процесі згортання крові (зупинка кровотечі).
• Синдромом Гійєна-Барре — захворюванням імунної системи, яке пошкоджує нерви та порушує їхню правильну роботу.
• Хворобою Кавасакі — захворюванням дітей, при якому розширюються кров’яні судини (артерії).

Зверніться до лікаря, якщо ви не відчуваєте поліпшення стану або відчуваєте погіршення.

2. Що Вам потрібно знати перед введенням Гаммагарду

Вам не буде введено Гаммагард

• Якщо Ви маєте алергію на нормальні людські імуноглобуліни або будь-який із інших компонентів цього лікарського засобу (перелічені в розділі 6).
• Якщо у Вас є антитіла проти імуноглобулінів А (IgA), білків імунної системи.
• Якщо раніше у Вас виникала алергійна реакція після введення Гаммагарду.

Застереження та обережність
Зверніться до лікаря або медсестри перед тим, як Вам введуть Гаммагард.
Зокрема, повідомте лікаря, якщо:

• раніше у Вас були серйозні алергійні реакції
• Ви перенесли закупорку кровоносних судин, інфаркт серця, інсульт, легеневу емболію або венозну тромбозу
• Ви хворієте на діабет
• Ви маєте підвищений кров’яний тиск
• Ви хворієте на набуту або вроджену тромбофілію — захворювання згортання крові, що підвищує ризик утворення тромбів у кровоносних судинах, які перешкоджають або блокують нормальний кровотік
• Вам більше 65 років
• Ви маєте ожиріння
• Ви хворіли на захворювання судин або утворення тромбів, що підвищують ризик тромбів у судинах, які перешкоджають або блокують нормальний кровотік
• Раніше Ви довго перебували в стані нерухомості (після хірургічних втручань або інших проблем ізі здоров’ям)
• Ви знаєте, що маєте захворювання, які призводять до підвищеної в’язкості крові
• Ви маєте захворювання нирок (недостатність нирок)
• Ви маєте серйозну інфекцію крові (сепсис)
• Ви маєте парапротеїнемію — захворювання, що характеризується наявністю у крові білків, схожих на антитіла
• Ви приймаєте ліки, які можуть спричинити ушкодження нирок. Якщо у Вас розвинеться захворювання нирок, лікар може припинити терапію Гаммагардом.

Лабораторні дослідження
Застосування Гаммагарду може призводити до хибнопозитивних результатів у деяких аналізах крові (наприклад, на гепатит А, гепатит В, корь і вітряну віспу, прямий антиглобуліновий тест DAT, прямий тест Кумбса).
Введення Гаммагарду може призводити до хибнопозитивних результатів у тестах на діагностику грибкових інфекцій, які залежать від виявлення бета-D-глюкану; це може зберігатися протягом декількох тижнів після інфузії препарату.
Перед проходженням аналізів крові повідомте лікареві або персоналу лабораторії, що Вам вводили Гаммагард.

Вірусна безпека
Гаммагард — це лікарський засіб, отриманий з людської плазми (рідкої частини крові).
Під час виробництва ліків з крові або плазми людини застосовується низка заходів безпеки, щоб запобігти передачі інфекцій пацієнтам. До них належить ретельний відбір донорів плазми та крові, щоб забезпечити виключення потенційних носіїв інфекції, а також аналіз кожного донорського зразка та партії плазми на наявність вірусів та інфекцій.
Виробники таких ліків застосовують процедури обробки крові або плазми, які інактивують або видаляють віруси. Проте щоразу, коли застосовуються ліки, отримані з людської крові або плазми, повністю виключити можливість передачі інфекції неможливо. Це стосується також невідомих або нових вірусів та інших типів інфекцій.
Заходи, вжиті під час виробництва Гаммагарду, вважаються ефективними щодо вірусів із ліпідною капсулою, таких як вірус імунодефіциту людини (ВІЛ), вірус гепатиту В (HBV) та вірус гепатиту С (HCV), а також щодо вірусів без ліпідної капсули — гепатиту А (HAV) та парвовірусу B19.
Існує позитивний клінічний досвід щодо відсутності передачі гепатиту А або парвовірусу B19 за допомогою імуноглобулінів, і вважається, що значний вміст антитіл надає важливий внесок у вірусну безпеку.

Трасування
Для поліпшення можливості відстеження біологічних лікарських засобів назву та номер партії введеного лікарського засобу необхідно чітко зареєструвати.

Інші ліки та Гаммагард
Повідомте лікареві, якщо Ви приймаєте, нещодавно приймали або можете прийняти будь-які інші ліки.
Зокрема, повідомте лікареві, якщо:

• плануєте вакцинацію. Гаммагард може зменшити ефективність деяких видів вакцин (вакцини на основі живих ослаблених вірусів). У разі вакцинації проти краснухи, свинки та вітряної віспи зачекайте до 3 місяців після введення Гаммагарду перед щепленням. У разі вакцинації проти кору — до 1 року.

Дитяча популяція
Досліджень щодо взаємодії Гаммагарду з іншими ліками у дітей не проводилося.

Вагітність, годування грудьми та фертильність
Якщо Ви вагітні, підозрюєте вагітність або плануєте вагітність, або годуєте грудьми, проконсультуйтеся з лікарем перед введенням цього лікарського засобу.

Вагітність
Гаммагард буде введено Вам лише у разі абсолютної необхідності під час вагітності. Безпека застосування Гаммагарду під час вагітності не була підтверджена в клінічних дослідженнях, тому препарат слід застосовувати з обережністю у вагітних жінок та жінок, які годують грудьми.

Годування грудьми
Імуноглобуліни проникають у молоко і можуть сприяти захисту новонародженого.
Проте Гаммагард буде введено Вам лише у разі абсолютної необхідності під час годування грудьми.

Фертильність
Клінічний досвід з імуноглобулінами свідчить, що негативного впливу на фертильність не очікується.

Керування транспортними засобами та використання механізмів
Здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами може бути порушена через побічні ефекти, пов’язані з Гаммагардом. Якщо під час лікування Гаммагардом у Вас виникнуть побічні ефекти, зачекайте їх зникнення, перш ніж керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.

Гаммагард містить натрій та глюкозу
Цей лікарський засіб містить приблизно 668 мг натрію (основний компонент кухонної солі) на флакон (10 г). Це становить 34% максимальної добової норми споживання натрію з їжею для дорослої людини.
Кількість натрію в максимально допустимій добовій дозі суттєво додається до добової норми споживання натрію з їжею для пацієнтів, які дотримуються дієти з низьким вмістом натрію. У таких пацієнтів кількість натрію, що надходить з лікарського засобу, повинна бути врахована при визначенні загального споживання натрію з їжею. Розчин Гаммагарду 5% містить приблизно 3340 мг/л натрію. Пацієнт вагою 70 кг, якому вводять дозу Гаммагарду 1 г/кг (1,4 літри), отримує 4676 мг натрію.
Розчин Гаммагарду 5% містить 20 мг глюкози на мл (400 мг/г IgG) як допоміжну речовину. Пацієнт вагою 70 кг, якому вводять дозу Гаммагарду 1 г/кг, отримує 28 г глюкози (112 ккал). Це слід враховувати у пацієнтів із прихованим діабетом (у яких може тимчасово з’явитися глюкозурія), у хворих на діабет або у пацієнтів, які дотримуються дієти з низьким вмістом вуглеводів.

3. Як вам буде введено Гаммагард

Цей лікарський засіб буде введено вам внутрішньовенно, завжди суворо дотримуючись інструкцій лікаря. Якщо у вас виникнуть сумніви, проконсультуйтеся з лікарем або медсестрою.
Рекомендовану дозу визначить лікар, вона залежатиме від вашої маси тіла та стану здоров’я.
Застосування у дітей та підлітків
Дітям та підліткам (вік: 0–18 років) застосовують ті самі показання, дозу та частоту інфузії, що й дорослим.

4. Можливі побічні ефекти

Як і всі лікарські засоби, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча не всі люди їх відчувають.
Нижче наведені можливі побічні ефекти згідно з такою частотою:

поширені (можуть виникати у до 1 із 10 людей)

• головний біль
• приливи
• блювота, нудота
• втому, тремтіння, лихоманку

непоширені (можуть виникати у до 1 із 100 людей)

• грип
• зниження апетиту
• тривогу, збудження
• сонливість
• розмите зору
• відчуття серцебиття (палітації)
• часті зміни артеріального тиску
• утруднення дихання (диспнея), кровотеча з носа (епістаксис)
• діарею, запалення слизової оболонки рота (стоматит), біль у верхній частині живота, розлади шлунку
• почервоніння та свербіж шкіри (крапивниця), свербіж, холодний пот, підвищене потовиділення
• біль у нижній частині спини, судоми у м’язах, біль у руках та ногах
• біль у грудях, загальне погіршення самопочуття, загальний біль, тиск у грудях, порушення чуттєвих відчуттів, відчуття холоду або тепла, стан, схожий на грип, почервоніння шкіри у місці введення, витік розчину за межі вени, у яку вводять препарат, біль у місці введення
• підвищення артеріального тиску

невідомо (частота не може бути визначена на основі наявних даних)

• запалення оболонок мозку (асептичний менінгіт)
• руйнування червоних кров’яних тілець (гемоліз), зниження гемоглобіну — білка, що переносить кисень у крові (анемія), зниження тромбоцитів (тромбоцитопенія), збільшення лімфатичних вузлів (лімфаденопатія)
• алергічні реакції, включаючи тяжкі (анапілактичний шок, анафілактичну або анафілактоїдну реакцію, гіперчутливість)
• нервозність
• порушення кровопостачання мозку, іноді короткотривале (ішемічний інсульт, транзиторна ішемічна атака), неконтрольовані рухи тіла (судоми), сильний головний біль (мігрень), запаморочення, поколювання (парестезія), порушення чутливості, при якому різні подразники викликають відхилені від норми реакції (дізестезія), втрату свідомості (синкопе), тремтіння
• закупорку судини ока тромбом (тромбоз судин сітківки), порушення зору, біль у очах, підвищену чутливість до світла (фотофобія)
• інфаркт міокарда, посиніння шкіри через нестачу кисню (ціаноз), прискорене або уповільнене серцебиття (тахікардія, брадикардія)
• закупорку судини тромбом (артеріальна тромбоз, тромбоз нижньої порожнистої вени, глибокий венозний тромбоз), запалення та закупорку вен (тромбофлебіт), низький або високий артеріальний тиск (гіпотензія, гіпертензія), блідість
• закупорку судини в легенях (легенева емболія), скупчення рідини навколо легень (легеневий набряк), нестачу кисню (гіпоксію), утруднення дихання (бронхоспазм), свистяче дихання, збільшення частоти дихання (гіпервентиляція), спазм голосової щілини — органу, що відповідає за утворення голосу, що ускладнює дихання (ларингоспазм), кашель
• біль у животі, труднощі з травленням (диспепсія)
• запалення печінки (неінфекційний гепатит)
• набряк шкіри та обличчя (ангіоневротичний набряк), запалення шкіри (дерматит), почервоніння шкіри (еритема), висип на шкірі
• біль у кістках та м’язах (артралгія, міалгія)
• захворювання нирок (набута ниркова недостатність)
• реакції у місці введення, слабкість (астенія), набряк (едема)
• зміни в результаті аналізу крові (пряма проба Кумбса — позитивна)

Додаткові побічні ефекти у дітей та підлітків
У дітей не очікуються інші побічні ефекти, окрім тих, що вказані для дорослих.

Повідомлення про побічні ефекти
Якщо у вас виникли будь-які побічні ефекти, включаючи ті, що не зазначені в цій інструкції, зверніться до лікаря або медсестри. Ви також можете повідомити про побічні ефекти безпосередньо через систему https://www.aifa.gov.it/content/segnalazioni-reazioni-avverse.
Повідомляючи про побічні ефекти, ви допомагаєте забезпечити більш повну інформацію щодо безпеки цього лікарського засобу.

5. Як зберігати Гаммагард

Зберігати при температурі нижчій за 25 °C.
Тримати у зовнішній упаковці, щоб захистити лікарський засіб від світла.
Не заморожувати, оскільки це може призвести до руйнування флакона з розчинником.
Зберігайте цей лікарський засіб у недоступному для дітей місці.
Не використовуйте цей лікарський засіб після дати, зазначеної на упаковці після надпису ЗАКІНЧУЄТЬСЯ. Дата закінчення терміну придатності відноситься до останнього дня цього місяця.
Не використовуйте цей лікарський засіб, якщо до розчинення ви помітили, що порошок не є білим або трохи жовтуватим порошком/речовиною без видимих сторонніх частинок.
Після розчинення не використовуйте цей лікарський засіб, якщо ви помітили, що розчин не є прозорим або трохи іризуючим, безбарвним або світло-жовтого кольору.
Не викидайте жодні лікарські засоби у стічні води чи побутові відходи. Запитайте у фармацевта, як позбутися ліків, які ви більше не використовуєте. Це допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить Гаммагард

• Активною речовиною Гаммагарду є нормальна людська імуноглобуліна для внутрішньовенного введення. 1 мл містить 50 мг (відновлений розчин 5%) або 100 мг (відновлений розчин 10%) білків, що містять не менше 90% нормальної людської імуноглобуліни класу G.
• Інші компоненти: Порошок: Альбумін людський (відновлений розчин 5%: 3 мг/мл; відновлений розчин 10%: 6 мг/мл), гліцин, натрію хлорид, глюкоза моногідрат (див. розділ 2. Гаммагард містить натрій і глюкозу), поліетиленгліколь. Розчинник: Вода для ін'єкційних засобів.

Опис зовнішнього вигляду Гаммагарду та вмісту упаковки
Гаммагард — це білий або трохи жовтуватий порошок, який суттєво не містить видимих сторонніх частинок, разом із розчинником для інфузійного розчину (вода для ін'єкційних засобів).
Відновлений розчин зазвичай прозорий або трохи опалесцентний, безбарвний або світло-жовтий.
Доступний у таких упаковках:

• 5 г/100 мл порошку та розчинника для інфузійного розчину — 1 флакон порошку + 1 флакон розчинника 96 мл + стерильний пристрій для перенесення + набір для інфузії
• 10 г/200 мл порошку та розчинника для інфузійного розчину — 1 флакон порошку + 1 флакон розчинника 192 мл + стерильний пристрій для перенесення + набір для інфузії

Можливо, що не всі упаковки доступні в продажу.
Власник дозволу на введення в обіг та виробник
Власник дозволу на введення в обіг
Baxalta Innovations GmbH
Industriestrasse 67, A-1221 Відень
Австрія
Виробник
Baxalta Belgium Manufacturing SA
Boulevard René Branquart 80
B-7860 Лесін
Бельгія
Для отримання додаткової інформації про цей лікарський засіб звертайтеся до місцевого представника власника дозволу на введення в обіг:
Takeda Italia S.p.A.
Тел. +39 06 502601
Наступна інформація призначена виключно для лікарів або медичних працівників:
ДОЗА, СПОСІБ ТА ТЕРМІН ВВЕДЕННЯ
Замісну терапію слід починати та контролювати під наглядом лікаря, досвідченого у лікуванні імунодефіцитів.
Доза та схема лікування залежать від терапевтичного показання.
Під час замісної терапії дозу слід адаптувати до індивідуальних потреб кожного пацієнта, які визначаються фармакокінетикою та клінічною відповіддю.
Нижче наведені дозувальні схеми як орієнтовні рекомендації.
Замісна терапія при первинних синдромах імунодефіциту:
Дозувальна схема має забезпечувати мінімальну концентрацію IgG (виміряну перед наступною інфузією) не менше 5–6 г/л. Для досягнення рівноваги необхідно від трьох до шести місяців після початку терапії. Рекомендована початкова доза — 0,4–0,8 г/кг маси тіла, яку вводять одноразово, а потім — не менше 0,2 г/кг маси тіла кожні три–чотири тижні.
Доза, необхідна для досягнення мінімальної концентрації 5–6 г/л, становить приблизно 0,2–0,8 г/кг маси тіла на місяць. Інтервал між дозами після досягнення стаціонарного стану становить від 3 до 4 тижнів.
Необхідно вимірювати мінімальні концентрації разом з частотою інфекцій. Для зменшення частоти інфекцій може знадобитися збільшення дози та досягнення вищих мінімальних концентрацій.
Гіпогаммаглобулінемія та рецидивуючі бактеріальні інфекції у пацієнтів із хронічною лімфатичною лейкемією, які не відповідають на профілактичну антибіотикотерапію; гіпогаммаглобулінемія та рецидивуючі бактеріальні інфекції у пацієнтів із множинною мієломою на стадії плато, які не відповідають на пневмококову вакцинацію; вроджений СНІД із рецидивуючими бактеріальними інфекціями.
Рекомендована доза — 0,2–0,4 г/кг кожні три–чотири тижні.
Гіпогаммаглобулінемія у пацієнтів після аллогенного трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин
Рекомендована доза — 0,2–0,4 г/кг кожні три–чотири тижні. Мінімальні концентрації слід підтримувати вище 5 г/л.
При лікуванні інфекцій та профілактиці захворювання «трансплантат проти господаря» дозу слід адаптувати до кожного окремого пацієнта.
Первинна імунна тромбоцитопенія
Існують два альтернативних режими лікування:

• 0,8–1 г/кг вводять у день 1; цю дозу можна повторити один раз протягом 3 днів;
• 0,4 г/кг щодня протягом двох–п’яти днів. Лікування можна повторити у разі рецидиву.

Синдром Гійєна-Барре
0,4 г/кг/добу протягом 5 днів.
Синдром Кавасакі
Вводити 1,6–2,0 г/кг у розділених дозах протягом двох–п’яти днів або 2,0 г/кг одноразово. Необхідно одночасно лікувати пацієнтів ацетилсаліциловою кислотою.
Рекомендовані дози наведені в наступній таблиці:

Педіатрична популяція
Дозування для дітей та підлітків (0–18 років) не відрізняється від дозування для дорослих, оскільки
доза для кожного показання встановлюється відповідно до маси тіла та коригується залежно від клінічних
результатів при вищезазначених станах.
Спосіб застосування
Для внутрішньовенного застосування.
Рекомендується, якщо можливо, вводити розчин Гаммагард 10% у вени передпліччя.
Це може зменшити ймовірність виникнення дискомфорту в місці інфузії.
Перед інфузією розчин має бути нагрітий до температури тіла або кімнатної температури.
Кількість препарату, що вводиться, виражається в мл на кг маси тіла/год.
Гаммагард 5% (50 мг/мл) має вводитися внутрішньовенно з початковою швидкістю 0,5 мл/кг/год. Якщо препарат добре переноситься, швидкість введення можна поступово збільшувати до максимальної швидкості 4 мл/кг/год.
Загалом рекомендується, щоб пацієнтів, які починають лікування Гаммагардом або переходять з іншого препарату на основі IVIg, спочатку інфундували з найменшою швидкістю, а потім поступово збільшували швидкість до максимальної, якщо вони добре переносили кілька інфузій на проміжних швидкостях.
Пацієнтів, які добре переносять Гаммагард у розчині 5% зі швидкістю 4 мл/кг/год, можна інфундувати розчином 10%, починаючи зі швидкості 0,5 мл/кг/год. За відсутності побічних ефектів швидкість можна поступово збільшувати до максимальної швидкості 8 мл/кг/год.
ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ
Деякі негайно виникаючі побічні реакції, такі як головний біль, приливи, боль у животі, риніт, нудота, бронхоспазм, озноб, міалгія, лихоманка, можуть бути пов’язані зі швидкістю інфузії.
Необхідно суворо дотримуватися рекомендованої швидкості інфузії, зазначеної в розділі «Доза, спосіб і час застосування». Пацієнтів слід уважно спостерігати протягом усього часу інфузії на наявність будь-яких симптомів.
Наступні побічні реакції можуть виникати частіше:

• при високій швидкості інфузії;
• у пацієнтів, які вперше отримують нормальний людський імуноглобулін, або в рідкісних випадках, коли препарат на основі нормального людського імуноглобуліну змінюється, або коли пройшов довгий період часу з моменту попередньої інфузії.

Часто можна уникнути потенційних ускладнень, якщо:

• переконатися, що пацієнти не чутливі до нормального людського імуноглобуліну, вводячи препарат спочатку повільно з початковою швидкістю 0,5 мл/кг/год;
• забезпечити уважне спостереження за пацієнтами протягом усього часу інфузії на наявність будь-яких симптомів. Зокрема, пацієнтів, які ніколи раніше не отримували нормальний людський імуноглобулін, пацієнтів, які переходять з іншого препарату IVIg, або тих, у яких пройшов довгий період часу з моменту попередньої інфузії, слід спостерігати під час першої інфузії та протягом першої години після неї, щоб виявити потенційні побічні реакції. Усіх інших пацієнтів слід спостерігати щонайменше 20 хвилин після введення.

У разі виникнення побічних реакцій необхідно зменшити швидкість введення або припинити інфузію. Зниження швидкості інфузії або тимчасова зупинка інфузії, як правило, призводять до швидкого зникнення симптомів.
Інфузію можна відновити зі швидкістю, яка не викликає повторного виникнення симптомів.
Необхідне лікування залежить від характеру та ступеня побічної реакції. У разі шоку має бути розпочате стандартне медичне лікування шоку.
У всіх пацієнтів застосування IVIg вимагає:

• адекватного гідратування перед початком інфузії IVIg;
• моніторингу діурезу;
• моніторингу рівнів креатиніну в сироватці;
• уникання одночасного застосування петльових діуретиків.

Гіперчутливість
Справжні реакції гіперчутливості є рідкісними. Вони можуть виникати в рідкісних випадках дефіциту IgA з наявністю антитіл проти IgA.
Гаммагард не показаний пацієнтам із селективним дефіцитом IgA, якщо дефіцит IgA є єдиною складовою імунодефіциту.
Рідко нормальний людський імуноглобулін може спричинити раптове зниження артеріального тиску з анафілактичною реакцією, навіть у пацієнтів, які добре переносили попередні курси лікування нормальним людським імуноглобуліном.
Пацієнти з антитілами проти IgA або з дефіцитом IgA, який є складовою первинного імунодефіциту, для лікування якого показано застосування IVIg, можуть мати підвищений ризик анафілактичних реакцій.
Повідомлялося про анафілаксію при застосуванні Гаммагарда, хоча цей препарат містить низькі рівні IgA.
Пацієнтам, у яких виникали тяжкі реакції гіперчутливості, слід вводити імуноглобуліни внутрішньовенно лише з великою обережністю та в умовах, де доступна підтримуюча допомога для лікування життєво небезпечних реакцій.
Тромбоемболія
Є клінічні докази зв’язку між застосуванням IVIg та тромботичними та тромбоемболічними подіями, такими як інфаркт міокарда, інсульт (включаючи інсульт), легеневу емболію та глибоку венозну тромбозу, що, як вважається, пов’язано з відносним підвищенням в’язкості крові внаслідок високого надходження імуноглобуліну у пацієнтів із підвищеним ризиком.
Особливу увагу слід приділяти призначення та інфузію IVIg пацієнтам із ожирінням або з наявними факторами ризику тромбоемболічних подій (наприклад, похилий вік, артеріальна гіпертензія, цукровий діабет, анамнез судинних захворювань або тромботичних епізодів, пацієнтів із набутою або спадковою тромбофілією, пацієнтів, які довго перебувають у стані імобілізації, пацієнтів із тяжким гіповолемічним станом або пацієнтів із захворюваннями, що спричиняють підвищення в’язкості крові).
Забезпечте адекватне гідратацію пацієнтів перед введенням. Спостерігайте за ознаками та симптомами тромбозу та оцінюйте в’язкість крові у пацієнтів із ризиком гіперв’язкості.
У пацієнтів із ризиком побічних реакцій тромбоемболічного типу Гаммагард має вводитися з найменшою можливою швидкістю інфузії та дозою.
Гостра ниркова недостатність
Повідомлялося про випадки тяжкої гострої ниркової недостатності (наприклад, гостра ниркова недостатність, гостра тубулярна некроза, проксимальна тубулярна нефропатія, осмотична нефроза) у пацієнтів, які отримують лікування IVIg, зокрема препаратами, що містять сахарозу (Гаммагард не містить сахарози).
У більшості випадків були виявлені фактори ризику, такі як наявна ниркова недостатність, цукровий діабет, гіповолемія, ожиріння, одночасне застосування нефротоксичних препаратів, вік понад 65 років, сепсис або парапротеїнемія.
У разі порушення функції нирок слід розглянути можливість припинення терапії IVIg.
Хоча ці випадки порушення функції нирок та гострої ниркової недостатності були пов’язані з використанням багатьох зареєстрованих препаратів IVIg, що містять різні допоміжні речовини, такі як сахароза, глюкоза та мальтоза, найвища частка випадків припадає на препарати, що містять сахарозу як стабілізатор. У пацієнтів із ризиком слід розглянути можливість застосування препаратів IVIg, що не містять сахарозу. Гаммагард не містить сахарози або мальтози.
У пацієнтів із ризиком гострої ниркової недостатності Гаммагард має вводитися з найменшою можливою швидкістю інфузії та дозою.
Синдром асептичного менінгіту (AMS)
Повідомлялося про розвиток синдрому асептичного менінгіту (AMS) у зв’язку з лікуванням IVIg (включаючи Гаммагард). Припинення лікування IVIg може призвести до зникнення AMS протягом декількох днів без наслідків. Синдром, як правило, починається через декілька годин до 2 днів після лікування IVIg.
Дослідження спинномозкової рідини часто виявляють плеоцитоз до кількох тисяч клітин на мм³, переважно гранулоцитів, та підвищений рівень білків — до кількох сотень мг/дл.
AMS може частіше виникати при застосуванні високих доз IVIg (2 г/кг).
Дані постмаркетингових повідомлень показали, що зв’язок між дозою IVIg та розвитком AMS не є чітко встановленим, тоді як спостерігалася вища частота AMS у жінок.
Гемолітична анемія
Гаммагард містить антитіла проти антигенів груп крові, які можуть діяти як гемолізини та спричиняти приєднання імуноглобулінів до еритроцитів in vivo, що призводить до позитивної прямої реакції антиглобуліну (тест Кумбса) та, рідко, до гемолізу.
Гемолітична анемія може розвинутися після терапії Гаммагардом через підвищений секвестр еритроцитів (Ер); повідомлялося про гострий гемоліз, що відповідає внутрішньосудинному гемолізу.
Пацієнтів, які отримують IVIg, слід спостерігати на наявність клінічних ознак та симптомів гемолізу.
ОСОБЛИВІ ПОПЕРЕДЖЕННЯ
Гіперпротеїнемія
У пацієнтів, які отримують лікування IVIg, можуть виникати гіперпротеїнемія та підвищення в’язкості сироватки.
Забезпечте адекватне гідратацію пацієнтів перед введенням. Спостерігайте за ознаками та симптомами тромбозу та оцінюйте в’язкість крові у пацієнтів із ризиком гіперв’язкості.
Гостре травматичне ураження легень, пов’язане з трансфузією (TRALI)
Повідомлялося про випадки несерцевого набряку легень (Transfusion Related Acute Lung Injury, TRALI) у пацієнтів, яким вводили IVIg.
Трасування
З метою покращення прослідковості біологічних лікарських засобів назва та номер партії введеного препарату мають бути чітко зареєстровані.
ПЕРЕДОЗУВАННЯ
Передозування може призвести до перевантаження рідиною та гіперв’язкості, особливо у пацієнтів із підвищеним ризиком, включаючи літніх пацієнтів або пацієнтів із серцевою або нирковою недостатністю.
СКЛАД
Нормальні людські імуноглобуліни (IVIg).
Гаммагард можна відновлювати водою для ін’єкцій до отримання розчину 5% (50 мг/мл) або 10% (100 мг/мл) білків, що містять щонайменше 90% IgG. У таблиці нижче наведено об’єми розчинника, які слід використовувати для отримання обох концентрацій.
Одна ампула порошку Гаммагарда містить кількість загального білка плазми, з яких щонайменше 90% — нормальний людський імуноглобулін (IgG), у кількості 5 г або 10 г залежно від упаковки.

Розподіл підкласів IgG: IgG1 > 56,9%
IgG2 > 16,0%
IgG3 > 3,3%
IgG4 > 0,3%
Максимальний вміст IgA: ≤ 3 мікрограми/мл у розчині 5%.
Продукт отриманий із плазми людських донорів.
Допоміжні речовини:
Порошок:
Альбумін людський (відновлений розчин 5%: 3 мг/мл; відновлений розчин 10%: 6 мг/мл),
гліцин, натрію хлорид, глюкоза моногідрат, поліетиленгліколь.
Розчинник:
Вода для ін’єкційних засобів
ІНСТРУКЦІЇ ЩОДО ПРИГОТУВАННЯ РОЗЧИНУ
Продукт перед застосуванням необхідно довести до кімнатної або тілесної температури.
Щоразу, коли це дозволяє упаковка, лікарські засоби для парентерального застосування слід візуально перевіряти перед введенням на наявність сторонніх частинок або нестандартного забарвлення.
Не використовувати розчини з нестандартним забарвленням або наявністю осаду.
Гаммагард слід вводити виключно внутрішньовенно після відновлення відповідним об’ємом води для ін’єкційних засобів (розчинник).
Після розчинення розчинником, що входить до комплекту, відновлений розчин 5% можна зберігати протягом 2 годин при температурі нижче 25 °C, якщо відновлення проводилось в асептичних умовах.
Не охолоджувати відновлений розчин.
З мікробіологічного погляду продукт слід використовувати негайно після відновлення. Якщо продукт не використовується негайно, умови та термін зберігання перед застосуванням — на розсуд користувача.
Залишки невикористаного розчину слід утилізувати через ризик бактеріальної контамінації. Відновлений продукт слід візуально перевірити перед введенням на наявність завислих частинок або нестандартного забарвлення. Не використовувати мутні розчини або розчини з осадом.
Відновлення — дотримуватися асептичної техніки
Упаковки по 5 та 10 г
Довести флакони Гаммагарду (ліофілізат) та води для ін’єкційних засобів (розчинник) до кімнатної температури. Цю температуру необхідно підтримувати до повного розчинення.
A) Відновлення препарату у вигляді розчину 5%:

1. Зніміть ковпачки з флаконів та продезинфікуйте їх розчином з бактерицидною дією.
2. Зніміть ковпачок з одного з кінців пристрою для перенесення. Не торкайтеся наконечника.

3a. Помістіть флакон з розчинником на рівну поверхню. Вставте оголений наконечник пристрою для перенесення в центр ковпачка флакона з розчинником.
УВАГА: якщо наконечник не вставити точно в центр ковпачка, це може призвести до
зміщення ковпачка та втрати вакууму.

3b. Переконайтеся, що пристрій повністю введений у горловину флакона, міцно натисніть пристрій для перенесення.
Утримуючи пристрій для перенесення, зніміть захисний ковпачок з іншого наконечника.
Не торкайтеся наконечника.

4. Тримайте флакон розчинника з приєднаним пристроєм для перенесення,

під кутом до флакона з ліофілізатом, щоб запобігти витіканню розчинника.
Примітка: Не тримайте флакон розчинника перевернутим, оскільки це може призвести до витікання розчинника.

5a. Вставте вільний кінець пристрою для перенесення в центр кришки флакона з ліофілізатом і
швидко переверніть флакон з розчинником, щоб уникнути витікання розчинника.
УВАГА: Якщо наконечник вставляється не в центр кришки, це може призвести до
зміщення кришки та втрати вакууму.

5b. Переконайтеся, що пристрій повністю увійшов у горловину флакона, міцно притискаючи
флакон з розчинником.

6. Після завершення перенесення розчинника видаліть пристрій для перенесення та порожній флакон розчинника. Негайно обережно струшіть флакон з ліофілізатом, щоб повністю змішати вміст.

УВАГА: Не струшуйте різко. Уникайте утворення піни.
Пристрій для перенесення після одноразового використання викиньте.

Б) Відновлення препарату як розчину 10%:

1. Зніміть кришки флаконів та продезинфікуйте їх за допомогою розчину з бактерицидною дією.
2. Для приготування розчину 10% необхідно вилучити половину об’єму розчинника. У таблиці 2 зазначено кількість розчинника, яку слід вилучити з флакона перед приєднанням пристрою для перенесення, щоб отримати концентрацію 10%. За допомогою стерильної шприц-голки та асептичної техніки відберіть зайвий об’єм розчинника. Викиньте наповнений шприц та голку.
3. Використовуйте залишковий розчинник у флаконі з розчинником, дотримуючись інструкцій від пункту 2 до пункту 6, як описано вище в пункті А.

ТАБЛИЦЯ 2
Кількість розчинника, яку слід вилучити
Концентрація флакон 5 г флакон 10 г
5% Не вилучайте розчинник для відновлення як розчину 5%
10% 48 мл 96 мл
Застосування – Використовуйте асептичну техніку
Інфузія (упаковки по 5 та 10 г)
Вводьте відновлений розчин за допомогою стерильного інфузійного набору з фільтром 15 (\mu)м, що входить до кожної упаковки.
Викиньте будь-які залишки розчину, які не використано, через ризик бактеріального забруднення.
Не використаний препарат та відходи від його застосування повинні утилізуватися відповідно до чинних місцевих нормативів.