Інструкція, що додається до упаковки: інформація для користувача

Цитосар, 20 мг/мл, розчин для ін’єкцій/інфузій
Cytarabinum
Перед застосуванням лікарського засобу уважно прочитайте всю цю інструкцію, оскільки вона містить
важливу інформацію для пацієнта.

Зберігайте цю інструкцію, щоб у разі потреби мати можливість знову її прочитати.
Якщо виникнуть будь-які сумніви, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри.
Якщо у пацієнта виникнуть будь-які побічні ефекти, у тому числі ті, що не зазначені в цій інструкції, повідомте про це лікареві або фармацевту. Див. розділ 4.

Зміст інструкції

Що таке лікарський засіб Цитосар і для чого його застосовують
Важливі відомості перед застосуванням лікарського засобу Цитосар
Як застосовувати лікарський засіб Цитосар
Можливі побічні ефекти
Як зберігати лікарський засіб Цитосар
Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке лікарський засіб Цитосар і для чого його застосовують

Лікарський засіб Цитосар належить до групи протиракових засобів. Його може застосовувати виключно лікар із досвідом у галузі хіміотерапії пухлин, і лише тоді, коли переваги від лікування цитарабином переважають над ризиками.
Лікарський засіб Цитосар застосовується для лікування гострого мієлобластного лейкозу у дорослих та дітей. Також показаний для лікування гострого лімфобластного лейкозу та хронічного мієлобластного лейкозу. Може застосовуватися у монотерапії (як єдиний препарат) або одночасно з іншими протираковими засобами.
Найкращі результати досягаються після застосування комбінованої терапії.
Цитосар у монотерапії або одночасно з натрію сукцинатом гідрокортизону та метотрексатом, що вводиться внутрішньоканально, може застосовуватися для лікування лейкозу з ураженням оболонок головного і спинного мозку.
Лікарський засіб Цитосар у високих дозах, що вводиться внутрішньовенно крапельно одночасно з іншими протираковими засобами або у монотерапії, ефективний для лікування лейкозу з несприятливим прогнозом, лікарсько-резистентного лейкозу та загострень (рецидивів) гострого лейкозу.
Цитосар рідко ефективний для лікування пацієнтів із солідними пухлинами.

2. Важливі відомості перед застосуванням лікарського засобу Цитосар

Коли не застосовувати лікарський засіб Цитосар

якщо пацієнт має алергію на цитарабін або будь-який інший компонент цього лікарського засобу
(перелічені в пункті 6).
не можна застосовувати розчинники, що містять бензиловий спирт, для приготування лікарського засобу у разі терапії великими дозами внутрішньовенно, внутрішньоканально або застосування у немовлят та дітей віком до 3 років.

Попередження та заходи обережності
Перед початком прийому лікарського засобу Цитосар слід проконсультуватися з лікарем, фармацевтом або медсестрою.

У пацієнтів із попередньо виявленим лікарським пригніченням функції кісткового мозку. Лікарський засіб Цитосар сильно пригнічує функцію кісткового мозку, викликає лейкопенію (зниження кількості білих кров’яних тілець у периферичній крові), тромбоцитопенію (зниження кількості тромбоцитів) та анемію. Існує ризик потенційно смертельних інфекцій, пов’язаних з гранулоцитопенією (зниження кількості нейтрофілів — виду білих кров’яних тілець), ризик зниження захисних сил організму та кровотеч, що є наслідком тромбоцитопенії. Лікар розгляне можливість припинення застосування лікарського засобу або корекції дози, якщо в периферичній крові пацієнта виявлено менше ніж 50 000 тромбоцитів/мм³ або 1000 гранулоцитів/мм³. Повторне застосування лікарського засобу можливе після відновлення функції кісткового мозку та підвищення кількості тромбоцитів та гранулоцитів.
У пацієнтів, які отримують великі дози лікарського засобу Цитосар (2–3 г/м² тіла), через можливість важких і навіть смертельних уражень центральної нервової системи (зокрема, судоми), шлунково-кишкового тракту, легень (синдром гострої дихальної недостатності дорослих, набряк легень), а також симптоми кардіомегалії (збільшення серця).
У пацієнтів, які проходять лікування великими дозами лікарського засобу Цитосар, оскільки спостерігалося важке ураження очей, а також ризик розвитку нейропатії (захворювання периферичних нервів). Можуть знадобитися зміни схеми лікування, щоб уникнути невідворотних нейрологічних порушень.
У пацієнтів, які отримують великі дози лікарського засобу Цитосар у поєднанні з циклофосфамідом, оскільки спостерігалися випадки кардіомегалії, що призводила до смерті.
У пацієнтів із гострим нелімфобластним лейкозом, які отримують одночасно великі дози цитарабіну, даунорубіцин та аспарагіназу, оскільки спостерігалися периферичні рухові та чутливі нейропатії (захворювання периферичних нервів).
Під час застосування швидких внутрішньовенних ін’єкцій великих доз лікарського засобу Цитосар, оскільки часто виникають нудота та блювання, які можуть тривати кілька годин. Ці симптоми, як правило, менш виражені, коли лікарський засіб вводиться крапельно.
У пацієнтів, які отримують стандартні дози лікарського засобу Цитосар одночасно з іншими ліками, через можливість розвитку симптомів перитоніту, коліту, що супроводжується нейтропенією та тромбоцитопенією.
У дітей із гострим мієлобластним лейкозом після внутрішньоканального та внутрішньовенного введення стандартних доз цитарабіну одночасно з іншими ліками спостерігався розвиток затриманого прогресуючого висхідного паралічу, що завершився смертю.
У пацієнтів із порушеннями функції печінки або нирок, у яких лікарський засіб слід застосовувати, якщо можливо, у зменшених дозах.
Під час застосування лікарського засобу Цитосар з іншими ліками через можливість розвитку гострого панкреатиту.
Під час внутрішньоканального введення лікарського засобу Цитосар через можливість розвитку системних токсичних ефектів. Рекомендовано ретельний контроль функції кровотворної системи лікарем. Може знадобитися корекція дози лікарського засобу.
У пацієнтів, які отримують лікарський засіб Цитосар як внутрішньоканально, так і внутрішньовенно з інтервалом кількох днів, оскільки існує підвищений ризик ураження спинного мозку. У важких випадках, коли життю пацієнта загрожує небезпека, рішення про одночасне внутрішньоканальне та внутрішньовенне введення лікарського засобу повинно прийматися виключно лікарем, який веде пацієнта.
У пацієнтів, які отримують лікарський засіб Цитосар внутрішньовенно одночасно з метотрексатом, що вводиться внутрішньоканально, повідомлялися випадки важких неврологічних побічних ефектів, зокрема головний біль, параліч, кома та інсультоподібні епізоди.

Лікарський засіб Цитосар може викликати гіперурикемію (підвищення концентрації сечової кислоти в крові), що є наслідком швидкого лізису (розпаду) пухлинних клітин. Лікар повинен контролювати рівень сечової кислоти в крові пацієнта та, якщо це необхідно, застосувати відповідні фармакологічні засоби.
Пацієнти, які отримують лікарський засіб Цитосар, повинні проходити періодичні перевірки функції кісткового мозку, печінки та нирок.
Пацієнти, які приймають лікарський засіб Цитосар, не повинні щепитися живими вакцинами. Вони можуть отримувати інактивовані або мертві вакцини, проте їх ефективність може бути зниженою.
Введення живих або живих ослаблених вакцин пацієнтам із ослабленим імунітетом внаслідок хіміотерапії (включаючи лікарський засіб Цитосар) може призвести до важких інфекцій або навіть смерті.

Цитосар та інші ліки
Перед застосуванням нового лікарського засобу разом із Цитосаром слід повідомити про це лікаря. Необхідно розповісти лікарю про всі ліки, які пацієнт приймає зараз або приймав нещодавно, а також про ліки, які пацієнт планує приймати.
Лікарський засіб Цитосар може впливати на концентрацію дигоксину в плазмі крові.
Спостерігалося відсутність швидкого поліпшення стану пацієнтів, інфікованих Klebsiella pneumoniae, які отримували Цитосар та одночасно лікувалися гентаміцином. Рекомендовано змінити антибактеріальну терапію.
Лікарський засіб Цитосар може знижувати ефективність флуконазолу.
Лікарський засіб Цитосар, що вводиться внутрішньовенно, одночасно з метотрексатом, що вводиться внутрішньоканально, може збільшувати ризик розвитку важких неврологічних побічних ефектів.

Вагітність та годування грудьми
Вагітність
Якщо пацієнтка вагітна або годує грудьми, підозрює, що може бути вагітною, або планує завагітніти, їй слід проконсультуватися з лікарем або фармацевтом перед застосуванням цього лікарського засобу.
У разі настання вагітності необхідно звернутися до лікаря.
Жінки у вагітному стані або жінки репродуктивного віку можуть приймати лікарський засіб Цитосар виключно після ретельного зважування співвідношення потенційної користі та ризику для матері та плоду.
Застосування лікарського засобу Цитосар у першому триместрі вагітності може спричиняти розвиток вроджених вад плоду. Ризик ураження плоду значно нижчий, якщо лікування розпочинається у другому або третьому триместрі вагітності.
Контрацепція у жінок репродуктивного віку
Жінки повинні завжди застосовувати ефективний метод контролю за вагітністю (контрацепцію), щоб уникнути вагітності під час лікування та протягом 6 місяців після прийому останньої дози. Слід проконсультуватися з лікарем щодо методів контрацепції, які є відповідними для пацієнтки та її партнера.
Контрацепція у чоловіків
Чоловіки, чиї партнерки мають репродуктивний вік, повинні завжди застосовувати високоефективні методи контрацепції під час лікування та протягом 3 місяців після введення останньої дози.
Годування грудьми
Недостатньо даних щодо проникнення лікарського засобу Цитосар до грудного молока.
У зв’язку з ризиком важких побічних ефектів, які можуть виникнути у немовлят, що годуються молоком матерів, які отримують Цитосар, лікар розгляне можливість припинення годування грудьми на період лікування лікарським засобом Цитосар та щонайменше тиждень після введення останньої дози або припинення застосування лікарського засобу, враховуючи користь від лікування для матері.

Керування транспортними засобами та робота з механізмами
Вплив лікарського засобу Цитосар на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не досліджувався.
Цитосар може впливати на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами через можливі побічні ефекти (наприклад, порушення функції мозку, запаморочення).

Лікарський засіб Цитосар містить натрій
Лікарський засіб Цитосар 100 мг/5 мл (20 мг/мл) розчин для ін’єкцій/інфузій містить 13,25 мг натрію (головного компонента кухонної солі) у кожній ампулі об’ємом 5 мл. Це відповідає 0,7 % максимальної рекомендованої добової дози натрію для дорослих.
Лікарський засіб Цитосар 500 мг/25 мл (20 мг/мл) розчин для ін’єкцій/інфузій містить 66,25 мг натрію (головного компонента кухонної солі) у кожній ампулі об’ємом 25 мл. Це відповідає 3,31 % максимальної рекомендованої добової дози натрію у раціоні дорослих.
При підготовці лікарського засобу до введення слід також враховувати вміст натрію, що надходить з розчинником, наприклад, розчином натрію хлориду.

3. Як застосовувати лікарський засіб Цитосар

Дозу лікарського засобу визначає лікар, виходячи з індивідуальних потреб пацієнта. Схема та спосіб застосування залежать від призначеного режиму лікування. Лікарський засіб Цитосар може вводитися внутрішньовенно крапельно, внутрішньовенно струмово, підшкірно або внутрішньоканально.
Застосування більшої, ніж рекомендована, дози лікарського засобу Цитосар
Лікарський засіб Цитосар застосовується в умовах стаціонару лікарями, які мають досвід у галузі хіміотерапії онкологічних захворювань, тому застосування дози, що перевищує рекомендовану, є малоймовірним.
Припинення застосування лікарського засобу Цитосар
Рішення про припинення лікування приймає лікар. У разі будь-яких сумнівів щодо застосування цього лікарського засобу необхідно звернутися до лікаря або фармацевта.

4. Можливі побічні ефекти

Як і кожен лікарський засіб, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча вони не виникають у кожного.
Дуже часті (можуть виникати частіше, ніж у 1 із 10 осіб):

Сепсис (поширення інфекції по організмі), пневмонія, інфекція.
Пригнічення функції кісткового мозку, тромбоцитопенія (зниження кількості тромбоцитів), анемія, мегалобластна анемія (сукупність симптомів, що виникають при нижчих за норму значеннях гемоглобіну та зниженій кількості збільшених червоних кров'яних тілець), лейкопенія (зниження кількості білих кров'яних тілець), зниження кількості ретикулоцитів (недозрілих форм червоних кров'яних тілець).
Запалення слизової оболонки ротової порожнини, виразки слизової оболонки ротової порожнини, виразки слизової оболонки анального отвору, запалення слизової оболонки анального отвору, діарея, блювота, нудота, біль у животі.
Порушення функції печінки.
Випадіння волосся, висипання.
Синдром цитарабіну (лихоманка, біль у м'язах, біль у кістках, іноді біль у грудній клітці, плямисто-вузликовий висип, кон'юнктивіт та погане самопочуття, які найчастіше виникають через 6–12 годин після введення препарату).
Лихоманка.
Невірні результати біопсії кісткового мозку та мазку крові.
Порушення функції мозку та мозочка*, сонливість*.
Ураження рогівки*.
Синдром гострої дихальної недостатності (хвороба легень)*, набряк легень*.

Часті (можуть виникати не частіше, ніж у 1 із 10 осіб):

Виразки шкіри.
Некротичний коліт*.
Лущення шкіри*.

Невідома частота (не може бути визначена на підставі наявних даних):

Запалення підшкірної тканини в місці ін'єкції.
Анафілактична реакція (гостра алергічна реакція), алергічний набряк.
Зниження апетиту.
Токсичне ураження нервів, запалення нервів, запаморочення, головний біль.
Кон'юнктивіт.
Перикардит, брадикардія (знижена частота серцевих скорочень) синусового походження.
Тромбофлебіт.
Одихання, біль у горлі.
Панкреатит, виразки стравоходу, запалення стравоходу.
Жовтяниця.
Болючі почервоніння та утворення міхурів на руках та підошвах ніг (синдром еритродизестезії долонно-підошовної), кропив'янка, свербіж, плями.
Порушення функції нирок, затримка сечі.
Біль у грудній клітці, біль та запалення в місці підшкірного введення.
Абсцес печінки*.
Зміна особистості*.
Кома*, судоми*, периферична моторна нейропатія*, периферична сенсорна нейропатія*.
Кардіоміопатія* (хвороба серця).
Некроз шлунка або кишечника*, виразка шлунка або кишечника*, перфорація кишечника*, перитоніт*.
Ураження печінки*, гіпербілірубінемія* (підвищений вміст білірубіну в крові).

* побічні ефекти, що виникають після лікування великими дозами препарату, інші, ніж після застосування стандартних доз.
Повідомлення про побічні ефекти
Якщо виникли будь-які побічні ефекти, у тому числі будь-які побічні ефекти, не вказані в цій інструкції, необхідно повідомити лікаря, фармацевта або медсестру. Побічні ефекти можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу побічних дій лікарських засобів Урядового центру реєстрації лікарських засобів, медичних виробів та біоцидів
Ал. Єрозолимське 181C
02-222 Варшава
Тел.: + 48 22 49 21 301
Факс: + 48 22 49 21 309
Веб-сайт: https://smz.ezdrowie.gov.pl
Побічні ефекти також можна повідомляти суб'єкту-відповідальному або представнику суб'єкта-відповідального.
Завдяки повідомленню про побічні ефекти можна буде зібрати більше інформації щодо безпеки застосування препарату.

5. Як зберігати ліки Цитосар

Ліки слід зберігати в недоступному для дітей місці.
Не застосовувати цей лік після закінчення терміну придатності, зазначеного на етикетці, упаковці після:
Термін придатності (EXP). Термін придатності означає останній день зазначеного місяця.
Зберігати при температурі нижчій за 25ºC. Не заморожувати.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла.
Умови зберігання ліків після розведення див. у розділі «Інформація, призначена виключно для
медичного персоналу. Термін придатності ліків після розведення».

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить лікарський засіб Цитосар:

Активною речовиною препарату є цитарабін. Один мл розчину містить 20 мг цитарабіну. Одна ампула 5 мл містить 100 мг цитарабіну. Одна ампула 25 мл містить 500 мг цитарабіну.
Інші складові: натрію хлорид, кислота хлориста (для регулювання pH), натрію гідроксид (для регулювання pH), вода для ін'єкцій.

Як виглядає лікарський засіб Цитосар і що містить упаковка
Прозорий, безбарвний або трохи жовтуватий водний розчин, вільний від видимих частинок, в ампулі
з поліпропілену з пробкою з гуми хлорбутадієну, вкритою тефлоном, з алюмінієвим
упакуванням і пластиковим непрозорим фіолетовим ковпачком типу flip-off, у картонному
пакуванні.
Упаковка містить 1 ампулу по 5 мл або 1 ампулу по 25 мл, або 25 ампул по 25 мл.
Не всі розміри упаковок можуть бути в обігу.
Відповідальна організація
Pfizer Europe MA EEIG
Boulevard de la Plaine 17
1050 Bruxelles
Бельгія
Виробник
Pfizer Service Company BV
Hoge Wei 10
1930 Zaventem
Бельгія
Для отримання докладнішої інформації щодо цього лікарського засобу, слід звертатися
до представника відповідальної організації:
Pfizer Polska Sp. z o.o.
тел.: 22 335 61 00

Інформація, призначена виключно для медичного фахівців

Препарат Цитосар може застосовуватися виключно лікарями, які мають досвід у галузі хіміотерапії пухлин.
При внутрішньоканальному введенні для розведення препарату слід використовувати 0,9% розчин натрію хлориду для ін’єкцій без консервантів.
При внутрішньовенному введенні для розведення препарату слід використовувати 0,9% розчин натрію хлориду, або 5% розчин глюкози, або воду для ін’єкцій — усі без консервантів.
Високі дози препарату Цитосар краще переносяться пацієнтами, якщо їх вводити у вигляді швидкого внутрішньовенного введення, а не повільного внутрішньовенного крапельного вливання.
pH 7,4.
Осмоляльність від 250 до 350 мОсм/кг.
Дозування та спосіб введення
Внутрішньовенне введення
Стандартні дози
На початку лікування (індукція ремісії) гострого мієлобластного лейкозу доза препарату Цитосар, що застосовується одночасно з іншими протипухлинними ліками, зазвичай становить 100 мг/м² площі тіла на добу у вигляді безперервного внутрішньовенного крапельного вливання (дні з 1 по 7) або 100 мг/м² внутрішньовенно кожні 12 годин (дні з 1 по 7).
Високі дози
Від 2 г/м² до 3 г/м², вводять у вигляді внутрішньовенного крапельного вливання тривалістю від 1 до 3 годин, кожні 12 годин протягом 2–6 днів разом з іншими протипухлинними препаратами або у монотерапії. При лікуванні високими дозами не слід застосовувати розчинники, що містять бензиловий спирт; слід використовувати виключно розчинники без консервантів.
Підшкірне введення
Зазвичай вводять 20–100 мг/м² залежно від показань та схеми лікування.
Дозування препарату Цитосар при гострому лімфобластному лейкозі та лімфомі у дітей має відповідати чинним рекомендаціям.
Внутрішньоканальне введення при лейкозі з ураженням оболонок головного і спинного мозку
При підготовці препарату Цитосар до внутрішньоканального введення не слід використовувати розчинники, що містять бензиловий спирт; слід застосовувати 0,9% розчин натрію хлориду для ін’єкцій без консервантів. Препарат слід вводити негайно після приготування.
Цитосар застосовували внутрішньоканально при гострому лейкозі в дозах від 5 мг/м² до 75 мг/м². Частота введення становила від однієї дози на добу протягом 4 днів до однієї дози кожні 4 дні. Найчастішою дозою було 30 мг/м² кожні 4 дні до нормалізації показників спинномозкової рідини, після чого проводили один додатковий курс лікування. Схема дозування зазвичай залежить від типу та ступеня тяжкості симптомів з боку центральної нервової системи та від відповіді на попереднє лікування.
Цитосар застосовували внутрішньоканально разом з натрієвою сіллю сукцинату гідрокортизону та метотрексатом як у профілактиці вперше діагностованого гострого лімфобластного лейкозу у дітей, так і при лікуванні лейкозу з ураженням оболонок головного і спинного мозку. Профілактичне лікування цими трьома ліками запобігало ураженню ЦНС та забезпечувало подібну частоту повних ремісій та рівень виживання, як і у пацієнтів, яким на початковому етапі профілактики застосовували променеву терапію ЦНС та внутрішньоканальний метотрексат. Доза цитарабіну становила 30 мг/м², натрієвої солі сукцинату гідрокортизону — 15 мг/м², метотрексату — 15 мг/м² (загальна максимальна одноразова доза метотрексату — 15 мг/м²). Перед початком лікування лікар повинен ознайомитися з цією схемою, однак у дітей та підлітків дозування метотрексату слід застосовувати залежно від віку, а не від площі тіла.
Профілактичне лікування трьома ліками можна застосовувати після успішного початкового лікування лейкозу з ураженням оболонок головного і спинного мозку. Перед початком терапії за цією схемою лікар повинен ознайомитися з чинними рекомендаціями.
Цитарабін при внутрішньоканальному введенні може викликати симптоми загальної токсичності, при цьому необхідне ретельне моніторування кровотворної системи. Може знадобитися корекція протилейкозного лікування. Серйозні токсичні дії трапляються рідко. Коли цитарабін вводять як внутрішньоканально, так і внутрішньовенно з інтервалом у кілька днів, існує підвищений ризик токсичного впливу на кістковий мозок; однак у випадках тяжкого, що загрожує життю захворювання, одночасне застосування цитарабіну внутрішньовенно та внутрішньоканально залишається на розсуд лікаря.
У разі наявності вогнищ лейкозних інфільтратів у центральній нервовій системі внутрішньоканальне введення препарату може виявитися неефективним. У такому випадку краще застосовувати променеву терапію.
При внутрішньоканальному введенні максимальний об’єм розчину становить 10 мл. Перед внутрішньоканальним введенням необхідної дози слід видалити еквівалентний об’єм спинномозкової рідини (зазвичай 7–10 мл), щоб звести до мінімуму будь-які зміни об’єму спинномозкової рідини.
Діти та підлітки
Дозування препарату Цитосар подібне до рекомендованого у дорослих. Поточні рекомендації щодо дозування у дітей та підлітків слід перевіряти відповідно до найновіших стандартів лікування.
При підготовці препарату Цитосар для введення немовлятам та дітям віком до 3 років не дозволяється застосовувати розчинники, що містять бензиловий спирт; слід використовувати розчинники без консервантів. Препарат слід вводити негайно після приготування.
Цитосар є неактивним при пероральному застосуванні. Спосіб його введення залежить від застосованої схеми лікування.
Фармацевтична сумісність
Цитарабін залишається фармацевтично сумісним із наступними препаратами у вказаних концентраціях у 5% водному розчині глюкози протягом 8 годин: цитарабін 0,8 мг/мл та цефалотин (натрієва сіль) 1,0 мг/мл; цитарабін 0,4 мг/мл та преднізолон (натрієвий фосфат) 0,2 мг/мл; цитарабін 16 мг/мл та вінкрістин (сульфат) 4 мкг/мл. Цитарабін також фізично сумісний з метотрексатом.
Фармацевтична несумісність
Препарат Цитосар фізично несумісний з гепарином, інсуліном, 5-фторурацилом, натрієвою сіллю сукцинату метилпреднізолону, пеніцилінами, такими як оксацилін, пеніцилін G.
Термін придатності препарату після розведення
Розчин для ін’єкцій цитарабіну фізично та хімічно стабільний у концентраціях від 0,1 мг/мл до 1 мг/мл після розведення:

0,9% розчином натрію хлориду,
5% розчином глюкози,
водою для ін’єкцій — протягом 4 днів як при 25ºC/60% відносній вологості з доступом світла, так і при 2ºC–8ºC/навколишній вологості без доступу світла.

З мікробіологічного погляду препарат слід використовувати негайно. Якщо препарат не використовується негайно, користувач несе відповідальність за час і умови зберігання після приготування. Цей час не повинен перевищувати 24 години при температурі від 2°C до 8°C, якщо тільки розведення препарату не проводилося за контрольованих та валідованих асептичних умов.
Засоби захисту
У зв’язку з токсичністю речовини рекомендується дотримуватися наступних заходів обережності:

персонал повинен бути проінструктований щодо правильних методів розведення та роботи з препаратом;
вагітні жінки не повинні працювати з цим препаратом;
особи, що контактують з цитарабіном, повинні носити засоби індивідуального захисту: окуляри, халати, одноразові рукавички та маски;
розведення препарату слід проводити у спеціально відведеному місці (найкраще — з ламінарним потоком повітря); робоча поверхня повинна бути захищена одноразовим папером з абсорбуючим шаром із підкладкою з пластику;
всі матеріали, що використовувалися для розведення, введення препарату або очищення, включаючи рукавички, повинні бути поміщені в щільно закриті мішки для відходів високого ризику, а потім спалені при температурі 1100°C;
розлитий або витікший препарат слід промити 5% розчином натрію гіпохлориту, а потім водою;
всі матеріали, що використовувалися для видалення забруднення, повинні бути утилізовані відповідно до вищевказаного;
будь-які невикористані залишки препарату слід утилізувати відповідно до вищевказаного;
у разі контакту препарату зі шкірою місце слід ретельно промити водою з милом або розчином натрію карбонату. Не слід використовувати щітку, щоб не спричинити подразнення епідермісу;
у разі потрапляння препарату в око слід відтягнути повіку та промивати око великою кількістю води протягом щонайменше 15 хвилин. Після цього необхідно пройти медичне обстеження;
після зняття рукавичок слід завжди мити руки.