Інформаційний листок: інформація для пацієнта
PHAREPA 5000 О.О./1 мл розчин для ін'єкцій для підшкірного і внутрішньовенного застосування, флакони
PHAREPA 25000 О.О./5 мл розчин для ін'єкцій для внутрішньовенного застосування, флакони та пляшки
Гепарин натрію
Уважно прочитайте цей листок перед тим, як використовувати цей лікарський засіб, оскільки він містить важливу інформацію для вас.

Зберігайте цей листок. Можливо, вам знадобиться прочитати його ще раз.
Якщо у вас виникнуть будь-які сумніви, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри.
Цей лікарський засіб призначено виключно вам. Не передавайте його іншим людям, навіть якщо симптоми їхнього захворювання схожі на ваші, оскільки це може бути небезпечно.
Якщо виникнуть будь-які побічні ефекти, навіть ті, що не зазначені в цьому листку, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри. Див. розділ 4.

Зміст цього листка

Що таке Фарепа і для чого використовується
Що ви повинні знати перед застосуванням Фарепа
Як застосовувати Фарепа
Можливі побічні ефекти
Як зберігати Фарепа
Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке Фарепа і для чого використовується

Цей лікарський засіб містить діючу речовину — гепарин натрію, яка належить до групи лікарських засобів, що називаються антикоагулянтами, і діє шляхом запобігання утворенню згустків крові (тромбів) у кровоносних судинах. Фарепа застосовується для лікування та профілактики захворювань, при яких утворюються згустки як у венах, так і в артеріях (венозна та артеріальна тромбоемболічна хвороба), а також під час екстракорпорального кровообігу та гемодіалізу.

2. Що Ви повинні знати перед застосуванням Фарепа

Не застосовуйте Фарепа

якщо Ви маєте алергію на натрієву сіль гепарину або будь-який інший компонент цього лікарського засобу (див. «Що містить Фарепа»). Якщо у Вас:
тяжка тромбоцитопенія або захворювання, що супроводжуються геморагічною діатезою;
тяжкі захворювання печінки, нирок або підшлункової залози;
стани, при яких тести на згортання крові не можуть проводитися через відповідні інтервали (виключно для терапевтичних доз),
дисемінований внутрішньосудинний згорт (ДВЗ), спричинений тромбоцитопенією, індукованою гепарином;
геморагічні інсультів;
органічні ураження з ризиком кровотечі, такі як шлункові і/або кишкові виразки, кровотеча в мозок, аневризма, пухлина мозку;
травми або хірургічні втручання на центральній нервовій системі, очах або вухах;
ретинопатія або крововилив у скловидне тіло;
інфекційний ендокардит.

Місцева анестезія при планових хірургічних втручаннях є протипоказаною у пацієнтів, які отримують гепарин у дозах антикоагулянтів.
У разі органічних уражень із високим ризиком кровотечі застосування гепарину має бути оцінено окремо з урахуванням співвідношення ризику та користі в кожному конкретному випадку.
Застереження та обережність
Зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри перед застосуванням Фарепа.
Відстежування
З метою покращення відстежування біологічних лікарських засобів, назву та номер партії введеного лікарського засобу необхідно чітко зареєструвати.
Особливу увагу слід звернути у таких випадках:

підозра на новоутворення з схильністю до кровотечі
хронічний алкоголізм
літні пацієнти: може знадобитися зниження дози, особливо у жінок, які мають більший ризик кровотечі (див. розділ 3)
пацієнти з анамнезом гіперчутливості до гепаринів з низькою молекулярною масою
пацієнти з ризиком кровотечі (див. «Не застосовуйте Фарепа»). Кровотечі можуть виникати в будь-якій ділянці організму. Незрозуміле зниження гематокриту, падіння артеріального тиску або будь-які інші ознаки чи симптоми, що не пов’язані з іншими причинами, можуть свідчити про геморагічну подію. Натрієву сіль гепарину слід застосовувати з особливою обережністю при захворюваннях, при яких існує ризик кровотечі. До таких станів належать:

Серцево-судинні:

субакутний бактеріальний ендокардит,
неконтрольована гіпертензія терапією антигіпертензивними засобами.

Гематологічні:

гемофільні синдроми або дефіцит факторів згортання,
тромбоцитопенія,
тромбоцитопатії
деякі геморагічні васкулярні пурпури (типу хвороби Ренду-Ослер).

Шлунково-кишкові:

пептична виразка,
езофагіти або ерозивні гастрити,
активна фаза запального кишкового захворювання,
постійне дренування шлунка або тонкої кишки.

Хірургічні:
під час та безпосередньо після:

пункції спинного мозку або спинальної анестезії або
великі хірургічні втручання на мозку, хребті або оці.

Печінкові:

захворювання печінки з порушенням показників згортання крові та/або варикозними венами стравоходу або гастропатією при портальній гіпертензії з високим ризиком кровотечі,

Інші:

загроза викидня.
під час менструального циклу
післяпологовий період.
одночасне застосування фібринолітичних або пероральних антикоагулянтів, препаратів, що інгібують агрегацію тромбоцитів, нестероїдних протизапальних засобів та/або антагоністів рецептора глікопротеїну IIb/IIIa (див. розділ 4.5).

У разі незначної кровотечі терапію гепарином слід припинити, а при тяжкій кровотечі залишки гепарину в крові слід нейтралізувати шляхом введення протаміну (див. «Якщо Ви застосували більше Фарепа, ніж потрібно»). Слід бути обережним і уникати ризику травм у пацієнтів, які отримують терапію гепарином.
Гіперкаліємія
Натрієва сіль гепарину може пригнічувати надниркову секрецію альдостерону, що призводить до гіперкаліємії.
Факторами ризику є цукровий діабет, хронічна ниркова недостатність, наявна метаболічна ацидоза, підвищений рівень калію до початку лікування, одночасне застосування препаратів, що підвищують рівень калію в плазмі, та тривале застосування гепарину (див. «Інші лікарські засоби та Фарепа»). У пацієнтів із ризиком рівень калію в плазмі слід визначати перед початком терапії гепарином та регулярно під час лікування, особливо якщо терапія триває більше 7 днів.
Тести на згортання крові
При застосуванні натрієвої або кальцієвої солі гепарину в антикоагулянтних дозах їх дозування слід коригувати на основі частих тестів на згортання крові. Якщо результати тестів на згортання виходять за межі терапевтичного діапазону або виникають кровотечі, дозу слід знизити або, за необхідності, припинити застосування гепарину. (див. розділ 3).
З огляду на короткочасну дію натрієвої солі гепарину, показники згортання крові повертаються до норми протягом декількох годин.
Тромбоцитопенія, індукована гепарином (HIT)
Тромбоцитопенія — відома ускладнення терапії натрієвою сіллю гепарину, яка може виникнути через 4–10 днів після початку лікування, але і раніше — при наявності попередньої HIT. У 10–20 % пацієнтів може виникнути легка тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів понад 100 000/мм³), яка може залишатися стабільною або зникати, навіть якщо застосування гепарину продовжується.
У деяких випадках (0,3–3 %) може розвинутися більш тяжка форма (тромбоцитопенія типу II, індукована гепарином), імуномедійована, що характеризується утворенням антитіл до комплексу гепарин-фактор 4 тромбоцитів. У таких пацієнтів можуть розвинутися нові тромби, пов’язані з тромбоцитопенією (HITT), спричинені незворотною агрегацією тромбоцитів, індукованою гепарином, так звана «синдром білого тромбу». Цей процес може призвести до серйозних ускладнень тромбоемболії, таких як шкірна некроз, гангрена кінцівок (у деяких випадках — необхідність ампутації), інфаркт міокарда, легеневу емболію, інсульт і навіть смерть.
Тому застосування натрієвої солі гепарину слід припинити не тільки при розвитку тромбоцитопенії, але й у разі появи нової тромбози або погіршення попередньої тромбози. Продовження антикоагулянтної терапії для тромбози, для якої було розпочато лікування, при її погіршенні або при появі нової тромботичної події, має бути виконано після припинення гепарину за допомогою альтернативного антикоагулянта. У таких випадках застосування гепаринів з низькою молекулярною масою є ризикованим через можливу перехресну реакцію, як і негайне введення пероральних антикоагулянтів (описані випадки погіршення тромбози).
Тому будь-яку тромбоцитопенію будь-якої природи слід уважно моніторити. Якщо кількість тромбоцитів падає нижче 100 000/мм³ або виникає рецидивуюча тромбоза, натрієву сіль гепарину слід негайно припинити.
Кількість тромбоцитів слід визначати у пацієнтів, які отримують лікування гепарином понад 5 днів, і лікування слід негайно припинити при розвитку тромбоцитопенії.
HIT або HITT можуть проявитися навіть через кілька тижнів після припинення терапії; тому пацієнтів, у яких після припинення лікування виникла тромбоцитопенія або тромбоза, слід обстежити на наявність HIT або HITT.
У разі підозри або підтвердження цих станів слід припинити терапію та застосувати альтернативний антикоагулянт. Не відновлюйте лікування, особливо протягом 3–6 місяців після діагнозу та доки пацієнт залишається позитивним на антитіла проти HIT.
Знижена чутливість до гепарину:
знижена чутливість до натрієвої солі гепарину може спостерігатися при лихоманці, тромбозі, тромбофлебіті, інфекціях із схильністю до тромбозу, запальних станах, іноді при інфаркті міокарда, раку, вродженому або набутому дефіциті антитромбіну III та у післяопераційних пацієнтів.
Гепарин не слід вводити внутрішньом’язово через ризик гематом (див. розділ 4.8).
Через підвищений ризик кровотечі слід особливо обережно ставитися до одночасного застосування препаратів внутрішньом’язово.
Спинальна або перидуральна анестезія
У пацієнтів, які отримують спинальну або перидуральну анестезію, епідуральну аналгезію або люмбальну пункцію, профілактика нерозділеним гепарином дуже рідко може бути пов’язана зі спинальними або епідуральними гематомами, що можуть призвести до тривалої або постійної паралічі. Ризик підвищується при використанні перидуральних катетерів для постійної інфузії, одночасному застосуванні препаратів, що впливають на гемостаз (нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), інгібітори агрегації тромбоцитів або антикоагулянти), травматичних або повторних пункціях, наявності основного порушення гемостазу та похилому віці. Наявність одного або кількох цих факторів ризику повинна уважно оцінюватися перед проведенням такого типу анестезії/аналгезії під час профілактики нерозділеним гепарином.
Як правило, введення спинального катетера слід проводити не раніше ніж через 12 годин після останньої профілактичної дози нерозділеного гепарину при низьких профілактичних дозах. Наступні дози не слід вводити раніше ніж через 4 години після введення або видалення катетера, або ще більше затримувати або не вводити, якщо під час первинного введення голки спинальної або епідуральної голки виявлено кров’яний вміст. Видалення «постійного» епідурального катетера слід проводити якомога далі від останньої профілактичної дози гепарину (приблизно 12 годин).
Якщо вирішено застосовувати нерозділений гепарин до або після перидуральної або спинальної анестезії, слід дотримуватися особливої обережності та регулярно проводити моніторинг на наявність ознак і симптомів неврологічних порушень, таких як: біль у попереку, порушення чутливості та рухової функції (оніміння та слабкість у нижніх кінцівках), порушення функції сечового міхура або кишечника. Медичний персонал повинен бути проінструктований щодо виявлення цих ознак і симптомів. Пацієнтів слід проінструктувати негайно повідомляти медичний або медсестринський персонал, якщо виникає будь-який із цих симптомів.
Якщо підозрюються ознаки або симптоми епідуральної або спинальної гематоми, необхідно негайно поставити діагноз і розпочати лікування, що включає декомпресію спинного мозку.
Не є обов’язковим, як при терапії дікумаролом, моніторинг терапії гепарином лабораторними тестами; однак для контролю достатньо визначення часу згортання в пробірці (Лі-Вайт), і не потрібно визначення протромбіну.
Обмежені дані, що стосуються окремих клінічних випадків, вказують на можливий зв’язок між застосуванням гепарину та зміною тестів функції щитоподібної залози (наприклад, хибно підвищений рівень Т3 та Т4).
З огляду на тваринне походження гепарину, пацієнтам із анамнезом алергічних реакцій рекомендується провести пробу чутливості шляхом введення тестової дози 1000 одиниць гепарину.
Інші лікарські засоби та Фарепа
Пероральні антикоагулянти
Натрієва сіль гепарину в антикоагулянтних дозах може незначно подовжувати протромбіновий час (збільшення приблизно на 0,5 INR). Цей аспект слід враховувати при оцінці цього параметра, особливо під час переходу з гепаринової терапії на пероральну антикоагулянтну терапію. Рекомендується особлива клініко-лабораторна обережність (часта оцінка PT та aPTT) при комбінованому застосуванні нерозділеного гепарину в антикоагулянтних дозах із цими препаратами.
Протиплатеоцитарні препарати, фібринолітики та інші лікарські засоби, пов’язані з ризиком кровотечі
Ацетилсаліцилова кислота, нестероїдні протизапальні засоби (фенілбутазон, ібупрофен, індометацин, кеторолак, диклофенак), препарати з протиплатеоцитарною дією (тіклопідин, клопідогрель, сульфінпіразон), цефалоспорини (цефаклор, цефіксим, цефтріаксон, цефамандол, цефоперазон), декстран, дипіридамол, гідроксихлорохін, фібринолітичні препарати (стрептокіназа, урокіназа, алтеплаза), похідні кумарину, антагоністи рецептора глікопротеїну IIb/IIIa (ептифібатид, абсіксимаб), епростенол або інші препарати, що впливають на агрегацію тромбоцитів (що є основним гемостатичним захистом у пацієнтів, які отримують гепарин), можуть спричинити кровотечі та повинні застосовуватися з особливою обережністю у пацієнтів, які отримують натрієву сіль гепарину, особливо в антикоагулянтних дозах.
Нітрогліцерин внутривенно
Внутрішньовенне введення нітрогліцерину може призвести до значного послаблення дії гепарину (зменшення часу часткової тромбопластинової активності aPTT). Після припинення введення нітрогліцерину може виникнути раптове збільшення aPTT. Пацієнтам, які отримують одночасну інфузію нітрогліцерину, необхідний тісний моніторинг aPTT та корекція дози гепарину.
Препарати, що підвищують рівень калію в сироватці
Потребується особливо ретельний медичний моніторинг при одночасному застосуванні препаратів, що підвищують рівень калію в сироватці, таких як інгібітори АПФ, сартани, калійзберігаючі діуретики, солі калію, бета-блокатори (див. розділ 4.4).
Інші взаємодії
Дигіталіс, тетрацикліни, нікотин, глюкокортикоїди, пеніциліни, фенотіазини, антигістамінні засоби можуть частково знижувати антикоагулянтну дію гепарину.
Тести функції щитоподібної залози
Під час терапії гепарином тести функції щитоподібної залози можуть бути змінені (наприклад, хибно підвищений рівень Т3 та Т4) (див. «Застереження та обережність»).
Вагітність, годування грудьми та фертильність
Вагітність
Гепарин не проникає через плацентарний бар’єр. Не було повідомлень про зв’язок між застосуванням гепарину під час вагітності та вродженими вадами. Однак безпечність застосування під час вагітності повністю не встановлена. За відсутності достовірних даних рішення про застосування гепарину під час вагітності має бути прийнято після ретельної оцінки співвідношення ризику та користі в кожному окремому випадку.
Годування грудьми
Гепарин не виділяється з грудним молоком.
Фертильність
Немає даних щодо впливу гепарину на фертильність людини.
Керування транспортними засобами та використання механізмів
Фарепа не впливає на здатність керувати транспортними засобами та використовувати механізми.
Фарепа містить натрій
Фарепа в ампулах містить 3,2 мг натрію на мл розчину, менше 1 ммоль (23 мг) натрію на ампулу, тобто суттєво «без натрію».
Фарепа в флаконах містить 29,5 мг натрію (основний компонент кухонної солі) на флакон (5,9 мг/мл розчину). Це відповідає 1,48% максимальної добової норми споживання дорослою людиною.
Фарепа містить метил-пара-оксибензоат та пропіл-пара-оксибензоат
Фарепа 25000 ОД/5 мл розчин для ін’єкцій для внутрішньовенного застосування у флаконах містить метил-пара-оксибензоат та пропіл-пара-оксибензоат, що можуть спричинити алергічні реакції (в тому числі затримані) та винятково — бронхоспазм.

3. Як застосовувати Фарепу

Цей лікарський засіб буде введено вам кваліфікованим медичним персоналом. Якщо у вас виникнуть сумніви,
зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри.
Лікар визначить необхідну дозу залежно від вашого стану. Якщо вам призначено цей лікарський засіб
у антикоагулянтних дозах, дозу слід встановлювати на підставі регулярних тестів згортання крові.
Якщо ви застосували більше Фарепи, ніж потрібно
Цей лікарський засіб буде введено вам лікарем або медсестрою, тому малоймовірно, що буде введено надмірну дозу.
Якщо ви вважаєте, що вам ввели надмірну дозу, зверніться до медичного персоналу.
У разі передозування можуть виникнути кровотечі.
У разі тяжкого кровотечі необхідно ввести протамін, який знадобиться для блокування дії цього лікарського засобу.
Якщо ви забули застосувати Фарепу
Цей лікарський засіб буде введено вам лікарем або медсестрою, тому малоймовірно, що дозу буде пропущено. Не слід вводити подвійну дозу, щоб відшкодувати пропущену дозу.
Якщо у вас виникнуть будь-які сумніви щодо застосування цього лікарського засобу, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри.
Якщо ви припините лікування Фарепою
Якщо у вас виникнуть будь-які сумніви щодо застосування цього лікарського засобу, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри.

4. Можливі побічні ефекти

Як і всі лікарські засоби, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча вони не виникають у всіх
людей.
Короткий огляд профілю безпеки
Досі не було доведено жодної специфічної токсичності гепарину.
Частота невідома (частоту не можна визначити на основі наявних даних):

Гепарин-індукована неімунна тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів 100 000–150 000/мкл) без тромбозу;
Індукована гепарином тромбоцитопенія (кількість тромбоцитів < 100 000/мкл або швидке зниження кількості тромбоцитів <50% від вихідного рівня) із тромбозом артерій і вен або емболією;
Дисемінована внутрішньосудинна коагуляція;
Кровотеча;
Підвищена агрегація тромбоцитів;
Подразнення на місці введення;
Еритема;
Незначний біль;
Гематома або виразка на місці введення;
Гіперчутливість (тремтіння, підвищення температури, кропив’янка, астма, риніт, підвищене сльозовиділення, нудота та блювота, свербіж та печіння в ногах, гіпотензія, вазоспазм, шок);
Остеопороз (після терапевтичного застосування);
Некроз шкіри;
Алопеція;
Гематома;
Петехії;
Пурпура;
Гіпоальдостеронізм;
гіперкаліємія;
Метаболічний ацидоз (особливо у пацієнтів із ураженням нирок та цукровим діабетом);
Гіперліпідемія (реакція відскоку після припинення терапії);
Амнезія;
Крововилив у мозок;
Екстрадуральна внутрішньочерепна гематома;
Нетравматична субдуральна спинальна гематома;
Шлуночкова кровотеча;
Гепатотоксичність;
Бронхоспазм;
Набряк легень;
Гемопневмоторакс;
Мелена;
Підвищення трансаміназ;
Підвищення рівнів FT3 та FT4;
Пріапізм.

Тромбоцитопенія, індукована гепарином
У пацієнтів, які не чутливі до гепарину, зниження кількості тромбоцитів зазвичай починається через 6–14
днів після початку лікування. У чутливих пацієнтів це відбувається протягом декількох годин.
Антикоагулянтний ефект гепарину може зменшуватися (толерантність до гепарину).
Кровотеча
Повідомлялося про кровотечі, зокрема зі шкіри, слизових оболонок, ран, а також з шлунково-кишкового та генітуринного трактів. Кровотеча є основною ускладненням, яке може виникнути
під час лікування натрієвою сіллю гепарину, особливо при антикоагулянтних дозах. Часи згортання крові, що перевищують терапевтичний діапазон, або незначні кровотечі під час лікування зазвичай можна усунути шляхом зменшення дози або, за необхідності, тимчасового припинення прийому препарату.
Поява крові в кишечнику або сечі під час антикоагулянтної терапії може свідчити про наявність прихованого ураження. Кровотеча може виникати в будь-якій ділянці організму, але деякі специфічні ускладнення можуть бути важкими для діагностики:
a) надниркова кровотеча, що призводить до гострої надниркової недостатності, описана під час антикоагулянтної терапії.
Тому лікування слід припинити, якщо у пацієнта з’являються ознаки та симптоми гострої надниркової недостатності;
b) Яєчникова кровотеча (жовте тіло) виникала у жінок репродуктивного віку під час короткотривалої або довготривалої антикоагулянтної терапії;
c) Ретроперитонеальні кровотечі.
У разі будь-якої значної кровотечі терапію гепарином слід припинити, а залишки гепарину в крові нейтралізувати введенням протаміну (див. розділ "Якщо ви прийняли більше Фарепи, ніж потрібно").
Побічні реакції на місці введення
Подразнення, еритема, незначний біль, гематома або виразка можуть виникнути після підшкірного введення гепарину. Ці ускладнення значно частіші після внутрішньом’язового введення, тому цей спосіб застосування категорично заборонено використовувати, навіть епізодично (див. розділ "Застереження та профілактичні заходи").
Додаткові побічні ефекти у дітей
Очікується, що частота, тип і тяжкість побічних реакцій у дітей будуть такими самими, як і у дорослих.
Повідомлення про побічні ефекти
Якщо у вас виникли будь-які побічні ефекти, включаючи ті, що не зазначені в цій інструкції, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри. Ви також можете повідомити про побічні ефекти безпосередньо через національну систему повідомлень за адресою:
https://www.aifa.gov.it/content/segnalazionireazioni-avverse .
Повідомляючи про побічні ефекти, ви можете допомогти забезпечити більше інформації щодо безпеки цього лікарського засобу.

5. Як зберігати Фарепа

Зберігайте цей лікарський засіб у недоступному для дітей місці.
Не використовуйте цей лікарський засіб після дати, зазначеної на етикетці після СТР.
Не викидайте лікарські засоби у каналізацію чи побутові відходи. Запитайте у фармацевта, як
позбутися лікарських засобів, які ви більше не використовуєте. Це допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить Фарепа
Діючою речовиною є гепарин натрію. 1 мл розчину містить 5000 ОД гепарину натрію.
Допоміжні речовини:

5.000 ОД/мл: вода для ін’єкцій.
25.000 ОД/5 мл ампули: вода для ін’єкцій.
25.000 ОД/5 мл флакон: метил-пара-оксибензоат; пропіл-пара-оксибензоат; натрію хлорид; вода для ін’єкцій.

Опис зовнішнього вигляду Фарепа та вміст упаковки
ФАРЕПА 5000 ОД/1 мл розчин для ін’єкцій підшкірно та внутрішньовенно, ампули
Упаковка з 10 ампул по 1 мл.
ФАРЕПА 25000 ОД/5 мл розчин для ін’єкцій внутрішньовенно, ампули та флакони
Упаковка з 10 ампул по 5 мл, 1 флакон по 5 мл та 5 флаконів по 5 мл.
Тримач ліцензії на введення в обіг та виробник
Тримач ліцензії на введення в обіг:
Pharmatex Italia Srl, Via San Paolo 1, 20121 Мілано – Італія
Виробник, відповідальний за випуск партії:
Fisiopharma Srl, Nucleo Industriale 84020 Palomonte (SA) – Італія
________________________________________________________________________________

Наступна інформація призначена виключно для медичних працівників:

Дозування та спосіб застосування
Профілактика артеріального та венозного тромбоемболізму

Профілактика під час операції: початкова доза 5 000 ОД підшкірно за 2 години до операції, потім 5 000 ОД кожні 8–12 годин принаймні протягом 7 днів або до моменту відновлення пацієнтом здатності до пересування.
Профілактика у немісцевих пацієнтів: ту саму дозу застосовують для профілактики у немісцевих пацієнтів із високим ризиком. Вибір між застосуванням кожні 8 або 12 годин має враховувати ризик тромбоемболії та ризик кровотечі у конкретного пацієнта.

Зовнішнє кровообіг (кардіопульмональний байпас)
300 ОД/кг внутрішньовенно, дозу коригують для підтримання часу активації згортання крові (Activated Clotting Time, ACT) у межах 400–500 секунд.
Гемодіаліз
Початкова доза 1 000–5 000 ОД внутрішньовенно, потім 1 000–2 000 ОД/год, дозу коригують залежно від потреби.
Моніторинг:
Рутинний моніторинг не потрібен.
Лікування артеріального та венозного тромбоемболізму

Початкова доза: 80 ОД/кг внутрішньовенно болюсом або 5 000 ОД внутрішньовенно болюсом (10 000 ОД при тяжкій легеневій емболії)
Підтримувальна доза: 18 ОД/кг/год внутрішньовенно у вигляді безперервної інфузії (діапазон 1 000–2 000 ОД/год), дозу коригують залежно від відповіді організму, або 1 000 ОД/год у вигляді безперервної інфузії
Альтернативні схеми лікування: внутрішньовенне періодичне введення: 10 000 ОД внутрішньовенно болюсом, потім 5 000–10 000 ОД внутрішньовенно кожні 4–6 годин.

Моніторинг:
При застосуванні натрієвої гепарину в дозі, що забезпечує антикоагулянтний ефект, дозування має визначатися на основі тестів згортання крові. Найпоширенішим тестом є активований частковий тромбопластиновий час (aPTT). aPTT пацієнтів під час лікування має підтримуватися на рівні 1,5–2,5 від нормальних значень. Рекомендується регулярний моніторинг aPTT, бажано щоденно.
Якщо показники згортання крові виходять за межі терапевтичного діапазону або виникають кровотечі, дозу слід зменшити або, за необхідності, припинити застосування гепарину (див. "Застереження та обережність").
Застосування у дітей та підлітків
Профілактика артеріального та венозного тромбоемболізму
Рекомендацій щодо дозування немає.
Лікування артеріального та венозного тромбоемболізму
Початкова доза: 50 ОД/кг внутрішньовенно болюсом
Підтримувальна доза: 15–25 ОД/кг/год внутрішньовенно у вигляді безперервної інфузії або 100 ОД/кг внутрішньовенно кожні 4 години періодичним введенням.
Моніторинг:
При застосуванні натрієвої гепарину в антикоагулянтних дозах дозування має коригуватися на основі значень aPTT.
Дрібніші діти можуть потребувати вищих доз та швидкості інфузії для досягнення рівнів антикоагуляції та подовження aPTT, аналогічних до тих, що спостерігаються у дітей старшого віку.
Застосування у літніх людей
Може знадобитися нижче дозування через підвищений ризик кровотечі.
Моніторинг:
При застосуванні натрієвої гепарину в антикоагулянтних дозах дози мають коригуватися відповідно до значень aPTT.
Спосіб застосування
Внутрішньовенно у вигляді безперервної інфузії або періодичного введення, або підшкірно.
Оскільки ефект натрієвої гепарину короткочасний, застосування у вигляді внутрішньовенної інфузії або підшкірного введення є переважним порівняно з періодичним внутрішньовенним введенням.
Передозування
Симптоми передозування
Кровотеча, переважно шкіри та слизових оболонок, з рани, шлунково-кишкового тракту або генітуринярної системи (носові кровотечі, гематурія, мелена, гематоми, петехії). Зниження артеріального тиску або зниження гематокриту можуть бути ознаками прихованої кровотечі.
Лікування передозування
Незначна кровотеча
Припинити терапію гепарином.
Тяжка кровотеча
Протамін застосовують для швидкого нейтралізування дії гепарину у разі значної кровотечі. Потрібна кількість залежить від рівня гепарину в крові та часу, що минув після введення. 1 мг внутрішньовенно нейтралізує 100 ОД гепарину, що перебуває в організмі пацієнта. Доза протаміну, яку слід ввести для нейтралізації болюсної дози гепарину, зменшується пропорційно часу, що минув після введення болюсу (відразу після болюсу — 100% дози, через 30 хвилин — 50%). Доза протаміну, що застосовується при безперервній інфузії гепарину, має нейтралізувати ОД гепарину, введених за останні 4 години.
Протамін слід вводити повільною внутрішньовенною інфузією; швидкість введення не повинна перевищувати 50 мг за 10 хвилин.