Інструкція: інформація для пацієнта

ІЗОЛАЙТ розчин для інфузії

Електроліти у комбінації з вуглеводами
Уважно прочитайте цей листок перед тим, як вам буде введено цей лікарський засіб,
оскільки він містить важливу для вас інформацію.

Зберігайте цей листок. Можливо, вам знадобиться прочитати його ще раз.
Якщо у вас виникнуть будь-які запитання, зверніться до лікаря або медсестри.
Якщо виникнуть будь-які побічні ефекти, навіть ті, що не зазначені в цьому листку, зверніться до лікаря або медсестри. Див. розділ 4.

Зміст цього листка:

Що таке Ізолайт і для чого він застосовується
Що ви повинні знати перед тим, як вам буде введено Ізолайт
Як застосовується Ізолайт
Можливі побічні ефекти
Як зберігати Ізолайт
Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке Ізолайт і для чого він призначений

Ізолайт — це розчин для інфузії, що містить електроліти у поєднанні з вуглеводами.
Ізолайт призначений для лікування втрати позаклітинної рідини та електролітів, коли необхідно:

коригувати легкі або помірні, але не тяжкі, стани метаболічного ацидозу — стану, при якому зростає кислотність крові,
забезпечити організм калорійністю.

Зверніться до лікаря, якщо вам не стає краще або стан погіршується.

2. Що Ви повинні знати, перш ніж Вам вводитимуть Ізолайт

Ізолайт Вам не буде введено:

Якщо Ви маєте алергію на діючі речовини або будь-який із інших компонентів цього лікарського засобу (перелічені в розділі 6).
Якщо у Вас підвищений рівень цукру в крові (гіперглікемія).
Якщо у Вас підвищений рівень калію в крові (гіперкаліємія) або знижена здатність організму виводити калій (затримка калію).
Якщо у Вас підвищений рівень кальцію в крові (гіперкальціємія).
Якщо Ви маєте тяжке захворювання печінки (важка печінкова недостатність).
Якщо у Вас підвищений рівень ацетату або є порушення його метаболізму.
Якщо у Вас низький рівень кислот у крові (метаболічний та респіраторний алкалоз).
Якщо Ви отримуєте переливання крові.
Якщо Ви маєте вроджену аномалію серця (вроджений порок серця).
Якщо Ви маєте тяжке захворювання нирок (важка ниркова недостатність).
Якщо Ви маєте накопичення рідини, що призводить до набряків (едема) через затримку натрію.
Якщо Ви маєте будь-який стан, що призводить до підвищення рівня калію в крові (гіперкаліємія), наприклад:
- Порушення функції нирок
- Надниркову недостатність/адренокортикальну недостатність (захворювання надниркових залоз, що впливає на гормони, які регулюють концентрацію речовин в організмі)
- Гостру дегідратацію (втрату води з організму, наприклад, через блювання або діарею)
- Масивне ураження тканин (наприклад, при сильних опіках)
- Захворювання серця

Ізолайт не показаний для лікування гіпофосфатемії.
Якщо пацієнт — новонароджений (≤ 28 днів віку), Ізолайт не вводитимуть одночасно з цефтріаксоном (антибіотиком), навіть при використанні окремих інфузійних ліній (див. «Інші лікарські засоби та Ізолайт»).
У дітей та дорослих цефтріаксон не можна вводити одночасно з внутрішньовенними розчинами, що містять кальцій, зокрема з Ізолайтом, через ту саму інфузійну лінію (наприклад, через Y-подібні конектори). Якщо використовується одна інфузійна лінія для послідовного введення, її необхідно ретельно промити між двома інфузіями сумісною рідиною.
Не з’єднуйте послідовно гнучкі пластикові контейнери, щоб уникнути газової емболії (утворення бульбашок повітря в судинах) через можливу залишкову кількість повітря в основному контейнері (див. «Обережність при застосуванні. Газова емболія»).

Застереження та обережність

Зверніться до лікаря або медсестри перед тим, як Вам введуть Ізолайт:

Якщо Ви маєте проблеми з нирками (важка ниркова недостатність, знижена функція нирок), оскільки введення цього розчину може призвести до затримки натрію або калію.
Якщо Ви маєте проблеми з серцем (конгестивна серцева недостатність).
Якщо Ви маєте накопичення рідини та набряки (див. «Ізолайт Вам не буде введено»).
Якщо Ви маєте затримку натрію (див. «Ізолайт Вам не буде введено»).
Якщо Ви маєте цукровий діабет або непереносність глюкози; лікар контролюватиме рівень цукру в Вашій крові, щоб внести необхідні корективи в терапію.
Якщо Ви приймаєте ліки для серця (ліки з кардіотонічною дією) або кортикостероїди чи кортикотропіни — дотримуйтесь особливої обережності (див. розділ «Інші лікарські засоби та Ізолайт»).
Якщо Ви маєте низький рівень хлоридних та калієвих іонів у крові з підвищенням лужності організму (гіпохлоремія, гіпокаліємія, алкалоз).
Якщо Ви маєте алергію на кукурудзу або продукти, що містять кукурудзу.
Якщо Ви маєте підвищений рівень магнію в крові (гіпермагнеземія) або стан, що сприяє цьому, наприклад, важке захворювання нирок (важка ниркова недостатність), або приймаєте терапію магнієм (наприклад, при еклампсії — стані, що може виникнути вагітним жінкам), або приймаєте ліки, що можуть підвищувати рівень магнію в крові (наприклад, літій, антациди, проносні засоби).
Якщо Ви маєте м’язову слабкість (важка міастенія).
Якщо Ви маєте підвищену лужність крові (алкалоз).
Якщо Ви маєте підвищений об’єм крові (гіповолемія) або надмірне зволоження організму.
Якщо Ви маєте ниркові камені або були випадки ниркових каменів у минулому.
Якщо Ви перебуваєте в стані, що може призводити до підвищення концентрації вазопресину — гормону, що регулює рідину в організмі. У Вас може бути надмір вазопресину, наприклад, якщо:
- Ви перенесли раптове тяжке захворювання
- Маєте біль
- Перенесли хірургічне втручання
- Маєте інфекцію, опіки або захворювання мозку
- Маєте захворювання серця, печінки, нирок або центральної нервової системи
- Приймаєте певні ліки (див. розділ «Інші лікарські засоби та Ізолайт»)

Це може підвищити ризик низького рівня натрію в крові, що може призвести до головного болю, нудоти, блювоти, судом, летаргії, коми, набряку мозку та смерті. Набряк мозку підвищує ризик смерті та ушкодження мозку. До групи високого ризику набряку мозку належать:

Діти
Жінки (особливо репродуктивного віку)
Особи з порушеннями рівня рідини в мозку, наприклад, через менінгіт, внутрішньомозкові кровотечі або ушкодження мозку

Повідомте лікаря або медсестру, якщо Ви помітили або підозрюєте реакцію гіперчутливості, таку як набряк, серцебиття, задиха або висипання на шкірі. Інфузію необхідно негайно припинити при перших ознаках реакції гіперчутливості, щоб вжити відповідних терапевтичних заходів (див. «Обережність при заховуванні»).

Діти

У дітей безпека та ефективність Ізолайту не встановлені.

Інші лікарські засоби та Ізолайт

Повідомте лікареві, якщо Ви приймаєте, нещодавно приймали або можете приймати будь-які інші ліки, зокрема:

Кортикостероїди (ліки, що використовуються для лікування запалень та алергій),
Кортикотропін,
Цефтріаксон (антибіотик). Цефтріаксон не можна вводити одночасно з внутрішньовенними розчинами, що містять кальцій, зокрема з Ізолайтом, через ту саму інфузійну лінію (наприклад, через Y-подібні конектори) як у дітей, так і у дорослих. Якщо використовується одна інфузійна лінія для послідовного введення, її необхідно ретельно промити між двома інфузіями сумісною рідиною. Сумісне застосування з цефтріаксоном протипоказане у новонароджених (≤28 днів віку), навіть при використанні окремих інфузійних ліній (ризик осадження частинок у кровотоці новонародженого, що може призвести до смерті).
Саліцилати: ліки, що використовуються для лікування запалень та гарячки.
Барбітурати: ліки, що використовуються для лікування судом або порушень сну.
Літій: ліки, що використовуються для лікування деяких психічних станів (біполярні розлади).
Ефедрин: ліки, що використовуються для лікування низького артеріального тиску або бронхоспазмів при астмі або бронхітах.
Псевдоефедрин: ліки, що використовуються для лікування симптомів застуди та грипу.
Хінідин: ліки, що використовуються для лікування або профілактики нерегулярного серцебиття.
Декстроамфетамін (або дексамфетамін) сульфат: ліки, що використовуються для лікування розладів з дефіцитом уваги.

Деякі ліки впливають на гормон вазопресин. До них належать:

Протидіабетичні засоби (хлорпропамід)
Засоби для зниження холестерину (клофібрат)
Деякі онкологічні препарати (вінкристин, іфосфамід, циклофосфамід)
Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (використовуються для лікування депресії)
Антипсихотичні засоби або опіоїди для зняття сильного болю
Засоби знеболення та/або протизапальні (відомі також як НПЗП)
Засоби, що імітують або посилюють дію вазопресину, такі як десмопресин (використовується для лікування підвищеної спраги та сечовиділення), терліпресин (використовується для лікування кровотечі зі стравоходу) та окситоцин (використовується для індукування пологів)
Протисудомні засоби (карбамазепін та окскарбазепін)
Діуретики (ліки для підвищення діурезу).

Наступні взаємодії слід враховувати у разі можливого підвищення рівня в крові:

➢ натрію

Кортикостероїди та карбеноксолон, оскільки можуть сприяти затримці натрію та води (з розвитком набряків та підвищенням артеріального тиску).

➢ калію

Ці ліки можуть підвищувати рівень калію в крові, особливо якщо Ви маєте захворювання нирок:

Суксаметоній — ліки, що використовуються для розслаблення м’язів;
Діуретики, що зберігають калій (амілорид, спіронолактон, тріамтерен, окремо або в комбінації);
Такролімус, циклоспорин — ліки, що використовуються після трансплантації органів для запобігання відторгненню;
Інгібітори АПФ — ліки, що використовуються для лікування підвищеного артеріального тиску;
Гепарин — ліки, що використовуються для запобігання утворенню згортків у крові.

➢ кальцію

Дигіталісні глікозиди — ліки, що використовуються для лікування порушень ритму серця, особливо якщо Ви маєте підвищений рівень кальцію в крові (гіперкальціємія).
Вітамін D — ліки, що використовуються для сприяння розвитку кісток.

Вагітність, годування грудьми та фертильність

Ізолайт слід вводити з особливою обережністю вагітним жінкам під час пологів, особливо якщо вводиться разом з окситоцином, через ризик гіпонатріємії (див. розділи «Застереження та обережність» та «Інші лікарські засоби та Ізолайт»).

Якщо Ви вагітні, підозрюєте вагітність або плануєте вагітність, або годуєте грудьми, проконсультуйтесь з лікарем перед застосуванням цього лікарського засобу.

Безпека цього препарату у вагітних жінок не встановлена.

Під час вагітності та годування грудьми Ізолайт застосовується лише у разі реальної необхідності.

Внутрішньовенне введення матері розчинів, що містять глюкозу, під час пологів може спричинити утворення інсуліну у плода, що пов’язане з ризиком гіперглікемії та метаболічного ацидозу у плода, а також гіпоглікемії відскоку у новонародженого.

3. Як застосовувати Ізолайт

Ізолайт буде приготовано лікарем, фармацевтом або медсестрою, і його не змішуватимуть і не будуть вводити одночасно з ін’єкціями, що містять цефтріаксон.
Ізолайт, як правило, вводиться лікарем або медсестрою внутрішньовенно крапельно (внутрішньовенна інфузія).
Перед інфузією та під час неї лікар контролюватиме:

рівень калію
кількість рідини в організмі
рівень кислотності крові та сечі
кількість електролітів в організмі (зокрема натрію, у пацієнтів з високим рівнем вазопресину або які приймають інші ліки, що посилюють дію вазопресину).

Якщо у вас виникли сумніви, зверніться до лікаря.
Дозу Ізолайту, яка підходить саме вам, визначить лікар, враховуючи ваш вік, вагу та стан здоров’я.
Як застосовувати Ізолайт у літніх пацієнтів.
У літніх людей вибір типу інфузійного розчину, а також об’єм і швидкість інфузії мають враховувати підвищений ризик наявності супутніх захворювань серця, нирок, печінки та/або інших захворювань і/або одночасного застосування інших лікарських засобів.
Якщо вам ввели більше Ізолайту, ніж потрібно
Дуже малоймовірно, що вам введуть більше інфузійного розчину, ніж потрібно, оскільки під час лікування вас буде контролювати лікар або медсестра.
Якщо випадково вам ввели більше Ізолайту, ніж передбачалося, лікар припинить введення та уважно спостерігатиме за вами.
Якщо у вас виникли будь-які сумніви щодо застосування цього лікарського засобу, зверніться до лікаря або медсестри.

4. Можливі побічні ефекти

Як і всі лікарські засоби, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча не всі люди їх відчувають.
Повідомлялося про випадки осадження кальцієво-цефтріаксону в нирках, переважно у дітей
старше 3 років, яким призначали високі добові дози. Ризик утворення осаду зростає у
пацієнтів, що перебувають у ліжку або мають дегідратацію. Може виникати біль під час сечовипускання або зменшуватися кількість сечі.
Спостерігалося осадження солі кальцію-цефтріаксону в жовчному міхурі, переважно у
пацієнтів, яким призначали дози, що перевищують стандартну рекомендовану дозу, що може супроводжуватися болями, нудотою та блювотою.
Нижче наведено можливі побічні ефекти, перераховані за такою частотою:
Невідомо (частоту неможливо встановити на основі наявних даних)

тяжкі алергічні реакції, які можуть призвести до утруднення дихання або запаморочення (анапілактоїдні реакції), кропив’яниця
підвищена концентрація глюкози в крові (гіперглікемія)
підвищена концентрація калію в крові (гіперкаліємія)
прискорене серцебиття (тахікардія) або швидке та нерегулярне серцебиття (серцебиття)
низький кров’яний тиск (гіпотензія), почервоніння очей (гіперемія)
задишка (диспнея), утруднене дихання
«гусяча шкіра» (пілореакція), холодний піт
реакції, пов’язані зі способом введення: інфекція місця ін’єкції, запалення і/або обструкція вени, у яку вводили препарат (флебіт, тромбофлебіт, венозна тромбоза), локальний біль у місці ін’єкції, лихоманка, озноб, почервоніння, відчуття печіння, біль у грудях, нездужання, слабкість, дивні відчуття, приливи, накопичення рідини під шкірою, особливо в області щиколоток (периферичний набряк),
прискорення дихання
набута в лікарні гіпонатріємія (низький рівень натрію в крові, який може виникнути під час перебування в лікарні)*
гіпонатріємічна енцефалопатія (порушення роботи мозку)*

*Гостра гіпонатріємія може призвести до незворотних ушкоджень мозку та смерті через розвиток церебрального набряку/збільшення об’єму мозку (див. також розділ «Попередження та обережність»)
Повідомлення про побічні ефекти
Якщо у вас виникли побічні ефекти, включаючи ті, що не зазначені в цій інструкції, повідомте лікареві. Ви також можете повідомити про побічні ефекти безпосередньо через національну систему повідомлення на сайті www.aifa.gov.it/content/segnalazioni-reazioni-avverse .
Повідомляючи про побічні ефекти, ви допомагаєте забезпечити більш повну інформацію про безпеку цього лікарського засобу.

5. Як зберігати Ізолайт

Зберігайте цей лікарський засіб у місці, недоступному для дітей.
Не використовуйте цей лікарський засіб після закінчення терміну придатності, зазначеного на пакеті після напису «Замінити до».
Дата закінчення терміну придатності відноситься до останнього дня зазначеного місяця.
Не викидайте лікарські засоби у стічні води чи побутові відходи. Дізнайтеся у фармацевта,
як позбутися лікарських засобів, які ви більше не використовуєте. Це допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить Ізолайт

Діючі речовини на 1000 мл розчину:

Глюкоза безводна	50,000 г
Ацетат натрію·3H₂O	4,080 г
Хлорид натрію	1,170 г
Хлорид калію	1,680 г
Хлорид магнію·6H₂O	0,508 г
Хлорид кальцію·2H₂O	0,184 г

мЕкв/л приблизно
Натрій 50,0
Калій 22,5
Магній 5,0
Кальцій 2,5
Хлорид 50,0
Ацетат 38,0
мОсм/л 450 приблизно
рН 5 приблизно
ккал/л 200 (837 кДж/л)

Інші компоненти: вода для ін’єкційних засобів, оцтова кислота.

Опис зовнішнього вигляду Ізолайту та вмісту упаковки
Ізолайт являє собою розчин, який міститься в пластиковій сумці Clearflex,
запечатаній і поміщеній у пакет, також виготовлений з пластику.
Ізолайт — стерильний прозорий розчин.
Сумка містить 2000 мл розчину.
Доступний у упаковці по 6 сумок у коробці.
Власник дозволу на введення в обіг та виробник
Baxter S.p.A. - Via del Serafico 89
00142 Рим
Виробник
Bieffe Medital S.p.A. - Via Nuova Provinciale - 23034 Гросотто (Со)

Наступна інформація призначена виключно для лікарів або медичних працівників:
Протипоказання
Підвищена чутливість до діючої речовини або одного з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1 Перелік допоміжних речовин.
Як і для інших інфузійних розчинів, що містять кальцій, одночасне введення
цефтріаксону та Ізолайту протипоказане новонародженим (≤28 днів життя), навіть якщо використовуються
різні інфузійні лінії (існує ризик утворення смертельних осадів солей кальцію та
цефтріаксону в системному кровообігу дітей). Див. розділи 4.8 та 6.2.
У педіатричній популяції (пацієнти віком понад 28 днів) та у дорослих цефтріаксон
не повинен одночасно вводитися з інфузійними розчинами, що містять кальцій,
включаючи Ізолайт, через ту саму інфузійну лінію (наприклад, через Y-подібні з’єднувачі). Якщо використовується одна інфузійна лінія для послідовного введення, лінію слід ретельно промити між двома інфузіями сумісною рідиною.
Ізолайт протипоказаний пацієнтам з:

клінічно значущою гіперглікемією
гіперкаліємією або станами, при яких спостерігається затримка калію
гіперкальціємією
тяжким ураженням печінки
вродженими пороками серця
тяжким ураженням нирок або клінічними станами, при яких спостерігається набряк із затримкою натрію
підвищеним рівнем ацетату або порушенням його метаболізму, а також при метаболічному та респіраторному алкалозі.

Через ризик згортання крові, Isolyte (водний розчин, тобто розчин глюкози без електролітів) не повинен вводитися під час переливання крові,
а також не повинен вводитися через ту саму венозну лінію одночасно через той самий набір для переливання крові,
через можливість виникнення псевдоаглютинації або гемолізу.
Через ризик утворення осадів згортання через вміст кальцію, Ізолайт не
повинен вводитися одночасно через ті самі лінії з антикоагулянтами на основі цитрату або консервантами крові.
Не з’єднувати послідовно гнучкі пластикові контейнери, щоб уникнути газової емболії через можливу залишкову повітряну пробку в основному контейнері. (див. розділ 4.4 Газова емболія)
Застереження щодо застосування
Внутрішньовенне введення цього розчину може призвести до перевантаження рідиною або електролітами та спричинити розведення концентрацій електролітів у сироватці, гіпергідратацію, застійні стани або легеневий набряк.
Дозування, швидкість і тривалість введення повинні бути індивідуальними та залежати від показань, віку, маси тіла, клінічного стану та супутнього лікування пацієнта, а також від клінічної та лабораторної відповіді пацієнта на лікування.
Швидкість інфузії та об’єм інфузійних розчинів, що містять декстрозу, слід обирати з обережністю у дітей (див. розділ Педіатрична популяція).
Лікарські засоби для парентерального застосування слід візуально перевіряти на наявність сторонніх частинок та зміни кольору перед введенням. Не вводити, якщо розчин не є прозорим або якщо пломба порушена.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ
Повідомлялося про гіперчутливість та реакції, пов’язані з інфузією, включаючи анафілактоїдні реакції, при застосуванні Ізолайту.
Інфузію слід негайно припинити при перших ознаках або симптомах підозри на розвиток реакції гіперчутливості. Необхідно застосувати відповідні терапевтичні заходи.
Залежно від об’єму та швидкості внутрішньовенної інфузії, введення Ізолайту може спричинити:

перевантаження рідиною або електролітами та призвести до розведення концентрацій електролітів у сироватці, гіпергідратацію, застійні стани або легеневий набряк.
клінічно значущі електролітні порушення та порушення кислотно-лужної рівноваги

Необхідно контролювати клінічний стан та лабораторні показники (баланс рідини, рівні електролітів) пацієнта для виявлення змін у водно-сольовому балансі, концентраціях електролітів, кислотно-лужній рівновазі, плазмовій осмолярності під час парентерального лікування Ізолайтом, особливо при тривалому лікуванні, щоб оцінити стан пацієнта, дозування або швидкість введення.
Вводити при належній функції нирок та зі швидкістю перфузії не більше 10 мЕкв калію/год.
Введення гіперосмолярних розчинів може спричинити подразнення вени, включаючи флебіти.
Інфузії глюкози загалом є ізотонічними розчинами. Однак у організмі розчини, що містять глюкозу, можуть стати фізіологічно сильно гіпотонічними через швидкий метаболізм глюкози.
Контроль сироваткового натрію особливо важливий для гіпотонічних рідин.
Ізолайт слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів з:

гіпохлоремією, гіпокаліємією.
відомою алергією на кукурудзу або продукти, похідні від кукурудзи
тяжким ураженням нирок
станами гіперосмолярності
гранулематозними захворюваннями, пов’язаними з підвищеною синтезом кальцитріолу, такими як саркоїдоз
кальцієвими нирковими каменями або історією кальцієвих ниркових каменів
станами, що сприяють гіперкальціємії, як у пацієнтів з тяжким ураженням нирок та гранулематозними захворюваннями, пов’язаними з підвищеною синтезом кальцитріолу, як саркоїдоз.
серцевою недостатністю, у пацієнтів, які лікуються серцевими інотропними препаратами, кортикостероїдами або кортикотропінами.
порушенням толерантності до глюкози або цукровим діабетом, контролювати рівень глюкози в крові з метою втручання та необхідної фармакологічної корекції
гіпермагнеземією або станами, що сприяють гіпермагнеземії, включаючи, але не обмежуючись, тяжким ураженням нирок або терапією магнієм, наприклад, при еклампсії, при якій слід контролювати клінічні ознаки надлишку магнію
гіпермагнеземією, вторинною до підвищеного прийому антацидів, слабких засобів, зневоднення або літію, що порушує ниркове виведення магнію (див. розділ 4.5), міастенією лютогою

Ізолайт слід вводити з особливою обережністю у пацієнтів з алкалозом або ризиком алкалозу, і надмірне введення Ізолайту може спричинити метаболічний алкалоз.
Ізолайт слід вводити з особливою обережністю у пацієнтів з гіперволемією або пацієнтів із надлишком рідини.
Ізолайт слід вводити з особливою обережністю у пацієнтів зі станами, що можуть спричинити затримку натрію, надлишок рідини та набряки, наприклад, у пацієнтів з первинним альдостеронізмом, вторинним альдостеронізмом (пов’язаним, наприклад, з гіпертензією, серцевою недостатністю, стенозом ниркової артерії або нефросклерозом) або прееклампсією.
Через наявність калію, введення повинно контролюватися за допомогою послідовних електрокардіограм. Важливо враховувати, що гіперкаліємія не відображає концентрації калію на клітинному рівні.
Ізолайт слід вводити з особливою обережністю у пацієнтів зі станами, що сприяють гіперкаліємії, такими як недостатність кори надниркових залоз, гостре зневоднення, масивне ушкодження тканин або опіки, а також у пацієнтів із захворюваннями серця.
Газова емболія
Дотримання наступних застережень важливе для запобігання можливого утворення газових емболій:

Не з’єднувати послідовно гнучкі пластикові контейнери, щоб уникнути газової емболії через можливу залишкову повітряну пробку в основному контейнері. Існує ризик газових емболій, коли сумки з інфузійними розчинами з’єднуються послідовно.
Повністю видалити повітря з гнучких пластикових контейнерів перед введенням. Піддаєння внутрішньовенних розчинів у гнучких пластикових контейнерах високому тиску з метою підвищення швидкості потоку може спричинити утворення газових емболій, якщо повітря в контейнері не було повністю видалено перед введенням. Газова емболія може виникнути, коли залишкове повітря з основного контейнера всмоктується в інфузійний набір.
Інфузійні набори, що вентилюються з відкритим випуском повітря, не повинні використовуватися з гнучкими пластиковими контейнерами, оскільки це може спричинити газові емболії. Газова емболія може виникнути, коли залишкове повітря з основного контейнера всмоктується в інфузійний набір. Ризик газових емболій існує також тоді, коли внутрішньовенний розчин у гнучких пластикових контейнерах, що містить залишкове повітря, піддається тиску.

Гіперглікемія
З метою запобігання гіперглікемії швидкість інфузії не повинна перевищувати здатність пацієнта використовувати глюкозу.
Гіперглікемія пов’язана з підвищеним ризиком церебральної ішемії, ушкодження мозку та зниженою здатністю до відновлення після гострих ішемічних інсультів. Рекомендується обережність при застосуванні розчинів, що містять глюкозу, у таких пацієнтів.
Рання гіперглікемія пов’язана з поганим прогнозом у пацієнтів із тяжкими ушкодженнями мозку внаслідок травми. Розчини, що містять глюкозу, слід також застосовувати з обережністю у пацієнтів із травмами голови, особливо протягом перших 24 годин після травми.
Якщо виникне гіперглікемія, швидкість введення глюкози слід знизити або ввести інсулін або змінити дозу інсуліну.
Застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів із зниженою толерантністю до глюкози або цукровим діабетом та контролювати рівень глюкози в крові з метою втручання та необхідної фармакологічної корекції.
Материнська внутрішньовенна інфузія розчинів, що містять глюкозу, під час пологів може спричинити утворення інсуліну у плода, з пов’язаним ризиком фетальної гіперглікемії та метаболічного ацидозу, а також гіпоглікемії відскоку у новонародженого.
Гіпонатріємія
Контроль сироваткового натрію особливо важливий для розчинів, фізіологічно гіпотонічних рідин.
Ізолайт може стати сильно гіпотонічним після введення через метаболізм глюкози в організмі.
Електролітний баланс, сироватковий глюкоза, сироватковий натрій та інші електроліти слід контролювати до та під час введення, особливо у пацієнтів із підвищеним неосмотичним вивільненням вазопресину (синдромом неадекватної секреції антидіуретичного гормону, СНСАДГ) та пацієнтів, які отримують супутнє лікування агоністами вазопресину, через ризик гіпонатріємії.
Пацієнти з неосмотичним вивільненням вазопресину (наприклад, у гострій фазі захворювання, біль, післяопераційний стрес, інфекції, опіки, захворювання центральної нервової системи), пацієнти з захворюваннями серця, печінки та нирок та пацієнти, які отримують агоністи вазопресину (див. розділ 4.5), особливо піддаються ризику гострої гіпонатріємії після інфузії гіпотонічних розчинів.
Гостра гіпонатріємія може спричинити гостру гіпонатріємічну енцефалопатію (набряк мозку), що характеризується головним болем, нудотою, судомами, летаргією та блювотою. Пацієнти з набряком мозку особливо піддаються ризику тяжких, незворотних та небезпечних для життя ушкоджень мозку.
Діти, жінки репродуктивного віку та пацієнти зі зниженою компліантністю мозку (наприклад, менінгіт, внутрішньочерепна кровотеча, ушкодження мозку) особливо піддаються ризику тяжкого та небезпечного для життя набряку мозку, спричиненого гострою гіпонатріємією.
Залежно від тонічності розчину, об’єму та швидкості інфузії та наявних клінічних станів пацієнта та здатності метаболізувати глюкозу, внутрішньовенне введення глюкози може спричинити електролітні порушення, зокрема ГІПО- або ГІПОНАТРІЄМІЮ ГІПЕРОСМОЛЯРНУ.
Інфузія великого об’єму повинна проводитися під специфічним контролем у пацієнтів із серцевою або легеневою недостатністю та у пацієнтів з неосмотичним вивільненням вазопресину (включаючи СНСАДГ), через ризик набуття в лікарні ГІПОНАТРІЄМІЇ.
Педіатрична популяція
У дітей безпека та ефективність не були встановлені адекватними та добре контрольованими дослідженнями.
Швидкість інфузії та об’єм залежать від віку, маси тіла, метаболічних та клінічних умов пацієнта, супутнього лікування та повинні визначатися лікарями, які мають досвід у терапії внутрішньовенними рідинами в педіатрії.
Новонароджені — особливо недоношені з низькою масою при народженні — мають підвищений ризик розвитку гіпо- або гіперглікемії та тому потребують постійного контролю під час лікування внутрішньовенними розчинами глюкози, щоб забезпечити адекватний контроль глікемії та уникнути тривалих небажаних подій. Гіпоглікемія у новонароджених може спричинити тривалі проблеми з епілепсією, комою та ушкодженням мозку. Гіперглікемія пов’язана з випадками внутрішньошлуночкової кровотечі, первинних або пізніх бактеріальних та грибкових інфекцій, ранніх ретинопатій (преждевременности), некротизуючого ентероколіту, бронхолегеневої дисплазії, тривалого перебування в лікарні та смерті.
У дітей важливо визначити точне дозування, щоб не перевищити здатність пацієнта метаболізувати глюкозу.
Концентрації електролітів у плазмі повинні уважно контролюватися в педіатричній популяції, оскільки ця група може мати знижену здатність регулювати рідину та електроліти.
Інфузія гіпотонічних рідин при неосмотичному виділенні АДГ може спричинити гіпонатріємію.
У педіатричних пацієнтів, особливо у недоношених новонароджених, ризик розвитку гіпонатріємії є вищим. Гіпонатріємія може спричинити головний біль, нудоту, епілепсію, летаргію, кому, набряк мозку та смерть. Тому гостру симптомну гіпонатріємічну енцефалопатію вважають медичними надзвичайними обставинами.
Літні пацієнти При виборі типу інфузійного розчину та об’єму/швидкості інфузії для літніх пацієнтів слід враховувати, що ці пацієнти загалом схильні до серцевих, ниркових, печінкових захворювань та інших захворювань або супутнього фармакологічного лікування.
Спосіб і термін введення
Застосовувати одразу після відкриття контейнера після перевірки його цілісності.
Використовувати лише для одного безперервного введення. Залишок не можна використовувати та повинен бути утилізований.
Застосовувати асептичну техніку.

Вийняти сумку з захисної оболонки лише в момент використання.
Переконатися, що немає витоку, натиснувши на сумку. Перевірити прозорість розчину та відсутність сторонніх частинок.
Підвісити сумку. Зняти захист з вихідної трубки сумки.
Під’єднати інфузійний набір, який буде використовуватися, дотримуючись інструкцій щодо застосування.

Щоб прочитати об’єм під час введення, слід трохи потягнути сумку трохи вище рівня розчину.

Застереження під час введення
- Не використовувати повітряні впускні клапани.
- Не з’єднувати послідовно, оскільки може виникнути газова емболія через залишкове повітря, що переноситься з першого контейнера, до початку введення розчину з другого контейнера.
Не зберігати частково використані сумки.
- Техніка введення додаткових ліків Якщо вважається необхідним ввести додаткові ліки, використовувати асептичну техніку. Переконатися про повне змішування доданих речовин та їх сумісність (див. Інші ліки та Ізолайт).
Зберігати контейнер у вертикальному положенні, з трубками догори.
Протерти місце ін’єкції.
Ввести ліки в місце ін’єкції за допомогою голки діаметром 0,7–0,9 мм.
Промити трубки, натиснувши на них, та струсити контейнер, щоб добре змішати, використовуючи метод подвійного перевертання. Не використані ліки та відходи від цього лікування повинні утилізуватися відповідно до чинних місцевих нормативів.

Передозування
Симптоми
Введення надмірних доз Ізолайту може спричинити метаболічний алкалоз. Метаболічний алкалоз може супроводжуватися гіпокаліємією та зниженням рівнів іонів кальцію та магнію в сироватці.
Надмірний об’єм Ізолайту може спричинити затримку рідини та натрію та ризик набряку (периферичного і/або легеневого), особливо коли здатність нирок виводити натрій порушена.
Надмірне введення калію може спричинити гіперкаліємію, особливо у пацієнтів із тяжким ураженням нирок.
Надмірне введення кальцію може спричинити гіперкальціємію
Надмірне введення магнію може спричинити гіпермагнеземію
Надмірне введення розчинів, що містять глюкозу, може спричинити гіперглікемію, гіперосмолярність, осмотичну діурезу та дегідратацію.
Якщо передозування спричинене ліками, доданими до розчину, ознаки та симптоми будуть пов’язані з доданими ліками.
Лікування У разі випадкового передозування лікування слід припинити, а пацієнта — залишити під спостереженням для виявлення ознак та симптомів, пов’язаних із введеним препаратом. За необхідності слід застосувати відповідні симптоматичні та підтримуючі заходи.
При оцінці передозування слід враховувати також будь-які додані до розчину добавки. Ефекти передозування можуть вимагати негайного лікування та клінічного контролю.