Азептін

Італія
Торгова назва Азептін
Форма випуску таблетки, вкриті плівковою оболонкою
Діюча речовина / Дозування
АЗИТРОМІЦИНУ ДИГІДРАТ
Тип рецепта За рецептом
Код АТХ
J01FA10
Реєстраційний номер 038825
Виробник ДИМАЛАЙФ ФАРМАСЬЮТЕЙКАЛ С.р.л.
Азептін таблетки, вкриті плівковою оболонкою

Зміст

ІНСТРУКЦІЯ

НАЗВА ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ
Азептін «500 мг таблетки, вкриті плівковою оболонкою»
Азитроміцин дигідрат
ФАРМАКОТЕРАПЕВТИЧНА КАТЕГОРІЯ
Антимікробні засоби для системного застосування — Макроліди.
ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ
Лікування інфекцій, спричинених мікроорганізмами, чутливими до азитроміцину:
інфекції верхніх дихальних шляхів (включаючи середній отит, синусит, тонзиліт і фарингіт);
інфекції нижніх дихальних шляхів (включаючи бронхіт і пневмонію);
інфекції в стоматології;
інфекції шкіри та м’яких тканин;
негонококові уретрити (від Chlamydia trachomatis);
мяку виразку (від Haemophilus ducreyi).
ПРОТИПОКАЗАННЯ
Гіперчутливість до діючої речовини або до будь-якого з допоміжних речовин. Гіперчутливість до еритроміцину або до будь-яких інших антибіотиків групи макролідів або кетолідів.
Тяжка печенева недостатність.
ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА ОБЕРЕЖНІСТЬ
Гіперчутливість
Як і при застосуванні еритроміцину та інших макролідів, рідко спостерігалися тяжкі алергічні реакції, зокрема ангіоневротичний набряк та анафілаксія (рідко — летальні випадки), шкірні реакції, зокрема генералізована ексудативна пустульоза (AGEP), синдром Стівенса-Джонсона (SJS), токсичний епідермальний некроліз (TEN) та висипання з еозинофілією та системними симптомами (DRESS). Деякі з цих реакцій, пов’язаних з Азептіном, супроводжувалися рецидивуючими симптомами та вимагали тривалого періоду спостереження та лікування.
У разі виникнення алергічної реакції застосування препарату слід припинити та розпочати адекватну терапію. Лікарі повинні усвідомлювати, що після припинення симптоматичної терапії може виникнути повторне виникнення алергічних симптомів.
Гепатотоксичність
Оскільки печінка є основним шляхом виведення азитроміцину, застосування препарату у пацієнтів із захворюваннями печінки слід проводити з обережністю.
При застосуванні азитроміцину повідомлялися випадки порушення функції печінки, гепатиту, холестатичної жовтяниці, некрозу печінки та фульмінантного гепатиту, що потенційно може призвести до печінкової недостатності, у деяких випадках — з летальним наслідком (див. розділ 4.8). У деяких пацієнтів могли бути попередні захворювання печінки або вони могли приймати інші гепатотоксичні лікарські засоби. У разі появи ознак та симптомів порушення функції печінки, таких як раптово виникла слабкість, жовтяниця, темне забарвлення сечі, схильність до кровотеч або гепатична енцефалопатія, необхідно негайно провести лабораторні/діагностичні дослідження функції печінки.
Негайно припинити лікування азитроміцином у разі появи ознак порушення функції печінки.
Гіпертрофічна пілоростеноза у дітей (IHPS)
Після застосування азитроміцину у новонароджених (лікування до 42-го дня життя) повідомлялися випадки гіпертрофічної пілоростенози у дітей (IHPS). Батькам та медичним працівникам слід повідомляти лікаря у разі появи блювоти або подразливості після прийому їжі.
Похідні ерготаміну
У пацієнтів, які отримують похідні ерготаміну, одночасне застосування макролідних антибіотиків спричиняло напади ерготизму. На даний момент немає даних щодо можливості взаємодії між ерготаміном та азитроміцином. Однак, у зв’язку з теоретичною можливістю розвитку ерготизму, азитроміцин та ерготамін не повинні застосовуватися одночасно.
Як і при застосуванні будь-яких інших антибіотиків, слід уважно спостерігати за можливим розвитком суперінфекцій, спричинених мікроорганізмами, нечутливими до препарату, включаючи гриби.
Діарея, пов’язана з Clostridium difficile
При застосуванні майже всіх антибіотиків, включаючи азитроміцин, повідомлялися випадки діареї, пов’язаної з Clostridium difficile (CDAD), тяжкість якої може варіювати від легкої діареї до фатальної коліту. Лікування антибіотиками порушує нормальну флору товстої кишки та призводить до надмірного росту C. difficile.
C. difficile продукує токсини А та В, що сприяють розвитку діареї. Штамми C. difficile, які надмірно продукує токсини, призводять до підвищення рівнів захворюваності та смертності, оскільки ці інфекції, як правило, не піддаються антибактеріальній терапії та часто вимагають колектомії. Необхідно враховувати можливість діареї, пов’язаної з C. difficile, у всіх пацієнтів, які мають діарею після антибіотикотерапії. Також необхідне уважне опитування, оскільки випадки діареї, пов’язаної з C. difficile, повідомлялися навіть через більше ніж два місяці після застосування антибіотиків.
У пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок (ШКФ < 10 мл/хв) спостерігалося збільшення системної експозиції до азитроміцину на 33% (див. розділ 5.2).
Подовження інтервалу QT
При лікуванні макролідами, включаючи азитроміцин, на ЕКГ спостерігалося подовження реполяризації серця та інтервалу QT, що збільшує ризик розвитку серцевих аритмій та «torsade de pointes» (див. розділ 4.8). Тому, оскільки наступні стані можуть збільшувати ризик вентрикулярних аритмій (включаючи «torsade de pointes»), що може призвести до зупинки серця, азитроміцин слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із супутніми станами, що сприяють розвитку аритмій (особливо у жінок та літніх пацієнтів).
Лікарі, які призначають препарат, повинні враховувати ризик подовження інтервалу QT, що може бути летальним, при оцінці співвідношення ризиків та переваг застосування азитроміцину у групах пацієнтів із підвищеним ризиком, таких як:

  • Пацієнти з вродженим або підтвердженим подовженням інтервалу QT;
  • Пацієнти, які отримують інші діючі речовини, що подовжують інтервал QT, зокрема антиаритміки класу IA (хінідин, прокаїнамід) та класу III (дофетилід, аміодарон, соталол), цисаприд, терфенадин, нейролептики, такі як пімозид, антидепресанти, такі як циталопрам, фторхінолони, такі як моксифлоксацин, левофлоксацин та хлорохін;
  • Пацієнти з порушеннями електролітного балансу, особливо при гіпокаліємії та гіпомагніємії;
  • Пацієнти з клінічно значущою брадикардією, серцевою аритмією або тяжкою серцевою недостатністю;
  • Жінки та літні пацієнти, які можуть мати підвищену чутливість до (пов’язаних із препаратом) ефектів порушення інтервалу QT.

При застосуванні азитроміцину повідомлялися загострення симптомів міастенії та початкове виникнення міастенічного синдрому (див. розділ 4.8).
ВЗАЄМОДІЇ
Повідомте лікареві або фармацевту, якщо ви нещодавно приймали будь-які інші ліки, навіть без рецепта.
Антациди
У ході фармакокінетичного дослідження щодо ефектів одночасного застосування антацидів та азитроміцину не було виявлено впливу на біодоступність азитроміцину, хоча спостерігалося зниження максимальних сироваткових концентрацій приблизно на 25%. Тому пацієнтам, які отримують азитроміцин та антациди, не слід приймати ці два препарати одночасно.
Цетиризин
У здорових добровольців одночасне застосування 5-денного курсу азитроміцину та цетиризину 20 мг у стані рівноваги не виявило фармакокінетичних взаємодій чи значущих змін інтервалу QT.
Диданозин
Було виявлено, що одночасне застосування щоденних доз азитроміцину 1200 мг/добу та диданозину 400 мг/добу у 6 ВІЛ-позитивних пацієнтів не впливало на фармакокінетику диданозину у стані рівноваги порівняно з плацебо.
Дигоксин
Деякі макролідні антибіотики можуть порушувати метаболізм дигоксину мікробіотою кишечника у деяких пацієнтів. Пацієнтам, які приймають азитроміцин та дигоксин одночасно, слід враховувати можливість підвищення рівнів дигоксину.
Колхіцин (використовується при подагрі та сімейній середземноморській гарячці)
Ерготамін
У зв’язку з можливим розвитком нападів ерготизму, одночасне застосування азитроміцину та похідних ерготаміну не рекомендується (див. «Обережність при застосуванні»).
Зідовудин
Одноразове застосування азитроміцину у дозі 1000 мг та багаторазове застосування у дозах 1200 мг або 600 мг не суттєво змінювало фармакокінетику зідовудину або його метаболіту глюкуроніду в плазмі або його виведення з сечею. Однак застосування азитроміцину призводило до підвищення концентрації фосфорильованого зідовудину, його клінічно активного метаболіту, у мононуклеарних клітинах периферичної крові. Клінічне значення цих даних неясне, але може мати певну перевагу для пацієнта.
Азитроміцин не взаємодіє суттєво з печінковою системою цитохрому P450. Не вважається, що він бере участь у фармакокінетичних взаємодіях, як це спостерігається при застосуванні еритроміцину та інших макролідів. Зокрема, при застосуванні азитроміцину не спостерігається індукція або інактивація печінкового цитохрому P450 через комплекс його метаболітів.
Було проведено дослідження фармакокінетики між азитроміцином та наступними ліками, для яких відома суттєва метаболічна активність, опосередкована цитохромом P450.
Аторвастатин
Одночасне застосування аторвастатину (10 мг/добу) та азитроміцину (500 мг/добу) не призвело до змін активності HMG-CoA редуктази.
Карбамазепін
У ході дослідження взаємодії у здорових добровольців не було виявлено суттєвого впливу на рівні карбамазепіну або його активного метаболіту у пацієнтів, які приймали азитроміцин одночасно.
Циметидин
У ході фармакокінетичного дослідження щодо оцінки ефектів одноразової дози циметидину, прийнятого через 2 години після азитроміцину, не було виявлено змін фармакокінетики азитроміцину.
Циклоспорин
У фармакокінетичному дослідженні у здорових добровольців, яким призначали пероральну дозу азитроміцину 500 мг/добу протягом 3 днів, а потім одноразову пероральну дозу циклоспорину 10 мг/кг, було виявлено значне підвищення значень Cmax та AUC 0-5 циклоспорину. Тому одночасне застосування цих двох препаратів вимагає обережності. Якщо одночасне застосування необхідне, слід уважно контролювати рівні циклоспорину та відповідно коригувати його дозу.
Ефавіренз
Одночасне застосування одноразової добової дози азитроміцину (600 мг) та ефавірензу (400 мг) протягом 7 днів не призвело до клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій.
Корекція дози не потрібна, коли азитроміцин застосовується разом з ефавірензом.
Флуоконазол
Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину (1200 мг) не змінювало фармакокінетику одноразової дози флуоконазолу (800 мг). Загальний час експозиції та період напіввиведення азитроміцину не змінювалися при одночасному застосуванні флуоконазолу, хоча спостерігалося клінічно незначне зниження Cmax (18%). Корекція дози не потрібна, коли азитроміцин застосовується разом з флуоконазолом.
Індінавір
Одночасне застосування одноразової дози азитроміцину (1200 мг) не виявило статистично значущого ефекту на фармакокінетику індінавіру, який призначався тричі на добу протягом 5 днів у дозі 800 мг. Корекція дози не потрібна, коли азитроміцин застосовується разом з індінавіром.
Метилпреднізолон
Фармакокінетичне дослідження у здорових добровольців показало, що азитроміцин не суттєво впливає на фармакокінетику метилпреднізолону.
Мідазолам
У здорових добровольців одночасне застосування азитроміцину 500 мг/добу протягом 3 днів не призвело до клінічно значущих змін фармакокінетики та фармакодинаміки одноразової дози мідазоламу 15 мг.
Нелфінавір
Одночасне застосування азитроміцину (1200 мг) та нелфінавіру у стані рівноваги (750 мг тричі на добу) призвело до підвищення концентрацій азитроміцину. Хоча клінічно значущих побічних реакцій не спостерігалося та корекція дози не потрібна, рекомендується уважне спостереження за побічними ефектами азитроміцину.
Ріфабутин
Одночасне застосування азитроміцину та ріфабутину не змінює сироваткові концентрації обох препаратів.
У деяких пацієнтів, які приймали обидва препарати одночасно, спостерігалися випадки нейтропенії; хоча відомо, що ріфабутин може спричиняти нейтропенію, неможливо встановити причинно-наслідковий зв’язок між цими випадками нейтропенії та комбінацією ріфабутин-азитроміцин (див. «Побічні ефекти»).
Теофілін
Одночасне застосування азитроміцину та теофіліну у здорових добровольців не виявило клінічно значущої взаємодії між цими двома препаратами.
Терфенадин
Фармакокінетичні дослідження не виявили взаємодій між азитроміцином та терфенадином. У пацієнтів, які приймали обидва препарати одночасно, рідко спостерігалися випадки взаємодії, проте неможливо встановити або виключити певний зв’язок.
Тріазолам
У 12 здорових добровольців одночасне застосування азитроміцину 500 мг у 1-й день та 250 мг у 2-й день та тріазоламу 0,125 мг у 2-й день не мало суттєвого впливу на фармакокінетичні параметри тріазоламу порівняно з тріазоламом та плацебо.
Триметоприм/Сульфаметоксазол
Після 7-денного одночасного застосування триметоприму/сульфаметоксазолу (160 мг/800 мг) та азитроміцину (1200 мг) на 7-й день не було виявлено суттєвого впливу на пікові концентрації, час експозиції або виведення з сечею як триметоприму, так і сульфаметоксазолу. Сироваткові концентрації азитроміцину були подібні до тих, що спостерігалися в інших дослідженнях. Корекція дози не потрібна, коли азитроміцин застосовується разом з триметопримом/сульфаметоксазолом.
Пероральні антикоагулянти кумаринового типу
У ході фармакокінетичного дослідження у здорових добровольців було виявлено, що азитроміцин не змінює антикоагулянтну дію одноразової дози варфарину 15 мг.
На етапі післяреєстраційного спостереження повідомлялися випадки посилення антикоагулянтної дії при одночасному застосуванні азитроміцину та пероральних антикоагулянтів кумаринового типу. Хоча причинно-наслідковий зв’язок не було встановлено, рекомендується переглянути частоту контролю часу протромбінового тесту при застосуванні азитроміцину пацієнтам, які отримують антикоагулянти кумаринового типу.
Щодо одночасного застосування азитроміцину та інших препаратів, що впливають на згортання крові, оскільки специфічні дослідження взаємодії не проводилися, рекомендується уважне спостереження за пацієнтами, які приймають ці препарати в комбінації.
Вагітність
Проводилися дослідження репродукції на тваринах із застосуванням доз, що призводили до помірно токсичних материнських концентрацій. У цих дослідженнях не було виявлено небезпеки для плоду від азитроміцину. У дослідженнях репродуктивної токсичності на тваринах азитроміцин проникав через плаценту, але не спостерігалися тератогенні ефекти. Однак, адекватні та добре контрольовані дослідження у вагітних жінок відсутні. Оскільки дослідження на тваринах не завжди передбачають людську відповідь, азитроміцин під час вагітності слід застосовувати лише у разі крайньої необхідності.
Грудне вигодовування
Обмежена інформація з наукової літератури вказує, що азитроміцин присутній у грудному молоці у середній щоденній дозі, що оцінюється між 0,1 та 0,7 мг/кг/добу. Побічних ефектів у годуючих немовлят не спостерігалося.
Необхідно вирішити, чи припиняти годування грудьми чи припинити/утриматися від терапії азитроміцином, враховуючи користь годування для дитини та користь терапії для жінки.
Фертильність
У дослідженнях фертильності на щурах після застосування азитроміцину спостерігалося зниження кількості вагітностей. Значення цих спостережень для людини невідоме.
Перш ніж приймати будь-який лікарський засіб, проконсультуйтеся з лікарем або фармацевтом.
Вплив на здатність керувати транспортними засобами та механізмами
Немає даних, що свідчать про те, що азитроміцин може впливати на здатність пацієнтів керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.
Важлива інформація щодо деяких допоміжних речовин Азептіну
Увага, препарат містить лактозу: Якщо лікар діагностував у вас непереносимість деяких цукрів, зверніться до нього перед прийомом цього препарату.
ДОЗА, СПОСІБ ТА ТЕРМІН ЗАСТОСУВАННЯ
Дорослі
Для лікування інфекцій верхніх та нижніх дихальних шляхів, шкіри та м’яких тканин, а також інфекцій в стоматології: 500 мг на добу одноразово протягом трьох днів поспіль.
Для лікування інфекцій, переданих статевим шляхом, спричинених чутливими штамами Chlamydia trachomatis або Haemophilus ducreyi: 1000 мг, прийняті одноразово, у вигляді однієї пероральної дози.
Літні пацієнти
Той самий режим дозування може бути застосований до літніх пацієнтів.
Діти
Для дітей з масою тіла 45 кг і більше може застосовуватися та сама доза, що й для дорослих (500 мг/добу протягом трьох днів поспіль).
Максимальна загальна доза, рекомендована для будь-якої педіатричної терапії, становить 1500 мг.
Препарат слід завжди призначати у вигляді одноразової добової дози.
Азептін можна приймати незалежно від прийому їжі — натщесерце або після їжі. Прийом їжі перед застосуванням препарату може зменшити можливі побічні ефекти гастроінтестинального характеру, спричинені азитроміцином.
Таблетки слід ковтати цілими.
Порушення функції нирок
Корекція дози не потрібна у пацієнтів із легким або помірним порушенням функції нирок (ШКФ 10–80 мл/хв), тоді як слід дотримуватися обережності у пацієнтів із тяжким порушенням (ШКФ < 10 мл/хв) (див. «Обережність при застосуванні»).
Порушення функції печінки
У пацієнтів із легким або помірним порушенням функції печінки може застосовуватися та сама доза, що й у пацієнтів із нормальною функцією печінки (див. «Обережність при застосуванні»).
ПЕРЕДОЗУВАННЯ
Побічні явища, що виникають при застосуванні доз, вищих за рекомендовані, були подібні до тих, що спостерігалися при нормальних дозах. У разі передозування слід застосовувати загальні симптоматичні та підтримуючі заходи.
У разі випадкового прийому надмірної дози Азептіну негайно повідомте лікареві або зверніться до найближчої лікарні.
ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ, ПОВ’ЯЗАНІ З ПРИПИНЕННЯМ ЛІКУВАННЯ
Якщо у вас виникають будь-які сумніви щодо застосування Азептіну, зверніться до лікаря або фармацевта.
ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ
Як і всі лікарські засоби, Азептін може спричиняти побічні ефекти, хоча вони не виникають у всіх людей.
У ході клінічних досліджень повідомлялися наступні побічні ефекти:
Кровоносна та лімфатична системи: у клінічних дослідженнях спостерігалися окремі випадки транзиторної легкої нейтропенії, хоча причинно-наслідковий зв’язок з азитроміцином не було встановлено.
Слуховий та вестибулярний апарат: після прийому азитроміцину спостерігалися окремі випадки порушення слухової функції, включаючи втрату слуху, глухоту та/або шум у вухах, які у більшості випадків виникали в експериментальних дослідженнях із застосуванням вищих доз та більш тривалого терміну, ніж зазвичай рекомендовано. Коли була доступна інформація про перебіг захворювання, у більшості випадків ці явища були оборотними.
Шлунково-кишковий тракт: нудота, блювота, діарея, м’який стілець, розлади шлунку (болі/судоми) та метеоризм.
Гепатобіліарна система: порушення функції печінки.
Шкіра та підшкірні тканини: повідомлялися алергічні реакції, включаючи висипання та ангіоневротичний набряк.
У досвіді післяреєстраційного спостереження повідомлялися наступні побічні ефекти:
Інфекції: монільоз, вагініт.
Кровоносна та лімфатична системи: тромбоцитопенія.
Імунна система: анафілаксія (рідко — летальний випадок) (див. «Обережність при застосуванні»).
Обмін речовин та харчування: анорексія.
Психічні розлади: агресивна поведінка, подразливість, хвилювання та тривожність.
Нервова система: запаморочення/легке головокружіння, судоми (як і при застосуванні інших макролідів), головний біль, сонливість, парестезія, гіперактивність та синкопе. Рідко спостерігалися випадки порушення та/або втрати смаку та нюху; проте причинно-наслідковий зв’язок не було встановлено.
Слуховий та вестибулярний апарат: запаморочення.
Серцеві симптоми: як і при застосуванні інших макролідів, спостерігалися окремі випадки серцебиття та аритмій, включаючи шлуночкову тахікардію. Повідомлялися рідкісні випадки подовження інтервалу QT та «torsade de pointes». Причинно-наслідковий зв’язок між азитроміцином та цими ефектами не було встановлено (див. «Обережність при застосуванні»).
Судинна система: гіпотензія.
Шлунково-кишковий тракт: блювота/діарея (рідко — дегідратація), диспепсія, запор, псевдомембранозний коліт, панкреатит та рідко — зміна кольору язика.
Гепатобіліарна система: повідомлялися випадки гепатиту та холестатичної жовтяниці. Також повідомлялися рідкісні випадки некрозу печінки та печінкової недостатності, які рідко призводили до смерті пацієнта. Проте причинно-наслідковий зв’язок не було встановлено.
Шкіра та підшкірні тканини: повідомлялися алергічні реакції, включаючи свербіж, висипання, фоточутливість, набряк, кропив’янку та ангіоневротичний набряк. Рідко повідомлялися випадки тяжких шкірних реакцій, таких як еритема мультиформна, червоне лущення з утворенням пустуль та міхурів (ексудативна пустульоза), лікарське висипання з еозинофілією та системними симптомами (DRESS), синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз.
Опорно-руховий апарат та сполучна тканина: артралгія.
Нирки та сечовидільна система: повідомлялися випадки інтерстиційного нефриту та гострої ниркової недостатності.
Загальні симптоми: повідомлялися випадки астенії, хоча причинно-наслідковий зв’язок з азитроміцином не було встановлено; слабкість та нездужання.
Якщо виникає будь-який побічний ефект, включаючи ті, що не вказані в цій інструкції, зверніться до лікаря або фармацевта. Побічні ефекти також можна повідомляти безпосередньо через національну систему повідомлення за адресою http://www.agenziafarmaco.gov.it/content/come-segnalare-una-sospetta-reazione-avversa . Повідомлення про побічні ефекти допомагає забезпечити більше інформації щодо безпеки цього лікарського засобу.
ТЕРМІН ЗБЕРЕЖЕННЯ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ
Термін придатності: див. дату, вказану на упаковці.
Увага: не використовувати Азептін після дати, зазначеної на етикетці.
Дата закінчення терміну придатності стосується препарату у непошкодженій упаковці, що зберігається відповідно до інструкції.
ЗБЕРІГАТИ Азептін ПОЗА ДОСЯЖНІСТЮ ДІТЕЙ
Лікарські засоби не повинні викидатися у каналізацію або побутові відходи. Запитайте у фармацевта, як утилізувати ліки, які ви більше не використовуєте. Це допоможе захистити навколишнє середовище.
СКЛАД
Кожна таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить:
Діюча речовина: азитроміцин дигідрат 524,1 мг, що відповідає азитроміцину 500 мг.
Допоміжні речовини: кальцію гідрогенфосфат безводний, крохмаль попередньо гелюванний, натрію лаурилсульфат, кросповідон, магнію стеарат.
Оболонка: гіпромелоза, титану діоксид, триацетин, лактози моногідрат.
ФОРМА ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ ТА ВМІСТ
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.
Блістер, що містить 3 таблетки по 500 мг.
ВЛАСНИК ДОЗВОЛУ НА ВИПУСК У ОБІГ
DYMALIFE PHARMACEUTICAL S.R.L. Via Bagnulo, 95 80063 Piano di Sorrento (Na)
ВИРОБНИК
Bluepharma – Industria Farmaceutica S.A.
S. Martinho do Bispo – Coimbra
Portugal