Інструкція, що додається до упаковки: інформація для пацієнта

DEPO-MEDROL, 40 мг/мл, суспензія для ін’єкцій
Methylprednisoloni acetas
Уважно прочитайте всю інструкцію перед застосуванням лікарського засобу, оскільки вона містить важливу інформацію для пацієнта.

Зберігайте цю інструкцію, щоб у разі потреби змогти звернутися до неї знову.
Якщо у Вас виникнуть будь-які сумніви, зверніться до лікаря або фармацевта.
Цей лікарський засіб призначено строго певній особі. Не передавайте його іншим особам. Ліки можуть їм нашкодити, навіть якщо симптоми їхніх захворювань такі самі.
Якщо у пацієнта виникнуть будь-які небажані ефекти, у тому числі ті, що не зазначені в цій інструкції, необхідно повідомити про це лікаря або фармацевта. Див. розділ 4.

Зміст інструкції

Що таке лікарський засіб Депо-Медрол і для чого його застосовують
Важливі відомості перед застосуванням лікарського засобу Депо-Медрол
Як застосовувати лікарський засіб Депо-Медрол
Можливі небажані ефекти
Як зберігати лікарський засіб Депo-Медрол
Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке лікарський засіб Депо-Медрол і для чого його застосовують

Діючою речовиною лікарського засобу Депо-Медрол є ацетат метилпреднізолону, який належить до групи глікокортикостероїдів загального та місцевого застосування. Як і інші глікокортикостероїди, Депо-Медрол впливає, зокрема, на:

запальні та імунологічні процеси,
метаболізм вуглеводів, білків та жирів,
систему кровообігу,
серцево-судинну систему,
центральну нервову систему,
скелетні м’язи,
кісткову тканину,
сполучну тканину,
шкіру та слизові оболонки,
ендокринну систему,
функцію нирок.

Лікарський засіб Депо-Медрол слід застосовувати для симптоматичного лікування, за винятком випадків ендокринних порушень, коли його застосовують для замісної терапії.
Лікарський засіб Депо-Медрол застосовують внутрішньом’язово, внутрішньосуглобово, у синовіальну сумку, навколосуглобово, безпосередньо в уражену ділянку, ректально.
А. Внутрішньом’язове введення
Ендокринні порушення
Первинна або вторинна недостатність кори наднирників;
Гостра недостатність кори наднирників;
Вроджений гіперплазія наднирників;
Гіперкальціємія при злоякісних новоутвореннях;
Нерідкісний тиреоїдит.
Ревматичні захворювання
Допоміжне лікування для короткотривалого застосування (під час загострення або погіршення стану здоров’я) при:
посттравматичному остеоартрозі;
епікондиліті;
синовіті при остеоартрозі;
гострому неспецифічному теносиновіті;
ревматоїдному артриті, включаючи ювенільний ревматоїдний артрит (у деяких випадках може бути необхідне введення малих доз як підтримуючої терапії);
псоріатичному артриті;
гострому подагричному артриті;
анкілозуючому спондиліті;
гострому та підгострому бурситі.
Системні захворювання сполучної тканини
На період загострення або як підтримуючу терапію при:
системному червоному вовчаку;
системному поліміозиті та дерматоміозиті;
гострому ревматичному міокардиті.
Шкірні захворювання
бульозний пемфігус;
бульозний герпетиформний дерматит;
тяжка форма еритеми мультиформної (синдром Стівенса-Джонсона);
тяжка форма себорейного дерматиту;
ексфоліативний дерматит;
гранульоматозний мікоз;
тяжка форма псоріазу.
Алергічні захворювання
Лікування тяжких або таких, що утруднюють нормальне функціонування, алергічних захворювань, коли традиційні методи лікування неефективні:
бронхіальна астма;
реакція гіперчутливості до ліків;
контактний дерматит (контактне запалення шкіри);
уртикарні реакції після трансфузії;
атопічний дерматит;
гострий неприєднаний до інфекції набряк голосу (першочерговим лікуванням є адреналін);
сироваткова хвороба.
Очні захворювання
Гострі та хронічні алергічні та запальні процеси, що впливають на око та його придатки, такі як:
герпес ока;
реакція гіперчутливості до ліків;
ірит, іридоцикліт;
передній увеїт;
хоріоїдит та ретиніт;
алергічний кон’юнктивіт;
дифузний задній увеїт;
алергічні крайові язви рогівки;
неврит зорового нерва;
кератит.
Захворювання шлунково-кишкового тракту
Як допоміжне лікування в гострій фазі при:
виразковому коліті (системне лікування);
хворобі Крона (системне лікування).
Захворювання дихальної системи
молниеносна або дисемінована туберкульозна пневмонія, одночасно з відповідним протитуберкульозним хіміотерапевтичним лікуванням;
симптоматична саркоїдозна пневмонія;
бериліоз (берилієва пилова хвороба);
синдром Леффлера, що не піддається лікуванню іншими ліками;
аспіраційна пневмонія.
Захворювання крові
вторинна тромбоцитопенія у дорослих;
дефіцит еритробластів у кістковому мозку (еритробластопенія);
набута (аутоімунна) гемолітична анемія;
вроджена гіпопластична анемія.
Онкологічні захворювання
Паліативне лікування:
лейкозів та лімфом у дорослих;
гострого лейкозу у дітей.
Набряки
З метою викликання діурезу або ремісії протеїнурії (протеїнурія) при нефротичному синдромі:
без уремії;
ідіопатичному;
при системному червоному вовчаку.
Інше
туберкульозний менінгіт при наявності підпавутинкового блоку або загрозі підпавутинкового блоку з відповідним протитуберкульозним лікуванням;
трихінельоз із ураженням нервової системи або міокарда.
Б. Внутрішньосуглобове введення
Введення в синовіальну сумку
Навколосуглобове введення
Депо-Медрол показаний для короткотривалого застосування як допоміжна терапія при:

синовіті при остеоартрозі;
епікондиліті;
ревматоїдному артриті;
гострому неспецифічному теносиновіті;
гострому та підгострому бурситі;
посттравматичному остеоартрозі;
гострому подагричному артриті.

В. Введення безпосередньо в уражену ділянку
Депо-Медрол показаний для ін’єкцій безпосередньо в уражені ділянки при наступних станах:

келоїди;
обмежені місцеві, гіпертрофічні, інфільтровані, запальні ураження при:
плоскому лишаї,
псоріазі пластинчастому,
гранульоматозі обручем,
хронічному простому лишаї (обмежений нейродерміт);
дискозний червоний вовчак (вогнищевий);
плямисте облисіння;
жирове некрозування шкіри.

Депо-Медрол може також застосовуватися для лікування кістозних пухлин, запалень зв’язок або запалень сухожиль (ганглії).
Г. Ректальне введення

виразковий коліт.

2. Важливі відомості перед застосуванням лікарського засобу Депо-Медрол

Коли не застосовувати лікарський засіб Депо-Медрол

якщо пацієнт має алергію на діючу речовину або на будь-який з інших компонентів цього лікарського засобу (перерахованих у пункті 6);
при генералізованому грибковому інфікуванні;
внутрішньоканально;
надтвердінково;
внутрішньовенно;
у ніс та в очне яблуко, а також у інші місця (шкіра, що вкриває череп, порожнина рота і горла, клино-піднебінний вузол).

Введення живих або живих ослаблених вакцин протипоказане під час лікування
лікарським засобом Депо-Медрол у дозах, що спричинюють імунодепресивну дію
(імунодепресивні).
Попередження та заходи обережності
У пацієнтів із нижчевказаними захворюваннями лікування лікарським засобом Депо-Медрол
повинно тривати якомога коротше і вимагає особливого лікарського нагляду під час застосування лікарського засобу:

Діти: у дітей, які піддаються тривалому лікуванню лікарським засобом Депо-Медрол у поділених добових дозах, може виникнути пригнічення росту. Лікар повинен обмежити застосування такого лікування найтяжчими показаннями.
Пацієнти з цукровим діабетом: лікування лікарським засобом Депо-Медрол може спричинити прояв прихованого цукрового діабету або збільшити потребу в інсуліні або пероральних цукрознижувальних засобах.
Пацієнти з артеріальною гіпертензією: лікування лікарським засобом Депо-Медрол може спричинити загострення артеріальної гіпертензії.
Пацієнти з психічними захворюваннями в анамнезі: лікування лікарським засобом Депо-Медрол може спричинити погіршення наявної емоційної нестабільності або психотичних нахилів.
Пацієнти з герпетичним кератитом або герпетичним кератитом з симптомами з боку очного яблука: лікування лікарським засобом Депо-Медрол може спричинити ризик перфорації рогівки. Якщо у пацієнта виникає нечітке зору або інші порушення зору, слід звернутися до лікаря.

Якщо у пацієнта є гіпертиреоз перед початком прийому лікарського засобу
Депо-Медрол, слід обговорити це з лікарем або фармацевтом.
Лікарський засіб Депо-Медрол не слід використовувати як багаторазову ампулу. Після введення потрібної дози
слід утилізувати всі залишки суспензії.
Імунодепресивна дія/Підвищена сприйнятливість до інфекцій
Лікарський засіб Депо-Медрол може підвищувати сприйнятливість до інфекцій, може також маскувати деякі симптоми
інфекцій, загострювати перебіг наявних інфекцій або спричинити рецидив або загострення попередніх,
прихованих інфекцій. Під час застосування лікарського засобу Депо-Медрол можуть також виникати нові інфекції.
Ці інфекції можуть мати легкий або тяжкий перебіг, а іноді можуть призводити до смерті. У період
застосування лікарського засобу Депо-Медрол може виникнути зниження імунітету організму та неможливість
локалізувати інфекцію; деякі симптоми інфекцій можуть бути нетиповими. Лікар уважно
спостерігатиме за станом пацієнта щодо розвитку інфекції та за необхідності розгляне можливість припинення
лікування або зменшення дози.
При застосуванні кортикостероїдів у монотерапії або в комбінації з іншими
імунодепресантами можуть виникати інфекції мікроорганізмами, зокрема
вірусні, бактеріальні, грибкові, протозойні або паразитарні інфекції в будь-якій
ділянці організму. Інфекції, що виникають під час застосування цих лікарських засобів, можуть мати легкий або
тяжкий перебіг, іноді смертельний. Частота ускладнень, пов’язаних з інфекціями, зростає з
збільшенням доз кортикостероїдів. Пацієнти, які застосовують лікарські засоби, що знижують імунітет,
більш сприйнятливі до інфекцій, ніж здорові люди. Вітрянка та корь можуть мати тяжчий перебіг,
або навіть можуть виявитися смертельними у дітей без імунітету або у дорослих,
які застосовують кортикостероїди.
Лікарський засіб Депо-Медрол не слід вводити внутрішньосуглобово, внутрішньошлуночково або внутрішньосудинно особам з гострим
інфікуванням з метою місцевої дії.
Введення вакцин на основі живих ослаблених вірусів протипоказане пацієнтам,
які приймають імунодепресивні дози кортикостероїдів. Таким пацієнтам можуть вводитися
інактивовані або мертві вакцини, проте реакція на них може бути обмеженою або вони можуть
виявитися неефективними. Пацієнти, які отримують лікарський засіб Депо-Медрол у дозах, що не мають
імунодепресивної дії, можуть отримувати всі необхідні вакцинації (див. пункт:
Депо-Медрол та інші лікарські засоби).
У пацієнтів із активним туберкульозом лікарський засіб Депо-Медрол застосовують лише у випадках
зі швидким або генералізованим перебігом у комбінації з іншими відповідними протитуберкульозними лікарськими засобами.
Якщо необхідно ввести лікарський засіб Депо-Медрол пацієнту з прихованим туберкульозом або з позитивним
результатом туберкулінової проби, необхідне ретельне спостереження за пацієнтом, оскільки може виникнути
реактивація захворювання. У цих пацієнтів під час тривалої кортикостероїдної терапії лікар
може вирішити про застосування хемопрофілактики.
У пацієнтів, які отримують кортикостероїди, спостерігалося виникнення саркоми Капоші.
Припинення застосування лікарських засобів цієї групи може призвести до клінічної ремісії.
Вплив на імунну систему
У пацієнтів, які застосовують лікарський засіб Депо-Медрол, можуть виникати алергічні реакції. Лікарський засіб Депо-Медрол
слід застосовувати з обережністю, особливо у пацієнтів, у яких у минулому виникали алергічні
реакції на кортикостероїди, через можливість виникнення анафілактичної/анафілактоїдної
реакції.
Під час застосування лікарського засобу можуть виникати шкірні алергічні реакції, найімовірніше на допоміжні
речовини лікарського засобу. Рідко у шкірних пробах виявляють реакцію на сам метилпреднізолону ацетат.
Ендокринні порушення
У пацієнтів, які піддаються сильному стресу, лікар може рекомендувати відповідне збільшення дози лікарського засобу
Депо-Медрол до, під час і після закінчення стресової ситуації.
Під час тривалого лікування лікарським засобом Депo-Медрол може виникнути недостатність кори надниркових залоз, яка
може зберігатися протягом кількох місяців після припинення лікування.
Лікар також може вирішити про поступове зменшення дози лікарського засобу Депо-Медрол. Слід
повідомити лікаря про виникнення в цей період будь-яких ситуацій, що спричиняють стрес. Лікар
може розглянути можливість призначення гормональної терапії.
Раптове припинення застосування лікарського засобу Депо-Медрол може спричинити гостру недостатність кори надниркових залоз, що призводить до
смерті.
Після раптового припинення застосування лікарського засобу Депо-Медрол може також виникнути «синдром відміни» стероїдів.
Цей синдром включає такі симптоми: відсутність апетиту, нудота, блювання, летаргія, головний біль,
лихоманка, біль у суглобах, лущення шкіри, біль у м’язах, зниження маси тіла та (або) гіпотензія.
Лікарський засіб Депо-Медрол може спричинювати або загострювати синдром Кушинга, тому пацієнти з хворобою
Кушинга не повинні його застосовувати.
У пацієнтів з гіпотиреозом спостерігається посилення дії лікарського засобу Депо-Медрол.
Слід негайно звернутися до лікаря, якщо під час застосування метилпреднізолону виникає
слабкість або біль у м’язах, судоми та скованість. Це можуть бути симптоми стану, відомого як тиреотоксичний
періодичний параліч, який може виникнути у пацієнтів з гіпертиреозом, які лікуються
метилпреднізолоном. Може знадобитися додаткове лікування для полегшення цього стану.
Вплив на метаболізм та харчування
Кортикостероїди, зокрема метилпреднізолон, можуть підвищувати концентрацію глюкози в крові, загострювати
наявний цукровий діабет і сприяти розвитку цукрового діабету у пацієнтів, які тривалий час застосовують кортикостероїди.
Психічні порушення
Під час лікування лікарським засобом Депо-Медрол та після його припинення можуть виникати психічні
порушення — від ейфорії, безсоння, змін настрою, змін особистості та важкої депресії до
ранніх і загострених психотичних порушень. Вони зазвичай виникають протягом декількох днів або
тижнів після початку лікування лікарським засобом Депо-Медрол. Більшість з них зникають після зменшення
дози або припинення лікування лікарським засобом Депо-Медрол. Пацієнти та їхні опікуни повинні звертатися до лікаря у разі
виникнення у пацієнта психічних симптомів, особливо при підозрі на депресивний настрій або самогубні думки. Пацієнти та їхні опікуни повинні
особливо уважно стежити за психічними порушеннями, які можуть виникати під час лікування,
безпосередньо після зменшення дози або після припинення застосування лікарського засобу Депо-Медрол.
Вплив на нервову систему
Лікарський засіб Депо-Медрол слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із захворюваннями, що супроводжуються
судомами.
Лікарський засіб Депо-Медрол слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з міастенією.
У пацієнтів, які приймають лікарський засіб Депо-Медрол, зазвичай при тривалому застосуванні великих
доз, спостерігалися випадки ліпоматозу надтвердінкової тканини.
Вплив на очі
У пацієнтів, які тривалий час застосовують лікарський засіб Депо-Медрол, може розвинутися задня
підкапсулярна катаракта та ядерна катаракта (особливо у дітей), випинання очного яблука або підвищення внутрішньоочного
тиску, що може спричинити глаукому з потенційним ураженням зорових нервів. У пацієнтів, які застосовують лікарський засіб Депо-Медрол, також можуть частіше розвиватися вторинні
грибкові та вірусні інфекції очного яблука.
Лікарський засіб Депо-Медрол слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з герпетичним кератитом або герпетичним кератитом
з очними симптомами через ризик перфорації рогівки.
У результаті системного та місцевого застосування лікарського засобу можуть виникати порушення зору.
У разі їх виникнення пацієнт повинен звернутися до лікаря для встановлення
можливих причин, до яких можуть належати катаракта, глаукома або рідкісні захворювання, такі як центральна
серозна хоріоретинопатія.
Центральна серозна хоріоретинопатія може призводити до відшарування сітківки.
Вплив на серце
У разі застосування великих доз і тривалого лікування лікарським засобом Депо-Медрол пацієнтів
із серцево-судинними факторами ризику, його слід застосовувати з обережністю та додатково
спостерігати за серцево-судинною системою, якщо це необхідно.
У разі пацієнтів із застійною недостатністю серця лікарський засіб Депо-Медрол слід застосовувати
з обережністю і лише у разі крайньої необхідності.
Судинні порушення
Під час застосування лікарського засобу Депо-Медрол повідомляли про виникнення тромбозу, зокрема венозної
тромбоемболічної хвороби. У зв’язку з цим слід дотримуватися обережності у пацієнтів із тромбоемболічними
порушеннями або у тих, хто може бути схильним до їх виникнення.
Лікарський засіб Депо-Медрол слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з артеріальною гіпертензією.
Вплив на шлунок та кишки
Після застосування великих доз лікарського засобу Депо-Медрол може виникнути гострий панкреатит.
Під час тривалої терапії лікар може рекомендувати виконання відповідних рутинних досліджень. У пацієнтів з виразковою хворобою в анамнезі або зі загостреними симптомами
диспепсії лікар може рекомендувати виконання оглядового рентгенологічного дослідження
верхніх відділів шлунково-кишкового тракту.
Лікування лікарським засобом Депо-Медрол може маскувати симптоми шлунково-кишкових виразок, тому може
виникнути перфорація або кровотеча без супровідного значного болю. Лікування лікарським засобом Депо-Медрол
може маскувати перитоніт або інші симптоми, пов’язані з виникненням порушень шлунка
та кишечника, таких як: перфорація, запор або панкреатит. Застосування лікарського засобу Депо-Медрол
одночасно з нестероїдними протизапальними засобами (НПЗЗ) збільшує ризик розвитку
виразкової хвороби шлунка та кишечника.
У пацієнтів з неспецифічним виразковим колітом лікарський засіб Депо-Медрол слід застосовувати з обережністю, якщо існує загроза перфорації або виникнення абсцесу або іншої
форми гнійного інфікування. Слід також дотримуватися обережності при дивертикуліті,
свіжих кишкових анастомозах, активній або прихованій виразковій хворобі, нирковій недостатності,
остеопорозі та міастенії, коли стероїди застосовуються як основне або допоміжне лікування.
Вплив на печінку та жовчовивідні шляхи
Циклічне, переривчасте введення лікарського засобу Депо-Медрол внутрішньовенно (зазвичай у початковій дозі
≥ 1 г на добу) може спричинити ураження печінки, зумовлене лікарським засобом, включаючи гострий
гепатит або підвищення активності печінкових ферментів. Рідко повідомляли про випадки гепатотоксичності. Симптоми можуть виникнути через кілька тижнів або пізніше.
У більшості випадків небажані події зникали після припинення лікування. З цієї причини необхідне відповідне спостереження.
Вплив на м’язово-скелетну систему
Під час застосування великих доз лікарського засобу Депо-Медрол може виникнути гостра міопатія, особливо
у пацієнтів із порушеннями нервово-м’язової передачі (наприклад, при міастенії) або
у пацієнтів, які одночасно лікуються антихолінергічними засобами, включаючи блокатори нервово-
м’язової передачі (наприклад, панкуроній). Міопатія може впливати на м’язи очей та дихальні м’язи,
а також призводити до чотирьохстороннього паралічу. Може виникнути підвищена активність креатинкінази. Покращення клінічного стану або повне одужання після завершення лікування лікарським засобом Депо-Медрол може настати через кілька тижнів або навіть років.
Остеопороз може виникнути у пацієнтів, які тривалий час застосовують великі дози лікарського засобу Депо-Медрол.
Вплив на нирки та сечовидільну систему
Слід дотримуватися обережності у пацієнтів з системним склерозом, оскільки збільшена частота
виникнення склеродермічної ниркової кризи спостерігалася при застосуванні кортикостероїдів, зокрема
метилпреднізолону.
Лікарський засіб Депо-Медрол слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з нирковою недостатністю.
Травми, отруєння та ускладнення після процедур
Не слід застосовувати лікарський засіб Депо-Медрол у лікуванні травматичного ушкодження мозку.
Діагностичні дослідження
Застосування середніх і великих доз лікарського засобу Депо-Медрол може підвищувати артеріальний тиск,
затримку солі та води та посилене виведення калію. У зв’язку з цим може бути необхідне
обмеження споживання солі та доповнення калію. Усі глюкокортикостероїди, зокрема лікарський засіб
Депо-Медрол, підвищують виведення кальцію.
Діти
У дітей, яким застосовують тривале лікування лікарським засобом Депо-Медрол у поділених добових дозах,
може виникнути пригнічення росту. Застосування цієї схеми лікування слід
обмежити найтяжчими показаннями. Пацієнти повинні перебувати під ретельним медичним спостереженням.
Немовлята та діти, які тривалий час приймають лікарський засіб Депо-Медрол, особливо схильні до
підвищення внутрішньочерепного тиску.
Застосування високих доз лікарського засобу Депо-Медрол може спричинювати панкреатит у дітей.
Інші попередження
Ускладнення терапії глюкокортикостероїдами залежать від дози та тривалості лікування.
Лікар прийматиме рішення щодо дозування та тривалості лікування індивідуально для
кожного пацієнта.
У разі припинення тривалого лікування лікар може рекомендувати спостереження за станом пацієнта (див. також
пункт 3 Припинення застосування лікарського засобу Депо-Медрол).
Слід повідомити лікаря про всі лікарські засоби, які пацієнт приймає зараз або приймав нещодавно, включаючи ті, що відпускаються без рецепта.
Деякі лікарські засоби можуть посилювати дію лікарського засобу Депо-Медрол, і лікар може захотіти уважно спостерігати за станом пацієнта, який приймає такі лікарські засоби (зокрема деякі ліки від ВІЛ: ритонавір, кобіцистат).
Пацієнти повинні дотримуватися обережності при одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти
та нестероїдних протизапальних засобів разом з лікарським засобом Депо-Медрол.
Пероральні антикоагулянти (лікарські засоби, що приймаються перорально для запобігання згортанню крові)
у поєднанні з лікарським засобом Депо-Медрол можуть збільшувати ризик кровотечі. У деяких
випадках дія пероральних антикоагулянтів також може бути зменшена.
Під час застосування лікарського засобу Депо-Медрол може виникнути необхідність частого контролю ризику кровотечі лікарем шляхом додаткового дослідження крові. За необхідності лікар також може скоригувати дозу лікарського засобу Депо-Медрол.
У зв’язку з можливістю виникнення атрофії шкіри та підшкірної тканини лікар рекомендує відповідне дозування та спосіб введення ін’єкції, щоб зменшити ризик цих ускладнень.
Застосування кортикостероїдів може впливати на результати біологічних досліджень (наприклад, шкірних проб,
визначення концентрації гормонів щитоподібної залози).
Після введення лікарського засобу Депо-Медрол повідомляли про загострення перебігу пухлини хромофінних клітин, іноді
зі смертельними наслідками. У разі пацієнтів, у яких підозрюється або виявлена
наявність пухлини хромофінних клітин, лікар прийматиме рішення щодо застосування лікарського засобу Депо-Медрол лише
після відповідної оцінки співвідношення користі та ризику.
Синдром лізису пухлини може виникати під час застосування кортикостероїдів у ході лікування
пухлин. Слід повідомити лікаря, якщо пацієнт хворіє на пухлину і має симптоми синдрому лізису пухлини, такі як судоми, слабкість м’язів, сплутаність свідомості, нерегулярне серцебиття, втрата або порушення зору та задишка.
ПІДАВАННЯ ВНУТРІШНЬОСУДИНОВО
Для запобігання інфекціям необхідно дотримуватися правил асептичних процедур.
Після внутрішньосуглобового введення кортикостероїдів пацієнт повинен уникати перевантаження суглобів, у яких спостерігалося полегшення симптомів. Невиконання цих рекомендацій може загострювати руйнування
суглоба, що значно переважає над користю від введення стероїду.
Не слід виконувати ін’єкції в нестабільні суглоби. У деяких випадках повторні
внутрішньосуглобові ін’єкції можуть спричинити нестабільність суглоба. У певних випадках лікар
може вирішити провести контрольне рентгенологічне дослідження для виявлення можливого
погіршення стану суглоба.
У разі застосування місцевого знеболюючого засобу перед введенням лікарського засобу Депо-Медрол
лікар повинен ознайомитися з інструкцією, що додається до упаковки цього засобу, і дотримуватися всіх
рекомендованих заходів обережності.
ПРИ ПОЗАКИШКОВОМУ ВВЕДЕННІ КОРТИКОСТЕРОЇДІВ НЕОБХІДНО
ДОТРИМУВАТИСЯ НАСТУПНИХ ДОДАТКОВИХ ЗАХОДІВ ОБЕРЕЖНОСТІ:
Підшкірне введення кортикостероїду може спричинити загальні та місцеві побічні ефекти.
Для виключення можливої інфекції необхідно відповідно обстежити синовіальну рідину.
Помітне збільшення інтенсивності болю з супровідним місцевим набряком, обмеження рухливості суглоба, лихоманка та погіршення загального стану є потенційними симптомами гострого гнійного артриту. У разі виникнення цього ускладнення та підтвердження діагнозу сепсису лікар рекомендує припинити виконання місцевих ін’єкцій глюкокортикостероїдів та призначити
відповідне антибактеріальне лікування.
Слід уникати місцевого введення стероїдів у суглоб, який у минулому був уражений інфекцією.
Глюкокортикостероїди не слід вводити в нестабільні суглоби. Необхідно застосовувати
стерильну техніку, щоб запобігти інфекціям та контамінації.
Депо-Медрол та інші лікарські засоби
Слід повідомити лікаря про всі лікарські засоби, які пацієнт приймає зараз або приймав нещодавно, а також про лікарські засоби, які пацієнт планує приймати.
Лікарський засіб Депо-Медрол може впливати на дію інших лікарських засобів, а інші лікарські засоби можуть впливати на дію
лікарського засобу Депо-Медрол.
Може знадобитися корекція дози лікарського засобу Депо-Медрол при одночасному застосуванні
з такими лікарськими засобами або продуктами:
антибактеріальні засоби: ізоніазид
протитуберкульозний антибіотик: рифампіцин
пероральні антикоагулянти
протисудомні засоби: карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн
антихолінергічні засоби: блокатори нервово-м’язової передачі
м’язові релаксанти, наприклад, панкуроній, венкуроній
інгібітори холінестерази
цукрознижувальні засоби
протиблювотні засоби: апремітант, фосапремітант
протигрибкові засоби: ітраконазол, кетоконазол
противірусні засоби: інгібітори протеази ВІЛ: індинавір і ритонавір
інгібітор ароматази: аміноглутетимід
антагоніст кальцієвих каналів: ділтіазем
пероральні контрацептиви: етинілестрадіол/норетиндрон
сік грейпфрута
імунодепресанти: циклоспорин, циклофосфамід, такролімус
макролідні антибактеріальні засоби: кларитроміцин, еритроміцин, тролеандоміцин
нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): великі дози ацетилсаліцилової кислоти
лікарські засоби, що знижують концентрацію калію
Застосування лікарського засобу Депо-Медрол у пацієнтів із порушеннями функції нирок або печінки
Лікарський засіб Депо-Медрол слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з нирковою недостатністю.
Вагітність, годування груддю та вплив на фертильність
Якщо пацієнтка вагітна або годує груддю, підозрює, що може бути вагітною, або планує завагітніти,
їй слід проконсультуватися з лікарем або фармацевтом перед застосуванням цього лікарського засобу.
Фертильність
У дослідженнях на тваринах було встановлено, що лікарський засіб Депо-Медрол має дію, що погіршує фертильність.
Вагітність
Деякі дослідження на тваринах показали, що кортикостероїди, які вводять матерям, можуть спричинювати
вроджені вади розвитку плода.
Однак, здається, що лікарський засіб Депо-Медрол, який вводять вагітним жінкам, не спричиняє вроджених вад
у плода. Доти, поки не будуть проведені відповідні дослідження щодо впливу лікарського засобу
Депо-Медрол на репродуктивні процеси у людей, цей лікарський засіб не повинен застосовуватися вагітним жінкам,
окрім випадків, коли після ретельної оцінки співвідношення користі та ризику для матері та плода.
Якщо під час вагітності виникає необхідність припинити тривале застосування лікарського засобу Депо-Медрол, це повинно бути зроблено поступово. У деяких ситуаціях (наприклад, при замісній терапії
у лікуванні недостатності кори надниркових залоз) може знадобитися продовження лікування або навіть
збільшення дози.
Кортикостероїди легко проникають через плацентарний бар’єр. У одному ретроспективному дослідженні
було встановлено збільшення випадків низької маси новонароджених у матерів,
які отримували кортикостероїди. У людей ризик низької маси при народженні залежить від дози, що вводиться. Цей ризик може бути зменшений шляхом введення менших
доз кортикостероїдів.
Немовлят, народжених матерями, які приймали значні дози лікарського засобу Депо-Медрол під час
вагітності, слід ретельно спостерігати та обстежувати на предмет недостатності кори надниркових залоз,
незважаючи на те, що недостатність кори надниркових залоз у новонароджених, здається, рідко виникає у немовлят,
які піддавалися впливу кортикостероїдів у період внутрішньоутробного розвитку.
У немовлят, народжених матерями, які тривалий час приймали кортикостероїди під час вагітності,
спостерігали розвиток катаракти.
Невідомий вплив кортикостероїдів на перебіг пологів.
Годування груддю
Кортикостероїди проникають у грудне молоко.
У дітей, яких годують груддю, лікарський засіб Депо-Медрол, який проник у молоко матері, може пригнічувати
ріст і впливати на утворення ендогенних глюкокортикостероїдів. Цей лікарський засіб може застосовуватися
жінками, які годують груддю, лише після ретельної оцінки співвідношення користі та ризику для жінки
та немовляти.
Керування транспортними засобами та робота з механізмами
Вплив лікарського засобу Депо-Медрол на здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами
не досліджувався. Пацієнти, у яких під час застосування лікарського засобу Депо-Медрол виникають запаморочення,
порушення зору та втому, не повинні керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.
Лікарський засіб Депо-Медрол містить натрій.
Лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на ампулу, тобто лікарський засіб вважається «без натрію».

3. Як застосовувати лікарський засіб Депо-Медрол

Цей лікарський засіб слід завжди застосовувати відповідно до призначень лікаря. У разі виникнення сумнівів слід звернутися до лікаря або фармацевта.
Інформація щодо дозування та способу введення, призначена виключно для фахівців медичного персоналу, наведена в кінці цієї інструкції.
Лікар визначає відповідну дозу, спосіб та місце введення лікарського засобу Депо-Медрол.

A. ВВЕДЕННЯ З МЕТОЮ ОТРИМАННЯ ЗАГАЛЬНОСИСТЕМНОЇ ДІЇ ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ
Лікар індивідуально підбирає дозу препарату, який вводиться внутрішньом'язово, залежно від тяжкості захворювання та реакції пацієнта на лікування.
Зазвичай рекомендовані дози становлять від 40 мг до 120 мг.
Термін лікування має бути якомога коротшим. Необхідно забезпечити медичний нагляд за пацієнтом. У немовлят та дітей слід зменшити рекомендовані дози, однак дозування має залежати скоріше від тяжкості захворювання, ніж від віку або маси тіла.
Гормональна терапія є додатковим методом лікування, але не замінює традиційні методи.
Після введення препарату протягом більш ніж кількох днів лікар вирішує, чи потрібно поступово зменшувати дозу або поступово припиняти застосування препарату. Якщо лікар вирішує припинити тривале лікування, пацієнта необхідно утримувати під ретельним наглядом. Якщо при хронічному захворюванні настає спонтанна ремісія, препарат слід припиняти поступово під контролем лікаря.
Під час тривалого лікування лікар призначає регулярне проведення звичайних додаткових досліджень.

B. МІСЦЕВЕ ЗАСТОСУВАННЯ (З МЕТОЮ ОТРИМАННЯ МІСЦЕВОЇ ДІЇ)
Лікування препаратом Депо-Медрол не усуває необхідності застосування традиційних засобів.
Хоча цей метод лікування призводить до полегшення симптомів, він не забезпечує повного одужання, і гормон не впливає на причину запалення.

Ревматоїдний артрит та дегенеративні захворювання суглобів
Розмір дози для внутрішньосуглобового введення залежить від розміру суглоба та тяжкості стану у конкретного пацієнта. Зазвичай рекомендовані дози можуть становити від 4 мг до 80 мг. При хронічних захворюваннях ін'єкції можна повторювати з інтервалами від одного до п'яти або більше тижнів залежно від ступеня полегшення симптомів після першої ін'єкції.
Синовіт
Лікар індивідуально підбирає дозу препарату, який вводиться в синовіальну оболонку суглоба, залежно від перебігу захворювання та реакції пацієнта на лікування.
Інші стани: ганглій, тендиніт, епікондиліт
Лікар індивідуально підбирає дозу препарату залежно від тяжкості захворювання та реакції пацієнта на лікування. Зазвичай рекомендовані дози можуть становити від 4 мг до 30 мг. При рецидивуючих або хронічних станах може знадобитися повторне введення ін'єкції.

Кожну ін'єкцію слід виконувати в асептичних умовах.

Ін'єкції з метою місцевої дії при лікуванні шкірних захворювань
Лікар індивідуально підбирає дозу препарату залежно від тяжкості захворювання та реакції пацієнта на лікування. Після очищення шкіри відповідним антисептичним засобом, наприклад 70% спиртом, у вогнище вводять від 20 до 60 мг ацетату метилпреднізолону. У разі більших уражень лікар може вирішити про необхідність введення доз від 20 до 40 мг, розділених на кілька послідовних місцевих ін'єкцій. Слід уникати введення таких об’ємів, які можуть призвести до зміни кольору шкіри, оскільки після цього може виникнути невелике вогнище некрозу. Зазвичай препарат вводять від одного до чотирьох разів. Інтервали між ін'єкціями залежать від типу ураження та тривалості полегшення симптомів після першої ін'єкції.

C. ВВЕДЕННЯ РЕКТАЛЬНОЮ КЛИЗМОЮ
Лікар індивідуально підбирає дозу препарату залежно від тяжкості захворювання та реакції пацієнта на лікування.
Ректальну клизму застосовують як допоміжний метод лікування у деяких пацієнтів із виразковим колітом. Зазвичай застосовують дози від 40 мг до 120 мг у вигляді ректальних клизм (наприклад, 40 мг препарату в об’ємі 30–300 мл води) або постійних ректальних клизм три–сім разів на тиждень протягом двох або більше тижнів. Лікар також вирішує питання про застосування інших визнаних терапевтичних засобів.

Застосування більшої, ніж рекомендована доза Депо-Медролу
Клінічного синдрому гострого передозування ацетату метилпреднізолону не існує.
Тривале застосування препарату в часто повторюваних дозах (один раз на добу або кілька разів на тиждень) може призвести до синдрому Іценко–Кушинга.

Пропуск застосування препарату Депо-Медрол
Не слід застосовувати подвійну дозу для компенсації пропущеної дози.

Припинення застосування препарату Депо-Медрол
У разі припинення тривалого лікування рекомендовано спостерігати за пацієнтом. Ризик виникнення післялікувальної вторинної недостатності кори надниркових залоз можна звести до мінімуму шляхом поступового зменшення дози або поступового припинення лікування. Після припинення тривалого лікування слід оцінити функцію кори надниркових залоз. Найважливішими симптомами недостатності є слабкість, ортостатична гіпотензія та депресія.

4. Можливі побічні ефекти

Як і будь-який лікарський засіб, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча вони не виникають у кожного.
Після введення препарату протипоказаними шляхами — внутрішньоспинно/надтвердово — повідомляли про
такі побічні ефекти: запалення павутинної оболонки, порушення функцій шлунка, кишечника або
сечового міхура, головний біль, запалення оболонок головного мозку, поперечний параліч/параліч,
судоми, порушення чутливості.
До можливих побічних ефектів, що виникають після введення лікарського засобу Депо-Медрол, належать:
Невідома частота (частоту неможливо визначити на підставі наявних даних)

опортуністичні інфекції, інфекції, перитоніт, інфекції у місці ін’єкції
лейкоцитоз (підвищена кількість білих кров’яних тілець у крові)
гіперчутливість до препарату, анафілактична реакція — вид алергічної реакції негайного типу після повторного контакту з алергеном, анафілактоїдна реакція — негайна реакція, що охоплює весь організм, яка може виникнути після першого контакту з лікарським засобом
синдром Кушинга, пригнічення осі гіпоталамус-гіпофіз-наднирники, синдром відміни стероїдів
метаболічний ацидоз, ліпоматоз надтвердово, затримка натрію (накопичення натрію в організмі), затримка рідини, гіпокаліємічний алкалоз (лужний дисбаланс із низьким рівнем іонів калію в крові), дисліпідемія (неправильна концентрація натще однієї або більше фракцій ліпопротеїнів або їх складу в сироватці), погіршення толерантності до глюкози, підвищена потреба в інсуліні (або пероральних цукрознижувальних засобах у пацієнтів із цукровим діабетом), накопичення жирової тканини в певних частинах тіла, підвищений апетит (що може призводити до збільшення маси тіла)
афективні порушення (включаючи депресивний настрій, ейфоричний настрій, емоційну нестійкість, залежність від ліків, самогубні думки), психотичні порушення (включаючи манію, галюцинації, бред, шизофренію), психічні порушення, зміни особистості, стан сплутаності свідомості, тривожні розлади, перепади настрою, неправильна поведінка, безсоння, подразливість
підвищення внутрішньочерепного тиску (з наявністю застійного диску [легкий внутрішньочерепний гіпертензійний стан]), судоми, амнезія, когнітивні порушення, запаморочення, головний біль
хоріоретинопатія (порушення сітківки та судинної оболонки), сліпота†, катаракта, глаукома, випинання очного яблука, рідко — нечітке зору
запаморочення вестибулярного походження
застійна серцева недостатність (у схильних пацієнтів)
підвищена згортання крові, артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія
відчуття тепла та почервоніння шкіри (приливи)
тромбоемболія легеневої артерії, ікота
шлунково-кишкові виразки (з можливою перфорацією шлунково-кишкової виразки, кровотечею з шлунково-кишкових виразок), перфорація кишечника, кровотеча з шлунка, панкреатит, виразковий езофагіт, езофагіт, метеоризм, біль у животі, діарея, нездужання, нудота
метилпреднізолон може викликати ураження печінки. Повідомлялися випадки гепатиту та підвищення активності печінкових ферментів (підвищення активності аланінамінотрансферази та аспартатамінотрансферази)
ангіоневротичний набряк, надмірне оволосіння, петехії, субшкірні або інтрамуральні крововиливи, атрофія шкіри, еритема, підвищена пітність, стрії, висипання, свербіж, кропив’янка, акне, пігментація шкіри, втрата кольору шкіри
запалення підшкірної жирової тканини, що може призводити до ущільнення шкіри та появи болючих червоних вузлів або шкірних уражень (підшкірний панікуліт). Підшкірний панікуліт повідомлявся після зменшення дози або припинення тривалого лікування великими дозами. У більшості випадків він самостійно зникає
слабкість м’язів, м’язовий біль, міопатія, атрофія м’язів, остеопороз, асептичний некроз кістки, патологічні переломи, нейропатична дегенерація суглобів, біль у суглобах, пригнічення росту
загострення болю після ін’єкції (тимчасове посилення болю в місці введення препарату)
нерегулярні менструації
стерильний абсцес, порушення загоєння рани, периферичний набряк, відчуття втоми, погане самопочуття, подразливість, реакції в місці ін’єкції
підвищення внутрішньоочного тиску, зниження толерантності до вуглеводів, зниження концентрації калію в крові, підвищення концентрації кальцію в сечі, підвищення активності лужної фосфатази в крові, підвищення концентрації сечовини в крові, пригнічення реакції в шкірних пробах
компресійні переломи хребта, розрив сухожилка.

МІСЦЕВЕ ВВЕДЕННЯ
Через явище всмоктування препарату в загальний кровотік із місця введення лікар повинен
спостерігати за пацієнтом щодо вищезазначених системних побічних ефектів.
Місцеве введення препарату може викликати атрофію шкіри та підшкірної тканини. Хоча кристали
кортикостероїдів у власній шкірі пригнічують запальні реакції, їх присутність може призводити до
розпаду клітинних елементів і фізико-хімічних змін основної речовини сполучної тканини.
Утворені таким чином, рідкісні зміни шкіри та (або) підшкірної тканини можуть призводити до
утворення впадин у шкірі в місці введення препарату. Ступінь вираженості цієї реакції залежить від
кількості введених кортикостероїдів. Повна регенерація, як правило, відбувається протягом кількох
місяців або після повного всмоктування всіх кристалів кортикостероїду.
Повідомлення про побічні ефекти
Якщо виникнуть будь-які симптоми побічних ефектів, включаючи ті, що не зазначені
у цій інструкції, необхідно повідомити лікаря. Побічні ефекти можна повідомляти безпосередньо
у Департамент моніторингу побічних ефектів лікарських засобів Урядового центру реєстрації
лікарських засобів, медичних виробів та біоцидів
Al. Jerozolimskie 181C
02-222 Варшава
Тел. + 48 22 49 21 301
Факс: + 48 22 49 21 309
Веб-сайт: https://smz.ezdrowie.gov.pl
Побічні ефекти також можна повідомляти суб’єкту, відповідальному за реєстрацію, або представнику
цього суб’єкта.
Завдяки повідомленням про побічні ефекти можна буде зібрати додаткову інформацію щодо
безпеки застосування лікарського засобу.

5. Як зберігати лікарський засіб Депо-Медрол

Лікарський засіб треба зберігати в недоступному для дітей місці.
Зберігати при температурі нижче 25ºC.
Не застосовувати цей лікарський засіб після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці після: EXP.
Термін придатності вказує на останній день зазначеного місяця.
Лікарські засоби не можна викидати у каналізацію або побутові сміттєві контейнери. Слід запитати
фармацевта, як позбутися лікарських засобів, які вже не використовуються. Таке поводження допоможе захистити
навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить лікарський засіб Депо-Медрол

Діючою речовиною лікарського засобу є ацетат метилпреднізолону. 1 мл суспензії для ін'єкцій містить 40 мг метилпреднізолону.
Інші складові: макрогол 3350, натрію хлорид, міристил-γ-піколінію хлорид, вода для ін'єкцій, натрію гідроксид (для регулювання pH) (див. пункт 2 «Лікарський засіб Депо-Медрол містить натрій») та хлористоводнева кислота (для регулювання pH).

Як виглядає лікарський засіб Депо-Медрол і що містить упаковка
Біла суспензія.
Упаковка містить 1 або 5 флаконів.
Відповідальна організація:
Pfizer Europe MA EEIG
Boulevard de la Plaine 17
1050 Bruxelles
Бельгія
Виробник:
Pfizer Manufacturing Belgium NV
Rijksweg 12
2870 Puurs-Sint-Amands
Бельгія
Для отримання докладнішої інформації звертайтеся до місцевого
представника відповідальної організації:
Pfizer Polska Sp. z o.o.
тел. 22 335 61 00

Інформація, призначена виключно для медичного фахового персоналу

Препарат Депо-Медрол не слід розчиняти іншими розчинами чи змішувати з іншими розчинами.
Перед введенням необхідно оглянути флакон на наявність твердих частинок і зміни кольору. Для
запобігання ятрогенним інфекціям необхідно суворо дотримуватися правил асептичних дій.
Препарат не призначений для внутрішньовенного чи внутрішньоканального введення. Його не можна
використовувати як багаторазовий флакон. Після введення потрібної дози всі залишки суспензії
слід утилізувати.
Перед використанням добре струсити, щоб отримати однорідну суспензію.

ВВЕДЕННЯ З МЕТОЮ ДОСЯГНЕННЯ СИСТЕМНОЇ ДІЇ

Доза препарату, що вводиться внутрішньом’язово, залежить від тяжкості захворювання та має
бути індивідуально підібрана з урахуванням тяжкості хвороби та реакції пацієнта на лікування.
Коли бажано досягти тривалої дії препарату, тижневу дозу розраховують шляхом множення
добової пероральної дози на 7 і вводять у вигляді одного внутрішньом’язового ін’єкції.
Тривалість лікування має бути якомога коротшою. Пацієнт повинен перебувати під медичним
спостереженням. У немовлят та дітей слід зменшити рекомендовані дози, однак дозування має
залежати скоріше від тяжкості захворювання, ніж від точного перерахунку з урахуванням віку чи
маси тіла.
Гормональна терапія є доповненням до звичайного лікування, але не замінює його.
Після введення препарату більше ніж на кілька днів лікар вирішує, чи потрібно поступово
зменшувати дозу або поступово припиняти лікування. Якщо лікар вирішує припинити хронічне
лікування, пацієнт має перебувати під суворим медичним спостереженням. Якщо при хронічному
захворюванні настає спонтанна ремісія, лікування слід поступово припинити під контролем
лікаря.
Під час тривалого лікування лікар може призначити регулярне виконання звичайних додаткових
досліджень, таких як: загальний аналіз сечі, визначення концентрації глюкози в крові через дві
години після їжі, вимірювання артеріального тиску та маси тіла, а також рентгенографія грудної
клітки. У пацієнтів із анамнезом виразкової хвороби або з вираженими симптомами диспепсії
бажано провести оглядове рентгенологічне дослідження верхніх відділів шлунково-кишкового
тракту.

Приклади дозування:

Адреногенітальний синдром:
- одноразові внутрішньом’язові ін’єкції по 40 мг препарату кожні два тижні.
Ревматоїдний артрит, підтримуюче лікування:
- від 40 до 120 мг один раз на тиждень внутрішньом’язово.
Шкірні ураження:
- від 40 до 120 мг ацетату метилпреднізолону внутрішньом’язово протягом одного-чотирьох тижнів.
Тяжке запалення шкіри, викликане укусом отруйної комахи:
- полегшення симптомів може настати протягом 8–12 годин після одноразового внутрішньом’язового введення дози від 80 до 120 мг.
Хронічний контактний дерматит:
- може знадобитися кілька ін’єкцій з інтервалами від 5 до 10 днів.
Себорейний дерматит:
- 80 мг один раз на тиждень.
Астма:
- після внутрішньом’язового введення від 80 до 120 мг препарату полегшення симптомів може настати протягом 6–48 годин. Дія препарату може тривати від кількох днів до двох тижнів.

Якщо лікуваний стан супроводжується симптомами стресу, дозування суспензії слід збільшити.
Якщо необхідно швидко досягти максимального гормонального ефекту, показано внутрішньовенне
введення високорозчинної натрієвої солі сукцинату метилпреднізолону.

МІСЦЕВЕ ЗАСТОСУВАННЯ (З МЕТОЮ ДОСЯГНЕННЯ МІСЦЕВОЇ ДІЇ)

Лікування препаратом Депо-Медрол не усуває необхідності застосування звичайних засобів.
Хоча цей метод лікування призводить до полегшення симптомів, він не забезпечує повного
вилікування, і гормон не впливає на причину запалення.

1. Ревматоїдний артрит та дегенеративні захворювання суглобів

Доза для внутрішньосуглобового введення залежить від розміру суглоба та тяжкості стану
у конкретного пацієнта. У випадках хронічних захворювань ін’єкції можна повторювати
із інтервалами від одного до п’яти або більше тижнів залежно від ступеня полегшення симптомів,
досягнутого після першої ін’єкції. Дози в наведеній нижче таблиці наведені орієнтовно:

| Розмір суглоба | Приклади | Діапазон дозування | |----------------|---------|------------------| | Великий | Колінні суглоби | від 20 до 80 мг | | | Суглоби щиколотки | | | | Плечові суглоби | | | Середній | Ліктьові суглоби | від 10 до 40 мг | | | Зап’ястя | | | Малий | Міжфалангові суглоби кисті | від 4 до 10 мг | | | Міжфалангові суглоби | | | | Грудино-ключичні суглоби | | | | Акроміально-ключичні суглоби | |

Рекомендується ретельно ознайомитися з анатомією конкретного суглоба перед виконанням
внутрішньосуглобової ін’єкції. Для досягнення оптимальної протизапальної дії ін’єкцію
необхідно виконувати в синовіальну порожнину. За допомогою стерильної техніки, типової
для пункції поперекового відділу, слід швидко ввести в синовіальну порожнину стерильну
іглу розміром від 20 до 24 (закріплену на сухий шприц). Можна розглянути можливість
використання інфільтраційної анестезії прокаїном. Щоб перевірити, чи іглу введено в суглобову
порожнину, слід аспірувати лише кілька крапель суглобової рідини. Ін’єкцію в кожен суглоб
виконують у місці, де синовіальна порожнина розташована найбільш поверхнево і найменше
забезпечена великими судинами та нервами. Після введення ігли в місце ін’єкції шприц,
використаний для аспірації, знімають і замінюють іншим шприцом, що містить потрібну кількість
препарату Депо-Медрол. Потім проводять аспірацію невеликої кількості суглобової рідини,
щоб переконатися, що ігла все ще перебуває в синовіальній порожнині. Після введення
ін’єкції слід кілька разів обережно рухати суглобом, що сприяє змішуванню суспензії
з суглобовою рідиною. Місце ін’єкції потім накривають невеликим стерильним пов’язкою.

Доцільними місцями для внутрішньосуглобових ін’єкцій є колінні, щиколоткові, зап’ясткові,
ліктьові, плечові, пальцеві та тазостегнові суглоби. Введення ігли в тазостегновий суглоб
часто ускладнене; слід бути обережним, щоб не пошкодити великі судини, що проходять
у цій ділянці. Суглоби, недоступні анатомічно, такі як суглоби хребта та крижово-клубові
суглоби, у яких відсутня синовіальна порожнина, не є відповідним місцем для виконання
ін’єкції. Невдачі лікування найчастіше виникають через те, що препарат не було введено
в суглобову порожнину. Ін’єкції в навколишні тканини є малоефективними або неефективними.
У разі невдачі лікування, коли ін’єкцію було виконано в суглобову порожнину (що відомо
за результатами аспірації рідини), наступні введення препарату зазвичай виявляються
неефективними. Місцеве лікування не впливає на основний патологічний процес, тому
завжди, коли це можливо, його слід доповнювати фізичною терапією та ортопедичною
корекцією.

Після внутрішньосуглобового введення кортикостероїду не слід перевантажувати суглоби,
у яких досягнуто полегшення симптомів.
Не слід виконувати ін’єкції в нестабільні суглоби. Повторні внутрішньосуглобові ін’єкції
можуть у деяких випадках призводити до нестабільності суглоба. У окремих випадках
може знадобитися рентгенологічний контроль для виявлення прогресуючого ураження суглоба.
Якщо перед введенням препарату Депо-Медрол планується застосування місцевого
анестетика, слід ознайомитися з прикладеною до нього інструкцією та дотримуватися
рекомендованих заходів обережності.

2. Бурсит

Необхідно ретельно очистити ділянку навколо місця ін’єкції та ввести 1% розчин гідрохлориду
прокаїну в місце ін’єкції, утворюючи пухир з рідиною. В синовіальну сумку вводять
стерильну іглу розміром від 20 до 24, закріплену на сухий шприц, після чого аспірують
рідину. Іглу залишають на місці, а шприц замінюють іншим, що містить дозу препарату.
Після введення ін’єкції іглу витягують і накладають невелику пов’язку.

3. Інші стани: гангріона, тендиніт, епікондиліт

При лікуванні таких станів, як тендиніт або тендовагініт, після застосування відповідного
антисептичного засобу слід уважно вводити суспензію в піхву сухожилка, а не в саму
його тканину. Сухожилок легше відчути на дотик у розтягнутому стані. При лікуванні
епікондиліту необхідно обережно визначити межі ділянки найбільшої болючості та ввести
суспензію в цю ділянку. При гангріонах піхви сухожилка суспензію вводять безпосередньо
в кісту. У багатьох випадках одноразова ін’єкція препарату значно зменшує розмір
суглобової кісти, а іноді навіть призводить до її зникнення. Залежно від тяжкості
захворювання дози можуть становити від 4 до 30 мг. При рецидивуючих або хронічних
станах може знадобитися повторне введення ін’єкції.

Кожну ін’єкцію слід виконувати в стерильних умовах (слід використовувати відповідний
антисептичний засіб для шкіри).

4. Ін’єкції з метою місцевої дії при шкірних захворюваннях

Після ретельного очищення шкіри відповідним антисептичним засобом, наприклад 70%
спиртом, у вогнище вводять від 20 до 60 мг ацетату метилпреднізолону. У разі більших
уражень може знадобитися введення доз від 20 до 40 мг, розділених на кілька місцевих
ін’єкцій. Слід уникати введення кількості, яка може спричинити зміну кольору шкіри,
оскільки після цього може утворитися невелике вогнище некрозу. Зазвичай препарат
вводять в одній-чотирьох ін’єкціях. Інтервали між ін’єкціями залежать від типу ураження
та тривалості полегшення, досягнутого після першої ін’єкції.

ВВЕДЕННЯ У КЛИЗМУ

Додаткове лікування при терапії деяких пацієнтів з виразковим колітом:
від 40 до 120 мг у вигляді ректальних клізм (наприклад, 40 мг препарату в об’ємі від 30 до 300 мл
води) або безперервних ректальних клізм три-сім разів на тиждень протягом двох або більше
тижнів. Також слід застосовувати інші визнані терапевтичні засоби.