Клатексо

ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ

1. НАЗВА ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ

Клатексо, 20 мг, таблетки

2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД

Кожна таблетка містить 20 мг біластину (Bilastinum).
Повний перелік допоміжних речовин див. в розділі 6.1.

3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА

Таблетка
Круглі, білі або майже білі двоопуклі таблетки діаметром близько 7 мм.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Показання до застосування
Симптоматичне лікування алергічного риніту та кон’юнктивіту (сезонного та круглорічного)
та кропив’яниці.
Клатексо показаний для застосування у дорослих та підлітків (віком 12 років і старше).

4.2 Дозування та спосіб застосування

Дозування
Дорослі та підлітки (віком 12 років та старші)
20 мг біластини (1 таблетка) один раз на добу для полегшення симптомів алергічного ринокон’юнктивіту
(сезонного та круглорічного) та кропив’янки.
Таблетку слід приймати за годину до або через дві години після прийому їжі чи фруктового соку
(див. розділ 4.5).
Тривалість лікування
У разі алергічного ринокон’юнктивіту тривалість лікування повинна бути обмежена періодом
експозиції на алергени. При сезонному алергічному ринокон’юнктивіті лікування можна припинити
після зникнення симптомів і відновити їх повторне виникнення. При круглорічному алергічному
ринокон’юнктивіті постійне лікування може бути запропоноване пацієнтам під час періодів
експозиції на алергени. Тривалість лікування кропив’янки залежить від типу, тривалості та перебігу
захворювання.
Особливі групи
Пацієнти літнього віку
Немає необхідності у корекції дози у пацієнтів літнього віку (див. розділи 5.1 і 5.2).
Порушення функції нирок
Дослідження, проведені у дорослих, у групах особливого ризику (пацієнти з порушеннями функції
нирок), вказують, що корекція дози препарату Клатексо не є необхідною у дорослих пацієнтів з
порушеннями функції нирок (див. розділ 5.2).
Порушення функції печінки
Відсутні клінічні дослідження у пацієнтів з порушеннями функції печінки. Проте, оскільки
біластину не метаболізують, і вона виводиться у незміненому вигляді з сечею та калом, вважається,
що порушення функції печінки не впливають на системну експозицію понад межі безпеки у дорослих
пацієнтів. Тому корекція дози не є необхідною у пацієнтів з порушеннями функції печінки (див.
розділ 5.2).
Діти та підлітки

• Діти віком від 6 до 11 років із масою тіла не менше 20 кг У цій популяції доцільними для застосування є біластину у вигляді таблеток для розсмоктування по 10 мг та біластину у вигляді розчину для перорального застосування 2,5 мг/мл.
• Діти віком до 6 років та із масою тіла менше 20 кг Наявні дані наведено в розділах 4.4, 4.8, 5.1 і 5.2, проте рекомендацій щодо дозування відсутні. Тому біластину не слід застосовувати у цій віковій групі.

Безпека та ефективність застосування біластини у дітей із порушеннями функції нирок та
порушеннями функції печінки не встановлені.
Спосіб застосування
Перорально.
Таблетку слід проковтнути, запиваючи водою.

4.3 Протипоказання

Підвищена чутливість до активної речовини або до будь-якої допоміжної речовини, переліченої в розділі 6.1.

4.4 Спеціальні попередження та заходи обережності щодо застосування

Повідомлялося про випадки подовження інтервалу QT на електрокардіограмі у пацієнтів, які застосовують біластину
(див. розділи 4.8, 4.9 та 5.1). Вважається, що лікарські засоби, які спричиняють подовження інтервалу QT/QTc, підвищують
ризик виникнення шлуночкової тахікардії типу Torsade de pointes.
Тому слід дотримуватися обережності під час застосування біластини пацієнтам, у яких підвищене ризик подовження інтервалу
QT/QTc. Це стосується пацієнтів із порушеннями серцевого ритму в анамнезі, пацієнтів
з гіпокаліємією, гіпомагнезіємією, гіпокальціємією, пацієнтів із підтвердженим подовженням інтервалу QT
або значною брадикардією, пацієнтів, які одночасно приймають інші лікарські засоби, що спричиняють
подовження інтервалу QT/QTc.
Діти та молоді
Ефективність та безпека застосування біластини у дітей віком до 2 років не встановлені, а у дітей віком від 2 до 5 років клінічні дані обмежені, тому застосування біластини не рекомендовано у цих
вікових групах.
У пацієнтів із помірними або тяжкими порушеннями функції нирок застосування біластини
одночасно з інгібіторами глікопротеїну Р (P-gp), такими як, наприклад, кетоконазол, еритроміцин,
циклоспорин, ритонавір або дилтіазем, може підвищувати концентрацію біластини в плазмі, а отже,
збільшувати ризик виникнення побічних ефектів біластини. Тому у пацієнтів із помірними
або тяжкими порушеннями функції нирок слід уникати одночасного застосування біластини
з інгібіторами глікопротеїну Р.
Clatexo містить натрій
Продукт містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на таблетку, тобто продукт вважається «вільним від
натрію».

4.5 Взаємодії з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Дослідження взаємодій проводили виключно у дорослих, і їхні результати наведені нижче.
Взаємодія з їжею: їжа значно зменшує біодоступність білазтини після перорального прийому на 30%.
Взаємодія з грейпфрутовим соком: одночасний прийом 20 мг білазтини та грейпфрутового соку зменшує біодоступність білазтини на 30%. Цей ефект може стосуватися інших фруктових соків. Ступінь зниження біодоступності може варіюватися залежно від виробника та фруктів.
Механізм цієї взаємодії — інгібування поліпептиду OATP1A2, транспортера поглинання, для якого білазтина є субстратом (див. розділ 5.2). Лікарські засоби, які є субстратами або інгібіторами OATP1A2, такі як ритонавір і рифампіцин, можуть подібним чином знижувати концентрацію білазтини в плазмі.
Взаємодія з кетоконазолом або еритроміцином: одночасний прийом 20 мг білазтини один раз на добу та 400 мг кетоконазолу один раз на добу або 500 мг еритроміцину тричі на добу збільшує системну експозицію (AUC) удвічі, а максимальну концентрацію білазтини в крові (C_max) — у два-три рази. Ці зміни можна пояснити взаємодією з кишковими транспортерами виведення, оскільки білазтина є субстратом глікопротеїну P і не метаболізується (див. розділ 5.2). Ці зміни, схоже, не впливають на профіль безпеки білазтини та кетоконазолу чи еритроміцину. Інші лікарські засоби, що є субстратами або інгібіторами глікопротеїну P, такі як циклоспорин, можуть підвищувати концентрацію білазтини в плазмі.
Взаємодія з дилтіаземом: одночасний прийом 20 мг білазтини один раз на добу та 60 мг дилтіазему один раз на добу збільшує максимальну концентрацію білазтини в крові (C_max) на 50%. Цей ефект можна пояснити взаємодією з кишковими транспортерами виведення (див. розділ 5.2) і, схоже, не впливає на профіль безпеки білазтини.
Взаємодія з алкоголем: психомоторна продуктивність після одночасного прийому алкоголю та 20 мг білазтини один раз на добу була подібною до такої після прийому алкоголю та плацебо.
Взаємодія з лоразепамом: одночасний прийом 20 мг білазтини один раз на добу та 3 мг лоразепаму один раз на добу протягом 8 днів не посилював депресивного впливу лоразепаму на центральну нервову систему.
Діти та підлітки
Дослідження взаємодій проводили виключно у дорослих. Оскільки немає клінічного досвіду щодо взаємодії білазтини з іншими лікарськими засобами, їжею та фруктовими соками у дітей, при призначенні білазтини дітям слід враховувати результати досліджень взаємодій у дорослих. Відсутні клінічні дані у дітей, щоб встановити, чи зміни AUC або C_max через взаємодії впливають на профіль безпеки білазтини.

4.6 Вплив на фертильність, вагітність і лактацію

Вагітність
Відсутні дані або наявні обмежені дані щодо застосування білазтини у жінок під час вагітності.
Дослідження на тваринах не виявили прямого чи непрямого шкідливого впливу щодо токсичного впливу на репродукцію, перебіг пологів або розвиток новонародженого (див. пункт 5.3). З метою дотримання обережності рекомендується уникати застосування білазтини під час вагітності.

Грудне вигодовування
Не досліджувалася проникність білазтини до молока у людей. На підставі наявних фармакокінетичних даних щодо тварин встановлено проникнення білазтини до молока (див. пункт 5.3). Рішення щодо продовження або припинення грудного вигодовування, або припинення лікування білазтиною має ґрунтуватися на зважуванні користі від грудного вигодовування для дитини та користі для матері від лікування білазтиною.

Фертильність
Відсутні клінічні дані або їхня кількість обмежена. Дослідження на щурах не виявило жодного негативного впливу на фертильність (див. пункт 5.3).

4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та управляти механізмами

Дослідження, проведене на дорослих особах з метою оцінки впливу біластину на здатність керування транспортними засобами, показало, що прийом біластину в дозі 20 мг не впливає на здатність керування транспортними засобами. Проте індивідуальна реакція на лікування може бути різною, тому пацієнтам слід порадити не керувати транспортними засобами та не працювати з механізмами до того часу, поки не буде перевірено їхню реакцію на біластин.

4.8 Побічні реакції

Підсумок профілю безпеки у дорослих і підлітків
Частота побічних реакцій у дорослих і підлітків із алергічним ринокон’юнктивітом або хронічною ідіопатичною кропив’янкою, яким застосовували біластину 20 мг у клінічних дослідженнях, була порівняною з частотою у пацієнтів, які отримували плацебо (12,7% проти 12,8%).
Клінічні дослідження ІІ і ІІІ фази, проведені під час клінічного розроблення, охоплювали 2525 дорослих і підлітків, яким застосовували біластину в різних дозах, з яких 1697 отримували біластину в дозі 20 мг. У цих дослідженнях плацебо отримували 1362 пацієнти. До найчастіше повідомлюваних побічних реакцій у пацієнтів, які отримували 20 мг біластини при алергічному ринокон’юнктивіті та хронічній ідіопатичній кропив’янці, належали: головний біль, сонливість, запаморочення та втому. Ці самі побічні реакції спостерігалися з порівняною частотою у пацієнтів, які отримували плацебо.
Табличний підсумок побічних реакцій у дорослих і підлітків
Побічні реакції, що мали принаймні певний зв’язок із біластиной і повідомлялися у понад 0,1% пацієнтів, які отримували 20 мг біластини під час клінічного розроблення (N=1697), наведені нижче.
Частоту виникнення класифікували наступним чином:
дуже часто (≥1/10)
часто (≥1/100 до <1/10)
нечасто (≥1/1 000 до <1/100)
рідко (≥1/10 000 до <1/1 000)
дуже рідко (<1/10 000)
невідомо (частоту не можна визначити на підставі наявних даних)
У таблиці не наведено реакції, що трапляються рідко, дуже рідко та з невідомою частотою.
Біластину
Класифікація систем і органів
Біластину 20 мг незалежно від Плацебо
Побічна N=1697 дози N=1362
Частота
реакція N=2525
Інфекції та паразитарні ураження
Нечасто Герпес 2 (0,12%) 2 (0,08%) 0 (0,0%)
оральній порожнини
Порушення обміну речовин і харчування
Нечасто Підвищений 10 (0,59%) 11 (0,44%) 7 (0,51%)
апетит
Психічні порушення
Нечасто Тривога 6 (0,35%) 8 (0,32%) 0 (0,0%)
Безсоння 2 (0,12%) 4 (0,16%) 0 (0,0%)
Порушення нервової системи
Часто Сонливість 52 (3,06%) 82 (3,25%) 39 (2,86%)
Головний біль 68 (4,01%) 90 (3,56%) 46 (3,38%)
Нечасто Запаморочення 14 (0,83%) 23 (0,91%) 8 (0,59%)
центрального походження
Порушення вуха та лабіринту
Нечасто Шум у вухах 2 (0,12%) 2 (0,08%) 0 (0,0%)
Запаморочення 3 (0,18%) 3 (0,12%) 0 (0,0%)
периферичного походження
Порушення серця
Нечасто Блок правого 4 (0,24%) 5 (0,20%) 3 (0,22%)
ніжки пучка Гіса
Синусова аритмія 5 (0,30%) 5 (0,20%) 1 (0,07%)
Подовження 9 (0,53%) 10 (0,40%) 5 (0,37%)
інтервалу QT на
електрокардіограмі*

*Випадки подовження інтервалу QT на електрокардіограмі також повідомлялися після введення препарату в обіг.
Невідома частота (не може бути визначена на підставі наявних даних):
серцебиття, тахікардія, реакції гіперчутливості (наприклад, анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк, задиха, висип, місцевий набряк та почервоніння) та блювота спостерігалися в період після введення в обіг.

Опис відібраних небажаних явищ у дорослих пацієнтів та підлітків
У пацієнтів, які отримували біластину в дозі 20 мг або плацебо, повідомлялося про: сонливість, головний біль, запаморочення та втому. Частота їх виникнення для біластини та плацебо становила відповідно 3,06% порівняно з 2,86% у разі сонливості, 4,01% порівняно з 3,38% у разі головного болю, 0,83% порівняно з 0,59% у разі запаморочення та 0,83% порівняно з 1,32% у разі втоми.
Інформація, зібрана під час нагляду після введення в обіг, підтвердила профіль безпеки, виявлений під час клінічного розроблення.

Зведений профіль безпеки у дітей та підлітків
Під час клінічного розроблення частота, тип та тяжкість небажаних явищ у підлітків віком 12–17 років були такими самими, як у дорослих. Інформація, зібрана в цій популяції (підлітки) під час нагляду після введення в обіг, підтвердила результати клінічних досліджень.
Частка дітей (віком від 2 до 11 років), які лікувалися з приводу алергічного риніту та кон’юнктивіту або хронічної ідіопатичної кропив’янки та повідомили про небажані явища після прийому біластини в дозі 10 мг у 12-тижневому контрольованому клінічному дослідженні, була порівняною з часткою пацієнтів у групі плацебо (68,5% проти 67,5%).
До найчастіших небажаних явищ, про які повідомлялося у 291 дитини (віком 2–11 років), які приймали біластину (у формі швидкорозчинних таблеток), у клінічному дослідженні (#260 дітей, які брали участь у дослідженні безпеки, 31 дитина, яка брала участь у фармакокінетичному дослідженні), належали: головний біль, алергічний кон’юнктивіт, риніт та біль у животі. Ці самі небажані явища виникали з подібною частотою у 249 пацієнтів, які приймали плацебо.

Табличне зведення небажаних явищ у популяції дітей та підлітків
Небажані явища, зв’язок яких із застосуванням біластини був принаймні ймовірним, що повідомлялися у більш ніж 0,1% дітей (віком 2–11 років), які отримували біластину під час клінічного розроблення, наведено в таблиці нижче.
Частоту виникнення класифіковано наступним чином:
дуже часто (≥1/10)
часто (≥1/100 до <1/10)
не часто (≥1/1 000 до <1/100)
рідко (≥1/10 000 до <1/1 000)
дуже рідко (<1/10 000)
невідомо (частоту не можна визначити на підставі наявних даних)
У таблиці не наведено явища, що виникають рідко, дуже рідко та з невідомою частотою.

Класифікація систем та органів Біластина 10 мг Плацебо (n=249)
Частота Небажане явище (n=291)

Інфекції та паразитарні ураження
Часто Риніт 3 (1,0%) 3 (1,2%)

Порушення з боку нервової системи
Часто Головний біль 6 (2,1%) 3 (1,2%)
Не часто Запаморочення центрального 1 (0,3%) 0 (0,0%)
походження
Втрата свідомості 1 (0,3%) 0 (0,0%)

Порушення з боку очей
Часто Алергічний кон’юнктивіт 4 (1,4%) 5 (2,0%)
Не часто Подразнення очей 1 (0,3%) 0 (0,0%)

Порушення з боку шлунка та кишечника
Часто Біль у животі, епігастральний біль 3 (1,0%) 3 (1,2%)
Не часто Діарея 2 (0,7%) 0 (0,0%)
Нудота 1 (0,3%) 0 (0,0%)
Набряк губ 1 (0,3%) 0 (0,0%)

Порушення з боку шкіри та підшкірної тканини
Не часто Висип 1 (0,3%) 0 (0,0%)
Кропив’янка 2 (0,7%) 2 (0,8%)

Загальні порушення та стани у місці введення
Не часто Втому 2 (0,7%) 0 (0,0%)

260 дітей, які брали участь у дослідженні безпеки, 31 дитина, яка брала участь у фармакокінетичному дослідженні

Опис відібраних небажаних явищ у популяції дітей та підлітків
У дітей, які отримували біластину в дозі 0 мг або плацебо, повідомлялося про: головний біль, біль у животі, алергічний кон’юнктивіт та риніт. Частота їх виникнення для біластини та плацебо становила відповідно 2,1% проти 1,2% у разі головного болю, 1,0% проти 1,2% у разі болю в животі, 1,4% проти 2,0% у разі алергічного кон’юнктивіту та 1,0% проти 1,2% у разі риніту.

Повідомлення про підозрювані небажані явища
Після виходу лікарського засобу в обіг важливо повідомляти про підозрювані небажані явища. Це дозволяє безперервно відстежувати співвідношення користі та ризику від застосування лікарського засобу. Фахівці медичної галузі повинні повідомляти про всі підозрювані небажані явища через Департамент моніторингу небажаних подій лікарських засобів Управління реєстрації лікарських засобів, медичних виробів та біоцидних продуктів
Al. Jerozolimskie 181C
02-222 Варшава
Тел.: + 48 22 49 21 301
Факс: + 48 22 49 21 309
Вебсайт: https://smz.ezdrowie.gov.pl
Повідомити про небажані явища можна також суб’єкту, відповідальному за продукт.

4.9 Передозування

Відомості щодо гострого передозування білазтином отримані з досліджень, проведених під час розробки та післяреєстраційного нагляду. У клінічних дослідженнях, після застосування білазтину в дозах, що перевищували терапевтичну від 10 до 11 разів (220 мг одноразово або 200 мг на добу протягом 7 днів), у 26 дорослих здорових добровольців частота виникнення небажаних явищ була вдвічі вищою, ніж у групі плацебо. Найчастішими небажаними явищами були запаморочення, головний біль та нудота. Серйозних небажаних явищ або значного подовження інтервалу QTc не спостерігалося. Відомості, зібрані під час післяреєстраційного нагляду, узгоджуються з даними клінічних досліджень.
Аналіз впливу багаторазових доз білазтину (100 мг × 4 дні) на реполяризацію шлуночків у ході «детального перехресного дослідження інтервалів QT/QTc» з участю 30 здорових дорослих добровольців не виявив значного подовження інтервалу QTc.
Відсутні дані щодо передозування у дітей.
У разі передозування рекомендоване симптоматичне та підтримувальне лікування.
Специфічного антидоту проти білазтину не існує.
5. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
5.1 Фармакодинамічні властивості
Фармакотерапевтична група: антигістамінні засоби для системного застосування, інші антигістамінні засоби для системного застосування, код ATC R06AX29.
Механізм дії
Білазтин не має седативних властивостей. Це тривало діючий антагоніст гістаміну з вибірковою спорідненістю до периферичних H₁-рецепторів, без спорідненості до мускаринових рецепторів.
Білазтин пригнічує гістамін-залежне утворення пухирів та почервоніння шкіри протягом 24 годин після прийому однієї дози.
Клінічна ефективність та безпека застосування
У клінічних дослідженнях у дорослих пацієнтів та підлітків із алергічним ринокон’юнктивітом (сезоновим та круглогодинним) білазтин у дозі 20 мг, що приймалася один раз на добу протягом 14–28 днів, ефективно зменшував симптоми, такі як чхання, виділення з носа, свербіж у носі, відчуття закладеності носа, свербіж очей, сльозотеча та почервоніння очей.
Білазтин ефективно контролював симптоми протягом 24 годин.
У двох клінічних дослідженнях із залученням пацієнтів із хронічною ідіопатичною кропив’янкою білазтин у дозі 20 мг, що приймалася один раз на добу протягом 28 днів, ефективно зменшував симптоми, такі як інтенсивність свербляку, кількість і розмір пухирів, а також дискомфорт пацієнта, пов’язаний із кропив’янкою. У цих пацієнтів спостерігалася покращення якості сну та якості життя.
У клінічних дослідженнях білазтину не було виявлено значного подовження інтервалу QTc чи інших впливів на серцево-судинну систему, навіть після застосування дози 200 мг на добу (у 10 разів більшої за клінічну) протягом 7 днів у 9 пацієнтів, а також при одночасному застосуванні білазтину з інгібіторами глікопротеїну P, такими як кетоконазол (24 пацієнти) та еритроміцин (24 пацієнти).
Додатково було проведено детальне дослідження інтервалу QT у 30 добровольців.
У контрольованих клінічних дослідженнях при рекомендованій дозі 20 мг один раз на добу профіль безпеки білазтину щодо центральної нервової системи був подібним до плацебо, а частота сонливості не відрізнялася статистично від плацебо. Білазтин у дозі до 40 мг один раз на добу не впливав на психомоторну здатність у клінічних дослідженнях та на здатність керувати транспортними засобами під час стандартного іспиту на водійське посвідчення.
У клінічних дослідженнях II та III фаз не було виявлено відмінностей у ефективності та безпеці білазтину у пацієнтів похилого віку (≥65 років) порівняно з молодшими пацієнтами. Дослідження, проведене після виходу продукту на ринок, у якому брали участь 146 пацієнтів похилого віку, не виявило відмінностей у профілі безпеки порівняно з дорослими.
Діти та підлітки
До клінічних досліджень були включені підлітки (віком від 12 до 17 років). У ході клінічних досліджень 128 підлітків отримували білазтин (81 підліток у подвійному сліпому дослідженні при алергічному ринокон’юнктивіті), ще 116 підлітків були рандомізовані до груп, що отримували порівняльний препарат або плацебо. Відмінностей у ефективності та безпеці застосування між дорослими та підлітками не спостерігалося.
Згідно з рекомендаціями, доведену ефективність у дорослих та підлітків можна екстраполювати на дітей, якщо доведено, що системна експозиція на білазтин у дозі 10 мг у дітей віком від 6 до 11 років із масою тіла не менше 20 кг еквівалентна експозиції на білазтин у дозі 20 мг у дорослих (див. пункт 5.2). Екстраполяція даних щодо дорослих та підлітків є доречна для цього лікарського засобу, оскільки патофізіологія алергічного ринокон’юнктивіту та кропив’янки однакова у всіх вікових групах.
У 12-тижневому контрольованому клінічному дослідженні з участю дітей віком 2–11 років (всього 509 дітей, 260 лікувалися білазтином у дозі 10 мг: 58 віком від 2 до <6 років, 105 віком від 6 до <9 років і 97 віком від 9 до <12 років; 249 отримували плацебо: 58 віком від 2 до <6 років, 95 віком від 6 до <9 років і 96 віком від 9 до <12 років), при застосуванні білазтину в рекомендованій дозі для дітей — 10 мг один раз на добу — профіль безпеки білазтину (n=260) був подібним до плацебо (n=249), небажані явища були зареєстровані відповідно у 5,8% пацієнтів, що приймали білазтин 10 мг, і у 8,0% пацієнтів, що приймали плацебо. Як у групі білазтину 10 мг, так і в групі плацебо було відзначено незначне зниження показника сонливості та седації за Paediatric Sleep Questionnaire, без статистично значущих відмінностей між лікованими групами. У цих дітей віком від 2 до 11 років не було виявлено значущих відмінностей щодо інтервалу QTc після прийому 10 мг білазтину порівняно з плацебо. Опитувальник якості життя, призначений для дітей з алергічним кон’юнктивітом та ринітом або хронічною кропив’янкою, показав загальне покращення (за балами) через 12 тижнів без статистично значущих відмінностей між групами дослідження з білазтином та плацебо.
Загалом до дослідження було залучено 509 дітей: 479 дітей із алергічним ринокон’юнктивітом та 30 дітей із діагностованою хронічною кропив’янкою. 260 дітей отримували білазтин: 252 (96,9%) — з алергічним ринокон’юнктивітом та 8 (3,1%) — з хронічною кропив’янкою. Аналогічно, 249 дітей отримували плацебо: 227 (91,2%) — з алергічним ринокон’юнктивітом та 22 (8,8%) — з хронічною кропив’янкою.
Європейське агентство з лікарських засобів звільнило від обов’язку надавати результати досліджень білазтину у всіх підгрупах дитячого населення віком до 2 років (застосування у дітей та підлітків, див. пункт 4.2).

5.2 Фармакокінетичні властивості

Всмоктування
Біластин швидко всмоктується після перорального прийому, а максимальна концентрація у плазмі досягається приблизно через 1,3 години. Кумуляції біластину в організмі не спостерігалося. Середнє значення біодоступності біластину після перорального застосування становить 61%.

Розподіл
Дослідження in vitro та in vivo показали, що біластин є субстратом глікопротеїну Р (див. пункт 4.5 «Взаємодія з кетоконазолом або еритроміцином» та «Взаємодія з дільтіаземом») та поліпептидів, що транспортують органічні аніони (OATP, англ. organic-anion-transporting polypeptides) (див. пункт 4.5 «Взаємодія з соком грейпфрута»). Біластин не є субстратом для інших транспортних білків, таких як BCRP або ниркові транспортери OCT2, OAT1 та OAT3. На підставі досліджень in vitro не слід очікувати пригнічуючого впливу біластину на такі транспортні білки системного кровообігу: P-gp, MRP2, BCRP, BSEP, OATP1B1, OATP1B3, OATP2B1, OAT1, OAT3, OCT1, OCT2 та NTCP, оскільки лише слабкий пригнічуючий ефект спостерігався для глікопротеїну Р, OATP2B1 та OCT1 із розрахунковим інгібуючим концентрацією IC ≥300 µM, що значно вище, ніж розрахована максимальна концентрація препарату (C ) у плазмі, тому ці взаємодії не матимуть клінічного значення. Проте на підставі цих результатів не можна виключити пригнічуючий вплив біластину на транспортні білки, присутні в слизовій оболонці кишечника, наприклад, глікопротеїн Р.
У терапевтичних дозах біластин зв'язується з білками плазми в межах 84–90%.

Метаболізм
У дослідженнях in vitro біластин не індукує та не пригнічує активність ізоформ CYP450.

Виведення
У дослідженні балансу маси, проведеному у здорових дорослих добровольців, після одноразового прийому 20 мг міченої вуглецем C біластину, майже 95% введеної дози було виведено з сечею (28,3%) та калом (66,5%) у незміненому вигляді, що підтверджує, що біластин не піддається суттєвому метаболізму в організмі людини. Середній період напіввиведення в фазі елімінації становив 14,5 години у здорових добровольців.

Лінійність
Біластин демонструє лінійну фармакокінетику в діапазоні досліджених доз (від 5 до 220 мг) із незначною міжіндивідуальною варіабельністю.

Порушення функції нирок
У дослідженні, яке включало пацієнтів із порушенням функції нирок, середнє стандартне відхилення площі під кривою концентрації AUC зросло з 737,4 (±260,8) нг × год/мл у пацієнтів без порушення функції нирок (ГФР: >80 мл/хв/1,73 м²) до: 967,4 (±140,2) нг × год/мл у пацієнтів із легким порушенням функції нирок (ГФР: 50–80 мл/хв/1,73 м²), 1384,2 (±263,23) нг × год/мл у пацієнтів із помірним порушенням функції нирок (ГФР: 30–<50 мл/хв/1,73 м²) та 1708,5 (±699,0) нг × год/мл у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок (ГФР: <30 мл/хв/1,73 м²).
Середнє стандартне відхилення періоду напіввиведення біластину становило 9,3 год. (±2,8) у пацієнтів без порушення функції нирок, 15,1 год. (±7,7) у пацієнтів із легким порушенням функції нирок, 10,5 год. (±2,3) у пацієнтів із помірним порушенням функції нирок та 18,4 год. (±11,4) у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок. Біластин повністю виводився з сечею у всіх пацієнтів протягом 48–72 годин. Вищезазначені фармакокінетичні зміни не мають суттєвого впливу на безпеку застосування біластину, оскільки концентрації біластину в плазмі у пацієнтів із порушенням функції нирок залишаються в межах безпечного діапазону.

Порушення функції печінки
Відсутні фармакокінетичні дані у осіб із порушенням функції печінки. Біластин не метаболізується в організмі людини. Оскільки дослідження у пацієнтів із порушенням функції нирок показали, що біластин виводиться переважно нирками, а виділення з жовчю становить лише незначну частину процесу виведення біластину, зміни в функції печінки, схоже, не впливають суттєво на фармакокінетику біластину.

Літні пацієнти
Доступні обмежені дані щодо фармакокінетики у осіб віком понад 65 років. Статистично значущих відмінностей у фармакокінетиці у літніх осіб порівняно з особами віком від 18 до 35 років не спостерігалося.

Діти та підлітки
У зв’язку з відсутністю доступних фармакокінетичних даних у підлітків (віком від 12 до 17 років) було визнано доцільним екстраполювати дані дорослих на підлітків для цього препарату.
Фармакокінетичні дані щодо дітей отримані в дослідженні фази II, у якому брали участь 31 дитина віком від 4 до 11 років із алергійним ринокон’юнктивітом або хронічною кропив’янкою, які приймали біластин 10 мг один раз на добу у вигляді таблеток, що розсмоктуються в ротовій порожнині.
Фармакокінетичний аналіз, що відображає розподіл концентрації в плазмі, показав, що при застосуванні біластину в дозі 10 мг один раз на добу для дітей системна експозиція є еквівалентною тій, що спостерігається після дози 20 мг у дорослих та підлітків, а середнє значення AUC становить 1014 нг × год/мл у дітей віком від 6 до 11 років. Ці результати значно нижчі за поріг безпеки, визначений на основі даних про застосування 80 мг один раз на добу у дорослих, згідно з профілем безпеки препарату. Результати досліджень підтвердили, що доза 10 мг біластину, прийнятого перорально один раз на добу, є відповідною терапевтичною дозою для дітей віком від 6 до 11 років із масою тіла не менше 20 кг.

5.3 Передклінічні дані щодо безпеки

Неклінічні дані щодо білазтину, отримані з традиційних фармакологічних досліджень безпеки, досліджень токсичності при багаторазовому застосуванні, генотоксичності та потенційної канцерогенності, не виявили жодної особливої небезпеки для людини.
У дослідженнях токсичного впливу на репродукцію вплив білазтину на плід (втрата до- та післяімплантаційного періоду у щурів та неповне окостеніння кісток черепа, грудини та кінцівок у кроликів) спостерігався лише при застосуванні токсичних доз матерям. Рівні експозиції, при яких не спостерігаються небажані ефекти (NOAELs, англ. no-observed-adverse-effect levels), є достатньо вищими (понад 30 разів) порівняно з експозицією при рекомендованій терапевтичній дозі у людей.
У дослідженні лактації білазтин був виявлений у молоці годуючих самок щурів, яким вводили одноразову пероральну дозу (20 мг/кг маси тіла). Концентрації білазтину в молоці були на половину нижчі, ніж у плазмі матері. Значення цих результатів для людей невідоме.
У дослідженні фертильності у щурів білазтин, який застосовували перорально в дозах до 1000 мг/кг маси тіла на добу, не впливав на жіночі чи чоловічі репродуктивні органи. Не спостерігалася зміна показників спаровування, фертильності чи настання вагітності.
Як було виявлено в дослідженні розподілу, проведеному на щурах із визначенням концентрацій лікарського засобу методом авторадіографії, білазтин не кумулюється в центральній нервовій системі.
6. ФАРМАЦЕВТИЧНІ ДАНІ
6.1 Перелік допоміжних речовин
Манніт
Мікрокристалічна целюлоза
Натрію карбоксиметилкрахмаль (тип А)
Магнію алюмометасилікат
Магнію стеарат
Кремнезем колоїдний безводний

6.2 Фармацевтичні несумісності

Не стосується.

6.3 Термін придатності

3 роки

6.4 Спеціальні заходи обережності під час зберігання

Відсутні спеціальні рекомендації щодо зберігання лікарського засобу.

6.5 Вид і вміст упаковки

Блістер ПВХ/ПВДК/алюміній або ОПА/алюміній/ПВХ/алюміній, у картонному пакуванні,
що містить 10, 20, 30, 50 або 100 таблеток.
Не всі розміри упаковок можуть бути в обігу.

6.6 Особливі заходи обережності щодо утилізації

Усі невикористані залишки лікарського засобу або його відходи повинні бути утилізовані відповідно
до місцевих правил.

7. СУБ’ЄКТ, ЯКИЙ ВІДПОВІДАЄ ЗА НАЯВНІСТЬ ДОЗВОЛУ НА ВИПУСК

У ОБІГ
Zakłady Farmaceutyczne POLPHARMA S.A.
ul. Pelplińska 19
83-200 Starogard Gdański

8. НОМЕР ДОЗВОЛУ НА ПРОМИСЛОВЕ ВИРОБНИЦТВО

Дозвіл № 26559

9. ДАТА ВИДАННЯ ПЕРШОГО ДОЗВОЛУ НА ПОМІСТКУ В ОБІГ

І ДАТА ПОДОВЖЕННЯ ДОЗВОЛУ
Дата видачі першого дозволу на помістку в обіг: 06.08.2021 р.

10. ДАТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ АБО ЧАСТКОВОЇ ЗМІНИ ТЕКСТУ

ХАРАКТЕРИСТИКИ ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ
11.04.2025 р.