Нопаин-н

ИНСТРУКЦИЯ ДЛЯ МЕДИЦИНСКОГО ПРИМЕНЕНИЯ ЛЕКАРСТВЕННОГО СРЕДСТВА НОПАИН-Н (NOPAIN-N)

Состав:

действующее вещество: налбуфина гидрохлорид;

1 мл раствора содержит налбуфина гидрохлорида 10 мг;

вспомогательные вещества: натрия цитрат, лимонная кислота моногидрат, натрия хлорид, вода для инъекций.

Лекарственная форма. Раствор для инъекций.

Основные физико-химические свойства: прозрачная бесцветная или почти бесцветная жидкость.

Фармакотерапевтическая группа. Анальгетики. Опиоиды. Производные морфинана.

Код АТХ N02A F02.

Фармакологические свойства

Фармакодинамика

Гидрохлорид налбуфина является сильнодействующим анальгетиком. Его обезболивающая сила по существу эквивалентна силе морфина в пересчёте на миллиграммы. Исследования рецепторов показывают, что гидрохлорид налбуфина связывается с μ(мю)-, δ(дельта)-, κ(каппа)-рецепторами, но не с σ(сигма)-рецепторами. Гидрохлорид налбуфина является агонистом каппа-рецепторов и антагонистом мю-рецепторов.

Гидрохлорид налбуфина может вызывать такое же угнетение дыхания, как и эквивалентная обезболивающая доза морфина. Однако введение гидрохлорида налбуфина имеет эффект «плато», то есть увеличение дозы свыше 30 мг не приводит к дальнейшему угнетению дыхания при отсутствии других препаратов, активных в отношении центральной нервной системы (ЦНС), влияющих на дыхание.

Гидрохлорид налбуфина сам по себе обладает мощной опиоидной антагонистической активностью в дозах, равных или ниже его обезболивающей дозы. Опиоидная антагонистическая активность гидрохлорида налбуфина на одну четверть выше, чем у налорфина, и в 10 раз выше, чем у пентазоцина.

При применении после или одновременно с μ-агонистами опиоидных анальгетиков (например, с морфином, оксиморфоном, фентанилом) гидрохлорид налбуфина может частично изменить или блокировать вызванное опиоидами угнетение дыхания, индуцированное μ-агонистами анальгетиков. Введение гидрохлорида налбуфина может ускорить синдром отмены у пациентов, зависимых от опиоидных препаратов. Введение гидрохлорида налбуфина следует с осторожностью применять у пациентов, регулярно получающих μ-опиоидные анальгетики.

Влияние на эндокринную систему

Хроническое употребление опиоидов может влиять на гипоталамо-гипофизарно-гонадную ось, что приводит к дефициту андрогенов, который может проявляться в виде низкого либидо, импотенции, эректильной дисфункции, аменореи или бесплодия. Причинная роль опиоидов в клиническом синдроме гипогонадизма неизвестна, поскольку различные медицинские, физические, жизненные и психологические стрессовые факторы, которые могут влиять на уровень гормонов половых желез, не имели адекватного контроля в исследованиях, проведённых на сегодняшний день.

Фармакокинетика

Действие гидрохлорида налбуфина начинается через 2–3 минуты после внутривенного введения и менее чем через 15 минут после подкожного или внутримышечного введения. Период полувыведения налбуфина из плазмы крови составляет 5 часов, а в клинических исследованиях продолжительность обезболивающей активности составляла от 3 до 6 часов.

Клинические характеристики

Показания.

Лекарственное средство Нопаин-Н показано для лечения боли достаточной интенсивности, требующей применения опиоидных анальгетиков, и для которой альтернативные методы лечения не являются адекватными. Нопаин-Н также может применяться в качестве дополнительного средства к сбалансированной анестезии, для премедикации и послеоперационной анальгезии, а также в акушерстве для обезболивания схваток и родов.

Предостережение

Из-за риска привыкания, злоупотребления и неправильного применения опиоидов, даже при рекомендованных дозах, лекарственное средство Нопаин-Н следует применять у пациентов, для которых альтернативные методы лечения (например, неопиоидные анальгетики):

• не обеспечивают адекватного обезболивания или ожидается, что они не будут обеспечивать адекватное обезболивание;
• непереносимы или ожидается их непереносимость.

Противопоказания.

Лекарственное средство противопоказано к применению у пациентов с:

• выраженным угнетением дыхания;
• острым или тяжелым приступом бронхиальной астмы при отсутствии мониторинга или реанимационного оборудования;
• известной или подозреваемой кишечной непроходимостью, включая паралитическую кишечную непроходимость;
• повышенной чувствительностью к гидрохлориду налбуфина или к любому из компонентов лекарственного средства.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий

Бензодиазепины и другие препараты, угнетающие ЦНС

Хотя гидрохлорид налбуфина для инъекций блокирует действие опиоидов, имеются данные, что у пациентов без зависимости от опиоидов он не будет блокировать действие опиоидных анальгетиков, введенных непосредственно перед, одновременно или сразу после инъекции гидрохлорида налбуфина. Поэтому из-за аддитивных фармакологических эффектов следует избегать одновременного применения других опиоидных анальгетиков, бензодиазепинов или других препаратов, угнетающих ЦНС, таких как алкоголь, другие седативные/снотворные средства, анксиолитики, транквилизаторы, миорелаксанты, общие анестетики, антипсихотические препараты и другие опиоиды, поскольку возрастает риск угнетения дыхания, глубокой седации, комы и смерти. Указанные препараты должны быть доступны для сопутствующего применения у пациентов, для которых альтернативные методы лечения недостаточны. Необходимо ограничить дозы и продолжительность лечения до минимально необходимых и внимательно наблюдать за пациентами на предмет возникновения признаков угнетения дыхания и седации.

Серотонинергические препараты

Одновременное применение опиоидов с другими лекарственными средствами, влияющими на серотонинергическую нейромедиаторную систему, такими как селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (СИОЗС), селективные ингибиторы обратного захвата серотонина и норадреналина (СИОЗСН), трициклические антидепрессанты (ТЦА), триптаны, антагонисты рецепторов 5-HT3, препараты, влияющие на серотониновую нейромедиаторную систему (например, мирантазапин, тразодон, трамадол), а также ингибиторы моноаминоксидазы (ИМАО) (для лечения психических расстройств, а также другие, такие как линезолид и внутривенный метиленовый синий), приводило к развитию серотонинового синдрома (см. раздел «Особенности применения»).

Если одновременное применение оправдано, необходимо внимательно наблюдать за пациентами, особенно в начале лечения и при коррекции дозы. При подозрении на серотониновый синдром введение гидрохлорида налбуфина следует прекратить.

Ингибиторы моноаминоксидазы (ИМАО)

Взаимодействие ингибиторов моноаминоксидазы (например, фенелзин, трансилорципромин, линезолид) с опиоидами может проявляться в виде серотонинового синдрома или опиоидной токсичности (например, угнетение дыхания, кома).

Применение лекарственного средства Нопаин-Н не рекомендуется у пациентов, принимающих ингибиторы МАО, а также в течение 14 дней после прекращения их применения.

Если необходимо срочно ввести опиоид, следует применять пробные дозы с частым титрованием небольших доз для купирования боли, тщательно контролируя артериальное давление, а также признаки и симптомы угнетения ЦНС и дыхания.

Особливості застосування

Загрозливе для життя пригнічення дихання

Повідомлялося про випадки серйозного, небезпечного для життя та навіть смертельного пригнічення дихання, що було пов’язане із прийомом опіоїдів, навіть якщо вони застосовувалися відповідно до рекомендацій. Якщо його вчасно не розпізнати та не лікувати, пригнічення дихання може призвести до зупинки дихання та смерті. Лікування пригнічення дихання може включати ретельний нагляд та застосування антагоністів опіоїдів, залежно від клінічного стану пацієнта (див. розділ «Передозування»).

Затримка вуглекислого газу (CO2), спричинена пригніченням дихання через прийом опіоїдів, може посилити їхню седативну дію. Хоча серйозна, небезпечна для життя та смертельна затримка дихання може виникнути в будь-який момент під час прийому ін’єкційного налбуфіну гідрохлориду, найбільший ризик існує на початку лікування та після збільшення дози. За пацієнтами слід уважно спостерігати на предмет виникнення пригнічення дихання, особливо протягом перших 24–72 годин після початку лікування та після збільшення дози ін’єкційного налбуфіну гідрохлориду.

Суттєве значення для зниження ризику пригнічення дихання мають належне дозування та титрування ін’єкційного налбуфіну гідрохлориду. Перевищення дози налбуфіну гідрохлориду при переведенні пацієнтів з іншого опіоїдного засобу може призвести до смертельного передозування під час введення першої дози.

Одночасне застосування з бензодіазепінами та іншими препаратами, що пригнічують ЦНС

Глибока седація, пригнічення дихання, кома та смерть можуть бути результатом одночасного застосування ін’єкційного налбуфіну гідрохлориду з бензодіазепінами або іншими препаратами, що пригнічують ЦНС (наприклад, небензодіазепіновими седативними/снодійними засобами, анксіолітиками, транквілізаторами, м’язовими релаксантами, загальними анестетиками, антипсихотичними засобами, іншими опіоїдами, алкоголем). Через вказані ризики одночасне застосування цих препаратів призначають пацієнтам, для яких альтернативні методи лікування не підходять.

Обсерваційні дослідження показали, що одночасне застосування опіоїдних анальгетиків і бензодіазепінів підвищує ризик смерті, пов’язаної з прийомом препаратів, у порівнянні із застосуванням лише опіоїдних анальгетиків. Через схожі фармакологічні властивості подібний ризик очікується і при одночасному застосуванні інших препаратів, що пригнічують ЦНС, з опіоїдними анальгетиками.

Якщо було прийнято рішення призначити бензодіазепіни або інші препарати, що пригнічують ЦНС, одночасно з опіоїдним анальгетиком, слід призначати найменші ефективні дози та мінімальну тривалість одночасного застосування. Пацієнтам, які вже отримують опіоїдний анальгетик, призначають нижчу початкову дозу бензодіазепінів або інших препаратів, що пригнічують ЦНС, ніж вказано за відсутності опіоїду, і титрують залежно від клінічної реакції. Якщо пацієнт, який вже приймає бензодіазепін або інший пригнічувач ЦНС, розпочинає прийом опіоїдного анальгетика, призначають меншу початкову дозу опіоїдного анальгетика та титрують залежно від клінічної реакції. За пацієнтами треба уважно спостерігати на предмет появи ознак і симптомів пригнічення дихання та седації.

У випадку застосування ін’єкційного налбуфіну гідрохлориду разом з бензодіазепінами або іншими препаратами, що пригнічують ЦНС (в тому числі алкоголь та заборонені наркотичні речовини), як самих пацієнтів, так і осіб, які доглядають за ними, слід поінформувати щодо ризику пригнічення дихання та седації. Пацієнтам не рекомендується керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами, доки не буде визначено наслідки одночасного застосування лікарського засобу разом бензодіазепінами чи іншими препаратами, що пригнічують ЦНС. Потрібно обстежити пацієнтів на предмет розладів, пов’язаних із вживанням психоактивних речовин, включаючи зловживання та неправильне вживання опіоїдів, і попередити їх про ризик передозування та смерті, пов’язаних із застосуванням додаткових препаратів, що пригнічують ЦНС, включаючи алкоголь та заборонені наркотичні речовини.

Загрозливе для життя пригнічення дихання у пацієнтів із хронічним захворюванням легень або у літніх, кахектичних чи ослаблених пацієнтів

Застосування налбуфіну гідрохлориду пацієнтам із гострою або тяжкою бронхіальною астмою за відсутності відповідного спостереження чи реанімаційного обладнання протипоказано.

Пацієнти з хронічним захворюванням легень

Пацієнти, які отримують ін’єкційний налбуфіну гідрохлорид і які мають серйозне хронічне обструктивне захворювання легень або легеневе серце, а також пацієнти із суттєво зниженим дихальним резервом, гіпоксією, гіперкапнією чи пригніченням дихання в анамнезі мають підвищений ризик пригнічення дихання, включаючи апное, навіть якщо застосовуються рекомендовані дози.

Літні, кахектичні або ослаблені пацієнти

Небезпечне для життя пригнічення дихання частіше виникає у літніх, кахектичних або ослаблених пацієнтів, оскільки у них можуть бути змінені фармакокінетика чи кліренс порівняно з молодшими та здоровішими пацієнтами. Таким пацієнтам потрібен ретельний нагляд, особливо під час початку введення та титрування ін’єкції налбуфіну гідрохлориду та при одночасному ін’єкційному введенні з іншими препаратами, які пригнічують дихання. Як альтернативу для цих пацієнтів розглядають можливість використання неопіоїдних анальгетиків.

Наднирковозалозна недостатність

Повідомлялося про випадки наднирковозалозної недостатності при застосуванні опіоїдів, частіше після прийому протягом більше ніж 1 місяць. Наднирковозалозна недостатність може проявлятися неспецифічними симптоми та ознаками, включаючи нудоту, блювання, анорексію, втомлюваність, слабкість, запаморочення та низький артеріальний тиск. У разі підозри на наднирковозалозну недостатність необхідно якнайшвидше встановити діагноз. Якщо все-таки було діагностовано наднирковозалозну недостатність, слід призначити фізіологічно замісні дози кортикостероїдів та припинити застосування опіоїдів для відновлення функції надниркових залоз. Лікування кортикостероїдами необхідно продовжувати, допоки не відновиться функція надниркових залоз. Можна спробувати інші опіоїди, оскільки відомо про деякі випадки використання інших опіоїдів без рецидиву наднирковозалозної недостатності. Наявна інформація не вказує на те, що якісь конкретні опіоїди вірогідно пов’язані з виникненням наднирковозалозної недостатності.

Застосування пацієнтам із підвищеним внутрішньочерепним тиском та черепно-мозковою травмою

Можливі ефекти від пригнічення дихання та здатність анальгетиків підвищувати тиск внутрішньочерепної рідини (внаслідок розширення судин після затримки CO2) можуть суттєво зрости за наявності травми голови, внутрішньочерепних уражень та підвищеного внутрішньочерепного тиску в анамнезі. Крім того, сильнодіючі анальгетики можуть викликати ефекти, які, в свою чергу, можуть маскувати симптоматику у пацієнтів із травмами голови. Тому ін’єкційний налбуфіну гідрохлорид за вказаних обставин можна застосовувати лише у разі критичної необхідності і з особливою обережністю.

Залежність, зловживання та неправильне застосування

Зловживання

Налбуфін має потенціал для зловживання, неналежного застосування, звикання та незаконного використання.

За усіма пацієнтами, які отримують опіоїди, слід встановити ретельне спостереження щодо ознак зловживання та залежності, оскільки застосування опіоїдних анальгетиків пов’язане з ризиком розвитку залежності, навіть при належному медичному застосуванні.

Налбуфін, як і інші опіоїди, може бути використаним у немедичних цілях у незаконних каналах поширення.

Заходами, що дозволяють обмежувати зловживання опіоїдними препаратами, є належна оцінка стану пацієнта, правильний підхід до призначення препаратів, періодична оцінка терапії.

Специфічні ризики, пов’язані зі зловживанням налбуфіну гідрохлоридом

Зловживання налбуфіну гідрохлоридом несе в собі ризик передозування та смерті. Ризик підвищується при зловживанні налбуфіну гідрохлоридом з алкоголем або іншими препаратами, що пригнічують ЦНС.

Зловживання парентеральними препаратами зазвичай пов’язане з передачею інфекційних захворювань, наприклад гепатиту та ВІЛ.

Залежність

При тривалій терапії опіоїдними аналгетиками може розвинутися як толерантність, так і залежність. Толерантність — це необхідність підвищення дози опіоїдних аналгетиків для підтримання певного ефекту, наприклад знеболення (за відсутності прогресування захворювання або інших зовнішніх факторів). Толерантність може бути спричинена як бажаними, так і побічними ефектами лікарських засобів, і для різних ефектів розвивається по-різному.

Фізична залежність призводить до розвитку симптомів відміни після раптового припинення застосування або значного зменшення дози препарату. Синдром відміни можна зменшити за допомогою препаратів з антагоністичною активністю до опіоїдних рецепторів (наприклад, налоксон, налмефен), аналгетиків, що належать до класу агоністів-антагоністів опіоїдних рецепторів (пентазоцин, буторфанол, налбуфін), або часткових агоністів (бупренорфін). Клінічно значущий ступінь фізичної залежності може проявитися тільки через кілька днів або навіть тижнів безперервного прийому опіоїдних аналгетиків.

Не рекомендується раптово припиняти застосування налбуфіну гідрохлориду (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Якщо пацієнт із фізичною залежністю раптово припиняє застосування лікарського засобу Нопаін-Н, у нього може виникнути синдром відміни. Симптомами цього синдрому можуть бути: неспокій, сльозотеча, ринорея, позіхання, підвищена пітливість, озноб, біль у м’язах та мідріаз. Також можуть розвиватися інші ознаки та симптоми, включаючи дратівливість, неспокоєм, болем у спині, болем у суглобах, слабкістю, спазмом м’язів живота, безсонням, нудотою, анорексією, блюванням, діареєю або підвищенням артеріального тиску, частоти дихальних рухів або пульсу.

Діти, народжені від жінок, які мають фізичну залежність від опіоїдних анальгетиків, також страждатимуть фізичною залежністю та можуть мати ускладнення дихання і симптоми відміни.

Абстиненція (синдром відміни)

Застосування налбуфіну гідрохлориду, змішаного агоніста-антагоніста опіоїдних рецепторів, пацієнтам, які отримують агоністи опіоїдних рецепторів, може зменшити знеболювальний ефект та/або прискорити симптоми абстиненції. Необхідно уникати одночасного застосування налбуфіну гідрохлориду з агоністами опіоїдних рецепторів.

Припинення застосування налбуфіну гідрохлориду у залежних пацієнтів здійснюється шляхом поступового зниження дози (див. розділ «Спосіб застосування та дози»). Таким пацієнтам не рекомендується раптове припинення застосування налбуфіну гідрохлориду.

Порушення функції нирок або печінки

Оскільки налбуфін метаболізується в печінці та виводиться нирками, ін’єкційний налбуфін у гідрохлорид слід застосовувати з обережністю пацієнтам із порушенням функції нирок або печінки та призначати у менших дозах.

Інфаркт міокарда

Як і всі сильнодіючі анальгетики, налбуфіну гідрохлорид слід застосовувати з обережністю пацієнтам з інфарктом міокарда та наявністю нудоти або блювання.

Операції на жовчних шляхах

Як і всі опіоїдні анальгетики, налбуфіну гідрохлорид слід застосовувати з обережністю пацієнтам, яким планується операція на жовчовивідних шляхах, оскільки це може спричинити спазм сфінктера Одді.

Серцево-судинна система

Під час застосування налбуфіну гідрохлориду при анестезії спостерігалася висока частота виникнення брадикардії у пацієнтів, які не отримували атропін до операції.

Інформація для пацієнтів

Серотоніновий синдром

Опіоїди можуть спричиняти рідкісний, але потенційно небезпечний для життя стан у разі супутнього прийому серотонінергічних препаратів. Пацієнтів треба попередити про симптоми серотонінового синдрому та про необхідність негайно звернутися за медичною допомогою у разі виникнення таких симптомів. Пацієнтів також слід проінструктувати про необхідність повідомити своєму лікарю, якщо вони приймають або планують приймати серотонінергічні препарати (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

• Налбуфіну гідрохлорид пов’язаний із седацією і може впливати на фізичні і розумові здібності, потрібні під час потенційно небезпечної діяльності, наприклад під час керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.
• Налбуфіну гідрохлорид має використовуватися тільки за призначення лікаря. Дозування і частоту прийому не слід збільшувати без попередньої консультації з лікарем, оскільки препарат може викликати психологічну або фізичну залежність.
• Прийом налбуфіну гідрохлориду сумісно з іншими опіоїдами та раптове припинення прийому налбуфіну гідрохлориду після тривалого застосування можуть викликати ознаки і симптоми відміни.

Лабораторні тести

Налбуфіну гідрохлорид в ін’єкціях може впливати на результати ферментативних методів виявлення опіоїдів залежно від специфічності/чутливості тесту. Рекомендується проконсультуватися з виробником тесту для отримання більш детальної інформації.

Пацієнти літнього віку

Пацієнти літнього віку (віком від 65 років) можуть мати підвищену чутливість до ін’єкцій налбуфіну гідрохлориду, що пов’язано з більшою частотою зниження печінкової, ниркової або серцевої функції, а також супутніх захворювань або іншої медикаментозної терапії. Слід з обережністю підбирати дозування для літніх пацієнтів, починаючи з нижньої межі діапазону дозування.

Пригнічення дихання є основним ризиком для пацієнтів похилого віку, які лікуються опіоїдами, і виникає після введення великих початкових доз у пацієнтів, які не мають толерантності до опіоїдів, або коли опіоїди застосовуються разом з іншими засобами, що пригнічують дихання. Необхідно повільно титрувати дозу ін’єкцій налбуфіну гідрохлориду для літніх пацієнтів.

Канцерогенез

Довгострокові дослідження канцерогенності проводилися на щурах та мишах при пероральному застосуванні у дозах до 200 мг/кг (1180 мг/м2) та 200 мг/кг (600 мг/м2) на добу відповідно. Не було отримано жодних доказів збільшення пухлин у досліджених тварин. Максимальна рекомендована доза для людини на добу становить 160 мг підшкірно, внутрішньом’язово чи внутрішньовенно, або приблизно 100 мг/м2/добу для пацієнта масою тіла 60 кг.

Мутагенез

Ін’єкції налбуфіну гідрохлориду не проявляли мутагенної активності в тесті AMES з чотирма бактеріальними штамами, у тесті HGPRT на яєчниках китайських хом’яків або у тесті сестринського хроматидного обміну. Однак ін’єкція налбуфіну гідрохлориду індукувала підвищену частоту мутацій в аналізі лімфоми мишей. Кластогенна активність не спостерігалася у мікроядерному тесті у мишей та в аналізі цитогенності кісткового мозку у щурів.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Вагітність

Тератогенні ефекти: були проведені репродуктивні дослідження на щурах шляхом підшкірного введення налбуфіну до 100 мг/кг/день або 590 мг/м2/день, що приблизно в 6 разів перевищує максимальну рекомендовану дозу для людини (МРДЛ), а також на кроликах шляхом внутрішньовенного введення налбуфіну до 32 мг/кг/день, або 378 мг/м2/день, що приблизно в 4 рази перевищує МРДЛ. Результати не виявили ознак токсичності для розвитку, включаючи тератогенність, або шкоди плоду. Проте адекватних і добре контрольованих досліджень за участю вагітних жінок не проводилося. Оскільки репродуктивні дослідження на тваринах не завжди дозволяють передбачити реакцію в людині, лікарський засіб слід застосовувати під час вагітності лише за крайньою необхідністю.

Нетератогенні ефекти: дослідження на щурах показали, що маса тіла новонароджених і показники їхньої виживаності були знижені при народженні та у постнатальний період у випадках, коли налбуфіну гідрохлорид вводили підшкірно самкам і самцям щурів до спарювання, протягом гестації та лактації або вагітним щурам протягом останньої третини гестації та протягом лактації в дозах, які приблизно в 4 рази перевищували максимальну рекомендовану дозу для людини.

Несприятливі реакції у плода/новонародженого

Повідомлялося про тяжку брадикардію у плода при застосуванні налбуфіну гідрохлориду під час пологів. Усунути ці ефекти можна, застосовуючи налоксон. Повідомлень про виникнення брадикардії у плода на ранніх строках вагітності немає, але все одно не виключається ймовірність її виникнення. Лікарський засіб слід застосовувати під час вагітності тільки у разі необхідності, коли потенційна користь для матері перевищує ризики для плода та за умови спостереження за станом плода для виявлення будь-якого несприятливого впливу.

Перейми та пологи

Побічні ефекти для плода та новонародженого, про які повідомлялося після введення налбуфіну матері під час пологів, включають виникнення брадикардії у плода, пригнічення дихання при народженні, апное, ціанозу та гіпотензії. Деякі з цих ефектів були небезпечними для життя. Введення налоксону матері під час пологів інколи усувало ці ефекти. Повідомлялося про виникнення тяжкої і тривалої брадикардії у плода. Траплялися випадки стійкого неврологічного ураження, пов’язаного з брадикардією плода. Спостерігалося постійне неврологічне ушкодження, пов’язане з брадикардією у плода. Також повідомлялося про синусоїдальну модель серцевого ритму у плода, пов’язану із застосуванням налбуфіну гідрохлориду. Лікарський засіб слід застосовувати під час переймів та пологів тільки при необхідності і тільки коли потенційна користь перевищує ризики для дитини. У разі застосування налбуфіну гідрохлориду слід спостерігати за новонародженими на предмет пригнічення дихання, апное, брадикардії та аритмій.

Опіоїди проникають через плаценту і можуть викликати пригнічення дихання та психофізіологічні ефекти у новонароджених. Проникнення налбуфіну гідрохлориду через плаценту є значним, швидким та змінним із співвідношенням кількостей у матері і плода від 1:0,37 до 1:6. Щоб усунути викликане опіоїдом пригнічення дихання у новонародженої дитини, необхідне застосування опіоїдного антагоніста налоксону. У разі існування інших альтернативних методів знеболення налбуфіну гідрохлорид не рекомендується застосовувати вагітним під час або безпосередньо перед пологами. Опіоїдні аналгетики, у тому числі налбуфіну гідрохлорид, можуть подовжити пологи, оскільки під їхнім впливом тимчасово зменшується сила, тривалість і частота скорочень матки. Проте цей ефект не є послідовним і може бути компенсований збільшенням швидкості розширення шийки матки, що скорочує час пологів. Необхідно спостерігати за новонародженими, які піддаються впливу опіоїдних анальгетиків під час пологів, на предмет наявності ознак надмірного седативного ефекту та пригнічення дихання.

Годування груддю

Деякі дані свідчать про те, що налбуфіну гідрохлорид виділяється у материнське молоко, але лише в невеликій кількості (менше 1 % від введеної дози) і з клінічно незначним ефектом.

Немовлята, які зазнали впливу налбуфіну гідрохлориду через материнське молоко, повинні перебувати під спостереженням на предмет надмірної седації та пригнічення дихання. Симптоми відміни можуть виникати у немовлят на грудному вигодовуванні, коли мати припиняє прийом опіоїдного анальгетика або припиняє годування грудьми.

Фертильність

У дослідженнях на тваринах при підшкірному введенні доз до 56 мг/кг/добу або 330 мг/м2/добу не спостерігалося ніяких несприятливих ефектів з боку чоловічої та жіночої фертильності.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами. Лікарський засіб може погіршити розумові або фізичні здібності, потрібні під час потенційно небезпечної діяльності, тому в період лікування амбулаторним пацієнтам рекомендується утримуватися від керування автотранспортом і роботи з іншими механізмами.

Після надання невідкладної медичної допомоги пацієнтів утримують під наглядом до повного зникнення наслідків прийому налбуфіну гідрохлориду, які можуть вплинути на здатність керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.

Способ применения и дозы

Важные указания по дозировке и способу применения

Препарат должен вводить только медицинский персонал, прошедший специальную подготовку по применению внутривенных анестетиков и тактике управления респираторными эффектами сильнодействующих опиоидов. Обязательно наличие в непосредственной доступности налоксона, соответствующего реанимационного и интубационного оборудования, а также кислорода.

Дозировка для каждого пациента должна быть индивидуальной, с учётом тяжести болевого синдрома, реакции пациента на препарат, предыдущего опыта обезболивающей терапии и факторов риска зависимости, злоупотребления и неправильного применения.

Дозировка зависит от массы тела пациента. Следует соблюдать осторожность, чтобы избежать ошибок в дозировке из-за путаницы между миллиграммами (мг) и миллилитрами (мл), что может привести к случаю передозировки (см. дозировку в Таблице 1 ниже).

Необходимо тщательно наблюдать за пациентами на предмет угнетения дыхания, особенно в первые 24–72 часа после начала терапии и после увеличения дозы препарата, и соответствующим образом корректировать дозировку.

Перед введением препарата следует визуально проверить ампулы на наличие посторонних частиц и изменение цвета раствора.

Начальная доза

Обычная рекомендуемая доза для взрослых составляет 10–20 мг налбуфина гидрохлорида для пациентов с массой тела 70 кг, что эквивалентно 0,1–0,3 мг/кг массы тела, вводимая подкожно, внутримышечно или внутривенно; при необходимости эту дозу можно повторить через 3–6 часов. Дозу следует корректировать в зависимости от степени тяжести боли, физического состояния пациента и одновременного применения других лекарственных средств (см. раздел «Особенности применения»). Для пациентов, у которых отсутствует толерантность к налбуфину гидрохлориду, максимальная рекомендуемая разовая доза не должна превышать 20 мг, а максимальная общая суточная доза — 160 мг.

Таблица 1: Таблица дозировок для взрослых пациентов:

Доза на введение	Максимальная разовая доза	Максимальный объем на введение	Максимальная суточная доза	Максимальный объем суточной дозы
0,1 – 0,3 мг/кг	20 мг	2 мл	160 мг	16 мл

Применение лекарственного средства Нопаин-Н в качестве дополнительного препарата для сбалансированной анестезии требует применения более высоких доз, чем рекомендуется для обезболивания. Индукционные дозы гидрохлорида налбуфина составляют от 0,3 мг/кг до 3 мг/кг внутривенно, которые следует вводить в течение 10–15 минут, а поддерживающие дозы — 0,25–0,5 мг/кг в виде однократного внутривенного введения по необходимости. Применение гидрохлорида налбуфина может сопровождаться угнетением дыхания, которое можно устранить с помощью антагониста опиоидов гидрохлорида налоксона.

Постепенное увеличение дозы и поддерживающая терапия

Постепенное увеличение дозы гидрохлорида налбуфина проводят индивидуально до достижения дозы, обеспечивающей адекватную анальгезию и минимизирующую побочные реакции. Необходимо постоянно контролировать состояние пациентов, получающих гидрохлорид налбуфина, с целью оценки интенсивности боли и относительной частоты побочных реакций, а также с целью мониторинга развития зависимости, злоупотребления или неправильного применения. Важна постоянная коммуникация между врачом, другими медицинскими работниками, пациентом и лицом, осуществляющим уход, в период изменения потребности в дозе анальгетика, включая начальное титрование.

Если после стабилизации дозы интенсивность боли увеличивается, необходимо определить источник боли, прежде чем увеличивать дозу гидрохлорида налбуфина. Если наблюдаются нежелательные побочные реакции, связанные с опиоидами, следует рассмотреть возможность снижения дозы. Необходимо скорректировать дозировку с целью достижения соответствующего соотношения между лечением боли и побочными эффектами, связанными с опиоидами.

Прекращение приема лекарственного средства Нопаин-Н

Когда пациент, регулярно принимавший гидрохлорид налбуфина и имеющий физическую зависимость, больше не нуждается в терапии гидрохлоридом налбуфина, рекомендуется постепенно снижать дозу препарата на 25–50 % каждые 2–4 дня, при этом тщательно наблюдая за состоянием пациента на предмет признаков и симптомов абстиненции. Если у пациента появляются эти признаки или симптомы, необходимо сначала увеличить дозу до предыдущего уровня, а затем постепенно снижать её путем увеличения интервала между введениями или путем уменьшения величины дозы, или тем и другим одновременно. Не следует резко прекращать применение гидрохлорида налбуфина у пациентов с физической зависимостью (см. раздел «Особенности применения»).

Дети. Безопасность и эффективность у педиатрических пациентов (в возрасте до 18 лет) не установлены.

Передозировка

Клиническая картина

Острая передозировка лекарственного средства может проявляться угнетением дыхания и дисфорией.

Острая передозировка при одновременном применении гидрохлорида налбуфина с другими опиоидами или препаратами, угнетающими ЦНС, может проявляться угнетением дыхания,

сонливостью, переходящей в ступор или кому, слабостью скелетных мышц, холодной и липкой кожей, сужением зрачков, а в некоторых случаях — отеком легких, брадикардией, артериальной гипотензией, частичной или полной обструкцией дыхательных путей, атипичным храпом и смертью. В случаях передозировки при гипоксии может наблюдаться выраженный мидриаз, а не миоз.

Лечение передозировки

В случае передозировки первоочередными мерами являются восстановление проходимости и защита дыхательных путей, а также, при необходимости, проведение вспомогательной или контролируемой вентиляции легких. При оказании помощи при циркуляторном шоке и отеке легких применяют другие поддерживающие мероприятия (включая применение кислорода и вазопрессоров) по показаниям. Остановка сердца или аритмия требуют расширенных методов поддержания жизнедеятельности.

Антагонисты опиоидов — налоксон или налмефен — являются специфическими антидотами против респираторного угнетения дыхания вследствие передозировки опиоидами. При клинически значимом угнетении дыхания или кровообращения, вызванном передозировкой гидрохлорида налбуфина, необходимо вводить антагонист опиоидов. Антагонисты опиоидов не следует применять при отсутствии клинически значимого угнетения дыхания или кровообращения, вызванного передозировкой гидрохлорида налбуфина.

Поскольку ожидается, что продолжительность действия антагонистов опиоидов будет короче, чем продолжительность действия налбуфина, необходимо тщательно наблюдать за состоянием пациента до восстановления спонтанного дыхания. Если ответ на опиоидный антагонист неоптимален или кратковременен, необходимо ввести дополнительный антагонист в соответствии с инструкцией по медицинскому применению препарата.

У лиц с физической зависимостью от опиоидов введение рекомендованной обычной дозы антагониста ускоряет развитие острого синдрома отмены. Тяжесть симптомов абстиненции будет зависеть от степени физической зависимости и дозы введенного антагониста. Если принято решение о лечении тяжелой дыхательной недостаточности у физически зависимого пациента, введение антагониста следует начинать осторожно и титровать меньшими, чем обычно, дозами антагониста.

Побочные реакции

Наиболее частой побочной реакцией у пациентов, получавших лечение в клинических исследованиях с применением налбуфина гидрохлорида в инъекциях, была седация (36 %).

Менее частые реакции: потливость/липкость (9 %), тошнота/рвота (6 %), головокружение/вертиго (5 %), сухость во рту (4 %) и головная боль (3 %).

Другие побочные реакции, возникавшие с частотой 1 % или менее, были следующими.

Со стороны нервной системы: тревожность, депрессия, беспокойство, плач, эйфория, затуманенность сознания, враждебность, необычные сновидения, спутанность сознания, обморок, галлюцинации, дисфория, ощущение тяжести, онемение, покалывание, нереальность. Частота возникновения психотомиметических эффектов, таких как нереальность, деперсонализация, бред, дисфория и галлюцинации, была ниже, чем при применении пентазоцина.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: гипертензия, гипотензия, брадикардия, тахикардия.

Со стороны дыхательной системы, органов грудной клетки и средостения: угнетение дыхания, одышка, астма.

Со стороны желудочно-кишечного тракта: спазмы в животе, горький привкус во рту, диспепсия.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки: зуд, жжение, крапивница.

Со стороны иммунной системы: анафилактические/анафилактоидные и другие серьезные реакции гиперчувствительности, которые могут требовать немедленной поддерживающей медицинской помощи. Эти реакции могут включать шок, респираторный дистресс-синдром, остановку дыхания, брадикардию, остановку сердца, гипотензию, отек гортани. Некоторые из этих аллергических реакций могут быть опасными для жизни. Другие сообщения о реакциях аллергического типа включают стридор, бронхоспазм, хрипы, отеки, сыпь, зуд, тошноту, рвоту, повышенную потливость, слабость и дрожь.

Прочие: затрудненное речеобразование, императивные позывы к мочеиспусканию, нечеткость зрения, покраснение, ощущение жара.

Опыт после регистрации применения

В связи с характером и ограничениями спонтанных сообщений причинно-следственная связь не была установлена для нижеперечисленных нежелательных явлений, наблюдавшихся при применении инъекций налбуфина гидрохлорида: боль в животе, пирексия, угнетение или потеря сознания, сонливость, тремор, тревожность, отек легких, возбуждение, судороги и реакции в месте инъекции, такие как боль, отек, покраснение, жжение и ощущение жара. Сообщалось о случаях летального исхода вследствие тяжелых аллергических реакций на инъекции налбуфина гидрохлорида.

Известны случаи смерти плода, когда матери получали инъекцию налбуфина гидрохлорида во время родов.

Серотониновый синдром: сообщалось о случаях серотонинового синдрома — потенциально опасного для жизни состояния — при одновременном применении опиоидов и серотонинергических препаратов.

Надпочечниковая недостаточность: сообщалось о случаях надпочечниковой недостаточности при применении опиоидов, чаще всего после более чем 1 месяца применения.

Сообщения о подозреваемых побочных реакциях

Сообщения о побочных реакциях после регистрации лекарственного средства имеют важное значение. Это позволяет осуществлять мониторинг соотношения польза/риск при применении данного лекарственного средства. Медицинским и фармацевтическим работникам, а также пациентам или их законным представителям следует сообщать обо всех случаях подозреваемых побочных реакций и отсутствия эффективности лекарственного средства через Автоматизированную информационную систему по фармаконадзору по ссылке: https://aisf.dec.gov.ua.

Срок годности. 2 года.

Не применять лекарственное средство после истечения срока годности, указанного на упаковке.

Условия хранения. Хранить в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 ºС.

Хранить в недоступном для детей месте.

Несовместимость. Не следует смешивать лекарственное средство с другими инъекционными растворами в одном шприце.

Упаковка.

По 1 мл в ампуле полиэтиленовой. По 10 ампул в пачке из картона.

По 2 мл в ампуле полиэтиленовой. По 5 или 10 ампул в пачке из картона.

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель. ООО «ФАРМАСЕЛ».

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.

Украина, 07408, Киевская обл., Броварской р-н, с. Квитневое, ул. Прорізна, 3.