Інструкція: інформація для пацієнта

Рагекс

1 г порошок і розчинник для розчину для ін'єкцій для внутрішньом'язового застосування
Цефтріаксон
Лікарський засіб-дженерик
Уважно прочитайте цю інструкцію, перш ніж розпочати застосування цього лікарського засобу, оскільки вона містить важливу інформацію для вас.

Зберігайте цю інструкцію. Можливо, вам знадобиться ще раз її прочитати.
Якщо у вас виникнуть будь-які запитання, зверніться до лікаря або фармацевта.
Цей лікарський засіб призначено виключно для вас. Не передавайте його іншим особам, навіть якщо симптоми їхнього захворювання схожі на ваші, оскільки це може бути небезпечно.
Якщо виникнуть будь-які побічні ефекти, включаючи ті, що не вказані в цій інструкції, повідомте про це лікаря або фармацевта. Див. розділ 4.

Зміст цієї інструкції:

Що таке Рагекс і для чого він застосовується
Що вам потрібно знати, перш ніж застосовувати Рагекс
Як застосовувати Рагекс
Можливі побічні ефекти
Як зберігати Рагекс
Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке Рагекс і для чого його застосовують

Рагекс містить діючу речовину цефтриаксон, яка належить до групи лікарських засобів, що називаються загальнодіючими бета-лактамними антибіотиками, що діють шляхом блокування специфічних бактеріальних ферментів (PBP), відповідальних за ріст бактеріальної клітинної стінки.
Рагекс призначається переважно та спеціфічно для лікування тяжких бактеріальних інфекцій, які точно відомо або підозрюються як викликані «важкими» грамнегативними мікроорганізмами або змішаною флорою з наявністю грамнегативних бактерій, стійких до найпоширеніших антибіотиків.
Зокрема, цей лікарський засіб застосовується для лікування зазначених інфекцій у пацієнтів, які перебувають у стані сильного виснаження та ослаблення і/або мають знижені імунні захисні функції організму.
Крім того, препарат використовується для профілактики післяопераційних інфекцій.
Зверніться до лікаря, якщо не відчуваєте поліпшення або якщо стан погіршується.

2. Що Ви повинні знати перед застосуванням Рагекс

Не використовуйте Рагекс

Якщо Ви маєте алергію на цефтриаксон, антибіотики бета-лактами (пеніциліни), цефалоспорини (антибіотики, подібні до цефтриаксону) або на будь-який інший компонент цього лікарського засобу (перелічені в розділі 6).
Якщо у Вас була раптова або серйозна алергічна реакція на пеніцилін або подібні антибіотики (наприклад, цефалоспорини, монобактами та карбапенеми). Можливі симптоми включають раптове набрякання горла або обличчя, що може ускладнити дихання або ковтання, раптове набрякання рук, ніг та щиколоток, болі в грудях та серйозну швидко прогресуючу висипку. У пацієнтів, які мають підвищену чутливість до пеніциліну, існує ризик перехресних алергічних реакцій на Рагекс.
Якщо Ви вагітні або у разі дітей у найранньому віці. У цих випадках цей лікарський засіб слід застосовувати лише за реальної необхідності та під безпосереднім контролем лікаря. Новонароджених з гіпербілірубінемією (підвищений рівень білірубіну в крові), тобто з жовтяницею (жовте забарвлення шкіри), та недоношених дітей не слід лікувати цефтриаксоном. У цих пацієнтів може розвинутися білірубінова енцефалопатія (порушення роботи мозку), оскільки вільний білірубін у крові відкладається в мозку, порушуючи нервову провідність.
Якщо Ви отримуєте лікування кальцієм, через ризик утворення осаду кальцієво-цефтриаксону у новонароджених доношених (див. розділи «Попередження та застереження», «Можливі побічні ефекти» та «Інші лікарські засоби та Рагекс»).

Цефтриаксон також протипоказаний:

недоношеним новонародженим до віку 41 тижня (тижні вагітності + тижні життя);
новонародженим доношеним (до 28 днів життя):
- з жовтяницею або гіпоальбумінемією (зниження рівня альбуміну — важливого білка крові) або ацидозом (підвищення кислотності крові), оскільки ці станів можуть порушувати метаболізм білірубіну;
- якщо їм може знадобитися (або передбачається необхідність) внутрішньовенне лікування кальцієм або інфузії, що містять кальцій, через ризик утворення осаду цефтриаксону з кальцієм (див. розділи «Попередження та застереження», «Можливі побічні ефекти» та «Інші лікарські засоби та Рагекс»).

Повідомте лікареві, фармацевту або медсестрі перед тим, як Вам введуть Рагекс, якщо:

Ви маєте або мали раніше будь-яку комбінацію таких симптомів: висипка, почервоніння шкіри, утворення пухирів на губах, очах та у роті, відшарування шкіри, високу температуру, симптоми, подібні до грипу, підвищення рівня печінкових ферментів у крові, підвищення кількості певного типу білих кров’яних клітин (еозинофілія) та збільшення лімфатичних вузлів (ознаки серйозних шкірних реакцій, див. також розділ 4 «Можливі побічні ефекти»).

Попередження та застереження
Зверніться до лікаря або фармацевта перед застосуванням Рагексу.
Описані випадки летальних реакцій із утворенням осаду кальцієво-цефтриаксону в легенях та нирках у недоношених новонароджених та новонароджених доношених віком до 1 місяця. Принаймні у одного з них цефтриаксон та кальцій були введені в різний час та через різні внутрішньовенні лінії. У наявних наукових даних немає підтверджених повідомлень про утворення осаду у судинах у пацієнтів, крім новонароджених, які отримували цефтриаксон та розчини, що містять кальцій, або інші препарати з кальцієм. Новонароджені мають підвищений ризик утворення осаду кальцієво-цефтриаксону порівняно з іншими віковими групами.
Цефтриаксон ні в якому разі не слід змішувати або одночасно вводити з розчинами, що містять кальцій, внутрішньовенно, навіть якщо використовуються різні інфузійні лінії або різні місця введення, у пацієнтів будь-якого віку. Проте у пацієнтів старше 28 днів цефтриаксон та розчини, що містять кальцій, можуть вводитися послідовно один за одним, за умови використання різних інфузійних ліній або повної заміни або ретельного промивання інфузійних ліній фізіологічним розчином між інфузіями, щоб уникнути утворення осаду.
У пацієнтів, яким потрібна безперервна інфузія розчинів для повної парентеральної харчової підтримки (TPN, харчування через вену), що містять кальцій, медичні працівники можуть розглянути можливість використання альтернативних антибактеріальних засобів, які не мають такого ризику утворення осаду. Якщо застосування цефтриаксону вважається необхідним у пацієнтів, яким потрібне постійне харчування, розчини TPN та цефтриаксон можуть вводитися одночасно, за умови використання різних інфузійних ліній та різних місць введення. Альтернативно можна призупинити інфузію розчину TPN на час введення цефтриаксону, дотримуючись умови ретельного промивання інфузійних ліній між введеннями (див. розділи «Не приймайте Рагекс», «Можливі побічні ефекти»).
Перед початком терапії Рагексом слід ретельно перевірити, чи не було в минулому випадків гіперчутливості до цефалоспоринів, пеніцилінів або інших ліків.
Лікарський засіб слід застосовувати з обережністю при алергії на пеніцилін, оскільки описані випадки перехресної гіперчутливості між пеніцилінами та цефалоспоринами. Через незрілість органічних функцій недоношеним дітям не слід призначати дози Рагексу, що перевищують 50 мг/кг/добу.
Як і при застосуванні інших антибіотиків, тривале використання може сприяти розвитку стійких бактерій, а при суперінфекціях слід застосовувати найбільш відповідні заходи.
Гострі реакції гіперчутливості можуть вимагати застосування адреналіну та інших невідкладних заходів. Препарати, що містять лідокаїн, не слід вводити внутрішньовенно та при алергії на цей місцевий анестетик.
Якщо виявлені ознаки інфекції, слід виділити збудника та обрати відповідну терапію на основі тестів чутливості.
Аналізи зразків, отриманих до початку терапії, слід провести для визначення чутливості збудника до цефтриаксону. Проте терапію Рагексом можна розпочати до отримання результатів цих аналізів; лікування слід, за необхідності, відкоригувати згідно з результатами аналізів. Перед застосуванням Рагексу в комбінації з іншими антибіотиками слід уважно переглянути інструкції до інших препаратів, щоб ознайомитися з можливими протипоказаннями, попередженнями, застереженнями та побічними ефектами.
Функцію нирок слід ретельно контролювати.
Повідомлялися випадки псевдомембранозних колітів (серйозне запалення стінки кишечника) після застосування цефалоспоринів (або інших антибіотиків, що діють на багато бактерій); цей діагноз слід враховувати у пацієнтів, у яких після застосування антибіотиків розвинулася діарея.
Рагекс виводиться приблизно на 56% з сечею та решта 44% — з жовчю у мікробіологічно активній формі. У калі препарат переважно присутній у неактивній формі. При зниженій функції нирок виведення препарату збільшується через жовчовивідні шляхи та кал. Оскільки в таких випадках період напіввиведення збільшується лише незначно, у більшості випадків немає необхідності знижувати дозу Рагексу, за умови нормальної функції печінки.
Лише при важкій нирковій недостатності підтримувальну дозу кожні 24 години слід зменшити до половини звичайної дози.
Як і інші цефалоспорини, цефтриаксон може частково перешкоджати зв’язуванню білірубіну з альбуміном плазми. Цефалоспорини третього покоління, як і інші бета-лактами, можуть сприяти розвитку мікробної стійкості, особливо у відношенні до умовно-патогенних організмів, зокрема Enterobacteriaceae та Pseudomonas, у імунодефіцитних пацієнтів (зі зниженою функцією імунної системи), а також, ймовірно, при комбінованому застосуванні кількох бета-лактамів.
Як і при будь-якій антибіотикотерапії, при тривалому лікуванні слід регулярно проводити контроль загального аналізу крові (кількість та співвідношення різних компонентів крові).
Украй рідко у пацієнтів, яким призначалися високі дози, ультразвукове дослідження жовчного міхура виявило зміни, що інтерпретуються як ущільнення жовчі. Цей стан швидко зникає після припинення або завершення терапії. Навіть якщо ці знахідки супроводжуються симптомами, рекомендується лише консервативне лікування.
Повідомлялися випадки позитивних тестів Кумбса (іноді хибних) під час лікування цефалоспоринами.
Діти
Безпека та ефективність Рагексу у новонароджених, немовлят та дітей підтверджена для доз, описаних у розділі «Як застосовувати Рагекс». Клінічні дослідження показали, що цефтриаксон, як і деякі інші цефалоспорини, може вивільняти білірубін з альбуміну в крові.
Рагекс не слід застосовувати у новонароджених (особливо недоношених), які мають ризик розвитку білірубінової енцефалопатії (порушення роботи мозку).
Інші лікарські засоби та Рагекс
Повідомте лікареві або фармацевту, якщо Ви приймаєте, нещодавно приймали або можливо прийматимете інші лікарські засоби.
Рагекс не слід додавати до розчинів, що містять кальцій, таких як розчини Гартмана та Рінгера.
Одночасне застосування високих доз Рагексу з діуретиками високої активності (наприклад, фуросемідом, що використовується при високому тиску та серцевій недостатності) у високих дозах досі не виявило порушень функції нирок. Немає даних, що Рагекс підвищує нефротоксичність аміноглікозидів (тип антибіотиків). Виведення Рагексу не змінюється пробенецидом (використовується для зниження рівня сечової кислоти в крові).
У експериментальних умовах доведено синергізм дії (подібні дії, що посилюються) між Рагексом та аміноглікозидами щодо багатьох грамнегативних мікроорганізмів (тип бактерій). Підсилення дії таких комбінацій, хоча й не завжди передбачуване, слід враховувати при лікуванні серйозних інфекцій, стійких до інших методів лікування, спричинених організмами, такими як Pseudomonas aeruginosa. Через фізичну несумісність ці два препарати слід вводити окремо, відповідно до рекомендованих доз.
Рагекс з їжею, напоями та алкоголем
Вживання алкоголю після застосування Рагексу не викликає ефектів, подібних до дісулфіраму (використовується при лікуванні алкоголізму); цефтриаксон, дійсно, не містить групу N-метилтіотетразолу, відповідальну за можливу непереносимість алкоголю та геморагічні прояви, що виникають при застосуванні інших цефалоспоринів.
Вагітність та годування грудьми
Якщо Ви вагітні, підозрюєте вагітність або плануєте вагітність, або годуєте грудьми, проконсультуйтеся з лікарем або фармацевтом перед застосуванням цього лікарського засобу.
У жінок під час вагітності, годування грудьми та у дітей найраннього віку препарат слід застосовувати лише за реальної необхідності та під безпосереднім контролем лікаря.
Керування транспортними засобами та використання механізмів
Рагекс у деяких випадках може викликати запаморочення, тому здатність керувати транспортними засобами та використовувати механізми може бути порушена.
Рагекс містить натрій. Цей лікарський засіб містить 82,91 мг натрію на ампулу. Це слід враховувати у осіб із зниженою функцією нирок або тих, хто дотримується дієти з низьким вмістом натрію.

3. Як застосовувати Рагекс

Застосовуйте цей лікарський засіб суворо дотримуючись інструкцій лікаря або фармацевта. Якщо у вас виникли сумніви, проконсультуйтеся з лікарем або фармацевтом.
Не слід використовувати розчинники, що містять кальцій (наприклад, розчин Рінгера або розчин Хартмана), для відновлення флаконів цефтріаксону або для подальшого розведення відновлених флаконів для внутрішньовенного введення, оскільки може утворитися осад. Осадження цефтріаксону з кальцієм може відбуватися також тоді, коли цефтріаксон змішується з розчинами, що містять кальцій, у тій самій внутрішньовенній лінії введення.
Тому цефтріаксон і розчини, що містять кальцій, не повинні змішуватися разом або вводитися одночасно (див. розділи «Не застосовуйте Рагекс», «Попередження та застереження», «Можливі побічні ефекти»).

Дозування
Дорослі та діти старше 12 років: рекомендована доза — 1 г Рагексу один раз на добу (кожні 24 години). У важчих випадках або при інфекціях, спричинених мікроорганізмами з помірною чутливістю, доза може досягати 4 г, введених однією дозою.
Літні люди: дозування для дорослих не потребує змін у пацієнтів літнього віку.
Тривалість лікування залежить від перебігу інфекції.
Як і при всіх антибіотикотерапіях, загалом введення Рагексу слід продовжувати мінімум 48–72 години після нормалізації температури або після підтвердження повного ерадикування бактерій.

Профілактика хірургічних інфекцій
Для профілактики післяопераційних інфекцій залежно від типу та ризику забруднення операції вводять 1 г внутрішньом’язово або 1–2 г внутрішньовенно одноразово за годину до операції.

Дозування за особливих умов
Ниркова недостатність: у пацієнтів із кліренсом креатиніну більше 10 мл/хв (тест функції нирок) дозування залишається незмінним. При кліренсі креатиніну менше або дорівнює 10 мл/хв можна вводити до 2 г один раз на добу.
Печінкова недостатність: звичайне дозування.
Поєднана ниркова та печінкова недостатність: слід контролювати концентрацію цефтріаксону в крові.
Недоношені діти: максимальна доза — 50 мг/кг маси тіла один раз на добу.

Спосіб введення
З точки зору мікробіології, лікарський засіб слід використовувати негайно після відновлення (відкриття та підготовки суміші для ін’єкції). Якщо не використовується негайно, умови та термін зберігання до використання — відповідальність користувача. Хімічна та фізична стабільність лікарського засобу після відновлення підтверджена протягом 24 годин при температурі від +2°C до +8°C та 6 годин при зберіганні при температурі нижче 25°C.
Колір розчину може варіювати від блідо-жовтого до бурштинового залежно від концентрації та терміну зберігання; ця властивість не впливає на ефективність або переносимість лікарського засобу.

Розчин для внутрішньом’язового введення
Для введення внутрішньом’язово розчиніть Рагекс i.m. з відповідним розчинником (розчин лідокаїну 1%), об’ємом 2 мл на Рагекс 250 мг та 500 мг і 3,5 мл на Рагекс 1 г: глибоко введіть отриманий свіжоприготовлений розчин у сідничну м’язу, чергуючи сідниці при наступних ін’єкціях.
Розчин лідокаїну не слід вводити внутрішньовенно.

Розчин для внутрішньовенного введення
Для внутрішньовенного введення розчиніть Рагекс відповідним розчинником (вода для ін’єкцій) у кількості 10 мл на 1 г Рагексу та введіть безпосередньо у вену протягом 2–4 хвилин.

Розчин для інфузії
Для внутрішньовенної інфузії розчиніть Рагекс у кількості 2 г у 40 мл інфузійного розчину, що не містить іонів кальцію (фізіологічний розчин, 5% або 10% розчин глюкози, 5% розчин левулози, розчин глюкози з декстраном 6%).
Інфузія повинна тривати не менше 30 хвилин.
Розчини Рагексу не слід змішувати з розчинами інших антибіотиків або з іншими розчинниками, крім зазначених вище, через можливу несумісність.

Застосування у дітей та підлітків
Новонароджені (до 2 тижнів): добова доза — 20–50 мг/кг маси тіла одноразово; через незрілість ферментних систем не слід перевищувати дозу 50 мг/кг — див. розділ «Діти».
Діти (від 3 тижнів до 12 років): добова доза може варіювати від 20 до 80 мг/кг. При внутрішньовенних дозах, що дорівнюють або перевищують 50 мг/кг, рекомендується проводити інфузію тривалістю не менше 30 хвилин.
Для дітей з масою тіла понад 50 кг слід застосовувати дозування для дорослих.

Якщо ви ввели більше Рагексу, ніж потрібно
Досі не зареєстровано випадків гострого отруєння.

Якщо ви припинили лікування Рагексом
Якщо у вас виникли будь-які сумніви щодо застосування цього лікарського засобу, зверніться до лікаря або фармацевта.

4. Можливі побічні ефекти

Як і всі лікарські засоби, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча не всі люди їх відчувають.
Нижче перераховані серйозні побічні ефекти:

Виникнення анафілактичного шоку (алергічна реакція з різким зниженням тиску та серцевою недостатністю) є надзвичайно рідкісним і вимагає негайних протидій, таких як внутрішньовенне введення адреналіну, за яким слідує глюкокортикоїд (кортизон та подібні). Цефтриаксон не повинен змішуватися або застосовуватися одночасно з розчинами або продуктами, що містять кальцій, навіть через різні інфузійні лінії.
Рідко повідомлялися серйозні побічні ефекти, у деяких випадках з летальним наслідком, у недоношених новонароджених та доношених новонароджених (вік <28 днів), яким проводилося лікування цефтриаксоном і кальцієм внутрішньовенно.
У легенях і нирках після смерті спостерігалася преципітація солей кальцієво-цефтриаксону. Високий ризик преципітації у новонароджених зумовлений їх зменшеним об’ємом плазми та більшою напіввиведенням цефтриаксону порівняно з дорослими (див. розділи Не приймайте Рагекс та Застереження та заходи обережності).
Діарея, пов’язана з Clostridium difficile (CDAD), тяжкість якої може варіювати від незначної діареї до летальної коліту (серйозного запалення кишечника) (див. розділ «Застереження та заходи обережності»). Якщо CDAD підозрюється або підтверджується, може знадобитися припинення застосування антибіотиків, що не діють безпосередньо проти C. difficile. Залежно від клінічних показань, мають бути забезпечені належне ведення рідини та електролітів, заміщення білків, антибіотикотерапія C. difficile та хірургічна оцінка (див. розділ «Застереження та заходи обережності»).

Серйозні реакції на шкірі (частота невідома, не може бути визначена на основі наявних даних)
Якщо у вас виникла серйозна реакція на шкірі, негайно повідомте лікаря.
Ознаки можуть включати:

Серйозну шкірну висипку, яка швидко прогресує, з утворенням пухирів або шелушінням шкіри та можливим утворенням пухирів у роті (синдром Стівенса-Джонсона та токсична епідермальна некроліза, також відомі як SJS та TEN).
Будь-яку комбінацію наступних симптомів: поширену шкірну висипку, підвищення температури тіла, підвищення печінкових ферментів, зміни в аналізах крові (еозинофілія), збільшення лімфатичних вузлів та ураження інших органів тіла (реакція на ліки з еозинофілією та системними симптомами, також відома як DRESS або синдром гіперчутливості до ліків).
Реакцію Яріша-Герксгеймера, яка може спричинити лихоманку, озноб, головний біль, біль у м’язах та шкірну висипку, що, як правило, самостійно зникає. Ці симптоми з’являються невдовзі після початку лікування Рагексом для лікування інфекцій, спричинених спірохетами, таких як хвороба Лайма.

Стани, на які слід звернути увагу
Алергічні реакції:
Біль у грудях у контексті алергічних реакцій, що може бути симптомом інфаркту міокарда, спровокованого алергією (синдром Куніса).
Проблеми із жовчним міхуром і/або печінкою (частота невідома, не може бути визначена на основі наявних даних), що можуть спричинити біль, нудоту, блювоту, жовтяницю, свербіж, темне забарвлення сечі та кал кольору глини.
Нижче перераховані побічні ефекти, які, як правило, є незначними та короткотривалими.
Загальні побічні ефекти
Розлади травного тракту (приблизно у 2% випадків): рідкий стілець або діарея, нудота, блювота, стоматит (запалення ротової порожнини) та глосит (запалення язика), рідко — загущення жовчі.
Зміни в крові (приблизно 2%): еозинофілія (підвищення кількості певних білих кров’яних тіл, так званих еозинофілів), лейкопенія (зниження всіх типів білих кров’яних тіл), гранулоцитопенія (зниження лише гранулоцитів — клітин крові), гемолітична анемія (анемія, спричинена руйнуванням червоних кров’яних тіл), тромбоцитопенія (зниження тромбоцитів — клітин крові, відповідальних за згортання).
Шкірні реакції (приблизно 1%): еритема, алергічний дерматит, свербіж, кропив’янка, набряк.
Інші рідкісні побічні ефекти: головний біль, запаморочення, підвищення трансаміназ, олігурія (зниження утворення сечі), підвищення сироваткового креатиніну (тест функції нирок), генітальні мікози (грибкові інфекції), лихоманка, озноб та анафілактичні або анафілактоїдні реакції (серйозні алергічні реакції), наприклад, бронхоспазм (закриття бронхів).
Після застосування цефалоспоринів повідомлялися рідкісні випадки псевдомембранозної ентероколіту та зміни показників згортання крові. Також повідомлялися випадки гемолітичної анемії після лікування цефалоспоринами.
Повідомлялися рідкісні, серйозні та в деяких випадках летальні побічні реакції у недоношених та доношених новонароджених (вік <28 днів), яким застосовували цефтриаксон і кальцій внутрішньовенно.
Після смерті також підтверджували наявність преципітатів цефтриаксону та солей кальцію в легенях і нирках.
Високий ризик преципітації у новонароджених зумовлений їх низьким об’ємом крові та більшою напіввиведенням цефтриаксону порівняно з дорослими (див. Протипоказання, Заходи обережності під час застосування та Доза, спосіб і час введення).
Місцеві побічні ефекти
У рідких випадках після внутрішньовенного введення спостерігали флебітичні реакції; ці реакції можна уникнути повільним введенням препарату (2–4 хвилини).
Внутрішньом’язове введення без розчину лідокаїну є болючим.
У схильних осіб можуть виникати реакції гіперчутливості.
Якщо будь-який із побічних ефектів погіршується або якщо ви помітили виникнення будь-якого побічного ефекту, не зазначеного в цій інструкції, повідомте лікаря або фармацевта.
Додаткові побічні ефекти у дітей
Повідомлялися дуже рідкісні випадки ниркової преципітації, зокрема у дітей старше 3 років, яким застосовували високі добові дози (наприклад, ≥ 80 мг/кг/добу) або сумарні дози понад 10 грамів, а також у дітей із високим рівнем факторів ризику (наприклад, обмеження рідини, постільний режим тощо).
У дітей клінічні дослідження показали різну частоту преципітації солей кальцію-цефтриаксону в жовчному міхурі при внутрішньовенному введенні, у деяких дослідженнях — понад 30%. Здається, що частота нижча при повільній інфузії (20–30 хвилин).
Повідомлення про побічні ефекти
Якщо у вас виникли побічні ефекти, включаючи ті, що не зазначені в цій інструкції, зверніться до лікаря або фармацевта. Ви також можете повідомити про побічні ефекти безпосередньо через національну систему повідомлень за адресою https://www.aifa.gov.it/content/segnalazioni-reazioni-avverse .
Повідомляючи про побічні ефекти, ви можете допомогти забезпечити більше інформації щодо безпеки цього лікарського засобу.

5. Як зберігати Рагекс

Зберігайте цей лікарський засіб у недоступному для дітей місці та в такому, щоб їх не було видно.
Не використовуйте цей лікарський засіб після дати, зазначеної на упаковці після слова «Закінчується». Дата закінчення терміну придатності відноситься до останнього дня зазначеного місяця.
Зазначена дата закінчення терміну придатності стосується продукту, упакованого в непошкоджену тару та правильно збереженого.
Щодо розчину після відновлення дивіться розділ «Як застосовувати Рагекс».
Не викидайте жодні лікарські засоби у стічні води або побутові відходи. Запитайте у фармацевта, як позбутися лікарських засобів, які ви більше не використовуєте. Це допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить Рагекс

Діючою речовиною є цефтриаксон. Один флакон містить цефтриаксон динарій 3,5 H2O 1,193 мг, що відповідає цефтриаксону 1000 мг;
Інший компонент — водний розчин лідокаїну 1%. Одна ампула розчинника містить 3,5 мл водного розчину лідокаїну 1%.

Опис зовнішнього вигляду Рагексу та вміст упаковки
Рагекс "1 г порошок і розчинник для розчину для ін'єкцій для внутрішньом'язового застосування" 1 флакон + 1 ампула розчинника об'ємом 3,5 мл
Власник дозволу на введення в обіг
AGIPS FARMACEUTICI srl – via Amendola, 4 – 16035 Rapallo
Виробник
Laboratorio Farmaceutico C.T. S.r.l. - Via Dante Alighieri, 71 - 18038 Sanremo (IM)