Лукадін

Лукадін
1 г/4 мл розчин для ін'єкцій
1 Ампула 4 мл
АМІКАЦИНУ СУЛЬФАТ

СКЛАД
Одна ампула містить:
Діюча речовина:
Амікацину сульфат — 1,335 г (еквівалентно амікацину основи — 1 г)
Допоміжні речовини: натрію цитрат, натрію бісульфіт, сірчана кислота до значення рН 4,5, вода для ін'єкційних засобів.

ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Розчин для ін'єкцій, для внутрішньом'язового та внутрішньовенного застосування

ФАРМАКОТЕРАПЕВТИЧНА КАТЕГОРІЯ
Аміноглікозидний антибіотик

ВЛАСНИК ПОЗВОЛЕННЯ НА ОБІГ
LANOVA FARMACEUTICI S.R.L. – Via Conca D’Oro, 212 – 00141 Рим, Італія

ВИРОБНИК ТА ОСТАТНІЙ КОНТРОЛЕР ЯКОСТІ
Esseti Farmaceutici Srl – Via Campobello, 15 – 00071 Помеція (Рим), Італія

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ
Лукадін призначається для короткотривалого лікування тяжких інфекцій, спричинених чутливими штамами грамнегативних мікроорганізмів, включаючи Pseudomonas, E. coli, Proteus (індолпозитивні та індолнегативні), Providencia, Klebsiella-Enterobacter-Serratia, Acinetobacter.

Цей антибіотик ефективний:

• при лікуванні бактеріємії, септицемії та неонатальної сепсису;
• при тяжких інфекціях дихальних шляхів, кісток і суглобів, центральної нервової системи (включаючи менінгіт), внутрішньочеревинних інфекцій (включаючи перитоніт), опікових уражень та післяопераційних інфекцій (включаючи судинну хірургію);
• при тяжких, ускладнених та рецидивуючих інфекціях сечових шляхів, спричинених грамнегативними мікроорганізмами. Однак, як і інші аміноглікозиди, амікацин не показаний при початкових та неускладнених інфекціях сечовивідних шляхів, якщо збудник чутливий до менш токсичних антибіотиків;
• при лікуванні стафілококових інфекцій; тому може застосовуватися як початкова терапія при підтверджених або підозрюваних стафілококових інфекціях, особливо у хворих, які мають алергію на інші антибіотики або мають змішану інфекцію з грамнегативними бактеріями;
• при неонатальній сепсисі, якщо за результатами тесту чутливості інші аміноглікозиди не можуть бути використані. У таких випадках може бути показане комбіноване застосування з антибіотиком пеніцилінового ряду через можливість суперінфекції грампозитивними мікроорганізмами (стрептококи або пневмококи).

Лукадін ефективний проти грамнегативних мікроорганізмів, стійких до гентаміцину та тобраміцину, зокрема Proteus rettgeri, Providencia stuarti, Serratia marcescens та Pseudomonas aeruginosa.

Необхідно враховувати офіційні рекомендації щодо правильного застосування антибактеріальних засобів.

ПРОТИПОКАЗАННЯ
Амікацину сульфат у формі для ін'єкцій протипоказаний хворим із відомою алергією до амікацину або будь-якої з допоміжних речовин.

При наявності анамнезу гіперчутливості або важких токсичних реакцій на аміноглікозиди застосування будь-якого аміноглікозиду протипоказане через відому перехресну чутливість пацієнтів до препаратів цієї групи.

ОСОБЛИВІ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ТА ПОПЕРЕДЖЕННЯ ПІД ЧАС ЗАСТОСУВАННЯ
Рекомендується провести тест чутливості (антібіограму) перед початком терапії.

Амікацин може застосовуватися як початкова терапія, якщо підозрюється етіологія інфекції грамнегативними мікроорганізмами, а результати антібіограми ще не отримані.

Однак рішення про продовження терапії цим антибіотиком має ґрунтуватися на результатах тестів чутливості, тяжкості інфекції, клінічній відповіді пацієнта та врахуванні наведених нижче застережень.

Обережність необхідна у хворих із наявною нирковою недостатністю або пошкодженням слуху чи вестибулярного апарату. Хворі, які отримують аміноглікозиди парентерально, повинні перебувати під ретельним клінічним контролем через потенційну отонефротоксичність цих препаратів.

Безпека застосування не встановлена при терапії тривалістю понад 14 днів.

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на дозу, тобто практично не містить натрію.

Нейро/ототоксичність
Нейротоксичність, що проявляється як ушкодження слухового та/або вестибулярного нервів, може виникати у хворих, які отримують аміноглікозиди. Ризик ототоксичності, спричиненої аміноглікозидами, зростає у хворих із порушенням функції нирок або при терапії, що триває понад 5–7 днів, навіть у здорових осіб.

Зазвичай глухота починається з втрати чутливості до високочастотних звуків, що може бути виявлено лише за допомогою аудіометрії. Можуть також виникати запаморочення, що свідчать про ушкодження вестибулярного апарату.

Інші прояви нейротоксичності можуть включати оніміння, підвищену чутливість шкіри, м’язові спазми та судоми.

Хворі, у яких розвивається ушкодження завитки або вестибулярного апарату, можуть не мати симптомів під час лікування, що попереджають про розвиток токсичності VIII пари черепних нервів, і може розвинутися повна або часткова необоротна двобічна глухота або тривалі запаморочення після припинення терапії.

Ототоксичність, спричинена амікацином, зазвичай є необоротною.

Потенційна ототоксичність амікацину у дітей не вивчена. До тих пір, поки не буде отримано більше даних, цей антибіотик слід застосовувати в педіатрії лише тоді, коли тест чутливості показує, що інші аміноглікозиди не можуть бути використані, і коли дитину можна ретельно контролювати на предмет розвитку токсичності.

Якщо Ви або Ваші родичі маєте спадкове захворювання, пов’язане з мітохондріальними мутаціями або втратою слуху після прийому антибіотиків, повідомте про це лікаря або фармацевта перед застосуванням аміноглікозиду, оскільки деякі мітохондріальні мутації можуть підвищувати ризик втрати слуху. Лікар може рекомендувати проведення генетичного тестування перед введенням Лукадіну.

Токсичність на нервово-м’язове з’єднання
Після парентерального введення, місцевого застосування (наприклад, у травматології, при промиванні черевної порожнини або місцевому лікуванні емпієми) та при пероральному застосуванні аміноглікозидів повідомлялися випадки блокування нервово-м’язового зв’язку та респіраторної паралічі. Необхідно враховувати можливість респіраторної паралічі при застосуванні аміноглікозидів будь-яким шляхом, особливо у хворих, які отримують анестетики або м’язові релаксанти (див. розділ «Взаємодії»). У разі розвитку нервово-м’язового блокування солі кальцію можуть зняти параліч, але може знадобитися штучна вентиляція легень.

Нервово-м’язовий блок та м’язова параліч спостерігалися у лабораторних тварин, яким вводили високі дози амікацину.

Аміноглікозиди слід застосовувати з обережністю у хворих із захворюваннями м’язів, такими як міастенія або паркінсонізм, оскільки ці препарати можуть посилювати м’язову слабкість через їх курареподібний ефект на нервово-м’язове з’єднання.

Нефротоксичність
Аміноглікозиди потенційно нефротоксичні.

Нефротоксичність не залежить від пікової концентрації в плазмі (Cmax). Ризик нефротоксичності зростає у хворих із порушенням функції нирок, а також при застосуванні високих доз або тривалої терапії.

Хворі повинні бути добре зволожені під час лікування, а функція нирок має контролюватися стандартними методами до початку терапії та щодня під час лікування. Дозу слід знизити, якщо виявлено ознаки порушення функції нирок: наявність циліндрів у сечі, лейкоцитів або еритроцитів у осаді, альбумінурію, зниження кліренсу креатиніну, зниження питомої ваги сечі, підвищення азотемії, сироваткового креатиніну або олігурію. Якщо азотемія зростає або спостерігається поступове зниження діурезу, лікування слід припинити.

У літніх хворих може бути знижена функція нирок, що не завжди виявляється при стандартних лабораторних тестах, таких як визначення азотемії або сироваткового креатиніну. Вимірювання кліренсу креатиніну може бути більш інформативним. Особливо важливий контроль функції нирок у літніх хворих під час лікування аміноглікозидами.

Особливо у хворих із відомою або підозрюваною нирковою недостатністю, а також у тих, у кого функція нирок спочатку була нормальною, але змінилася під час лікування, необхідно постійно контролювати функцію нирок та стан VIII пари черепних нервів.

Концентрацію амікацину у сироватці крові слід контролювати, коли це можливо, щоб забезпечити адекватні рівні та уникнути потенційно токсичних. Слід контролювати сечу на зниження питомої ваги, протеїнурію, наявність клітин або циліндрів у осаді.

Азотемію, сироватковий креатинін або кліренс креатиніну слід контролювати періодично.

Рекомендується проводити серійні аудіограми, коли це можливо, у хворих, які достатньо дорослі для тестування, особливо у пацієнтів із високим ризиком. При розвитку ототоксичності (головокруження, запаморочення, дзвін у вухах, шум у вухах або втрата слуху) або нефротоксичності необхідно змінити дозування або припинити препарат.

Слід уникати одночасного або послідовного застосування інших препаратів, що мають нейротоксичний або нефротоксичний ефект (системно, перорально або місцево). Інші фактори, що можуть підвищувати ризик токсичності, — це похилий вік та дегідратація.

Інактивація аміноглікозидів має клінічне значення лише у хворих із тяжким порушенням функції нирок. Інактивація може продовжуватися у зразках біологічних рідин, зібраних для аналізу, що призводить до неточних результатів визначення рівня аміноглікозидів.

Такі зразки слід відповідно обробляти (швидко аналізувати, заморожувати або обробляти бета-лактамазами).

Алергічні реакції
Амікацину сульфат у ампулах містить натрію бісульфіт, який може викликати алергічні реакції, включаючи анафілактичний шок та менш тяжкі або не загрожуючі життю напади астми у схильних осіб.

Загальна поширеність чутливості до цієї речовини в загальній популяції є нечастою та, ймовірно, низькою. Чутливість частіше трапляється у хворих на астму, ніж у тих, хто не страждає астмою.

• Можлива перехресна алергія з іншими аміноглікозидами.
• Як і при застосуванні інших антибіотиків, терапія амікацином може спричинити суперінфекцію стійкими мікроорганізмами. У таких випадках необхідно призначити відповідну терапію. Якщо амікацин застосовується в комбінації з іншими антибіотиками, слід уникати змішування цих препаратів у шприцах або флаконах для інфузії.

Інше

• Аміноглікозиди швидко та майже повністю всмоктуються при місцевому застосуванні в поєднанні з хірургічними процедурами, за винятком сечового міхура.
• Після промивання хірургічного поля розчином аміноглікозиду повідомлялися випадки необоротної глухоти, ниркової недостатності та смерті від нервово-м’язового блокування.
• Як і при застосуванні інших антибіотиків, використання амікацину може призвести до надмірного росту нечутливих організмів. У разі виникнення такого стану необхідна відповідна терапія.
• Після внутрішньовитреального введення (ін’єкція в око) амікацину спостерігалася ішемія сітківки, що іноді призводила до постійної втрати зору.

Застосування у педіатрії
Аміноглікозиди слід застосовувати з обережністю у недоношених новонароджених та немовлят через незрілість нирок цих пацієнтів і, як наслідок, подовження періоду напіввиведення цих препаратів.

ВАГІТНІСТЬ, ГОДУВАННЯ ТА ФЕРТИЛЬНІСТЬ
Перед прийомом будь-якого лікарського засобу проконсультуйтесь з лікарем або фармацевтом.

Вагітність
Безпека застосування амікацину під час вагітності ще не встановлена. Тому у жінок, які вагітні, та в перші місяці життя препарат слід застосовувати лише у разі реальної необхідності під безпосереднім контролем лікаря.

Дані щодо застосування аміноглікозидів під час вагітності обмежені. Аміноглікозиди можуть спричинити ушкодження плоду. Вони проникають через плацентарний бар’єр, і відомі випадки двобічної повної необоротної вродженої глухоти у дітей, матерям яких під час вагітності вводили стрептоміцин. Хоча небажані ефекти у плодах або новонароджених жінок, які отримували інші аміноглікозиди, не повідомлялися, потенційний ризик залишається.

Якщо амікацин застосовується під час вагітності або якщо пацієнтка завагініла під час лікування, її слід попередити про потенційні ризики для плоду.

Годування груддю
Невідомо, чи амікацин виділяється з грудним молоком. Тому необхідно вирішити, чи припиняти годування або терапію.

Фертильність
Дослідження репродуктивної токсичності у мишей та щурів не виявили впливу на фертильність або фетальну токсичність.

Застосування амікацину вагітним жінкам та новонародженим слід проводити лише у разі абсолютної необхідності та під медичним контролем (див. розділ «Особливі застереження та профілактичні заходи»).

ВЗАЄМОДІЇ
Повідомте лікареві або фармацевту, якщо Ви нещодавно приймали інші лікарські засоби, навіть без рецепта.

Слід уникати одночасного або послідовного застосування інших нейротоксичних, ототоксичних або нефротоксичних засобів, зокрема бацилістину, цисплатину, амфотерацину B, циклоспорину, такролімусу, цефалоридину, паромоміцину, віоміцину, поліміксину B, колістину, ванкоміцину або інших аміноглікозидів (канаміцин, гентаміцин, тобраміцин, неоміцин, стрептоміцин) — як системно, так і місцево — через можливість синергічного ефекту. Підвищення нефротоксичності повідомлялося при парентеральному одночасному застосуванні аміноглікозидів та цефалоспоринів. Одночасне застосування цефалоспоринів може помилково підвищувати показники сироваткового креатиніну.

Амікацин не слід застосовувати разом із потужними діуретиками (наприклад, етакринова кислота, фуросемід, манітол), оскільки самі діуретики є ототоксичними. Крім того, діуретики, введені внутрішньовенно, можуть посилювати токсичність аміноглікозидів, змінюючи їх концентрацію у сироватці та тканинах.

Зниження активності у сироватці може виникати навіть при застосуванні аміноглікозидів або пеніциліноподібних препаратів окремо.

Існує підвищений ризик гіпокальціємії при застосуванні аміноглікозидів разом із бісфосфонатами.

Підвищується ризик нефротоксичності та, можливо, ототоксичності при застосуванні аміноглікозидів разом із платиновмісними сполуками.

Тіамін (вітамін B) може руйнуватися під дією натрію бісульфіту, що входить до складу амікацину.

Індометацин може підвищувати концентрацію амікацину у сироватці крові у новонароджених.

Існує ризик респіраторної паралічі у хворих, які отримують анестетики, м’язові релаксанти (наприклад, сукцилхолін, декаметоній, атракурій, рокуроній, вецуроній) або масивні переливання крові з цитратом як антикоагулянтом.

ДОЗУВАННЯ, СПОСІБ ТА ТЕРМІН ЗАСТОСУВАННЯ

Дорослі та діти старше 12 років
Рекомендована внутрішньом’язова або внутрішньовенна доза для дорослих та підлітків із нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 50 мл/хв) — 15 мг/кг/добу, яку вводять як одну добову дозу або розділяють на дві рівні дози (7,5 мг/кг кожні 12 годин).

Загальна добова доза не повинна перевищувати 1,5 г. У хворих із ендокардитом та фебрильною нейтропенією дозування має бути двічі на добу, оскільки немає достатніх даних на підтримку щодобового введення однієї дози.

Діти віком від 4 тижнів до 12 років
Рекомендована внутрішньом’язова або внутрішньовенна (повільна інфузія) доза для дітей із нормальною функцією нирок — 15–20 мг/кг/добу, яку можна вводити як одну дозу (15–20 мг/кг) або розділити на дві дози по 7,5 мг/кг кожні 12 годин.

У хворих із ендокардитом та фебрильною нейтропенією дозування має бути двічі на добу.

Новонароджені
Початкова навантажувальна доза — 10 мг/кг, потім — 7,5 мг/кг кожні 12 годин (див. розділ «Особливі застереження та профілактичні заходи»).

Недоношені новонароджені
Рекомендована доза — 7,5 мг/кг кожні 12 годин (див. розділ «Особливі застереження та профілактичні заходи»).

Середня тривалість лікування амікацином — від 7 до 10 днів за встановленою дозою для дорослих або дітей. При такій схемі інфекції, якщо вони неускладнені та спричинені чутливими мікроорганізмами, повинні позитивно відповідати протягом 48 годин. Якщо через 4–5 днів не спостерігається бажаної клінічної відповіді, терапію слід припинити та повторно перевірити чутливість збудника. Відсутня відповідь може бути пов’язана з резистентністю мікроорганізмів або наявністю септичних вогнищ, що вимагають хірургічного дренування.

Якщо необхідно продовжити лікування понад 10 днів, слід щодня контролювати функцію нирок та слуху.

У хворих із порушеною функцією нирок, за можливості, слід контролювати концентрацію амікацину у сироватці крові та коригувати дозування:
a) вводячи дози, призначені для хворих із нормальною функцією нирок, з більш тривалими інтервалами;
або
b) вводячи знижені дози при збереженні фіксованих інтервалів.

У обох випадках слід контролювати кліренс креатиніну (КК) та рівень креатиніну у сироватці, оскільки ці показники пов’язані з періодом напіввиведення антибіотика у хворих із порушеною функцією нирок.

Зокрема:
a) якщо невідомий рівень КК і стан пацієнта стабільний, інтервал між дозами розраховують, помноживши рівень сироваткового креатиніну на 9 (наприклад: 2 мг/100 мл креатиніну × 9 = 18 годин інтервалу);
b) якщо краще вводити амікацин з фіксованими інтервалами, спочатку слід визначити концентрацію антибіотику в сироватці, щоб переконатися, що вона не перевищує 35 гамма/мл. Якщо це неможливо, а стан пацієнта стабільний, маючи дані про КК та креатинінемію, можна почати з навантажувальної дози 7,5 мг/кг і встановити інтервал у 12 годин. Подальші дози, які вводять кожні 12 годин, розраховують за формулою:

КК у пацієнта
--------------------------------- × навантажувальна доза (= 7,5 мг × маса тіла)
КК у здорових осіб

Альтернативно, якщо відомий рівень «стаціонарного стану» креатиніну, можна поділити нормальну дозу на цей показник і отримати знижену дозу, яку вводять кожні 12 годин.

Для внутрішньовенного введення початкова доза, добова доза та загальна кількість амікацину залишаються такими ж, як і при внутрішньом’язовому введенні, а також такий самий режим введення (2–3 рази на добу з регулярними інтервалами).

У дорослих антибіотик вводять після розведення вмісту ампули 1 г у 200 мл ізотонічного розчину, 5% розчину глюкози або розчину Рінгера з лактатом; час інфузії — від 30 до 60 хвилин.

Особлива рекомендація щодо внутрішньовенного введення
У дітей кількість розчинника залежить від кількості амікацину, яку може переносити пацієнт. Зазвичай розчин вводять протягом 30–60 хвилин.

Немовлятам інфузію вводять протягом 1–2 годин.

Сумісні розчинники для інфузії: ізотонічний розчин, 5% розчин глюкози, розчин Рінгера з лактатом.

Амікацин не слід змішувати з іншими речовинами для інфузії, а вводити окремо відповідно до встановленої схеми дозування.

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ
Як і всі лікарські засоби, Лукадін може викликати побічні ефекти, хоча вони не виникають у всіх.

Усі аміноглікозиди потенційно можуть викликати ототоксичність, нефротоксичність та нервово-м’язове блокування. Ці токсичні ефекти трапляються частіше у хворих із нирковою недостатністю, при застосуванні разом з іншими ото- та нефротоксичними препаратами, при перевищенні доз або тривалості лікування (див. розділ «Особливі застереження та профілактичні заходи»).

Нижче наведено класифікацію за органами та системами органів за термінологією MedDRA та частоту виникнення: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100, <1/10), нечасто (≥ 1/1000, <1/100), рідко (≥ 1/10000, <1/1000), дуже рідко (<1/10000), невідомо (частота не може бути визначена на підставі наявних даних).

a Див. розділ «Профілактичні заходи та особливі попередження»
b Амікацин не формується для внутрішньовітреального застосування. Сліпота та ретинальна ішемія були зареєстровані після внутрішньовітреальних введень (ін'єкцій у око) амікацину.
Зміни функції нирок зазвичай є зворотними після припинення лікування.
Токсичні ефекти на рівні восьмої пари черепних нервів можуть призводити до втрати слуху, втрати рівноваги або обох симптомів одночасно. Амікацин переважно впливає на слухову функцію.
Ушкодження завитки включає глухоту на високих частотах і зазвичай виникає раніше, ніж клінічна втрата слуху може бути виявлена за допомогою аудіометричного тесту (див. розділ «Профілактичні заходи та особливі попередження»).
Якщо виникнуть будь-які побічні ефекти, включаючи ті, що не зазначені в цій інструкції, необхідно звернутися до лікаря або фармацевта.
Побічні ефекти можна також повідомляти безпосередньо через національну систему повідомлень за адресою: www.agenziafarmaco.gov.it/it/responsabili.
Повідомлення про побічні ефекти допомагає забезпечити більше інформації щодо безпеки цього лікарського засобу.
ПЕРЕДОЗУВАННЯ
У разі випадкового прийому або вживання надмірної дози Лукадін необхідно негайно повідомити лікаря або звернутися до найближчої лікарні.
У разі передозування існує загальний ризик нефротоксичних, ототоксичних та нейротоксичних реакцій (нейром’язовий блокада). Нейром’язова блокада з респіраторним зупином потребує адекватного лікування, включаючи застосування іонів кальцію (наприклад, глюконату або лактобіонату в розчині 10–20 %) (див. розділ «Особливі попередження та профілактичні заходи при застосуванні»).
У разі передозування або токсичної реакції перитонеальний діаліз або гемодіаліз допоможуть вивести амікацин із крові. Рівні амікацину також знижуються під час безперервної артеріовенозної гемофільтрації. У новонароджених може розглядатися також трансфузійний обмін.
УВАГА: не використовувати лікарський засіб після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці. Термін придатності відноситься до останнього дня цього місяця.
Зберігати лікарський засіб у недоступному для дітей місці.