Інструкція: інформація для користувача

Епсоклар 5.000 ОД/1 мл розчин для ін'єкцій для підшкірного або внутрішньовенного застосування, 25.000 ОД/5 мл розчин для інфузії внутрішньовенної, 25.000 ОД/5 мл розчин для ін'єкцій для інфузії внутрішньовенної

Гепарин натрію
Уважно прочитайте цю інструкцію, перш ніж розпочати застосування цього лікарського засобу, оскільки вона містить важливу інформацію для вас.

Зберігайте цю інструкцію. Можливо, знадобиться ще раз її прочитати.
Якщо у вас виникнуть будь-які запитання, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри.
Якщо виникнуть будь-які побічні ефекти, навіть ті, що не зазначені в цій інструкції, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри. Див. розділ 4.

Зміст цієї інструкції:

Що таке Епсоклар і для чого його застосовують
Що потрібно знати перед застосуванням Епсоклару
Як застосовувати Епсоклар
Можливі побічні ефекти
Як зберігати Епсоклар
Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке Епсоклар і для чого призначається

Цей лікарський засіб містить активну речовину гепарин натрію (отриманий із шинної кишки свині),
яка належить до групи лікарських засобів, що називаються антикоагулянтами, і діє, запобігаючи утворенню
згортків крові (тромбів) у кровоносних судинах. Епсоклар застосовується для лікування та профілактики
захворювань, при яких утворюються згустки крові у венах або артеріях (венозна та артеріальна тромбоемболічна хвороба).
Крім того, його використовують у пацієнтів, які проходять гемодіаліз або операції з використанням екстракорпорального кровообігу.

2. Що Ви повинні знати перед застосуванням Епсоклар

Не застосовуйте Епсоклар:

якщо Ви маєте алергію на натрієву гепарину або інші близькі за хімічною структурою речовини або на будь-який із інших компонентів цього лікарського засобу (перелічені в розділі 6);
якщо у Вас тяжке зниження рівня тромбоцитів у крові (важка тромбоцитопенія);
якщо у Вас активне або неконтрольоване кровотеча, за винятком випадків, пов’язаних із внутрішньосудинною дисемінованою коагуляцією (ДВК);
якщо у Вас важкі захворювання печінки, нирок або підшлункової залози;
якщо Вам призначено гепарин у дозах, що мають антикоагулянтну дію, але Ви не можете проходити специфічні аналізи згортання крові (час згортання цільної крові та активований частковий тромбопластиновий час);
якщо у Вас внутрішньосудинна дисемінована коагуляція (ДВК) (серйозний стан, що призводить до згортання крові у багатьох судинах), спричинена тромбоцитопенією, індукованою гепарином;
якщо у Вас була в анамнезі тромбоцитопенія, індукована гепарином (HIT);
якщо у Вас є або були крововиливи в мозок;
якщо у Вас є ураження органів із високим ризиком кровотечі, такі як шлункові та/або кишкові виразки, аневризма, злоякісні пухлини мозку;
якщо Ви перенесли травму або хірургічне втручання на центральну нервову систему, очі або вуха;
якщо у Вас ретинопатія або крововилив у склоподібне тіло;
якщо у Вас інфекційний ендокардит (інфекція внутрішнього шару серця);
якщо Вам планується локально-регіонарна анестезія під час планових хірургічних втручань.

Якщо є ураження органів із високим ризиком кровотечі, Ваш лікар повинен оцінити необхідність застосування гепарину, враховуючи співвідношення ризику та користі у Вашому випадку.
Попередження та застереження
Зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри перед застосуванням Епсоклар.
Гепарин не повинен вводитися внутрішньом’язово через ризик утворення гематом.
Під час лікування Епсокларом слід особливо обережно ставитися до внутрішньом’язового введення інших ліків через ризик утворення гематом.
Особливо уникайте ризику травм під час лікування Епсокларом.
Перед початком застосування цього лікарського засобу повідомте лікаря, якщо:

у Вас підозра на онкологічне захворювання з схильністю до кровотечі;
у Вас хронічний алкоголізм;
Ви літня людина: у літніх пацієнтів (вік 65 років і старше), особливо у жінок, під час лікування гепарином спостерігається підвищений ризик кровотечі. Цих пацієнтів необхідно ретельно спостерігати, і може знадобитися зниження дози;
у Вас були алергічні реакції на гепарин низькомолекулярної маси;
у Вас були алергічні реакції на продукти тваринного походження;
Ви перебуваєте під ризиком кровотечі, зокрема:
- якщо у Вас нестабільний артеріальний тиск, який не піддається лікуванню (неконтрольована гіпертензія);
- якщо у Вас запалення оболонки порожнини серця (субакутний бактеріальний ендокардит);
- якщо у Вас захворювання крові з підвищеною схильністю до кровотечі (гемофільний синдром, дефіцит факторів згортання);
- якщо у Вас знижена кількість тромбоцитів у крові (тромбоцитопенія) або порушена функція тромбоцитів (тромбоцитопатія);
- якщо у Вас деякі види геморагічних васкулярних пурпур (наприклад, хвороба Ренду-Ослера);
- якщо у Вас були виразки шлунка і/або кишки (пептична виразка);
- якщо у Вас езофагіт або ерозивний гастрит;
- якщо у Вас активна фаза запального кишкового захворювання;
- якщо у Вас є постійне дренування шлунка або кишки;
- якщо Ви недавно перенесли люмбальну пункцію або спинальну анестезію;
- якщо Ви недавно перенесли хірургічне втручання на мозок, хребет або очі;
- якщо у Вас захворювання печінки, пов’язані з порушенням згортання крові та/або проблемами з венами стравоходу (варикозні вени стравоходу);
- якщо у Вас захворювання шлунка, спричинені підвищеним тиском у системі печінкового кровообігу (гастропатія при портальній гіпертензії);
- при загрозі викидня;
- під час менструації;
- у післяпологовому періоді;
- при одночасному застосуванні фібринолітичних засобів або оральних антикоагулянтів, препаратів, що інгібують агрегацію тромбоцитів, нестероїдних протизапальних засобів і/або антагоністів рецептора глікопротеїну IIb/IIIa;
- якщо у Вас інші органні ураження із ризиком кровотечі. При будь-якій кровотечі, навіть незначній, припиніть лікування Епсокларом і негайно зверніться до лікаря. Якщо Ви отримуєте гепарин, Ваш лікар буде регулярно проводити тести згортання крові для корекції дози препарату.

Спинальна або епідуральна анестезія
Якщо цей лікарський засіб застосовується під час спинальної або епідуральної анестезії, епідуральної аналгезії або люмбальної пункції, застосування гепарину низькомолекулярної маси може рідко супроводжуватися утворенням гематом, що можуть призвести до тривалої або постійної паралічі нижніх кінцівок. Тому Вас необхідно регулярно обстежувати на наявність ознак і симптомів нейрологічних порушень, таких як біль у спині, порушення чутливості та рухової функції (оніміння та слабкість у нижніх кінцівках), порушення роботи кишечника та/або сечового міхура. Негайно повідомте лікаря або медсестру, якщо у Вас виникли будь-які з цих симптомів. Ризик утворення спинальних/епідуральних гематом підвищують такі фактори:

встановлення катетера в спинний мозок (епідуральний катетер для постійного введення);
одночасне застосування інших ліків, що можуть впливати на згортання крові, наприклад, нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ), інгібіторів агрегації тромбоцитів або інших антикоагулянтів;
травми або повторні люмбальні пункції;
порушення гемостазу;
похилий вік.

Шкірна некроза
При введенні гепарину спостерігалися випадки шкірної некрози, іноді після болючих еритематозних уражень. У таких випадках рекомендовано негайно припинити лікування.
Гіперкаліємія
Епсоклар може спричинити підвищення рівня калію в крові (гіперкаліємія). Якщо у Вас є або була гіперкаліємія — стан, що характеризується підвищеним рівнем калію в крові, Ваш лікар буде проводити аналізи для визначення рівня калію в крові до початку лікування та регулярно під час терапії, особливо якщо лікування триває більше 7 днів. Ризик гіперкаліємії, як правило, зникає після припинення терапії.
Застосування під час вагітності
Тривале застосування терапевтичних доз гепарину під час вагітності може підвищити ризик остеопорозу та переломів хребта.
Хоча гепарин не проникає через плацентарний бар’єр, його слід застосовувати з обережністю під час вагітності, особливо в останньому триместрі; Ваш лікар визначить, коли слід припинити застосування натрієвої гепарини перед початком пологів або кесаревим розтином.
Тромбоцитопенія, індукована гепарином (HIT)
Якщо рівень тромбоцитів у крові знижується (тромбоцитопенія), лікування слід припинити, а продовження антикоагулянтної терапії для лікування тромбозу, для якого було розпочато лікування, або при погіршенні стану чи виникненні нового тромботичного ураження, слід проводити після припинення гепарину за допомогою альтернативного антикоагулянта. Цей ефект може бути пов’язаний із утворенням згортків (артеріальних або венозних тромбозів), мати алергічний характер або виникати внаслідок випадкового введення препарату у вену.
Лікар повинен ретельно контролювати кількість тромбоцитів у Вашій крові протягом усього курсу лікування натрієвою гепарином.
Знижена чутливість до гепарину
Якщо у Вас є лихоманка, тромбоз, тромбофлебіт, інфекції з тенденцією до тромбозу, запальні стани, іноді при інфаркті міокарда, раку, вроджений або набутий дефіцит антитромбіну III, можлива знижена чутливість до гепарину; Ваш лікар оцінить ці стани.
Може знадобитися лабораторний контроль реакції на гепаринову терапію.
Взаємодія з андексанетом альфа
Андексанет альфа може знижувати антикоагулянтний ефект гепарину. Застосування гепарину після андексанету альфа слід уникати. Повідомте лікареві, якщо Вам вводили андексанет альфа.
Лабораторні аналізи
На відміну від терапії дікумаролом, строгий моніторинг гепаринової терапії лабораторними тестами не є обов’язковим; однак Ваш лікар буде контролювати Ваше лікування за допомогою спеціальних діагностичних тестів (вимірювання активованого часткового тромбопластинового часу — aPTT або активності анти-Xa).
Застосування гепарину може впливати на результати тестів функції щитоподібної залози (наприклад, помилково високі рівні Т3 та Т4).
Оскільки гепарин — це речовина тваринного походження, якщо у Вас були попередні алергічні реакції, лікар може призначити Вам зменшену дозу гепарину для перевірки можливих реакцій.
Діти та підлітки
Натрієву гепарину не рекомендовано застосовувати дітям та підліткам віком до 18 років.
Інші лікарські засоби та Епсоклар
Повідомте лікареві, медсестрі або фармацевту, якщо Ви застосовуєте, нещодавно застосовували або можете застосувати будь-які інші ліки.
Особливо уважно стежте та повідомте лікареві, якщо Ви приймаєте:

оральні антикоагулянти, оскільки їх одночасне застосування може посилювати антикоагулянтну дію;
антиагреганти, фібринолітики або інші ліки, що впливають на агрегацію тромбоцитів і можуть підвищувати ризик кровотечі, такі як ацетилсаліцилова кислота, нестероїдні протизапальні засоби (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, декстран, фенілбутазон, ібупрофен, індометацин, кеторолак або диклофенак), ліки з антиагрегантною дією (наприклад, тієнопіридини, такі як тиклопідин і клопідогрель або сульфінілпіразон), деякі антибіотики з групи цефалоспоринів (наприклад, цефацлор, цефіксим, цефтріаксон, цефамандол, цефоперазон), декстран, дипіридамол, гідроксихлорохін, фібринолітичні засоби (наприклад, стрептокіназа, урокіназа, альтеплаза), кумаринові похідні, антагоністи рецептора глікопротеїну IIb/IIIa (наприклад, ептіфібатид, абциксимаб), епопростенол;
одночасне застосування деяких контрастних речовин може впливати на процес згортання крові та підвищувати ризик кровотечі;
надмірне вживання алкоголю створює особливо високий ризик серйозної кровотечі, пов’язаної з гепарином;
нітрогліцерин, введений внутрішньовенно, оскільки може знижувати ефект гепарину;
гепарин може посилювати дію пероральних цукрознижувальних засобів, таких як похідні сульфанілсечовини, а також бензодіазепінів (хлордіазепоксид, діазепам, оксазепам) та пропранололу;
ліки, що підвищують рівень калію в крові, такі як інгібітори АПФ, сартани, калійзберігаючі діуретики, солі калію або бета-блокатори (ліки, що використовуються для лікування серцево-судинних захворювань);
інші ліки, що можуть знижувати антикоагулянтну дію гепарину, такі як дигіталіс, тетрацикліни, нікотин, глюкокортикоїди, пеніциліни, фенотіазини, антигістамінні засоби та андексанет альфа (ліки, що використовуються для нейтралізації дії деяких антикоагулянтів, таких як апіксабан або ривароксабан). Крім того, гепарин може впливати на результати тестів функції щитоподібної залози, що призводить до помилкового підвищення рівня деяких тиреоїдних гормонів (Т3 та Т4).

Фертильність, вагітність та годування грудьми
Вагітність
Якщо Ви вагітні, підозрюєте вагітність або плануєте вагітність, або годуєте грудьми, проконсультуйтеся з лікарем, фармацевтом або медсестрою перед застосуванням цього лікарського засобу. Безпека застосування під час вагітності не встановлена повністю. Тому рішення про застосування гепарину під час вагітності має ґрунтуватися на ретельній оцінці співвідношення ризику та користі в кожному конкретному випадку.
Годування грудьми
Гепарин не виділяється з грудним молоком.
Фертильність
Немає даних щодо впливу гепарину на фертильність людини.
Керування транспортними засобами та робота з механізмами
Епсоклар не впливає або впливає незначно на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.
Епсоклар містить натрій
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на ампулу та флакон, тобто практично «без натрію».
Епсоклар 25 000 ОД/5 мл (флакони) містить хлорокрезол.
Епсоклар 25 000 ОД/5 мл розчин для внутрішньовенної інфузії (флакони з проколюваним ковпачком) та Епсоклар 25 000 ОД/5 мл розчин для ін’єкцій для внутрішньовенної інфузії (флакони з проколюваним ковпачком) містять хлорокрезол, який може викликати алергічні реакції.

3. Як застосовувати Епсоклар

Цей лікарський засіб буде введено вам кваліфікованим медичним персоналом. Якщо у вас виникнуть сумніви, зверніться до лікаря або медсестри.
Лікар визначить необхідну дозу залежно від вашого стану. Якщо вам призначають цей лікарський засіб у дозах, що мають антикоагулянтну дію, дозу слід встановлювати на підставі регулярних тестів згортання крові.
Якщо ви застосували більше Епсоклару, ніж потрібно
Цей лікарський засіб вводитиме вам лікар або медсестра, тому малоймовірно, що буде введено надмірну дозу.
Якщо ви вважаєте, що вам ввели надмірну дозу, зверніться до медичного або медичного персоналу.
У разі передозування можуть виникнути кровотечі.
При тяжкому кровотечі необхідно введення протаміну, який потрібен для блокування дії цього лікарського засобу.
Якщо ви забули застосувати Епсоклар
Цей лікарський засіб буде введено вам лікарем або медсестрою, тому малоймовірно, що дозу буде пропущено. Не можна вводити подвійну дозу, щоб компенсувати пропущену дозу.
Якщо у вас виникнуть будь-які сумніви щодо застосування цього лікарського засобу, звертайтеся до лікаря, фармацевта або медсестри.

4. Можливі побічні ефекти

Як і всі лікарські засоби, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча вони не виникають у всіх людей.
Найпоширенішим побічним ефектом гепарину є кровотеча.
Якщо будь-який із побічних ефектів посилюється або якщо ви помітили появу побічних ефектів, не зазначених у цій інструкції, негайно повідомте лікаря або медичну сестру.
Якщо виникли наступні серйозні реакції, негайно повідомте лікаря:

Кровотечі (кровотеча) в будь-якій ділянці організму;
Серйозні алергічні реакції (можуть виникати озноб, висока температура, кропив’янка, астма, риніт, підвищене сльозотечення, нудота та блювота, свербіж та печіння в ногах, гіпотензія, судинний спазм, анафілактичний шок);
Серйозні ураження шкіри з запаленням (некроз шкіри), підшкірні гематоми, більші або менші плями фіолетового або червонуватого кольору (пурпура або петехії);
Зниження кількості тромбоцитів у крові (тромбоцитопенія);
Гематоми або виразки, ураження з запаленням у місці ін’єкції;
Токсичність для печінки (гепатотоксичність);
Утруднення дихання або біль у грудях (можуть бути симптомами легеневого набряку або гемотораксу);
Кров у калі (мелена).

Інші побічні ефекти
Інші побічні ефекти, які можуть виникнути з невідомою частотою (частоту яких неможливо оцінити на основі наявних даних), перераховані нижче:

Дисемінована внутрішньосудинна коагуляція (ДВК);
Реакції у місці введення (місцеве подразнення, еритема, біль, гематома, виразка);
Амнезія;
Церебральні кровотечі, підтвердуральні інтракраніальні гематоми, не травматичні епідуральні та субдуральні хребетні гематоми, внутрішньошлуночкова кровотеча;
Остеопороз після терапевтичного застосування;
Алопеція (випадання волосся);
Гіпоальдостеронізм (зниження продукції альдостерону);
Гіперкаліємія (підвищення рівня калію в крові);
Метаболічний ацидоз (особливо у пацієнтів із ураженням нирок та цукровим діабетом);
Наднирникова кровотеча;
Наднирникова недостатність;
Реактивна гіперліпідемія (підвищення рівня ліпідів у крові після припинення терапії);
Бронхоспазм (утруднення дихання);
Ретроперитонеальні кровотечі;
Яєчникові кровотечі;
Підвищення трансаміназ (ферментів, що виробляються печінкою);
Посилення агрегації тромбоцитів;
Підвищення рівнів FT3 та FT4 (тиреоїдних гормонів);
Пріапізм (тривала та болюча ерекція, не пов’язана зі статевим подразненням).

Повідомлення про побічні ефекти
Якщо у вас виникли побічні ефекти, включаючи ті, що не зазначені в цій інструкції, зверніться до лікаря або фармацевта. Ви також можете повідомити про побічні ефекти безпосередньо через Італійське агентство з лікарських засобів — вебсайт: http://www.aifa.gov.it/content/segnalazioni-reazioni-avverse.
Повідомляючи про побічні ефекти, ви допомагаєте забезпечити більш повну інформацію про безпеку цього лікарського засобу.

5. Як зберігати Епсоклар

Зберігайте цей лікарський засіб у місці, недоступному для дітей, і подалі від їхнього погляду.
Не використовуйте цей лікарський засіб після дати, зазначеної на упаковці після напису «Scad».
Дата закінчення терміну придатності відноситься до останнього дня цього місяця.
Не викидайте жодних лікарських засобів у стічні води чи побутові відходи. Запитайте у фармацевта, як позбутися лікарських засобів, які ви більше не використовуєте. Це допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить Епсоклар
Епсоклар 5 000 ОД/1 мл розчин для ін'єкцій для підшкірного або внутрішньовенного застосування (ампули)

Діючою речовиною є гепарину натрію. Кожна ампула містить 5 000 ОД гепарину натрію.
Іншим компонентом є вода для ін'єкцій (1 мл).

Епсоклар 25 000 ОД/5 мл розчин для внутрішньовенного введення (ампули)

Діючою речовиною є гепарину натрію. Кожна ампула містить 25 000 ОД гепарину натрію.
Іншим компонентом є вода для ін'єкцій (5 мл).

Епсоклар 25 000 ОД/5 мл розчин для внутрішньовенного введення (флакони з проколюваним ковпачком)

Діючою речовиною є гепарину натрію. Кожен флакон містить 25 000 ОД гепарину натрію.
Іншими компонентами є хлорокрезол та вода для ін'єкцій (5 мл).

Епсоклар 25 000 ОД/5 мл розчин для ін'єкцій для внутрішньовенного введення (флакони з проколюваним ковпачком)

Діючою речовиною є гепарину натрію. Кожен флакон містить 25 000 ОД гепарину натрію.
Іншими компонентами є хлорокрезол та вода для ін'єкцій (5 мл).

Опис зовнішнього вигляду Епсоклар та вміст упаковки
Епсоклар 5 000 ОД/1 мл розчин для ін'єкцій для підшкірного або внутрішньовенного застосування
Епсоклар являє собою прозорий, безбарвний або солом'яно-жовтий розчин.
Упаковка містить 10 ампул по 1 мл.
Епсоклар 25 000 ОД/5 мл для внутрішньовенного введення
Епсоклар являє собою прозорий, безбарвний або солом'яно-жовтий розчин.
Упаковка містить 10 ампул по 5 мл або 1 флакон 5 мл.
Епсоклар 25 000 ОД/5 мл розчин для ін'єкцій для внутрішньовенного введення
Епсоклар являє собою прозорий, безбарвний або солом'яно-жовтий розчин.
Упаковка містить 10 флаконів по 5 мл.

Власник дозволу на введення в обіг
Pfizer Italia S.r.l.
Via Isonzo, 71
04100 Latina
Італія

Виробник
Biologici Italia Laboratories S.r.l.
Via Filippo Serpero, 2
20060 Masate (MI)
Італія

Наступна інформація призначена виключно для лікарів або медичних працівників
Для визначення доцільності застосування у конкретного пацієнта лікар-рецептурник повинен знати повний зміст інструкції з медичного застосування.

Дозування та спосіб застосування
Дозування

Профілактика артеріальної та венозної тромбоемболії

Профілактика в періопераційному періоді: початкова доза 5 000 ОД підшкірно за 2 години до операції, потім по 5 000 ОД кожні 8–12 годин принаймні 7 днів або до відновлення ходьби пацієнтом.
Профілактика у пацієнтів, що не перенесли операцію: ту саму дозу застосовують для профілактики у немаєвних пацієнтів із високим ризиком. Вибір між введенням кожні 8 або 12 годин має враховувати ризик тромбоемболії та ризик кровотечі у конкретного пацієнта.
Зовнішньоклітинний кровообіг (кардіопульмональний байпас): 300 ОД/кг внутрішньовенно, дозу коригують для підтримання активованого часу згортання крові (ACT) у межах 400–500 секунд.
Гемодіаліз: початкова доза 1 000–5 000 ОД внутрішньовенно, потім 1 000–2 000 ОД/год, дозу коригують залежно від потреб.

Моніторинг:
Рутинний моніторинг не потрібен.

Лікування артеріальної та венозної тромбоемболії
Початкова доза:
80 ОД/кг внутрішньовенно болюсом або
5 000 ОД внутрішньовенно болюсом (10 000 ОД при тяжкій легеневій емболії)

Підтримуюча доза: 18 ОД/кг/год внутрішньовенно у постійній інфузії (діапазон між 1 000 ОД та 2 000 ОД/год), дозу коригують залежно від відповіді, або 1 000 ОД/год у постійній інфузії.
Альтернативні схеми лікування:
- Переривчасті внутрішньовенні ін'єкції: 10 000 ОД внутрішньовенно болюсом, потім 5 000–10 000 ОД внутрішньовенно кожні 4–6 годин.
- Переривчасті підшкірні ін'єкції: початкова доза 333 ОД/кг, потім 250 ОД/кг кожні 12 годин (діапазон 10 000–20 000 ОД) або 8 000–10 000 ОД кожні 8 годин.

Моніторинг:
При застосуванні гепарину натрію в дозах із антикоагулянтним ефектом дозування має визначатися на основі тестів згортання крові. Найпоширенішим тестом є активований частковий тромбопластиновий час (aPTT).
У пацієнтів, що отримують лікування, aPTT має підтримуватися на рівні 1,5–2,5 від нормальних значень. Рекомендовано регулярний моніторинг aPTT, бажано щоденно.
Якщо показники згортання перевищують терапевтичний діапазон або виникають кровотечі, дозу слід знизити або, за необхідності, припинити застосування гепарину.

Особливі групи пацієнтів
Дитяча популяція
Профілактика артеріальної та венозної тромбоемболії
Рекомендацій щодо дозування немає.
Лікування артеріальної та венозної тромбоемболії:
Початкова доза: 50 ОД/кг внутрішньовенно болюсом
Підтримуюча доза: 15–25 ОД/кг/год внутрішньовенно у постійній інфузії
або 100 ОД/кг внутрішньовенно кожні 4 години переривчасто
або 250 ОД/кг кожні 12 годин підшкірно.

Моніторинг:
При застосуванні гепарину натрію в антикоагулянтних дозах дозування має коригуватися за показниками aPTT.
Молодші діти можуть потребувати вищих доз і швидкості інфузії для досягнення рівнів антикоагуляції та подовження aPTT, порівнянних зі старшими дітьми.

Літні люди
Може знадобитися нижче дозування через підвищений ризик кровотечі.
Моніторинг:
При застосуванні гепарину натрію в антикоагулянтних дозах дози мають коригуватися відповідно до значень aPTT.

Спосіб застосування
Внутрішньовенно у постійній інфузії або переривчастих ін'єкціях, або підшкірно.
Оскільки ефект гепарину натрію короткочасний, перевага віддається постійній внутрішньовенній інфузії або підшкірному введенню перед переривчастими внутрішньовенними ін'єкціями.

Передозування
Симптоми передозування
Кровотеча, переважно шкіри та слизових оболонок, з рани, з шлунково-кишкового тракту або генітуринярної системи (епістаксис, гематурія, мелена, гематоми, петехії). Зниження артеріального тиску або зниження гематокриту можуть бути ознаками прихованої кровотечі.

Лікування передозування
Незначна кровотеча:
Припинити терапію гепарином.
Тяжка кровотеча:
Може знадобитися внутрішньовенне введення сульфату протаміну для швидкої нейтралізації дії гепарину при значній кровотечі. Потрібна кількість залежить від дози гепарину та часу, що минув після введення. 1 мг внутрішньовенно нейтралізує 100 ОД гепарину, що залишився в організмі. Доза протаміну, необхідна для нейтралізації болюсної дози гепарину, зменшується пропорційно часу, що минув після введення (відразу після болюсу — 100% дози, через 30 хвилин — 50%). Доза протаміну при постійній інфузії гепарину має нейтралізувати ОД гепарину, введені за останні 4 години.
Протамін слід вводити повільною внутрішньовенною інфузією; швидкість введення не повинна перевищувати 50 мг за 10 хвилин.