Альфарекин®

ИНСТРУКЦИЯ по медицинскому применению лекарственного средства АЛЬФАРЕКИН® (ALPHAREKIN®)

Состав:

действующее вещество: интерферон альфа-2b рекомбинантный человеческий,

1 флакон содержит интерферона альфа-2b рекомбинантного человеческого 1 млн МЕ;

вспомогательные вещества: натрия хлорид, декстран 70, калия дигидрофосфат, натрия гидрофосфат безводный.

Лекарственная форма. Лиофилизат для приготовления раствора для инъекций.

Основные физико-химические свойства: лиофилизированный порошок или пористая масса белого цвета, гигроскопичный.

Фармакотерапевтическая группа.

Иммунностимуляторы. Интерферон альфа-2b. Код АТХ L03A B05.

Фармакологические свойства

Фармакодинамика.

Альфарекин® — лекарственная форма рекомбинантного интерферона альфа-2b человека. Рекомбинантный интерферон альфа-2b — это высокоочищенный, растворимый в воде белок с молекулярной массой 19300 дальтон, синтезируемый клетками кишечной палочки на основе гена, кодирующего продукт, идентичный интерферону альфа-2b человека, с использованием фагозависимой генно-инженерной биотехнологии. Специфическая активность Альфарекина® измеряется в международных единицах. Препарат выпускают в форме лиофилизата.

Альфарекин®, как и природный лейкоцитарный интерферон, обладает тремя основными видами биологической активности: иммуномодулирующей, противовирусной и противоопухолевой.

Механизм действия Альфарекина® основан на том, что интерферон, связываясь с соответствующими рецепторами клеток организма, индуцирует комплекс внутриклеточных механизмов, приводящих к образованию ферментов, препятствующих репликации вирусов, повышающих фагоцитарную активность макрофагов, специфическую цитотоксичность лимфоцитов по отношению к клеткам-мишеням, а также ингибирующих пролиферацию метастазирующих клеток.

Фармакокинетика.

Не изучалась.

Клинические характеристики.

Показания.

Альфарекин® применяют в комплексной терапии при:

• остром и хроническом вирусном гепатите В (средней тяжести и тяжелом);
• хроническом гепатите С;
• острых вирусных, бактериальных и смешанных инфекциях (в том числе при острой респираторной вирусной инфекции у детей, включая новорожденных, остром диарейном синдроме у новорожденных);
• острых и хронических септических заболеваниях вирусной и бактериальной природы, включая диссеминированные формы острого и хронического сепсиса;
• герпетических инфекциях различной локализации: опоясывающий лишай, множественные кожные герпетические высыпания; генитальная герпетическая инфекция; герпетические кератоконъюнктивиты и кератоувеиты, острый герпетический стоматит у детей;
• хроническом урогенитальном хламидиозе;
• поражениях нервной системы с моно- и полирадикулярными болевыми синдромами;
• рассеянном склерозе;
• папилломатозе гортани;
• меланоме кожи и глаза; саркоме Капоши, миеломной болезни; хроническом миелоидном лейкозе, болезни волосатых клеток, неходжкинских злокачественных лимфомах, в частности при фолликулярной лимфоме.

Противопоказания.

• Повышенная чувствительность к интерферону альфа-2b или другим компонентам лекарственного средства;
• тяжелые заболевания сердечно-сосудистой системы (в т.ч. сердечная недостаточность в стадии декомпенсации, недавно перенесенный инфаркт миокарда, тяжелая аритмия);
• тяжелая дисфункция почек или печени, в т.ч. обусловленная метастазами;
• эпилепсия и/или другие нарушения со стороны центральной нервной системы (ЦНС) (в т.ч. функциональные);
• хронический гепатит с декомпенсированным циррозом печени;
• хронический гепатит у пациентов, проходящих или недавно прошедших курс лечения иммуносупрессивными препаратами, кроме кратковременного курса терапии кортикостероидами;
• аутоиммунный гепатит или аутоиммунное заболевание в анамнезе; противопоказано применение реципиентам трансплантата после иммуносупрессивной терапии;
• заболевания щитовидной железы, не поддающиеся контролю традиционными методами лечения;
• наличие тяжелых висцеральных нарушений у пациентов с саркомой Капоши;
• псориаз, саркоидоз, если потенциальная польза не превышает потенциальный риск;
• комбинация лекарственного средства Альфарекин® с телбивудином;
• период беременности (безопасность применения препарата в период беременности не установлена).

Дети и подростки

Тяжелое психическое состояние, особенно тяжелая депрессия, суицидальные мысли или попытки суицида, в настоящем или в анамнезе.

Комбинированная терапия с рибавирином

При применении лекарственного средства Альфарекин® и рибавирина в составе комбинированной терапии хронического гепатита С следует также учитывать противопоказания к применению рибавирина.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Поскольку интерферон альфа изменяет клеточный метаболизм, существует потенциальная возможность модификации действия других лекарственных средств. Могут изменяться окислительные метаболические процессы, что необходимо учитывать при одновременном назначении препаратов, метаболизирующихся этим путем (циметидин, фенитоин, варфарин, теофиллин, аминофиллин, диазепам, пропранолол). Концентрацию теофиллина в сыворотке крови необходимо контролировать и при необходимости корректировать режим дозирования.

С осторожностью следует применять препарат одновременно с опиоидными лекарственными средствами, анальгетиками, снотворными и седативными препаратами (потенциально вызывают миелосупрессивный эффект).

Легочные нарушения, инфильтраты, пневмония (в некоторых случаях со смертельным исходом) редко наблюдались у пациентов, получавших лечение интерфероном альфа. Этиология не была установлена. О таких симптомах чаще сообщалось при одновременном применении «шосайкото» (shosaikoto) (китайского травяного препарата) вместе с интерфероном альфа.

При применении препарата в комбинации с химиотерапевтическими препаратами (цитарарабин, доксорубицин, тенипозид, циклофосфамид) повышается риск развития угрожающих жизни токсических эффектов (их тяжести и продолжительности).

Синергизм побочных эффектов (по отношению к количеству лейкоцитов) описан при совместном применении интерферона альфа и зидовудина. У пациентов, получавших эти препараты одновременно, частота развития нейтропении была выше, чем у тех, кто лечился только зидовудином.

Если Альфарекин® вводят в комбинации с рибавирином пациентам с хроническим гепатитом С, см. также инструкцию по медицинскому применению рибавирина.

Клиническое исследование комбинации телбивудина 600 мг в сутки с пегилированным интерфероном альфа-2а 180 мкг один раз в неделю подкожно показало, что данная комбинация связана с повышенным риском развития периферической нейропатии. Механизм развития этой реакции неизвестен. Кроме того, безопасность и эффективность телбивудина в сочетании с интерферонами для лечения хронического гепатита В не продемонстрированы. Поэтому комбинация лекарственного средства Альфарекин® с телбивудином противопоказана.

Особливості застосування.

Альфарекін® слід застосовувати під наглядом лікаря. Пацієнтів слід проінформувати про переваги такої терапії та можливі побічні реакції.

Якщо побічна дія не слабшає або посилюється, дозу лікарського засобу знижують до 50 % або припиняють лікування. Залежно від індивідуальної чутливості та призначеної дози препарату у пацієнтів можливе уповільнення швидкості психомоторних реакцій, що проявляється сонливістю, слабкістю, підвищеною втомлюваністю.

Лихоманка

Оскільки лихоманка може спостерігатись в межах грипоподібного синдрому, який є звичайним явищем під час терапії інтерфероном, то слід виключити інші чинники постійної лихоманки. Рекомендується застосовувати лікарський засіб на тлі антигістамінної та жарознижувальної терапії.

Необхідність відповідної гідратації

При лікуванні препаратом необхідно забезпечити адекватну гідратацію організму, оскільки в деяких пацієнтів проявляється гіпотонія, пов’язана зі зневодненням організму.

Реакції гіперчутливості

При розвитку реакції гіперчутливості негайного типу (кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія) лікарський засіб слід негайно відмінити та вжити відповідних заходів. Скороминучий висип не потребує відміни терапії.

Психічні порушення та порушення з боку центральної нервової системи (ЦНС)

У деяких пацієнтів під час терапії препаратами інтерферону альфа-2b і навіть після припинення курсу лікування, в основному протягом наступних 6 місяців, спостерігались тяжкі побічні реакції з боку ЦНС, особливо депресія, суїцидальні думки та спроба самогубства. У дітей та підлітків, які проходили курс лікування препаратами інтерферону альфа-2b у комбінації з рибавірином, суїцидальні думки та спроби самогубства спостерігались набагато частіше, ніж у дорослих (2,4 % проти 1 %), під час лікування та протягом 6 місяців після закінчення терапії. Як і в дорослих, у дітей та підлітків з’являлись інші побічні реакції з боку психіки (наприклад депресія, емоціональна неврівноваженість та сонливість). Інші небажані реакції з боку ЦНС, включаючи агресивну поведінку (іноді спрямовану проти інших осіб, наприклад думки про вбивство), біполярні порушення, манію, сплутаність свідомості та зміни психічного стану, спостерігались при лікуванні інтерферонами альфа. За пацієнтами слід уважно спостерігати для виявлення будь-яких ознак або симптомів психічних розладів. Якщо такі симптоми з’являються, лікар повинен зважати на потенційну серйозність цих небажаних ефектів та прийняти рішення щодо необхідності адекватного лікування. Якщо симптоми психічних порушень тривають чи погіршуються або виникають суїцидальні думки чи спостерігається агресивна поведінка стосовно інших, рекомендується припинити лікування препаратом Альфарекін® та надати пацієнту відповідну психіатричну допомогу.

Пацієнти з тяжкими психічними станами, в тому числі в анамнезі

Якщо лікування інтерфероном альфа-2b призначено як необхідне дорослим з тяжкими психічними станами, в тому числі в анамнезі, то воно починається тільки після проведення відповідної індивідуальної діагностики та терапевтичного лікування психічного стану.

Застосування інтерферону альфа-2b дітям та підліткам з тяжкими психічними станами, в тому числі в анамнезі, протипоказане.

Пацієнти, які застосовують наркотичні речовини/ зловживають наркотичними речовинами

Пацієнти, інфіковані вірусом гепатиту С (ВГС), що вживають наркотичні речовини (алкоголь, канабіс та ін.), мають підвищений ризик розвитку психічних розладів або загострення вже наявних психічних розладів при лікуванні інтерфероном альфа. Якщо лікування з використанням інтерферону альфа є необхідним для цих пацієнтів, перед початком терапії потрібно визначити наявність супутніх психічних захворювань та оцінити можливість використання інших речовин. За необхідності, потрібно залучати лікаря-психіатра або нарколога, щоб оцінити та ретельно спостерігати за станом пацієнта під час терапії і навіть після припинення лікування та своєчасно призначати засоби для корекції відповідних станів. При лікуванні препаратом вживання алкоголю має бути виключено.

Коінфекція ВІЛ та вірусом гепатиту С

У пацієнтів, коінфікованих ВІЛ, які проходять курс високоактивної антиретровірусної терапії (ВААРТ), зростає ризик виникнення лактоацидозу. З обережністю слід додавати лікування препаратом Альфарекін® і рибавірином до ВААРТ. У пацієнтів, які отримують Альфарекін® та рибавірин у складі комбінованої терапії і зидовудин, підвищується ризик розвитку анемії.

У коінфікованих пацієнтів з цирозом, які отримують ВААРТ, зростає ризик виникнення печінкової декомпенсації та смерті. Додаткове застосування інтерферонів альфа, окремо або в комбінації з рибавірином, підвищує вищезазначений ризик у цієї категорії хворих.

Коінфекція вірусами гепатиту В і С

Виявлені випадки повторної активації гепатиту В (деякі з важкими наслідками) у пацієнтів, коінфікованих вірусами гепатиту В (ВГВ) і С (ВГС), які лікувалися препаратами інтерферону. Частота такої повторної активації була низькою. Всі пацієнти повинні проходити обстеження на гепатит В перед початком лікування інтерфероном гепатиту С. Надалі пацієнтів, коінфікованих гепатитами В і С, слід контролювати і лікувати відповідно до поточних клінічних рекомендацій.

Порушення щитоподібної залози

Нечасто у дорослих пацієнтів, які отримували терапію інтерфероном альфа-2b при вірусному гепатиті С, спостерігались порушення з боку щитоподібної залози, зокрема гіпотиреоз або гіпертиреоз (у 2,8 % пацієнтів під час клінічних випробувань). Порушення функції щитоподібної залози контролювалося відповідною традиційною терапією. Механізм, за допомогою якого Альфарекін® може впливати на тиреоїдний статус, невідомий. Перед призначенням лікарського засобу на тривалий час у дозах 3 млн МО та вище рекомендовано дослідження функції щитоподібної залози. Препарат можна починати застосовувати за умови, що рівень тиреотропного гормону (ТТГ) знаходиться у межах норми. Якщо виявлено зміни рівня ТТГ, слід провести відповідну терапію. Починати лікування препаратом Альфарекін® можна за умови, що вміст ТТГ вдається підтримувати на нормальному рівні. У процесі лікування також доцільно контролювати рівень ТТГ. При появі симптомів порушення функції щитоподібної залози на фоні лікування препаратом Альфарекін® необхідно визначити рівень ТТГ. При наявності порушення функції щитоподібної залози лікування цим препаратом можна продовжувати, якщо показник ТТГ вдається підтримувати на нормальному рівні. Після припинення терапії функція щитоподібної залози, порушена в результаті введення лікарського засобу, не відновлюється.

Додаткове спостереження за станом щитоподібної залози у дітей та підлітків

У дітей та підлітків при тривалому лікуванні препаратами інтерферону слід контролювати функцію щитоподібної залози кожні 3 місяці (зокрема визначати рівень ТТГ).

Лабораторні дослідження

Усім пацієнтам перед початком та регулярно під час лікування необхідно проводити розгорнутий аналіз периферичної крові з обов’язковим якісним та кількісним дослідженням показників крові, а також біохімічний аналіз крові, включаючи визначення вмісту електролітів, кальцію, печінкових ферментів, білірубіну та креатиніну. У всіх пацієнтів, які отримують лікарський засіб, необхідно ретельно контролювати рівень альбуміну в сироватці крові та протромбіновий час.

Під час терапії пацієнтів із хронічним гепатитом В або С рекомендується така схема контролю лабораторних показників: 1, 2, 4, 8, 12, 16-й тиждень і потім 1 раз на два місяці впродовж усього курсу лікування. Якщо рівень аланінамінотрансферази (АЛТ) підвищується вдвічі або більше порівняно з початком терапії, лікування препаратом Альфарекін® можна продовжити за умови відсутності ознак печінкової недостатності. У цьому випадку визначення рівня АЛТ, протромбінового часу, рівня лужної фосфатази, альбуміну та білірубіну потрібно проводити кожні 2 тижні.

У пацієнтів із злоякісною меланомою функцію печінки та кількість лейкоцитів (лейкоцитарну формулу) слід контролювати щотижня під час індукції ремісії і щомісяця при проведенні підтримувальної терапії.

При мієломному захворюванні необхідний періодичний контроль функції нирок.

Гіпертригліцеридемія

При лікуванні препаратами інтерферону альфа спостерігалась гіпертригліцеридемія та загострення гіпертригліцеридемії, іноді тяжке, тому рекомендується здійснювати контроль за рівнями ліпідів.

Побічні ефекти, в тому числі пролонгація коагуляційних маркерів та порушення функції печінки

Тяжкі та середньої тяжкості побічні ефекти можуть вимагати коригування схеми дозування або в деяких випадках припинення терапії лікарським засобом Альфарекін®. Препарати інтерферону альфа підвищують ризик декомпенсації печінкової функції і смерті у хворих на цироз печінки. Припинення лікування препаратом рекомендується пацієнтам з хронічним гепатитом, у яких відбувається пролонгація коагуляційних маркерів, що може свідчити про печінкову недостатність. За кожним пацієнтом, у якого розвиваються відхилення функцій печінки під час лікування препаратом Альфарекін®, необхідно уважно спостерігати, а у разі подальшого розвитку симптомів слід припинити терапію. Необхідно ретельно контролювати рівень печінкових ферментів та стан функції печінки у хворих з цирозом.

Комбінована терапія з рибавірином

При проведенні комбінованої терапії з рибавірином необхідно враховувати застереження щодо застосування рибавірину.

При застосуванні під час вагітності рибавірин викликає серйозні вроджені вади. Пацієнтам, які приймають Альфарекін® в комбінації з рибавірином, слід уникати вагітності. Жінки репродуктивного віку повинні використовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування та протягом 4 місяців після закінчення лікування. Пацієнти чоловічої статі та їхні партнерки повинні використовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування та протягом 7 місяців після закінчення лікування.

Супутня хіміотерапія

Застосування інтерферону альфа у комбінації з іншими хіміотерапевтичними засобами (наприклад, Ara-C, циклофосфамід, доксорубіцин, теніпозид) збільшує ризик токсичності, що може становити загрозу життю. Найбільш частими побічними ефектами, які становлять загрозу життю, є запалення слизової оболонки, діарея, нейтропенія, ниркова недостатність та електролітні порушення. Через ризик збільшення токсичності потрібний ретельний підбір доз лікарського засобу Альфарекін® для супутнього застосування з хіміотерапевтичними засобами. Якщо Альфарекін® застосовують разом з гідроксисечовиною, можливе збільшення частоти та тяжкості шкірного васкуліту.

Аутоантитіла та аутоімунні розлади

При лікуванні інтерферонами альфа спостерігалось виникнення аутоантитіл та аутоімунних розладів. Пацієнти, схильні до виникнення аутоімунних розладів, належать до групи підвищеного ризику. Пацієнтам з ознаками аутоімунних розладів потрібен постійний нагляд, а також слід повторно проводити оцінку користі і ризику подальшого проведення терапії інтерфероном. У пацієнтів з хронічним гепатитом С, яких лікували інтерфероном, спостерігались випадки синдрому Фогта — Коянаги — Харада (ФКХ). Цей синдром є гранулематозним запальним порушенням, яке вражає очі, систему слуху, мозкові оболонки та шкіру. Якщо очікується поява синдрому ФКХ, то слід припинити противірусне лікування та розглянути можливість терапії кортикостероїдами.

Пацієнти з виснажливими захворюваннями

Альфарекін® слід обережно застосовувати пацієнтам з хронічними виснажливими захворюваннями, такими як легеневі захворювання в анамнезі (наприклад хронічні обструктивні легеневі захворювання), та пацієнтам з цукровим діабетом, схильними до кетоацидозу. Також слід уважно спостерігати за пацієнтами з коагуляційними порушеннями (наприклад, тромбофлебіт, тромбоемболія легеневої артерії) або тяжкою мієлосупресією.

Пацієнти з кардіологічними порушеннями

Свідчення прямої кардіотоксичності інтерферону відсутні, однак існує ймовірність, що гіпертермія та озноб, які часто супроводжують лікування, можуть спричиняти загострення наявних серцевих захворювань. При наявності в анамнезі хронічної серцевої недостатності, інфаркту міокарда та/або при аритміях, в тому числі в анамнезі, лікування інтерфероном альфа-2b слід проводити під суворим контролем лікаря. Пацієнтам із кардіологічними захворюваннями в анамнезі та/або з прогресуючою стадією раку рекомендується проводити ЕКГ до та під час курсу лікування. Порушення ритму серця (головним чином, суправентрикулярне) зазвичай відповідає на традиційну терапію, проте може вимагати припинення лікування препаратом. Даних щодо застосування комбінованої терапії дітям та підліткам з кардіологічними захворюваннями в анамнезі немає.

Гіпотонія

Гіпотонія може виникати під час курсу терапії препаратом та впродовж двох днів після проведення терапії і може вимагати додаткового лікування.

Порушення з боку органів дихання

Зрідка у пацієнтів, що отримували інтерферон альфа, в легенях розвивалися інфільтрати, пневмоніти та пневмонія, у тому числі з летальним наслідком. Етіологія цих явищ не визначена. Також ці симптоми спостерігались при застосуванні «шосайкото» (shosaikoto) (китайського трав’яного лікарського засобу) разом із інтерфероном альфа. З появою лихоманки, кашлю, задишки та інших респіраторних симптомів у всіх пацієнтів варто проводити рентгенографію грудної клітки. За наявності інфільтратів на рентгенограмах чи ознак порушення функції легень потрібен постійний нагляд за пацієнтами, а у разі необхідності — відміна інтерферону альфа. Незважаючи на те, що такі симптоми частіше спостерігались у пацієнтів з хронічним гепатитом С, які приймали інтерферон альфа, у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які проходили курс лікування інтерфероном альфа, також були зафіксовані ці симптоми. Негайне припинення прийому інтерферону альфа та лікування кортикостероїдами сприяє зникненню побічних явищ з боку легень.

Оглушення, кома та енцефалопатія

У деяких пацієнтів, в основному похилого віку, які приймали більш високі дози препарату, спостерігались випадки оглушення та коми, в тому числі випадки енцефалопатії. Ці ефекти, в основному, оборотні, повне позбавлення від них у деяких пацієнтів займає до трьох тижнів. При прийомі високих доз препарату напади трапляються дуже рідко.

Побічні явища з боку органів зору

В деяких випадках після лікування інтерферонами альфа спостерігались побічні явища з боку органів зору, в тому числі крововиливи в сітківку, «ватні» плями на сітківці, серозне відшарування сітківки, обструкція артерії або вени сітківки. Всі пацієнти до початку терапії повинні пройти офтальмологічне обстеження. У всіх пацієнтів, що скаржаться на зниження гостроти зору чи обмеження полів зору та мають інші офтальмологічні симптоми під час лікування препаратом Альфарекін®, необхідно негайно провести повне офтальмологічне обстеження. Періодичні офтальмологічні обстеження під час терапії лікарським засобом Альфарекін® особливо рекомендується проводити пацієнтам з порушеннями, які можуть бути пов’язані з ретинопатією, такими як цукровий діабет чи артеріальна гіпертензія. Слід припинити лікування препаратом у разі появи нових чи погіршення наявних офтальмологічних порушень.

Дентальні та періодонтальні порушення

Повідомлялося про розвиток дентальних та періодонтальних порушень, що можуть спричинювати втрату зубів, у пацієнтів, які отримували комбіновану терапію препаратами інтерферону альфа та рибавірином. Сухість у роті під час довготривалої комбінованої терапії інтерфероном альфа та рибавірином може призводити до пошкодження зубів та слизової оболонки рота. Пацієнтам слід рекомендувати ретельно чистити зуби 2 рази на день та регулярно проходити стоматологічне обстеження. Пацієнтам слід рекомендувати ретельно споліскувати ротову порожнину після виникнення блювання.

Пацієнти з псоріазом та саркоїдозом

З огляду на дані про те, що інтерферон альфа загострює наявний псоріаз та саркоїдоз, пацієнтам з цими захворюваннями рекомендується застосовувати Альфарекін® лише у разі, якщо потенційна користь перевищує потенційний ризик.

Відторгнення трансплантата нирки та печінки

За попередніми даними, терапія інтерфероном альфа може бути пов’язана з підвищенням частоти відторгнення трансплантата нирки. Також були зафіксовані випадки відторгнення трансплантата печінки на фоні застосування препаратів інтерферону. У хворих після трансплантації органів або кісткового мозку медикаментозна імуносупресія може бути менш ефективною, оскільки інтерферони стимулюють імунну систему.

Вплив на фертильність

Інтерферон може знижувати фертильність. Повідомлялось про зниження концентрацій естрадіолу та прогестерону в сироватці крові жінок, які отримували людський лейкоцитарний інтерферон. Тому при застосуванні препарату жінкам репродуктивного віку необхідно використовувати ефективні засоби контрацепції.

Застосування лікарського засобу потрібно припинити у разі: подовження часу згортання крові (у пацієнтів із хронічним гепатитом), проявів легеневого синдрому та рентгенологічного виявлення інфільтрату, появи або збільшення порушень зору, порушення функції щитоподібної залози (відхилення від норми ТТГ), зниження рівня альбуміну в сироватці крові та зниження протромбінового часу.

Засіб не містить консервантів, тому для уникнення бактеріального забруднення рекомендується застосовувати розчин для парентерального введення негайно, залишки розчину необхідно вилити.

Альфарекін® містить сполуки натрію — менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на
1 мл, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності та годування груддю застосування лікарського засобу протипоказано (безпека застосування препарату в період вагітності не встановлена).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Залежно від дози, схеми та індивідуальної чутливості до інтерферону альфа лікування може супроводжуватися сонливістю, слабкістю, втомлюваністю та призводити до зниження швидкості психомоторних реакцій. У таких випадках слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами.

Способ применения и дозы.

Раствор Альфарекина® вводят внутримышечно, подкожно, внутривенно, эндолимфатически, ректально, парабульбарно, интраназально.

Острый вирусный гепатит В:

• вводить внутримышечно по 1 млн МЕ (в тяжелых случаях — по 2 млн МЕ) 2 раза в сутки в течение 10 дней. Подобный курс может быть продлен до 2–3 недель в зависимости от клинического состояния больного или продолжен в дозе по 1 млн МЕ 2 раза в неделю в течение нескольких недель.

Хронический вирусный гепатит В:

• вводить внутримышечно по 3–4 млн МЕ 3 раза в неделю в течение 2 месяцев.

Хронический вирусный гепатит С:

• вводить внутримышечно по 3 млн МЕ 3 раза в неделю в течение 6 месяцев при применении лекарственного средства в качестве монотерапии или в комбинации с аналогами нуклеозидов. Через 3–4 месяца необходимо провести определение РНК ВГС; далее лечение продолжают только в том случае, если РНК ВГС не выявлена; при монотерапии курс лечения — от 12 до 18 месяцев, в комбинации с рибавирином — 6 месяцев; при генотипе 1 и высоком содержании РНК вируса до начала терапии, при отсутствии РНК ВГС в сыворотке крови к концу 6-го месяца лечения, комбинированную терапию можно продолжить еще на 6 месяцев, однако следует учитывать такие неблагоприятные факторы, как возраст старше 40 лет, мужской пол, прогрессирующий фиброз.

Острые респираторные вирусные инфекции у детей, включая новорожденных:

• вводить интраназально по 2–3 капли в каждый носовой ход 3–6 раз в сутки в течение 3–5 дней; дозировка лекарственного средства для новорожденных — 20–50 тыс. МЕ/мл, для остальных детей — 100 тыс. МЕ/мл. Допустимо введение в носовые ходы (поочередно) ватных турунд, смоченных Альфарекином®, на 10–15 минут.

Острые респираторные вирусные инфекции (включая грипп) у взрослых:

• вводить внутримышечно по 1–3 млн МЕ, начиная с 1–2 дня заболевания, в течение 3 дней;
• интраназально по 4–6 капель раствора Альфарекина® (100 тыс. МЕ/мл) в каждый носовой ход 6–8 раз в сутки (перед применением дозу Альфарекина®, которую заливают, следует подогреть в шприце (использовать шприц без иглы) до температуры тела, остаток раствора хранить в холодильнике, избегая бактериального загрязнения).

Острые и рецидивирующие пневмонии вирусной и вирусно-бактериальной этиологии:

• Альфарекин® вводить внутримышечно по 1 млн МЕ в течение 5–7 дней в сочетании с комплексным лечением (антибактериальным, дезинтоксикационным, противовоспалительным и т.д.).

Острый диарейный синдром у новорожденных:

• ректально в виде ежедневных микроклизм, содержащих по 100 тыс. МЕ Альфарекина®, в течение 3–7 дней.

Гнойно-септические заболевания, перитонит, множественные абсцессы брюшной полости:

• внутривенно по 2–4 млн МЕ 1 раз в сутки; общая доза на курс — 12–16 млн МЕ; не исключена целесообразность одновременного эндолимфатического введения препарата в той же дозе — по 2–4 млн МЕ 1 раз в сутки.

Герпетические инфекции:

• опоясывающий лишай: ежедневно 1 млн МЕ внутримышечно + 2 млн МЕ в 5 мл 0,9 % раствора натрия хлорида подкожно в несколько точек вокруг зоны высыпаний. Продолжительность лечения — 5–7 дней;
• кожные герпетические высыпания: ежедневное внутримышечное или подкожное (вокруг очага) введение препарата в дозе 2 млн МЕ; лечение можно сочетать с местным применением (аппликациями) на герпетические папулы; продолжительность лечения определяет врач;
• генитальная герпетическая инфекция: ежедневное внутримышечное введение в дозе 2 млн МЕ в сочетании с местным применением препарата в виде аппликаций в области высыпаний; продолжительность лечения определяет врач;
• герпетические кератоконъюнктивиты: введение раствора Альфарекина® — 1 млн МЕ в 5 мл 0,9 % раствора натрия хлорида — под конъюнктиву глаза по 2–3 капли каждые 2 часа в течение 7–10 дней; при исчезновении симптомов заболевания препарат можно вводить каждые 4 часа; продолжительность лечения определяет врач;
• острый герпетический стоматит у детей: по 250 тыс. МЕ на прием 4 раза в сутки в виде аппликаций в комбинации с интраназальным введением. Альфарекин® 1 млн МЕ развести в 4 мл воды для инъекций, применять по 1 мл раствора на 1 аппликацию и интраназальное введение: 2 капли ввести интраназально, остаток — после гигиенической обработки слизистой оболочки полости рта нанести местно в виде аппликаций. Курс лечения — 7–10 дней.

Хронический урогенитальный хламидиоз:

лечение больных урогенитальным хламидиозом проводится в 2 этапа:

• 1-й этап — подготовительный, включающий применение энтеросорбента, поливитаминных препаратов в терапевтических дозах в течение 2 недель. С 10-го дня назначается иммунотропный препарат тималин по 10 мг внутримышечно вечером через день, на курс — 5 инъекций;
• 2-й этап — основной, во время которого проводится базисная терапия антибактериальными средствами по следующей схеме: первый антибиотик в течение 5 дней; после перерыва, продолжающегося 7 дней, больным назначается второй антибиотик в течение 10 дней. В период перерыва и после окончания курса антибактериальной терапии назначается Альфарекин® по 1 млн МЕ внутримышечно 1 раз в сутки вечером, всего 10 инъекций на курс.

Во время приема антибактериальных средств необходимо применять противогрибковые препараты (нистатин, дифлюкан, клотримазол, низорал) и гепатопротекторы (карсил) в терапевтических дозах.

Поражения нервной системы с моно- и полирадикулярными болевыми синдромами:

• внутримышечно в дозе 1 млн МЕ курсом 5–10 дней в составе комплексного лечения.

Папилломатоз гортани:

• по 3 млн МЕ/м² подкожно 3 раза в неделю (через день) в течение 6 месяцев и более; дозу корректировать с учетом переносимости препарата. Лечение начинать после хирургического (лазерного) удаления опухолевой ткани.

Рассеянный склероз:

• внутримышечно по 1 млн МЕ 2–3 раза в сутки в течение 10–15 дней с последующим введением по 1 млн МЕ 1 раз в неделю в течение 6 месяцев.

Меланома кожи:

• дополнительно к хирургическому лечению и для индукции ремиссии — внутривенно по 20 млн МЕ/м² (инфузия в течение 20 минут) 5 раз в неделю в течение 4 недель; поддерживающая терапия — подкожно по 10 млн МЕ/м² 3 раза в неделю (через день) в течение 48 недель.

В случае развития тяжелых побочных эффектов, а именно при снижении количества гранулоцитов (менее 500/мм³), повышении уровня аланинаминотрансферазы (АЛТ), аспартатаминотрансферазы (АСТ) (превышение верхней границы нормы в 5 раз), применение лекарственного средства прекратить до нормализации показателей. Лечение возобновить в половинной дозе. Если непереносимость сохраняется, а количество гранулоцитов снижается до 250/мм³ или активность АЛТ и/или АСТ возрастает (превышает верхнюю границу нормы в 10 раз), препарат следует отменить.

Увеальная меланома:

• парабульбарно ежедневно по 1 млн МЕ в течение 10 дней; повторные 10-дневные введения проводятся через 20 дней дважды; общий курс лечения Альфарекином® составляет 48 недель. Не исключена необходимость повторных курсов через 45 дней; лечение Альфарекином® сочетают с фотодеструкцией опухоли и бета-аппликацией.

Саркома Капоши: возможны следующие схемы лечения:

• внутримышечно ежедневно в течение 10 дней по 3 млн МЕ на инъекцию; лечение сочетают с монохимиотерапией проспидином; повторные курсы — 1 раз в месяц в течение 6 месяцев;
• внутривенно капельно в течение 30 минут по 50 млн МЕ (30 млн МЕ/м²) ежедневно в течение 5 дней или с интервалом 1 день, после чего необходим минимум 9-дневный перерыв до начала нового 5-дневного курса; продолжительность лечения определяет врач.

Миеломная болезнь:

• внутримышечно ежедневно в течение 10 дней по 3 млн МЕ на инъекцию, повторные курсы — 1 раз в 1,5–3 месяца (4–6 раз в течение года).

Хронический миелоидный лейкоз:

• подкожно по 3 млн МЕ/м² в сутки ежедневно или 1 раз в 2 дня, постепенно увеличивая дозу до 5 млн МЕ/м² в сутки ежедневно или 1 раз в 2 дня под наблюдением врача до достижения полной гематологической ремиссии (количество лейкоцитов в периферической крови не более 10 × 10⁹/л) или в течение 18 месяцев.

Болезнь клеток «волосатых»:

• внутримышечно по 3 млн МЕ 3 раза в неделю (через день) в течение 4–6 недель. При достижении ремиссии проводится поддерживающая терапия: 3 млн МЕ через день до 12 месяцев.

Неходжкинские злокачественные лимфомы, в частности фолликулярная лимфома:

• внутримышечно по 3 млн МЕ 3 раза в неделю в течение 12–18 месяцев как поддерживающая терапия при достижении ремиссии, полученной в результате применения химиотерапии. В период частичной ремиссии показано применение других протоколов химиотерапии с последующей терапией Альфарекином® по 3 млн МЕ внутримышечно 3 раза в неделю в течение 18 месяцев.

Приготовление раствора препарата.

Раствор препарата готовят непосредственно перед его применением. В качестве растворителя использовать воду для инъекций (если раствор готовят для подкожного, внутрикожного или внутримышечного введения). Для приготовления раствора содержимое флакона растворяют в 1 мл воды для инъекций.

Приготовление и проведение внутривенной инфузии препарата.

За 30 минут до начала инфузии Альфарекина® начать инфузию 0,9 % раствора натрия хлорида (со скоростью 200 мл/ч) и завершить ее непосредственно перед введением препарата. Для приготовления инфузионного раствора Альфарекин® сначала растворить в воде для инъекций (из расчета 1 мл воды для инъекций на дозу препарата, вводимую), затем необходимое количество препарата отобрать и добавить к 50 мл 0,9 % раствора натрия хлорида; приготовленный раствор вводить внутривенно капельно в течение 30 минут. После завершения введения Альфарекина® следует продолжить инфузию 0,9 % раствора натрия хлорида со скоростью 200 мл/ч в течение 10 минут.

Раствор препарата для инъекций применять немедленно. Для интраназального применения раствор используют в течение 1 суток при условии хранения при температуре от 2 до 8 °С.

Дети.

Применять в педиатрической практике при острых респираторных вирусных инфекциях у детей, включая новорожденных, остром диарейном синдроме у новорожденных, остром герпетическом стоматите у детей (см. раздел «Способ применения и дозы»).

Передозировка.

До настоящего времени случаи передозировки лекарственного средства Альфарекин® не описаны. Однако, как и при передозировке любого лекарственного вещества, рекомендована симптоматическая терапия с наблюдением за функциями жизненно важных органов и тщательным контролем за состоянием пациента.

Побочные реакции.

Если лекарственное средство Альфарекин® применяют в комбинации с рибавирином для лечения пациентов с хроническим гепатитом С, следует ознакомиться с инструкцией по медицинскому применению рибавирина в отношении нежелательных эффектов, связанных с приемом рибавирина.

Побочные эффекты, которые чаще всего наблюдались при волосатоклеточном лейкозе, — это лихорадка, утомляемость, головная боль и миалгия. Лихорадка и утомляемость исчезали в течение 72 часов после отмены или временного прекращения применения препарата.

Инъекционное введение лекарственного средства Альфарекин®, как и всех других препаратов интерферона альфа, в большинстве случаев сопровождается гриппоподобным синдромом, характеризующимся повышением температуры тела, ознобом, головной и мышечной болью, болью в суставах, вялостью. Эти побочные эффекты легкой или средней степени тяжести, зависят от дозы и, как правило, наблюдаются только в первые дни лечения, затем ослабевают и проходят. Эти симптомы могут быть купированы или значительно уменьшены применением парацетамола в дозе 0,5–1 г за 30–40 минут до инъекции. Редко могут наблюдаться рвота, головокружение, приливы.

Инфекции и инвазии, в том числе фарингит*, вирусная инфекция*, бронхит, синусит, простой герпес, ринит, грибковая инфекция, бактериальная инфекция, легочная инфекция, отит среднего уха, абсцесс зуба, простой герпес, инфекции мочевыводящих путей, вагинит, гастроэнтерит, пневмония**, сепсис, реактивация гепатита В у лиц с коинфекцией ВГС/ВГВ.

Доброкачественные, злокачественные и неуточненные новообразования (включая кисты и полипы), в том числе новообразования (неуточненные).

Нарушения со стороны системы крови и лимфатической системы, в том числе анемия, нейтропения, лейкопения, тромбоцитопения, устраняемые уменьшением дозы; лимфаденопатия, лимфопения, апластическая анемия, истинная эритроцитарная аплазия, идиопатическая тромбоцитопеническая пурпура, тромботическая тромбоцитопеническая пурпура.

Нарушения со стороны иммунной системы**, включая саркоидоз, обострение саркоидоза, системную красную волчанку, геморрагическую и тромботическую тромбоцитопеническую пурпуру, васкулит, ревматоидный артрит (впервые выявленный или его обострение)**, синдром Фогта – Коянаги – Харада, острые реакции повышенной чувствительности (в том числе крапивница, ангионевротический отек, бронхоспазм, анафилактическая реакция**).

Нарушения со стороны эндокринной системы, в том числе гипотиреоз**, гипертиреоз**, вирилизм, сахарный диабет, обострение сахарного диабета.

Нарушения со стороны обмена веществ и питания, в том числе анорексия, гипокальциемия, обезвоживание, гиперурикемия, жажда, гипергликемия, гипертриглицеридемия***, повышенный аппетит, нарушения электролитного баланса.

Психические нарушения**, в том числе депрессия, бессонница, страх, эмоциональная лабильность*, нарушения поведения, возбуждение, сомнамбулизм, чувство тревоги, нервозность, нарушения сна, нарушения сновидений, апатия, спутанность сознания, нарушения сна, снижение либидо, суицидальные мысли, суицид, попытки самоубийства, агрессивное поведение (иногда направленное на других лиц), психоз, в том числе галлюцинаторный, мысли об убийстве человека, изменение психического состояния***, мания, биполярное расстройство.

Нарушения со стороны нервной системы**, в том числе головокружение, головная боль, нарушение концентрации, сухость во рту, гиперкинез, тремор, дисфония, атаксия, парестезии, гипестезия, гиперестезия, мигрень, приливы, сонливость, нарушение вкуса, периферическая нейропатия, цереброваскулярные кровоизлияния, цереброваскулярная ишемия, судороги, синдром нарушения сознания, энцефалопатия, мононейропатия, кома**.

Нарушения со стороны органов зрения, в том числе снижение остроты зрения, конъюнктивит, патологии зрения, нарушения со стороны слезных желез, боль в глазных яблоках, кровоизлияние в сетчатку глаза**, ретинопатия (в том числе макулярный отек), обструкция вены или артерии сетчатки**, неврит зрительного нерва, отек диска зрительного нерва, потеря остроты зрения или полей зрения, «ватные» пятна на сетчатке***, серозное отслоение сетчатки.

Нарушения со стороны органов слуха и равновесия, в том числе головокружение, шум в ушах, ухудшение или потеря слуха.

Нарушения со стороны сердца, в том числе ощущение сердцебиения, тахикардия, перикардит, кардиомиопатия, инфаркт миокарда, ишемия миокарда, застойная сердечная недостаточность, перикардиальный выпот, аритмия.

Нарушения со стороны сосудистой системы, в том числе артериальная гипертензия, периферическая ишемия, гипотензия***, гиперемия, бледность.

Респираторные, торакальные и медиастинальные нарушения, в том числе одышка*, тахипноэ, эпистаксис, кашель*, носовое кровотечение, респираторные нарушения, заложенность носа, раздражение слизистой носа, ринорея, чихание, сухой непродуктивный кашель, легочные инфильтраты**, пневмония**, фиброз легких, легочная артериальная гипертензия****.

Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта, в том числе тошнота/рвота, абдоминальная боль, стоматит, диспепсия, язвенный и язвенно-гангренозный стоматит, боль в правом верхнем квадранте живота, диспепсия, глоссит, гастроэзофагеальный рефлюкс, гингивит, запор, диарея, панкреатит, ишемический колит, язвенный колит, кровоточивость десен, неуточненные пародонтальные нарушения, боль в зубе, неуточненные стоматологические нарушения, пигментация языка***.

Нарушения со стороны гепатобилиарной системы, в том числе нарушения функции печени, гепатомегалия, гепатотоксичность (в том числе со смертельным исходом).

Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей, в том числе алопеция, сыпь*, реакция фоточувствительности, макулопапулезная сыпь, эритематозная сыпь, экзема, акне, поражения кожи, поражения ногтей, нарушения пигментации, зуд*, сухость кожи, эритема, кожные расстройства, гематома, повышенное потоотделение, псориаз (впервые выявленный или его обострение)***, синдром Стивенса — Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, многоформная эритема.

Нарушения со стороны скелетно-мышечной системы и соединительной ткани, в том числе миалгия, артралгия, мышечно-скелетная боль, артрит, рабдомиолиз, миозит, судороги мышц ног, боль в спине.

Нарушения со стороны почек и мочевыводящих путей, в том числе частое мочеиспускание, энурез, нарушения мочеиспускания, недержание мочи, почечная недостаточность, нефротический синдром.

Нарушения со стороны репродуктивной системы и молочных желез, в том числе у женщин: аменорея, боль в молочных железах, дисменорея, меноррагия, нарушения менструального цикла, вагинальные расстройства; у мужчин: боль в яичках.

Общие нарушения и нарушения в месте введения, в том числе воспаление в месте введения, аллергическая реакция в месте введения*, утомление, озноб, лихорадка**, гриппоподобные симптомы**, астения, раздражительность, боль в груди, недомогание, боль в месте введения, некроз в месте введения, отек лица.

Нарушения со стороны лабораторных показателей, в том числе снижение массы тела, уменьшение коэффициентов роста (уменьшение роста и/или массы тела, характерных для определенного возраста).

Травмы и отравления, в том числе разрыв кожи.

* Эти побочные эффекты являются частыми только при монотерапии интерфероном альфа-2b.

** См. раздел «Особенности применения».

*** Характерно для класса препаратов интерферона, см. ниже «Легочная артериальная гипертензия».

Нежелательные реакции, наблюдавшиеся у больных гепатитом С, характерны для случаев применения интерферона альфа-2b при других показаниях с увеличением частоты возникновения при повышении дозы. Например, при применении высоких доз интерферона альфа-2b при адъювантной терапии пациентов с меланомой такие побочные реакции, как утомление, лихорадка, миалгия, нейтропения, анемия, анорексия, тошнота и рвота, диарея, озноб, гриппоподобные симптомы, депрессия, алопеция, ухудшение вкуса и головокружение, были более частыми, чем побочные реакции в ходе исследований больных гепатитом С. Тяжесть побочных эффектов также увеличивается при терапии высокими дозами (степени 3 и 4 по классификации ВОЗ у 66 % и 14 % пациентов соответственно), по сравнению с легкой или средней степенью тяжести при применении более низких доз. Побочные эффекты обычно контролируются за счет коррекции дозы.

Побочные эффекты со стороны сердечно-сосудистой системы, особенно аритмии, в основном связаны с уже существующим заболеванием сердечно-сосудистой системы и возникают после терапии кардиотоксичными препаратами. Кардиомиопатия, которая является обратимой при прекращении лечения интерфероном альфа, редко наблюдается у пациентов без предшествующих симптомов сердечного заболевания.

Зарегистрированы случаи легочной артериальной гипертензии (ЛАГ), связанные с препаратами интерферона альфа, особенно у пациентов с факторами риска ЛАГ (например, портальная гипертензия, ВИЧ-инфекция, цирроз печени). Такие явления наблюдались в разное время, обычно через несколько месяцев после начала лечения интерфероном альфа.

Широкий спектр аутоиммунных и иммунноопосредованных заболеваний наблюдается при применении интерферонов альфа, включая нарушения функции щитовидной железы, системную красную волчанку, ревматоидный артрит (впервые выявленный или его обострение), геморрагическую и тромботическую тромбоцитопеническую пурпуру, васкулит, нейропатию, в том числе мононейропатию.

Клинически значимые лабораторные отклонения, которые чаще возникают при дозе свыше 10 млн МЕ в сутки, включают снижение числа гранулоцитов и лейкоцитов; снижение уровня гемоглобина и числа тромбоцитов; повышение уровней щелочной фосфатазы, ЛДГ, креатинина сыворотки крови и азота мочевины. Также наблюдалась панцитопения средней степени тяжести, обычно обратимая. Повышение уровней АЛТ/АСТ как отклонение от нормы наблюдалось у некоторых пациентов, не страдающих гепатитом С, а также у некоторых пациентов с хроническим гепатитом В, совпадая с клиренсом ДНК-полимеразы вируса.

Профиль побочных реакций у детей и подростков, как правило, аналогичен профилю побочных реакций у взрослых, хотя существует специфическая педиатрическая проблема — подавление роста. Более того, суицидальные мысли или попытки самоубийства возникают чаще у детей и подростков по сравнению со взрослыми пациентами. Как и у взрослых, у детей и подростков также наблюдались другие психические расстройства (например, депрессия, эмоциональная лабильность и сонливость). Кроме того, реакции в месте инъекции, лихорадка, анорексия, рвота и эмоциональная лабильность чаще наблюдаются у детей и подростков по сравнению со взрослыми пациентами.

Срок годности. 3 года с даты производства препарата в форме «in bulk».

Условия хранения.

Хранить в оригинальной упаковке при температуре от 2 до 8 °С в недоступном для детей месте.

Упаковка.

По 10 флаконов с лиофилизатом в пластиковой кассете; по 1 кассете в картонной коробке.

По 5 флаконов с лиофилизатом в комплекте с 5 ампулами растворителя по 2 мл (вода для инъекций) в пластиковой кассете; по 1 кассете в картонной коробке.

По 1 флакону с лиофилизатом в комплекте с 1 ампулой растворителя по 2 мл (вода для инъекций) в картонной коробке.

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель.

ООО «ВАЛАРТИН ФАРМА» (производство из формы «in bulk» фирмы-производителя ООО «Научно-производственная компания «Интерфармбиотек», Украина)

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.

Украина, 08135, Киевская обл., Киево-Святошинский р-н, с. Чайки,

ул. Грушевского, д. 60.