Уромітексан

Інструкція з застосування

УРОМІТЕКСАН 400 мг/4 мл розчин для ін’єкцій для внутрішньовенного застосування
Месна
ФАРМАКОТЕРАПЕВТИЧНА КАТЕГОРІЯ
Дезінтоксикаційна речовина для цитостатичної терапії.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ
Профілактика токсичних уражень сечових шляхів, спричинених оксазафосфоринами (циклофосфамідом, іфосфамідом). Під час цитостатичної терапії іфосфамідом слід завжди застосовувати УРОМІТЕКСАН. При застосуванні циклофосфаміду УРОМІТЕКСАН слід використовувати завжди, коли цитостатик застосовується у вигляді болюсного введення (дози понад 10 мг/кг), а також у пацієнтів із високим ризиком.
Основні фактори ризику: попередня променева терапія малого таза, наявність циститу після попередньої терапії іфосфамідом або циклофосфамідом, або анамнез захворювань сечових шляхів.
ПРОТИПОКАЗАННЯ
Гіперчутливість до діючої речовини, інших тіолових сполук або будь-яких допоміжних речовин.
ОБЕРЕЖНІСТЬ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ
У зв’язку з можливістю анафілактоїдних реакцій необхідно забезпечити наявність лікарських засобів невідкладної допомоги.
Захисна дія УРОМІТЕКСАНУ проявляється лише на рівні сечових шляхів, зменшуючи ризик геморагічного циститу, спричиненого терапією оксазафосфоринами. Усі інші необхідні профілактичні заходи не залежать від застосування цього препарату і повинні застосовуватися обов’язково. Захист сечових шляхів за допомогою УРОМІТЕКСАНУ слід проводити лише після ретельного аналізу співвідношення ризику та ефективності та виключно під медичним контролем.
УРОМІТЕКСАН не запобігає геморагічному циститу у всіх пацієнтів. Тому перед початком лікування оксазафосфоринами необхідно щодня проводити дослідження сечі на наявність гематурії (мікроскопічна наявність червоних кров’яних тілець).
Необхідно забезпечити достатню екскрецію сечі, як це вимагається під час терапії оксазафосфоринами. У разі виникнення гематурії під час застосування УРОМІТЕКСАНУ та оксазафосфоринів у дозах, зазначених у таблиці в розділі ДОЗУВАННЯ, СПОСІБ І ТЕРМІН ЗАСТОСУВАННЯ, залежно від тяжкості гематурії, слід розглянути можливість зменшення дози або припинення терапії оксазафосфоринами.
Застосування у дітей
Месну застосовують як захисний засіб від уротоксичності, пов’язаної з оксазафосфоринами. Тому єдині дані щодо безпеки та ефективності месни у дітей віком молодше 16 років містяться в опублікованій медичній літературі щодо застосування протипухлинних оксазафосфоринових препаратів. Клінічних досліджень, присвячених виключно застосуванню месни в педіатричній практиці, не проводилося.
ВЗАЄМОДІЯ
Повідомте лікареві або фармацевту, якщо Ви приймаєте або нещодавно приймали інші лікарські засоби, навіть ті, що відпускаються без рецепта.
Системні ефекти оксазафосфоринів не змінюються під дією УРОМІТЕКСАНУ. Клінічні дослідження показали, що передозування УРОМІТЕКСАНУ не зменшує гостру та субгостру токсичність, лейкотоксичну активність та імунодепресивну дію оксазафосфоринів. Дослідження застосування іфосфаміду та циклофосфаміду на тваринах із різними формами пухлин показали, що УРОМІТЕКСАН не впливає на протипухлинну дію цих препаратів. Крім того, УРОМІТЕКСАН не впливає на протипухлинну дію інших цитостатиків (наприклад, доксорубіцину, BCNU, метотрексату, вінкристину) та на терапевтичний ефект наперстянкових глікозидів.
Вплив на діагностичні дослідження
Лікування УРОМІТЕКСАНУ може призводити до хибно позитивного результату тесту на ацетон (наприклад, тест Ротера, тест із нітропрусидом натрію, або тест-смужки N-Multistick) та до хибно позитивного або хибно негативного результату тесту dipstick (реактивні смужки) на гематурію. Колірна реакція на ацетон — амарантовий замість фіолетового, менш стабільна та швидко зникає після додавання льодяної оцтової кислоти. Для визначення наявності гематурії рекомендується мікроскопічне дослідження.
Лікування месною може призводити до хибно позитивних результатів тесту на аскорбінову кислоту в сечі, що базується на реагенті Тільмана.
У фармакокінетичних дослідженнях на здорових добровольцях рівні сироваткової креатинінфосфокінази (CPK) були нижчими у зразках, взятих через 24 години після введення месни, порівняно зі зразками, взятими до введення. Незважаючи на те, що наявних даних недостатньо для визначення причини цього явища, можна припустити значну взаємодію з ферментними тестами на CPK, залежними від тіолів (наприклад, N-ацетилцистеїну).
Див. також розділ ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ для отримання інформації щодо аномалій у діагностичних дослідженнях, виявлених у фармакокінетичних дослідженнях.
ОСОБЛИВІ ПОПЕРЕДЖЕННЯ
Захист сечових шляхів за допомогою УРОМІТЕКСАНУ слід проводити лише після ретельного аналізу співвідношення ризику та ефективності та виключно під медичним контролем.
Гіперчутливість
У пацієнтів із порушеннями імунної системи, яким застосовували циклофосфамід та УРОМІТЕКСАН, спостерігалася більш висока частота реакцій гіперчутливості порівняно з онкологічними пацієнтами, зокрема шкірні та слизові реакції різного ступеня тяжкості та поширення (свербіж, висип, почервоніння, утворення пухирів, синдром Лайєлла, синдром Стівенса-Джонсона), місцевий набряк тканин (нагадує кропив’янку), кон’юнктивіт, рідкісні випадки зниження тиску, пов’язані з порушеннями кровообігу, підвищення частоти серцевих скорочень понад 100 ударів/хв (тахікардія) та підвищення частоти дихання (тахіпноея) через тяжкі реакції гіперчутливості (аналогічні анафілактичним реакціям), гіпертензія, підйом сегмента ST, міалгія, а також тимчасове підвищення рівнів окремих показників функції печінки (трансамінази).
Тому захист сечових шляхів у пацієнтів із порушеннями імунної системи за допомогою месни слід проводити після ретельної оцінки співвідношення ризику та ефективності та виключно під медичним контролем.
Повідомлялося про реакції гіперчутливості на месну після її застосування як уропротектора. До них належать:

• Шкірні реакції, що характеризуються такими симптомами, як місцева або загальна кропив’янка або інші форми еритеми, свербіж, печіння, ангіоедема та/або приливи.
• Крім того, повідомлялися про тяжкі випадки утворення пухирів та виразок шкіри та реакції на слизових оболонках. Деякі реакції відповідали синдрому Стівенса-Джонсона, токсичній епідермальній некролізі або еритемі мультиформній ексудативній.
• Інші реакції нагадували діагноз фіксованої еритеми, спричиненої ліками. Також повідомлялося про фотодистрибуцію висипу. У деяких випадках шкірні реакції супроводжувалися одним або кількома додатковими симптомами:
• Лихоманка
• Серцево-судинні симптоми (гіпотензія, у деяких випадках описана як стійка до рідин, тахікардія, електрокардіографічні ознаки, сумісні з периміокардитом, див. розділ ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ)

Інструкція з використання

• Ознаки, сумісні з гострою нирковою недостатністю
• Респіраторні симптоми (гіпоксія, дихальні розлади, бронхоспазм, тахіпное, кашель, виділення мокротиння з кров’ю — див. розділ НЕБАЖАНО ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ)
• Протромбіновий час (PT) та частковий тромбопластиновий час (PTT) подовжені, лабораторні показники, що вказують на дисеміновану внутрішньосудинну коагуляцію (DIC)
• Гематологічні порушення (лейкопенія, еозинофілія, лімфопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія — див. розділ НЕБАЖАНО ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ)
• Підвищення рівня печінкових ферментів
• Нудота, блювота
• Біль у кінцівках, артралгія, міалгія, нездужання
• Стоматит
• Кон’юнктивіт

Деякі реакції проявлялися у вигляді анафілаксії. Також повідомлялося про лихоманку, що супроводжується, наприклад, гіпотензією, але без шкірних проявів. Повідомлялися про тяжкі, а також менш тяжкі реакції при застосуванні месни в режимах лікування тяжких системних аутоімунних захворювань та пухлин. У більшості випадків реакції виникали під час або після першого курсу лікування або через декілька тижнів після початку експозиції на месну. У інших випадках перша реакція спостерігалася лише через декілька місяців після початку експозиції. У багатьох випадках симптоми з’являлися в день експозиції, причому при наступних експозиціях інтервали між ними мали тенденцію до скорочення. У деяких пацієнтів тяжкість проявів та/або їх вираженість, здавалося, залежали від дози, що вводилася. Повідомлялося про повторне виникнення реакцій, у деяких випадках — з більшою тяжкістю, при повторних експозиціях. Проте в деяких випадках при повторному застосуванні реакція не повторювалася. У деяких пацієнтів з анамнезом реакції спостерігалися позитивні результати з затриманою відповіддю при шкірному тесті. Проте негативна затримана реакція не виключає гіперчутливості до месни. У деяких пацієнтів спостерігали позитивну реакцію з негайною відповіддю при шкірному тесті незалежно від попередньої експозиції на месну або анамнезу реакцій гіперчутливості; це може бути пов’язано з концентрацією розчину месни, що використовується для тесту. Лікар, який призначає ліки, повинен:

• усвідомлювати можливість таких реакцій, той факт, що вони можуть погіршуватися при повторній експозиції, і що в деяких випадках вони можуть загрожувати життю;
• розуміти, що реакції гіперчутливості до месни можуть нагадувати клінічну картину сепсису, а у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями можуть імітувати загострення основного захворювання.

Тіолові сполуки
Месна — це тіолова сполука, тобто органічна сполука, що містить сульфгідрильну групу (SH). Тіолові сполуки мають певну подібність у профілі побічних реакцій, включаючи здатність викликати тяжкі шкірні реакції. Прикладами лікарських засобів, що є тіоловими сполуками, є аміфостин, пеніциламін та каптоприл. Невідомо, чи пацієнти, у яких виникли побічні реакції на такі ліки, мають підвищений ризик розвитку подібних реакцій при застосуванні іншої тіолової сполуки. У будь-якому разі, при оцінці можливості застосування іншої тіолової сполуки у таких пацієнтів слід враховувати можливість підвищеного ризику.

Вагітність та годування груддю
Перед застосуванням будь-якого лікарського засобу проконсультуйте лікаря або фармацевта.
Оскільки Уромітексан застосовується як уропротектор під час цитостатичної терапії
оксазафосфоринами, його застосування під час вагітності та годування груддю підпорядковується тим самим критеріям, що й застосування цитостатиків.
Fill_Uromitexan_giu13

Інструкція

Вагітність:
Немає достатньої кількості даних щодо застосування Уромітексану під час вагітності. Дослідження на тваринах не виявили ембріотоксичних чи тератогенних ефектів Уромітексану. Оскільки дослідження репродуктивної токсичності на тваринах не завжди можуть передбачити реакцію у людини, цей лікарський засіб слід призначати під час вагітності тільки у разі крайньої необхідності.
Грудне вигодовування:
Невідомо, чи можуть месна чи димесна виділятися з материнським молоком. Оскільки багато лікарських засобів виділяються з молоком, а також з урахуванням можливості виникнення побічних реакцій, спричинених Уромітексаном, у новонародженого, необхідно вирішити, чи припиняти грудне вигодовування чи прийом лікарського засобу, виходячи зі стану матері.
Лікар повинен ретельно оцінити потенційні ризики та користь для кожної конкретної пацієнтки перед призначенням месни.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Під час керування транспортними засобами та роботи з механізмами слід дотримуватися обережності через можливість виникнення побічних ефектів (наприклад, синкопе, запаморочення, сонливість, головний біль, запаморочення, нечітке зору), які можуть порушити здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами. Рішення щодо керування транспортними засобами чи роботи з механізмами має прийматися індивідуально.
Важлива інформація щодо деяких допоміжних речовин:
Вміст натрію
Уромітексан, розчин для ін’єкцій для внутрішньовенного застосування, містить приблизно 59 мг натрію на 400 мг месни.
ДОЗА, СПОСІБ ТА ТЕРМІН ЗАСТОСУВАННЯ
Якщо лікар не призначив інакше, Уромітексан зазвичай вводять внутрішньовенно у дозі, що становить 20% від дози оксазафосфоринів, у момент часу 0 (час введення оксазафосфоринів), а потім через 4 та 8 годин.
Приклад:
Час 8.00 12.00 16.00
Доза оксазафосфоринів 40 мг/кг - -
Доза Уромітексану 8 мг/кг 8 мг/кг 8 мг/кг
Досвід лікування дітей показує, що в окремих випадках було б доцільніше вводити Уромітексан з меншими інтервалами (наприклад, кожні 3 години) [загальна доза Уромітексану = 60% від дози оксазафосфоринів].
При цитостатичній терапії високими дозами оксазафосфоринів (наприклад, перед трансплантацією кісткового мозку) загальну дозу Уромітексану можна збільшити з 120 до 160% від дози оксазафосфоринів.
Після введення 20% Уромітексану (відповідно до загальної дози оксазафосфоринів) у момент часу 0, решту дози слід вводити протягом 24 годин у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії. Як альтернативу можна застосовувати періодичні болюсні ін’єкції: у дорослих — 3 × 40% (у моменти часу 0, 4 та 8 годин) або 4 × 40% (у моменти часу 0, 3, 6 та 9 годин).
У дітей, з огляду на більш часте сечовипускання, болюсні ін’єкції слід завжди вводити з інтервалом у 3 години (наприклад, 20% у моменти часу 0, 1, 3, 6, 9 та 12 годин). Як альтернативу болюсній ін’єкції можна застосовувати короткі інфузії тривалістю 15 хвилин.
При безперервній інфузії іфосфаміду (Holoxan) краще вводити Уромітексан у момент часу 0 після попередньої болюсної ін’єкції (початок інфузії, час 0), а потім продовжувати інфузію у дозі до 100% від дози іфосфаміду, забезпечуючи уропротекторну дію протягом 6–12 годин після завершення інфузії іфосфаміду.
Fill_Uromitexan_giu13

Інструкція з використання

Приклад застосування Уромітексану під час інфузії іфосфаміду тривалістю 24 години:

Лікарські засоби для парентерального застосування перед введенням необхідно візуально перевірити на наявність частинок у суспензії або зміни кольору.
Якщо розчин змінив колір, мутний або містить видимі частинки, його не слід використовувати.
Несумісність:
Месна є несумісною in vitro з цисплатином, карбоплатином та нітрозою сечовини та реагує з акролеїном.
Змішування месни з епірубіцином призводить до інактивації епірубіцину і повинно уникатися.
ПЕРЕДОЗУВАННЯ
Специфічний антидот для Уромітексану не відомий.
Через можливі анафілактоїдні реакції слід забезпечити наявність лікарських засобів невідкладної допомоги.
У дослідженнях толерантності, проведених на здорових добровольцях із застосуванням високих доз месни внутрішньовенно та перорально, при одноразових дозах 60–70 мг/кг були виявлені такі явища, як нудота, блювота, коліки, діарея, головний біль, болі в суглобах, зниження артеріального тиску, тахікардія, шкірні реакції, депресія, підвищена роздратливість, втому, слабкість, припливи, брадикардія, парестезія, лихоманка та бронхоспазм.
У пацієнтів, які лікувалися оксафосфоринами та яким внутрішньовенно вводили добові дози месни ≥ 80 мг/кг, було відзначено значно вищий рівень нудоти, блювоти та діареї порівняно з пацієнтами, яким вводили нижчі дози або лише гідратаційну терапію.
У разі випадкового прийому надмірної дози лікарського засобу негайно повідомте лікаря та зверніться до найближчої лікарні.
ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ
Як і всі лікарські засоби, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча не всі пацієнти їх відчувають.
Реакції гіперчутливості після прийому Уромітексану повідомлялися частіше у пацієнтів з порушеннями імунної системи, ніж у пацієнтів із пухлинами.
Повідомлялося про деякі випадки органоспецифічної гіперчутливості (гіперергічні реакції), такі як зниження кількості тромбоцитів (тромбоцитопенія), шкірні та слизові реакції різного ступеня поширення та тяжкості (свербіж, еритема, почервоніння, утворення пухирів, синдром Лайєля, синдром Стівенса-Джонсона), місцевий набряк тканин (набряк кропив’янки), кон’юнктивіт, рідкісні випадки зниження тиску, пов’язані з порушеннями кровообігу, підвищення частоти серцевих скорочень понад 100 ударів/хв (тахікардія) та збільшення частоти дихання (тахіпноея) через тяжкі реакції гіперчутливості (анафілактоїдні реакції), гіпертензія, підвищення сегмента ST, міалгія, а також тимчасове підвищення рівнів окремих показників функції печінки (трансамінази). Повідомлялося про рідкісні випадки ураження вени у місці ін’єкції.
Fill_Uromitexan_giu13

Інструкція

Під час лікування важко чітко відрізнити ці побічні ефекти від тих, що викликані
оксазафосфоринами як такими або одночасним застосуванням інших лікарських засобів.
У ході клінічних досліджень або у спонтанних повідомленнях часто повідомлялося про побічні ефекти,
такі як нудота, блювота, метеоризм, діарея, запор, коліки (біль у животі), анорексія, грипозні симптоми,
лихоманка, озноб, приливи, кашель, фарингіт, запаморочення, сонливість, головний біль, біль у спині,
артралгія. Також часто повідомляються інші побічні ефекти, такі як лейкопенія, гранулоцитопенія,
анемія, алопеція та пневмонія, які не можна розумно пов’язувати з введенням
Уромітексану і повинні вважатися побічними реакціями, обумовленими одночасним
застосуванням цитотоксичних лікарських засобів.
Клінічні дослідження, проведені у пацієнтів віком понад 65 років, не виявили специфічних побічних реакцій
для цієї вікової групи.
Небажані ефекти: поширеність
Частота небажаних ефектів ґрунтується на наступній шкалі: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥
1/100 - <1/10), нечасто (≥ 1/1.000 - <1/100), рідко (≥ 1/10.000 - <1/1.000), дуже рідко (<1/10.000),
невідомо (частота не може бути визначена на основі наявних даних)

Fill_Uromitexan_giu13

Інструкція з використання

Fill_Uromitexan_giu13

Інструкція з використання

Заповнити_Уромітексан_червень13

Фармакологічна інструкція

Час початку дії
У цих дослідженнях у деяких суб’єктів події виникли під час першого контакту з месною, а в інших — після другого або третього контакту. Загалом повний спектр симптомів у суб’єкта розвивається протягом декількох годин.

Досвід при повторному контакті
У деяких суб’єктів після початкових подій не спостерігалося подальших реакцій, тоді як у інших відбувалося загострення реакцій після повторення введення.

Реакції у місці інфузії
У деяких суб’єктів, у яких спостерігалися місцеві шкірні реакції у місці інфузії, наступний контакт з месною призводив до шкірних подій в інших ділянках тіла.

Шкірні/слизові реакції
Після введення месни повідомлялися про шкірні та слизові реакції. Такі реакції включають висип, свербіж, приливи, подразнення слизових оболонок, плевральний біль і кон’юнктивіт. У приблизно чверті суб’єктів із подіями спостерігалися шкірні і/або слизові реакції разом із іншими побічними симптомами, зокрема задишкування, лихоманку, головний біль, шлунково-кишкові симптоми, сонливість, нездужання, міалгію та симптоми, подібні до грипу.

Шлунково-кишкові реакції
До шлунково-кишкових реакцій, що повідомлялися у здорових суб’єктів після введення месни, належать нудота, блювота, діарея, болі в животі/коліки, біль/печіння в епігастрії, запори та метеоризм.

Вплив in vivo на кількість лейкоцитів
У дослідженнях фармакокінетики на здорових добровольцях введення одноразових доз месни часто супроводжувалося швидким (протягом 24 годин) і в деяких випадках значним зниженням кількості лейкоцитів, яке, як правило, зворотне і відновлюється протягом тижня після введення. Недостатньо даних для характеристики динаміки кількості лейкоцитів при багаторазовому введенні протягом декількох днів.

Вплив in vivo на рівень фосфору в сироватці
У дослідженнях фармакокінетики на здорових добровольцях введення месни протягом одного або більше днів у деяких випадках супроводжувалося помірним тимчасовим підвищенням концентрації фосфору в сироватці крові.
Ці явища слід враховувати при інтерпретації лабораторних результатів.

Дотримання інструкцій, наведених у цій інструкції, зменшує ризик виникнення побічних ефектів.
Якщо будь-який із побічних ефектів посилюється або якщо ви помітили появу будь-якого побічного ефекту, не вказаного в цій інструкції, повідомте лікареві або фармацевту.

ТЕРМІН ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ
Термін придатності: див. дату, зазначену на упаковці.
Увага: не використовуйте лікарський засіб після дати, зазначеної на ампулах та упаковці.
Зазначена дата закінчення терміну придатності стосується продукту з непошкодженою упаковкою, який зберігався відповідно до інструкції.
Fill_Uromitexan_giu13

Інструкція з використання

Зберігати при температурі не вище 30 °C
ЗБЕРІГАТИ В МІСЦІ, НЕДОСТУПНОМУ ДЛЯ ДІТЕЙ, У МІСЦІ, ДЕ ЇМ НЕ ВИДНО.
Лікарські засоби не повинні потрапляти у стічні води або побутові відходи. Запитайте у фармацевта,
як утилізувати ліки, якими ви більше не користуєтеся. Це допоможе захистити навколишнє середовище.
СКЛАД
Один флакон 4 мл містить:
Діюча речовина:
Месна: 400 мг;
Допоміжні речовини:
натрію едетат, вода для ін’єкційних засобів.
ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА ТА ВМІСТ
Розчин для ін’єкцій для внутрішньовенного застосування.
Картонна упаковка, що містить 15 флаконів по 4 мл.
ВЛАСНИК ПОЗВОЛЕННЯ НА ВИСУВАННЯ НА ПОТРІБНИЙ РИНКОВИЙ РИНК
Baxter S.p.A. – Piazzale dell’Industria, 20 - 00144 Roma
ВИРОБНИК
Baxter Oncology GmbH - Halle - Німеччина
ПЕРЕГЛЯД ІНСТРУКЦІЇ ЗАПРОПОНОВАНИЙ АГЕНТСТВОМ З ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ІТАЛІЇ:
Червень 2013
Fill_Uromitexan_giu13