Трафлеш

КОРОТКІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПРОДУКТУ

1. НАЗВА ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ

Трафлеш 50 мг ородисперсна таблетка

2. ЯКІСНИЙ ТА КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД

Кожна таблетка містить 50 мг тромадолу гідрохлориду.
Допоміжні речовини з відомою дією:
аспартам та глюкоза.
Повний перелік допоміжних речовин див. в розділі 6.1.

3. ЛІКАРСЬКА ФОРМА

Ородисперсна таблетка.
Кругла біла таблетка з двома увігнутими сторонами, з гравіюванням «T» на одному боці та «50» на іншому, із характерним ароматом м’яти.

4. КЛІНІЧНА ІНФОРМАЦІЯ

4.1. Терапевтичні показання
Лікування помірного до тяжкого болю
4.2 Дозування та спосіб застосування
Дозування
Доза має бути адаптована до інтенсивності болю та індивідуальної чутливості пацієнта. Зазвичай слід вибирати найменшу ефективну дозу.
Дорослі та підлітки старше 12 років
Перорально:
Гострий біль:
Початкова доза 50 – 100 мг залежно від інтенсивності болю. Цю дозу можна повторювати кожні чотири години, але не частіше. Тривалість лікування має визначатися терапевтичною необхідністю. Не слід перевищувати загальну добову дозу 400 мг, за винятком особливих клінічних умов.
Біль, пов’язаний з хронічними станами:
Початкова доза 50 мг, яку потім коригують залежно від інтенсивності болю. Після цього, за необхідності, можна приймати дозу 50–100 мг кожні 6 годин. Рекомендовані дози слід розглядати як орієнтир. Пацієнти завжди повинні отримувати найменшу дозу, що забезпечує ефективний контроль болю. Не слід перевищувати загальну добову дозу 400 мг, за винятком особливих клінічних умов. Необхідність тривалого лікування слід регулярно переглядати, оскільки повідомлялися випадки залежності та симптомів абстиненції (див. розділ 4.4. Особливі застереження та заходи безпеки).
Педіатрична популяція:
Трафлеш не слід застосовувати дітям молодше 12 років, оскільки безпека та ефективність не встановлені.
Літні пацієнти:
Зазвичай не потрібно коригувати дозу у пацієнтів до 75 років за відсутності клінічно вираженої печінкової або ниркової недостатності. У літніх пацієнтів старше 75 років виведення препарату може бути повільнішим. Тому, за необхідності, інтервал між прийомами слід збільшувати залежно від потреб пацієнта.
Ниркова недостатність/діаліз та порушення функції печінки:
У пацієнтів із нирковою та/або печінковою недостатністю виведення тримадолу уповільнюється. У цих пацієнтів слід уважно оцінювати необхідність збільшення інтервалів між прийомами з урахуванням потреб пацієнта.
У пацієнтів із тяжкою нирковою або печінковою недостатністю застосування Трафлеш 50 мг ородисперсних таблеток слід уникати.
Оскільки тримадол дуже повільно виводиться під час гемодіалізу або гемофільтрації, зазвичай не потрібно додаткове введення після діалізу для підтримки знеболення.
Спосіб застосування
Таблетку слід швидко розчинити в роті, проковтнути, а потім прополоскати рот склянкою води. Альтернативно, таблетку можна розчинити у півсклянці води, перемішати та швидко випити.
4.3 Протипоказання
Гіперчутливість до діючої речовини тримадолу або до будь-якого з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
Препарат не слід застосовувати пацієнтам із гострим отруєнням або передозуванням алкоголем, снодійними засобами, анальгетиками, що діють на центральну нервову систему, опіоїдами або психотропними ліками.
Як і інші опіоїдні анальгетики, тримадол не слід застосовувати пацієнтам, які отримують інгібітори моноаміноксидази або менше ніж через дві тижні після припинення такого лікування. Тримадол не слід застосовувати одночасно з налбуфіном, бупренорфіном та пентазоцином (див. розділ 4.5, Взаємодія з іншими ліками та інші форми взаємодії).
Протипоказаний пацієнтам із неконтрольованою епілепсією.
Якщо необхідне тривале лікування, тримадол не слід застосовувати під час годування грудьми.
Трафлеш не слід застосовувати дітям молодше 12 років.
4.4. Особливі застереження та заходи безпеки
Ризик, пов’язаний із одночасним застосуванням седативних ліків, таких як бензодіазепіни або пов’язані з ними препарати:
Одночасне застосування Трафлеш та седативних ліків, таких як бензодіазепіни або пов’язані з ними препарати, може призвести до седації, депресії дихання, коми та смерті. Через ці ризики одночасне призначення таких седативних ліків має бути обмежене пацієнтам, для яких немає альтернативних варіантів лікування. Якщо вирішено призначити Трафлеш одночасно з седативними ліками, слід використовувати найменшу ефективну дозу, а тривалість лікування має бути максимально короткою.
Пацієнтів слід уважно спостерігати на наявність ознак та симптомів депресії дихання та седації. У цьому контексті рекомендується інформувати пацієнтів та осіб, які про них доглядають (де це застосовно), про необхідність уваги до цих симптомів (див. розділ 4.5).
Ризик толерантності, залежності та симптомів абстиненції:
У терапевтичних дозах Трафлеш може викликати симптоми абстиненції. Повідомлялися рідкісні випадки залежності та зловживання. У будь-якому разі, у пацієнтів із схильністю до зловживання ліками або залежності, Трафлеш слід застосовувати лише короткими курсами та під тісним медичним контролем.
Може розвинутися толерантність та психічна та фізична залежність, особливо після тривалого лікування.
У терапевтичних дозах симптоми абстиненції спостерігалися з частотою 1 випадок на 8000 пацієнтів. Випадки залежності та зловживання спостерігалися ще рідше. Враховуючи цей потенційний ефект, клінічну необхідність тривалого анальгезуючого лікування слід регулярно оцінювати. У пацієнтів із схильністю до зловживання ліками або залежності лікування має проводитися короткими курсами та під тісним медичним контролем.
Трафлеш не підходить як замінник для пацієнтів із залежністю від опіоїдів, оскільки не антагонізує симптоми абстиненції від морфіну, навіть попри те, що є опіоїдним агоністом. Якщо пацієнтові більше не потрібне лікування тримадолом, може бути доцільним поступове зниження дози, щоб запобігти симптомам абстиненції.
Серотоніновий синдром
Серотоніновий синдром — стан, потенційно смертельний — повідомлявся у пацієнтів, які отримували тримадол у поєднанні з іншими серотонергічними засобами або тримадол у монотерапії (див. розділи 4.5, 4.8 та 4.9).
Якщо клінічно виправдано одночасне лікування іншими серотонергічними засобами, рекомендується уважне спостереження за пацієнтом, особливо на початку лікування та під час збільшення дози.
До симптомів серотонінового синдрому можуть належати зміни психічного стану, нестабільність автономної нервової системи, невром’язові порушення та/або шлунково-кишкові симптоми.
Якщо підозрюється серотоніновий синдром, слід розглянути можливість зниження дози або припинення лікування залежно від тяжкості симптомів. Зазвичай швидке поліпшення спостерігається після припинення серотонергічних препаратів.
Метаболізм CYP2D6:
Тримадол метаболізується печінковим ферментом CYP2D6. Якщо пацієнт має дефіцит цього ферменту або повністю його позбавлений, він може не отримати достатнього анальгетичного ефекту. За оцінками, до 7 % європейської популяції може мати такий дефіцит.
Однак, якщо пацієнт є ультрашвидким метаболізатором, існує ризик розвитку побічних ефектів токсичності опіоїдів навіть при звичайних дозах.
Загальні симптоми токсичності опіоїдів включають сплутаність свідомості, сонливість, поверхневе дихання, звужені зіниці, нудоту, блювоту, запори та відсутність апетиту. У тяжких випадках це може включати симптоми циркуляторної та дихальної депресії, що можуть загрожувати життю та дуже рідко бути летальними. Оцінки поширеності ультрашвидких метаболізаторів у різних популяціях наведені нижче:
Популяція Поширення %
Африканська/етіопська 29 %
Афроамериканська від 3,4 % до 6,5 %
Азіатська від 1,2 % до 2 %
Європейська від 3,6 % до 6,5 %
Грецька 6,0 %
Угорська 1,9 %
Північноєвропейська від 1 % до 2 %
Порушення дихання, пов’язані зі сном
Опіоїди можуть викликати порушення дихання, пов’язані зі сном, зокрема центральну апнею під час сну (Central Sleep Apnea, CSA) та гіпоксемію, пов’язану зі сном. Застосування опіоїдів збільшує ризик CSA у дозозалежному режимі. У пацієнтів із CSA слід розглянути можливість зниження загальної дози опіоїдів.
Надниркова недостатність
Аналгетики-опіоїди іноді можуть викликати оборотну надниркову недостатність, що вимагає моніторингу та замісної терапії глюкокортикоїдами. Симптоми гострої або хронічної надниркової недостатності можуть включати, наприклад, сильний біль у животі, нудоту та блювоту, низький артеріальний тиск, сильну втому, знижений апетит та втрату ваги.
Педіатрична популяція
Постопераційне застосування у дітей
У науковій літературі є повідомлення про те, що застосування тримадолу у дітей після операції з приводу тонзилектомії та/або аденотомії через обструктивну апнею під час сну призвело до рідких, але небезпечних для життя побічних явищ. При застосуванні тримадолу дітям для полегшення післяопераційного болю слід дотримуватися особливої обережності, а також уважно моніторити симптоми токсичності опіоїдів, включаючи депресію дихання.
Діти з порушенням функції дихання
Застосування тримадолу не рекомендується у дітей із порушенням функції дихання, зокрема при нейром’язових захворюваннях, тяжких серцевих або дихальних захворюваннях, інфекціях верхніх дихальних шляхів або легень, множинних травмах або складних хірургічних втручаннях. Ці фактори можуть погіршувати симптоми токсичності опіоїдів.
Під час лікування тримадолом слід уникати вживання алкоголю та одночасного застосування карбамазепіну.
Застереження:
Трафлеш слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із ураженням голови, підвищеним внутрішньочерепним тиском, тяжкою печінковою або нирковою недостатністю, зниженим рівнем свідомості, а також у пацієнтів із схильністю до судом або у стані шоку.
Повідомлялися випадки судом при терапевтичних дозах тримадолу, і ризик може зростати при застосуванні доз, що перевищують загальну добову дозу. Пацієнтів із історією епілепсії або схильністю до судом слід лікувати тримадолом лише у випадках абсолютної необхідності. Ризик судом може збільшуватися у пацієнтів, які одночасно приймають тримадол та ліки, що можуть знижувати поріг судомної активності (див. розділ 4.5, Взаємодія з іншими ліками та інші форми взаємодії).
Малоймовірно, що застосування Трафлеш у рекомендованих дозах спричинить клінічно значущу депресію дихання. Проте слід застосовувати з обережністю Трафлеш у пацієнтів із депресією дихання або надмірною бронхіальною секрецією, а також у пацієнтів, які одночасно приймають ліки, що пригнічують центральну нервову систему.
Інформація щодо допоміжних речовин
Допоміжна речовина аспартам містить джерело фенілаланіну, що потенційно небезпечне для осіб із фенілкетонурією — рідкісного генетичного захворювання, при якому фенілаланін накопичується, оскільки організм не може його правильно вивести.
Ароматизатор «м’ята» містить мальтодекстрин (глюкозу). Пацієнти з непереносимістю цукрів не повинні приймати цей препарат.
4.5 Взаємодія з іншими ліками та інші форми взаємодії
Препарат не може застосовуватися одночасно з іншими ліками у таких випадках:
Життю пацієнтів загрожувало під час застосування інгібіторів моноаміноксидази менше ніж за 14 днів до введення опіоїду петидину через взаємодію на рівні центральної нервової системи, що регулює дихання та кровообіг (ризик серотонінового синдрому — див. нижче). Не можна виключити можливість подібних взаємодій між інгібіторами моноаміноксидази (включаючи селективні інгібітори МАО А та В та лінезолід) та тримадолом.
Комбінацію змішаних агоністів/антагоністів (наприклад, бупренорфін, налбуфін, пентазоцин) з тримадолом слід уникати, оскільки теоретично можливе послаблення анальгетичної дії чистого агоніста та виникнення абстинентного синдрому.
Седативні ліки, такі як бензодіазепіни або пов’язані з ними препарати:
Одночасне застосування опіоїдів з седативними ліками, такими як бензодіазепіни або пов’язані з ними препарати, збільшує ризик седації, депресії дихання, коми та смерті через додатковий пригнічувальний ефект на ЦНС. Дозу та тривалість комбінованого лікування слід обмежити (див. розділ 4.4).
Терапевтичне застосування тримадолу в асоціації з серотонергічними препаратами, такими як селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), інгібітори зворотного захоплення серотоніну-норадреналіну (ІЗЗСН), інгібітори МАО (див. розділ 4.3), трициклічні антидепресанти та міртазапін, може призвести до серотонінового синдрому — стану, потенційно смертельного (див. розділи 4.4 та 4.8).
Одночасне застосування Трафлеш з іншими ліками, що діють на центральному рівні (включаючи інші опіоїдні похідні, бензодіазепіни, барбітурати, інші транквілізатори, снодійні засоби, седативні антидепресанти, седативні антигістамінні, нейролептики, засоби, що знижують артеріальний тиск на центральному рівні, баклофен та алкоголі), може посилювати пригнічувальний ефект на центральну нервову систему, включаючи депресію дихання.
Застосування Трафлеш у поєднанні з карбамазепіном призводить до значного зниження концентрації тримадолу в сироватці крові, що може призвести до зниження анальгетичної дії та скорочення тривалості ефекту.
Тримадол може викликати судоми та посилювати дію селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), інгібіторів зворотного захоплення серотоніну-норадреналіну (ІЗЗСН), трициклічних антидепресантів (ТЦА), антипсихотиків та інших ліків (наприклад, бупропіон, міртазапін, тетрагідроканнабінол), що знижують судомний поріг (див. розділ 4.4 Особливі застереження та заходи безпеки та розділ 5.2 Фармакокінетичні властивості).
Окремі випадки взаємодії між тримадолом та кумариновими антикоагулянтами, що призводять до підвищення МНР (міжнародного нормалізованого відношення), повідомлялися, тому слід дотримуватися особливої обережності при початку лікування тримадолом у пацієнтів, які отримують антикоагулянти.
У обмеженій кількості клінічних досліджень прийом про- або постопераційно протиблювотного агента 5-HT_, ондансетрону, збільшував потребу в тримадолі у пацієнтів із післяопераційним болем.
4.6 Фертильність, вагітність та годування грудьми
Вагітність
Недостатньо даних щодо людини щодо тератогенного ефекту тримадолу при застосуванні в першому триместрі вагітності. Дослідження на тваринах не показали тератогенного ефекту, але при високих дозах спостерігалася фетотоксичність через материну токсичність (див. розділ 5.3 Попередні клінічні дані щодо безпеки).
Тримадол проникає через плаценту, як і інші опіоїдні анальгетики, тому хронічне застосування тримадолу в третьому триместрі може спричинити абстинентний синдром у новонародженого. На кінці вагітності високі дози, навіть короткочасно, можуть призвести до депресії дихання у новонародженого. Трафлеш не слід застосовувати під час вагітності, оскільки недостатньо даних щодо безпеки застосування тримадолу під час вагітності.
Годування грудьми
Приблизно 0,1 % дози тримадолу, прийнятої матір’ю, виділяється з материнським молоком.
У періоді післяпологової реабілітації при добовій дозі матері перорально до 400 мг це відповідає середній кількості тримадолу, що потрапляє до новонароджених, яких годують грудьми, у розмірі 3 % дози, скоригованої за вагою матері. Тому тримадол не слід застосовувати під час годування грудьми або, альтернативно, слід припинити годування грудьми під час лікування тримадолом. Припинення годування грудьми загалом не є необхідним після однократного прийому тримадолу.
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Трафлеш може викликати сонливість, що може посилюватися при одночасному вживанні алкоголю та інших ліків, що пригнічують центральну нервову систему. Пацієнтам слід попередити, що не можна керувати транспортними засобами або працювати з механізмами у разі виникнення сонливості.
4.8 Побічні ефекти
Наведена нижче таблиця містить можливі побічні реакції, упорядковані за класами органів та частотою.
Частота:
Дуже часто (  1/10), часто (  1/100, <1/10), нечасто (  1/1.000, <1/100), рідко (  1/10.000, <1/1.000), дуже рідко (<1/10.000), невідомо (частота не може бути визначена на підставі наявних даних).

Після застосування Трамадолу можуть виникнути різноманітні побічні ефекти з боку психіки, які індивідуально варіюють за інтенсивністю та характером (залежно від особистості та тривалості лікування). Ці ефекти включають зміни настрою (зазвичай ейфорія, іноді дисфорія), зміни активності (зазвичай пригнічення, іноді підвищення) та порушення когнітивних і сенсорних функцій (наприклад, порушення здатності приймати рішення, розлади сприйняття), галюцинації, сплутаність свідомості, порушення сну та кошмари.

Тривале застосування Трафлеш може призвести до залежності (див. розділ 4.4). Симптоми абстинентного синдрому, подібні до тих, що виникають після припинення інших опіоїдних засобів, можуть включати: збудження, тривожність, нервозність, безсоння, гіперкінезію, тремор та шлунково-кишкові симптоми.

Дуже рідко спостерігалися епілептичні судоми, які виникали після застосування високих доз трамадолу або одночасного застосування лікарських засобів, що можуть знижувати судомний поріг або самі спричинювати судоми головного мозку (наприклад, антидепресанти або антипсихотичні засоби, див. розділ 4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії).

Також повідомлялося про погіршення астми, хоча причинно-наслідковий зв’язок не встановлений. Спостерігалася депресія дихання. Депресія дихання може виникати, якщо рекомендовані дози значно перевищено, або при одночасному застосуванні інших лікарських засобів, що пригнічують ЦНС (див. розділ 4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії).

Повідомлення про підозрювані побічні реакції

Повідомлення про підозрювані побічні реакції після видачі дозволу на лікарський засіб має важливе значення, оскільки дозволяє постійно відстежувати співвідношення користі та ризику від застосування лікарського засобу. Медичним працівникам рекомендується повідомляти про будь-які підозрювані побічні реакції за допомогою посилання: https://www.aifa.gov.it/content/segnalazioni-reazioni-avverse .

4.9 Передозування

Симптоми передозування є типовими для опіоїдних анальгетиків і включають міоз, блювоту, гіпотензію, колапс серцево-судинної системи, седацію та кому, судоми та депресію дихання. Може також виникнути дихальна недостатність. Також повідомлялося про серотоніновий синдром.

Лікування при передозуванні передбачає підтримку прохідності дихальних шляхів та серцево-судинної функції. Судоми можуть контролюватися за допомогою діазепаму. Застосування налоксону може підвищувати ризик судом. Застосування бензодіазепінів (внутрішньовенно) може бути корисним у пацієнтів із судомами.

Трамадол виводиться з сироватки крові гемодіалізом або гемофільтрацією у незначній мірі. Тому лікування гострого передозування Трафлеш за допомогою гемодіалізу або гемофільтрації може бути недостатнім саме по собі.

5. ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

5.1 Фармакодинамічні властивості
Фармакотерапевтична група
Знеболювальні засоби, інші опіоїди. Код АТС: N02AX02.
Механізм дії
Трамадол — центральний знеболювальний засіб. Трамадол є неселективним прямим агоністом
опіоїдних рецепторів μ, δ і κ з більшою активністю щодо рецептора μ. Інші механізми, що можуть
сприяти його знеболювальній дії, включають інгібування нейронального зворотного захоплення
норадреналіну та підвищення вивільнення серотоніну.
Трамадол має протикашльову дію. На відміну від морфіну, трамадол не пригнічує дихання в широкому
діапазоні доз, що використовуються для знеболення. Вплив трамадолу на серцево-судинну систему
є відносно помірним. Потужність трамадолу становить від 1/10 до 1/6 потужності морфіну.
Педіатрична популяція
Ефекти перорального та парентерального введення трамадолу досліджувалися в клінічних дослідженнях,
у яких брали участь понад 2000 дітей віком від новонародженого до 17 років. Показання для
лікування болю, досліджені в цих клінічних дослідженнях, включали біль після хірургічного втручання
(переважно після черевної хірургії), після хірургічного видалення зубів, викликаний переломами,
опіками та травмами, а також інші болісні стани, які можуть вимагати знеболювальної терапії
протягом принаймні 7 днів.
При однократних дозах до 2 мг/кг або багаторазових дозах до 8 мг/кг на добу (до максимально 400 мг
на добу) ефективність трамадолу була вищою, ніж плацебо, та вища або рівна парacetамолу, налбуфіну,
петидину або низьких доз морфіну. Проведені дослідження підтвердили ефективність трамадолу.
Профіль безпеки трамадолу виявився подібним у дорослих та дітей віком старше 1 року (див. розділ 4.2).

5.2 Фармакокінетичні властивості
Всмоктування
Після перорального застосування трамадол майже повністю всмоктується. Середня абсолютна
біодоступність становить приблизно 70 % після однократного прийому та збільшується
приблизно до 90 % у стані рівноваги (steady-state).
Після однократного перорального застосування 100 мг гідрохлориду трамадолу здоровим волонтерам
концентрації в плазмі визначаються через 15–45 хвилин, середнє значення C_max становить 280–308
нг/мл, а T_max — 1,6–2 години.
Результати спеціального порівняльного дослідження оро-дисперсних таблеток та капсул з
негайним вивільненням показали, що однократне застосування Traflash 50 мг здоровим волонтерам
забезпечує середнє значення AUC 1102 ± 357 нг·год/мл, середнє C_max 141 ± 39 нг/мл та середнє
T_max 1,5 години. Це свідчить про біоеквівалентність щодо капсул 50 мг з негайним вивільненням
(AUC 1008 ± 285 нг·год/мл, C_max 139 ± 37 нг/мл, T_max 1,5 години).

Розподіл
Зв'язування трамадолу з плазмовими білками становить приблизно 20 % і не залежить від
концентрації препарату в плазмі в межах терапевтичного діапазону.
Трамадол проникає через гематоенцефалічний бар'єр та плацентарний бар'єр. У грудному молоці
виявлені слідові кількості трамадолу та його метаболіту — О-деметилтрамадолу (відповідно 0,1 %
та 0,02 % від прийнятої дози).
Трамадол має високу тканинну спорідненість і об'єм розподілу становить 3–4 л/кг.

Біотрансформація
Трамадол метаболізується за участю цитохрому P450, ізоферменту CYP2D6. Він піддається
біотрансформації до різних метаболітів, переважно шляхом N- та O-деметилювання.
О-деметилтрамадол, ймовірно, є найбільш фармакологічно активним метаболітом, оскільки
його знеболювальна дія була продемонстрована у гризунів. О-деметилтрамадол у 2–4 рази
активніший, ніж сам трамадол.
Оскільки у людини виявляється більша кількість незміненого трамадолу у відходах, ніж у тварин,
ймовірно, що внесок цього метаболіту в знеболювальний ефект у людей менший, ніж у тварин.
У людини концентрація цього метаболіту в плазмі становить приблизно 25 % від концентрації
незміненого трамадолу.
Інгібування одного або обох ізоферментів P450 — CYP3A4 та CYP2D6, які беруть участь у
метаболізмі трамадолу, може впливати на концентрацію трамадолу або його активного метаболіту
в плазмі. Клінічні наслідки таких взаємодій невідомі.

Виведення
У здорових волонтерів період напіввиведення (t_1/2) становить приблизно 6 ± 1,5 години.
Для О-деметилтрамадолу період напіввиведення (t_1/2, 6 волонтерів) — 7,9 години (діапазон 5,4–9,6 години).
Після введення міченого ¹⁴C трамадолу людині приблизно 90 % препарату виводиться нирками,
а решта 10 % — із калом.
Фармакокінетичні дані трамадолу свідчать про незначний вплив віку волонтерів до 75 років.
У волонтерів старше 75 років період напіввиведення (t_1/2) після перорального застосування
становив 7,0 ± 1,6 години.
Оскільки трамадол виводиться як метаболічним, так і нирковим шляхом, період напіввиведення (t_1/2)
може збільшуватися при печінковій або нирковій недостатності. Проте збільшення t_1/2 є
відносно незначним, якщо хоча б один із цих органів функціонує нормально. У пацієнтів із
цирозом печінки період напіввиведення становив 13,3 ± 4,9 години; у пацієнтів із нирковою
недостатністю (кліренс креатиніну ≤ 5 мл/хв) — 11,0 ± 3,2 години.

Лінійність/нелінійність
У межах терапевтичного діапазону фармакокінетика трамадолу є лінійною.
Зв'язок між ФК/ФД залежить від дози, але варіює в широкому діапазоні. Концентрація в сироватці
крові 100–300 нг/мл, як правило, є ефективною.

Педіатрична популяція
Після перорального застосування однократної та багаторазових доз суб'єктам віком від 1 року
до 16 років фармакокінетика трамадолу та О-деметилтрамадолу загалом була подібною до такої
у дорослих при корекції дози за масою тіла, хоча у дітей молодше 8 років спостерігалася більша
міжіндивідуальна варіабельність.
Фармакокінетику трамадолу та О-деметилтрамадолу досліджували у дітей молодше 1 року,
але вона не була повністю вивчена. Дані досліджень, що включають цю вікову групу, свідчать,
що частота утворення О-деметилтрамадолу за участю CYP2D6 поступово зростає у новонароджених,
і прийнятно дорослий рівень активності CYP2D6 досягається приблизно до 1 року життя.
Крім того, незрілі системи глюкуронідування та незріла функція нирок можуть призводити
до повільного виведення та накопичення О-деметилтрамадолу у дітей молодше 1 року.

5.3 Передклінічні дані щодо безпеки
У дослідженнях токсичності при однократному та багаторазовому застосуванні (у гризунів та собак)
для виявлення токсичності на печінку необхідне було експонування трамадолом, що перевищує
у 10 разів експозицію у людини.
Симптоми токсичності трамадолу є типовими для опіоїдів і включають збудження, атаксію, блювоту,
тремор, задиху та судоми.
Експозиція трамадолом (> порівняно з людиною) у дослідженнях протягом усього життєвого циклу
у гризунів не виявила ознак канцерогенності, а комплекс тестів на мутагенність in vitro та in vivo
дав негативний результат.
Дослідження на тваринах (щур та кролик: доза трамадолу була в сім разів вищою, ніж у людини)
не виявили тератогенного ефекту. У тестах спостерігалися незначні ембріотоксичні ефекти
(уповільнення окостеніння). Не було виявлено жодного впливу на фертильність або розвиток потомства.

6. ФАРМАЦЕВТИЧНА ІНФОРМАЦІЯ

6.1 Перелік допоміжних речовин
Етилцелюлоза, коповідон, діоксид кремнію, манітол (Е421), кросповідон, аспартам (Е951), ароматизатор із м’яти, магнію стеарат.
6.2 Несумісність
Не застосовується.
6.3 Термін придатності
3 роки.
6.4 Особливі заходи щодо зберігання
Зберігати у первинній упаковці.
6.5 Вид і вміст упаковки
Таблетки у блістері, що складається з двох шарів:

• комплекс поліамід/алюміній/полівінілхлорид
• фольга алюмінієва.

Упаковки: 10, 20, 28, 30, 40, 50, 56, 60 та 100 таблеток.
Можливо, що не всі упаковки доступні в продажу.
6.6 Особливі заходи щодо утилізації
Жодних особливих інструкцій немає.

7. ВЛАСНИК ДОЗВОЛИ НА ВВЕДЕННЯ В ОБІГ

Viatis Healthcare Limited
Damastown Industrial Park,
Mulhuddart, Dublin 15,
Дублін, Ірландія

8. НОМЕР ДОЗВОЛУ НА ВИПУСК У ОБІГ

10 таблеток НРЛ № 036672018
20 таблеток НРЛ № 036672020
28 таблеток НРЛ № 036672032
30 таблеток НРЛ № 036672044
40 таблеток НРЛ № 036672057
50 таблеток НРЛ № 036672069
56 таблеток НРЛ № 036672071
60 таблеток НРЛ № 036672083
100 таблеток НРЛ № 036672095

9. ДАТА ПЕРШОГО НАДАННЯ ДОЗВОЛУ

Липень 2005 р.

10. ДАТА ОНОВЛЕННЯ ТЕКСТУ