ФАРМАКОРТ

ІНСТРУКЦІЯ

ФАРМАКОРТ «40 мг/мл Суспензія для ін’єкцій» 3 флакони по 1 мл, «80 мг/2 мл Суспензія для ін’єкцій» 3 флакони по 2 мл, «80 мг/2 мл Суспензія для ін’єкцій» 5 ампул по 2 мл

Тріамцинолону ацетонід
ФАРМАКОТЕРАПЕВТИЧНА КАТЕГОРІЯ
Системний кортикостероїд
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ
Внутрішньом’язове введення ФАРМАКОРТ (суспензії для ін’єкцій тріамцинолону ацетоніду)
показане для системної кортикостероїдної терапії за таких станів, як алергічні синдроми (для
контролю важких або виснажливих станів, які не піддаються звичайному лікуванню), дерматози, загальмований ревматоїдний артрит та інші захворювання сполучної тканини. Шлях внутрішньом’язового введення
особливо корисний при зазначених захворюваннях, коли неможливе пероральне застосування кортикостероїдів.
ФАРМАКОРТ може також вводитися внутрішньосуглобово або внутрішньосумково та безпосередньо в
сухожильні влаговищя та тендінозні кісти.
Такі способи введення дозволяють ефективно проводити короткотривалу місцеву терапію болю,
набряку та суглобової скованості, що виникають при травматичному або ревматоїдному артриті, остеоартриті, синовіті, бурситі та тендиніті.
При лікуванні загальмованих артритичних захворювань внутрішньосуглобове введення тріамцинолону ацетоніду
вважається допоміжним до інших звичайних терапевтичних заходів. Обмежені захворювання, такі як
травматичний артрит або бурсит, можуть бути типовими показаннями для лікування виключно
внутрішньосуглобовим введенням.
ПРОТИПОКАЗАННЯ
Гіперчутливість до діючої речовини (тріамцинолону ацетоніду) або до будь-якого з допоміжних речовин. Кортикостероїди
протипоказані у пацієнтів із системними інфекціями та у дітей віком молодше двох років. Внутрішньом’язове введення кортикостероїдів
протипоказане при ідіопатичній тромбоцитопенічній пурпурі.
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ
У разі застосування кортикостероїдів може розвинутися стан вторинної надниркової недостатності,
який може зберігатися протягом місяців після припинення терапії. Тому при будь-якій стресовій ситуації (наприклад, травма,
хірургічне втручання або важке захворювання), що виникне в цей період, слід відновити гормональну терапію. Оскільки
секреція мінералокортикоїдів може бути порушена, одночасно слід призначати натрію хлорид і/або мінералокортикоїди.
У пацієнтів із гіпотиреозом або цирозом печінки відповідь на кортикостероїди може бути посиленою.
Рекомендується обережність у пацієнтів із герпетичним простим вірусом ока, оскільки можлива перфорація рогівки.
Під час кортикостероїдної терапії можуть виникати психічні порушення різного характеру: ейфорія, безсоння, зміни
настрою та особистості, депресія або симптоми справжніх психозів. Існуюча емоційна нестабільність або схильність до психотичних станів може погіршуватися під впливом кортикостероїдів. Застосування антидепресантів не полегшує цих порушень і може посилювати психічні розлади, спричинені кортикостероїдною терапією.
Кортикостероїди слід призначати з обережністю в таких випадках: неспецифічний виразковий коліт із ризиком перфорації, абсцеси та гнійні інфекції загалом, дивертикуліт, недавні кишкові анастомози, активна або прихована шлункова виразка,
недостатність нирок, гостра гломерулонефрит, хронічний нефрит, гіпертензія, серцева недостатність із застоєм, тромбофлебіт, тромбоемболічні епізоди, остеопороз, еритема, метастатичний рак, міастенія.
Хоча ФАРМАКОРТ може полегшити симптоми запалення, необхідно виявити їхню причину та лікувати її.
Внутрішньосуглобове введення кортикостероїду може спричинити як системні, так і місцеві ефекти.
Невипадкове введення суспензії в м’які тканини навколо суглоба також може спричинити системні ефекти
і є найпоширенішою причиною неуспішності місцевої терапії. Пацієнтам, які отримують внутрішньосуглобове лікування, не слід надмірно навантажувати суглоби, у яких спостерігається поліпшення симптомів, оскільки це може призвести до подальшого погіршення стану суглоба.
Під час внутрішньосуглобового введення слід уникати надмірного розтягнення суглобової капсули та витікання стероїду по ходу голки, оскільки це може призвести до підшкірної атрофії.
Уникайте введення препарату в нестабільні суглоби. У деяких випадках повторні внутрішньосуглобові ін’єкції можуть самі спричинити нестабільність суглоба. У певних випадках, особливо після повторних введень, рекомендується провести рентгенологічне дослідження.
Внутрішньосуглобове введення рідко спричиняє дискомфорт у суглобі. Збільшення болю, що супроводжується місцевим набряком, подальше обмеження рухливості суглоба, лихоманка, погане самопочуття — ці симптоми можуть свідчити про септичний процес у суглобі. У разі підтвердження — припинити введення кортикостероїду та негайно розпочати відповідну антибактеріальну терапію, яку слід продовжувати 7–10 днів після зникнення ознак інфекції.
Уникайте внутрішньосуглобового введення в суглоби, які раніше були місцем інфекційних процесів.
Повторні ін’єкції в запалені сухожилля супроводжувалися розривом сухожилля, тому цю практику також слід уникати.
Може виникнути набряк при наявності ниркової дисфункції зі зниженим швидкістю клубочкової фільтрації.
Під час тривалої терапії важливо забезпечити достатнє споживання білків, щоб протидіяти тенденції до поступової втрати ваги, яка іноді супроводжується негативним азотистим балансом, схудненням та слабкістю скелетних м’язів.
У жінок, які отримують кортикостероїди, можуть виникати порушення менструального циклу.
При шлунковій виразці рецидив може залишатися безсимптомним до моменту перфорації або кровотечі.
Тривала кортикостероїдна терапія може спричинити підвищення кислотності або шлункову виразку; тому рекомендується прийом антиацидних засобів.
Важливо контролювати стан пацієнтів навіть після припинення терапії тріамцинолону ацетонідом, оскільки може раптово повернутися основна симптоматика захворювання, яке лікувалося.
Можуть виникати порушення менструального циклу, а у жінок після менопаузи спостерігалося вагінальне кровотеча. Жінкам слід повідомити про цей ризик, але необхідно також рекомендувати відповідні обстеження.
Застосування у дітей
Надмірна експозиція бензилового спирту пов’язана з токсичністю (гіпотензія, метаболічний ацидоз), особливо у новонароджених, а також із підвищеним ризиком ядерної жовтяниці, особливо у недоношених дітей. Були рідкісні повідомлення про смерть, особливо у недоношених, пов’язані з надмірною експозицією бензилового спирту (див. також розділ «ОСОБЛИВІ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ»).
ФАРМАКОРТ не рекомендовано застосовувати дітям віком молодше 6 років.
Дітей, які отримують тривалу кортикостероїдну терапію, слід ретельно спостерігати щодо росту та розвитку, оскільки кортикостероїди можуть пригнічувати ріст.
Слід дотримуватися обережності при контакті з вітряною віспою, корью або іншими інфекційними захворюваннями.
Дітей не слід вакцинувати або імунізувати під час терапії кортикостероїдами. Ці препарати можуть впливати на ендогенну продукцію стероїдів.
Застосування у літніх осіб
Побічні ефекти, такі як остеопороз або гіпертензія, які часто трапляються під час системної терапії кортикостероїдами, можуть мати більш серйозні наслідки у літніх пацієнтів.
Тому рекомендується ретельне клінічне спостереження.
ВЗАЄМОДІЇ
Ін’єкції амфотерицину В та засобів, що знижують рівень калію: пацієнтів, які приймають ці засоби, слід контролювати на можливу гіпокаліємію.
Антихолінестеразні засоби: можливі антагоністичні реакції з цим засобом.
Пероральні антикоагулянти: кортикостероїди можуть як підвищувати, так і знижувати антикоагулянтну дію; тому необхідно ретельно контролювати пацієнтів, які приймають як антикоагулянти, так і кортикостероїди.
Цукрознижувальні засоби: кортикостероїди можуть підвищувати рівень глюкози в крові; необхідно ретельно контролювати діабетиків, особливо під час початку, припинення або зміни дози кортикостероїдної терапії.
Протитуберкульозні засоби: може знижуватися сироватковий рівень ізоніазиду.
Циклоспорин: спостерігалося підвищення активності як кортикостероїдів, так і циклоспорину при їхньому одночасному застосуванні.
Глікозиди наперстянки: може виникнути підвищення токсичності наперстянки при її одночасному застосуванні з кортикостероїдами.
Естрогени, включаючи оральні контрацептиви: може збільшуватися як період напіввиведення, так і концентрація кортикостероїдів, тоді як може знижуватися кліренс.
Індуктори печінкових ферментів (наприклад, барбітурати, фенітоїн, карбамазепін, рифампіцин): спостерігається підвищення метаболічного кліренсу тріамцинолону ацетоніду; пацієнтів, які приймають ці препарати, слід ретельно контролювати, і, можливо, слід змінити дозу кортикостероїдів.
Гормон росту людини (наприклад, соматрем): може бути пригнічений стимулюючий ріст ефект.
Кетоконазол: може виникнути зниження кліренсу кортикостероїдів із наступним підвищенням їхніх ефектів.
Недеполяризуючі м’язові релаксанти: кортикостероїди можуть зменшувати або посилювати нейром’язову блокаду.
Нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ): кортикостероїди можуть підвищувати частоту і/або тяжкість шлунково-кишкових кровотеч і виразок, спричинених НПЗЗ. Крім того, кортикостероїди можуть знижувати сироватковий рівень саліцилату, що призводить до зниження ефективності.
Навпаки, припинення застосування кортикостероїдів під час терапії високими дозами саліцилату може спричинити токсичність саліцилату.
У пацієнтів із гіпопротромбінемією асоціацію кортикостероїдів з аспірином слід застосовувати з обережністю.
Тиреоїдні препарати: метаболічний кліренс кортикостероїдів знижується у гіпотиреоїдних пацієнтів і підвищується у гіпертиреоїдних. Дозу кортикостероїдів слід коригувати при зміні стану щитовидної залози.
Вакцини: пацієнти, які отримують кортикостероїди та вакцинуються, можуть мати неврологічні ускладнення та втрату антитілової відповіді.
ОСОБЛИВІ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
Цей препарат містить бензиловий спирт як консервант. Бензиловий спирт пов’язаний із серйозними небажаними явищами та смерттю, особливо у дітей. «Синдром задихання» пов’язаний з бензиловим спиртом. Хоча звичайні терапевтичні дози цього препарату виділяють кількість бензилового спирту, яка значно нижча за ту, що пов’язана з «синдромом задихання», мінімальна доза бензилового спирту, яка може спричинити токсичність, невідома. У недоношених та недоношених дітей із низькою масою тіла, а також у пацієнтів, які отримують високі дози, токсичність може розвинутися легше.
Через наявність бензилового спирту препарат не повинен застосовуватися дітям молодше двох років.
Не вводити внутрішньовенно, оскільки це суспензія.
Не проводилося досліджень, які б довели безпеку терапії ФАРМАКОРТ, введеного
ендоназально (до носових раковин), субкон’юнктивально, підсухожильно, ретробульбарно або інтравітрально (внутрішньоочно).
Після інтравітрального введення повідомляли про ендофтальміт, запалення ока, підвищення внутрішньоочного тиску, порушення зору, включаючи втрату зору. Також було повідомлено про численні випадки сліпоти після ін’єкцій суспензій кортикостероїдів у носові раковини та ураження голови. Застосування ФАРМАКОРТ (суспензії для ін’єкцій тріамцинолону ацетоніду) не рекомендовано і не показано жодним із цих шляхів введення.
ФАРМАКОРТ — препарат із тривалою дією і не рекомендований для гострих станів.
Щоб уникнути лікарської надниркової недостатності, рекомендується підтримуюча терапія в стресових ситуаціях (травми, хірургічні втручання або важкі захворювання) як під час лікування ФАРМАКОРТ, так і протягом року після нього.
Тривале застосування кортикостероїдів може призводити до задньої субкапсулярної катаракти, глаукоми з можливим ураженням зорових нервів і підвищувати ризик вторинних очних інфекцій.
Середні та високі дози кортизону або гідрокортизону можуть спричинити підвищення артеріального тиску, затримку рідини та солей та підвищення виведення калію. Ці ефекти менш імовірні при синтетичних похідних, якщо тільки вони не застосовуються високими дозами. Може знадобитися дієта з низьким вмістом солі та додаткове приймання калію. Усі кортикостероїди підвищують виведення кальцію, що може спричинити або погіршити наявну остеопорозу.
Кортикостероїди можуть маскувати деякі ознаки інфекції, і під час їхнього застосування можуть виникати супутні інфекції. Під час кортикостероїдної терапії захисні сили організму можуть бути знижені, і може бути важко виявити можливе місце інфекції. Крім того, пацієнти, які отримують імунодепресивну терапію, включаючи кортикостероїди, більш схильні до інфекцій, ніж ті, хто не приймає ці препарати.
Вітряна віспа та корь можуть мати більш тяжкий або навіть летальний перебіг у пацієнтів, які отримують кортикостероїди.
У дітей або дорослих, які отримують кортикостероїди та не хворіли на ці захворювання, слід особливо уникати контакту з інфікованими. Якщо контакт відбувся, може бути показаною терапія специфічними імуноглобулінами проти вітряної віспи (VZIG) або внутрішньовенними імуноглобулінами (IVIG). Якщо розвинулася вітряна віспа або герпес зостер, можна розглянути терапію протибірними засобами.
Аналогічно, кортикостероїди слід застосовувати з особливою обережністю у пацієнтів із інвазією стронгілоїдами (гостриками), оскільки імунодепресія, спричинена кортикостероїдами, може призвести до суперінфекції стронгілоїдами з поширенням і масовою міграцією личинок, часто супроводженою важкою ентероколітом та грамнегативною септицемією, що може бути летальною.
Пацієнтів, які отримують кортикостероїдну терапію, особливо високими дозами, не слід вакцинувати або імунізувати, оскільки через втрату антитілової відповіді вони схильні до клінічних ускладнень, особливо неврологічних.
Застосування тріамцинолону ацетоніду при активному туберкульозі слід обмежити випадками молнивого або поширеного захворювання, коли кортикостероїд використовується для лікування інфекції разом із адекватною протитуберкульозною терапією.
Якщо кортикостероїди застосовуються пацієнтам із прихованим туберкульозом або з позитивною реакцією на туберкулін, необхідна хемопрофілактика.
Оскільки були рідкісні випадки анафілактичних реакцій у пацієнтів, які отримували парентеральні кортикостероїди, перед введенням слід ужити відповідних заходів, особливо якщо в анамнезі пацієнта є алергія на ліки.
Рекомендується, щоб внутрішньом’язову ін’єкцію робили глибоко, щоб уникнути місцевої атрофії. Місце введення в сідничній м’язі краще, ніж в дельтовидний м’яз, оскільки в останньому випадку частіше виникає місцева атрофія.
Вагітність та годування груддю
Багато кортикостероїдів, які застосовуються в низьких дозах, показали тератогенну дію на лабораторних тварин.
Оскільки адекватних досліджень репродуктивної функції у людини не проводилося, застосування кортикостероїдів під час вагітності, годування груддю або у жінок репродуктивного віку слід оцінювати з урахуванням можливих переваг порівняно з потенційним ризиком для матері, ембріона, плода або годуючого новонародженого.
Новонароджених від матерів, які отримували значні дози кортикостероїдів під час вагітності, слід ретельно контролювати на наявність ознак надниркової недостатності.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
У зв’язку з можливістю виникнення побічних ефектів з боку центральної нервової системи (наприклад, запаморочення), пацієнтам, які керують транспортними засобами або працюють з механізмами, слід враховувати цю можливість.
ДЛЯ ТИХ, ХТО ЗАЙМАЄТЬСЯ СПОРТОМ: ЗАСТОСУВАННЯ ПРЕПАРАТУ БЕЗ ТЕРАПЕВТИЧНОЇ
ПОТРЕБИ ВВАЖАЄТЬСЯ ДОПІНГОМ І МОЖЕ ПРИЗВЕСТИ ДО ПОЗИТИВНИХ РЕЗУЛЬТАТІВ
АНТИДОПІНГОВИХ ТЕСТІВ.
ДОЗА, СПОСІБ І ТЕРМІН ЗАСТОСУВАННЯ
Загальні положення
Початкова доза ФАРМАКОРТ може варіюватися від 2,5 до 60 мг/добу залежно від конкретного захворювання, яке лікується.
У менш тяжких випадках можуть бути достатні нижчі дози, тоді як іншим пацієнтам можуть знадобитися вищі початкові дози. Зазвичай кількість препарату, введеного парентерально, становить від третини до половини дози, яка вводиться перорально кожні 12 годин. У випадках, що загрожують життю пацієнта, можуть бути виправдані більші дози. Початкову дозу слід підтримувати або коригувати до тих пір, поки не буде досягнуто задовільної клінічної відповіді. Якщо це не відбувається після розумного періоду часу, ФАРМАКОРТ слід поступово припинити, а пацієнта слід перевести на іншу терапію.
РЕЖИМ ДОЗУВАННЯ МОЖЕ ВАРІЮВАТИ І ПОВИНЕН БУТИ ІНДИВІДУАЛІЗОВАНИМ
ЗАЛЕЖНО ВІД ЗАХВОРЮВАННЯ ТА ВІДПОВІДІ ПАЦІЄНТА.
Рекомендується застосовувати найменшу ефективну дозу для конкретного захворювання.
Після досягнення позитивної відповіді на терапію слід визначити відповідну підтримувальну дозу, поступово знижуючи початкову дозу до тих пір, поки не буде досягнуто мінімальної дози, необхідної для підтримання бажаної терапевтичної відповіді. Якщо препарат потрібно припинити після тривалої терапії, рекомендується поступове, а не раптове припинення.
Дозування
Для системного застосування
Дорослі та діти старше 12 років: рекомендована початкова доза — 60 мг. Ін’єкцію вводити
глибоко в м’язи сідничної ділянки.
Якщо ін’єкцію введено неправильно, може розвинутися атрофія підшкірної жирової тканини.
Дозування зазвичай варіюється від 40 до 80 мг залежно від відповіді пацієнта та тривалості ремісії. У деяких пацієнтів симптоми можуть бути добре контролюватися низькими дозами порядку 20 мг або менше. Пацієнти з сінною лихоманкою або полінозною астмою, які не реагують на десенсибілізуючу терапію та інші звичайні методи лікування, можуть досягти ремісії симптомів на весь сезон квітіння пилком однією ін’єкцією 40–100 мг.
Діти віком від 6 до 12 років: рекомендована початкова доза — 40 мг, хоча дозування залежить більше від тяжкості симптомів, ніж від віку або маси тіла.
Новонароджені або недоношені діти: цей препарат містить бензиловий спирт. Не застосовувати у новонароджених або недоношених дітей (див. також розділи «ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ», Застосування у дітей та «ОСОБЛИВІ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ»)
Для місцевого застосування
Внутрішньосуглобове або внутрішньосумкове введення та ін’єкції в сухожильні влаговищя: одна ін’єкція тріамцинолону ацетоніду часто достатня, але можуть знадобитися кілька ін’єкцій для адекватного полегшення симптомів.
Початкова доза: 2,5–5 мг для малих суглобів, 5–15 мг — для більших, залежно від типу захворювання. У дорослих дози до 10 мг для менших ділянок і до 40 мг для більших, як правило, достатні. Без ускладнень застосовувалися дози до загального підсумку 80 мг за одну ін’єкцію.
Застосування
Загальні положення
Необхідно вводити препарат у повних стерильних умовах. Перед використанням добре струсити контейнер, щоб забезпечити рівномірну суспензію препарату, і переконатися, що не утворилися агломерати. Вплив низьких температур може призвести до утворення агломератів, і в цьому випадку препарат не слід використовувати. Після набору препарату в шприц ін’єкцію слід робити негайно, щоб уникнути осадження в шприці. Вжити всіх заходів, щоб уникнути інфекції або попадання голки в судину.
Для системного застосування
Ін’єкцію слід робити глибоко в м’язи сідничної ділянки. Для дорослих рекомендується використовувати голку мінімальною довжиною 4 см; у ожирілих пацієнтів може знадобитися довша голка. Місце ін’єкції слід чергувати при кожному наступному введенні.
Місцеве застосування
У випадках значного внутрішньосуглобового випоту доцільно попередньо аспірувати частину синовіальної рідини, не повністю спорожнюючи порожнину; це сприяє швидшому зникненню симптомів і водночас уникненню надмірного розведення введеного стероїду. Потім проводять внутрішньосуглобове введення згідно з правилами техніки, передбаченими для ін’єкцій у суглобові порожнини.
При внутрішньосуглобовому або внутрішньосумковому введенні та при ін’єкціях ФАРМАКОРТ у сухожильні влаговищя або тендінозні кісти часто доцільно використовувати місцевий анестетик.
Слід докладати максимальної уваги при цьому типі ін’єкцій, особливо якщо вони виконуються в дельтовидній ділянці та сухожильних влаговищах, щоб уникнути введення суспензії в навколишні тканини, оскільки це може призвести до тканинної атрофії. При неспецифічних гострих теносиновітах важливо, щоб ін’єкцію робили всередині влаговища, а не в сухожилок. При епікондиліті лікування може бути проведено шляхом інфільтрації препарату в найбільш м’яку ділянку.
Не застосовувати ФАРМАКОРТ для внутрішньовенного, інтрадермального, підсухожильного, ендоназального
(до носових раковин), субкон’юнктивального, ретробульбарного або інтравітрального (внутрішньоочного) введення. Див. щодо цього розділ «ОСОБЛИВІ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ».
Передозування
Хронічне передозування: симптоми передозування глюкокортикостероїдами можуть включати сплутаність свідомості, тривожність, депресію, судоми або шлунково-кишкові кровотечі, синяки, луноподібне обличчя та гіпертензію. Після тривалої терапії раптове припинення лікування може призвести до гострої надниркової недостатності.
Остання може виникнути також під час стресу. Після тривалої терапії високими дозами можуть виникати зміни, схожі на синдром Кушинга.
Гостре передозування: специфічного лікування гострого передозування кортикостероїдами не існує, тому слід проводити підтримуючу терапію, а при шлунково-кишкових кровотечах — лікування, як при шлунковій виразці.
ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ
Список наведено за системно-органічною класифікацією MedDRA та частотою застосуванням таких категорій: дуже часто (≥1/10), часто (≥1/100, < 1/10), нечасто (≥1/1.000, <1/100), рідко (≥1/10.000, <1/1.000), дуже рідко (<1/10.000), невідомо (частоту неможливо визначити за наявними даними).
Після введення будь-яким шляхом

Після внутрішньом’язового введення

Після внутрішньосуглобового введення***

Дотримання інструкцій, вміщених у цій інструкції, зменшує ризик небажаних ефектів.
Повідомлення про небажані ефекти
Якщо у вас виникли будь-які небажані ефекти, включаючи ті, що не зазначені в цій інструкції, зверніться до лікаря або фармацевта. Ви також можете повідомити про небажані ефекти безпосередньо через національну систему повідомлень за адресою: www.agenziafarmaco.gov.it/content/come-segnalare-una-sospetta-reazione-avversa. Повідомляючи про небажані ефекти, ви можете сприяти отриманню додаткової інформації щодо безпеки цього лікарського засобу.
ЗБЕРІГАТИ ЛІКАРСЬКИЙ ЗАСІБ ПОЗА ДОСЯГАЕМІСТЮ ТА ЗОРОМ ДІТЕЙ
ТЕРМІН ДІЇ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ
УВАГА: НЕ ВИКОРИСТОВУВАТИ ЛІКАРСЬКИЙ ЗАСІБ ПІСЛЯ ЗАЗНАЧЕНОГО СТРОКУ ДІЇ НА УПАКОВЦІ
УНИКАЙТЕ ЗАМОРОЖУВАННЯ
Не зберігати вище 25 °C.
СКЛАД
Кожен флакон 40 мг/мл суспензії для ін'єкцій містить: ДІЮЧУ РЕЧОВИНУ: Тріамцинолону ацетонід 40,0 мг; ДОПОМІЖНІ РЕЧОВИНИ: Кармелозу натрію; Натрію хлорид; Полісорбат; Бензиловий спирт; Воду для ін'єкцій до 1,0 мл.
Кожен флакон 80 мг/2 мл суспензії для ін'єкцій містить: ДІЮЧУ РЕЧОВИНУ: Тріамцинолону ацетонід 80,0 мг; ДОПОМІЖНІ РЕЧОВИНИ: Кармелозу натрію; Натрію хлорид; Полісорбат; Бензиловий спирт; Воду для ін'єкцій до 2,0 мл.
Кожна ампула 80 мг/2 мл суспензії для ін'єкцій містить: ДІЮЧУ РЕЧОВИНУ: Тріамцинолону ацетонід 80,0 мг; ДОПОМІЖНІ РЕЧОВИНИ: Кармелозу натрію; Натрію хлорид; Полісорбат; Бензиловий спирт; Воду для ін'єкцій до 2,0 мл.
ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА ТА ВМІСТ
Суспензія для ін'єкцій для внутрішньом'язового та внутрішньосуглобового застосування.
Упаковка 40 мг/мл – суспензія для ін'єкцій, 3 флакони по 1 мл
Упаковка 80 мг/2 мл – суспензія для ін'єкцій, 3 флакони по 2 мл
Упаковка 80 мг/2 мл – суспензія для ін'єкцій, 5 ампул по 2 мл
ВЛАСНИК ПОЗВОЛЕННЯ НА ПРИЗНАЧЕННЯ
ФАРМАТЕКС ІТАЛІЯ С.р.л.
ВУЛИЦЯ С. ПАОЛО, 1 – 20121 МІЛАН (МІ), ІТАЛІЯ
ВИРОБНИК ТА ОСТАТНІЙ КОНТРОЛЬ
ФІЗІОФАРМА С.Р.Л.
ПРОМИСЛОВИЙ КОМПЛЕКС
84020 ПАЛОМОНТЕ (СА), ІТАЛІЯ
ПЕРЕГЛЯД ІНСТРУКЦІЇ ІТАЛІЙСЬКОЮ АГЕНЦІЄЮ З ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ