Інструкція: інформація для пацієнта

Вступ

Інструкція: інформація для пацієнта

Ланакордин Педіатріко 0,05 мг/мл розчин для перорального застосування

Дигоксин

Уважно прочитайте всю інструкцію, перш ніж розпочати застосування цього лікарського засобу, оскільки вона містить важливу інформацію для вас.

Зберігайте цю інструкцію, оскільки можливо, знадобиться знову її прочитати.
Якщо у вас виникнуть запитання, зверніться до свого лікаря або фармацевта.
Цей лікарський засіб було призначено виключно вам, і не слід передавати його іншим особам, навіть якщо вони мають такі самі симптоми, що й ви, оскільки це може їм нашкодити.
Якщо у вас виникнуть побічні ефекти, зверніться до свого лікаря або фармацевта, навіть якщо це стосується побічних ефектів, які не зазначені в цій інструкції.

Зміст інструкції :

Що таке Ланакордин Педіатріко і для чого його застосовують
Що вам потрібно знати, перш ніж почати застосовувати Ланакордин Педіатріко
Як застосовувати Ланакордин Педіатріко
Можливі побічні ефекти
Зберігання Ланакордину Педіатріко
Вміст упаковки та додаткова інформація

1. Що таке Ланакордин Педіатріко і для чого його застосовують

Ланакордин Педіатріко належить до групи лікарських засобів, які називаються глікозиди кардіотонічні. Його діючою речовиною є дигоксин, який збільшує силу скорочення серцевого м’яза шляхом специфічного інгібування ферменту, що називається аденозинтрифосфатаза Na+/K+-залежна.

Ланакордин Педіатріко показаний для лікування певних захворювань серця, зокрема:

«хронічна серцева недостатність», при якій основною проблемою є «систолічна дисфункція» (порушення скорочення серця);
коли серцева недостатність супроводжується «фібриляцією передсердь» (нормальний ритм або частота серцевих скорочень порушуються через те, що м’язова тканина верхніх камер серця (передсердь) скорочується неоднаково);
для лікування певних «надшлуночкових аритмій» (порушень частоти серцевих скорочень або серцевого ритму, які виникають у передсердях), зокрема тріпотіння (прискорений серцевий ритм) та фібриляції передсердь (нормальний ритм або частота серцевих скорочень порушуються через те, що м’язова тканина верхніх камер серця (передсердь) скорочується неоднаково), при цьому головною перевагою є зниження шлуночкового ритму (уповільнення серцевого ритму).

2. Що вам потрібно знати перед початком застосування Ланакордину Педіатріко

Не застосовуйте Ланакордин Педіатріко

якщо у вас алергія (гіперчутливість) до дигоксину, інших кардіоглікозидів або будь-якого з інших компонентів препарату Ланакордин Педіатріко,
якщо вам діагностували одне з таких захворювань серця:
- перехідна серцева блокада або атріовентрикулярна блокада II ступеня (порушення проведення електричного імпульсу між верхніми та нижніми камерами серця), особливо при наявності анамнезу захворювання серця, відомого як синдром Стюарта-Адамса,
- певні види «надшлуночкових аритмій», наприклад, при синдромі Вольфа-Паркинсона-Вайта (спадкове захворювання серця),
- «тахікардія шлуночків» (прискорене серцебиття, що виникає в шлуночках) або «фібриляція шлуночків» (дуже незвичайний серцевий ритм (аритмія), що може бути смертельним),
- «гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія» (захворювання, при якому спостерігається надмірне зростання серцевого м’яза),
якщо у вас аритмії, спричинені отруєнням іншими кардіоглікозидами (ліки для серця),
якщо відомо або підозрюється наявність додаткового шляху проведення імпульсу (аномальне електричне з’єднання між передсердям і шлуночком), і при цьому немає анамнезу попередніх надшлуночкових аритмій, застосування Ланакордину Педіатріко також є протипоказаним.

Попередження та застереження

Цей лікарський засіб слід застосовувати виключно під наглядом і контролем лікаря. Проконсультуйтесь із лікарем перед застосуванням цього препарату у будь-якому з таких випадків:

якщо ви недавно перенесли інфаркт міокарда, дигоксин слід застосовувати з обережністю, хоча він не є протипоказаним безпосередньо після інфаркту,
якщо ви отримуєте лікування діуретиками та інгібітором АПФ (ліки для серця та гіпертонії) або лише діуретиками, оскільки при припиненні прийому дигоксину може погіршитися ваше захворювання,
якщо ви приймали кардіоглікозиди (ліки для серця) протягом двох останніх тижнів перед початком лікування дигоксином, ваш лікар повинен розглянути можливість зменшення початкової дози,
якщо препарат застосовується літнім пацієнтам або пацієнтам із зниженою функцією нирок, лікар повинен розглянути можливість зменшення як початкової, так і підтримувальної дози,
якщо ви вже отримуєте лікування дигоксином, лікар повинен періодично контролювати ваші рівні електролітів у сироватці крові та функцію нирок (рівень ферменту, відомого як сироватковий креатинін). Частота контролю залежить від тяжкості стану,
якщо у вас важке захворювання дихальних шляхів, оскільки міокард (серцевий м’яз) може бути більш чутливим до дигоксину,
якщо у вас низький рівень калію в крові, оскільки це збільшує чутливість міокарда (серцевого м’яза) до дії дигоксину,
якщо у вас гіпоксія (низький рівень кисню в крові), гіпомагнеземія (низький рівень магнію в крові) та виражена гіперкальціємія (високий рівень кальцію в крові), оскільки ці стані збільшують чутливість міокарда (серцевого м’яза) до дигоксину,
якщо у вас захворювання щитовидної залози, слід бути обережним при застосуванні Ланакордину Педіатріко. Початкову та підтримувальну дозу Ланакордину Педіатріко слід зменшити при недостатності функції щитовидної залози. При гіпертиреозі (високий рівень тиреоїдних гормонів у крові) спостерігається відносна стійкість до дигоксину (знижена активність препарату), і може знадобитися збільшення дози. Під час лікування тиреотоксикозу (надмір гормонів щитовидної залози) дозу слід зменшувати по мірі контролю захворювання,
пацієнтам із синдромом мальабсорбції (порушення здатності організму правильно засвоювати вітаміни, мінерали та інші поживні речовини з їжі) або після реконструкції шлунково-кишкового тракту можуть знадобитися вищі дози дигоксину.

Застосування Ланакордину Педіатріко з іншими ліками

Повідомте своєму лікареві або фармацевту, якщо ви застосовуєте або нещодавно застосовували інші ліки, навіть ті, що придбані без рецепта.

Рівень дигоксину в крові може підвищуватися при одночасному застосуванні таких препаратів:

аміодарон, флекаїнід, празозин, пропафенон, хінідин, спіронолактон (ліки для серця),
діуретики (ліки для полегшення виведення рідини),
блокатори кальцієвих каналів та інгібітори АПФ (ліки від гіпертонії),
еритроміцин, тетрациклін, гентаміцин, ітраконазол, триметоприм (антибіотики),
хінін (ліки від малярії),
алпразолам, солі літію (ліки від депресії),
діфеноксилат з атропіном (комбінація препаратів, що використовується як засіб від діареї),
індометацин, кортикостероїди (протизапальні засоби),
пропантелін (ліки від виразок),
карбеноксолон (ліки від афт у роті).

Рівень дигоксину в крові може знижуватися при одночасному застосуванні таких препаратів:

антациди,
деякі проносні,
каолін-пектин (ліки від діареї),
неоміцин, пеніциламін, рифампіцин (антибіотики),
деякі цитостатики (ліки від раку),
метоклопрамід (ліки від блювоти),
сульфасалазин (протизапальний засіб для шлунка),
адреналін (гормон),
сальбутамол (ліки від астми),
холестірамін (ліки від холестерину),
фенітоїн (ліки від епілепсії).

Повідомте лікареві, якщо ви приймаєте препарат, що містить ензалутамід (для лікування раку простати). Він може впливати на результати аналізів на дигоксин.

Вагітність та годування грудьми

Проконсультуйтесь із лікарем або фармацевтом перед застосуванням будь-яких ліків.

Застосування дигоксину під час вагітності не є протипоказаним, хоча, як і всіх ліків, його слід застосовувати лише тоді, коли клінічна вигода для матері переважає можливий ризик для плоду.

Хоча дигоксин проникає в грудне молоко, його кількість є мінімальною, і годування грудьми не є протипоказаним.

Керування транспортними засобами та робота з механізмами

Немає даних щодо впливу Ланакордину Педіатріко на здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами, тому уникайте виконання завдань, що вимагають підвищеної уваги, доки не переконаєтесь, як ви переносите препарат.

Ланакордин Педіатріко містить сахарозу

Цей лікарський засіб містить сахарозу. Якщо лікар повідомив вам про непереносність певних цукрів, проконсультуйтесь із ним перед застосуванням цього препарату.

Пацієнтам із цукровим діабетом типу 1 слід мати на увазі, що препарат містить 0,16 г глюкози на мл. Може спричинити утворення карієсу.

Ланакордин Педіатріко містить етанол (спирт)

Цей лікарський засіб містить 10% етанолу (спирту), що відповідає 0,1 мг на мл, що еквівалентно 2 мл пива та 0,8 мл вина.

Цей препарат шкідливий для осіб із алкоголізмом.

Вміст спирту слід враховувати у випадку вагітних жінок або жінок, які годують грудьми, дітей та груп високого ризику, таких як пацієнти із захворюваннями печінки або епілепсією.

Ланакордин Педіатріко містить тартразин

Цей лікарський засіб може викликати алергічні реакції, оскільки містить тартразин (Е-102). Може спричинити астму, особливо у пацієнтів, які алергічні до ацетилсаліцилової кислоти.

3. Як застосовувати Ланакордин Педіатріко

Дотримуйтесь точно інструкцій щодо застосування Ланакордину Педіатріко, які надав ваш лікар. Якщо у вас виникли сумніви, зверніться до лікаря або фармацевта.

Доза Ланакордину Педіатріко для кожного пацієнта має встановлюватися індивідуально залежно від віку, чистої маси тіла та функції нирок. Рекомендовані дози мають лише орієнтовний характер для початкового застосування.

Лікар повинен враховувати різницю у дії при застосуванні дигоксину у вигляді оральних форм і у формі ін’єкцій при переході від однієї лікарської форми до іншої. Наприклад, при переході пацієнта від оральної форми до внутрішньовенної дозу слід зменшити принаймні на 33%.

Ланакордин Педіатріко постачається з градуйованою піпеткою, яку необхідно використовувати для вимірювання всіх доз.

Звичайна доза:

Дорослі та діти старше 10 років:

Навантажувальна доза (початкова доза):

Швидке пероральне застосування:

750–1500 мікрограмів (0,75–1,5 мг) у вигляді однієї дози.

Повільне пероральне застосування:

Необхідно застосовувати від 250 до 750 мікрограмів (0,25–0,75 мг) щодня протягом 1 тижня.

Підтримувальна доза:

Ваш лікар визначить підтримувальну дозу залежно від реакції на початкову терапію Ланакордином Педіатріко.

У середньому, більшість пацієнтів отримують від 125 до 750 мікрограмів (0,125–0,75 мг) дигоксину на добу. Проте у пацієнтів, які мають підвищену чутливість до побічних ефектів дигоксину, може бути достатньо дози 62,5 мікрограмів (0,0625 мг) на добу або менше.

Новонароджені, немовлята та діти молодші 10 років (якщо за останні 2 тижні не отримували серцеві глікозиди):

Навантажувальна доза перорально:

Дози для дітей залежать від їхньої маси тіла.

Проте ці дози становлять від 25 до 45 мікрограмів на 24 години.

Навантажувальну дозу слід застосовувати у вигляді розділених доз: приблизно половину загальної дози вводять як першу дозу, а решту — у додаткові частини загальної дози з інтервалами 4–8 годин, оцінюючи клінічну відповідь перед введенням кожної наступної дози.

Підтримувальна доза:

Ваш лікар визначить підтримувальну дозу залежно від реакції дитини на початкову терапію Ланакордином Педіатріко.

У середньому, більшість пацієнтів отримують від 20% до 25% навантажувальної дози, яку застосовують кожні 24 години.

Якщо ви застосували більше Ланакордину Педіатріко, ніж потрібно

Якщо ви застосували більше Ланакордину Педіатріко, ніж слід, негайно зверніться до лікаря, фармацевта або зателефонуйте у Центр інформації про отруєння за телефоном 91 562 04 20, повідомивши назву лікарського засобу та кількість, яку було прийнято.

Якщо ви забули застосувати Ланакордин Педіатріко

Не застосовуйте подвійну дозу, щоб відпрацювати пропущену дозу.

Якщо у вас виникли додаткові запитання щодо застосування цього препарату, зверніться до свого лікаря або фармацевта.

4. Можливі побічні ефекти

Як і всі лікарські засоби, Ланакордин Педіатріко може викликати побічні ефекти, хоча не всі люди їх відчувають.

Загалом, побічні реакції на дигоксин залежать від дози та виникають при дозах, вищих за ті, що необхідні для досягнення терапевтичного ефекту. Відповідно, побічні реакції зустрічаються рідше, коли дигоксин застосовується в межах рекомендованого діапазону доз або в межах терапевтичного діапазону концентрацій у сироватці крові, а також коли уважно враховуються супутні умови та ліки, які застосовуються паралельно.

Порушення серця:

Порушення серцевого ритму та зміни у провідності електричних імпульсів у серці, зокрема:

Передчасні скорочення шлуночків, що можуть переходити в бігемінізм (порушення серцевого ритму, при якому чергуються нормальні серцеві скорочення з передчасними) або навіть у трігемінізм (порушення серцевого ритму, при якому чергуються два нормальні серцеві скорочення з одним передчасним).
Надшлуночкові тахікардії (порушення серцевого ритму (пульсу), такі як надмірно швидке серцебиття, що виникає у верхніх камерах серця). Нерідко супроводжуються атріовентрикулярною блокадою (порушенням провідності електричних імпульсів між передсердями (верхніми камерами) та шлуночками (нижніми камерами) серця), і не завжди пульс є швидким (див. розділ 2. Що Вам необхідно знати перед застосуванням Ланакордину Педіатріко).
Зміни показників електрокардіограми.
Синусова брадикардія (порушення, що призводить до уповільнення серцевого ритму). Особливо у дітей може бути ознакою отруєння дигоксином.
У дітей застосування дигоксину може спричинити будь-який тип аритмії. Найпоширеніші — порушення провідності електричних імпульсів або надшлуночкові тахіаритмії (порушення серцевого ритму, що не виникають у шлуночках).

Порушення шлунково-кишкового тракту:

Втрата апетиту, нудота та блювота, які зникають через кілька годин після прийому препарату. Також може виникнути діарея.

Оральне застосування дигоксину також пов’язували з ішемією кишечника (порушенням кровопостачання кишечника) та, рідко, з некрозом кишечника (загибеллю ділянки кишечника через порушення кровопостачання).

Порушення репродуктивної системи та молочних залоз:

При тривалому застосуванні може виникнути гінекомастія (розвиток молочних залоз у чоловіків).

Порушення нервової системи:

Повідомлялося про слабкість, апатію, втому, нездужання, головний біль, порушення зору, депресію та навіть психоз.

Порушення шкіри та підшкірних тканин:

Висипання на шкірі типу кропив’янки (червоні плями на шкірі, що сверблять) або скарлатиноподібного типу (загальне почервоніння шкіри з дрібними висипними висипаннями).

Порушення крові та лімфатичної системи:

Помітна еозинофілія (збільшення кількості білих кров’яних клітин у крові)

Тромбоцитопенія (зниження кількості тромбоцитів у крові)

Якщо у Вас виникли побічні ефекти, зверніться до лікаря або фармацевта, навіть якщо це ефекти, які не зазначені у цій інструкції.

5. Зберігання Ланакордину Педіатріко

Зберігати у недоступному для дітей місці, поза зоною їхнього погляду.

Зберігати при температурі нижче 30 °C.

Не застосовуйте цей лікарський засіб після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці після позначки «CAD». Термін придатності дійсний до останнього дня зазначеного місяця.

Лікарські засоби не повинні викидатися в каналізацію чи утворювати побутові відходи. Спорожнені упаковки та непотрібні ліки слід здати в пункт SIGRE аптеки. Якщо виникли сумніви, запитайте свого аптекаря, як позбутися упаковок і ліків, які ви більше не використовуєте. Це допоможе вам захистити навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та додаткова інформація

Склад Ланакордину Педіатріко

Діючою речовиною є дигоксин. Ланакордин Педіатріко містить 0,05 мг дигоксину на 1 мл розчину.
Інші компоненти: сахароза, етанол, тартразин, натрію фосфат безводний, кислота лимонна, метилгідроксибензоат, ефірна олія лайма, пропіленгліколь, вода очищена.

Зовнішній вигляд препарату та вміст упаковки

Оральний розчин. Упаковка об'ємом 60 мл з дозувальною шприцем.

Власник дозволу на реалізацію та виробник

Kern Pharma, S.L.

Промислова зона Colón II

Venus, 72

08228 Терраса (Барселона)

Іспанія

Дата останнього перегляду цього листка-вкладення: Серпень 2025

Детальна та актуальна інформація про цей лікарський засіб доступна на веб-сайті Іспанського агентства з лікарських засобів та медичних виробів (AEMPS) http://www.aemps.gob.es/

Ця інформація призначена виключно для лікарів або фахівців медичної галузі

Найбільший терапевтичний ефект дигоксину досягається у пацієнтів із розширенням шлуночків.

СПОСІБ ЗАСТОСУВАННЯ:

Внутрішньом'язове введення є болючим і може призводити до м'язової некрозу (смерті клітин серцевого м'язу). Цей шлях введення не рекомендовано.

Швидке внутрішньовенне введення може спричинити судинну скорочення, що призводить до гіпертензії та/або зниження коронарного кровотоку. Тому повільна швидкість інфузії важлива при серцевій недостатності з гіпертензією та гострому інфаркті міокарда.

Дорослі та діти старше 10 років:

Початкова доза (навантажувальна доза):

Швидке пероральне застосування:

750–1500 мкг (0,75–1,5 мг) як одноразова доза.

У менш термінових випадках або коли існує більший ризик токсичності, наприклад у літніх пацієнтів, навантажувальну дозу перорально слід застосовувати у вигляді поділених доз кожні шість годин, при цьому перша доза становить приблизно половину загальної дози. Перед введенням кожної наступної дози необхідно оцінити клінічну відповідь (див. розділ 2 «Що Ви повинні знати перед початком застосування...»).

Повільне пероральне застосування:

Слід призначати 250–750 мкг (0,25–0,75 мг) щоденно протягом 1 тижня, після чого — відповідна підтримуюча доза. Клінічну відповідь слід спостерігати протягом тижня.

ПРИМІТКА: Вибір між швидким або повільним режимом цифровізації перорально залежить від клінічного стану пацієнта та терміновості показань.

Підтримуюча доза:

Ваш лікар визначить підтримуючу дозу залежно від відповіді на початкове лікування препаратом Ланакордин Педіатріко.

У середньому, більшість пацієнтів потребують 125–750 мкг (0,125–0,75 мг) дигоксину на добу. Проте у тих, хто більш чутливий до побічних ефектів дигоксину, може бути достатньо дози 62,5 мкг (0,0625 мг) на добу або менше.

Підтримуюча доза має ґрунтуватися на відсотку денних втрат тілесних запасів препарату. Наступна формула широко використовується в клінічній практиці:

Підтримуюча доза = Максимальні тілесні запаси × денні втрати (у %) / 100

де:

Максимальні тілесні запаси = навантажувальна доза

Денні втрати (у %) = 14 + кліренс креатиніну (Скр) / 5

Скр — кліренс креатиніну, скоригований на масу тіла 70 кг або на площу поверхні тіла 1,73 м². Якщо доступні лише концентрації сироваткового креатиніну (Scr), кліренс креатиніну (скоригований на масу тіла 70 кг) у чоловіків оцінюється за формулою:

Скр = (140 – вік) / Scr (у мг/100 мл)

ПРИМІТКА: Якщо значення сироваткового креатиніну визначаються в мкмоль/л, їх можна перерахувати в мг/100 мл (мг%) наступним чином:

Scr (мг/100 мл) = Scr (мкмоль/л) × 113,12 / 10 000 = Scr (мкмоль/л) / 88,4

де 113,12 — молекулярна маса креатиніну.
У жінок отриманий результат слід помножити на 0,85.
Ці формули не можна застосовувати для розрахунку кліренсу креатиніну у дітей.

На практиці це означає, що більшість пацієнтів потребують 125–750 мкг (0,125–0,75 мг) дигоксину на добу. Проте у тих, хто більш чутливий до побічних ефектів дигоксину, може бути достатньо дози 62,5 мкг (0,0625 мг) на добу або менше.

Новонароджені, немовлята та діти молодші 10 років (якщо не отримували кардіоглікозиди за останні 2 тижні):

Навантажувальна доза перорально:

Дози для дітей залежать від їхньої маси тіла.

Проте ці дози становлять від 25 до 45 мкг протягом 24 годин.

Навантажувальну дозу слід призначати поділеними дозами, при цьому перша доза становить приблизно половину загальної дози, а наступні частини — кожні 4–8 годин. Перед введенням кожної наступної дози необхідно оцінити клінічну відповідь.

Підтримуюча терапія:

Ваш лікар визначить підтримуючу дозу залежно від відповіді дитини на початкове лікування препаратом Ланакордин Педіатріко.

У середньому, більшість пацієнтів потребують 20–25% від навантажувальної дози, яку призначають кожні 24 години.

У новонароджених, особливо недоношених, кліренс дигоксину нирками знижений, тому слід передбачити відповідне зменшення дози, навіть понад загальні дозувальні інструкції.

Після періоду новонародженості діти, як правило, потребують пропорційно більших доз, ніж дорослі, виходячи з маси тіла або площі поверхні тіла, як показано в таблиці нижче. Діти старше 10 років потребують доз, пропорційних до маси тіла дорослих.

Навантажувальна доза перорально:

Її слід призначати згідно з наступними рекомендаціями:

Недоношені новонароджені < 1,5 кг — 25 мкг/кг протягом 24 годин.
Недоношені новонароджені 1,5 кг – 2,5 кг — 30 мкг/кг протягом 24 годин.
Доношені новонароджені до 2 років — 45 мкг/кг протягом 24 годин.
2–5 років — 35 мкг/кг протягом 24 годин.
5–10 років — 25 мкг/кг протягом 24 годин.

Підтримуюча доза:

Підтримуючу дозу слід призначати згідно з наступними рекомендаціями:

Недоношені новонароджені:

щоденна доза = 20% від навантажувальної дози за 24 години (внутрішньовенно або перорально).

Доношені новонароджені та діти до 10 років:

щоденна доза = 25% від навантажувальної дози за 24 години (внутрішньовенно або перорально).

Ці дозувальні схеми є орієнтовними. Для корекції дози у цих педіатричних групах необхідне ретельне клінічне спостереження та контроль рівнів дигоксину в сироватці (див. Контроль).

Якщо кардіоглікозиди були призначені за останні 2 тижні до початку терапії препаратом Ланакордин Педіатріко, слід очікувати, що оптимальні навантажувальні дози Ланакордину будуть нижчими за рекомендовані вище.

Кардіоглікозиди є однією з важливих причин випадкового отруєння у дітей. Толерантність новонароджених до кардіоглікозидів є змінною, оскільки кліренс препарату нирками знижений. Особливо чутливими є недоношені та незрілі новонароджені.

Літні пацієнти:

Порушення функції нирок та низька маса тіла у літніх пацієнтів впливають на фармакокінетику Ланакордину Педіатріко таким чином, що можуть легко виникати підвищені рівні дигоксину в сироватці та пов'язана токсичність, якщо не застосовувати дози Ланакордину, нижчі, ніж у молодших пацієнтів. Рівні дигоксину в сироватці слід регулярно контролювати, а також уникати гіпокаліємії.

Рекомендації щодо дозування у певних групах пацієнтів:

Див. розділ «Попередження та застереження».

Контроль:

Концентрації дигоксину в сироватці можуть виражатися в умовних одиницях нг/мл або в одиницях SI — нмоль/л. Щоб перерахувати нг/мл у нмоль/л, помножте нг/мл на 1,28.

Концентрацію дигоксину в сироватці можна визначити методом радіоімуноаналізу. Кров слід брати не раніше ніж через 6 годин після останньої дози Ланакордину Педіатріко. Строгих рекомендацій щодо інтервалу сироваткових концентрацій, які є найефективнішими, не існує, але більшість пацієнтів отримують користь із мінімальним ризиком розвитку ознак і симптомів токсичності при концентраціях дигоксину від 0,8 нг/мл (1,02 нмоль/л) до 2,0 нг/мл (2,56 нмоль/л). Вище цього інтервалу ознаки та симптоми токсичності можуть траплятися частіше, а концентрації понад 3,0 нг/мл (3,84 нмоль/л) найімовірніше є токсичними. Проте для визначення, чи симптоми пацієнта пов’язані з дигоксином, важливими факторами є клінічний стан, рівень калію в сироватці та функція щитоподібної залози.

Інші глікозиди, включаючи метаболіти дигоксину, можуть заважати наявним тестам, тому слід бути обережним при інтерпретації значень, які не відповідають клінічному стану пацієнта.

СИМПТОМИ ПЕРЕДОЗУВАННЯ ТА ЛІКУВАННЯ:

Дорослі:

У дорослих без серцевого захворювання клінічні спостереження показують, що передозування дигоксину в дозі 10–15 мг призводило до смерті у половини пацієнтів. Якщо дорослий без серцевого захворювання прийме більше 25 мг дигоксину, це призведе до смерті або прогресуючої токсичності, яку можна лікувати лише за допомогою фрагментів антитіл, що зв'язують дигоксин.

Діти:

У дітей віком 1–3 роки без серцевого захворювання клінічні спостереження свідчать, що передозування дигоксину в дозі 6–10 мг призводило до смерті у половини пацієнтів. Якщо дитина віком 1–3 роки без серцевого захворювання прийме більше 10 мг дигоксину, результат буде невідворотно летальним, якщо не застосувати фрагменти антитіл.

Після недавнього випадкового прийому або свідомого отруєння, кількість препарату, доступного для всмоктування, можна зменшити шляхом промивання шлунка.

У разі масового прийому дигоксину пацієнтам слід призначити великі дози активованого вугілля, щоб запобігти всмоктуванню та зв'язати дигоксин у кишечнику під час ентероентерального рециркуляції.

Якщо виникла гіпокаліємія, її слід коригувати за допомогою калію, перорально або внутрішньовенно, залежно від терміновості ситуації. У випадках прийому великої кількості Ланакордину Педіатріко може виникнути гіперкаліємія через виділення калію зі скелетних м'язів. Перед введенням калію при передозуванні дигоксину необхідно визначити рівень калію в сироватці.

Брадиаритмії можуть піддаватися впливу атропіну, але може знадобитися тимчасовий кардіостимулятор. Шлуночкові аритмії можуть піддаватися впливу лідокаїну (засіб для анестезії) або фенітоїну (засіб для лікування епілепсії).

Діаліз не є особливо ефективним для виведення дигоксину з організму у випадках токсичності, що загрожує життю.

Після внутрішньовенного введення специфічних фрагментів антитіл проти дигоксину (тваринного походження) швидко відбувається зворотній розвиток ускладнень, пов’язаних із важким отруєнням дигоксином, дигітоксином та пов’язаними глікозидами.