Азитроміцин

Інструкція для пацієнта

Азитроміцин, 200 мг/5 мл, гранули для приготування суспензії для перорального застосування
Azithromycinum
Перед застосуванням лікарського засобу уважно прочитайте всю інструкцію, оскільки вона містить важливу інформацію для пацієнта.

• Зберігайте цю інструкцію, щоб мати змогу звернутися до неї у разі потреби.
• При виникненні будь-яких запитань звертайтеся до лікаря або фармацевта.
• Цей лікарський засіб призначено виключно певній особі. Не передавайте його іншим людям. Лікарський засіб може їм нашкодити, навіть якщо симптоми їхнього захворювання такі самі.
• Якщо у пацієнта виникнуть будь-які небажані ефекти, у тому числі ті, що не зазначені в цій інструкції, необхідно повідомити про це лікаря або фармацевта. Див. розділ 4.

Зміст інструкції

1. Що таке лікарський засіб Азитроміцин і для чого його застосовують
2. Важливі відомості перед застосуванням лікарського засобу Азитроміцин
3. Як застосовувати лікарський засіб Азитроміцин
4. Можливі небажані реакції
5. Як зберігати лікарський засіб Азитроміцин
6. Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке лікарський засіб Азитроміцин і для чого його застосовують

Лікарський засіб Азитроміцин містить активну речовину азитроміцин, який є антибіотиком азалидної групи з групи макролідів із широким спектром дії. Він має бактерицидну дію на мікроорганізми, чутливі до азитроміцину.
Азитроміцин у формі гранул для приготування суспензії для перорального застосування застосовується для лікування нижчезазначених інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину.

• Інфекції верхніх дихальних шляхів: бактеріальний ангіна, тонзиліт, синусит (див. також розділ 2).
• Гострий середній отит.
• Інфекції нижніх дихальних шляхів: гострий бронхіт, загострення хронічного бронхіту, легке до помірно тяжкого пневмонії, включаючи інтерстиціальну.
• Інфекції шкіри та м’яких тканин: рожа, еризипелоїд, вторинні гнійні ураження шкіри; мігруючий еритема — перший симптом бореліозу Лайма.

2. Важливі відомості перед застосуванням препарату Азитроміцин

Коли не застосовувати препарат Азитроміцин

• Якщо пацієнт має алергію на азитроміцин, еритроміцин, інші макролідні або кетолідні антибіотики або на будь-який із інших компонентів цього лікарського засобу (перелічені в розділі 6).

Попередження та заходи обережності
Перед початком застосування препарату Азитроміцин слід проконсультуватися з лікарем або фармацевтом, якщо:

• у пацієнта є стани, що сприяють виникненню порушень серцевого ритму (особливо важливо для жінок та пацієнтів похилого віку):
• вроджені або коли-небудь виникавші порушення серцевого ритму (помітні на ЕКГ — дослідженні електричної активності серця),
• тяжка серцева недостатність,
• дуже повільна робота серця (так звана брадикардія),
• порушення електролітного складу крові, особливо низький рівень калію та магнію,
• прийом інших ліків, що можуть спричиняти подовження інтервалу QT на ЕКГ (див. розділ «Азитроміцин та інші ліки»);
• у пацієнта тяжкі порушення функції нирок;
• у пацієнта тяжкі порушення функції печінки: лікар може контролювати функцію печінки або припинити лікування;
• у пацієнта виникла нова інфекція (це може свідчити про надмірний ріст стійких мікроорганізмів або про грибкову інфекцію);
• у пацієнта є нервові (нейрологічні) або психічні порушення;
• у пацієнта є статево передавана хвороба: лікар повинен переконатися, що у пацієнта немає сифілісу;
• у пацієнта є симптоми надмірного росту грибів (наприклад, грибкові інфекції);
• пацієнт приймає похідні ерготаміну (препарати споришу);
• у пацієнта є інфіковані опікові рани.

Стрептококові інфекції
При лікуванні ангіни та запалення піднебінних мигдаликів, спричинених стрептококами,
зазвичай препаратом вибору є пеніцилін.
Псевдомембранозний коліт
У разі появи діареї її необхідно негайно повідомити лікареві, оскільки це може бути ознакою
псевдомембранозного коліту — ускладнення, що іноді виникає під час застосування
макролідних антибіотиків. Таке діагноз лікар повинен розглядати у пацієнтів, у яких
виникла діарея після початку лікування азитроміцином. У разі псевдомембранозного коліту,
спричиненого застосуванням азитроміцину, може бути необхідне припинення препарату Азитроміцин і
застосування відповідного лікування. Протипоказано застосування засобів, що пригнічують
перистальтику.
Тривале застосування
Відсутні дані щодо безпеки та ефективності тривалого застосування азитроміцину
за вищезазначеними показаннями. При швидкому рецидивуванні інфекцій лікар розгляне
можливість лікування іншим антибактеріальним препаратом.
Міастенія
Під час лікування азитроміцином спостерігалося загострення симптомів міастенії або виникнення
міастенічного синдрому (див. розділ «Можливі небажані ефекти»).
Лікування інфекцій, спричинених комплексом Mycobacterium avium, у дітей
Безпека та ефективність застосування азитроміцину для лікування інфекцій, спричинених
комплексом Mycobacterium avium, або для їх профілактики у дітей не встановлені.
Діти та підлітки
Дозу коригують залежно від маси тіла (див. розділ 3).
Азитроміцин та інші ліки
Слід повідомити лікареві або фармацевту про всі ліки, які пацієнт зараз приймає або приймав
нещодавно, а також про ліки, які пацієнт планує застосовувати.
Якщо пацієнт приймає будь-який із нижчезазначених препаратів, особливо важливо
повідомити про це лікаря або фармацевта:

• ліки, що впливають на інтервал QT, такі як
• хінідин, прокаїнамід, дофетилід, аміодарон, соталол (застосовуються для лікування порушень серцевого ритму),
• цизаприд (застосовується при порушеннях шлунку),
• терфенадин (застосовується для лікування алергії),
• нейролептики, наприклад, пімозид,
• антидепресанти, наприклад, циталопрам,
• фторхінолони (застосовуються при інфекціях), наприклад, моксифлоксацин, левофлоксацин;
• антациди (тому Азитроміцин слід приймати щонайменше за 1 годину до або через 2 години після прийому антацидів);
• пероральні антикоагулянти, наприклад, варфарин;
• алкалоїди споришу (застосовуються при мігрені або для зменшення кровотоку), наприклад, ерготамін у поєднанні з азитроміцином може спричинити отруєння споришем (симптоми — судоми периферичних судин та ішемія);
• дигоксин (застосовується при порушеннях функції серця);
• колхіцин (застосовується для лікування подагри та сімейної середземноморської гарячки);
• циклоспорин (застосовується при захворюваннях шкіри, ревматоїдному артриті або після трансплантації органів);
• аторвастатин (препарат, що застосовується для зниження рівня холестерину);
• рифабутин (застосовується для лікування ВІЛ або туберкульозу).

Азитроміцин та їжа, напої
Азитроміцин слід приймати щонайменше за 1 годину до їжі або через 2 години після прийому їжі.
Вагітність, годування груддю та вплив на фертильність
Якщо пацієнтка вагітна або годує груддю, підозрює, що може бути вагітною, або планує завагітніти,
їй слід проконсультуватися з лікарем або фармацевтом перед застосуванням цього препарату.
Вагітність
Препарат може застосовуватися під час вагітності тільки тоді, коли, на думку лікаря, користь для матері
перевищує ризик для дитини.
Годування груддю
Азитроміцин проникає в грудне молоко. Рекомендується не годувати дитину груддю під час лікування
азитроміцином, якщо тільки лікар не рекомендує інше.
Фертильність
У дослідженнях фертильності, проведених на гризунах, було відзначено зниження частоти
вагітності після застосування азитроміцину. Значення цих результатів для людей невідоме.
Керування транспортними засобами та робота з механізмами
Відсутні дані щодо впливу препарату Азитроміцин на здатність керувати транспортними засобами та
обслуговувати механізми. Однак під час виконання таких дій слід враховувати можливість
виникнення таких небажаних ефектів, як запаморочення та судоми.
Препарат Азитроміцин містить сахарозу
Якщо у пацієнта раніше діагностували непереносимість певних цукрів, він повинен
проконсультуватися з лікарем перед прийомом препарату.
Препарат містить 3,76 г сахарози в 5 мл приготованої суспензії. Це слід враховувати у
пацієнтів із цукровим діабетом.
Препарат Азитроміцин містить натрій
Препарат містить 35,2 мг натрію (головного компонента кухонної солі) в кожних 5 мл. Це відповідає 1,8 %
максимальної рекомендованої добової дози натрію в раціоні дорослих.
Препарат Азитроміцин містить бензиловий спирт — компонент ароматизатора вишневого Трусіл
Препарат містить 0,65 мкг бензилового спирту в кожних 5 мл суспензії.
Бензиловий спирт може спричиняти алергічні реакції.
Застосування бензилового спирту маленьким дітям пов’язане з ризиком тяжких небажаних
ефектів, зокрема порушень дихання (так званий «синдром важкого дихання»).
Не застосовувати новонародженим (до 4 тижнів життя) без призначення лікаря.
Не застосовувати маленьким дітям (віком до 3 років) більше ніж тиждень без призначення лікаря
або фармацевта.
Жінки, які вагітні або годують груддю, повинні проконсультуватися з лікарем перед застосуванням
препарату, оскільки велика кількість бензилового спирту може накопичуватися в їхньому організмі та спричиняти
небажані ефекти (так звану метаболічну ацидозу).
Пацієнти з захворюваннями печінки або нирок повинні проконсультуватися з лікарем перед застосуванням
препарату, оскільки велика кількість бензилового спирту може накопичуватися в їхньому організмі та спричиняти
небажані ефекти (так звану метаболічну ацидозу).
Препарат Азитроміцин містить діоксид сірки (Е 220) — компонент ароматизатора вишневого Трусіл
Препарат рідко може спричиняти тяжкі реакції гіперчутливості та бронхоспазм.
Препарат Азитроміцин містить кукурудзяну мальтодекстрину (джерело глюкози) — компонент ванільного ароматизатора та компонент бананового ароматизатора
Якщо у пацієнта раніше діагностували непереносимість певних цукрів, він повинен
проконсультуватися з лікарем перед прийомом препарату.

3. Як застосовувати ліки Азитроміцин

Цей ліки слід завжди застосовувати відповідно до рекомендацій лікаря. У разі виникнення сумнівів слід звернутися до лікаря або фармацевта.
Ліки приймають перорально.
При інфекціях верхніх та нижніх дихальних шляхів, середньому отиті, інфекціях шкіри та м'яких тканин (за винятком еритеми мігруючої) загальна доза становить 30 мг/кг маси тіла, тобто 10 мг/кг маси тіла один раз на добу протягом 3 днів.
Дозування для дітей та підлітків
Дозування для дітей залежить від маси тіла, як зазначено нижче:

При лікуванні мигруючого еритеми повна доза становить 60 мг/кг маси тіла, яку застосовують таким чином: 20 мг/кг маси тіла першого дня, потім 10 мг/кг маси тіла один раз на добу з 2-го по 5-й день лікування.
Пацієнти похилого віку
У пацієнтів похилого віку застосовують ту саму дозу, що й у інших дорослих пацієнтів. У зв’язку з ризиком розвитку захворювань серця слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату у пацієнтів похилого віку.
Пацієнти з порушенням функції нирок або печінки
Якщо у пацієнта є порушення функції нирок або печінки, про це слід повідомити лікаря, оскільки він може зменшити звичайну дозу препарату. Препарат не слід застосовувати пацієнтам із тяжкою недостатністю функції печінки.
Спосіб застосування
Азитроміцин слід застосовувати один раз на добу.
Приготовану суспензію слід приймати щонайменше за 1 годину до їжі або через 2 години після прийому їжі.
Приготовану суспензію застосовують перорально за допомогою шприца, що додається до упаковки.
СТРЯХУВАТИ ПЕРЕД КОЖНИМ ВИКОРИСТАННЯМ!
Після застосування препарату дитині слід дати їй трохи чаю або соку, щоб препарат не залишався у роті.
Спосіб приготування суспензії
Згідно з прикладеною інструкцією.
Застосування більшої, ніж рекомендована, дози препарату Азитроміцин
Небажані реакції, що виникали після застосування препарату в дозах, більших, ніж рекомендовані, були схожі на ті, що спостерігалися після застосування правильних доз. Типовими симптомами передозування макролідних антибіотиків є: тимчасова втрата слуху, сильна нудота, блювота та діарея.
У разі застосування дози, що перевищує рекомендовану, слід негайно звернутися до лікаря або фармацевта. При передозуванні рекомендовано застосування активованого вугілля та симптоматичне лікування, а за необхідності — підтримальне лікування життєвих функцій.
Пропуск застосування препарату Азитроміцин
Пропущену дозу слід прийняти якомога швидше, а наступні дози — згідно з рекомендованою схемою дозування. Не слід застосовувати подвійну дозу для компенсації пропущеної дози.

4. Можливі побічні ефекти

Як і будь-який лікарський засіб, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча вони не виникають у кожного.
У разі виникнення нижченаведених побічних ефектів препарат слід припинити приймати і негайно
зв’язатися з лікарем або відділенням невідкладної допомоги найближчої лікарні:

• алергічні реакції: висип, кропив’янка, набряк рук, ніг, щиколоток, обличчя, губ, порожнини рота або горла, утруднене дихання або ковтання;
• тяжкі шкірні реакції, зокрема еритема мультиформна (кільцеподібні почервонілі та набряклі ураження), синдром Стівенса-Джонсона (пухирі та ерозії на шкірі, у порожнині рота, очах та статевих органах, лихоманка та біль у суглобах), токсичний епідермальний некроліз

(розривні гігантські підшкірні пухирі, поширені ерозії на шкірі, відшарування великих ділянок епідермісу, а також лихоманка), гостра загальна ексудативна еритема (шкірна еритема, що характеризується
швидким виникненням ділянок почервоніння шкіри, укритих дрібними пухирцями [пухирями, заповненими білою або жовтою рідиною]);

• тяжка тривала діарея, особливо якщо у калі спостерігається кров або слиз. (це може бути симптомом запального захворювання кишечника, відомого як псевдомембранозний коліт)
• маткова кровотеча. Частоту вищезазначених побічних ефектів наведено нижче.

Сповіщалися такі побічні ефекти:
Дуже часто (можуть виникати частіше, ніж у 1 із 10 пацієнтів) :

• діарея

Часто (можуть виникати не частіше, ніж у 1 із 10 пацієнтів):

• головний біль;
• блювання, біль у животі, нудота;
• зміна кількості білих кров’яних тілець;
• зниження концентрації гідрокарбонатів у крові.

Не дуже часто (можуть виникати не частіше, ніж у 1 із 100 пацієнтів):

• грибкові інфекції (кандидоз), інфекція піхви, пневмонія, грибкова інфекція, бактеріальна інфекція, ангіна, гастроентерит, порушення дихання, риніт, грибкова інфекція порожнини рота;
• зміна кількості білих кров’яних тілець (лейкопенія, нейтропенія, еозинофілія);
• ангіоневротичний набряк (набряк обличчя та горла, що може призводити до утрудненого дихання), гіперчутливість;
• втрата апетиту (анорексія);
• нервозність, безсоння, запаморочення, сонливість, порушення смаку, нетипові відчуття на шкірі, наприклад, поколювання та оніміння кінцівок (парестезії);
• порушення зору;
• порушення слуху, порушення рівноваги;
• серцебиття;
• приливи гарячого;
• задишка, носова кровотеча;
• запори, метеоризм із виділенням газів, диспепсія, гастрит, порушення ковтання (дисфагія), вздуття живота, сухість у роті, відрижка із зворотним викидом вмісту шлунка, виразки порожнини рота, надмірне слиновиділення;
• висип, свербіж, кропив’янка, дерматит, сухість шкіри, надмірне потовиділення;
• дегенеративні захворювання суглобів, біль у м’язах, біль у спині, біль у шиї;
• порушення сечовипускання (дизурія), біль у нирках;
• маткова кровотеча, порушення яєчок;
• набряк, слабкість (астенія), погане самопочуття (апатія), відчуття втоми, набряк обличчя, біль у грудній клітці, лихоманка, біль, периферичний набряк;
• неправильні результати лабораторних досліджень (наприклад, крові, показників функції печінки, глюкози, електролітів);
• ускладнення після процедур.

Рідко (можуть виникати не частіше, ніж у 1 із 1000 пацієнтів):

• збудження;
• порушення функції печінки, жовтяниця із застоєм жовчі (холестатична жовтяниця);
• світлочутливість;
• тяжкі шкірні реакції: гостра загальна ексудативна еритема

Частота невідома (частоту не можна визначити на підставі наявних даних) :

• псевдомембранозний коліт;
• тромбоцитопенія (зниження кількості тромбоцитів), зниження кількості червоних кров’яних тілець (гемолітична анемія);
• анафілактична реакція (загальна алергічна реакція, рідко призводить до смерті; може супроводжуватися такими симптомами, як набряк губ, обличчя або шиї, що призводить до тяжкого утруднення дихання, висип на шкірі або кропив’янка);
• агресивна поведінка, тривога, галюцинації, бред;
• втрата свідомості (непритомність), судоми, порушення чутливості (гіпестезія), надмірна психомоторна активність, втрата нюху, втрата смаку, порушення нюху, швидке втомлення м’язів (міастенія);
• порушення слуху, зокрема глухота та (або) шум у вухах;
• порушення серцевого ритму (зокрема, типу torsade de pointes та шлуночкової тахікардії), подовження інтервалу QT на електрокардіограмі;
• зниження артеріального тиску;
• панкреатит, забарвлення язика;
• печінкова недостатність (рідко призводить до смерті), фульмінантний гепатит, некроз печінки;
• тяжкі шкірні реакції: синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, еритема мультиформна;
• біль у суглобах;
• гостра ниркова недостатність, інтерстиційний нефрит.

Побічні ефекти, ймовірно або припущено пов’язані з застосуванням
азитроміцину у лікуванні інфекцій, спричинених мікобактеріями з комплексу
Mycobacterium avium або профілактиці цих інфекцій,
спостережені під час клінічних досліджень та після введення препарату в обіг.
Дуже часто (можуть виникати частіше, ніж у 1 із 10 пацієнтів):

• діарея;
• біль у животі;
• нудота;
• метеоризм;
• відчуття дискомфорту в черевній порожнині;
• рідкий стілець.

Часто (можуть виникати не частіше, ніж у 1 із 10 пацієнтів):

• анорексія;
• запаморочення;
• головний біль;
• нетипові відчуття на шкірі, наприклад, поколювання та оніміння кінцівок (парестезії);
• порушення смаку;
• порушення зору;
• глухота;
• висип, свербіж;
• біль у суглобах;
• відчуття втоми.

Не дуже часто (можуть виникати не частіше, ніж у 1 із 100 пацієнтів):

• порушення чутливості (гіпестезія);
• порушення слуху, шум у вухах;
• серцебиття;
• гепатит;
• синдром Стівенса-Джонсона (тяжка шкірна реакція), світлочутливість;
• раптове слабкість (астенія), погане самопочуття.

Повідомлення про побічні ефекти
Якщо виникнуть будь-які побічні ефекти, включаючи ті, що не зазначені в цій інструкції, необхідно повідомити лікаря, фармацевта або медсестру. Побічні ефекти можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу побічних ефектів лікарських засобів Уряду реєстрації лікарських засобів, медичних виробів та біоцидних продуктів:
Al. Jerozolimskie 181C, 02-222 Warszawa,
Тел.: 22 49-21-301
Факс: 22 49-21-309
Вебсайт: https://smz.ezdrowie.gov.pl .
Побічні ефекти також можна повідомляти відповідальній особі.
Завдяки повідомленням про побічні ефекти можна зібрати більше інформації щодо безпеки застосування препарату.

5. Як зберігати ліки Азитроміцин

• Ліки слід зберігати у місці, недоступному для дітей.
• Зберігати при температурі нижче 25 °C.
• Готову суспензію 200 мг/5 мл після відновлення водою зберігати при температурі нижче 25 °C:
• 5 днів (упаковка для приготування 20 мл суспензії),
• 10 днів (упаковка для приготування 30 мл і 37,5 мл суспензії).

Не застосовувати ці ліки після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці та етикетці після
напису „Термін придатності (EXP):”. Термін придатності означає останній день зазначеного місяця.
Ліки не слід викидати у каналізацію чи побутові сміттєві контейнери. Слід запитати
фармацевта, як позбутися ліків, які вже не використовуються. Такий підхід допоможе зберегти
навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить лікарський засіб Азитроміцин

• Діючою речовиною лікарського засобу є азитроміцин у вигляді азитроміцину дигідрату. 5 мл приготованої суспензії містить 200 мг азитроміцину.
• Інші складові: сахароза, натрію фосфат трибазовий безводний, гідроксипропілцелюлоза, ксантанова смола, ароматизатор вишневий Trusil, ароматизатор банановий, ароматизатор ванільний, діоксид кремнію колоїдний.

Як виглядає лікарський засіб Азитроміцин і що містить упаковка
Лікарський засіб Азитроміцин — це гранулят білого або жовтувато-білого кольору.

• Пляшка з гранулятом, що містить 800 мг азитроміцину, для приготування 20 мл суспензії.
• Пляшка з гранулятом, що містить 1,2 г азитроміцину, для приготування 30 мл суспензії.
• Пляшка з гранулятом, що містить 1,5 г азитроміцину, для приготування 37,5 мл суспензії.

Кожна пляшка має кришку, яка захищає від відкриття дітьми.
Кожна пляшка упакована в картонну коробку. До упаковки додається дозувальний шприц.
Відповідальний суб’єкт та виробник
Відповідальний суб’єкт
Adamed Pharma S.A.
Pieńków, вул. M. Adamkiewicza 6A
05-152 Czosnów
Виробник
Adamed Pharma S.A.
Pieńków, вул. M. Adamkiewicza 6A
05-152 Czosnów
Teva Operations Poland Sp. z o.o.
вул. Mogilska 80, 31-546 Kraków
ІНСТРУКЦІЯ ЩОДО СПОСОБУ ЗАСТОСУВАННЯ ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ
Приготування суспензії для перорального застосування
Воду, необхідну для приготування суспензії, найкраще відміряти дозувальним шприцом.

1. Пляшка містить гранулят, з якого після додавання води утворюється суспензія для перорального застосування.
2. Натисніть на кришку пляшки та поверніть її проти годинникової стрілки.
   • Для приготування 20 мл пероральної суспензії необхідно додати 12 мл прокип’яченої, охолодженої води. Відміряйте прикладеним шприцем 4 рази по 3 мл води та додайте до пляшки з лікарським засобом.
   • Для приготування 30 мл пероральної суспензії необхідно додати 16,5 мл прокип’яченої, охолодженої води. Відміряйте прикладеним шприцем 3 рази по 5 мл та один раз 1,5 мл води та додайте до пляшки з лікарським засобом.
   • Для приготування 37,5 мл пероральної суспензії необхідно додати 20 мл прокип’яченої, охолодженої води. Відміряйте прикладеним шприцем 5 разів по 4 мл води та додайте до пляшки з лікарським засобом. Кожна пляшка містить тоді 5 мл надлишку суспензії для забезпечення повного дозування.

4. Інтенсивно струсіть до утворення однорідної суспензії.
5. Приготовану суспензію слід зберігати при температурі нижче 25 °C.

Упаковки з гранулятом для приготування 20 мл суспензії із концентрацією 200 мг/5 мл — суспензію можна зберігати протягом 5 днів.
Упаковки з гранулятом для приготування 30 мл та 37,5 мл суспензії із концентрацією 200 мг/5 мл — суспензію можна зберігати протягом 10 днів.
Інструкція щодо використання дозувального шприца
Перед введенням лікарського засобу дитині слід уважно прочитати наведену нижче інструкцію.
НАПОВНЕННЯ ШПРИЦА ЛІКАРСЬКИМ ЗАСОБОМ:

1. Суспензію слід струсити перед використанням.
2. Натисніть на кришку та поверніть її проти годинникової стрілки.
3. Зануріть наконечник шприца в суспензію та, тягнучи поршень вгору, наберіть потрібну кількість суспензії.

4. Якщо у шприці помітити бульбашку повітря, слід ввести лікарський засіб назад у пляшку та повторити дії з пункту 3.

ВВЕДЕННЯ ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ ДИТИНІ:

5. Розмістіть дитину так само, як під час годування.
6. Введіть наконечник шприца в рот дитини.
7. Повільно впливайте поршень, щоб дитина могла поступово ковтати лікарський засіб.

8. Після того як дитина проковтне лікарський засіб, дайте їй трохи чаю або соку, щоб лікарський засіб не залишався у роті.

ОЧИЩЕННЯ ТА ЗБЕРІГАННЯ:

9. Після використання розберіть шприц, промийте його під протічною водою, висушіть та поставте в чисте місце разом з лікарським засобом.

10. Після введення дитині останньої дози викиньте шприц разом з пляшкою.

Увага! Лікарський засіб та шприц слід зберігати в недоступному для дітей місці.
Лікарський засіб слід застосовувати суворо за призначенням лікаря.
У разі будь-яких сумнівів слід звернутися до лікаря або фармацевта.