Лінезолід Крка

Інструкція для користувача

Лінезолід Крка, 2 мг/мл, розчин для інфузій
Linezolidum
Перед застосуванням лікарського засобу уважно прочитайте всю інструкцію, оскільки вона містить
важливу інформацію для пацієнта.

• Зберігайте цю інструкцію, щоб мати можливість звернутися до неї знову при необхідності.
• У разі виникнення будь-яких запитань звертайтеся до лікаря, фармацевта або медсестри.
• Якщо у пацієнта виникнуть будь-які небажані ефекти, у тому числі ті, що не зазначені в цій інструкції, повідомте про це лікареві, фармацевту або медсестрі. Див. розділ 4.

Зміст інструкції

1. Що таке Лінезолід Крка і для чого його застосовують
2. Важливі відомості перед застосуванням Лінезолід Крка
3. Як застосовувати Лінезолід Крка
4. Можливі небажані ефекти
5. Як зберігати Лінезолід Крка
6. Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке Лінезолід Крка і для чого його застосовують

Лінезолід Крка є антибіотиком із групи оксазолідонів, який діє шляхом пригнічення росту певних бактерій, що викликають інфекції у дорослих.
Цей засіб застосовують для лікування пневмонії, а також деяких інфекцій шкіри та м’яких тканин. Лікар вирішить, чи доцільне застосування Лінезолід Крка для лікування конкретної інфекції.

2. Важливі відомості перед застосуванням препарату Лінезолід Крка

Коли не застосовувати препарат Лінезолід Крka

• якщо пацієнт має алергію на лінезолід або будь-який інший компонент цього препарату (перелічені в розділі 6);
• якщо пацієнт зараз приймає або приймав протягом останніх 2 тижнів ліки з групи, що називається інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО, наприклад, фенелзин, ізокарбоксазид, селегілін, моклобемід). Ці ліки можуть застосовуватися при лікуванні депресії або хвороби Паркінсона;
• під час годування грудьми, оскільки лінезолід проникає до молока жінок, які годують грудьми, і може шкідливо впливати на дитину.

Попередження та заходи обережності
Перед початком застосування препарату Лінезолід Крка слід обговорити це з лікарем, фармацевтом або
медсестрою.
Препарат Лінезолід Крка може бути не підходящим для певного пацієнта, якщо на будь-яке з наведених нижче питань можна дати ствердну відповідь. У такій ситуації слід проконсультуватися з лікарем, оскільки необхідно буде перевірити загальний стан здоров’я та артеріальний тиск до і під час лікування. Лікар також може вирішити застосувати інший лікарський засіб.
Якщо виникають сумніви щодо того, чи стосуються наведені нижче ситуації до пацієнта, слід проконсультуватися з лікарем.

• Чи має пацієнт підвищений артеріальний тиск і чи приймає ліки через це?
• Чи діагностували у пацієнта гіпертиреоз?
• Чи має пацієнт пухлину надниркових залоз (феохромоцитому) або синдром карциноїду (викликаний пухлинами ендокринної системи, які супроводжуються такими симптомами, як діарея, почервоніння шкіри, свистяче дихання)?
• Чи має пацієнт біполярне афективне розлад, шизоафективні розлади, дезорієнтацію або інші психічні розлади?
• Чи мала у пацієнта гіпонатріємія (низький рівень натрію в крові) або чи приймає пацієнт ліки, що знижують рівень натрію в крові, наприклад, деякі діуретики (також відомі як «сечогінні»), такі як гідрохлоротіазид?
• Чи приймає пацієнт які-небудь опіоїдні засоби? Сумісне застосування деяких ліків, зокрема антидепресантів і опіоїдів, з препаратом Лінезолід Крка може призвести до розвитку серотонінового синдрому — стану, потенційно небезпечного для життя (див. розділ 2 «Лінезолід Крка та інші ліки» та розділ 4).

Коли слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату Лінезолід Крка
Слід повідомити лікареві перед прийомом препарату Лінезолід Крка, якщо у пацієнта:

• похилий вік,
• схильність до утворення синців або кровотеч,
• анемія (низька кількість червоних кров’яних клітин),
• схильність до інфекцій,
• судоми в минулому,
• порушення функції печінки або нирок, особливо якщо пацієнт перебуває на діалізі,
• діарея.

Слід негайно повідомити лікареві, якщо під час лікування у пацієнта виникнуть:

• проблеми зі зором, наприклад, нечітке бачення, зміни кольорового сприйняття, труднощі з розпізнаванням деталей або звуження поля зору;
• втрата чутливості в руках або ногах або відчуття поколювання або дзижчання в руках і ногах;
• під час прийому або після припинення прийому антибіотиків, зокрема препарату Лінезолід Крка, може виникнути діарея; у разі тяжкого перебігу, хронічної діареї, появи крові або слизу у калі слід негайно припинити прийом препарату Лінезолід Крка та звернутися до лікаря; у такій ситуації не слід приймати ліки, що затримують або уповільнюють кишкову перистальтику;
• повторювана нудота або блювота, біль у животі або прискорення дихання;
• невияснений біль у м’язах, болючість або слабкість м’язів і (або) потемніння сечі. Це можуть бути симптоми тяжкого стану, відомого як рабдоміоліз (розпад м’язів), що може призвести до ураження нирок;
• нудота та погане самопочуття, включаючи слабкість м’язів, головний біль, стан сплутаності та порушення пам’яті, що можуть свідчити про гіпонатріємію (низький рівень натрію в крові).

Лінезолід Крка та інші ліки
Існує ризик виникнення взаємодії між препаратом Лінезолід Крка та іншими ліками. Ці взаємодії
можуть призвести до виникнення небажаних ефектів, наприклад, змін артеріального тиску, температури тіла
або частоти серцевих скорочень.
Слід повідомити лікареві про всі ліки, які пацієнт зараз приймає або приймав нещодавно,
а також про ліки, які пацієнт планує приймати.
Слід повідомити лікареві про прийом зараз або протягом останніх 2 тижнів
ліків, перелічених нижче, оскільки препарат Лінезолід Крка не можна застосовувати під час лікування
або після недавнього лікування цими засобами (див. також розділ 2 вище: «Коли не застосовувати
препарат Лінезолід Крка»):

• інгібітори моноаміноксидази (ІМАО: наприклад, фенелзин, ізокарбоксазид, селегілін, моклобемід); ці ліки можуть застосовуватися при лікуванні депресії або хвороби Паркінсона.

Слід також повідомити лікареві, якщо пацієнт приймає наведені нижче ліки. Лікар може все ж
призначити пацієнтові препарат Лінезолід Крка, однак необхідно буде контролювати загальний стан
здоров’я та артеріальний тиск пацієнта до і під час лікування. У інших випадках лікар може
вирішити, що для пацієнта краще застосувати інший лікарський засіб.

• Ліки, що зменшують набряк при застуді або грипі, які містять псевдоефедрин або фенілпропаноламін.
• Деякі ліки від астми, наприклад, сальбутамол, тербуталін, фенотерол.
• Трициклічні антидепресанти або СІЗЗС (селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну). До цих груп належить багато ліків, наприклад, амітриптилін, циталопрам, кломіпрамін, досулепін, доксепін, флуоксетин, флуvoxамін, іміпрамін, лофепрамін, пароксетин, сертралін.
• Ліки від мігрені, наприклад, суматриптан і золмітритан.
• Ліки, що застосовуються при лікуванні гострих, тяжких алергічних реакцій, наприклад, адреналін (епінефрин).
• Ліки, що підвищують артеріальний тиск, наприклад, норадреналін (норепінефрин), допамін і добутамін.
• Опіоїди, наприклад, петидин — застосовуються при лікуванні болю середньої тяжкості до тяжкого.
• Ліки, що застосовуються при лікуванні тривожних розладів, наприклад, буспірон.
• Протизгортальні засоби, наприклад, варфарин.
• Антибіотик, відомий як рифампіцин.

Лінезолід Крка та їжа, напої

• Препарат Лінезолід Крка можна приймати незалежно від прийому їжі.
• Під час лікування слід обмежити споживання продуктів, таких як зрілі сири, екстракти дріжджів, продукти з соєвих бобів (наприклад, соєвий соус) та алкогольних напоїв, особливо бочкового пива та вина. Ці продукти містять тирамін, який реагує з препаратом Лінезолід Крка і може спричинити підвищення артеріального тиску.
• Якщо після їжі або напою виникла пульсуюча головна біль, слід негайно проконсультуватися з лікарем, фармацевтом або медсестрою.

Вагітність, годування грудьми та вплив на фертильність
Дія лінезоліду у жінок під час вагітності невідома. Тому, якщо лікар не рекомендує інше,
препарат Лінезолід Крка не слід застосовувати під час вагітності. Якщо пацієнтка вагітна або годує грудьми,
вважає, що може бути вагітною, або планує завагітніти, вона повинна проконсультуватися з лікарем або
фармацевтом перед застосуванням цього препарату.
Під час застосування препарату Лінезолід Крка не слід годувати грудьми, оскільки цей препарат проникає до
молока жінок, які годують грудьми, і може шкідливо впливати на дитину.
Керування транспортними засобами та обслуговування машин
Препарат Лінезолід Крка може спричиняти запаморочення або порушення зору. У такому випадку не
слід керувати транспортними засобами або обслуговувати машини. Слід пам’ятати, що погане самопочуття може негативно вплинути на здатність керувати транспортними засобами та обслуговувати машини.
Препарат Лінезолід Крка містить глюкозу
300 мл розчину для інфузії містить 13,7 г глюкози. Це слід враховувати у пацієнтів із цукровим діабетом.
Препарат Лінезолід Крка містить натрій
300 мл розчину для інфузії містить 114 мг натрію (головного компонента кухонної солі). Це відповідає
5,7% максимальної рекомендованої добової дози натрію в дієті для дорослих.

3. Як застосовувати ліки Лінезолід Крка

Дорослі
Ці ліки потрібно завжди застосовувати точно так, як описано в цій інструкції для пацієнта, або відповідно до рекомендацій лікаря, фармацевта чи медсестри. У разі виникнення сумнівів слід звернутися до лікаря, фармацевта чи медсестри.
Ліки вводитимуться у вигляді крапельниці (інфузії у вену) лікарем або працівником медичного персоналу. Зазвичай застосовують дозу для дорослих пацієнтів (віком 18 років і старших) — 300 мл розчину (600 мг лінезоліду) двічі на добу, вводять безпосередньо в кровотік (внутрішньовенно) крапельно протягом 30–120 хвилин.
У разі діалізотерапії ліки Лінезолід Крка слід приймати після діалізу.
Лікування зазвичай триває від 10 до 14 днів, проте може тривати до 28 днів. Ефективність та безпеку застосування цих ліків не встановлено для термінів лікування понад 28 днів. Термін лікування визначає лікар.
Під час застосування ліків Лінезолід Крка лікар може рекомендувати регулярні дослідження крові для контролю за її морфологією.
Якщо ліки Лінезолід Крка застосовуються довше, ніж 28 днів, необхідно провести обстеження зору.

Застосування у дітей та підлітків
Лінезолід Крка зазвичай не застосовується для лікування дітей та підлітків (молодше 18 років).

Застосування більшої, ніж рекомендована, дози ліків Лінезолід Крка
Якщо виникло відчуття, що отримана доза була надто великою, слід негайно звернутися до лікаря або медсестри.

Пропуск прийому ліків Лінезолід Крка
Оскільки ліки вводитимуться під суворим медичним контролем, пропуск дози малоймовірний. Проте у разі підозри на пропуск дози слід негайно повідомити про це лікаря або медсестру. Не слід застосовувати подвійну дозу для відшкодування пропущеної дози.

У разі будь-яких подальших сумнівів щодо застосування цих ліків слід звернутися до лікаря, фармацевта або медсестри.

4. Можливі побічні ефекти

Як і будь-який лікарський засіб, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча вони не виникають у кожного.
Якщо під час лікування препаратом Лінезолід Крка у пацієнта виникнуть будь-які з наведених нижче
побічних ефектів, необхідно негайно повідомити лікаря, медсестру або фармацевта:

Серйозні побічні ефекти застосування препарату Лінезолід Крка (разом із частотою виникнення,
вказаною в дужках) є такими:

• важкі зміни шкіри (нечасто), набряк, особливо в області обличчя та шиї (нечасто), свистяче дихання та (або) утруднення дихання (рідко). Це можуть бути симптоми алергічної реакції, і може знадобитися припинення застосування препарату Лінезолід Крка. Реакції шкіри, такі як: висип, що піднімається, фіолетового кольору, спричинений запаленням судин (рідко); почервоніння, відшарування шкіри (запалення шкіри) (нечасто), висип (часто), свербіж (часто).
• порушення зору (нечасто), такі як нечітке бачення (нечасто), зміни сприйняття кольорів (частота невідома), труднощі з розрізненням деталей (частота невідома) або звуження поля зору (рідко).
• важкий пронос із кров’ю та (або) слизом у калі (запалення кишечника, пов’язане з застосуванням антибіотика, зокрема, псевдомембранозний коліт), рідко може призводити до загрозливих для життя ускладнень (нечасто).
• повторювана нудота або блювота, болі в животі або прискорене дихання (рідко).
• повідомлялися напади епілепсії або судоми (нечасто) під час застосування препарату Лінезолід Крка.
• серотоніновий синдром (частота невідома): необхідно повідомити лікаря, якщо під час одночасного застосування антидепресантів із групи СІОЗС або опіоїдів виникають такі симптоми, як надмірне збудження, сплутаність свідомості, галюцинації, м’язова скованість, тремор, відсутність координації, напади судом, прискорене серцебиття, серйозні проблеми з диханням та пронос (що свідчить про серотоніновий синдром) (див. розділ 2).
• кровотечі або синці невідомого походження, що можуть бути наслідком зміни кількості формених елементів крові, що впливає на процес згортання крові або призводить до анемії (часто).
• зміни кількості певних формених елементів крові, що можуть впливати на здатність організму боротися з інфекціями (нечасто); симптоми інфекції включають: підвищення температури (часто), біль у горлі (нечасто), виразки в порожнині рота (нечасто), втому (нечасто).
• рабдоміоліз (рідко): суб’єктивні та об’єктивні симптоми включають нез’ясовані болі в м’язах, болючість або слабкість м’язів і (або) темне забарвлення сечі. Це можуть бути ознаки серйозного стану, відомого як рабдоміоліз (розпад м’язів), що може призводити до ураження нирок.
• запалення підшлункової залози (нечасто).
• судоми (нечасто).
• транзиторні ішемічні атаки (тимчасові порушення кровопостачання мозку, що викликають короткотривалі симптоми, такі як втрата зору, послаблення функцій кінцівок, нерозбірлива мова, втрата свідомості) (нечасто).
• «дзвініння» в вухах (шум у вухах) (нечасто).

У пацієнтів, яким вводили Лінезолід Крка більше 28 днів, повідомлялися оніміння, поколювання або нечітке бачення. У разі виникнення порушень зору необхідно негайно звернутися до лікаря.

Додаткові побічні ефекти включають:

Часті побічні ефекти (можуть виникати у менш ніж 1 із 10 осіб):

• грибкові інфекції, особливо вагінальні або кандидоз порожнини рота
• головний біль
• металевий присмак у роті
• пронос, нудота або блювота
• зміни певних показників аналізу крові, включаючи білки, солі або ферменти, що використовуються для оцінки функції нирок або печінки, або рівня цукру в крові
• порушення сну
• підвищення артеріального тиску
• анемія (мала кількість червоних кров’яних тілець)
• запаморочення
• місцеві або загальні болі в животі
• запори
• порушення травлення (диспепсія)
• місцевий біль
• зниження кількості тромбоцитів

Нечасті побічні ефекти (можуть виникати у менш ніж 1 із 100 осіб):

• запалення слизової оболонки піхви або області статевих органів у жінок
• відчуття оніміння або поколювання
• набряк, болючість або зміна забарвлення язика
• сухість у порожнині рота
• біль у місці або поблизу місця введення інфузії (крапельниці)
• запалення вен (в тому числі в місці введення крапельниці)
• часте сечовипускання
• озноб
• відчуття посиленого спраги
• підвищена пітливість
• гіпонатріємія (низький рівень натрію в крові)
• порушення функції нирок
• метеоризм
• біль у місці ін’єкції
• підвищення рівня креатиніну
• біль у животі
• зміни частоти серцевих скорочень (наприклад, прискорення)
• зниження кількості всіх типів формених елементів крові
• слабкість і (або) зміни чутливості

Рідкісні побічні ефекти (можуть виникати у менш ніж 1 із 1000 осіб):

• поверхневе потемніння зубів, що зникає після стоматологічної процедури чищення (ручне видалення зубного каменю)

Також повідомлялися такі побічні ефекти (частота невідома: частоту не можна визначити на основі наявних даних):

• алопеція (випадіння волосся)

Повідомлення про побічні ефекти

Якщо виникають будь-які небажані ефекти, включаючи ті, що не зазначені в цій інструкції, необхідно повідомити про це лікареві, фармацевту або медсестрі. Побічні ефекти можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу небажаних подій лікарських засобів Управління з реєстрації лікарських засобів, медичних виробів та біоцидних продуктів:
Al. Jerozolimskie 181C, 02-222 Warszawa
Тел.: + 48 22 49 21 301
Факс: + 48 22 49 21 309
Вебсайт: https://smz.ezdrowie.gov.pl
Побічні ефекти також можна повідомляти суб’єкту, відповідальному за випуск продукту.
Завдяки повідомленням про побічні ефекти можна зібрати більше інформації щодо безпеки застосування лікарського засобу.

5. Як зберігати ліки Лінезолід Крка

Ліки слід зберігати в недоступному для дітей місці.
Не застосовувати ці ліки після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці після скорочення
„EXP”. Термін придатності вказує на останній день зазначеного місяця.
Не зберігати при температурі вище 30  C.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла.
Після відкриття: хімічна та фізична стабільність розчину в інфузійному мішку доведена протягом
24 годин при кімнатній температурі після вилучення зовнішнього мішка.
З мікробіологічних міркувань ліки слід застосовувати негайно. Якщо ліки не застосовуються
негайно, відповідальність за термін і умови зберігання під час використання несе виключно користувач.
Не слід застосовувати ліки, якщо розчин не є прозорим, безбарвним або жовтого або
жовтувато-коричневого кольору.
Ліки не слід викидати у каналізацію або побутові сміттєві контейнери. Слід запитати у
фармацевта, як утилізувати ліки, які більше не використовуються. Така дія допоможе захистити
навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить лікарський засіб Лінезолід Крка

• Діючою речовиною є лінезолід. 1 мл розчину для інфузій містить 2 мг лінезоліду. Інфузійний пакет місткістю 300 мл містить 600 мг лінезоліду.
• Інші інгредієнти: глюкоза моногідрат, натрію цитрат дигідрат, лимонна кислота, хлоридна кислота (для регулювання рН), натрію гідроксид (для регулювання рН) та вода для ін'єкцій. Див. розділ 2 „Лінезолід Крка містить глюкозу” та „Лінезолід Крка містить натрій”.

Як виглядає лікарський засіб Лінезолід Крка та вміст упаковки
Прозорий розчин, безбарвний до жовтого або жовтувато-коричневого кольору (рН: 4,6–5,2; осмоляльність: 270 мОсмоль/кг – 320 мОсмоль/кг).
Первинна упаковка:
Інфузійний пакет (300 мл) із багатошарової поліолефінової плівки, з портом із багатошарового покриття поліолефіну та поліолефіновим з’єднувачем типу twist-off.
Зовнішня упаковка:
Багатошаровий зовнішній пакет із плівки Поліестер/Алюміній/Поліестер/Поліпропілен, у картонному коробці. Зовнішні пакети фасуються в картонні коробки, що містять 1 або 10 пакетів.
Не всі розміри упаковок можуть бути в обігу.
Відповідальний суб’єкт та виробник
KRKA, д. д., Ново місто
Шмар’єшка цеста 6
8501 Ново місто
Словенія
Цей лікарський засіб зареєстрований для обігу в країнах — учасницях Європейського економічного простору та в Об’єднаному Королівстві (Північна Ірландія) під такими назвами:

Для отримання додаткової інформації щодо цього лікарського засобу звертайтеся до
місцевого представника суб’єкта, що несе відповідальність:
KRKA-POLSKA Sp. z o.o.
вул. Рівнобіжна 5
02-235 Варшава
Тел. 22 57 37 500

Інформація, призначена виключно для медичного фахівців:

Лінезолід Крка, 2 мг/мл, розчин для інфузій
Linezolidum
ВАЖЛИВО: перед призначенням лікарського засобу необхідно ознайомитися з Інструкцією з медичного застосування.
Лінезолід є неефективним у лікуванні інфекцій, спричинених грамнегативними бактеріями.
У разі підтвердження або підозри на наявність грамнегативних бактерій слід одночасно розпочати специфічну терапію проти грамнегативних мікроорганізмів.
Опис
Упаковка призначена виключно для одноразового використання. Пакет містить 300 мл розчину для інфузій і розміщений у картонній коробці. Кожна коробка містить 1 або 10 інфузійних пакетів.
Лінезолід Крка містить 2 мг лінезоліду в 1 мл розчину для інфузій. Розчин є прозорим, безбарвним або жовтуватого до жовто-бурого кольору. Інші складові: глюкоза моногідрат, натрію цитрат дигідрат, лимонна кислота, хлоридна кислота, натрію гідроксид, вода для ін'єкцій.
Дозування та спосіб застосування
Лікування лінезолідом слід розпочинати виключно в умовах стаціонару та після консультації з фахівцем, наприклад, мікробіологом або фахівцем з інфекційних хвороб.
Пацієнти, які розпочали лікування парентеральною формою, можуть перейти на пероральну форму, коли це клінічно виправдано. У такому разі немає необхідності змінювати дозу, оскільки біодоступність лінезоліду після перорального застосування становить приблизно 100%.
Розчин для інфузій вводять інфузійно протягом 30–120 хвилин.
Рекомендовану дозу лінезоліду вводять двічі на добу внутрішньовенно.
Рекомендована доза та тривалість лікування у дорослих
Тривалість лікування залежить від виду збудника, локалізації та тяжкості інфекції, а також від клінічної відповіді пацієнта на терапію.
Наведені нижче рекомендації щодо тривалості лікування відповідають тим, що застосовувалися під час клінічних досліджень. У деяких видах інфекцій може бути достатньо застосування лінезоліду протягом коротшого періоду, проте клінічні дослідження таких даних не містять.
Максимальна тривалість лікування становить 28 днів. Безпека та ефективність застосування лінезоліду протягом більше ніж 28 днів не встановлені.
Рекомендації щодо дозування розчину для внутрішньовенних інфузій та таблеток або грануляту для приготування пероральної суспензії є однаковими. Вони такі:

Діти та молодь: безпеку та ефективність застосування лінезоліду у дітей та молоді (віком <18 років) не встановлено. Наразі доступні дані наведені в РЛС у пунктах 4.8, 5.1 та 5.2, але не можна визначити рекомендації щодо дозування.
Люди похилого віку: немає необхідності змінювати дозу.
Порушення функції нирок: немає необхідності коригувати дозу.
Тяжкі порушення функції нирок (тобто кліренс креатиніну <30 мл/хв): немає необхідності коригувати дозу. У зв’язку з невстановленим клінічним значенням підвищеної експозиції (до 10-кратного) двох основних метаболітів лінезоліду у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок, Лінезолід Крка слід застосовувати з особливою обережністю та лише у випадках, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик. Оскільки приблизно 30% дози лінезоліду виводиться з організму протягом 3 годин гемодіалізу, у пацієнтів, які піддаються діалізу, Лінезолід Крка слід вводити після діалізу. Гемодіаліз також призводить до часткового виведення з організму основних метаболітів лінезоліду, однак їх концентрації залишаються значно вищими після діалізу, ніж у пацієнтів із нормальною функцією або з легкою чи помірною нирковою недостатністю. Тому у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, які піддаються діалізу, лінезолід слід застосовувати з особливою обережністю та лише у випадках, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик.
Наразі відсутні дані щодо застосування лінезоліду у пацієнтів, які піддаються безперервному амбулаторному перитонеальному діалізу (CAPD) або іншому лікуванню ниркової недостатності, окрім гемодіалізу.
Порушення функції печінки: Пацієнти з легкою до помірної недостатністю печінки (клас A або B за шкалою Чайлда-П’юджа): немає необхідності коригувати дозу.
Тяжкі порушення функції печінки (клас C за шкалою Чайлда-П’юджа): оскільки лінезолід метаболізується за участю неферментативних процесів, можна очікувати, що порушення функції печінки не впливають суттєво на його метаболізм, отже, немає необхідності коригувати дозу. Однак клінічні дані обмежені. Лінезолід слід застосовувати у цих пацієнтів з обережністю та лише тоді, коли очікувана користь перевищує потенційний ризик.
Протипоказання
Підвищена чутливість до діючої речовини або до будь-якої допоміжної речовини.
Лінезолід не слід застосовувати одночасно з інгібіторами моноаміноксидази типу А або В (наприклад, фенелзин, ізокарбоксазид, селегілін, моклобемід) або протягом двох тижнів після припинення їх застосування.
Лінезолід не слід застосовувати пацієнтам із нижчевказаними основними захворюваннями або тим, хто одночасно приймає нижчевказані ліки, окрім випадків, коли можливе тісне спостереження пацієнта та моніторинг артеріального тиску:

• пацієнти з нелікованим артеріальним гіпертензійним станом, феохромоцитомою надниркових залоз, раком, гіпертиреозом, біполярними афективними розладами, шизоафективними розладами, гострими станами дезорієнтації;
• пацієнти, які приймають будь-який із наступних ліків: інгібітори зворотного захоплення серотоніну, трициклічні антидепресанти, агоністи серотонінових рецепторів 5 HT (триптани), лікарські засоби з прямим або непрямим симпатоміметичним ефектом (включаючи бронходилататори, псевдоефедрин та фенілпропаноламін), ліки, що підвищують судинний тонус (наприклад, епінефрин, норепінефрин), ліки з допамінергічним ефектом (наприклад, допамін, добутамін), петидин або буспірон.

Слід припинити годування грудьми перед початком та під час лікування лінезолідом.
Особливі попередження та заходи обережності щодо застосування
Пригнічення функції кісткового мозку
У пацієнтів, які лікувалися лінезолідом, спостерігалося пригнічення функції кісткового мозку (зокрема, анемія, лейкопенія, панцитопенія та тромбоцитопенія). У випадках, коли було виявлено такий ефект дії лінезоліду, після припинення застосування препарату змінені показники дослідження крові поверталися до значень до лікування. Виникнення таких симптомів, схоже, пов’язане з тривалістю лікування. У пацієнтів похилого віку, які лікуються лінезолідом, ризик порушень складу крові є вищим, ніж у пацієнтів молодшого віку. Тромбоцитопенія може частіше виникати у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю, незалежно від того, чи піддаються вони діалізу. Тому кількість кров’яних клітин слід ретельно контролювати: у пацієнтів із попередньою анемією, гранулоцитопенією або тромбоцитопенією, у пацієнтів, які одночасно приймають ліки, що можуть знижувати концентрацію гемоглобіну, кількість кров’яних клітин або впливати на кількість або функцію тромбоцитів, у пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю та у пацієнтів, які приймають лінезолід більше ніж 10–14 днів. Лінезолід можна застосовувати цим пацієнтам лише тоді, коли можливо ретельно контролювати концентрацію гемоглобіну, кількість кров’яних клітин та тромбоцитів.
Якщо під час лікування лінезолідом виникне значне пригнічення функції кісткового мозку, препарат слід припинити, якщо застосування препарату не є абсолютно необхідним. У цьому випадку слід особливо уважно контролювати параметри морфології крові та розпочати відповідне лікування.
Крім того, пацієнтам, які отримують лінезолід, рекомендується щотижневе визначення повної морфології периферичної крові (включаючи визначення концентрації гемоглобіну, кількості тромбоцитів та кількості лейкоцитів із мазком), незалежно від початкового морфологічного дослідження крові.
У дослідженнях із застосуванням лінезоліду в окремих випадках перед його допуском до обігу (compassionate use) відзначали збільшення частоти тяжкої анемії у пацієнтів, які приймали лінезолід більше ніж максимально рекомендовані 28 днів. У цих пацієнтів частіше була необхідна переливання крові. Випадки анемії, при яких було необхідне переливання крові, описували також після введення лінезоліду в обіг, частіше після застосування понад 28 днів.
Після введення лінезоліду в обіг повідомляли про випадки виникнення сидеробластної анемії. Більшість пацієнтів, у яких спостерігали перші симптоми, приймали лінезолід більше ніж 28 днів. Після припинення застосування лінезоліду у більшості пацієнтів анемія, як лікована, так і нелікована, повністю або частково зникала.
Змінена смертність у клінічному дослідженні у пацієнтів із викликаними грампозитивними бактеріями
інфекціями крові, пов’язаними із застосуванням внутрішньовенних катетерів
У відкритому клінічному дослідженні у важкохворих пацієнтів із інфекціями, пов’язаними із застосуванням внутрішньовенних катетерів, спостерігалася більша смертність серед пацієнтів, які приймали лінезолід, порівняно з пацієнтами, яких лікували ванкоміцином, диклоксациліном або оксациліном [78/363 (21,5%) порівняно з 58/363 (16,0%)]. Основним чинником, що впливає на смертність, було наявність інфекції грампозитивними бактеріями на початку лікування. Коефіцієнти смертності були подібними у пацієнтів із інфекцією, викликаною виключно грампозитивними бактеріями (відношення шансів 0,96; 95% довірчий інтервал: 0,58–1,59), але були значно вищими (p=0,0162) у групі пацієнтів, які приймали лінезолід, серед пацієнтів із будь-яким іншим патогеном або без патогена на початку лікування (відношення шансів 2,48; 95% довірчий інтервал: 1,38–4,46). Найбільша різниця спостерігалася під час лікування та протягом 7 днів після його завершення.
Під час дослідження більше пацієнтів у групі, яка приймала лінезолід, зазнали колонізації умовно-патогенними грамнегативними мікроорганізмами та померли від інфекцій, викликаних грамнегативними бактеріями, та змішаних інфекцій. У зв’язку з цим у ускладнених інфекціях шкіри та м’яких тканин лінезолід можна застосовувати пацієнтам із підтвердженими або підозрюваними одночасними інфекціями грамнегативними бактеріями лише тоді, коли недоступні інші методи лікування. У таких випадках необхідно обов’язково розпочати одночасне лікування проти грамнегативних бактерій.
Діарея та антибіотикоасоційований коліт
Під час застосування майже кожного антибактеріального засобу, у тому числі лінезоліду, повідомляли про виникнення псевдомембранозного коліту та діареї, пов’язаної з інфекцією Clostridium difficile. Ускладнення може варіювати від легкої діареї до коліту, що закінчився смерттю. Тому важливо розглядати такий діагноз у пацієнтів, у яких після застосування лінезоліду виникла тяжка діарея. Якщо підозрюється і (або) підтверджується, що діарея або коліт пов’язані з застосуванням антибіотика, рекомендується припинити застосування антибактеріального засобу, у тому числі лінезоліду, та негайно розпочати відповідне лікування. У такій ситуації протипоказано застосування засобів, що пригнічують кишкову перистальтику.
Лактатний ацидоз
Під час застосування лінезоліду повідомляли про виникнення лактатного ацидозу. Пацієнтам, у яких під час прийому лінезоліду розвинулися суб’єктивні та об’єктивні симптоми метаболічного ацидозу, зокрема повторювана нудота або блювота, біль у животі, низька концентрація бікарбонату або гіпервентиляція, необхідна негайна медична допомога. Якщо виникне лактатний ацидоз, перед продовженням лікування необхідно оцінити співвідношення користі та ризику подальшого застосування лінезоліду.
Порушення мітохондрій
Лінезолід пригнічує синтез білків мітохондрій, внаслідок чого можуть виникати такі побічні ефекти, як лактатний ацидоз, анемія та нейропатія (зіркового нерву або периферична). Ці симптоми виникають частіше, якщо лінезолід застосовується довше ніж 28 днів.
Серотоніновий синдром
У спонтанних повідомленнях повідомляли про випадки серотонінового синдрому, пов’язаного з одночасним введенням лінезоліду та ліків із серотонінергічним ефектом, зокрема антидепресантів, тобто селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та опіоїдів (див. РЛС, пункт 4.5). Тому одночасне застосування лінезоліду з серотонінергічними лікарськими засобами є протипоказаним (див. РЛС, пункт 4.3), за винятком випадків, коли це необхідно.
У цьому випадку слід уважно спостерігати за пацієнтом на наявність суб’єктивних та об’єктивних симптомів серотонінового синдрому, таких як: порушення пізнавальних функцій, дуже висока гарячка, гіперрефлексія та відсутність координації. Якщо суб’єктивні та об’єктивні симптоми виникнуть, лікар повинен розглянути можливість припинення лікування одним або двома ліками. Після припинення прийому серотонінергічних ліків можуть виникнути симптоми відміни.
Рабдоміоліз
Повідомляли про випадки рабдоміолізу, пов’язані з застосуванням лінезоліду. Лінезолід слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із факторами, що сприяють рабдоміолізу. У разі виникнення суб’єктивних або об’єктивних симптомів рабдоміолізу слід припинити введення лінезоліду та розпочати відповідне лікування.
Гіпонатріємія та синдром неправильного виділення антидіуретичного гормону (англ. syndrome of inappropriate antidiuretic hormone secretion, SIADH)
У деяких пацієнтів, які лікувалися лінезолідом, спостерігали випадки гіпонатріємії та (або) синдрому неправильного виділення антидіуретичного гормону (SIADH). Пацієнтам, у яких існує ризик гіпонатріємії, наприклад, пацієнтам похилого віку або тим, які приймають ліки, що можуть знижувати концентрацію натрію в сироватці крові (наприклад, тіазидні діуретики, такі як гідрохлоротіазид), рекомендується регулярно контролювати концентрацію натрію в сироватці крові.
Периферична нейропатія та нейропатія зіркового нерву
У пацієнтів, які лікувалися лінезолідом, спостерігали випадки периферичної нейропатії та нейропатії зіркового нерву, іноді що призводили до втрати зору; ці повідомлення стосувалися переважно пацієнтів, які лікувалися довше ніж максимально рекомендовані 28 днів.
Кожному пацієнту слід радити повідомляти про симптоми погіршення зору, такі як зміна гостроти зору, зміна кольорового зору, нечітке зору або випадіння в полі зору. У таких випадках рекомендується негайно направити пацієнта на офтальмологічне обстеження. Якщо пацієнт приймає лінезолід довше ніж рекомендовані максимально 28 днів, слід регулярно контролювати функцію зору.
Якщо виникне периферична нейропатія або нейропатія зіркового нерву, можливість продовження лікування лінезолідом слід оцінювати з урахуванням співвідношення користі та ризику.
Збільшений ризик нейропатії може виникати під час застосування лінезоліду пацієнтам, які в даний час або нещодавно приймали протитуберкульозні лікарські засоби.
Судоми
Пацієнтам, які лікувалися лінезолідом, повідомляли про виникнення судом. У більшості цих випадків встановлювали наявність нападів судом у анамнезі або факторів ризику. Пацієнтам слід радити повідомляти лікареві, чи були у них судоми в анамнезі.
Інгібітори моноаміноксидази
Лінезолід є оборотним, неселективним інгібітором моноаміноксидази (ІМОА). Однак у дозах, що застосовуються для лікування інфекцій, не викликає антидепресивної дії. Наявні лише обмежені дані, отримані з досліджень взаємодії лікарських засобів та небезпеки застосування лінезоліду у пацієнтів з іншими захворюваннями та (або) одночасним прийомом лікарських засобів, що можуть створювати ризик, пов’язаний із пригніченням МАО. Не слід застосовувати лінезолід, якщо неможливе тісне спостереження та контроль пацієнта.
Споживання продуктів, багатих на тирамін
Пацієнта слід проінструктувати, що під час застосування лінезоліду необхідно обмежити споживання продуктів, багатих на тирамін.
Надмірне заселення
У клінічних дослідженнях не оцінювали вплив застосування лінезоліду на фізіологічну бактеріальну флору.
Застосування антибіотиків може іноді призводити до надмірного розмноження мікроорганізмів, нечутливих до препарату. Наприклад, під час клінічного дослідження у приблизно 3% пацієнтів, які приймали рекомендовані дози лінезоліду, виникла кандидозна інфекція. Якщо під час застосування лінезоліду виникне надмірне заселення мікроорганізмами, нечутливими до препарату, слід застосувати відповідне лікування.
Особливі групи пацієнтів
У пацієнтів із тяжкою нирковою недостатністю лінезолід слід застосовувати з особливою обережністю та лише тоді, коли очікувана користь перевищує теоретичний ризик (див. РЛС, пункти 4.2 та 5.2).
У пацієнтів із тяжкою недостатністю функції печінки лінезолід слід застосовувати лише тоді, коли очікувана користь перевищує ризик.
Порушення фертильності
Застосування лінезоліду призводило до тимчасового зниження фертильності та індукувало виникнення аномалій у морфології сперматозоїдів у дорослих самців щурів, які піддавалися впливу лінезоліду в ступені, подібному до людського. Відсутні дані щодо впливу лінезоліду на чоловічу репродуктивну систему у людей.
Клінічні дослідження
Безпеку та ефективність застосування лінезоліду більше ніж 28 днів не встановлено. Не проводили контрольовані клінічні дослідження з участю пацієнтів із діабетичною стопою, пролежнями, змінами, викликаними ішемією, важкими опіками або гангреною. Досвід застосування лінезоліду в таких випадках обмежений.
Допоміжні речовини
300 мл розчину містить 13,7 г глюкози. Це слід враховувати у пацієнтів із цукровим діабетом.
300 мл розчину містить також 114 мг (5 ммоль) натрію, що відповідає 5,7% від рекомендованої ВООЗ максимальної добової дози натрію 2 г для дорослих.
Взаємодії
Інгібітори моноаміноксидази
Лінезолід є оборотним, неселективним інгібітором моноаміноксидази (ІМОА). Існують лише обмежені дані, отримані з досліджень взаємодії лікарських засобів та небезпеки застосування лінезоліду у пацієнтів, які одночасно приймають лікарські засоби, що можуть пригнічувати моноаміноксидазу (МАО). Не рекомендується застосовувати лінезолід, якщо неможливе тісне спостереження та контроль стану пацієнта.
Потенційні взаємодії, що призводять до підвищення артеріального тиску
У здорових добровольців встановлено, що лінезолід посилює підвищення артеріального тиску, спричинене псевдоефедрином та гідрохлоридом фенілпропаноламіну. Одночасне застосування лінезоліду та псевдоефедрину або фенілпропаноламіну призводило до збільшення систолічного тиску на 30–40 мм рт. ст., порівняно зі збільшенням на 11–15 мм рт. ст. при застосуванні лише лінезоліду, на 14–18 мм рт. ст. при застосуванні лише псевдоефедрину або фенілпропаноламіну та на 8–11 мм рт. ст. при застосуванні плацебо. Подібні дослідження у пацієнтів із артеріальним гіпертензійним станом не проводили. Рекомендується поступове коригування дози вазопресивних засобів (включаючи засоби, що діють на допамінергічні рецептори) під час їх одночасного застосування з лінезолідом.
Потенційні взаємодії з ліками, що діють на серотонінові рецептори
У здорових добровольців досліджували взаємодію між лінезолідом та декстрометорфаном. Декстрометорфан (2 дози по 20 мг з інтервалом 4 години) застосовували одночасно з лінезолідом або без нього. У пацієнтів, які отримували лінезолід та декстрометорфан, не спостерігали симптомів серотонінового синдрому (тобто дезорієнтації, блювання, тривожності, тремору, почервоніння обличчя, обильного потовиділення, дуже високої гарячки).
Після введення лінезоліду в обіг повідомили про один випадок виникнення симптомів, подібних до серотонінового синдрому, після одночасного застосування лінезоліду та декстрометорфану. Симптоми зникли після припинення застосування обох лікарських засобів.
Під час клінічних досліджень повідомляли про випадки серотонінового синдрому під час одночасного застосування лінезоліду та серотонінергічних лікарських засобів, зокрема антидепресантів, таких як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та опіоїдів. Тому їх одночасне застосування не рекомендується (див. РЛС, пункт 4.3). Порядок дій щодо пацієнтів, у яких необхідне одночасне застосування лінезоліду та серотонінергічних лікарських засобів, наведено у розділі «Особливі попередження та заходи обережності щодо застосування».
Застосування разом із продуктами, що є багатими джерелами тираміну
Не спостерігалося значного підвищення тиску у пацієнтів, які отримували лінезолід разом із дозою тираміну менше ніж 100 мг. Це свідчить про те, що слід уникати споживання надмірних кількостей продуктів і напоїв із високим вмістом тираміну (наприклад, зрілих сирів, дріжджевих екстрактів, недистильованих алкогольних напоїв та продуктів, отриманих із ферментації соєвих насінин, таких як соєвий соус).
Лікарські засоби, що метаболізуються цитохромом P450
Лінезолід не метаболізується виявним чином системою ферментів цитохрому P450 (CYP450) і не пригнічує активність жодного з людських ізоферментів CYP, що мають клінічне значення (1A2, 2C9, 2C19, 2D6, 2E1, 3A4). Аналогічно лінезолід не індукує ізоферменти цитохрому P450 у щурів. Тому можна очікувати, що під час застосування лінезоліду не виникнуть лікарські взаємодії, пов’язані з активністю CYP450.
Рифампіцин
Вплив рифампіцину на фармакокінетику лінезоліду досліджували у 16 здорових чоловіків, яким застосовували 600 мг лінезоліду 2 рази на добу протягом 2,5 доби або лінезолід разом із 600 мг рифампіцину, який застосовували 1 раз на добу протягом 8 днів. Рифампіцин знижував C та AUC лінезоліду в середньому на 21% [90% ДІ, 15, 27] та 32% [90% ДІ, 27, 37] відповідно. Механізм цієї взаємодії та її клінічне значення невідомі.
Варфарин
Якщо під час лікування лінезолідом після досягнення стаціонарної концентрації починають застосовувати варфарин, спостерігається 10% зниження середніх максимальних значень МНЗ (міжнародний нормалізований коефіцієнт) та 5% зниження площі під кривою AUC для МНЗ. Недостатньо даних, щоб визначити клінічне значення одночасного застосування лінезоліду та варфарину.
Вплив на фертильність, вагітність та годування грудьми
Вагітність
Існують обмежені дані щодо застосування лінезоліду у жінок під час вагітності. Дослідження на тваринах показали токсичний вплив лінезоліду на репродуктивну функцію. Існує потенційний ризик під час застосування у людей.
Лінезолід не слід застосовувати під час вагітності, окрім випадків, коли, на думку лікаря, користь перевищує потенційний ризик.
Годування грудьми
Результати досліджень на тваринах вказують на те, що лінезолід та його метаболіти можуть проникати до молока жінок, які годують грудьми, і тому слід припинити годування грудьми перед початком та під час лікування лінезолідом.
Фертильність
У дослідженнях на тваринах лінезолід спричиняв зниження фертильності.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Пацієнта слід попередити, що під час лікування лінезолідом можуть виникати запаморочення та симптоми, пов’язані з порушеннями зору, і що в цей час не слід керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.
Побічні ефекти
Небажані події, перераховані в таблиці нижче, виникали з частотою, встановленою в клінічних дослідженнях, проведених у понад 6 000 дорослих пацієнтів, які приймали лінезолід у рекомендованих дозах протягом не більше ніж 28 днів.
Найчастішими небажаними подіями були: діарея (8,9%), нудота (6,9%) та блювота (4,3%) та головний біль (4,2%).
Найчастішими небажаними подіями, пов’язаними з застосуванням лінезоліду, що призвели до припинення лікування, були головний біль, діарея, нудота та блювота. Приблизно 3% пацієнтів припинили лікування через виникнення небажаної події, пов’язаної з застосуванням лінезоліду.
Додаткові побічні ефекти, повідомлені після введення в обіг, наведені в таблиці нижче та описані як «частота невідома», оскільки реальну частоту їх виникнення неможливо визначити на основі наявних даних.
Під час лікування лінезолідом спостерігали наступні побічні ефекти з такою частотою виникнення:

• дуже часто (  1/10),
• часто (  1/100 до < 1/10),
• нечасто (  1/1000 до < 1/100),
• рідко (  1/10 000 до < 1/1000),
• дуже рідко (< 1/10 000),
• частота невідома (частоту неможливо визначити на основі наявних даних).

Наступні небажані явища від застосування лінезоліду рідко мали тяжкий ступінь: локальний біль у животі, тимчасові ішемічні напади та артеріальна гіпертензія.
†У контрольованих клінічних дослідженнях, у яких лінезолід застосовували протягом максимум 28 днів, анемія виникла у 2 % пацієнтів. У дослідженнях, що охоплювали застосування лінезоліду в окремих випадках до його затвердження для застосування (compassionate use) у пацієнтів із загрозливими для життя інфекціями та супутніми захворюваннями, анемія розвинулася у 2,5% (33/1326) пацієнтів, яким лікування лінезолідом проводили протягом до 28 днів, і у 12,3% (53/430) пацієнтів, яким лікування проводили більше ніж 28 днів. Тяжка анемія, пов’язана з застосуванням лінезоліду, що призводила до необхідності переливання крові, виникла у 9% (3/33) пацієнтів, яких лікували до 28 днів, і у 15% (8/53) пацієнтів, яких лікували більше ніж 28 днів.
Діти та підлітки
Дані щодо безпеки, отримані в клінічних дослідженнях із участю понад 500 пацієнтів віком від народження до 17 років, не вказують на те, що профіль безпеки лінезоліду у дітей та підлітків відрізняється від спостереженого у дорослих пацієнтів.
Передозування
Специфічного антидоту немає.
Випадків передозування лінезоліду не описано. Однак наведена нижче інформація може бути корисною при лікуванні передозування:
Рекомендується застосовувати підтримальну терапію життєво важливих функцій організму та підтримувати клубочкову фільтрацію. Приблизно 30% дози лінезоліду виводиться з організму під час 3-годинної гемодіалізу; відсутні дані щодо виведення лінезоліду під час перитонеального діалізу або гемоперфузії.
Спеціальні заходи обережності щодо утилізації та підготовки лікарського засобу до застосування
Лише для одноразового використання. Зніміть зовнішній пакет безпосередньо перед введенням препарату, перевірте на наявність дрібних витоків, міцно стиснувши пакет. Якщо пакет протікає, препарат не застосовуйте, оскільки він може бути нестерильним. Перед введенням розчин необхідно оглянути. Вводити можна лише тоді, коли розчин прозорий і не містить твердих частинок. Не застосовуйте пакети в послідовному з’єднанні. Не використані залишки розчину необхідно утилізувати. Спеціальних вимог щодо утилізації немає. Усі не використані залишки лікарського засобу або його відходи слід утилізувати відповідно до місцевих правил. Не під’єднуйте пакети з частково використаним вмістом.
Лінезолід Крка у формі розчину для інфузії сумісний із наступними розчинами: 5% розчин глюкози для інфузії, 0,9% розчин натрію хлориду для інфузії, розчин Рінгера з лактатом для ін’єкцій (розчин Гартмана).
Несумісність фармацевтична
Не слід додавати до розчину інші речовини. Якщо лінезолід має застосовуватися одночасно з іншими ліками, кожен із них слід вводити окремо відповідно до рекомендацій щодо його застосування. Якщо через той самий внутрішньовенний доступ передбачається почергове введення розчинів лінезоліду та інших ліків, то перед введенням лінезоліду та після нього необхідно промити систему розчином, який сумісний з лінезолідом у формі розчину для інфузії.
Розчин для інфузії Лінезолід Крка фізично несумісний із наступними ліками: амфотерицин В, хлорид хлорпромазину, діазепам, ізетіонат пентамідину, лактобіонат еритроміцину, натрію соль фенітоїну та сульфаметоксазол з триметопримом. Крім того, він хімічно несумісний з натрію солью цефтриаксону.
Термін придатності
2 роки
Після відкриття: хімічна та фізична стабільність розчину в інфузионному пакеті після виймання зовнішнього пакета підтверджена протягом 24 годин при кімнатній температурі.
З мікробіологічних міркувань лікарський засіб слід застосовувати негайно. Якщо препарат не застосовують негайно, відповідальність за умови та термін зберігання під час застосування несе виключно користувач.
Спеціальні заходи обережності під час зберігання
Не зберігати при температурі вище 30 ℃.
Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від світла.