Інструкція: інформація для пацієнта

АЗОТО ПРОТОССІДО СІАД лікарський газ у рідкому стані

Азоту протоксид
Уважно прочитайте цей листівок перед тим, як Вам буде введено цей лікарський засіб, оскільки він містить важливу інформацію для Вас.

Зберігайте цей листівок. Можливо, Вам доведеться прочитати його ще раз.
Якщо у Вас виникнуть будь-які сумніви, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри.
Якщо виникнуть будь-які побічні ефекти, включаючи ті, що не зазначені в цьому листівку, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри. Див. розділ 4.

Зміст цього листівка:

Що таке АЗОТО ПРОТОССІДО СІАД і для чого він призначений
Що Ви повинні знати перед тим, як Вам буде введено АЗОТО ПРОТОССІДО СІАД
Як буде застосовуватися АЗОТО ПРОТОССІДО СІАД
Можливі побічні ефекти
Як зберігати АЗОТО ПРОТОССІДО СІАД
Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке АЗОТО ПРОТОССІДО СІАД і для чого використовується

Азоту протоксид СІАД містить азоту протоксид, газоподібну лікарську речовину, яка належить до групи загальних анестетиків.
Азоту протоксид СІАД показаний:

для індукції загальної анестезії, тобто для усунення болю з втратою свідомості, у поєднанні з іншими анестетиками, що вводяться інгаляційно або внутрішньовенно.
для швидкого полегшення болю та індукції стану розслаблення (седації) із швидким початком дії та швидким зникненням ефекту, наприклад, під час короткотривалих хірургічних втручань, лікування фізичних ушкоджень (травматологія), важких опіків, стоматологічних процедур (стоматологія), лікування вуха, носа та горла (отоларингологія), а також під час пологів.

2. Що Ви повинні знати, перш ніж Вам вводитимуть АЗОТО ПРОТОССІДО СІАД

Вам НЕ буде введено АЗОТО ПРОТОССІДО СІАД, якщо:

Ви маєте алергію на закис азоту;
у Вас є розширення та/або блокування в проході кишечника;
Ви повинні бути піддані хірургічному втручанню, яке пов’язане з ризиком утворення бульбашок газу в кровоносному руслі (газова емболія);
Ви повинні бути піддані хірургічному втручанню на середньому вусі, щоб уникнути серйозних пошкоджень усіх структур цієї частини вуха;
Ви страждаєте на тяжкі хронічні захворювання легень, такі як, наприклад, наявність повітря або іншого газу в тканині легень (емфізема), колапс легені (пневмоторакс) тощо;
Ви страждаєте на захворювання вуха (отит) та порожнин кісток обличчя біля носа (гайморит);
Ви перебуваєте на першому або другому триместрі вагітності (див. розділ «Вагітність та годування грудьми»);
лікар призначив Вам дихання чистим киснем або Ви маєте труднощі з диханням;
Ви страждаєте на захворювання, пов’язані з порожнинами, що містять повітря (пневмоторакс, бульозна емфізема, газова емболія тощо), щоб уникнути закриття кровоносного судини бульбашкою газу або рідини (емболія), яка може розширюватися після введення закису азоту;
Ви здійснювали занурення за останні 48 годин, щоб уникнути розвитку хвороби декомпресії;
Вам була проведена циркуляція крові поза тілом (екстракорпоральна циркуляція) за допомогою апарата «серце-легені» або Ви страждаєте на тяжкі захворювання черепа, маєте вільне повітря в животі, або Вам нещодавно був введений газ всередину ока (наприклад, SF6, C3F8), щоб уникнути підвищення тиску всередині ока, що може призвести до втрати зору;
у Вас є обструкція ділянки кишечника (ілеус), щоб уникнути подальшого розширення кишечника;
у Вас є обструкція середнього вуха, спричинена звуженням проходу до носа та горла (через євстахієву трубу) через запалення;
існує підозра або підтверджено, що Ви страждаєте на підвищення тиску всередині голови;
Ви отримали сильний удар по голові (закрита черепно-мозкова травма);
можливо, у Вас розвинеться дефіцит вітаміну B та/або фолатів і низький рівень гемоглобіну — білка, що переносить кисень — у крові, пов’язаний із зниженою продукцією червоних кров’яних тілець (мегалобластна анемія);
у Вас є дефіцит вітаміну B, для якого ще не призначено лікування, Ви страждаєте на певний тип анемії, відомий як анемія Бієрмера, або на певний тип захворювання кишечника, відомий як хвороба Крона;
у Вас є дефект у синтезі метіоніну;
у Вас виникає тяжка розгубленість або інші ознаки порушень свідомості, які можуть бути пов’язані з підвищенням тиску всередині голови, що може погіршуватися під дією закису азоту;
Вам вже вводили закис азоту понад 24 години.

Попередження та застереження
Зверніться до лікаря або фармацевта, перш ніж Вам буде введено Закис азоту СІАД.
Лікар вводитиме закис азоту з обережністю у таких випадках:

хірургічні втручання на грудній клітці — через ризик колапсу легені (пневмоторакс), розширення емфізематозних бульбашок та ризик втрати гіпоксичної вазоконстрикції;
наявність неелімінованих рідинних випотів у дихальних шляхах;
ендоскопічні втручання, під час яких використовується вуглекислий газ;
нейрохірургія — оскільки закис азоту зменшує захисну дію барбітуратів, збільшує притік крові до мозку та тиск у будь-якій бульбашці чи кишці повітря всередині черепа;
низький рівень гемоглобіну — білка, що переносить кисень — у крові, пов’язаний із певним типом анемії, відомою як серпоподібноклітинна анемія;
після внутрішньоочного введення — необхідно дочекатися достатнього проміжку часу, оскільки існує ризик порушення зору;
тривала анестезія (понад 6 годин);
високий ризик нудоти та блювоти;
якщо Ви отримуєте лікування блеоміцином;
якщо Ви вегетаріанець;
якщо у Вас є історія зловживання речовинами.

Закис азоту СІАД може змішуватися з повітрям, медичним киснем та іншими типами інгаляційних анестетиків.
Закис азоту СІАД не повинен використовуватися під час лазерної хірургії дихальних шляхів через ризик вибухового горіння.
Закис азоту СІАД — це безбарвний газ із ледь відчутним солодкуватим запахом навіть при високих концентраціях, важчий за повітря, що викликає удушення. Хоча він не є пожежонебезпечним, він підтримує та прискорює горіння, тому необхідно дотримуватися таких вказівок.

Застереження щодо безпеки
Під час використання газу

Категорично заборонено втручатися в будь-який спосіб у з’єднання ємностей, устаткування для подачі та відповідні аксесуари чи компоненти (олія та жири можуть самозайматися при контакті з закисом азоту).
Не використовуйте олію чи жир у контакті з газом.
Категорично заборонено маніпулювати устаткуванням чи компонентами руками, одягом або обличчям, забрудненими жиром, олією, кремами чи мазями.
Не використовуйте жирних кремів та помад.
Не паліть.
Не наближайте відкритий вогонь до упаковки.
Не використовуйте електричне устаткування, яке може викидати іскри, поблизу пацієнтів, які отримують кисень.
Не використовуйте олії чи жири на з’єднаннях, кранах, клапанах та на будь-якому матеріалі, що контактують із газом.
Ніколи не вводьте закис азоту в пристрій, який може містити матеріали, що можуть займатися, зокрема жирні речовини.

Інші ліки та АЗОТО ПРОТОССІДО СІАД
Повідомте лікареві або фармацевту, якщо Ви приймаєте, нещодавно приймали або можете приймати будь-які інші ліки.
Зокрема, повідомте лікареві, якщо Ви приймаєте:

ліки з групи опіоїдів, бензодіазепінів, барбітуратів та седативних засобів, які використовуються переважно для лікування болю та порушень нервової системи;
інгаляційні анестетики;
варфарин — ліки, що використовуються для запобігання утворенню згортків у кровоносному руслі;
метотрексат — протираковий засіб;
натрію нітропрусид — ліки, що використовуються для суттєвого зниження артеріального тиску;
ліки з групи деполяризуючих м’язових релаксантів, що використовуються для розслаблення мускулатури під час хірургічного втручання (наприклад, сукцінілхолін), та недеполяризуючих м’язових релаксантів.

Вагітність та годування грудьми
Вагітність
Якщо Ви вагітні, підозрюєте вагітність, плануєте вагітність або годуєте грудьми, проконсультуйтесь із лікарем або фармацевтом перед застосуванням цього лікувального засобу.
Застосування Закису азоту СІАД протипоказане на першому та другому триместрах вагітності.
Закис азоту СІАД може застосовуватися на третьому триместрі вагітності лише у разі, якщо лікар вважає це абсолютно необхідним.
Закис азоту СІАД може застосовуватися під час пологів.
Застосування закису азоту слід уникати у випадках страждання плоду. У будь-якому разі необхідно спостерігати за новонародженим на наявність ознак можливих труднощів із диханням.
Годування грудьми
Немає необхідності припиняти годування грудьми, якщо Вам було введено Закис азоту СІАД на короткий проміжок часу.

Керування транспортними засобами та використання механізмів
Закис азоту впливає на здатність мислити та рухатися. Уникайте керування автомобілем, використання механізмів та виконання інших дій, що вимагають підвищеної уваги, протягом 24 годин після анестезії Закисом азоту СІАД.
Після короткочасного застосування Закису азоту СІАД з метою полегшення болю лікар спостерігатиме за Вами, щоб переконатися, що всі ефекти зникли та що Ви достатньо свідомі, щоб керувати транспортними засобами або використовувати механізми.

3. Як Вам буде введено АЗОТО ПРОТОССІДО СІАД

Цей лікарський засіб Вам будуть вводити суворо відповідно до інструкцій лікаря. Якщо у Вас виникнуть сумніви,
зверніться до лікаря.
Лікар визначить, чи можна застосовувати цей лікарський засіб та в якій дозі, виходячи насамперед з клінічних параметрів,
які вказують на Ваш стан здоров’я, а також з урахуванням одночасного застосування інших анестетичних лікарських засобів
для створення стану загальної анестезії.
Лікар введе Вам Азото протоссідо Сіад у поєднанні з киснем через катетер, введений у рот або ніс, у операційній,
або через щільну маску, яка прилягає до обличчя або носа, у інших випадках застосування. Ви зможете дихати спонтанно або
за допомогою апарату штучної вентиляції легень (підтримувана або механічна вентиляція).
Медичний персонал буде спостерігати за Вами протягом усього часу введення та до повного відновлення свідомості.
Якщо Вам введуть більше АЗОТО ПРОТОССІДО СІАД, ніж потрібно
Дуже малоймовірно, що Вам введуть більше Азото протоссідо Сіад, ніж потрібно, оскільки Ваш лікар або медсестра
будуть спостерігати за Вами під час лікування.
У разі надмірної дози або тривалого впливу Азото протоссідо Сіад завжди виникають нейрологічні розлади,
спричинені токсичністю препарату щодо вітаміну В_.
Загалом, симптоми, які можуть виникнути:

головний біль,
запаморочення,
сплутаність свідомості,
слабкість,
незграбні рухи,
запаморочення,
втрата пам’яті (амнезія),
втрата здатності до розуміння або мовлення (афазія),
раптове та короткотривале втрату свідомості, з порушеннями кровообігу та дихання (синкопе),
порушення нормального ритму серця (аритмія),
втрата свідомості,
смерть від удушення (асфіксія).

Лікування
Лікар припинить введення препарату, забезпечить прохідність дихальних шляхів та забезпечить підтримуване оксигенування.
Лікар завжди повинен мати під рукою обладнання, придатне для проведення серцево-легеневої реанімації, у приміщеннях,
де використовується Азото протоссідо Сіад.
Лікар буде контролювати параметри, пов’язані з наявністю кисню, до тих пір, поки Ви не відновите свідомість
та станете не гіпоксичним.
Специфічного антидоту для закису азоту не існує.

4. Можливі побічні ефекти

Як і всі лікарські засоби, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча не всі люди їх відчувають.
Якщо у Вас виникнуть будь-які з наведених нижче реакцій, лікар негайно припинить ЛЕКУВАННЯ та призначить відповідну терапію:

блакитне забарвлення шкіри та слизових оболонок, спричинене недостатньою насиченістю крові киснем (ціаноз), що несподівано виникла під час анестезії або на етапі індукції анестезії

Оцінка побічних ефектів ґрунтується на наступних даних щодо їхньої частоти.
Часті (можуть впливати до 1 пацієнта з 10):

нудота, блювота
запаморочення
головний біль, мігрень

Нечасті (можуть впливати до 1 пацієнта з 100):

набряк, підвищення об’єму газів у кишечнику
відчуття надмірного благополуччя (еуфорія), залежність від азоту протоксиду
відчуття тиску у середньому вусі, ураження середнього вуха, розрив барабанної перетинки (мембрани, що відокремлює середнє вухо)
низький рівень гемоглобіну (білка, що переносить кисень у крові), пов’язаний із зниженою продукцією червоних кров’яних тілець (важка мегалобластна анемія)
зниження, навіть значне, кількості клітин крові, зокрема білих кров’яних тілець (лейкопенія, гранулоцитопенія/агранулоцитоз)

Рідкісні (можуть впливати до 1 пацієнта з 1 000):

захворювання кісткового мозку (мієлопатії)
захворювання нервів (полінейропатії)
захворювання хребта (субакутні комбіновані дегенерації)

Дуже рідкісні (можуть впливати до 1 пацієнта з 10 000):

порушення рухів, повна втрата рухомості верхніх або нижніх кінцівок (параплегія), неповна втрата рухомості верхніх або нижніх кінцівок (парапарез), захворювання, що характеризується неконтрольованими рухами тіла та втратою свідомості (епілепсія), підвищення тиску всередині голови, захворювання периферичної нервової системи (периферична нейропатія), захворювання мозку (енцефалопатія)
порушення чутливості, змінені рефлекси, зниження рівня свідомості, бачення або сприйняття речей, яких немає (галюцинації), психічні захворювання (психотична патологія), сплутаність свідомості, тривожність
підвищення тиску всередині ока (офтальмологічна гіпертензія), біль у оці, закупорка артерії сітківки (ретинальна артерія), втрата зору (сліпота)
порушення нормального ритму серця (аритмії), слабке серце (серцева недостатність)
загибель клітин печінки (некроз печінки)
тяжкий головний біль після хірургічного втручання на мозку (синдром гіперперфузії мозку), підвищення тиску в надутій кульці
дефіцит вітаміну B, підвищення концентрації в крові гомоцистеїну (гіпергомоцистеїнемія)
м’язова слабкість, раптове та небезпечно високе підвищення температури тіла (злоякісна гіпертермія)
вроджені вади
безпліддя
нестача кисню в організмі (гіпоксія) протягом кількох хвилин після припинення введення азоту протоксиду, колапс легені (пневмоторакс)
зниження тиску крові (гіпотензія) з або без зниження всіх фізичних і розумових здібностей (шок)

Невідомо (частоту не можна визначити на основі наявних даних)

захворювання кісткового мозку, що впливають також на нервову систему (мієлонейропатії), захворювання нервової системи (нейропатія)
загальні епілептичні напади

Повідомлення про побічні ефекти
Якщо у Вас виникнуть будь-які побічні ефекти, включаючи ті, що не зазначені в цій інструкції, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри. Ви також можете повідомити про побічні ефекти безпосередньо через систему повідомлення за адресою: www.aifa.gov.it/content/segnalazioni-reazioni-avverse.
Повідомляючи про побічні ефекти, Ви допомагаєте забезпечити більше інформації щодо безпеки цього лікарського засобу.

5. Як зберігати АЗОТО ПРОТОССІДО СІАД

Зберігати при температурі не вище 50 °C.
Зберігайте цей лікарський засіб у недоступному для дітей місці, поза межами їх зору.
Не використовуйте цей лікарський засіб після закінчення терміну придатності, який зазначено на етикетці після НЕПРИДАТНО. Термін закінчення придатності відноситься до останнього дня зазначеного місяця.
Не викидайте жодних лікарських засобів у каналізацію чи побутові відходи. Запитайте у фармацевта, як позбутися лікарських засобів, які ви більше не використовуєте. Це допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить АЗОТО ПРОТОССІДО СІАД
Діючою речовиною є Азоту протоксид 100%
Опис зовнішнього вигляду АЗОТО ПРОТОССІДО СІАД та вміст упаковки
АЗОТО ПРОТОССІДО СІАД — це безбарвний газ із ледь відчутним солодкуватим запахом, упакований у балони та пакети балонів
(синій конус, позначений «N O» або «протоксид азоту», або білий циліндр) з запірним клапаном та в кріогенних стаціонарних ємностях.
Тримач ліцензії на введення в обіг
SOCIETA’ ITALIANA ACETILENE & DERIVATI “SIAD” S.p.A
Via San Bernardino, 92- 24126 Бергамо
Виробник
Балони та пакети балонів
Alfa Ossigeno S.r.l. - Via delle Industrie, 9 - Fisciano (Sa)
Eurogas S.r.l. - Via Pradazzo, 22 - 26012 Castelleone (CR)
Nippon Gases Pharma S.r.l. - Via Martino della Torre, 16 -28100 Novara
Кріогенні стаціонарні ємності
Alfa Ossigeno S.r.l. - Via delle Industrie, 9 - Fisciano (Sa)
Eurogas S.r.l. - Via Pradazzo, 22 - 26012 Castelleone (CR)

Наступна інформація призначена виключно для лікарів або медичних працівників:
Застереження щодо застосування
Частка кисню (FiO₂) у вдихуваній суміші повинна бути не менше 21% об’єм/об’єм під час фази індукції. На практиці часто використовується нижня концентрація 30% об’єм/об’єм. Напруження кисню має залишатися вище фізіологічних значень (100 мм рт. ст.), з насиченням гемоглобіну киснем понад 97% і, принаймні, завжди вище 60 мм рт. ст., з насиченням гемоглобіну киснем понад 90%. Необхідний регулярний моніторинг за допомогою вимірювання артеріального тиску кисню (PaO₂) або пульсоксиметрії (артеріальне насичення киснем SpO₂) та оцінки клінічних параметрів. Необхідно встановити мінімальну ефективну концентрацію кисню у вдихуваному повітрі для кожного пацієнта окремо.
Концентрації азоту протоксиду вище 50% об’єм/об’єм можуть порушувати захисні рефлекси та рівень свідомості. Концентрації понад 60–67% об’єм/об’єм часто призводять до втрати свідомості та підвищують ризик порушення захисних рефлексів.
Якщо під час анестезії або на етапі індукції анестезії раптово виникає ціаноз, рекомендується припинити подачу азоту протоксиду та збільшити частку вдихуваного кисню до 100%.
Якщо ціаноз не зникає швидко або епізод повторюється під час анестезії, слід врахувати можливі причини, зокрема несправність обладнання (подача гіпоксичної суміші) або переполюсування трубок, що подають медичні гази до апарату штучної вентиляції легень. Рекомендується спробувати вентилювати пацієнта за допомогою мішка, наповненого навколишнім повітрям.
Після загальної анестезії з використанням високої концентрації азоту протоксиду він може дифундувати з крові в альвеоли, розбавляючи кисень у легенях. Це може призвести до гіпоксії (дифузійної гіпоксії), спричиненої не лише газовою сумішшю в альвеолах, але й рефлекторною відповіддю на гіпоксію, гіперкапнією та гіповентиляцією. Щоб запобігти цьому, наприкінці подачі азоту протоксиду необхідно подавати 100% O₂ замість повітря.
Моніторинг напруження кисню та насичення киснем має продовжуватися протягом 15 хвилин після завершення подачі азоту протоксиду.
Подача азоту протоксиду може підвищувати тиск у манжеті ендотрахеальної трубки, що може призвести до ушкодження трахеї, або в будь-якому іншому надутому манжеті, що використовується для інших процедур (манжети для оклюзії судин). Крім того, під час використання азоту протоксиду з катетером Свона-Ганца тиск, що утворюється, може змістити катетер у положення оклюзії, що спотворює вимірювання тиску.
Медичні пристрої, заповнені повітрям, можуть мати проблеми (наприклад, можуть розірватися), коли піддаються дії азоту протоксиду.
Азот протоксид не повинен використовуватися під час лазерної хірургії дихальних шляхів через ризик вибухового горіння.
Багаторазове застосування або експозиція азоту протоксиду може призвести до залежності. Необхідно бути обережним у пацієнтів із анамнезом зловживання речовинами або медичних працівників із професійною експозицією до азоту протоксиду.
Азот протоксид не повинен використовуватися протягом тривалого часу (наприклад, для седації пацієнтів у відділенні інтенсивної терапії) через ризик потенційного порушення/інактивації функцій вітаміну B₁₂ (кофактор метіонін-синтетази). Азот протоксид порушує метаболізм вітаміну B₁₂ та фолатів, особливо у літніх пацієнтів. Інгібування метіонін-синтетази сприяє перетворенню гомоцистеїну на метіонін. Інгібування цього ферменту зменшує утворення тимідину — важливого компонента ДНК. Унаслідок тривалого застосування азоту протоксиду метаболізм фолатів порушується, а синтез ДНК порушується. Інгібування метіонін-синтетази може призвести до дефектів або зниження утворення мієліну, а отже, до ушкодження спинного мозку. Тривале або часте використання азоту протоксиду може призвести до мегалобластних змін у кістковому мозку, мієлоневропатії та підгострого комбінованого ураження спинного мозку.
Ефекти на ДНК пояснюють можливий негативний вплив на гемопоез. Не використовувати азот протоксид без тісного клінічного нагляду та гематологічного моніторингу. У таких випадках слід проконсультуватися з гематологом як спеціалістом.
Гематологічна оцінка має включати оцінку мегалобластних змін еритроцитів та гіперсегментацію нейтрофілів. Токсичність може проявлятися нейрологічно без анемії або макроцитозу та при нормальних рівнях вітаміну B₁₂. Під час анестезії у пацієнтів із нівельованою дефіцитом вітаміну B₁₂, не діагностованим раніше, спостерігалася нейрологічна токсичність після одноразової експозиції до азоту протоксиду.
Ефекти на ДНК пояснюють фетальні ушкодження, виявлені в експериментах на тваринах.
Азот протоксид може спричиняти підвищення тиску у середньому вусі.
Подача азоту протоксиду більше одного разу на 4 дні повинна супроводжуватися підрахунком клітин крові з оцінкою можливих мегалобластних змін або змін еритроцитів та гіперсегментації нейтрофілів.
Подача азоту протоксиду має здійснюватися з обережністю в таких випадках:

Хірургія грудної клітки — через ризик пневмотораксу, розширення емфізематозних бульбашок та ризик усунення гіпоксичної вазоконстрикції.
Наявність недренованих випотів у дихальних шляхах.
Ендоскопічні процедури, що використовують вуглекислий газ як газ.
Нейрохірургія — оскільки азот протоксид зменшує захисний ефект барбітуратів, збільшує церебральний кровотік та тиск у будь-якій бульбашці або кишеньці повітря всередині черепа.
Серпоподібноклітинна анемія.
Після внутрішньоочкової ін’єкції — необхідно дочекатися достатнього часу, оскільки існує ризик порушення зору.
Тривала анестезія (>6 годин)
Підвищений ризик нудоти та блювання
У пацієнтів, які лікуються блеоміцином, оскільки підвищення концентрації кисню під час інгаляційної седації збільшує ризик легеневої токсичності.
Вегетаріанці

Взаємодії
Взаємодій між ліками фармакокінетичного характеру не виявлено. Взаємодії азоту протоксиду з іншими ліками можуть пояснюватися рецепторним механізмом.
Азот протоксид діє безпосередньо на опіоїдні рецептори (підтипи OP2 та OP3), рецептори ГАМК (підтип A) та рецептори глутамату (підтип NMDA).
Опіоїди, бензодіазепіни та барбітурати мають адитивний ефект, посилюючи анальгетичну та седативну дію азоту протоксиду.
Усі інгаляційні анестетики взаємодіють із рецепторами ГАМК та рецепторами глутамату та мають адитивний ефект на седативну дію азоту протоксиду.
Азот протоксид зменшує мінімальну альвеолярну концентрацію інгаляційного анестетика та використовується для зменшення дози інших анестетиків, а також для скорочення часу індукції при використанні інгаляційних анестетиків.
Гемоглобін може не насичуватися, якщо азот протоксид поєднується з седативними засобами.
Азот протоксид посилює дію варфарину.
Спільне використання азоту протоксиду та метотрексату слід уникати, оскільки азот протоксид посилює цитотоксичні ефекти метотрексату. Спільне застосування азоту протоксиду та метотрексату може впливати на підрахунок клітин крові.
Антипроліферативний ефект азоту протоксиду базується на інактивації вітаміну B₁₂ азотом протоксидом. Цей ефект зникає, коли припиняється його застосування та вводиться супутня терапія вітаміном B₁₂. Інактивація вітаміну B₁₂ азотом протоксидом посилює токсичність натрію нітропрусиду та метотрексату.
Азот протоксид підвищує нейром’язову блокаду сукцилхоліну та посилює дію недеполяризуючих м’язових релаксантів.
Особливі попередження
Азот протоксид може змішуватися з повітрям, медичним киснем та інгаляційними галогенованими анестетиками.
Азот протоксид — це безбарвний газ із ледь відчутним солодкуватим запахом, важчий за повітря, асфіксіюючий. Хоча він не є пожежонебезпечним, він підтримує горіння (є окисником: сприяє та прискорює горіння).
Ступінь сумісності різних матеріалів залежить від тиску, при якому використовується газ. Найбільший ризик горіння стосується матеріалів, таких як жири (змащувальні олії) та органічні речовини (тканини, дерево, папір, пластмаси тощо), які можуть спалахнути при контакті з азотом протоксидом під достатнім тиском, спонтанно через іскру (іскра, відкрите полум’я тощо).
Можуть утворюватися вибухонебезпечні суміші з іншими горючими анестетичними газами або парами, навіть за відсутності кисню.
Для працівників
Азот протоксид — це безбарвний газ із ледь солодким запахом; не є токсичним і не пожежонебезпечним, але підтримує горіння; важчий за повітря і накопичується в нижніх зонах робочого середовища.
Азот протоксид, що виділяється пацієнтом, поступово потрапляє в повітря приміщення, де використовується. Використання так званих «подвійних масок» та достатньо високий рівень обміну повітря в операційних (20 разів на годину) разом із активним відсмоктуванням надлишкового газу з анестезійного обладнання мають забезпечити, щоб середня концентрація залишалася нижче максимально допустимої концентрації, встановленої чинним законодавством.
Крім того, необхідно діяти відповідно до правил щодо використання продуктів на основі азоту протоксиду. У принципі, працівники повинні уникати тривалого прямого вдихання повітря, що видихається пацієнтами.
Хронічна експозиція до низьких концентрацій азоту протоксиду визнана можливим ризиком для здоров’я. Наразі неможливо встановити, чи існує причинно-наслідковий зв’язок між хронічною експозицією до низьких концентрацій азоту протоксиду та певними захворюваннями, але не можна виключити ризик зв’язку між хронічною експозицією та розвитком пухлин або інших хронічних захворювань, зниженням фертильності, самовільним викиднем та вродженими вадами плода.
Перед початком та під час застосування азоту протоксиду необхідно дотримуватися заходів безпеки, зазначених у розділі 6.6.
Вагітність та годування грудьми
Вагітність
У ембріонів щурів, вагітних самок, що піддавалися впливу високих концентрацій азоту протоксиду під час періоду органогенезу, спостерігалися скелетні зміни.
Експерименти на тваринах, що піддавалися тривалому впливу високих концентрацій азоту протоксиду, продемонстрували репродуктивну токсичність (тератогенні ефекти) (див. розділ 5.3).
Азот протоксид може впливати на метаболізм фолієвої кислоти (див. розділ 4.4).
Епідеміологічні дані, зібрані під час вагітності, недостатні для визначення ризику негативного впливу на ембріонально-фетальний розвиток. Обмежені дані про короткотривале застосування азоту протоксиду під час вагітності у людини не виявили підвищення ризику вроджених аномалій.
Техніки анестезії, що передбачають використання азоту протоксиду, протипоказані протягом першого та другого триместрів вагітності.
Під час третього триместру вагітності рекомендується не перевищувати 50% об’єм/об’єм азоту протоксиду у вдихуваній суміші. У будь-якому разі, вагітним жінкам слід застосовувати азот протоксид з великою обережністю та лише у разі крайньої необхідності. Тривале або часте застосування слід уникати.
Азот протоксид може використовуватися під час пологів.
Використання азоту протоксиду слід уникати у випадках фетальної страждання. У будь-якому разі, необхідно моніторити новонародженого на ознаки можливої респіраторної депресії.
Годування грудьми
Немає даних про виділення продуктів на основі азоту протоксиду з материнським молоком. Однак після короткотривалого застосування продуктів на основі азоту протоксиду припиняти годування грудьми не потрібно.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та використовувати механізми.
Азот протоксид порушує когнітивну та психомоторну функції. Швидко виводиться після припинення застосування. Незважаючи на це, як додаткову заходи безпеки, слід уникати керування автомобілем, використання механізмів та інших дій, що вимагають підвищеної уваги, протягом 24 годин після анестезії азотом протоксидом.
Після короткотривалого застосування азоту протоксиду для досягнення аналгезії, амбулаторних пацієнтів, які мають керувати транспортними засобами або використовувати механізми, слід спостерігати до повного зникнення всіх ефектів та достатньої пильності пацієнта.
Доза, спосіб та час застосування
Як анестетик
Азот протоксид, що використовується виключно в операційній або пологовій, має подаватися у суміші з киснем у концентраціях нижче 79% за допомогою відповідного обладнання, яке має включати моніторинг концентрації кисню та систему, що робить неможливою подачу гіпоксичної суміші (FiO₂ <21% об’єм/об’єм).
Азот протоксид не повинен подаватися в концентраціях понад 79% об’єм/об’єм, щоб завжди забезпечувалася відповідна частка кисню. У пацієнтів із зниженим насиченням киснем слід використовувати відповідну частку кисню.
У вагітних жінок вміст азоту протоксиду не повинен перевищувати 50% об’єм/об’єм у суміші з киснем через власну токсичність препарату.
Час індукції становить 2–5 хвилин при концентрації азоту протоксиду 70–75% об’єм/об’єм.
Після індукції зазвичай використовують азот протоксид у діапазоні 50–70% об’єм/об’єм із додаванням медичного кисню. Вміст азоту протоксиду може бути зменшений залежно від клінічних параметрів та плану анестезії.
Азот протоксид у максимально допустимій концентрації не може самостійно викликати анестезію і тому використовується в поєднанні з іншими анестетиками, що вводяться внутрішньовенно або інгаляційно.
Інформація щодо дозування азоту протоксиду та додаткових інгаляційних анестетиків для підтримання анестезії, як правило, доступна в інструкціях цих препаратів. У разі поєднання з внутрішньовенними анестетиками необхідно розрахувати, наскільки слід зменшити дозу внутрішньовенного анестетика.
Загалом, ефекти азоту протоксиду, якщо його використовувати як єдину діючу речовину, не залежать від віку пацієнта.
Азот протоксид не повинен застосовуватися більше 12 годин поспіль через його мієлотоксичність. Неперервна експозиція (>24 години) до азоту протоксиду підвищує ризик мієлодепресії.
Як анальгетик
Азот протоксид, що використовується як єдиний анальгетик/анестетик/седативний засіб (завжди у поєднанні з киснем) у концентраціях нижче 50% об’єм/об’єм, зменшує біль, має седативний ефект, зменшує тривожність і, як правило, не впливає на ступінь свідомості або здатність вести розмову. При диханні циркуляція та рефлекси залишаються незмінними при цих концентраціях.
Ефект зменшення болю та седативний ефект залежать від дози, як і ефекти на когнітивні функції.
Експозиція пацієнта до азоту протоксиду як анальгетика не повинна тривати більше 1 години і не повинна повторюватися більше 15 днів поспіль.
Спосіб застосування — Загальні правила
Азот протоксид завжди має застосовуватися в присутності медичного персоналу, який вирішує, чи можна застосовувати препарат і в якій дозі, у відповідній структурі, що дозволяє проводити екстренну кардіореспіраторну реанімацію.
Необхідно дотримуватися інструкцій медичного персоналу під час застосування газу.
Персонал, що використовує азот протоксид, має бути належним чином підготовлений та оновлений щодо використання газу, який має застосовуватися за допомогою відповідного обладнання в добре провітрюваних кімнатах, що забезпечують швидкий обмін повітря, з системами вентиляції, що не допускають надмірних концентрацій газу в повітрі, зокрема за допомогою так званих «подвійних масок» (активних назальних масок), особливо рекомендованих для стоматологічних процедур.
У швидкої допомоги пристрій для подачі може бути підключений до системи відсмоктування або може використовуватися подвійна маска.
Якість повітря має моніторитися відповідно до місцевого законодавства, а професійна експозиція до азоту протоксиду має бути нижче гігієнічних меж, встановлених професійними настановами та законодавством щодо здоров’я та безпеки, особливо для вагітного персоналу.
Зазвичай азот протоксид подається через оротрахеальну або назотрахеальну трубку в операційній та через щільну маску на обличчі або назальну маску в інших ситуаціях. Пацієнт може дихати спонтанно або за допомогою респіратора (підтримувана або механічна вентиляція).
Азот протоксид має застосовуватися у поєднанні з киснем за допомогою обладнання, що забезпечує подачу не гіпоксичної суміші азоту протоксиду та кисню. Це обладнання має включати моніторинг концентрації кисню та систему безпеки, що перешкоджає подачі гіпоксичної суміші (FiO₂ <21% об’єм/об’єм).
Через ризик втрати свідомості та коми, коли азот протоксид використовується поза операційною, анальгетична подача допустима лише у суміші з 50% кисню об’єм/об’єм. Використовуваний апарат має робити неможливою подачу сумішей із концентрацією азоту протоксиду понад 50% об’єм/об’єм.
Протягом усього періоду застосування азоту протоксиду пацієнта та спосіб подачі мають моніторитися, щоб забезпечити безпечне інгаляційне застосування газу.
Пацієнта має моніторити медичний персонал до завершення подачі та до повного відновлення свідомості.
Інструкції щодо застосування та маніпуляції
Балони, а також стаціонарні кріогенні ємності призначені виключно для зберігання/перевезення азоту протоксиду для інгаляції, лікувального призначення.
ПРИМІТКА: ДЛЯ ДОДАТКОВИХ ДЕТАЛЕЙ ЗВЕРТАЙТЕСЬ ДО ІНСТРУКЦІЇ З ЕКСПЛУАТАЦІЇ
ЄМНОСТІ
Зберігання

Уважно прочитайте інструкцію з експлуатації ємності
Переконайтеся, що весь матеріал у добром стані
Розмістіть на відкритому повітрі або в добре провітрюваних приміщеннях, у огороджених та захищених від дощу та прямого сонячного світла місцях, подалі від джерел тепла (закриті на ключ приміщення, призначені для медичних газів)
Не піддавайте дії джерел тепла та високих температур (понад 50°C)
Захищайте від електричних ліній та використовуйте системи заземлення
Розміщуйте подалі від складів пальних матеріалів та взагалі від горючих матеріалів (контакт із горючими матеріалами може спричинити пожежу)
Не паліть і не використовуйте відкрите полум’я поблизу продукту
Тримайте ємність (циліндр) чистою та сухою, уникайте будь-якого контакту з жирами або оліями (не змащуйте клапани та з’єднання)
Переконайтеся, що ємності не пошкоджені, уникайте ударів та витоку продукту
Заблокуйте подачу, коли не використовується, закривши клапани
Зберігайте балони та пакети балонів у вертикальному положенні, з закритими клапанами, зі збереженням захисного ковпачка та термоусадкової плівки на місці, надійно закріплені, щоб уникнути ударів або випадкового падіння
Не використовуйте упаковки, що не є цілісними
Порожні та повні ємності мають зберігатися окремо
Ємності, що містять інші типи газів, мають зберігатися окремо
Уникайте надмірного зберігання повних ємностей
У разі пожежі перемістіть у безпечне місце після закриття клапанів
У разі витоку клапан балона має бути негайно закритий, якщо це можливо безпечно. Якщо клапан не можна закрити, ємність має бути винесена на безпечне місце на відкрите повітря, щоб газ міг витікати
Пари можуть викликати оглушення та запаморочення

Перевезення балонів
Балони мають перевозитися за допомогою відповідних засобів (наприклад, візків із ланцюгами, бар’єрами або кільцями), щоб захистити їх від ударів, падіння та витоку газу. Переміщення балонів має завжди відбуватися з встановленим захисним ковпачком. Під час перевезення транспортними засобами балони мають бути міцно закріплені, бажано у вертикальному положенні. Має бути забезпечена постійна вентиляція транспортного засобу та заборонено палити.
Під час використання газу

Балони та стаціонарні ємності не можуть використовуватися, якщо є видимі пошкодження або підозра на пошкодження або якщо вони піддавалися впливу екстремальних температур
Перед відкриттям клапана балона його слід розмістити у вертикальному положенні та зберігати в цьому положенні під час застосування
Поступово та обережно відкривайте та закривайте системи запірних пристроїв ємностей (не використовуйте ключі або інші інструменти для відкриття та закриття клапана балона), щоб уникнути ризику пошкодження
Не примушуйте клапан під час відкриття та закриття. Не змінюйте форму ємності
Ніколи не ставайте перед виходом газу з клапана, а завжди з боку. Не піддавайте себе або пацієнта прямому потоку газу
Подача азоту протоксиду має здійснюватися під відповідним тиском із контролем швидкості потоку між ємністю та пацієнтом
Не використовуйте олію або жир у контакті з газом
Маніпулюйте матеріалом чистими руками, без слідів жиру або олії
Не спорожнюйте ємність повністю
Після використання закрийте клапан балона
У разі витоку газу закрийте клапан і повідомте службу технічної підтримки постачальника, вказану в інструкції з експлуатації ємності
Використовуйте лише ємності, придатні для продукту та передбачені температури застосування
Використовуйте спеціальні та сумісні з’єднання, трубки або гнучкі з’єднання, сумісні з азотом протоксидом
Категорично заборонено втручатися в будь-який спосіб у з’єднання ємностей, пристрої подачі та відповідні аксесуари або компоненти (ОЛІЇ ТА ЖИРИ МОЖУТЬ СПОНТАННО ЗАГОРІТИСЯ ПРИ КОНТАКТІ З АЗОТОМ ПРОТОССІДО)
Не змащуйте, не намагайтеся ремонтувати несправні клапани
Категорично заборонено маніпулювати обладнанням або компонентами брудними руками, одягом або обличчям, забрудненими жиром, олією, кремами чи мазями
Не використовуйте креми та жирні помади
Не паліть
Не наближайтеся до упаковки з відкритим полум’ям
Не використовуйте електричне обладнання, що може викидати іскри, поблизу пацієнтів, які отримують кисень
Не використовуйте олії або жири на з’єднаннях, клапанах та будь-якому матеріалі, що контактує з газом
Ніколи не вводьте азот протоксид у пристрої, що можуть містити горючі матеріали, зокрема жирові речовини.

Утилізація

Зберігайте порожні балони з закритими клапанами.
Не скидайте в каналізацію, підвали або ями, де накопичення може бути небезпечним. Не дозволено випускати газ під тиском.
Поверніть порожні або більше не потрібні ємності, навіть якщо вони лише частково порожні, постачальнику. Будь-які залишки медичного продукту, що залишилися в балоні, будуть утилізовані спеціальними процедурами у добре провітрюваному місці компанією, яка забезпечить наступне наповнення цієї ємності.
Не використований лікарський засіб та відходи, що утворилися після його застосування, мають утилізовуватися відповідно до чинного місцевого законодавства.

Передозування
Небажані ефекти, пов’язані з передозуванням, можуть виникати у пацієнтів, що піддаються впливу великих кількостей азоту протоксиду протягом тривалого часу або при концентраціях понад 80% об’єм/об’єм.
Перші ознаки токсичності азоту протоксиду включають головний біль, запаморочення, сплутаність свідомості, слабкість, незграбність рухів, запаморочення, амнезію, афазію, синкопу, аритмію, втрату свідомості та, нарешті, смерть від удушення.
Надзвичайні заходи та підтримка у разі передозування азоту протоксиду включають припинення подачі, підтримання прохідності дихальних шляхів, забезпечення підтримуваної оксигенації та подачі додаткового кисню для досягнення достатнього насичення киснем. Рекомендується мати під рукою матеріал для кардіопульмональної реанімації у приміщеннях, де використовується азот протоксид.
Моніторинг за допомогою пульсоксиметрії рекомендується до повного відновлення свідомості пацієнта та усунення гіпоксії.
Переекспозиція або тривала експозиція до азоту протоксиду завжди призводить до нейрологічних розладів через токсичність препарату щодо вітаміну B₁₂.
Специфічного антидоту для азоту протоксиду не існує.
Зберігання
Зберігати при температурі не вище 50°C, у добре провітрюваних приміщеннях або у добре провітрюваних сараях, у вертикальному положенні з закритими клапанами, захищених від дощу, атмосферних впливів, прямого сонячного світла, подалі від джерел тепла або запалення та горючих матеріалів. Порожні ємності або ємності, що містять інші типи газів, мають зберігатися окремо.
Стационарні ємності, встановлені в медичних закладах, мають бути розміщені на вулиці відповідно до Циркуляру 99/1964, у обмежених та захищених зонах із обмеженим доступом для персоналу, експлуатуватися та обслуговуватися згідно з інструкціями кожного виробника. Це обладнання під тиском і підпадає під Директиву ЄС PED та/або Декрет Міністерства 21/11/1972.
Не використований лікарський засіб та відходи, що утворилися після його застосування, мають утилізовуватися відповідно до чинного місцевого законодавства (див. також Інструкції щодо застосування та маніпуляції — Утилізація).