Зівоксід

Інструкція, що додається до упаковки: інформація для пацієнта

Зівоксід, 2 мг/мл, розчин для інфузій
Linezolidum
Перед застосуванням лікарського засобу уважно прочитайте інструкцію, оскільки вона містить
важливу інформацію для пацієнта.

• Зберігайте цю інструкцію, щоб у разі потреби мати змогу знову її прочитати.
• Якщо виникнуть будь-які додаткові запитання, зверніться до лікаря або фармацевта.
• Цей лікарський засіб призначено виключно конкретній особі. Не передавайте його іншим. Лікарський засіб може нашкодити іншій особі, навіть якщо симптоми її хвороби такі самі.
• Якщо посиляться будь-які небажані явища або виникнуть нові, включаючи ті, що не зазначені в інструкції, повідомте про це лікареві, фармацевту або медсестрі. Див. розділ 4.

Зміст інструкції

1. Що таке Зівоксід і для чого його застосовують
2. Важливі відомості, перш ніж застосовувати Зівоксід
3. Як застосовувати Зівоксід
4. Можливі небажані ефекти
5. Як зберігати Зівоксід
6. Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке Зівоксід і для чого його застосовують

Зівоксід є антибактеріальним засобом, який належить до класу антибіотиків — оксазолідонів.
Зівоксід застосовують для лікування пневмонії, ускладнених інфекцій шкіри та м’яких тканин.
Лікар вирішить, чи доцільне застосування Зівоксіду для лікування певної інфекції.

2. Важливі відомості перед застосуванням препарату Зівоксід

Коли не застосовувати препарат Зівоксід

• Якщо пацієнт має алергію (підвищену чутливість) до лінезоліду або будь-якого з інших компонентів цього лікувального засобу (перелічених у розділі 6).
• Якщо пацієнт зараз приймає або приймав протягом останніх 2 тижнів ліки з групи, що називається інгібіторами моноаміноксидази (наприклад, фенелзин, ізокарбоксазид, селегілін, моклобемід). Ці ліки можуть застосовуватися для лікування депресії або хвороби Паркінсона.
• Якщо пацієнтка годує грудьми. Препарат проникає до грудного молока і може шкідливо впливати на дитину.

Попередження та заходи обережності
Якщо виникає будь-який із нижче описаних випадків, необхідно повідомити про це лікаря.
Лікар може ухвалити рішення про застосування препарату Зівоксід або іншого методу лікування. Проте перед початком лікування пацієнт повинен пройти загальне обстеження та вимірювання артеріального тиску, яке буде повторюватися протягом усього періоду лікування. У разі будь-яких сумнівів щодо описаних нижче випадків слід проконсультуватися з лікарем.

• Якщо у пацієнта підвищений артеріальний тиск.
• Якщо у пацієнта гіпертиреоз.
• Якщо у пацієнта є пухлина надниркових залоз (хромаффінна пухлина), карциноїд (спричинений раком ендокринної системи з симптомами, такими як діарея, почервоніння шкіри, свистяче дихання).
• Якщо у пацієнта є біполярна депресія, шизоафективні розлади (розлади, при яких одночасно виникають симптоми, характерні для шизофренії та афективних захворювань, тобто депресії або манії), стани дезорієнтації або інші психічні розлади.
• Якщо у пацієнта була гіпонатріємія (низький рівень натрію в крові) або якщо пацієнт приймає ліки, що знижують концентрацію натрію в крові, наприклад, деякі діуретики (також відомі як «сечогінні препарати»), такі як гідрохлоротіазид.
• Якщо пацієнт приймає будь-які опіоїдні препарати.
• Якщо пацієнт приймає будь-які ліки, зазначені в розділі «Зівоксід і інші ліки».

Спільне застосування деяких ліків, у тому числі антидепресантів та опіоїдів, з препаратом
Зівоксід може призвести до виникнення серотонінового синдрому — стану, потенційно небезпечного для життя (див. розділ 2 «Зівоксід і інші ліки» та розділ 4).
Перед початком застосування препарату Зівоксід слід обговорити це з лікарем.
Якщо у пацієнта:

• похилий вік,
• схильність до утворення синців та кровотеч,
• анемія,
• схильність до інфекцій,
• судоми (у минулому),
• порушення функції печінки або нирок, особливо у пацієнтів, які перебувають на діалізі,
• діарея, — слід повідомити про це лікареві перед застосуванням препарату Зівоксід.

Необхідно негайно повідомити лікареві, якщо під час застосування препарату Зівоксід у пацієнта виникнуть:

• погіршення зору, такі як зміни гостроти зору, зміни кольорового зору, нечітке бачення або випадіння полів зору;
• діарея, особливо діарея з кров’ю; може знадобитися припинення застосування препарату Зівоксід; ці симптоми можуть свідчити про розвиток псевдомембранозного коліту, пов’язаного з застосуванням антибіотика;
• повторювана нудота або блювота, біль у животі або збільшення частоти дихання;
• нез’ясований біль у м’язах, болючість або слабкість м’язів і (або) потемніння сечі. Це можуть бути симптоми серйозного стану, що називається рабдоміоліз (розпад м’язів), який може призвести до ураження нирок;
• нудота та погане самопочуття, включаючи слабкість м’язів, головний біль, стан сплутаності та порушення пам’яті, що можуть свідчити про гіпонатріємію (низький рівень натрію в крові).

Зівоксід і інші ліки
Спільне застосування препарату Зівоксід з іншими ліками може спричинити небажані ефекти, такі як зміна артеріального тиску, температури або частоти серцевих скорочень.
Слід повідомити лікареві, якщо пацієнт застосовує або застосовував протягом останніх 2 тижнів
такі ліки (див. розділ 2):

• інгібітори моноаміноксидази (наприклад, фенелзин, ізокарбоксазид, селегілін, моклобемід). Ці ліки застосовуються для лікування депресії або хвороби Паркінсона.

Також слід повідомити лікареві, якщо пацієнт застосовує нижчезазначені ліки. У такому випадку лікар ухвалить рішення про застосування лікування препаратом Зівоксід. Перед початком застосування препарату Зівоксід пацієнт повинен пройти загальне обстеження та вимірювання артеріального тиску, яке буде повторюватися протягом усього періоду лікування. У інших випадках лікар ухвалить рішення про застосування іншого лікування.

• Ліки, що зменшують набряк при застуді або грипі, що містять псевдоефедрин або фенілпропаноламін.
• Ліки, що застосовуються для лікування астми, наприклад, сальбутамол, тербуталін, фенотерол.
• Трициклічні антидепресанти або інгібітори зворотного захоплення серотоніну, наприклад, амітриптилін, циталопрам, кломіпрамін, досулепін, доксепін, флуоксетин, флувоксамін, іміпримін, лофепрамін, пароксетин, сертралін.
• Ліки, що застосовуються для лікування мігрені, наприклад, суматриптан і золмітріптан.
• Ліки, що застосовуються для лікування гострих тяжких алергічних реакцій, наприклад, адреналін (епінефрин).
• Ліки, що підвищують артеріальний тиск, наприклад, норадреналін (норепінефрин), допамін, добутамін.
• Опіоїди, наприклад, петидин — застосовуються для лікування болю середньої та високої інтенсивності.
• Анксіолітики, наприклад, буспірон.
• Протизгортальні засоби, наприклад, варфарин.
• Протибактеріальні засоби, наприклад, рифампіцин.

Слід повідомити лікареві про всі ліки, які пацієнт зараз приймає або приймав нещодавно, а також про ліки, які пацієнт планує приймати.
Зівоксід і харчування

• Під час лікування слід обмежити споживання продуктів, таких як зрілі сири, екстракти дріжджів, продукти з соєвих насінин (наприклад, соєвий соус) та алкогольних напоїв, особливо бочкового пива та вина. Ці продукти містять тирамін, який може вступати в реакцію з препаратом Зівоксід, що може призвести до підвищення артеріального тиску.
• Якщо після їжі або напою у пацієнта виникає пульсуючий головний біль, слід повідомити про це лікареві.

Вагітність та годування груддю
Якщо пацієнтка вагітна або годує груддю, підозрює, що може бути вагітною, або планує завагітніти, вона повинна проконсультуватися з лікарем або фармацевтом перед застосуванням цього препарату.
Не слід застосовувати препарат Зівоксід у вагітних жінок, крім випадків, коли лікар чітко рекомендує це, вважаючи, що очікувана користь для матері перевищує можливий ризик для плоду. Якщо пацієнтка вагітна або годує груддю, підозрює, що може бути вагітною, або планує мати дитину, вона повинна проконсультуватися з лікарем перед застосуванням цього препарату.
Не слід застосовувати препарат Зівоксід під час годування груддю. Необхідно припинити годування груддю перед початком та під час лікування лінезолідом. Препарат проникає до грудного молока і може шкідливо впливати на дитину.
Керування транспортними засобами та обслуговування машин
Препарат Зівоксід може спричиняти запаморочення та порушення зору. У такому разі не слід керувати транспортними засобами або обслуговувати машини. Слід пам’ятати, що погане самопочуття може впливати на здатність керувати транспортними засобами та обслуговувати машини.
Препарат Зівоксід містить глюкозу та натрій
Глюкоза
Кожен 1 мілілітр розчину препарату Зівоксід, розчин для інфузій, містить 45,7 мг глюкози (тобто 4,57 г у одному флаконі для інфузій, що містить 100 мл розчину, і 13,7 г глюкози у одному флаконі для інфузій, що містить 300 мл розчину).
Це слід враховувати у пацієнтів із цукровим діабетом або іншими станами, пов’язаними з непереносимістю глюкози.
Натрій
Кожен 1 мілілітр розчину препарату Зівоксід, розчин для інфузій, містить 0,38 мг натрію (головного компонента кухонної солі) (тобто 38 мг натрію в одному флаконі для інфузій, що містить 100 мл розчину, і 114 мг натрію в одному флаконі для інфузій, що містить 300 мл розчину). Це відповідає 1,9% максимальної рекомендованої добової дози натрію в дієті для дорослих у випадку флакона для інфузій об’ємом 100 мл або 5,7% максимальної рекомендованої добової дози натрію в дієті для дорослих у випадку флакона для інфузій об’ємом 300 мл.
Це слід враховувати у пацієнтів із зниженою функцією нирок та у пацієнтів, які контролюють вміст натрію в дієті.

3. Як застосовувати Зівоксід

Ліки Зівоксід вводять внутрішньовенно крапельно лікар або кваліфікований працівник
охорони здоров’я.
Детальні дози та інформація щодо способу введення та несумісності — див.
«Інформація, призначена виключно для медичного персоналу» в кінці цієї інструкції.
Застосування препарату у дорослих
Зазвичай застосовувана доза препарату Зівоксід для дорослих (у віці 18 років і старших) становить 300 мл
розчину (600 мг лінезоліду), який вводять двічі на добу внутрішньовенно крапельно протягом 30
до 120 хвилин.
Пацієнтам, які проходять діаліз, препарат Зівоксід вводять після завершення діалізу.
Препарат Зівоксід зазвичай застосовують протягом 10–14 днів, однак не більше ніж 28 днів. Безпека та ефективність застосування препарату Зівоксід протягом більше ніж 28 днів не встановлені. Рішення щодо тривалості лікування приймає лікар.
Під час застосування препарату Зівоксід лікар може рекомендувати регулярні дослідження крові для контролю функції кровотворної системи.
Якщо препарат Зівоксід застосовується довше ніж 28 днів, необхідно провести обстеження зору.
Застосування у дітей та підлітків
Не слід застосовувати препарат Зівоксід дітям і підліткам у віці до 18 років.
Застосування більшої, ніж рекомендована, дози препарату Зівоксід
Якщо виникло відчуття, що отримана доза була надто великою, необхідно негайно звернутися до лікаря
або працівника охорони здоров’я.
Пропуск введення дози препарату Зівоксід
Оскільки ліки будуть вводитися під суворим медичним контролем, пропуск дози здається малоймовірним. Однак, якщо виникло підозра на пропущену дозу, слід негайно повідомити про це лікаря або медсестру. Не слід вводити подвійну дозу для компенсації пропущеної дози.
У разі будь-яких додаткових сумнівів щодо застосування цього препарату слід звернутися
до лікаря або фармацевта.

4. Можливі побічні ефекти

Як і кожен лікарський засіб, цей препарат може спричиняти побічні ефекти, хоча вони виникають не у кожного.
Якщо виникнуть будь-які з наведених нижче побічних ефектів, необхідно негайно
повідомити лікаря, працівника медичного персоналу або фармацевта:

• тяжкі ураження шкіри, наприклад, почервоніння, відшарування шкіри (запалення шкіри), висип, свербіж або набряк, особливо в області обличчя та шиї (не дуже часто), свистяче дихання та (або) утруднення дихання (рідко); це можуть бути симптоми алергічної реакції, і в такому разі
  може знадобитися припинення застосування препарату Зівоксід; шкірні реакції, такі як висхідна,
  фіолетова висипка, спричинена запаленням судин (рідко);

• проблеми зі зором (не дуже часто), що проявляються зміною гостроти зору, зміною кольорового зору, нечіткістю зору або звуженням поля зору;

• діарея, особливо діарея з кров’ю; може бути симптомом псевдомембранозного коліту, що виникає після лікування антибіотиками (не дуже часто). У такому разі може знадобитися припинення лікування;

• повторювана нудота та блювота, біль у животі або прискорене дихання (рідко);

• судоми;

• серотоніновий синдром (частота невідома): необхідно повідомити лікаря, якщо виникли надмірне збудження, сплутаність свідомості, галюцинації, м’язова ригідність, тремтіння, відсутність координації, напади судом, прискорене серцебиття, серйозні проблеми з диханням та діарея (що свідчить про серотоніновий синдром) при одночасному застосуванні інгібіторів зворотного захоплення серотоніну або опіоїдів (див. розділ 2);

• зміна кількості певних клітин крові, що може впливати на здатність організму боротися з інфекціями (не дуже часто);

• рабдоміоліз (рідко): суб’єктивні та об’єктивні симптоми включають невияснений біль у м’язах, болючість або слабкість м’язів і (або) темне забарвлення сечі. Це можуть бути ознаки тяжкого стану, відомого як рабдоміоліз (розпад м’язів), що може призвести до ураження нирок.

Одноосність, поколювання, зміни гостроти зору повідомляли пацієнти, які приймали Зівоксід
більше 28 днів. Якщо у пацієнта виникло погіршення зору, він повинен негайно звернутися
до лікаря.
Інші побічні ефекти, класифіковані за частотою виникнення
Часто (можуть виникати не частіше, ніж у 1 із 10 осіб):

• грибкові інфекції, особливо кандидоз (переважно порожнини рота та піхви);
• головний біль;
• металевий присмак у порожнині рота;
• діарея, нудота або блювота;
• зміни морфології крові або результатів лабораторних досліджень крові, зокрема білків, солей або ферментів, що використовуються для оцінки функції нирок, печінки або рівня цукру в крові;
• кровотечі, утворення синяків невідомого походження, що можуть бути спричинені змінами в системі кровотворення, що може впливати на згортання крові та призводити до розвитку анемії;
• зниження кількості тромбоцитів.

Не дуже часто (можуть виникати не частіше, ніж у 1 із 100 осіб):

• запалення піхви або зовнішніх статевих органів у жінок;
• порушення сну (безсоння);
• запаморочення, порушення чутливості, такі як втрата чутливості, поколювання або оніміння;
• нечітке бачення;
• «дзвін у вухах» (шум у вухах);
• підвищення артеріального тиску, запалення вен з можливим утворенням тромбів;
• неперетравність, біль у животі, запори;
• сухість або біль у порожнині рота, набряк, подразнення або зміна забарвлення язика;
• кропив’янка, запалення шкіри, свербіж, висип;
• біль у місці або поблизу місця введення інфузії (крапельниці);
• запалення вени (в тому числі в місці введення крапельниці);
• поліурія;
• гарячка або озноб, локальний або загальний біль;
• відчуття втоми або спраги;
• запалення підшлункової залози;
• підвищена пітливість;
• зміна кількості певних клітин крові, що може впливати на здатність боротися з інфекціями;
• зниження кількості всіх типів кров’яних клітин;
• слабкість і (або) зміни чутливості;
• гіпоглікемія (зниження рівня цукру в крові).

Рідко (можуть виникати не частіше, ніж у 1 із 1000 осіб):

• зміни частоти серцевих скорочень;
• транзиторні ішемічні напади (транзиторні порушення кровопостачання мозку, що спричиняють короткотривалі симптоми, такі як втрата зору, слабкість у кінцівках, нерозбірлива мова, втрата свідомості);
• ниркова недостатність;
• анемія;
• реакції гіперчутливості (анафілаксія);
• лактат-ацидоз (повторювана нудота та блювота, біль у животі, прискорене дихання);
• чорне забарвлення поверхні язика, що надає йому «волосатого» вигляду.

Частота невідома (частота не може бути визначена на підставі наявних даних):

• серотоніновий синдром (прискорене серцебиття, дезорієнтація, обильне потовиділення, галюцинації, мимовільні рухи, озноб, тремтіння);
• судоми;
• алопеція;
• дефіцит натрію в крові;
• порушення кольорового зору, труднощі з розпізнаванням деталей або звуження поля зору;
• пригнічення функції кісткового мозку.

Повідомлення про побічні ефекти
Якщо виникнуть будь-які побічні ефекти, включаючи можливі побічні ефекти,
не зазначені в цій інструкції, необхідно повідомити лікаря або фармацевта. Побічні ефекти
можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу побічних дій лікарських засобів Управління реєстрації лікарських засобів, медичних виробів та біоцидних продуктів
Al. Jerozolimskie 181C
02-222 Варшава
Тел.: + 48 22 49 21 301
Факс: +48 22 49 21 309
Вебсайт: https://smz.ezdrowie.gov.pl
Побічні ефекти також можна повідомляти відповідальному суб’єкту або представнику відповідального суб’єкта.
Завдяки повідомленням про побічні ефекти можна зібрати додаткову інформацію щодо безпеки застосування препарату.

5. Як зберігати Зівоксід

Ліки слід зберігати в недоступному для дітей місці.
Не застосовувати цей лікарський засіб після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці після: EXP.
Термін придатності означає останній день зазначеного місяця.
Зберігати при температурі до 25 °C.
Не слід застосовувати ліки, якщо пакет протікає або світлозахисна фольга пошкоджена. Не слід застосовувати ліки, якщо розчин не є прозорим або видно тверді частинки.
Ліки не слід викидати у каналізацію чи побутові сміттєві контейнери. Слід запитати у фармацевта, як утилізувати ліки, якими вже не користуються. Таке поводження допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить Зівоксід

• Діючою речовиною лікарського засобу є лінезолід. 1 мл розчину містить 2 мг лінезоліду.
• Інші складові: натрію цитрат двоводний; лимонна кислота безводна; глюкоза; 10% розчин натрію гідроксиду для доведення pH до 4,8; 10% розчин хлоридної кислоти для доведення pH до 4,8; вода для ін'єкцій (див. пункт 2 «Лікарський засіб Зівоксід містить глюкозу та натрій»).

Як виглядає Зівоксід та що містить упаковка
Розчин є ізотонічним, прозорим, безбарвним до жовтого.
Готові до застосування одноразові пакети для інфузій, виготовлені з багатошарової поліолефінової плівки (Excel або Free flex), у фользі з ламінованим покриттям. Пакети містять 100 мл або 300 мл розчину та упаковані в картонні коробки, що містять 1, 10 або 14 пакетів.
Відповідальний суб’єкт
Pfizer Europe MA EEIG, Boulevard de la Plaine 17, 1050 Bruxelles, Бельгія
Виробник
HP Halden Pharma AS, Svinesundsveien 80, 1788 Halden, Норвегія
Для отримання докладнішої інформації щодо цього лікарського засобу звертайтеся до місцевого представника відповідального суб’єкта:
Pfizer Polska Sp. z o.o., тел. 22 335 61 00
Інші джерела інформації
Докладна інформація про цей лікарський засіб доступна на вебсайті Урядового центру реєстрації лікарських засобів, медичних виробів та біологічних продуктів http://urpl.gov.pl

Інформація, призначена виключно для медичного фахового персоналу:

Дозування та спосіб застосування
Лікування можна розпочати препаратом Зівоксід у вигляді розчину для внутрішньовенних інфузій або вкритих оболонкою таблеток.
У пацієнтів, у яких лікування розпочато парентеральним препаратом, можна перейти на пероральну форму лікувального засобу, якщо така зміна клінічно виправдана.
У разі зміни шляху введення немає необхідності змінювати дозування, оскільки біодоступність лінезоліду при пероральному застосуванні становить близько 100%.
Рекомендоване дозування та тривалість лікування у дорослих
Тривалість лікування залежить від виду збудника інфекції, локалізації та тяжкості інфекції, а також від клінічної відповіді пацієнта на терапію.
Наведені нижче рекомендації щодо тривалості лікування відповідають тим, що застосовувалися під час клінічних досліджень. У деяких видах інфекцій може бути достатнім застосування препарату протягом коротшого часу, проте клінічні дослідження не містять даних з цього приводу.
Максимальний термін лікування становить 28 днів. Безпека та ефективність застосування лінезоліду протягом більше ніж 28 днів не встановлені.
У разі інфекцій із супутньою бактеріємією немає необхідності збільшувати дозу чи подовжувати термін лікування.
Рекомендації щодо дозування розчину для інфузій та таблеток є однаковими.
Вони такі:

Дозування у дітей
Недостатньо даних щодо безпеки та ефективності застосування лінезоліду
у дітей та підлітків (у віці <18 років), що унеможливлює встановлення рекомендованого дозування. Тому
до отримання додаткових даних не рекомендується застосовувати лінезолід у цій віковій групі.
Дозування у пацієнтів літнього віку
Немає необхідності у зміні дози препарату.
Дозування у пацієнтів із нирковою недостатністю
Немає необхідності у зміні дози препарату.
Пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю (тобто кліренс креатиніну <30 мл/хв)
Немає необхідності у зміні дози препарату. У зв’язку з невизначеним клінічним значенням
підвищеної експозиції (до 10-кратного збільшення) двох основних метаболітів лінезоліду
у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, препарат слід застосовувати з особливою обережністю і лише
у випадках, коли очікувана вигода перевищує потенційний ризик.
Оскільки приблизно 30% дози лінезоліду виводиться з організму протягом 3 годин гемодіалізу,
у діалізованних пацієнтів препарат слід вводити після діалізу. Гемодіаліз також призводить до
часткового виведення з організму основних метаболітів лінезоліду, однак їх концентрації залишаються
значно вищими після діалізу, ніж у пацієнтів із нормальною функцією нирок або
з легкою чи помірною нирковою недостатністю.
Тому у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, які піддаються діалізу, препарат слід
застосовувати з особливою обережністю і лише у випадках, коли очікувана вигода перевищує
потенційний ризик.
На даний момент немає даних щодо застосування лінезоліду у пацієнтів, які піддаються
неперервному амбулаторному перитонеальному діалізу або іншому лікуванню ниркової недостатності,
окрім гемодіалізу.
Дозування у пацієнтів із печінковою недостатністю
Немає необхідності у зміні дози препарату. Однак через обмежену кількість клінічних даних
рекомендується застосовувати лінезолід у цих пацієнтів лише тоді, коли очікувана вигода перевищує
потенційний ризик.
Особливі попередження та заходи обережності щодо застосування
Пригнічення функції кісткового мозку
У пацієнтів, які лікувалися лінезолідом, спостерігалося пригнічення функції кісткового мозку (зокрема
анемія, лейкопенія, панцитопенія та тромбоцитопенія). У випадках, коли відомі результати лікування,
після припинення застосування лінезоліду показники крові поверталися до значень, що були до лікування.
Виникнення таких симптомів, здається, пов’язане з тривалістю терапії. У пацієнтів літнього віку, які
отримують лінезолід, ризик порушень складу крові вищий, ніж у пацієнтів молодшого віку.
Тромбоцитопенія може частіше спостерігатися у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, незалежно
від діалізу, а також у пацієнтів із помірними до тяжких порушеннями функції печінки. Тому кількість
формених елементів крові слід ретельно контролювати: у пацієнтів із попередньою анемією, гранулоцитопенією
або тромбоцитопенією, у пацієнтів, які одночасно приймають ліки, що можуть знижувати концентрацію
гемоглобіну, кількість формених елементів крові або впливати на кількість або функцію тромбоцитів,
у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю або з помірними до тяжких порушеннями функції печінки,
а також у пацієнтів, які приймають лінезолід більше 10–14 днів. Лінезолід можна застосовувати
цим пацієнтам лише за умови можливості ретельного контролю концентрації гемоглобіну, кількості
формених елементів крові та тромбоцитів.
Спосіб введення
Рекомендовані дози лінезоліду вводять двічі на добу внутрішньовенно.
Шлях введення: внутрішньовенно.
Розчин для інфузії вводять крапельно протягом 30–120 хвилин.
Несумісності лікарських засобів
Не слід додавати до розчину інші речовини. Якщо лінезолід має бути застосований одночасно
з іншими ліками, кожен із них слід вводити окремо, відповідно до рекомендацій щодо його
застосування. Якщо через одне і те саме внутрішньовенне введення мають чергуватися розчини
лінезоліду та інших ліків, то кожного разу перед введенням лінезоліду та після нього слід
промивати систему розчином, сумісним із розчином для інфузії Зівоксід.
Розчин для інфузії Зівоксід фізично несумісний з такими ліками: амфотерицин В,
хлорид хлорпромазину, діазепам, ізетіонат пентамідину, еритроміцин лактобіонат,
натрію фенітоїнат та сульфаметоксазол із триметопримом. Крім того, він хімічно несумісний
з натрію цефтриаксоном.
Особливі заходи обережності щодо утилізації та підготовки лікувального засобу до застосування
Упаковка призначена виключно для одноразового використання. Зніміть зовнішню плівку
безпосередньо перед введенням препарату, перевірте на наявність дрібних пошкоджень, міцно
стиснувши пакет. Якщо пакет протікає, препарат не використовуйте, оскільки він може бути нестерильним. Перед
введенням розчин слід оглянути. Його можна вводити лише тоді, коли він прозорий і не містить твердих частинок. Не використовувати пакети, з’єднані послідовно. Невикористані залишки розчину слід утилізувати. Не під’єднувати пакети з частково використаним вмістом.
Зівоксід, розчин для інфузії, сумісний з такими розчинами: 5% розчин глюкози для інфузії,
0,9% розчин натрію хлориду для інфузії, розчин Рінгера з лактатом для ін’єкцій (розчин для ін’єкцій Гартманна).