Інструкція з використання: інформація для пацієнта

Амікасіл 500 мг/2 мл розчин для ін'єкцій

Амікацину сульфат
Уважно прочитайте цю інструкцію, перш ніж розпочати застосування цього лікарського засобу, оскільки вона містить важливу інформацію для вас.

Зберігайте цю інструкцію. Можливо, вам знадобиться ознайомитися з нею знову.
Якщо у вас виникнуть будь-які запитання, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри.
Цей лікарський засіб призначено саме вам. Не передавайте його іншим людям, навіть якщо симптоми їхніх захворювань схожі на ваші, оскільки це може бути небезпечним.
Якщо у вас виникнуть будь-які побічні ефекти, включаючи ті, що не зазначені в цій інструкції, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри. Див. розділ 4.

Зміст цієї інструкції

Що таке Амікасіл і для чого він призначений
Що вам потрібно знати перед застосуванням Амікасілу
Як застосовувати Амікасіл
Можливі побічні ефекти
Як зберігати Амікасіл
Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке Амікасіл і для чого його застосовують

Амікасіл містить діючу речовину амікацин, яка належить до групи лікарських засобів, що називаються антибіотиками (аміноглікозидні антибіотики), які використовуються для лікування інфекцій, спричинених бактеріями.
Цей лікарський засіб застосовується для короткотривалого лікування тяжких інфекцій, спричинених певними бактеріями (грамнегативними).
Зокрема, Амікасіл показаний для лікування:

інфекцій крові (бактеріємія, септицемія), неонатальна сепсис (у разі, коли результати тестів чутливості вказують, що не можна застосовувати інший аміноглікозид);
тяжких та поширених інфекцій сечових та статевих шляхів;
інфекцій дихальних шляхів;
інфекцій кісток і/або суглобів (остеоартрикулярні інфекції);
інфекцій центральної нервової системи, включаючи менінгіт;
інфекцій, що можуть виникнути після опіку;
внутрішніх інфекцій черевної порожнини (ендоабдомінальні інфекції), включаючи перитоніт (інфекцію тканини, що вистилає внутрішню стінку черевної порожнини);
інфекцій, що виникають після хірургічного втручання;
інфекцій, спричинених стафілококами; може застосовуватися як початкова терапія при підтверджених або підозрюваних стафілококових інфекціях, коли пацієнт має алергію на інші антибіотики або наявна змішана інфекція стафілококами та грамнегативними бактеріями.

Цей лікарський засіб ефективний проти різних видів бактерій (наприклад, Proteus rettgeri, Providencia stuartii, Serratia mercescens та Pseudomonas aeruginosa), які стійкі до інших антибіотиків, таких як гентаміцин або тобраміцин.

2. Що Ви повинні знати перед застосуванням Амікасілу

Не застосовуйте Амікасіл

якщо Ви маєте алергію на амікацин, інші подібні речовини (інші аміноглікозиди) або будь-який із інших компонентів цього лікарського засобу (перераховані в розділі 6);
якщо раніше у Вас були алергічні реакції або токсичні побічні ефекти після застосування антибіотика з тієї ж групи, що й Амікасіл (аміноглікозидні антибіотики).

Застереження та обережність
Зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри перед застосуванням Амікасілу.
Перед початком лікування цим лікарським засобом рекомендується провести антибіограму.
Лікування може бути розпочато навіть у разі відсутності результатів антибіограми, якщо підозрюється інфекція, спричинена певним типом бактерій (грамнегативні). Лікар визначить, чи необхідно продовжувати терапію.
Особливу обережність слід дотримуватися при застосуванні Амікасілу, якщо:

у Вас порушена функція нирок,
у Вас порушена слухова функція,
у Вас є нервово-м’язові захворювання, зокрема певний тип м’язової слабкості, що називається міастенія,
у Вас хвороба Паркінсона,
Ви вже отримували лікування іншим антибіотиком, подібним до амікацину. У всіх цих випадках лікар повинен дотримуватися особливої обережності.

Якщо Ви або Ваші родичі маєте спадкове захворювання, пов’язане з мітохондріальними мутаціями або втратою слуху після прийому антибіотиків, Вам слід повідомити лікаря або фармацевта перед застосуванням аміноглікозиду, оскільки деякі мітохондріальні мутації, пов’язані з цим препаратом, можуть збільшити ризик втрати слуху. Лікар може рекомендувати проведення генетичного тестування перед застосуванням Амікасілу.
Якщо Ви маєте одне з наведених нижче захворювань, Ви можете мати підвищений ризик розвитку шкідливих ефектів на слух або нерви:

порушення функції нирок
похилий вік
дегідратація
застосування високих доз цього лікарського засобу
тривале лікування понад 5–7 днів, навіть у здорових пацієнтів.

Перші ознаки шкідливого впливу на слух або нерви після прийому цього лікарського засобу можуть бути:

порушення сприйняття високих звуків (втрата слуху на високих частотах)
запаморочення
оніміння, поколювання шкіри, м’язові спазми, судоми.

Після застосування цього лікарського засобу може виникнути пригнічення дихання (респіраторна параліч) та порушення м’язової та нервової функцій (нейром’язовий блокад). Лікар прийме відповідні заходи.
Під час лікування цим лікарським засобом лікар буде уважно спостерігати за Вами, особливо звертаючи увагу на слухову функцію та роботу нирок.
Спостереження включає:

функцію нирок, особливо якщо у Вас є ниркова недостатність або ознаки її розвитку під час лікування;
слух та рівень амікацину в крові, за необхідності.

Якщо з’являться ознаки ураження нирок або погіршення їх функції, лікар зменшить добову дозу та/або збільшить інтервали між введеннями.
Якщо ураження нирок стане тяжким, застосування амікацину буде припинено.
Лікування амікацином має бути припинено також у разі появи шуму в вухах або втрати слуху.
Якщо під час хірургічного втручання Вам будуть проводити зрошення рани розчинами, що містять амікацин або подібний антибіотик, це слід враховувати при визначенні дози амікацину.
Як і при застосуванні інших антибіотиків, використання цього лікарського засобу може сприяти розвитку інших інфекцій, спричинених бактеріями або грибами, до яких Амікасіл нечутливий (суперінфекції). У разі їх появи слід припинити лікування цим препаратом та звернутися до лікаря, який призначить відповідну терапію.
Застосування Амікасілу одночасно або послідовно з іншими лікарськими засобами (системного, перорального або місцевого застосування), які можуть сприяти розвитку ураження нирок або нервів (нефротоксичність, нейротоксичність), слід уникати (див. розділ «Інші лікарські засоби та Амікасіл»).

Літні пацієнти
Якщо Ви літній пацієнт, Ваш лікар особливо уважно стежитиме за функцією нирок і може провести додаткові дослідження, щоб переконатися, що нирки не уражені, оскільки літні люди частіше мають порушену функцію нирок.

Діти
Необхідно дотримуватися обережності при застосуванні препарату новонародженим та недоношеним новонародженим через незрілу функцію нирок.

Інші лікарські засоби та Амікасіл
Повідомте лікареві або фармацевту, якщо Ви зараз застосовуєте, нещодавно застосовували або можете застосувати будь-який інший лікарський засіб.
Не застосовуйте цей препарат, якщо Ви приймаєте:

лікарські засоби, що сприяють виведенню рідини (діуретики), такі як етакринова кислота та фуросемід, оскільки вони посилюють токсичний вплив Амікасілу на слух.

Будьте особливо обережні та повідомте лікареві, якщо Ви приймаєте або маєте приймати один із наступних лікарських засобів:

знеболювальні засоби (ліки, що знижують чутливість до болю та спричиняють седацію) та нейром’язові блокатори (наприклад, сукцинохолін, декаметоній, атракурій, рокуроній, вецуроній) або цитрат (використовується як антикоагулянт у переливальних пакетах); у цих випадках може виникнути параліч м’язів і/або припинення дихання;
лікарські засоби, які можуть бути токсичними для нервової системи, вуха або нирок (нейротоксичні, ототоксичні та нефротоксичні препарати), такі як канаміцин, тобраміцин, бацитрцин, цефалоридин, паромоміцин, ванкоміцин, стрептоміцин, поліміксин B, колістин, неоміцин, гентаміцин, віоміцин або інші аміноглікозиди (антибіотики, що використовуються для лікування бактеріальних інфекцій), амфотерцин B (протигрибковий препарат, що використовується для лікування грибкових інфекцій), цисплатин (лікарський засіб для лікування злоякісних пухлин), циклоспорин та такролімус (препарати для лікування аутоімунних захворювань або для запобігання відторгнення трансплантата). Уникайте одночасного або послідовного застосування цих препаратів разом з Амікасілом;
антибіотики групи цефалоспоринів, що вводяться внутрішньовенно або внутрішньом’язово (парентеральне введення), оскільки це може посилити токсичний вплив на нирки та призвести до хибного підвищення рівня креатиніну в крові;
антибактеріальні препарати (аміноглікозидні антибіотики або пеніциліни), оскільки дія Амікасілу може бути знижена;
бісфосфонати — ліки, що використовуються для лікування деяких захворювань кісток; їх одночасне застосування може призвести до зниження рівня кальцію (гіпокальціємія);
препарати на основі платини, оскільки вони можуть підвищувати ризик токсичності для нирок і слуху;
вітамін B1 (тіамін), оскільки при одночасному застосуванні з Амікасілом він може втрачати свою дію;
індометацин, що використовується для лікування запалень, оскільки при його застосуванні новонародженому може підвищитися рівень амікацину в крові.

Вагітність, годування грудьми та фертильність
Якщо Ви вагітні, підозрюєте вагітність або плануєте її, або годуєте грудьми, проконсультуйтеся з лікарем або фармацевтом перед застосуванням цього лікарського засобу.
Якщо Ви вагітні або плануєте вагітність, Вам призначать цей препарат тільки у разі крайньої необхідності та під безпосереднім контролем лікаря, оскільки Амікасіл проникає через плаценту та може спричинити незворотні ушкодження плоду (втрату слуху).
Якщо Ви годуєте грудьми, зверніться до лікаря, який оцінить необхідність припинення годування грудьми або лікування цим препаратом.
Дослідження на тваринах не виявили впливу на фертильність.

Керування транспортними засобами та використання механізмів
Застосування цього лікарського засобу може спричиняти побічні ефекти, такі як порушення рівноваги, зору та слуху, що можуть вплинути на здатність керувати транспортними засобами та використовувати механізми (див. розділ «Можливі побічні ефекти»). Рекомендується уникати керування транспортними засобами та роботи з механізмами.

Амікасіл містить натрій та натрію метабісульфіт
Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на дозу, тобто практично «без натрію».
Цей лікарський засіб містить натрію метабісульфіт, який у рідких випадках може спричиняти тяжкі реакції гіперчутливості та бронхоспазм.

3. Як застосовувати Амікасіл

Цей лікарський засіб буде введено вам лікарем або медсестрою.
Внутрішньом’язове та внутрішньовенне застосування
Внутрішньом’язове введення (внутрішньом’язове застосування) є переважним порівняно з безпосереднім введенням у вену (внутрішньовенне застосування).
Для обох шляхів введення може застосовуватися одна й та сама доза.
Застосування у дорослих та дітей
Рекомендована доза для введення в м’яз або вену становить 15 мг на кг маси тіла на добу, яку приймають у двох однакових дозах — по 7,5 мг на кг маси тіла кожні 12 годин.
Інфекції високого ризику та/або викликані бактерією Pseudomonas:
початкову дозу для дорослих можна збільшити до 500 мг кожні 8 годин, не перевищуючи максимальної добової дози 1,5 г і не продовжуючи терапію понад 10 днів.
Максимальна загальна доза становить 15 г.
Інфекції сечовидільної системи неважкого ступеня (за винятком інфекцій, спричинених Pseudomonas):
рекомендована доза — 7,5 мг на кг маси тіла, у вигляді однієї щоденної дози.
Застосування у новонароджених та/або недоношених дітей
Початкова рекомендована доза становить 10 мг на кг маси тіла, після чого доза становить 7,5 мг на кг маси тіла кожні 12 годин (див. розділ «Діти»).
Застосування у пацієнтів із порушеннями функції нирок
Якщо у вас є проблеми з нирками (порушення функції нирок), лікар оцінить необхідність зменшення добової дози та/або збільшення інтервалу між введеннями.
Тривалість лікування
Тривалість лікування становить 3–7 днів при внутрішньовенному введенні (внутрішньовенне застосування) та 7–10 днів при введенні в м’яз (внутрішньом’язове застосування).
При рекомендованих дозах менш тяжкі інфекції, спричинені чутливими організмами, піддаються лікуванню протягом 24–48 годин.
Внутрішньовенне введення крапельно
Амікацин не повинен змішуватися з іншими речовинами для інфузії, а має вводитися окремо відповідно до встановленої схеми дозування.
Застосування у дорослих
Вміст однієї ампули слід розчинити в 100–200 мл відповідного розчинника (фізіологічний розчин, 5% розчин глюкози, розчин лактату Рінгера).
Внутрішньовенне введення має проводитися протягом 30–60 хвилин.
Застосування у дітей
У дітей кількість розчинника (фізіологічний розчин, 5% розчин декстрози, лактат Рінгера) визначається лікарем залежно від дози Амікасілу, яку необхідно ввести.
Внутрішньовенне введення має проводитися протягом 30–60 хвилин; у менших дітей рекомендовано більш тривалий час введення (від 1 до 2 годин).
Якщо вам ввели більше Амікасілу, ніж слід
Цей лікарський засіб буде введено вам лікарем або медсестрою, тому малоймовірно, що відбудеться передозування.
Однак, якщо ви вважаєте, що вам ввели надмірну кількість цього лікарського засобу, негайно повідомте лікаря або зверніться до найближчої лікарні.
У разі передозування можуть виникнути ураження слуху, нирок та нервової системи (ототоксичність, нефротоксичність та нейротоксичність) та порушення скорочення м’язів (блокада нервово-м’язового з’єднання), пов’язані з припиненням дихання.
У такому разі може розглядатися механічне фільтрування крові для видалення лікарського засобу з організму (перитонеальний діаліз, гемодіаліз або безперервна артеріо-венозна гемофільтрація).
У разі нервово-м’язової блокади з припиненням дихання лікар призначить необхідне лікування, включаючи введення іонів кальцію (наприклад, у вигляді глюконату або лактобіонату в 10–20% розчині).
У новонароджених може розглядатися переливання крові (обмінне переливання).

4. Можливі побічні ефекти

Як і всі лікарські засоби, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча не у всіх людей вони виникають.
Амікацин та всі інші подібні речовини можуть викликати токсичні ефекти на слух, нирки, нерви та м’язи (нейром’язовий блокада).
Такі ефекти спостерігаються найчастіше у пацієнтів:

які вже мають проблеми з нирками,
які отримують інші ліки, що можуть викликати токсичні ефекти на нирки та слух (див. розділ «Обережність та застереження»),
які отримують тривалий курс лікування або дози, що перевищують рекомендовані, цим препаратом.

Можуть виникати такі побічні ефекти:
Нечасті (можуть стосуватися до 1 із 100 осіб)

виникнення інфекцій, спричинених мікроорганізмами, стійкими до дії препарату (бактерії або дріжджі, до яких Амікасіл не ефективний);
нудота, блювота;
висип на шкірі.

Рідкісні (можуть стосуватися до 1 із 1000 осіб)

зміни рівнів червоних та білих кров’яних тілець у крові (анемія, еозинофілія);
зниження рівня магнію (гіпомагніємія);
тремор, відчуття зниження чутливості ніг та рук (парестезія);
головний біль (цефалгія) та порушення рівноваги;
відчуття шуму та/або дзижчання в голові (тіннітус), зниження слуху (гіпоакузія);
зниження артеріального тиску (гіпотензія);
свербіж, подразнення шкіри (крурчі);
біль у суглобах (артралгія);
повторювані скорочення м’язів (спазми);
зниження утворення сечі (олігурія);
підвищення рівня креатиніну в крові;
підвищена концентрація альбуміну в сечі (альбумінурія);
підвищення рівня азоту в крові (азотемія);
наявність червоних та білих кров’яних тілець у сечі; наявність циліндрів у осаді сечі;
зміни в аналізах крові (підвищення креатиніну в сироватці крові, азотемія);
лихоманка (пірексія або іатрогенна лихоманка);
втрата зору та ураження сітківки (інфаркт сітківки), якщо Амікасіл вводиться шляхом ін’єкції в око (інтравітреальна ін’єкція).

Невідомі (частота не може бути визначена на основі наявних даних)

тяжкі алергічні реакції (анафілактична реакція, анафілактичний шок, анафілактоїдна реакція), гіперчутливість;
блокада м’язів (параліч);
глухота, навіть у поєднанні з ураженням нервів (нейросенсорна глухота);
тимчасова зупинка дихання (апное), утруднення дихання (бронхоспазм);
проблеми з нирками (гостра ниркова недостатність);
токсична нефропатія, наявність клітин у сечі.

Повідомлення про побічні ефекти
Якщо у вас виникли будь-які побічні ефекти, включаючи ті, що не вказані в цій інструкції, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри. Ви також можете повідомити про побічні ефекти безпосередньо через національну систему повідомлення за адресою https://www.aifa.gov.it/content/segnalazioni-reazioni-avverse
Повідомляючи про побічні ефекти, ви допомагаєте забезпечити більш повну інформацію про безпеку цього лікарського засобу.

5. Як зберігати Амікасіл

Зберігайте цей лікарський засіб у місці, недоступному для дітей, і подалік від їхнього погляду.
Не використовуйте цей лікарський засіб після дати, зазначеної на упаковці після напису «Termina». Дата закінчення терміну придатності відноситься до останнього дня зазначеного місяця.
Не викидайте жодні лікарські засоби у стічні води або побутові відходи. Запитайте у фармацевта, як позбутися лікарських засобів, які ви більше не використовуєте. Це допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить Амікасіл

Діюча речовина — амікацину сульфат. Кожна ампула містить 667,5 мг амікацину сульфату, що відповідає 500 мг амікацину.
Інші компоненти: натрію цитрат, натрію метабісульфіт, сірчана кислота (регулятор рН), натрію гідроксид (регулятор рН), вода для ін’єкційних засобів.

Опис зовнішнього вигляду Амікасілу та вміст упаковки
Упаковка з 10 ампул по 2 мл.
Тримач ліцензії на введення в обіг
Pharmatex Italia srl - Via San Paolo 1, - 20121 Мілано
Виробник
Officina Farmaceutica Fisiopharma s.r.l. - Nucleo Industriale - 84020 Palomonte (SA)

Наступна інформація призначена виключно для медичних працівників:

Додаткові попередження:
Рекомендується провести антібіограму перед початком терапії.
Амікасіл може застосовуватися як початкова терапія, коли підозрюється етіологія інфекції грамнегативними мікроорганізмами, і ще не доступні результати антібіограми. Однак рішення про продовження терапії цим антибіотиком має ґрунтуватися на результатах тестів чутливості, тяжкості інфекції, реакції пацієнта та з урахуванням наведених далі попереджень.
Необхідно дотримуватися обережності у пацієнтів із попереднім пошкодженням нирок або наявним ушкодженням слуху або вестибулярного апарату. Пацієнтів, яким призначають аміноглікозиди парентерально, слід уважно спостерігати клінічно через потенційну ототоксичність і нефротоксичність, пов’язану з їх застосуванням. Безпека лікарського засобу не встановлена для термінів лікування понад 14 днів.

Нейро/ототоксичність
Нейротоксичність, що проявляється як вестибулярна ототоксичність і/або двобічна чутлива ототоксичність, може виникати у пацієнтів, яким призначають аміноглікозиди. Ризик ототоксичності, спричиненої аміноглікозидами, зростає у пацієнтів із порушенням функції нирок або при продовженні терапії понад 5–7 днів, навіть у здорових осіб. Глухота на високих частотах зазвичай виникає першою і може бути виявлена лише за допомогою аудіометричних тестів. Можуть виникати запаморочення, що можуть свідчити про ушкодження вестибулярного апарату. Інші прояви нейротоксичності можуть включати оніміння, поколювання шкіри, м’язові спазми та судоми. Пацієнти, у яких розвивається ушкодження завитки або вестибулярного апарату, можуть не мати симптомів під час терапії, які вказували б на розвиток токсичності VIII нерва, і повна або часткова незворотна двобічна глухота або виражені запаморочення можуть виникнути навіть після припинення прийому препарату. Ототоксичність, спричинена аміноглікозидами, зазвичай є незворотною.
Існує підвищений ризик ототоксичності у пацієнтів із мутаціями мітохондріальної ДНК (зокрема, на рівні нуклеотиду 1555 з заміною А на G у гені 12S rRNA), навіть якщо рівні аміноглікозидів у сироватці крові під час лікування перебувають у рекомендованому діапазоні. У таких пацієнтів слід розглянути альтернативні терапевтичні варіанти.
У пацієнтів із сімейним анамнезом відповідних мутацій або глухоти, спричиненої аміноглікозидами, слід розглянути альтернативне лікування або генетичне тестування перед застосуванням препарату.

Нейром’язова токсичність
Повідомлялося про явища нейром’язового блокування та респіраторної паралічі після парентерального введення, місцевого застосування (наприклад, в ортопедії, при промиванні черевної порожнини або місцевому лікуванні емпієми) та після перорального застосування аміноглікозидів. Необхідно враховувати можливість респіраторної паралічі при всіх шляхах введення аміноглікозидів, особливо у пацієнтів, яким призначають анестетики та міорелаксанти. Якщо виникає нейром’язовий блок, солі кальцію можуть зняти респіраторну параліч, але може знадобитися механічна підтримка дихання. Нейром’язовий блок та м’язова параліч були продемонстровані в лабораторних тварин, яким вводили високі дози амікасіну.
Аміноглікозиди слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із захворюваннями м’язів, такими як міастенія гравіс або паркінсонізм, оскільки ці препарати можуть погіршувати м’язову слабкість через їхній потенційний курареподібний ефект на нейром’язові з’єднання.

Ниркова токсичність
Аміноглікозиди потенційно нефротоксичні. Токсичність для нирок не залежить від пікової концентрації в плазмі (Cmax). Ризик нефротоксичності зростає у пацієнтів із порушеною функцією нирок, у тих, хто отримує високі дози препарату, або у тих, чия терапія триває довго.
Пацієнтів слід добре гідратувати під час лікування, а функцію нирок слід оцінювати стандартними методами до початку терапії та щодня під час її проведення. Зауважимо, що при належній гідратації пацієнта та нормальній функції нирок ризик нефротоксичних реакцій при застосуванні амікасіну знижується, якщо дотримуватися рекомендованих доз. Необхідне зменшення дози при розвитку явищ порушення функції нирок, таких як наявність циліндрів у сечі, лейкоцитів або еритроцитів, альбумінурія, зниження кліренсу креатиніну, зниження питомої ваги сечі, підвищення рівня BUN, сироваткового креатиніну та олігурія. Якщо підвищується азотемія або виникає прогресивне зниження діурезу, лікування слід припинити.
У літніх пацієнтів може бути знижена функція нирок, яка може не виявлятися при звичайних скринінгових тестах, таких як визначення BUN або сироваткового креатиніну. Визначення кліренсу креатиніну може бути кориснішим. Моніторинг функції нирок у літніх пацієнтів під час лікування аміноглікозидами особливо важливий.
Функцію нирок та VIII черепного нерва слід уважно моніторити, особливо у пацієнтів із відомою або підозрюваною нирковою недостатністю на початку терапії, а також у тих, у яких функція нирок спочатку була нормальною, але під час лікування розвинулися ознаки порушення функції нирок. Сироваткові концентрації амікасіну слід моніторити, коли це можливо, щоб забезпечити адекватні рівні та уникнути потенційно токсичних рівнів (понад 35 гамма/мл протягом тривалого часу). Сечу слід досліджувати на зниження питомої ваги, підвищення виведення білків, наявність клітин або осадів. Періодично слід визначати рівень сечовини в крові, сироватковий креатинін або кліренс креатиніну. Коли це можливо, слід проводити послідовні аудіограми у пацієнтів, які достатньо дорослі для тестування, особливо у пацієнтів із високим ризиком. Будь-які симптоми ототоксичності (запаморочення, вертиго, шум у вухах, дзвін у вухах, втрата слуху) або нефротоксичності вимагають припинення або корекції дози препарату.
Слід уникати системного, перорального або місцевого одночасного і/або послідовного застосування інших нейротоксичних або нефротоксичних засобів. Інші фактори, що можуть підвищити ризик токсичності, — це похилий вік та дегідратація.
Інактивація аміноглікозидів має клінічне значення лише у пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок. Інактивація може продовжуватися у зразках біологічних рідин, зібраних для аналізу, що призводить до неточних результатів визначення аміноглікозидів. Такі зразки слід відповідно обробляти (негайно заморожувати або обробляти бета-лактамазами).

Алергічні реакції
Розчин Амікасілу сульфату для ін’єкцій у флаконах містить натрію метабісульфіт — сульфіт, який може викликати алергічні реакції, включаючи анафілактичні симптоми та напади астми, що можуть загрожувати життю у певних схильних осіб, або спричинити менш тяжкі епізоди. Загальна поширеність чутливості до сульфітів у загальній популяції є не поширеною і, ймовірно, низькою. Чутливість до сульфітів спостерігається частіше у хворих на астму, ніж у осіб без астми. Можлива перехресна алергія з іншими аміноглікозидами.

Інше
Аміноглікозиди швидко та майже повністю всмоктуються при місцевому застосуванні, за винятком сечового міхура, в асоціації з хірургічними процедурами. Повідомлялося про випадки незворотної глухоти, ниркової недостатності та смерті від нейром’язового блокування після промивання як малих, так і великих хірургічних полів розчинами аміноглікозидів.
У випадках, коли амікасіл призначається разом з іншими антибіотиками, слід уникати змішування цих засобів як у шприцах, так і у флаконах для інфузії.
Як і при застосуванні інших антибіотиків, використання амікасіну може призвести до проліферації організмів, нечутливих до нього. Якщо це відбувається, слід розпочати відповідну терапію.
Аміноглікозиди слід застосовувати з обережністю у новонароджених та недоношених дітей через незрілий розвиток ниркової системи цих пацієнтів і відповідне подовження періоду напіввиведення цих препаратів.
Потенційна ототоксичність амікасіну у дітей не відома. До тих пір, поки не буде доступно більше даних, цей антибіотик слід застосовувати в педіатрії лише тоді, коли тести чутливості вказують, що інші аміноглікозиди не можуть бути використані, і коли можна ретельно контролювати дитину на наявність ознак токсичності.
Після внутрішньоскляної (введення в око) ін’єкції амікасіну іноді спостерігалися випадки інфаркту макули з наступною втратою зору.

Вплив на лабораторні тести

Дозування
Пацієнти з порушеною функцією нирок
Один із рекомендованих методів визначення дози для пацієнтів із підозрюваним або підтвердженим зниженням функції нирок — це помножити рівень сироваткового креатиніну на 9: отриманий результат відображає інтервал у годинах між дозами.
Приклад: якщо рівень сироваткового креатиніну становить 2 мг, рекомендовану дозу слід вводити кожні 18 годин.