Сосефлюсс 12 500 ОД/0,5 мл розчин для ін’єкцій підшкірно
Гепарин кальцієвий
СКЛАД
Сосефлюсс 12 500 ОД/0,5 мл
Кожна попередньо наповнена шприц-ручка містить:
Діюча речовина: Гепарин кальцієвий (очищений від ЕДТА) 12 500 ОД
Допоміжна речовина: Вода для ін’єкційних засобів
ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА ТА ВМІСТ
Розчин для ін’єкцій підшкірного застосування.
Пачка з 10 попередньо наповнених шприц-ручок по 0,5 мл, що відповідає 12 500 ОД/шприц-ручка
ФАРМАКОТЕРАПЕВТИЧНА КАТЕГОРІЯ
Антитромботик
ВЛАСНИК ПОЗВОЛЕННЯ НА ВИПУСК У ОБІГ
So.Se.PHARM S.r.l. – Via dei Castelli Romani, 22 – 00040 Помеція (RM)
ВИРОБНИК ТА ОСТАННІЙ КОНТРОЛЬ
Special Product’s Line S.p.A. - Via Campobello, 15 – 00040 Помеція (RM)
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ
Профілактика та лікування венозних і артеріальних тромбоемболічних захворювань.
ПРОТИПОКАЗАННЯ
Підвищена чутливість до гепарину або інших речовин, близьких за хімічною будовою.
Кровотечі (окрім початкової фази коагулопатій споживання).
Період терапевтичної дії антибітамінів К.
Тяжка гіпертензія.
Кровоточиві ураження: пептична виразка, ретинопатія, гемороїдна хвороба, недавні травми, особливо ураження
Центральної нервової системи, загроза викидня.
Гепарин натрію або кальцію не повинен застосовуватися у пацієнтів:

з встановленою підвищеною чутливістю до препарату або будь-яких допоміжних речовин;
з тяжкою тромбоцитопенією;
у яких не можуть проводитися відповідні тести коагуляції, такі як час згортання цільної крові та активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ). Це протипоказання стосується гепарину натрію або кальцію в дозах антикоагулянтів; загалом немає необхідності контролювати параметри згортання у пацієнтів, які отримують гепарин у низьких профілактичних дозах (менше або дорівнює 0,2 мл тричі на добу для гепарину кальцієвого або 15 000 ОД на добу для гепарину натрію);
з неконтрольованою кровотечею: якщо вона пов’язана з внутрішньосудинним дисемінованим згортанням (DIC), застосування гепарину має оцінюватися в конкретному клінічному контексті;
місцева анестезія при планових хірургічних втручаннях протипоказана пацієнтам, які отримують гепарин у антикоагулянтних дозах;
геморагічні інсульті;
при наявності органічних уражень із високим ризиком кровотечі застосування гепарину має оцінюватися в

конкретному клінічному контексті з урахуванням співвідношення ризику та користі в окремому випадку.
ЗАСОБИ ОБЕРЕЖНОСТІ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ
Враховуючи природу препарату, ризик кровотечі завжди слід враховувати у пацієнтів, які отримують
гепарин, враховуючи, що ускладнення найчастіше виникає через передозування або наявність
предрасполагаючих факторів (див. протипоказання). Особливо уважно слід стежити за лікуванням літніх людей, осіб з алергією, з порушенням функції печінки або нирок, пацієнтів з постійним катетером.
У пацієнтів із анамнезом алергічних реакцій рекомендується перевірити реакцію організму,
ввівши тестову дозу 1000 ОД гепарину.
Ця рекомендація також рекомендована пацієнтам з гострим інфарктом міокарда, які отримують Сосефлюсс та ацетилсаліцилову кислоту.
Сосефлюсс слід застосовувати з обережністю під час вагітності, особливо в останньому триместрі та
відразу після пологів (не виявлено впливу на дитину, оскільки препарат не проникає через плацентарний бар’єр і не виділяється з материнським молоком). Його застосування протипоказане при загрозі викидня.
Перед застосуванням Сосефлюсс разом з іншими ліками, розчиненими в одному розчині для інфузії, слід перевірити їх сумісність (див. попередження).
При лікуванні гепарином у антикоагулянтних дозах слід уникати внутрішньом’язового введення ліків.
У пацієнтів, які отримують спінальну або епідуральну анестезію, епідуральну аналгезію або пункцію поперекового відділу хребта, профілактика низькими дозами нерозщепленого гепарину може дуже рідко супроводжуватися спинальними або епідуральними гематомами, що можуть призвести до тривалої або постійної паралічі. Ризик зростає при використанні постійних епідуральних катетерів для безперервної інфузії, при одночасному застосуванні ліків, що впливають на гемостаз, таких як нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), інгібітори агрегації тромбоцитів або антикоагулянти, при травмах або повторних пункціях хребта, наявності основного порушення гемостазу та похилого віку. Наявність одного або кількох із цих факторів ризику повинна уважно оцінюватися перед проведенням такого виду анестезії/аналгезії під час профілактики нерозщепленими гепаринами.
Зазвичай введення спінального катетера має бути виконане не раніше ніж через 8–12 годин після останнього введення нерозщепленого гепарину (зазвичай кальцієвого) у низьких профілактичних дозах. Наступні дози не слід вводити раніше ніж через 2–4 години після введення або видалення катетера, або ще більше затримувати або не вводити, якщо під час початкового розміщення голки спінальної або епідуральної голки виявлено кров’яний вміст.
Видалення постійного епідурального катетера слід проводити якомога далі (приблизно 8–12 годин) від останньої профілактичної дози гепарину, введеної під час анестезії.
Якщо вирішено вводити нерозщеплений гепарин до або після перидуральної або спінальної анестезії, слід докладати особливої уваги та регулярно проводити моніторинг на наявність ознак і симптомів неврологічних порушень, таких як: біль у поперековому відділі, сенсорні та моторні дефіцити (оніміння та слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції сечового міхура або кишечника. Медичний персонал повинен бути проінструктований щодо виявлення цих ознак і симптомів. Пацієнтам слід пояснити, що вони повинні негайно повідомляти лікарів або медичний персонал, якщо виникнуть будь-які з цих симптомів.
Якщо підозрюються ознаки або симптоми епідуральної або спінальної гематоми, необхідно негайно поставити діагноз і розпочати лікування, яке включає декомпресію спинного мозку.
ВЗАЄМОДІЇ
Описано резистентність до дії гепарину під час інфузії нітрогліцерину в відділенні коронарної інтенсивної терапії (зниження дії на тести згортання крові приблизно на 50%). Сумісне застосування гепарину та ліків, що впливають на агрегацію тромбоцитів (особливо ацетилсаліцилової кислоти та тиклопідину), та на згортання крові, слід проводити лише з великою обережністю, оскільки вони взаємно посилюють протиагрегантну та антикоагулянтну дію.
Оральні антикоагулянти
Гепарин натрію або кальцію в антикоагулянтних дозах може незначно подовжувати протромбіновий час (збільшення ІЧТ приблизно на 0,5).
Цей аспект слід враховувати при оцінці цього параметра, особливо під час переходу з гепаринової терапії на оральну антикоагулянтну терапію. Рекомендується особлива клініко-лабораторна обережність (регулярна оцінка ПЧ та АЧТЧ) при сумісному застосуванні нерозщепленого гепарину в антикоагулянтних дозах з цими препаратами.
Антиагреганти тромбоцитів
Такі препарати, як ацетилсаліцилова кислота, декстран, фенілбутазон, ібупрофен, індометацин, дипіридамол, гідроксихлорохін або інші ліки, що впливають на агрегацію тромбоцитів (що є основним гемостатичним захистом у пацієнтів, які отримують гепарин), можуть спричинити кровотечу та повинні застосовуватися з великою обережністю у пацієнтів, які отримують гепарин натрію або кальцію, особливо в антикоагулянтних дозах.
Інші взаємодії
Дигіталіс, тетрацикліни, нікотин, глюкокортикостероїди, пеніциліни, фенотіазини, антигістамінні засоби можуть частково знижувати антикоагулянтну дію гепарину.
СПЕЦІАЛЬНІ ПОПЕРЕДЖЕННЯ
Суміші гепарину кальцієвого з розчинами інших ліків можуть призводити до утворення осаду та втрати активності.
Гепарин не слід вводити в тих самих інфузійних флаконах, що містять антибіотики, такі як пеніцилін,
тетрациклін, еритроміцин; психотропні речовини, такі як хлордіазепоксид або хлорпромазин; або жирові емульсії.
Кровотечі
Можуть виникати в будь-якій ділянці організму у пацієнтів, які отримують гепарин натрію та кальцію. Незрозуміле зниження гематокриту, падіння артеріального тиску або будь-які інші ознаки чи симптоми, які не можна пояснити іншими причинами, повинні викликати підозру на геморагічну подію. Гепарин натрію або кальцію слід застосовувати з особливою обережністю при захворюваннях, пов’язаних із ризиком кровотечі.
До деяких із таких станів належать:

серцево-судинні: субакутний бактеріальний ендокардит, тяжка гіпертензія, яка не контролюється антигіпертензивною терапією;
гематологічні: стани, пов’язані з підвищеною схильністю до кровотечі, такі як гемофільні синдроми або дефіцит факторів згортання, тромбоцитопенія, тромбоцитопатії та деякі геморагічні васкулярні пурпури (наприклад, хвороба Ренду-Осера);
шлунково-кишкові: пептична виразка, езофагіти або ерозивні гастрити, активна фаза запальної хвороби кишечника, інші гастроентерологічні захворювання із ризиком кровотечі, постійне дренування шлунка або тонкого кишечника;
хірургічні: під час та відразу після: а) пункції хребта або спінальної анестезії б) великі хірургічні втручання на мозку, хребті або оці;
інші: захворювання печінки з порушенням показників згортання крові та/або варикозними венами стравоходу або гастропатією при портальній гіпертензії із високим ризиком кровотечі, загроза викидня.

Тести згортання крові
При застосуванні гепарину натрію або кальцію в антикоагулянтних дозах їх дозування слід коригувати
на підставі регулярних тестів згортання крові.
Якщо показники згортання крові перевищують терапевтичний інтервал або виникають кровотечі, дозу
слід зменшити або, за необхідності, припинити застосування гепарину. (див. дозування).
Через короткочасну дію гепарину натрію, показники згортання крові повертаються до норми протягом
кількох годин; для гепарину кальцію можуть знадобитися довші терміни.
Тромбоцитопенія, спричинена гепарином
Тромбоцитопенія — добре відома ускладнення терапії гепарином натрію або кальцію і може виникати через 4–10 днів після початку лікування, але також і раніше, якщо була попередня тромбоцитопенія, спричинена гепарином. У 10–20% пацієнтів може виникати легка тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів понад 100 000/мм³), яка може залишатися стабільною або зникати, навіть якщо застосування гепарину продовжується.
У деяких випадках (у 0,3–3% випадків) може розвинутися більш тяжка форма (тромбоцитопенія, спричинена гепарином, II типу), імуномедійована, що характеризується утворенням антитіл до комплексу гепарин–тромбоцитарний фактор 4. У цих пацієнтів можуть розвинутися нові тромби, пов’язані з тромбоцитопенією, внаслідок незворотної агрегації тромбоцитів, спричиненої гепарином, так звана «синдром білого тромбу». Цей процес може призвести до серйозних тромбоемболічних ускладнень, таких як шкірна некроза, гангрена кінцівок, що в деяких випадках може вимагати ампутації, інфаркт міокарда, легенева емболія, інсульт і навіть смерть. Тому застосування гепарину натрію або кальцію слід припинити не тільки при розвитку тромбоцитопенії, але й у разі розвитку нової тромбози або погіршення попередньої. Продовження антикоагулянтної терапії після припинення застосування гепарину слід проводити за допомогою альтернативного антикоагулянта. Небезпечним є застосування низькомолекулярних гепаринів у цих випадках через можливість перехресної реакції, а також негайне введення оральної антикоагулянтної терапії (описані випадки погіршення тромбозу).
Тому будь-яку тромбоцитопенію будь-якої природи слід уважно моніторити. Якщо кількість тромбоцитів падає нижче 100 000/мм³ або виникає рецидивуюча тромбоза, гепарин натрію або кальцію слід припинити.
Кількість тромбоцитів слід визначати до початку лікування та потім двічі на тиждень протягом першого місяця при тривалому застосуванні.
Знижена чутливість до гепарину:
знижена чутливість до гепарину натрію або кальцію може спостерігатися при лихоманці, тромбозі, тромбофлебіті, інфекціях із схильністю до тромбозу, запальних станах, іноді при гострому інфаркті міокарда, раку, дефіциті антитромбіну III та у пацієнтів після операції.
ДОЗА, СПОСІБ ТА ТЕРМІН ЗАСТОСУВАННЯ
Дозування
Згідно з лікарським призначенням.
Спосіб використання попередньо наповненої шприц-ручки.
Зніміть захисний чохол з голки.
Проведіть ін’єкцію.
Техніка ін’єкції.
Ін’єкція, використовуючи шприц на 1 мл з поділками, повинна вводитися в підшкірну клітковину,
переважно в сідниці або в ділянку гребеня клубової кістки, як праворуч, так і ліворуч. Голку слід вводити
повністю, перпендикулярно, а не дотично, в товщину шкірної складки, утвореної великим і вказівним пальцями оператора. Складку слід утримувати протягом усього часу ін’єкції. Після закінчення ін’єкції не терти, а здійснити помірний тиск на місце введення.
Не проводьте ін’єкцію, якщо введення голки спричинило сильний біль, що свідчить про ураження судини.
У цьому випадку вийміть голку та виконайте ін’єкцію з іншого боку.
При застосуванні гепарину натрію або кальцію в антикоагулянтних дозах їх дозування слід визначати
на підставі регулярних тестів згортання крові. Якщо показники згортання крові перевищують терапевтичний інтервал або виникають кровотечі, дозу слід зменшити або, за необхідності, припинити застосування гепарину. (див. спеціальні попередження та заходи обережності).
Антаґоністична дія протаміну
Протамін використовується для швидкого нейтралізування дії гепарину у разі значної кровотечі.
Потрібна кількість залежить від рівня гепарину в крові та часу, що минув після ін’єкції.
Протамін слід вводити повільно внутрішньовенно; 50 мг протаміну нейтралізують 5 000 ОД гепарину. Доза протаміну, необхідна для нейтралізації болюсної дози гепарину, зменшується пропорційно часу, що минув після введення болюсу (відразу після болюсу — 100% дози, через 1 годину — 50%, через 2 години — 25%).
Доза протаміну, необхідна при безперервній інфузії гепарину, дорівнює кількості, необхідній для нейтралізації ОД гепарину, введених за останні 4 години.
ПЕРЕДОЗУВАННЯ
У разі передозування може виникнути геморагічна подія. Якщо це відбувається протягом 6 годин після останньої ін’єкції Сосефлюсс, слід ввести внутрішньовенно 3 мл 1% розчину сульфату протаміну (відповідає 30 мг). Оскільки це нейтралізує лише циркулюючий гепарин, а не той, що залишився на місці ін’єкції, слід повторити внутрішньовенне введення 2 мл між 8-ю та 12-ю годиною.
Якщо геморагічна подія виникає після 6-ї години після ін’єкції Сосефлюсс, достатньо ввести внутрішньовенно 2 мл 1% розчину сульфату протаміну (відповідає 20 мг).
Див. розділ «Антаґоністична дія протаміну»
ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ
Кровотеча
Кровотеча — основне ускладнення, яке може виникнути під час лікування гепарином натрію або
кальцієвим, особливо в антикоагулянтних дозах. Часи згортання крові, що перевищують терапевтичний інтервал, або незначні кровотечі під час терапії, як правило, можна усунути шляхом зменшення дози або, за необхідності, тимчасового припинення застосування препарату. Кровотеча: шлунково-кишкова або сечова кровотеча під час антикоагулянтної терапії може вказувати на наявність прихованого ураження. Кровотеча може виникати в будь-якій ділянці організму, але деякі специфічні геморагічні ускладнення можуть бути важко виявити:
а) надниркова кровотеча, що призводить до гострої недостатності надниркових залоз, описана під час антикоагулянтної терапії. Тому лікування слід припинити, якщо у пацієнта з’являються ознаки та симптоми гострої недостатності надниркових залоз;
б) яєчникова кровотеча (жовте тіло) виникла у жінок репродуктивного віку, які довго або короткотривало отримували антикоагулянтну терапію;
в) ретроперитонеальні кровотечі.
У разі будь-якої незначної кровотечі лікування гепарином слід припинити, а при значній кровотечі залишковий гепарин у крові слід нейтралізувати шляхом введення протаміну (див. передозування).
Місцеві реакції
Місцеве подразнення, еритема, незначний біль, гематома або виразки можуть виникнути після підшкірного введення гепарину. Ці ускладнення значно частіше виникають після внутрішньом’язового введення, тому цей спосіб застосування слід уникати, навіть іноді.
Гіперчутливість
Найчастішими проявами є загальні алергічні реакції з ознобом, гарячкою, кропив’янкою та, рідше, легким нападом астми, сльозотечею, нудотою та блювотою, шоком.
Тромбоцитопенія
Повідомлялися випадки тромбоцитопенії у пацієнтів, які отримували гепарин натрію або кальцієвий (див. спеціальні попередження). Хоча вона може бути незначною та клінічно несуттєвою, іноді супроводжується серйозними тромботичними та/або емболічними ускладненнями.
Після тривалого застосування високих доз виникали випадки остеопорозу.
Рідко також повідомлялися: шкірна некроза, пригнічення синтезу альдостерону, тимчасове затримане облисіння, пріапізм, відскокова гіперліпідемія після припинення терапії.
Також повідомлялися рідкісні випадки підвищення трансаміназ.
Дотримання інструкцій, вказаних у листку-вкладиші, зменшує ризик побічних ефектів.
Важливо повідомляти лікаря або фармацевта про виникнення будь-яких побічних ефектів, навіть якщо вони не описані в листку-вкладиші.
ЗБЕРІГАТИ ЛІКАРСТВО ПОЗА ДОСЯГАЕМІСТЮ ДІТЕЙ.
ТЕРМІН ДІЇ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ:
Термін дії: див. дату, вказану на упаковці.
Термін придатності діє для продукту в непошкодженій упаковці та при правильних умовах зберігання.
УВАГА: не використовувати препарат після закінчення терміну придатності, вказаного на упаковці.
Перегляд листка-вкладиша Міністерством охорони здоров’я
Червень 2007