ЕРРАНЕ

Інструкція: інформація для пацієнта

ЕРРАНЕ Рідина для інгаляції

Ізофлюран
Уважно прочитайте цей листок перед тим, як Вам буде призначено цей лікарський засіб, оскільки він містить важливу інформацію для Вас.

• Зберігайте цей листок. Можливо, Вам знадобиться прочитати його ще раз.
• Якщо у Вас виникнуть будь-які запитання, зверніться до лікаря або фармацевта.
• Якщо виникнуть будь-які побічні ефекти, включаючи ті, що не вказані в цьому листку, зверніться до лікаря або фармацевта. Див. розділ 4.

Зміст цього листка:

1. Що таке ЕРРАНЕ та для чого він застосовується
2. Що Ви повинні знати, перш ніж Вам буде призначено ЕРРАНЕ
3. Як Вам буде застосовуватися ЕРРАНЕ
4. Можливі побічні ефекти
5. Як зберігати ЕРРАНЕ
6. Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке ЕРРАНЕ і для чого воно призначається

ЕРРАНЕ — це лікарський засіб, що містить активну речовину ізофлуран, який належить до групи лікарських засобів під назвою «загальні анестетики».
ЕРРАНЕ використовується анестезіологом для:

• індукції та підтримання загального знеболення (стану непритомності або сну) під час хірургічних операцій.

2. Що Ви повинні знати, перш ніж Вам введуть ЕРРАНЕ

Вам НЕ буде введено ЕРРАНЕ

• якщо Ви маєте алергію на ізофлуран або інші анестетики, подібні до ЕРРАНЕ (перелічені в розділі 6)
• якщо у Вас або у когось із Вашої сім’ї була злоякісна гіпертермія (див. розділ 4 «Можливі побічні ефекти»)
• під час пологів
• якщо після анестезії у Вас була захворювання печінки: порушення функції печінки, жовтяниця, лихоманка, підвищення рівня білих кров’яних тілець (лейкоцитоз або еозинофілія).

Попередження та обережність
Цей лікарський засіб доступний лише в лікарні. Тому його Вам буде вводити виключно кваліфікований медичний персонал під суворим контролем.
Зокрема, перед тим як Вам введуть ЕРРАНЕ, повідомте лікаря:

• якщо Ви маєте захворювання серця (подовження інтервалу QT, пов’язане з torsade de pointes)
• якщо Ви маєте спадкові захворювання, відомі як «мітохондріальні розлади»
• якщо у Вас були захворювання печінки (порушення функції печінки, цироз, вірусні гепатити). Лікар може вирішити не застосовувати ЕРРАНЕ і обрати інший вид анестезії.
• якщо Ви маєте захворювання артерій, що постачають кров до серця (коронарні артерії)
• якщо Ви маєте захворювання, що вражає м’язи, призводить до слабкості, втоми і може призвести до паралічу (міастенія гравіс)
• якщо Ви перебуваєте в стані зниженого об’єму крові (гіповолемія)
• якщо Ви маєте низький кров’яний тиск (гіпотензія)
• якщо Ви ослаблені
• якщо Ви маєте захворювання дихальних шляхів
• якщо Ви маєте підвищений внутрішній тиск у черепі
• якщо Ви маєте серйозне захворювання м’язів (м’язову дистрофію Дюшенна)

Лікар повинен діяти з особливою обережністю, якщо Вам раніше вже застосовували інгаляційний анестетик, особливо якщо це відбувалося кілька разів за короткий проміжок часу (повторне застосування).
ЕРРАНЕ може спричинити розвиток стану, що називається злоякісною гіпертермією (швидке і значне підвищення температури тіла, м’язова ригідність, тахікардія, тахіпное, ціаноз, аритмія та коливання тиску). У цьому випадку лікар призначить Вам відповідну підтримувальну терапію.
ЕРРАНЕ може спричинити незначне зниження інтелектуальних функцій протягом 2–4 днів після анестезії. Невеликі зміни настрою та симптоми можуть тривати до 6 днів після введення. Враховуйте це, коли повертаєтесь до звичайних повсякденних дій, у тому числі до керування транспортними засобами або роботи з механізмами (див. розділ Керування транспортними засобами та використання механізмів).
Діти та підлітки
ЕРРАНЕ буде вводитися з обережністю дітям віком до 2 років. Застосування ЕРРАНЕ не рекомендовано новонародженим та дітям для індукції анестезії через можливість виникнення кашлю, задихи, десатурації, підвищених виділень та ларингоспазму.
Інші лікарські засоби та ЕРРАНЕ
Повідомте лікареві або фармацевту, якщо Ви приймаєте, нещодавно приймали або можете приймати будь-які інші ліки.
Зокрема, повідомте лікареві, якщо Ви приймаєте один із таких ліків:
Протипоказані поєднання

• Неселективні інгібітори моноаміноксидази, ліки для лікування депресії. Припиніть прийом за 15 днів до операції.
• Бета-симпатоміметики (наприклад, ізопреналін) та альфа-бета-симпатоміметики (наприклад, епінефрин або адреналін та норепінефрин або норадреналін), ліки, що діють на частину нервової системи

Поєднання, які слід застосовувати з обережністю

• Бета-блокатори, ліки для лікування захворювань серця
• Ізоніазид, ліки, що використовуються для лікування туберкульозу. Лікування ізоніазидом має бути припинене за 7 днів до операції та відновлене не раніше ніж через 15 днів після неї.
• Непрямі симпатоміметики (амфетаміни та їх похідні; психостимулятори; засоби для зниження ваги; ефедрин та його похідні) — ліки, що діють на частину нервової системи
• Міорелаксанти, ліки, що спричиняють розслаблення м’язів
• Опіоїди, ліки з потужною знеболювальною дією, що використовуються під час анестезії
• Бензодіазепіни та інші седативні засоби, ліки, що спричиняють розслаблення
• Антагоністи кальцію, ліки для лікування високого кров’яного тиску
• Адреналін для підшкірних або ясеневих ін’єкцій, ліки для подовження місцевої анестезії

Лабораторні дослідження
Після введення ЕРРАНЕ Ваші лабораторні показники можуть бути змінені. Повідомте лікареві або лабораторному техніку, що Вам ввели ЕРРАНЕ, перш ніж проходити аналізи крові (може виникнути зміна рівнів калію, глюкози, креатиніну, сечовини, холестерину та лужної фосфатази).
ЕРРАНЕ та алкоголі
Не вживайте алкоголю протягом 24 годин після введення ЕРРАНЕ.
Вагітність та годування грудьми
Якщо Ви вагітні, підозрюєте вагітність, плануєте вагітність або годуєте грудьми, проконсультуйтесь із лікарем або фармацевтом, перш ніж Вам введуть цей лікарський засіб.
Вагітність
Лікар може ввести Вам цей засіб під час вагітності лише у разі абсолютної необхідності.
Застосування ЕРРАНЕ показано при кесаревому розтині, тоді як під час вакуумної аспірації спостерігалося збільшення крововтрат.
Годування грудьми
Невідомо, чи проникає ЕРРАНЕ в грудне молоко. Тому годування грудьми не повинно відновлюватися раніше ніж через 12 годин після завершення анестезії.
Керування транспортними засобами та використання механізмів
Після анестезії з використанням ЕРРАНЕ не керуйте автомобілем і не працюйте з механізмами принаймні протягом 24 годин після операції. Вас має супроводжувати хтось додому. Зміни в поведінці та інтелектуальних функціях можуть тривати до 6 днів після введення. Це слід враховувати при поверненні до звичайних повсякденних дій, у тому числі при керуванні транспортними засобами або роботі з важкими механізмами.

3. Як вам буде застосовуватися ЕРРАНЕ

Цей лікарський засіб доступний лише в лікарні. Тому цей лікарський засіб вам буде застосовуватися виключно під суворим контролем кваліфікованого медичного персоналу.
Дозу, яка найбільш підходить саме вам, визначить анестезіолог на підставі вашого віку, ваги та стану здоров’я. Лікар застосує відповідну дозу ЕРРАНЕ для початку та підтримання анестезії або для досягнення бажаного рівня седації шляхом ретельної оцінки вашої реакції та життєвих показників (пульс, артеріальний тиск тощо). Лікар також застосує інші лікарські засоби, що сприяють сну, щоб запобігти виникненню кашлю або ларингоспазму.
Застосування у літніх пацієнтів
Зазвичай для підтримання анестезії у літніх пацієнтів потрібні менші концентрації ЕРРАНЕ.
Застосування у дітей та підлітків
Застосування ЕРРАНЕ не рекомендується у новонароджених та дітей для індукції анестезії через можливість виникнення кашлю, задишки, десатурації, підвищених виділень та ларингоспазму.
Дозу визначить анестезіолог на підставі віку, ваги та стану здоров’я дитини.
Під час застосування ЕРРАНЕ за вашою дитиною буде ретельно спостерігатися, а лікар оцінить можливість застосування інших лікарських засобів для запобігання можливому зниженню частоти дихання та серцевих скорочень.
Спосіб застосування
ЕРРАНЕ вам буде застосовуватися інгаляційно за допомогою спеціальних випаровувачів.
Якщо вам застосували більше ЕРРАНЕ, ніж потрібно
Дуже малоймовірно, що вам застосують дозу ЕРРАНЕ, що перевищує необхідну, оскільки під час лікування ваш стан буде контролювати лікар.
Однак, якщо вам була застосована надмірна доза ЕРРАНЕ, лікар застосує відповідну підтримуючу терапію.

4. Можливі побічні ефекти

Як і всі лікарські засоби, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча не у всіх людей вони виникають.
Під час застосування ЕРРАНЕ може виникнути злоякісна гіпертермія — серйозний побічний ефект, симптоми якого включають:
o м’язову ригідність,
o підвищення частоти серцевих скорочень на хвилину (тахікардія),
o підвищення частоти дихання на хвилину (тахіпное),
o синіння шкіри через нестачу кисню (ціаноз),
o порушення серцевого ритму (аритмія),
o стрибки артеріального тиску,
o гостру нестачу кисню (гостру гіпоксію),
o дуже високу температуру тіла.
У цьому випадку лікар негайно припинить введення препарату та призначить відповідне лікування.

Побічні ефекти наведені нижче відповідно до такої частоти:
Невідомо (частоту неможливо визначити на основі наявних даних)

• карбоксигемоглобінемія (гемоглобін, зв’язаний з чадним газом)
• гіперчутливість, алергічні реакції, включаючи тяжкі
• підвищений рівень калію в крові (гіперкаліємія)
• підвищення рівня цукру в крові
• збудження, делірій, зміни настрою
• судоми (непрохідне скорочення окремих м’язів, як при епілепсії)
• зниження психічних функцій (порушення психіки)
• порушення серцевого ритму (аритмія, torsade de pointes)
• зниження частоти серцевих скорочень на хвилину (брадикардія), зупинка серця, зміни електрокардіограми (ЕКГ), дослідження для перевірки стану електричної системи серця (зміни сегменту QT)
• підвищення частоти серцевих скорочень на хвилину (тахікардія), низький кров’яний тиск (гіпотензія)
• кровотеча (геморагія)
• звуження бронхів, що призводить до важкої дихальної недостатності через обмежений прохід повітря (бронхоспазм), утруднення дихання (диспнея), свистяче дихання
• зниження дихальної активності (респіраторна депресія)
• спазм гортані — органу, в якому утворюється голос, що призводить до важкої дихальної недостатності через обмежений прохід повітря (ларингоспазм)
• обструкція кишечника (ілеус)
• блювота, нудота
• захворювання печінки (некроз печінки, гепатоцелюлярне ураження)
• підвищення білірубіну, що виявляється при аналізі крові
• набряклість обличчя
• контактний дерматит, висип на шкірі
• підвищення креатиніну, що виявляється при аналізі крові
• зниження рівня сечовини, що виявляється при аналізі крові
• біль у грудях
• озноб
• підвищення кількості білих кров’яних тілець
• підвищення печінкових ферментів, що виявляється при аналізі крові
• підвищення рівня фторидів, що виявляється при аналізі крові
• дослідження для вимірювання електричної активності мозку (електроенцефалограма) — аномальне
• зниження рівня холестерину, що виявляється при аналізі крові
• зниження рівня лужної фосфатази, що виявляється при аналізі крові
• підвищення креатинінкінази, що виявляється при аналізі крові
• наявність міоглобіну в сечі, що надає їй темно-червоного кольору (міоглобінурія)
• тяжке ураження м’язів (рабдоміоліз)
• підвищення рівня калію в крові, що може призводити до порушень серцевого ритму та смерті, особливо якщо у вас тяжке захворювання м’язів (м’язова дистрофія Дюшенна)

Додаткові побічні ефекти у дітей

• підвищення рівня калію в крові, що може призводити до порушень серцевого ритму та смерті
• підвищена продукція слини та слизу, що може призводити до спазму гортані, що спричиняє важку дихальну недостатність через обмежений прохід повітря (ларингоспазм)

Повідомлення про побічні ефекти
Якщо у вас виникли будь-які побічні ефекти, включаючи ті, що не зазначені в цьому листку, зверніться до лікаря. Ви також можете повідомити про побічні ефекти безпосередньо через національну систему повідомлень за адресою www.agenziafarmaco.gov.it/it/responsabili. Повідомляючи про побічні ефекти, ви можете допомогти забезпечити більш повну інформацію про безпеку цього лікарського засобу.

5. Як зберігати ЕРРАНЕ

Зберігайте цей лікарський засіб у місці, недоступному для дітей.
Для цього лікарського засобу не потрібна особлива температура зберігання.
Анестезіолог і шпитальний фармацевт несуть відповідальність за правильне зберігання, використання та розповсюдження лікарського засобу.
Цей лікарський засіб не слід використовувати після закінчення терміну придатності, який вказано на упаковці після слова «Scad.».
Термін придатності відноситься до останнього дня цього місяця.
Не викидайте жодні лікарські засоби у стічні води або побутові відходи. Зверніться до фармацевта, щоб дізнатися, як утилізувати лікарські засоби, які ви більше не використовуєте. Це допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить ЕРРАНЕ

• діючою речовиною є ізофлуран

Опис зовнішнього вигляду ЕРРАНЕ та вміст упаковки
ЕРРАНЕ — це рідина для інгаляції.
Доступний у таких упаковках:

• 1 та 6 флаконів по 100 мл
• 1 та 6 флаконів по 250 мл
  Можливо, не всі упаковки є в комерційному продажу.

Власник дозволу на введення в обіг
Baxter S.p.A. - Рим, Piazzale dell’Industria 20, 00144-Рим
Виробник
Baxter S.A. Lessines (Бельгія)
Baxter Manufacturing Sp. z.o.o. Lublin (Польща)

Наступна інформація призначена виключно для лікарів або медичного персоналу:
ЗАСОБИ ОБЕРЕЖНОСТІ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ
ЕРРАНЕ повинен застосовуватися лише в спеціалізованому середовищі, обладнаному для анестезії, та тільки кваліфікованим персоналом, який має досвід у фармакології цього лікарського засобу та підготовку та досвід у лікуванні анестезованих пацієнтів. Оскільки ступінь глибини анестезії, індукованої ЕРРАНЕ, може швидко змінюватися, його застосування має здійснюватися за допомогою випаровувача, спеціально розробленого та відкаліброваного для ізофлурану, який забезпечує передбачуваний потік з розумною точністю, або за допомогою методів, при яких можна контролювати вдихувані або видихувані концентрації. Випаровувачі, спеціально відкалібровані для ізофлурану, мають використовуватися таким чином, щоб концентрацію анестетика можна було точно контролювати.
Надходили повідомлення про подовження інтервалу QT, пов’язане з torsade de pointes (у окремих випадках — летальне). Необхідно дотримуватися обережності при застосуванні загальної анестезії, включаючи ізофлуран, у пацієнтів із мітохондріальними порушеннями.
Гіпотензія та депресія дихання можуть свідчити про ступінь досягнутої анестезії та зростають із глибиною анестезії.
Ізофлуран може спричиняти депресію дихання, яка може посилюватися попередньою медикацією наркотичними засобами або іншими речовинами, що пригнічують дихання (див. розділ «Доза, спосіб і час застосування»). Ізофлуран — потужний інгаляційний анестетик, дія якого посилюється попередньою премедикацією або одночасним застосуванням препаратів, що пригнічують дихання.
Дихання має уважно контролюватися, при необхідності — застосовувати підтримуюче дихання або штучну вентиляцію легень.
Є повідомлення про те, що ізофлуран може спричиняти ураження печінки — від незначного тимчасового підвищення рівня печінкових ферментів до летальної печінкової некрозу в дуже рідкісних випадках. Повідомлялося, що попереднє застосування галогенованих вуглеводнів-анестетиків може підвищувати ризик ураження печінки, особливо якщо інтервал менше 3 місяців. Виникнення таких реакцій може свідчити про гіперчутливість до галогенованих анестетиків.
Ізофлуран порівняно мало метаболізується у людини; у післяопераційному періоді лише 0,17% введеного ізофлурану перетворюється на сечові метаболіти. Зазвичай, пікова концентрація неорганічного фториду в плазмі, досягнута через 4 години після анестезії, у середньому нижча за 5 мкмоль/л, а нормальні рівні відновлюються протягом 24 годин. Після застосування ізофлурану не повідомлялося про ознаки ниркової недостатності.
Досвід застосування ізофлурану при повторних анестезіях вважається недостатнім для встановлення рекомендацій щодо цього. Як і для всіх галогенованих анестетиків, повторні анестезії слід проводити з обережністю, якщо вони відбуваються в короткий проміжок часу.
Рекомендується застосовувати контрольовану вентиляцію у пацієнтів, яким проводять нейрохірургічні операції. Підвищення внутрішньочерепного тиску можна запобігти або уникнути за допомогою гіпервентиляції пацієнта до або під час анестезії.
Рекомендується контролювати вентиляцію у пацієнтів, яким проводять нейрохірургічні операції.
Усі звичайні міорелаксанти значно посилюються під дією ізофлурану, особливо неполяризуючі агенти.
Як і для всіх галогенованих інгаляційних анестетиків, при застосуванні в закритому контурі рекомендується перевіряти наявність свіжого або добре зволоженого адсорбера (наприклад, содової вапна), оскільки повідомлялися окремі випадки утворення чадного газу всередині контуру, що призводило до карбоксигемоглобінемії у пацієнта через взаємодію галогенованого засобу з висушеним адсорбером.
ВЗАЄМОДІЇ
Одночасне застосування ізофлурану та таких лікарських засобів вимагає суворого контролю клінічного та біологічного стану пацієнта.
Протипоказані комбінації
Неселективні інгібітори моноаміноксидази: ризик кризи та гемодинамічної нестабільності під час хірургічного втручання або медичних процедур. Лікування має бути припинене за 15 днів до операції.
Бета-симпатоміметики, такі як ізопреналін, альфа-бета-симпатоміметики, такі як епінефрин або адреналін, та норепінефрин або норадреналін, мають застосовуватися з обережністю під час наркозу ізофлураном через потенційний ризик тяжкої шлуночкової аритмії, спричиненої тахікардією.
Комбінації, які застосовуються з обережністю
БЕТА-БЛОКАТОРИ: одночасне застосування бета-блокаторів може посилювати серцево-судинні ефекти інгаляційних анестетиків, включаючи гіпотензію та негативні інотропні ефекти. Існує ризик блокування механізму серцево-судинної компенсації як наслідок посилення негативних інотропних ефектів. Дію бета-блокаторів під час операції можна подолати за допомогою бета-симпатоміметиків.
Загалом немає необхідності припиняти лікування бета-блокаторами, але слід уникати різкого зниження дози.
Компенсаторні серцево-судинні реакції можуть бути порушені бета-блокаторами.
ІЗОНІАЗИД: ризик посилення гепатотоксичності та збільшення утворення токсичних метаболітів ізоніазиду.
Лікування ізоніазидом має бути припинене за 7 днів до операції та відновлене не раніше ніж через 15 днів після неї.
НЕПРЯМІ СИМПАТОМІМЕТИКИ (амфетаміни та їх похідні; психостимулятори; анорексигени; ефедрин та його похідні): ризик періопераційної гіпертензії. У разі планових хірургічних втручань лікування має бути припинене за кілька днів до операції.
У більшості випадків, коли фармакологічне лікування вважається обов’язковим, не слід припиняти лікування перед загальною анестезією, але анестезіолог має бути повідомлений про поточне лікування.
МІОРЕЛАКСАНТИ: ризик посилення дії деполяризуючих релаксантів і, зокрема, неполяризуючих релаксантів. Усі міорелаксанти значно посилюються під дією ізофлурану, особливо неполяризуючі агенти. Тому рекомендується зменшити дозу цих речовин на одну третину або половину. Порівняно з традиційними анестетиками, при застосуванні ізофлурану зникнення м’янервового ефекту відбувається повільніше. Неостигмін діє на неполяризуючі релаксанти, але не впливає на релаксаційну дію ізофлурану.
ОПІОЇДИ, бензодіазепіни та інші седативні засоби: депресивний ефект ізофлурану на дихання посилюється при застосуванні цих речовин. Необхідно особливо уважно ставитися до їх одночасного застосування з ізофлураном.
АНТАГОНІСТИ КАЛЬЦІЮ: ізофлуран може спричиняти значну гіпотензію у пацієнтів, які отримують антагоністи кальцію, особливо похідні дигідропіридину. Необхідно дотримуватися обережності при одночасному застосуванні антагоністів кальцію з інгаляційними агентами через ризик подальшого негативного інотропного ефекту.
АДРЕНАЛІН для підшкірних або ясеневих ін’єкцій: ризик тяжкої шлуночкової аритмії як наслідок підвищеної частоти серцевих скорочень, хоча чутливість міокарда до адреналіну менша при застосуванні ізофлурану, ніж при галотані. Дози адреналіну понад 5 мкг/кг, введені субмукозно, можуть спричинити множинні шлуночкові аритмії.
У дорослих доза має бути обмежена, наприклад, до 0,1 мг адреналіну, введеного за 10 хвилин, або 0,3 мг за 1 годину.
МАК (мінімальна альвеолярна концентрація) знижується при одночасному застосуванні закису азоту у дорослих.
СПЕЦІАЛЬНІ ПОПЕРЕДЖЕННЯ
Рекомендується контролювати вентиляцію у пацієнтів, яким проводять нейрохірургічні операції.
ЕРРАНЕ, як і інші галогеновані анестетики, може підвищувати церебральний кровотік із тимчасовим підвищенням тиску спинномозкової рідини. У більшості випадків підвищення тиску можна запобігти за допомогою гіпервентиляції.
У більшості випадків підвищення тиску повністю зворотне при гіпервентиляції.
У вибраних тваринних моделях ізофлуран може спричиняти коронарну вазодилатацію на артеріолярному рівні; препарат може мати таку саму дію і у людини. Ізофлуран, як і інші вазодилятори коронарних артеріол, може викликати перерозподіл кровотоку від ішемічних зон до нормально перфузованих (коронарний крадіж).
Клінічні дослідження, спрямовані на оцінку таких параметрів, як міокардіальна ішемія, інфаркт і смерть, не підтвердили, що характерна для ізофлурану дилатація артеріол пов’язана з коронарним крадіжем або міокардіальною ішемією у пацієнтів із коронарною патологією.
Оскільки ЕРРАНЕ подразнює слизову оболонку, індукція анестезії за допомогою маски може бути ускладнена.
Під час індукції анестезії може збільшуватися виділення слини та трахеобронхіальних секрецій, що може спричинити ларингоспазм, особливо у дітей.
Необхідно дотримуватися обережності при застосуванні ЕРРАНЕ у маленьких дітей (молодше 2 років) через обмежений досвід застосування у цій групі пацієнтів.
Підвищення втрати крові спостерігалося у пацієнток, яким проводили штучний аборт, порівняно з іншими інгаляційними анестетиками.
ЕРРАНЕ розслаблює маткову мускулатуру, і під час акушерських операцій слід застосовувати найнижчі можливі концентрації ЕРРАНЕ. Дані щодо застосування ЕРРАНЕ при акушерських втручаннях, відмінних від кесаревого розтину, відсутні.
Злоякісна гіпертермія.
У схильних осіб ЕРРАНЕ може спровокувати гіперметаболічний стан м’язово-скелетної системи, що призводить до підвищеної потреби в кисні та клінічного синдрому, відомого як злоякісна гіпертермія. Синдром проявляється неспецифічними симптомами: м’язова ригідність, тахікардія, тахіпное, ціаноз, аритмія та коливання тиску. (Варто зазначити, що багато цих неспецифічних симптомів можуть виникати при легкій анестезії, гострому кисневому голодуванні тощо). Загальне підвищення метаболізму може призводити до підвищення температури тіла (яка може швидко зростати на початку або в кінці, але зазвичай не є першим симптомом підвищення метаболізму) та збільшення використання системи поглинання вуглекислого газу (нагрів контейнера). Парціальний тиск кисню та рН можуть знижуватися, може розвинутися гіперкаліємія та дефіцит основи. Повідомлялися летальні випадки злоякісної гіпертермії при застосуванні ізофлурану. Лікування передбачає припинення дії провокуючих агентів (наприклад, ЕРРАНЕ), внутрішньовенне введення натрію дантролену та застосування підтримуючої терапії. Така терапія включає активні зусилля для відновлення нормальної температури тіла, підтримку дихання та кровообігу за показаннями, а також корекцію порушень кислотно-лужної рівноваги та електролітів. (Див. інструкцію до натрію дантролену для внутрішньовенного застосування для отримання додаткової інформації щодо ведення пацієнта). Можуть розвинутися ниркові ураження.
Періопераційна гіперкаліємія
Застосування інгаляційних анестетиків асоціювалося з рідкими випадками підвищення рівня сироваткового калію, що призводило до серцевих аритмій та смерті у дітей у післяопераційному періоді. Пацієнти з латентним або явним нейром’язовим ураженням, особливо з дистрофією Дюшенна, здаються найбільш вразливими. Одночасне застосування сукцінілхоліну було пов’язане з багатьма, але не всіма випадками. У цих пацієнтів також спостерігалося значне підвищення рівня креатинінкінази в сироватці та, у деяких випадках, зміни в сечі, характерні для міоглобінурії. Незважаючи на схожість проявів злоякісної гіпертермії, жоден із цих пацієнтів не мав ознак м’язової ригідності або гіперметаболічного стану. Рекомендується раннє та активне втручання для лікування гіперкаліємії та стійких аритмій, а також подальше обстеження на наявність латентного нейром’язового ураження.
Після анестезії ЕРРАНЕ пацієнт не повинен керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами принаймні 24 години після операції. Його має супроводжувати хтось додому, і він не повинен вживати алкоголю. Зміни в поведінці та інтелектуальних функціях можуть зберігатися до 6 днів після застосування. Це слід враховувати, коли пацієнти повертаються до звичайної повсякденної діяльності, включаючи керування транспортними засобами або роботу з важким обладнанням.
Повідомлялося, що при взаємодії ЕРРАНЕ з фільтром на основі гідроксиду барію або недостатньо зволоженою вапняною основою утворюється чадний газ. Вдихання чадного газу призводить до підвищення рівня карбоксигемоглобіну у пацієнтів; останній є токсичним навіть при низьких концентраціях і не завжди легко виявляється за допомогою звичайних систем моніторингу, таких як пульсоксиметрія.
Кожного разу, коли пацієнт, якому проводять анестезію в закритому контурі цим препаратом, розвиває
некориговану гіпоксію звичайними терапевтичними засобами, доцільно провести пряме вимірювання
рівня карбоксигемоглобіну. Необхідно дотримуватися всіх заходів обережності, щоб уникнути
висушування вапняного фільтра.
Повідомлялися окремі випадки підвищення рівня карбоксигемоглобіну при застосуванні галогенованих інгаляційних агентів із функціональною групою –CF H (наприклад, десфлуран, енфлуран, ізофлуран). Клінічно значущі концентрації чадного газу не утворюються при наявності адсорберів, які нормально зволожені. Необхідно дотримуватися інструкцій виробника щодо адсорберів вуглекислого газу.
Повідомлялися рідкісні випадки сильного нагрівання, диму та/або спонтанного виникнення вогню в апаратах для анестезії під час застосування загальної анестезії препаратами цієї групи, особливо при їхньому використанні разом із висушеними адсорберами вуглекислого газу, зокрема тими, що містять гідроксид калію (наприклад, Baralyme). Коли лікар підозрює, що адсорбер вуглекислого газу висох, його слід замінити до застосування ізофлурану. Індикатор кольору багатьох адсорберів вуглекислого газу не обов’язково змінюється внаслідок висушування. Тому відсутність суттєвої зміни кольору не може бути гарантією належного зволоження. Адсорбери вуглекислого газу слід замінювати періодично незалежно від стану індикатора кольору.
ДОЗА, СПОСІБ ТА ЧАС ЗАСТОСУВАННЯ
Для точного контролю точної концентрації ізофлурану необхідно використовувати випаровувачі, спеціально відкалібровані для ізофлурану.
Загальна анестезія
Значення МАК (мінімальна альвеолярна концентрація) значно варіюються залежно від віку, супутніх медикаментів та інших факторів. Значення у людини (при 1 атм) становлять приблизно:

Премедикація
Ліки, що використовуються для премедикації, мають підбиратися індивідуально для кожного пацієнта з урахуванням ефекту респіраторної депресії від ізофлурану. Використання антихолінергічних препаратів є одним із варіантів, але може бути доцільним під час індукції інгаляційним шляхом у дітей.

Індукція анестезії
Рекомендується початкова концентрація 0,5%. Зазвичай концентрації ізофлурану 1,5% – 3,0% забезпечують хірургічну анестезію протягом 7–10 хвилин.
Зазвичай застосовують короткодіючий барбітурат у седативній дозі або інші внутрішньовенні засоби для індукції, такі як пропофол, етомідат або діазепам, щоб уникнути кашлю або ларингоспазму, які можуть виникнути під час індукції анестезії за допомогою ЕРРАНЕ або комбінацій ЕРРАНЕ з киснем або ЕРРАНЕ з сумішшю кисню та закису азоту.

Індукція анестезії у дітей
ЕРРАНЕ не рекомендовано як інгаляційний засіб для індукції у дітей через можливість виникнення кашлю, задихи, десатурації, підвищених секрецій та ларингоспазму.

Підтримка анестезії
Адекватний рівень хірургічної анестезії підтримується концентраціями 1,0% – 2,5% ЕРРАНЕ при застосуванні разом із закисом азоту та киснем. Додатково може знадобитися 0,5% – 1,0% ізофлурану при застосуванні лише кисню. Якщо потрібне додаткове розслаблення, можуть застосовуватися додаткові дози м’язових релаксантів.
Рівні артеріального тиску під час підтримки анестезії, як правило, обернено пропорційні альвеолярним концентраціям ізофлурану за відсутності інших ускладнюючих факторів. Надмірне зниження тиску може бути пов’язане з глибиною анестезії, і в таких випадках слід зменшити концентрацію вдиханого ізофлурану.

Прокидання
Для швидкого прокидання необхідно знизити концентрацію ЕРРАНЕ до 0,5% наприкінці операції або до 0% під час етапу закриття рани.
У разі припинення подачі анестетиків слід кілька разів провентилювати дихальні шляхи пацієнта 100% киснем до повного прокидання.
Якщо газ-носій — це суміш 50%:50% кисню та закису азоту, об’єм мінімальної альвеолярної концентрації (MAC) ізофлурану становить приблизно 0,65%.

Літні пацієнти
Як і з іншими препаратами, для підтримки анестезії під час хірургічних втручань у літніх пацієнтів, як правило, потрібні менші концентрації ізофлурану. Див. значення MAC, наведені вище.

Седація
Седацію можна підтримувати концентрацією 0,1% – 1,0% ізофлурану в суміші повітря/кисень. Цю дозу слід титрувати відповідно до індивідуальних потреб пацієнта.

ФАРМАКОЛОГІЧНІ ТА ФАРМАКОКІНЕТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
Ізофлуран — інгаляційний анестетик галогенованої групи. Індукція анестезії та прокидання відбуваються швидко.
Ізофлуран дещо подразливий і має запах етеру, що може уповільнити швидкість індукції анестезії.
Швидке пригнічення фарингеальних і ларингеальних рефлексів полегшує ендотрахеальну інтубацію.
ЕРРАНЕ метаболізується в незначній мірі порівняно з іншими галогенованими анестетиками. 95% ізофлурану виводиться з видиханим повітрям; 0,2% метаболізується до трифлуорооцтової кислоти.
У пацієнтів під час анестезії рівень неорганічного фториду в плазмі становить 3–4 мкмоль/л.
У пацієнтів, яким проводили анестезію ізофлураном, середня плазматична концентрація неорганічних фторидів зазвичай нижча за 5 мкмоль/л і зберігається протягом приблизно 4 годин після анестезії, після чого відновлюються нормальні рівні протягом 24 годин. У здорових осіб це не призводить до порушень функції нирок.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ
У разі передозування слід припинити введення анестетика, забезпечити прохідність дихальних шляхів та, за необхідності, розпочати підтримувальну або контрольовану вентиляцію легень 100% киснем.
Спостерігалося зниження артеріального тиску та респіраторна депресія. Рекомендується ретельний моніторинг артеріального тиску та дихання. Можуть знадобитися підтримуючі заходи для корекції гіпотензії та респіраторної депресії, спричинених надмірно глибокою анестезією.

Додаткову інформацію див. в Резюме характеристик препарату.