Блейоміцин Аккорд

Інструкція, що входить до упаковки: інформація для пацієнта

Блейоміцин Аккорд, 15 000 ОД, порошок для приготування розчину для ін'єкцій / для інфузій
Bleomycini sulfas
Уважно ознайомтеся зі змістом інструкції перед застосуванням лікарського засобу, оскільки вона містить
важливу інформацію для пацієнта.

• Зберігайте цю інструкцію, щоб у разі потреби мати можливість знову її прочитати.
• Звертайтеся до лікаря, шпитального фармацевта чи медсестри у разі будь-яких сумнівів.
• Якщо виникнуть будь-які небажані ефекти, у тому числі можливі небажані ефекти, не зазначені в цій інструкції, необхідно звернутися до лікаря, шпитального фармацевта чи медсестри. Див. пункт 4.

Зміст інструкції

1. Що таке лікарський засіб Блейоміцин Аккорд і для чого його застосовують
2. Важливі відомості перед застосуванням лікарського засобу Блейоміцин Аккорд
3. Як застосовувати лікарський засіб Блейоміцин Аккорд
4. Можливі небажані ефекти
5. Як зберігати лікарський засіб Блейоміцин Аккорд
6. Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке лікарський засіб Блейоміцин Аккорд і для чого його застосовують

Діючою речовиною лікарського засобу Блейоміцин Аккорд є сульфат блейоміцину. Лікарський засіб Блейоміцин Аккорд належить до групи цитостатиків, які є протираковими засобами, іноді їх називають хіміотерапевтичними засобами. Ці засоби уражають ракові клітини та запобігають їх поділу. Лікарський засіб Блейоміцин Аккорд застосовується для лікування:

• певних видів пухлин (плоскоклітинного раку) голови та шиї, шийки матки та зовнішніх статевих органів,
• певних пухлин лімфатичних вузлів (наприклад, хвороби Ходжкіна та неходжкінських лімфом із середнім і високим ступенем злокітливості),
• раку яєчка,
• накопичення рідини в легенях, спричиненого раком.

Лікарський засіб Блейоміцин Аккорд може застосовуватися як окремий засіб або в комбінації з іншими протираковими засобами та (або) разом з променевою терапією.

2. Важливі відомості перед застосуванням препарату Блейоміцин Аккорд

Не застосовувати препарат Блейоміцин Аккорд:

• якщо пацієнт має алергію на сульфат блейоміцину або інший подібний протираковий засіб,
• якщо у пацієнта є атаксія-телеангіектазія (дуже рідкісне спадкове захворювання, яке призводить до труднощів із координацією рухів та підвищеного ризику інфекцій),
• якщо у пацієнта є гостра інфекція легень або тяжкі порушення функції легень,
• якщо у пацієнта раніше виникало ураження легень, яке, ймовірно, було спричинене блейоміцином,
• під час годування груддю (див. розділ «Вагітність та годування груддю»).

Попередження та заходи обережності
Перед початком застосування препарату Блейоміцин Аккорд слід проконсультуватися з лікарем,
фармацевтом або медсестрою:

• якщо пацієнт старше 60 років,
• якщо пацієнт має порушення функції нирок або печінки,
• якщо у пацієнта є або були в анамнезі захворювання легень,
• якщо пацієнт раніше отримував променеву терапію легень перед лікуванням блейоміцином або отримує променеву терапію під час лікування блейоміцином,
• якщо пацієнт хворіє на вітрянку,
• якщо пацієнт приймає кисень. Необхідно повідомити лікаря про застосування блейоміцину. Також слід повідомити лікаря, якщо у пацієнта заплановано хірургічне втручання, оскільки може знадобитися корекція лікування блейоміцином.

Ці групи пацієнтів є більш чутливими до шкідливої дії блейоміцину на легені. Пацієнт, ймовірно,
буде частіше проходити обстеження у лікаря та (або) рентгенівське дослідження легень.
У пацієнтів, які лікуються блейоміцином, необхідно регулярно проводити дослідження функції легень для контролю можливої шкідливої дії блейоміцину на легені.
Необхідно негайно повідомити лікаря, якщо у пацієнта з’являється кашель та (або) задиха, оскільки це може свідчити про шкідливу дію блейоміцину на легені.
У пацієнтів, які отримують блейоміцин одночасно з іншими цитостатиками [речовинами, що пригнічують ріст (поділ) клітин], спостерігалися випадки кров’янистого раку (гостра мієлобластна лейкемія) та синдром, при якому кістковий мозок не виробляє достатньої кількості здорових клітин крові або тромбоцитів (мієлодиспластичний синдром).
Як і інші цитотоксичні препарати, блейоміцин може спричинити синдром лізису пухлини у пацієнтів із швидкозростаючими пухлинами. Відповідна підтримуюча терапія та фармакологічні заходи можуть запобігти або полегшити такі ускладнення.

Блейоміцин Аккорд та інші ліки
Необхідно повідомити лікареві або фармацевту про всі ліки, які пацієнт приймає зараз або приймав нещодавно, а також про ліки, які пацієнт планує приймати.
Взаємодії виникають тоді, коли лікарські засоби, що застосовуються одночасно, впливають один на одного щодо ефективності та (або) побічних ефектів. Взаємодії можуть виникати під час застосування блейоміцину з такими ліками:

• Кармустин, мітоміцин, циклофосфамід, гемцитабін (застосовуються для лікування деяких видів раку) та метотрексат (застосовується для лікування деяких видів раку, ревматоїдного артриту та тяжких шкірних захворювань): підвищене ризик шкідливої дії на легені.
• Цисплатин (протираковий препарат) та інші ліки, що спричиняють ураження нирок: підвищений ризик побічних ефектів блейоміцину (посилення легеневої токсичності).
• Алкалоїди вінка (Vinca) (група лікарських засобів, що застосовуються для лікування деяких типів раку, наприклад, вінкристин, вінбластин): можуть виникнути порушення кровообігу в кінцівках (пальці рук і ніг, кінчик носа). У дуже тяжких випадках ці ділянки тіла можуть піддатися некрозу.
• Ацетилдигоксин (ліки, що застосовуються для лікування порушень роботи серця): існує ризик зниження дії ацетилдигоксину.
• Фенітоїн (ліки, що застосовуються для лікування епілепсії): існує ризик послаблення дії фенітоїну.
• Клозапін (ліки від шизофренії): може спричиняти значне зниження кількості білих кров’яних клітин, що призводить до підвищеного ризику інфекцій.
• Променева терапія: підвищений ризик побічних ефектів, пов’язаних із легенями та (або) слизовими оболонками.
• Кисень: підвищений ризик легеневої токсичності, якщо кисень вводиться під час знеболення.
• Гентаміцин, амікацин та тикарцилін (ліки, що пригнічують розвиток бактерій): ефективність цих речовин може знижуватися.
• Циклоспорин та такролімус (ліки, що знижують активність імунної системи): ризик надмірного утворення лімфоцитів.
• Фактор стимуляції колоній гранулоцитів: може виникнути посилення ураження легень.
• Живі вакцини: існує ризик тяжких або загрожуючих життю інфекцій, спричинених вакциною. Пацієнтам, які отримують блейоміцин, не слід вводити живі вакцини.

Вагітність, годування груддю та вплив на фертильність
Вагітність
Якщо пацієнтка вагітна або годує груддю, підозрює, що може бути вагітною, або планує завагітніти,
їй слід проконсультуватися з лікарем або фармацевтом перед застосуванням цього препарату.
Дослідження на тваринах показали, що препарат може пошкоджувати ембріон.
Слід уникати застосування блейоміцину під час вагітності, особливо протягом перших трьох
місяців.
Якщо лікування блейоміцином необхідне протягом перших трьох місяців вагітності, необхідна
консультація лікаря щодо переривання вагітності.
Як чоловіки, так і жінки повинні використовувати ефективні засоби контрацепції під час
застосування блейоміцину та протягом 6 місяців після завершення лікування. У разі настання
вагітності під час лікування блейоміцином рекомендується генетична консультація.
Чоловіки, які планують у майбутньому мати дітей, повинні проконсультуватися щодо
зберігання сперми перед початком лікування блейоміцином, оскільки існує ризик необоротної
безпліддя, спричиненої лікуванням.

Годування груддю
Невідомо, чи блейоміцин або його метаболіти проникають у грудне молоко, але через можливу шкідливу дію блейоміцину на дитину, годувати груддю під час лікування не можна.

Фертильність
Застосування препарату Блейоміцин Аккорд може спричинити необоротну безплідність.

Керування транспортними засобами та робота з механізмами
Цей препарат може впливати на реакції та здатність керувати транспортними засобами.
Можуть виникнути побічні ефекти хіміотерапії з використанням блейоміцину, такі як нудота
та блювота. Якщо такі ефекти виникають, не слід керувати транспортними засобами та (або) працювати з механізмами, що вимагають концентрації.

Блейоміцин Аккорд, порошок для приготування розчину для ін’єкцій/інфузій містить натрій.
Препарат містить менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на дозу, що означає, що препарат вважається «вільним від натрію».

3. Як застосовувати ліки Блейоміцин Аккорд

Лікар визначить необхідну дозу на підставі даних щодо дозування, наведених далі в цій інструкції.
Зазвичай застосовувана доза:
Доза (загальна) залежить від терапевтичного показання, віку, функції нирок та поєднання з іншими протираковими ліками. Лікар визначить дозу блейоміцину, тривалість лікування та кількість днів лікування. Вони можуть відрізнятися залежно від пацієнта.
Існує ризик тяжкої алергічної реакції, особливо у пацієнтів із діагнозом лімфома, яка може виникнути безпосередньо після введення препарату або трохи пізніше. Тому лікар введе пацієнтові пробну дозу та спостерігатиме за ним протягом 4 годин перед початком першого курсу лікування блейоміцином.
Спосіб введення
Лікар може ввести блейоміцин: внутрішньовенно або внутрішньоартеріально, підшкірно, внутрішньом'язово, безпосередньо в пухлину або в порожнину, що оточує легене (внутрішньоплеврально) за допомогою ін'єкції або інфузії.
Застосування у дітей та підлітків
Недостатньо даних щодо застосування блейоміцину у дітей та підлітків.
До тих пір, поки не буде доступно більше інформації, блейоміцин слід застосовувати у дітей та підлітків лише в окремих випадках та в спеціалізованих закладах.
Застосування більшої, ніж рекомендована, дози ліків Блейоміцин Аккорд
Симптоми, які можуть виникнути, якщо пацієнт отримав надто високу дозу ліків Блейоміцин Аккорд: низький тиск крові, гарячка, прискорене серцебиття та шок. Якщо виникне будь-який із цих симптомів, необхідно повідомити лікаря, який призначить відповідне лікування. Застосування ліків слід негайно припинити.
Інформація для лікаря
Інформацію щодо лікування передозування можна знайти в кінці цієї інструкції.
Пропуск застосування ліків Блейоміцин Аккорд
Якщо пацієнт пропустив дозу, слід звернутися до лікаря, який проводить лікування, щоб визначити, чи і коли пацієнт повинен відновити пропущену дозу.
Припинення застосування ліків Блейоміцин Аккорд
Якщо пацієнт раптово припинить застосування ліків Блейоміцин Аккорд без попередньої консультації з лікарем, попередні симптоми можуть знову з'явитися.
У разі будь-яких подальших сумнівів щодо застосування цього лікування слід звернутися до лікаря або фармацевта.

4. Можливі побічні ефекти

Як і будь-який інший лікарський засіб, цей препарат може спричиняти побічні ефекти, хоча вони виникають не у кожного.
Препарат Блейоміцин Аккорд може спричиняти негайні та пізні побічні ефекти.
Найранішньою реакцією є підвищення температури в день введення. Також можуть виникати втрата апетиту, випадіння волосся, озноб, втому, запалення легенів (інтерстиційний пневмоніт) — задишка або кашель, запалення слизової оболонки рота та нудоту. Іноді спостерігають біль у місці ін’єкції та в ділянці пухлини. Інші рідкісні побічні ефекти — зниження артеріального тиску та місцевий тромбофлебіт після внутрішньовенного введення.
Зміни шкіри та слизових оболонок є найпоширенішими побічними ефектами і спостерігаються у максимум 50 % пацієнтів. До них належать: почервоніння, висип, свербіж, утворення виразок, розтягів, пухирів, сильне пігментація, болючість та набряк кінчиків пальців.

Тяжкі побічні ефекти
Необхідно негайно повідомити лікаря, якщо у пацієнта виникнуть будь-які з наступних симптомів:

• кашель
• задишка
• тріскучий або «стріляючий» звук під час дихання

Може знадобитися припинення лікування.
Інші побічні ефекти:

Дуже часто (можуть виникати у більше ніж 1 з 10 осіб)

• інтерстиційний пневмоніт (запальні зміни в легенях)
• фіброз легенів (хвороба легеневої тканини, спричинена підвищеним утворенням сполучної тканини між альвеолами)
• труднощі з диханням
• втрата апетиту
• втрата ваги
• нудота та блювота
• запалення слизової оболонки
• стоматит (запалення слизової оболонки рота)
• запальне почервоніння шкіри
• свербіж
• розтяги
• утворення пухирів
• пігментація (підвищене утворення пігменту)
• чутливість та набряк кінчиків пальців
• кератоз (надмірне ороговіння шкіри)
• випадіння волосся

Часто (можуть виникати у не більше ніж 1 з 10 осіб)

• тяжкі алергічні реакції. Ці реакції можуть виникати негайно або через кілька годин після першої чи другої дози. Необхідно негайно повідомити лікаря, якщо раптово виникло свистяче дихання, утруднене дихання, набряк повік, обличчя або губ, висип або свербіж (особливо, якщо вони охоплюють усе тіло). Ідіосинкратичні реакції (різні типи алергічних реакцій).
• головний біль
• гостра дихальна недостатність (синдром гострої дихальної недостатності, ARDS)
• дихальна недостатність
• тромбоемболія легенів
• висип, кропив’янка, еритема
• склероз шкіри
• набряки (через затримку рідини в тканинах)
• запальна реакція шкіри
• гарячка, озноб та погане самопочуття

Не часто (можуть виникати у не більше ніж 1 з 100 осіб)

• пригнічення функції кісткового мозку (пошкодження кісткового мозку)
• лейкопенія (зниження кількості білих кров’яних тілок)
• нейтропенія (зниження кількості нейтрофілів у крові)
• тромбоцитопенія (зниження кількості тромбоцитів)
• кровотеча
• запаморочення
• дезорієнтація
• низький артеріальний тиск
• тріщини в кутах рота та діарея
• деформація та обесколорення нігтів, утворення пухирів у місцях тиску
• болі в м’язах та суглобах
• олігурія (зниження виділення сечі)
• біль під час сечовипускання
• поліурія (збільшення об’єму сечі)
• затримка сечі
• біль у ділянці пухлини
• флебіт (запалення вени)
• гіперплазія (утовщення) стінок вен та звуження венозного доступу (при внутрішньовенному введенні)
• індурація (ущільнення тканини після внутрішньом’язового або місцевого введення)

Рідко (можуть виникати у не більше ніж 1 з 1000 осіб)

• нейтропенічна гарячка (гарячка, спричинена зниженням кількості білих кров’яних тілок)
• інфаркт міокарда, перикардит (запалення фіброзної сумки навколо серця) та біль у грудній клітці
• інфекція головного мозку, мікроангіопатія з тромбозом (хвороба капілярів та артеріол), гемолітико-уремічний синдром (тяжке захворювання крові та нирок)
• церебральний васкуліт (запалення малих та середніх артерій мозку)
• синдром Рейно (порушення судин), артеріальний тромбоз, глибокий венозний тромбоз
• порушення функції печінки
• склеродермія (ущільнення сполучної тканини)

Дуже рідко (можуть виникати у не більше ніж 1 з 10 000 осіб)

• синдром лізису пухлини (порушення, що виникає після швидкого руйнування пухлин)

Невідома частота (не може бути визначена на основі наявних даних)

• загальна інфекція (сепсис)
• значне зниження кількості кров’яних тілок (панцитопенія)
• зниження кількості червоних кров’яних тілок (анемія)

Повідомлення про побічні ефекти
Якщо виникнуть будь-які побічні ефекти, у тому числі ті, що можуть бути можливими, але не зазначені в інструкції, необхідно звернутися до лікаря, лікаря шпиталю або медсестри.
Побічні ефекти також можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу побічних ефектів лікарських засобів Управління реєстрації лікарських засобів, медичних виробів та біологічних продуктів
Al. Jerozolimskie 181C
02-222 Варшава
тел.: + 48 22 49 21 301
факс: + 48 22 49 21 309
веб-сайт: https://smz.ezdrowie.gov.pl
Побічні ефекти також можна повідомляти суб’єкту відповідальності.
Завдяки повідомленню про побічні ефекти можна зібрати більше інформації щодо безпеки застосування лікарського засобу.

5. Як зберігати ліки Блейоміцин Аккорд

Ліки слід зберігати у місці, недоступному для дітей.
Не застосовувати ці ліки після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці та флаконі після: EXP.
Термін придатності означає останній день зазначеного місяця.
Зберігати у холодильнику (2°C – 8°C).
Після розчинення та розведення хімічна та фізична стабільність ліків зберігається протягом 10 днів
при температурі від 2°C до 8°C та протягом 48 годин при звичайній кімнатній температурі. З
мікробіологічного погляду відновлений/розведений лікарський засіб слід використати
негайно. Якщо засіб не використовується негайно, відповідальність за умови та термін зберігання
перед застосуванням несе користувач, і цей термін не повинен перевищувати час стабільності, зазначений вище.
Виключно для одноразового використання. Всі залишки підлягають утилізації.
Не застосовувати ліки Блейоміцин Аккорд, якщо виявлено видимі ознаки псування лікарського
засобу або флакона, такі як зміна кольору порошку або пошкодження флакона та пробки.
Ліки не слід викидати у каналізацію чи побутові контейнери для сміття. Слід запитати
фармацевта, як утилізувати ліки, які більше не використовуються. Така поведінка допоможе зберегти
навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить лікарський засіб Блейоміцин Аккорд
Діючою речовиною лікарського засобу є блейоміцин (у формі сульфату блейоміцину).
Одна ампула містить 15 000 міжнародних одиниць (МО) блейоміцину (у формі сульфату блейоміцину).
Інші складові: натрію гідроксид (для регулювання рН), хлоридна кислота (для регулювання рН).

Як виглядає лікарський засіб Блейоміцин Аккорд і що містить упаковка
Біла або жовтувата ліофілізована речовина у ампулі з безбарвного скла (тип I), закрита пробкою з бромбутілової гуми та алюмінієвим ущільненням типу flip-off.
Упаковка містить 1, 10 або 100 ампул.
Не всі розміри упаковок можуть бути доступні в обігу.

Відповідальна організація
Accord Healthcare Polska Sp. z o.o.
вул. Taśmowa 7
02-677 Варшава
Тел.: +48 22 577 28 00

Виробник/Імпортер
Accord Healthcare Polska Sp. z o.o.
вул. Lutomierska 50,
95-200, Пабянице

Цей лікарський засіб зареєстрований у країнах — учасницях Європейського економічного простору та Об’єднаному Королівстві (Північна Ірландія) під такими назвами:

Наступна інформація призначена виключно для медичного фахового персоналу

Дозування та спосіб застосування
Блейоміцин Аккорд вводять парентерально у вигляді внутрішньом’язового
введення, внутрішньовенного введення/інфузії, внутрішньоартеріального введення/інфузії,
підшкірного введення, введення в пухлину або внутрішньоплеврального введення.
Дозування
Дорослі

1. Плоскоклітинний (сквамозноклітинний) рак
   Внутрішньом’язове або внутрішньовенне введення 10–15 × 10 од.м./м² поверхні тіла (ПТ), один або два
   рази на тиждень, з інтервалами кожні 3–4 тижні, до накопиченої життєвої дози
   360 × 10 од.м. Інфузія внутрішньовенно 10–15 × 10 од.м./м² ПТ на добу, тривалістю 6–24 години протягом
   4–7 послідовних днів, з інтервалами кожні 3–4 тижні.
2. Хвороба Ходжкіна та неходжкінські лімфоми
   При монотерапії: внутрішньом’язове або внутрішньовенне введення 5–15 × 10 од.м./м² ПТ, один або два рази
   на тиждень, до накопиченої дози 225 × 10 од.м. У зв’язку з можливістю виникнення
   псевдоанапілактичних реакцій, пацієнтів із лімфомою слід лікувати малими дозами
   (наприклад, 2 × 10 од.м.) при перших двох введеннях. Якщо протягом 4 годин спостереження
   не виникає жодних гострих реакцій, можна продовжувати звичайну схему дозування.
3. Новотвори яєчка
   Внутрішньом’язове або внутрішньовенне введення 10–15 × 10 од.м./м² поверхні тіла, один або два рази
   на тиждень, з інтервалами кожні 3–4 тижні, до загальної накопиченої дози 400 × 10 од.м.
   Інфузія внутрішньовенно у дозі 10–15 × 10 од.м./м² ПТ на добу протягом 6–24 годин протягом 5–6
   послідовних днів, з інтервалами кожні 3–4 тижні.
4. Новоутворювальний випіт у плевральній порожнині
   60 × 10 од.м. у 100 мл розчину фізіологічного, внутрішньоплеврально, у вигляді одноразової дози,
   яку можна повторити через 2–4 тижні залежно від реакції.
   Оскільки приблизно 45% блейоміцину всмоктується, це слід враховувати при
   визначенні накопиченої життєвої дози (площа поверхні тіла, функція нирок і легень).
   Виникнення стоматиту є найбільш корисним орієнтиром для визначення
   переносимості пацієнтом максимальної дози. Не слід перевищувати загальну
   накопичену дозу 400 × 10 од.м. (що відповідає 225 × 10 од.м./м² ПТ)
   у пацієнтів віком до 60 років через збільшений ризик легеневої токсичності
   при всіх показаннях. У пацієнтів із лімфомою загальна доза не повинна
   перевищувати 225 × 10 од.м.
   У разі хвороби Ходжкіна та новоутворень яєчка поліпшення настає швидко і може бути
   помітним протягом двох тижнів. Якщо поліпшення не відбувається до цього часу,
   ймовірність його виникнення є невеликою. Плоскоклітинний рак реагує повільніше. У деяких випадках
   протягом до трьох тижнів може минути, перш ніж стане помітним поліпшення.
   Пацієнти похилого віку (віком понад 60 років)
   Загальну дозу блейоміцину у пацієнтів похилого віку слід зменшити відповідно до нижчевказаної таблиці:

Діти та підлітки
Недостатньо даних щодо застосування блейоміцину у дітей та підлітків. До отримання додаткової інформації блейоміцин слід застосовувати у цій групі пацієнтів лише в окремих випадках та в спеціалізованих установах. Якщо препарат показаний як частина комбінованої терапії, дозу зазвичай розраховують за площею тіла та індивідуально підбирають для кожного пацієнта. Для визначення відповідної схеми лікування слід ознайомитися з поточними спеціалізованими протоколами та рекомендаціями.
Ниркова недостатність
При нирковій недостатності, особливо за кліренсу креатиніну <35 мл/хв, елімінація блейоміцину уповільнюється. Конкретних рекомендацій щодо корекції дози для цих пацієнтів немає, але рекомендується, щоб пацієнти з помірною нирковою недостатністю (ШКФ 10–50 мл/хв) отримували 75% звичайної дози зі звичайними інтервалами між дозами, а пацієнти з тяжкою нирковою недостатністю (ШКФ нижче 10 мл/хв) — 50% звичайної дози зі звичайними рекомендованими інтервалами. Корекція дози не потрібна для пацієнтів зі ШКФ понад 50 мл/хв.
Комбіноване лікування
При застосуванні блейоміцину в комбінованій терапії може знадобитися корекція дози. Дозу блейоміцину слід зменшити при застосуванні разом з променевою терапією, оскільки зростає ризик ураження слизових оболонок. Може знадобитися корекція дози також при застосуванні блейоміцину в комбінованій хіміотерапії. Детальну інформацію щодо схем лікування при певних показаннях можна знайти в поточній літературі.
Спосіб введення та приготування розчину для ін'єкцій:
Увага: Весь вміст флакону (15 000 ОД) слід розчинити у відповідній кількості розчинника для отримання розчину. Потім із цього розчину беруть кількість одиниць, необхідну для лікування.
Несумісність з лікарськими засобами
Не слід змішувати блейоміцин з розчинами основних амінокислот, рибофлавіном, кислотою аскорбіновою, дексаметазоном, амінофіліном, бензилпеніциліном, карбеніциліном, цефалотином, цефазоліном, діазепамом, фуросемідом, глутатіоном, перекисом водню, натрію гідрокортизон сукцинатом, метотрексатом, мітоміцином, нафциліном, пеніциліном G, речовинами, що містять сульфгідрильні групи, тербуталіном та тіолами.
Блейоміцин утворює хелатні сполуки з дво- та тривалентними катіонами, тому його не слід змішувати з розчинами, що містять такі іони (особливо міді).
Ін'єкція внутрішньом'язова
Вміст флакону слід розчинити в 1–5 мл фізіологічного розчину. Оскільки повторні внутрішньом'язові ін'єкції в одному місці можуть спричиняти місцеві ускладнення, рекомендується регулярно змінювати місце ін'єкції. У разі сильного місцевого дискомфорту до розчину для ін'єкції можна додати місцевий анестетик, наприклад 1,5–2 мл 1% розчину гідрохлориду лідокаїну.
Ін'єкція внутрішньовенна
Вміст флакону розчинити в 5–10 мл фізіологічного розчину та повільно вводити протягом 5–10 хвилин. Слід уникати швидкого болюсного введення, оскільки це призводить до високої концентрації препарату в плазмі крові легенів, що збільшує ризик ураження легень.
Інфузія внутрішньовенна
Вміст флакону розчинити в 200–1000 мл фізіологічного розчину.
Ін'єкція внутрішньоартеріальна
Вміст флакону блейоміцину розчинити щонайменше в 5 мл фізіологічного розчину та вводити протягом 5–10 хвилин.
Інфузія внутрішньоартеріальна
Розчинити блейоміцин у 200–1000 мл фізіологічного розчину. Інфузію можна вводити протягом декількох годин до декількох днів. Гепарин може бути доданий для запобігання тромбоутворенню в місці пункції, особливо якщо інфузія вводиться тривалий час.
Ін'єкція або інфузія в артерію, що живить пухлину, зазвичай має більшу ефективність, ніж інші системні шляхи введення. Токсичні дії такі самі, як при внутрішньовенній ін'єкції або інфузії.
Підшкірна ін'єкція
Вміст флакону розчинити в максимально 5 мл фізіологічного розчину. Всмоктування після підшкірної ін'єкції уповільнене і може нагадувати повільну внутрішньовенну інфузію. Цей спосіб введення застосовується рідко. Слід бути обережним, щоб уникнути внутрішньошкірного введення.
Ін'єкція в пухлину
Розчинити блейоміцин у фізіологічному розчині до отримання концентрації 1–3 × 10 ОД/мл. Розчин вводять у пухлину та навколишню тканину.
Введення в плевральну порожнину
Після дренування плевральної порожнини блейоміцин розчиняють у 100 мл фізіологічного розчину та вводять через пункційну голку або дренажну трубку. Потім голку або трубку видаляють. Для забезпечення рівномірного розподілу блейоміцину в серозній порожнині положення пацієнта слід змінювати кожні 5 хвилин протягом 20 хвилин. Приблизно 45% блейоміцину всмоктується; це слід враховувати при визначенні загальної дози (площа тіла, функція нирок, функція легень).
Навколо судинне введення блейоміцину зазвичай не вимагає застосування спеціальних заходів. У разі сумнівів (дуже концентрований розчин, ущільнені тканини тощо) може бути проведена перфузія з використанням фізіологічного розчину.
Після розведення/відновлення хімічна та фізична стабільність препарату підтверджена протягом 10 днів при температурі від 2°C до 8°C в умовах, захищених від світла, та протягом 48 годин при звичайній кімнатній температурі. З мікробіологічного погляду відновлений/розведений лікарський засіб слід використовувати негайно. Якщо препарат не використовується негайно, відповідальність за час і умови зберігання перед застосуванням несе користувач, і цей час не повинен перевищувати терміни стабільності, зазначені вище.
Виключно для одноразового застосування. Приготований розчин є прозорим, світло-жовтого кольору. Не використаний розчин слід утилізувати.
Особливі заходи обережності щодо утилізації та приготування лікарського засобу
для застосування
Слід дотримуватися загальних рекомендацій щодо безпечного поводження з цитотоксичними лікарськими засобами. Необхідно дотримуватися відповідних заходів обережності, щоб уникнути контакту зі шкірою, слизовими оболонками та очима. У разі забруднення забруднені ділянки слід ретельно промити водою.
Під час роботи з сечею, що утворюється протягом 72 годин після введення блейоміцину, слід використовувати захисний одяг.
Інформація щодо передозування
Специфічного антидоту немає. Видалення блейоміцину з організму шляхом діалізу практично неможливе. Гостра реакція на передозування включає гіпотензію, гарячку, тахікардію та загальний шок. Лікування є виключно симптоматичним. При ускладненнях з боку дихальної системи пацієнта слід лікувати кортикостероїдами та антибіотиком широкого спектра дії. Зазвичай ураження легень при передозуванні (фіброз) є незворотним, якщо його не діагностували на ранній стадії.