Набусер
1 г таблетки, вкриті плівкою
1 г гранулят для суспензії для перорального застосування
NABUMETONE
СКЛАД
Одна таблетка, вкрита плівкою, містить:
Діюча речовина: набуметон 1000 мг.
Допоміжні речовини: натрію карбоксиметилцелюлоза; натрію лаурилсульфат; магнію стеарат; мікрокристалічна целюлоза; гідроксипропілметилцелюлоза; титану діоксид (Е171); макрогол 400; макрогол 6000.
Один пакетик містить:
Діюча речовина: набуметон 1000 мг.
Допоміжні речовини: гідроксипропілметилцелюлоза; колоїдальний діоксид кремнію; натрію лаурилсульфат; ароматизатор м’ята; сахароза.
ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА ТА ВМІСТ
30 таблеток, вкритих плівкою, по 1 г.
30 пакетиків гранульованого порошку по 1 г для суспензії для перорального застосування.
ТЕРАПЕВТИЧНА КАТЕГОРІЯ
Нестероїдний протизапальний та протиревматичний засіб.
ВЛАСНИК РЕЄСТРАЦІЙНОГО ПОСВІДЧЕННЯ, ВИРОБНИК ТА КОНТРОЛЕР:
Власник реєстраційного посвідчення:
PHARMADAY PHARMACEUTICAL S.R.L. Unipersonale – Via Vistarino, 14F –
27010 Copiano (PV).
Виробник та контролер таблеток:
Industria Farmaceutica Nova Argentia S.p.a. – Via G. Pascoli, 1 –
20064 – Gorgonzola (Milano)
Виробник та контролер пакетиків:
La.Fa.Re. S.r.l. – Via Sac. Benedetto Cozzolino, 77 – Ercolano (NA).
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ
Ревматоїдний артрит, остеоартроз, анкілозуючий спондиліт, підагричний артрит, екстраартикулярний ревматизм.
Периартикулярні захворювання, такі як бурсит, тендиніт, синовіт, теносиновіт, скапуло-плечовий періартрит.
Гострі запальні процеси, включаючи м’язово-скелетні ураження, спортивні травми.
ПРОТИПОКАЗАННЯ
Лікарські засоби, що містять набуметон, протипоказані пацієнтам із відомою гіперчутливістю до набуметону або будь-якого з допоміжних речовин (див. склад). Набуметон не слід застосовувати пацієнтам, у яких після прийому ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП виникли астма, кропив’янка або алергічні реакції. У таких пацієнтів спостерігалися важкі анафілактичні реакції, іноді з летальним наслідком, при застосуванні НПЗП.

Набуметон протипоказаний пацієнтам із тяжким ураженням печінки.
Набуметон протипоказаний пацієнтам із в анамнезі шлунково-кишкове кровотечіння або перфорація, пов’язані з попередньою терапією НПЗП.
Набуметон протипоказаний пацієнтам із в анамнезі пептична виразка / рецидивуюче або активне кровотечіння (два або більше окремих епізодів підтвердженої виразки або кровотечі).
Набуметон протипоказаний у третьому триместрі вагітності та жінкам, які годують грудьми.
Набуметон протипоказаний пацієнтам із тяжкою серцевою недостатністю, а також пацієнтам із геморагією мозку або іншою активною кровотечею.

Засіб також не слід застосовувати дітям. Продукт не слід застосовувати при тяжкій серцевій недостатності.
Продукт не слід застосовувати при наявності значущих гематологічних порушень під час лікування антикоагулянтами, оскільки він синергічно посилює їх дію.
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ
NABUSER слід застосовувати з обережністю та під медичним контролем у пацієнтів із в анамнезі захворювання шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкові кровотечі, пептична виразка), викликані попередньою терапією іншими нестероїдними протизапальними засобами. Оскільки ліки цієї терапевтичної групи іноді спричиняють затримку рідини в організмі, застосування набуметону вимагає обережності у пацієнтів із зачатковою або вже наявною серцевою недостатністю та у пацієнтів із артеріальною гіпертензією. Як і при застосуванні інших НПЗП, можуть іноді виникати порушення зору. У таких випадках необхідно звернутися до лікаря. Застосовувати з обережністю у пацієнтів із ураженням нирок і/або печінки, артеріальною гіпертензією та серцевою недостатністю, під час діуретичної терапії та взагалі у пацієнтів похилого віку, особливо під час тривалого лікування. Слід мати на увазі, що застосування у хворих на астму або схильних до алергії осіб може спричинити напади бронхоспазму, а також шок та інші алергічні реакції. Під час тривалого лікування NABUSER, як і іншими НПЗП, як заходу обережності, рекомендуються періодичні перевірки крові, функції печінки та нирок.
ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАРСЬКИМИ ЗАСОБАМИ
Повідомте лікареві або фармацевту, якщо Ви нещодавно приймали будь-які інші ліки, навіть безрецептурні.
Оскільки препарат зв’язується з білками плазми, це слід враховувати у пацієнтів, які отримують супутнє лікування ліками, що зв’язуються з білками.
Спеціальні дослідження взаємодії набуметону з наведеними нижче ліками не проводилися. Тому рекомендується бути обережними при одночасному застосуванні засобів, перелічених нижче.
Кортикостероїди: підвищений ризик виразки або шлунково-кишкового кровотечіння.
Антикоагулянти: НПЗП можуть посилювати дію антикоагулянтів, таких як варфарин та інші антикоагулянти; їх застосування разом з набуметоном слід проводити з обережністю та уважно спостерігати за ознаками передозування.
Антиагреганти та інгібітори зворотного захоплення серотоніну (ІЗСС): підвищений ризик шлунково-кишкового кровотечіння.
Одночасне застосування більш ніж одного НПЗП не рекомендується.
Загалом, НПЗП взаємодіють з такими ліками, підвищуючи їх концентрацію:

Кардіотонічні глікозиди;
Метотрексат;
Літій. Гіперкаліємія може розвинутися, особливо при одночасному застосуванні калієзберігаючих діуретиків. Діуретики та інші антигіпертензивні засоби, такі як інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) та блокатори рецепторів ангіотензину (БРА), можуть мати знижену ефективність при одночасному застосуванні з НПЗП; у деяких осіб (наприклад, у літніх або дегідратованих пацієнтів) це може призвести до подальшого зниження функції нирок і, врешті-решт, до гострої ниркової недостатності (ГНН). Тому необхідно забезпечити гідратацію та регулярно контролювати стан цих пацієнтів. Одночасне застосування набуметону з іншими ліками, що сильно зв’язуються з білками, наприклад сульфаніламідами, сульфанілуразами або гідантоїнами, слід проводити з обережністю та уважно спостерігати за ознаками передозування. Циклоспорин: НПЗП підвищують ризик нефротоксичності при застосуванні цього засобу. Міфепристон: набуметон не слід застосовувати протягом 8–12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗП можуть зменшити його ефект. Пробенецид: зниження метаболізму набуметону та зниження виведення набуметону та його метаболітів. Хінолонові антибіотики: дані на тваринах вказують, що НПЗП підвищують ризик судом, пов’язаних з хінолоновими антибіотиками. Пацієнти, які приймають набуметон та хінолони, можуть мати підвищений ризик розвитку судом. Алкоголь, бісфосфонати, оксипентіфілін (пентоксифілін) та сульфінпіразон: можуть посилювати шлунково-кишкові побічні ефекти та ризик кровотечі або виразки. Наступні ліки, що зазвичай застосовуються, не впливають на метаболізм і біодоступність набуметону: парацетамол, циметидин, антациди на основі гідроксиду алюмінію.

СПЕЦІАЛЬНІ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
Ліки, такі як NABUSER, можуть бути пов’язані з незначним підвищенням ризику інфаркту міокарда або інсульту. Ризик є більшим при застосуванні високих доз та тривалого лікування. Не перевищуйте рекомендовану дозу або тривалість лікування.
Якщо у Вас є серцеві захворювання, інсульт у анамнезі або Ви вважаєте, що можете мати ризик цих станів (наприклад, підвищений кров’яний тиск, цукровий діабет, високий рівень холестерину або куріння), обговоріть лікування з лікарем або фармацевтом. Форма у пакетиках містить сахарозу. Це слід враховувати у діабетиків та пацієнтів, які дотримуються дієти з низьким вмістом калорій.
Застосування набуметону разом з іншими НПЗП, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2, слід уникати.
Побічні ефекти можна звести до мінімуму, застосовуючи найменшу ефективну дозу на найкоротший термін, необхідний для контролю симптомів.
Літні люди:
У літніх людей частіше спостерігаються небажані реакції на НПЗП, особливо шлунково-кишкові кровотечі та перфорації, які можуть бути смертельними.
Шлунково-кишкове кровотечіння, виразки та перфорація:
Під час лікування всіма НПЗП у будь-який час, з або без попередніх симптомів або історії серйозних шлунково-кишкових ускладнень, повідомлялося про шлунково-кишкове кровотечіння, виразки та перфорації, які можуть бути смертельними. Ризик шлунково-кишкового кровотечіння, виразки або перфорації вищий при збільшенні дози НПЗП, у пацієнтів із в анамнезі виразкова хвороба, особливо ускладнена кровотечінням або перфорацією, та у літніх людей. Цим пацієнтам слід починати лікування з найменшої доступної дози. Комбіновану терапію з захисними засобами (наприклад, мізопростолом або інгібіторами протонної помпи) слід розглядати для цих пацієнтів, а також для тих, хто потребує низьких доз ацетилсаліцилової кислоти або інших препаратів, що можуть підвищувати шлунково-кишковий ризик. Пацієнтів із в анамнезі шлунково-кишкових захворювань (наприклад, виразковий коліт, хвороба Крона), особливо літніх, слід попередити про необхідність повідомляти про будь-які незвичайні шлунково-кишкові симптоми, що свідчать про виразку (особливо шлунково-кишкове кровотечіння), особливо на початку лікування. Слід бути обережним у пацієнтів, які приймають супутні ліки, що можуть підвищувати ризик виразки або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти (наприклад, варфарин), НПЗП, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (ІЗСС) або антиагреганти, такі як ацетилсаліцилова кислота та клопідогрель (див. «взаємодія з іншими лікарськими засобами»). Якщо у пацієнтів, які приймають набуметон, виникло шлунково-кишкове кровотечіння або виразка, лікування слід припинити. НПЗП слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із в анамнезі шлунково-кишкових захворювань (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки їхній стан може погіршитися.
У аналізі даних доклінічних і післяреєстраційних досліджень з набуметоном середні кумулятивні частоти перфорацій, виразок або шлунково-кишкових кровотеч (PUBs) у пацієнтів, які лікувалися 3–6 місяців, 1 рік і 2 роки, становили відповідно 0,3%, 0,5% і 0,8%. Навіть якщо ці цифри здаються низькими, лікарі повинні усвідомлювати, що ці небажані реакції (ADR) можуть виникати навіть за відсутності попередньої пептичної хвороби.
Кардіоваскулярні та цереброваскулярні ефекти:
Необхідний адекватний контроль та відповідні інструкції для пацієнтів із в анамнезі артеріальна гіпертензія та/або легка або помірна серцева недостатність, оскільки при застосуванні НПЗП повідомлялося про затримку рідини та набряки. Клінічні дослідження та епідеміологічні дані свідчать, що застосування деяких НПЗП (особливо високих доз і тривалого лікування) може бути пов’язане з незначним підвищенням ризику артеріальних тромботичних подій (наприклад, інфаркт міокарда або інсульт). Недостатньо даних, щоб виключити подібний ризик для набуметону. Пацієнтів із неконтрольованою гіпертензією, серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, периферичною артеріальною хворобою та/або цереброваскулярною хворобою слід лікувати набуметоном лише після ретельної оцінки. Аналогічні міркування слід застосовувати перед початком тривалого лікування пацієнтів із факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад, гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння).
Шкірні реакції:
Рідко повідомлялося про серйозні шкірні реакції, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона (ССД), токсичний епідермальний некроліз (TEN) та реакцію на ліки з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), які можуть загрожувати життю або бути смертельними, при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів (НПЗП), включаючи набуметон. На етапі призначення пацієнтів слід попередити про ознаки та симптоми та ретельно спостерігати за виникненням шкірних реакцій. При виникненні ознак або симптомів, що вказують на ці реакції, застосування набуметону слід негайно припинити та розглянути альтернативне лікування (за необхідності). Пацієнти, як правило, мають більший ризик на початку лікування; реакція виникає в більшості випадків протягом перших двох місяців лікування. Лікування набуметоном слід припинити при першому виникненні висипань, ураження слизових оболонок або будь-яких інших ознак гіперчутливості. Якщо у пацієнта виникла серйозна шкірна реакція, така як ССД, TEN або DRESS, пов’язана з застосуванням набуметону, повторне застосування набуметону у цього пацієнта заборонено.
Порушення жіночої фертильності
Застосування набуметону може вплинути на фертильність і не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Жінкам, які мають труднощі з зачаттям або проходять обстеження на безпліддя, слід розглянути можливість припинення прийому набуметону.
Інші:
НПЗП можуть маскувати ознаки або симптоми інфекції (лихоманка, біль, набряк).
Повідомлялося про розмитість зору або зниження зорової функції при застосуванні НПЗП, включаючи набуметон. Пацієнтів із такими симптомами слід направити на офтальмологічне обстеження.
Слід бути обережним при застосуванні набуметону пацієнтам із:

Астмою, кропив’янкою або іншими попередніми алергічними реакціями, спричиненими ацетилсаліциловою кислотою або іншими НПЗП. Оскільки у таких пацієнтів під час застосування інших НПЗП повідомлялося про смертельні напади астми, перший прийом набуметону повинен контролювати лікар.
Системним червоним вовчаком (СЧВ) та змішаними захворюваннями сполучної тканини: у пацієнтів із системним червоним вовчаком (СЧВ) та змішаними захворюваннями сполучної тканини можливий підвищений ризик асептичного менінгіту (див. розділ «небажані ефекти»).
Тяжким ураженням печінки. Як і при застосуванні інших НПЗП, повідомлялося про аномалії показників функції печінки, рідкісні випадки жовтяниці та печінкової недостатності (деякі з них мали летальний наслідок). Пацієнта із симптомами/ознаками, що свідчать про порушення функції печінки, або з аномальними показниками функції печінки під час терапії набуметоном, слід оцінити щодо ризику розвитку більш серйозної гепатичної реакції. Набуметон слід припинити, якщо виникає така реакція.
Тяжким ураженням нирок (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв): лабораторні дослідження слід проводити до початку лікування та через кілька тижнів після початку терапії. Подальші дослідження слід проводити за необхідності; якщо стан погіршується, може знадобитися припинення терапії. При помірному ураженні нирок (кліренс креатиніну від 30 до 49 мл/хв) спостерігається підвищення вільного плазмового 6-МНА на 50%, і може знадобитися зниження дози.
Вагітність та годування грудьми.
NABUSER не слід застосовувати під час вагітності та годування грудьми.
Вагітність.
Немає досвіду клінічних досліджень з застосування набуметону під час вагітності людини. Інгібування синтезу простагландинів може негативно впливати на вагітність та/або ембріональний/фетальний розвиток. Епідеміологічні дані свідчать про підвищений ризик спонтанного аборту, вроджених вад серця та гастрошизису після застосування інгібіторів синтезу простагландинів на початку вагітності. Абсолютний ризик вроджених вад серця зростає з менше ніж 1% до приблизно 1,5%. Вважається, що ризик зростає з дозою та тривалістю терапії. У тварин при застосуванні інгібіторів синтезу простагландинів спостерігали збільшення втрати ембріонів до та після імплантації та ембріофетальну смертність. Крім того, повідомлялося про збільшення частоти різних вроджених вад, включаючи серцево-судинні, у тварин, яким застосовували інгібітори синтезу простагландинів під час органогенезу.
Не приймайте Набусер протягом останніх 3 місяців вагітності, оскільки це може нашкодити плоду або спричинити проблеми під час пологів. Це може викликати проблеми з нирками та серцем плоду. Може вплинути на схильність до кровотечі як матері, так і дитини, та затримати або подовжити пологи.
Не слід приймати NABUSER протягом перших 6 місяців вагітності, якщо це не абсолютно необхідно та за рекомендацією лікаря.
Якщо лікування необхідне в цей період або під час спроб завагітніти, слід застосовувати мінімальну дозу на найкоротший термін.
З 20-го тижня вагітності Набусер може спричинити проблеми з нирками плоду, якщо його приймати більше ніж кілька днів, що призводить до зниження рівня навколоплідних вод (олігогідрамніон), або спричинити звуження судини (артеріальний проток) у серці дитини. Якщо лікування необхідне більше ніж кілька днів, лікар може рекомендувати додатковий моніторинг.
Тому Набусер протипоказаний у третьому триместрі вагітності.
Годування грудьми
Немає досвіду клінічних досліджень з застосування набуметону під час годування грудьми. Невідомо, чи виділяється набуметон у грудне молоко; однак 6-МНА виділяється у молоко лактуючих щурів. У зв’язку з ризиком серйозних побічних реакцій у дітей, яких годують грудьми, слід ухвалити рішення про припинення годування грудьми або припинення прийому препарату, враховуючи важливість препарату для матері.
Фертильність
Див. розділ «Спеціальні застереження» щодо жіночої фертильності.
Керування транспортними засобами та використання механізмів: після прийому набуметону повідомлялося про запаморочення та сплутаність свідомості. Якщо виникають ці симптоми, пацієнт не повинен керувати транспортними засобами або використовувати механізми.
Зберігати поза досяжністю дітей
ДОЗУВАННЯ, СПОСІБ І ТЕРМІН ЗАСТОСУВАННЯ
Дорослі:
Одна таблетка або один пакетик 1 г на ніч.
У важких і тривалих випадках або під час гострих загострень можна додати 1/2 таблетки або 1/2 пакетика, або 1 таблетку або 1 пакетик 1 г вранці.
При гострих захворюваннях, таких як спортивні травми, рекомендується початкова доза — одна таблетка або один пакетик, а потім стандартна схема дозування.
У літніх людей загальна добова доза не повинна перевищувати 1 г (у деяких випадках 500 мг, 1/2 таблетки або 1/2 пакетика можуть дати задовільні результати).
Пакетики завжди слід розчиняти перед застосуванням у половині склянки води. Отриману суспензію слід перемішати ложечкою та вживати одразу після приготування.
Пакетики особливо підходять для застосування всім пацієнтам, які мають труднощі з ковтанням.
На даний момент немає даних щодо застосування у пацієнтів молодше 14 років.
Одночасний прийом їжі не впливає на всмоктування NABUSER.
ПЕРЕДОЗУВАННЯ
Симптоми та ознаки
Інформація про передозування відсутня.
Симптоми включають нудоту, блювоту, епігастральний біль, шлунково-кишкове кровотечіння, рідше діарею, дезорієнтацію, збудження, кому, сонливість, запаморочення та іноді судоми. У випадках значного отруєння можливі гостра ниркова недостатність та ураження печінки.
Лікування
Специфічного антидоту немає, активний метаболіт 6-МНА не піддається діалізу.
Випадкове передозування слід лікувати промиванням шлунка, за яким слід застосування активованого вугілля та відповідна підтримуюча терапія.
ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ
Як і всі лікарські засоби, Набусер може викликати побічні ефекти, хоча не всі люди їх відчувають
Поширена висипка, підвищена температура тіла, підвищення рівня ферментів печінки, зниження кількості еозинофілів у крові — тип білих кров’яних тіл, збільшення лімфатичних вузлів та ураження інших органів (реакція на ліки з еозинофілією та системними симптомами, відома також як DRESS або синдром гіперчутливості, спричинений ліками).
Припиніть застосування Набусер, якщо у Вас виникли будь-які з цих симптомів, і негайно зверніться до лікаря. Див. також пункт 2.
Небажані події перераховані нижче за класами органів та частотою. Частоти визначаються як: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100 і <1/10), нечасто (≥1/1000 і <1/100), рідко (≥1/10 000 і <1/1000) і дуже рідко (<1/10 000), включаючи окремі повідомлення. Дуже часті, часті та нечасті події, як правило, визначалися за даними клінічних досліджень. Випадки в групах плацебо та порівняння не враховувалися при оцінці цих частот. Рідкісні та дуже рідкісні події, як правило, визначалися за спонтанними даними.
Захворювання системи кровотворення та лімфатичної системи:
Дуже рідко: тромбоцитопенія.
Невідомо: анемія (включаючи апластичну анемію та гемолітичну анемію).
Порушення імунної системи
Дуже рідко: анафілаксія, анафілактоїдна реакція.
Психічні розлади
Нечасто: сплутаність свідомості, нервозність, безсоння.
Невідомо: галюцинації.
Захворювання нервової системи
Нечасто: сонливість, запаморочення, головний біль, парестезія.
Невідомо: асептичний менінгіт (особливо у пацієнтів із наявними аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини, з симптомами, такими як тугий ворітник, головний біль, нудота, блювота, лихоманка або дезорієнтація (див. спеціальні застереження).
Захворювання очей
Нечасто: порушення зору, ураження очей.
Захворювання вуха та лабіринту
Часто: шум у вухах, порушення слуху.
Судинні захворювання
Часто: підвищення артеріального тиску.
Захворювання дихальної, грудної клітки та середостіння
Нечасто: задишка, порушення дихання, носові кровотечі.
Дуже рідко: інтерстиціальний пневмоніт.
Шлунково-кишкові розлади
Часто: діарея, запор, диспепсія, гастрит, нудота, біль у животі, метеоризм.
Нечасто: дванадцятипалокишкова виразка, шлунково-кишкове кровотечіння, шлункова виразка, шлунково-кишкові розлади, мелена, блювота, стоматит, сухість у роті.
Шлунково-кишковий тракт: найчастіші побічні ефекти мають шлунково-кишкову природу. Переважно спостерігаються пептичні виразки, перфорація або шлунково-кишкове кровотечіння, іноді смертельні, особливо у літніх (див. спеціальні застереження). Повідомлялося про нудоту, блювоту, діарею, метеоризм, запор, диспепсію, біль у животі, мелену, блювоту кров’ю, виразкові стоматити, загострення коліту та хвороби Крона (див. розділ «спеціальні застереження»). Рідше спостерігався гастрит.
Захворювання печінки та жовчовивідних шляхів
Дуже рідко: печінкова недостатність, жовтяниця.
Захворювання шкіри та підшкірної клітковини
Часто: висипання, свербіж.
Нечасто: світлочутливість, кропив’янка, пітливість.
Дуже рідко: бульозні реакції, включаючи токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, реакцію на ліки з еозинофілією та системними симптомами, еритему мультиформну, ангіоневротичний набряк, псевдопорфірію, алопецію.
Захворювання кістково-м’язової системи та сполучної тканини
Нечасто: міопатія.
Захворювання нирок та сечовивідних шляхів
Нечасто: порушення сечовивідних шляхів.
Дуже рідко: ниркова недостатність, нефротичний синдром.
Захворювання репродуктивної системи та молочних залоз
Дуже рідко: менорея.
Системні захворювання та умови місця введення
Часто: набряки.
Нечасто: астенія, втому.
Діагностичні дослідження
Нечасто: підвищені показники функції печінки.
Набряки, гіпертензія та серцева недостатність повідомлялися при застосуванні НПЗП.
Клінічні дослідження та епідеміологічні дані свідчать, що застосування деяких НПЗП (особливо високих доз і тривалого лікування) може бути пов’язане з підвищеним ризиком артеріальних тромботичних подій (наприклад, інфаркт міокарда, інсульт, смерть) (див. розділ «спеціальні застереження»).
Повідомлення про побічні ефекти:
Якщо у Вас виникли будь-які побічні ефекти, включаючи ті, що не зазначені в цій інструкції, зверніться до лікаря або фармацевта. Ви також можете повідомити про побічні ефекти безпосередньо через національну систему повідомлень за адресою
https://www.aifa.gov.it/content/segnalazioni-reazioni-avverse
Повідомлення про побічні ефекти може допомогти забезпечити більше інформації щодо безпеки цього лікарського засобу.
Повідомляйте лікареві або фармацевту про будь-які побічні ефекти, що не описані в цій інструкції.
Дотримання інструкцій, зазначених в інструкції, зменшує ризик побічних ефектів. Якщо будь-який із побічних ефектів погіршується або Ви помітили виникнення будь-якого побічного ефекту, не зазначеного в цій інструкції, повідомте лікареві або фармацевту.
ТЕРМІН ЗБЕРІГАННЯ
Дата закінчення терміну придатності, зазначена на упаковці, стосується продукту в непошкодженій упаковці, що зберігався відповідно до інструкцій.
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
Увага: не використовувати лікарський засіб після дати закінчення терміну придатності, зазначеної на упаковці.
Особливих заходів щодо зберігання не потрібно.
Лікарські засоби не повинні потрапляти в каналізацію та побутові відходи.
Запитайте у фармацевта, як утилізувати ліки, які Ви більше не використовуєте. Це допоможе захистити навколишнє середовище.