Інструкція з використання

АКУРМІЛ 25 мг/2,5 мл розчин для ін'єкцій для внутрішньовенного застосування, 50 мг/5 мл розчин для ін'єкцій для внутрішньовенного застосування

Атрокурію бецилат
ФАРМАКОТЕРАПЕВТИЧНА КАТЕГОРІЯ
Міорелаксанти із периферичним механізмом дії.
ТЕРАПЕВТИЧНІ ПОКАЗАННЯ
АКУРМІЛ — це високоселективний недерполяризуючий нейром’язовий блокатор, який
використовується в анестезії для полегшення трахеальної інтубації та отримання
м’язового розслаблення під час широкого спектру хірургічних втручань, де це необхідно, а також для контролюваної вентиляції.
Він також показаний для полегшення контролюваної вентиляції у пацієнтів,
що перебувають у відділеннях інтенсивної терапії.
АКУРМІЛ також підходить для підтримки м’язового розслаблення під час операції кесаревого розтину.
ПРОТИПОКАЗАННЯ
Гіперчутливість до діючої речовини або будь-якого з допоміжних речовин.
Атрокурій протипоказаний пацієнтам із відомою гіперчутливістю до атрокурію, цисатракурію або бензолсульфонової кислоти.
ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ
Як і для всіх інших нейром’язових блокаторів, АКУРМІЛ призводить до паралічу дихальних м’язів, як і інших скелетних м’язів, але не впливає на стан свідомості. Тому його слід застосовувати лише під належною загальною анестезією та лише лікарем-анестезіологом або під його безпосереднім наглядом, при наявності відповідних засобів для ендотрахеальної інтубації та штучної вентиляції легень.
У схильних пацієнтів існує можливість, що введення АКУРМІЛ призведе до вивільнення гістаміну, тому особливу обережність слід дотримуватися під час лікування пацієнтів із тяжкими серцево-судинними захворюваннями, які можуть бути більш чутливими до ефектів тимчасової гіпотензії, а також тих, у яких у анамнезі є будь-які захворювання (наприклад, тяжкі алергічні реакції на багато алергенів і астма), при яких вивільнення гістаміну може становити серйозний ризик. Зокрема, у пацієнтів із алергією та астмою в анамнезі може виникнути бронхоспазм. У таких пацієнтів рекомендовано повільне внутрішньовенне введення розділеними дозами.
Також слід дотримуватися обережності під час введення атрокурію пацієнтам, у яких у минулому була гіперчутливість до інших нейром’язових блокаторів, оскільки виявлено високий рівень перехресної чутливості (понад 50%) між нейром’язовими блокаторами (див. розділ Протипоказання).
АКУРМІЛ слід застосовувати з обережністю у пацієнтів із важкою міастенією, іншими нейром’язовими захворюваннями, карциноматозом та тяжкими електролітними порушеннями, оскільки, як і при застосуванні інших недерполяризуючих нейром’язових блокаторів, можна очікувати підвищеної чутливості до атрокурію у пацієнтів із міастенією, іншими нейром’язовими захворюваннями та тяжким електролітним дисбалансом.
Атрокурій слід вводити протягом 60 секунд пацієнтам, які можуть бути надзвичайно чутливими до зниження артеріального тиску, наприклад, пацієнтам з гіповолемією.
Атрокурій у рекомендованому діапазоні дозування не має суттєвих властивостей вагусного або гангліонарного блокування. Тому атрокурій у рекомендованому діапазоні дозування не викликає клінічно значущих ефектів на частоту серцевих скорочень і не запобігає брадикардії, спричиненій багатьма анестетиками або стимуляцією блукаючого нерва під час хірургічних втручань.
Якщо місцем ін’єкції вибрано вену малого діаметра, залишки АКУРМІЛ після ін’єкції слід вимити, вводячи в вену невелику кількість фізіологічного розчину.
Якщо через той самий голку або катетер, що залишається в ділянці введення, вводяться інші анестетики разом з АКУРМІЛ, важливо, щоб кожен препарат був вимитий стерильною апірогенною водою або фізіологічним розчином.
ВЗАЄМОДІЇ
Повідомте лікареві або фармацевту, якщо ви нещодавно приймали будь-які інші ліки, навіть без рецепта.
Нейром’язовий блок, спричинений АКУРМІЛ, може посилюватися при одночасному застосуванні інгаляційних анестетиків, таких як галотан, енфлуран та ізофлуран.
Як і для інших недерполяризуючих нейром’язових блокаторів, ступінь і/або тривалість нейром’язового блоку можуть посилюватися внаслідок взаємодії з:

• антибіотиками, зокрема аміноглікозидами, поліміксинами, спектиноміцином, тетрациклінами, лінкоміцином та кліндаміцином;
• діуретиками: фуросемідом та, можливо, манітолом, тіазидними діуретиками та ацетазоламідом;
• сульфатом магнію;
• кетаміном;
• солями літію;
• гангліоплегічними засобами: триметафаном, гексаметонієм.

У рідкісних випадках деякі ліки можуть погіршувати або виявляти приховану міастенію або викликати міастенічний синдром; у разі розвитку такого стану чутливість до атрокурію зростає. До таких ліків належать різні антибіотики, бета-блокатори (пропранолол, окспренолол), антиаритміки (прокаїнамід, хінідин), протизапальні засоби (хлорохін, D-пеніциламін), триметафан, хлорпромазин, стероїди, фенітоїн та літій.
У пацієнтів, які постійно приймають протисудомні засоби, може знадобитися більше часу для розвитку недерполяризуючого нейром’язового блоку, а його тривалість може бути коротшою.
Застосування комбінацій недерполяризуючих нейром’язових блокаторів з атрокурієм може призвести до рівня нейром’язового блоку, що перевищує очікуваний при еквівалентній загальній дозі атрокурію. Можливі синергічні ефекти можуть варіюватися залежно від комбінації ліків.
Не слід застосовувати деполяризуючі міорелаксанти, такі як хлорид суксаметонію, для подовження ефектів нейром’язового блоку недерполяризуючих агентів, таких як атрокурій, оскільки це може призвести до тривалого та складного блоку, який важко усунути антихолінестеразними засобами.
Лікування антихолінестеразними засобами, такими як, наприклад, донепезил, які широко використовуються при лікуванні хвороби Альцгеймера, може скоротити тривалість та зменшити ступінь нейром’язового блоку, спричиненого атрокурієм.
СПЕЦІАЛЬНІ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
Коли один із метаболітів атрокурію — лауданозин — вводиться лабораторним тваринам, він може викликати збудливі ефекти на ЦНС.
Хоча у пацієнтів, які перебувають у відділеннях інтенсивної терапії, повідомляли про судоми під час застосування АКУРМІЛ, вони не вважалися пов’язаними ні з лауданозином, ні з атрокурієм, навіть у випадках, коли АКУРМІЛ застосовувався у вигляді тривалої інфузії.
Атрокурій інактивується при підвищеному рН і тому не повинен змішуватися в одній шприці з тіопенталом або іншими лужними агентами.
Атрокурій є гіпотонічним і не повинен вводитися в лінію інфузії під час переливання крові.
Дослідження з приводу злоякісної гіпертермії у схильних тварин (свиней) та клінічні дослідження у пацієнтів із схильністю до злоякісної гіпертермії свідчать, що атрокурій не викликає цього синдрому.
Як і при застосуванні інших недерполяризуючих нейром’язових блокаторів, у пацієнтів із опіками може розвинутися резистентність. Такі пацієнти можуть потребувати більших доз залежно від часу, що минув після опіку, та розміру ураженої ділянки.
Пацієнти у відділеннях інтенсивної терапії. При введенні високих доз лабораторним тваринам лауданозин, метаболіт атрокурію, асоціювався з тимчасовою гіпотензією та, у деяких видах, з церебральними збудливими ефектами. Хоча у пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії, яким вводили атрокурій, спостерігалися судоми, встановити причинно-наслідковий зв’язок із лауданозином не вдалося (див. Небажані ефекти).
Фертильність, вагітність та годування грудьми
Фертильність
Досліджень щодо фертильності не проводилися.
Вагітність
Дослідження на тваринах показали, що АКУРМІЛ не викликає несприятливих ефектів на розвиток плоду. Як і для всіх інших ліків — нейром’язових блокаторів, АКУРМІЛ слід застосовувати під час вагітності лише тоді, коли потенційна користь для матері переважає можливий ризик для плоду.
АКУРМІЛ можна застосовувати для підтримки нейром’язового блоку під час кесаревого розтину, оскільки в рекомендованих дозах він не проникає через плацентарний бар’єр у клінічно значущих кількостях.
Проте слід враховувати можливість розвитку респіраторної депресії у новонародженого.
Годування грудьми
Невідомо, чи виділяється АКУРМІЛ з грудним молоком.
ВПЛИВ НА ЗДАТНІСТЬ КЕРУВАТИ ТРАНСПОРТНИМИ ЗАСОБАМИ ТА МЕХАНІЗМАМИ
Це застереження не є актуальним для застосування атрокурію. Атрокурій завжди застосовується разом із загальним наркозом, тому звичайні застереження щодо виконання завдань після загального наркозу не застосовуються.
ДОЗА, СПОСІБ ТА ТЕРМІН ЗАСТОСУВАННЯ
АКУРМІЛ застосовується виключно внутрішньовенно.
Рекомендовано повільне введення АКУРМІЛ, щоб уникнути тимчасового зниження артеріального тиску, яке іноді може виникнути після швидкого введення.
Дорослі

• Застосування для ін’єкції Дози для дорослих варіюються від 0,3 до 0,6 мг/кг залежно від необхідної тривалості повного блоку та забезпечують адекватне розслаблення м’язів протягом 15–35 хвилин. Повний блок можна продовжити додатковими дозами 0,1–0,2 мг/кг за потреби. Повторні додаткові дози не призводять до накопичення. Ендотрахеальну інтубацію, як правило, можна провести протягом 90 секунд після внутрішньовенного введення 0,5–0,6 мг/кг препарату. Нейром’язовий блок, спричинений АКУРМІЛ, може бути швидко та остаточно усунений стандартними дозами антихолінестеразних засобів, таких як неостигмін, у поєднанні з антихолінергічним засобом, наприклад атропіном. Відновлення після повного блоку без застосування неостигміну відбувається приблизно за 35 хвилин, відлік починається з моменту відновлення тетанічної відповіді до 95% відновлення нормальної нейром’язової функції.
• Застосування для інфузії Після початкової дози 0,3–0,6 мг/кг внутрішньовенно, АКУРМІЛ можна вводити у вигляді інфузії в дозі 0,005–0,01 мг/кг/хв для підтримки нейром’язового блоку під час тривалих хірургічних втручань. Точне дозування препарату під час інфузії можна забезпечити за допомогою шприцевого насоса. АКУРМІЛ можна вводити у вигляді інфузії під час операцій з використанням апарату штучного кровообігу при швидкостях, зазначених вище. Гіпотермія, що викликається до температури 25°C або 26°C, зменшує швидкість інактивації атрокурію, тому при таких температурах повний нейром’язовий блок можна підтримувати, зменшивши початкову швидкість інфузії вдвічі. АКУРМІЛ сумісний із наступними розчинами для інфузії протягом зазначених періодів стабільності:

Коли розчинені в цих розчинах для отримання концентрацій від 0,5 до 0,9 мг/мл, інфузії Акурміл стабільні при денному світлі при температурах до 30 °C.
Акурміл можна також розбавляти у воді для ін’єкційних розчинів до отримання концентрацій 0,5–0,9 мг/мл, хоча його використання в інфузіях не рекомендується. Такі розчини стабільні протягом 8 годин при температурах до 30 °C.

Несумісність
Акурміл не можна змішувати в одному шприці з тіопенталом або будь-якою іншою лужною речовиною, оскільки високе значення рН призводить до його інактивації.

Діти
Дозування для дітей старше 1 місяця таке саме, як і для дорослих, виходячи з дози мг/кг маси тіла.

Використання у новонароджених
Використання Акурміл не рекомендується у новонароджених через недостатність наявних даних.

Літні пацієнти
Акурміл можна застосовувати в стандартних дозах у літніх пацієнтів.

Використання у пацієнтів із нирковою або печінковою недостатністю
Акурміл можна застосовувати в стандартних дозах у пацієнтів із нирковою або печінковою недостатністю.

Використання у пацієнтів із тяжкими серцево-судинними захворюваннями
У пацієнтів із тяжкими серцево-судинними захворюваннями початкову дозу Акурміл слід вводити повільно протягом 60 секунд.

Використання в умовах інтенсивної терапії
Після можливої початкової дози 0,3–0,6 мг/кг внутрішньовенно, Акурміл можна вводити інфузією в дозах 11–13 мкг/кг/хв (0,65–0,78 мг/кг/год) для підтримання нейром’язового блокаду. Проте спостерігається значна міжпациєнтна варіабельність у необхідних дозах (від 4,5 до 29,5 мкг/кг/хв). Наявні дані вказують, що потреба в Акурміл може зростати під час тривалого введення в відділеннях інтенсивної терапії, найчастіше у пацієнтів, у яких розвиваються периферичні набряки.

Відновлення після нейром’язового блокаду (TOF > 0,75) після інфузії Акурміл не залежить від тривалості введення. Спонтанне відновлення відбувається приблизно за 60 хвилин (від 32 до 108 хв).

Гемофільтрація та діафільтрація мінімально впливають на рівні атрекурію та його метаболітів у плазмі, включаючи лауданозин. Ефекти гемодіалізу та гемоперфузії на рівні атрекурію та його метаболітів у плазмі невідомі.

ПЕРЕДОЗУВАННЯ
У разі випадкового прийому надлишкової дози Акурміл негайно повідомте лікаря або зверніться до найближчої лікарні.

У разі передозування або затриманого відновлення слід ввести пацієнту атропін та неостигмін, продовжуючи штучну вентиляцію легень до відновлення спонтанного дихання.

Ознаки та симптоми
Тривала м’язова параліч та її наслідки є основними ознаками передозування.

Лікування
Необхідно забезпечити прохідність дихальних шляхів та підтримувати позитивну тискову вентиляцію легень до достатнього відновлення спонтанного дихання. Якщо стан свідомості не порушений, необхідна повна седація. Відновлення можна прискорити за допомогою антихолінестеразних засобів у поєднанні з атропіном або глікопіролятом, як тільки стане очевидним початок спонтанного відновлення.

Якщо у вас виникли будь-які сумніви щодо застосування Акурміл, зверніться до лікаря або фармацевта.

ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ
Як і всі лікарські засоби, Акурміл може спричиняти побічні ефекти, хоча вони не виникають у всіх осіб.

Акурміл не має суттєвих властивостей блокування блакитного нерва або гангліїв. Тому ефекти, що імітують дію парасимпатичної системи, від інших анестетиків, які застосовуються, можуть стати більш вираженими.

Як і при більшості нейром’язових блокаторів, при застосуванні Акурміл існує можливість вивільнення гістаміну у пацієнтів, які схильні до цього.

Найчастіші побічні реакції під час лікування: гіпотензія (незначна, тимчасова) та почервоніння шкіри, що пов’язані з вивільненням гістаміну. Дуже рідко повідомлялися тяжкі анафілактоїдні або анафілактичні реакції у пацієнтів, яким вводили атрекурій разом з одним або кількома анестетиками.

Побічні реакції наведені нижче, класифіковані за системами органів та частотою. Частоти визначаються як: дуже часто > 1/10, часто > 1/100 і < 1/10, нечасто > 1/1000 і < 1/100, рідко > 1/10 000 і < 1/1000, дуже рідко < 1/10 000. Частоти «дуже часто», «часто» та «нечасто» визначено на основі даних клінічних досліджень. Частоти «рідко» та «дуже рідко» отримано переважно зі спонтанних повідомлень. Категорію частоти «Невідомо» застосовано до тих реакцій, для яких неможливо оцінити частоту на основі наявних даних.

Дані клінічних досліджень
Захворювання судин
Часто: гіпотензія (незначна, тимчасова)#, почервоніння шкіри#
Захворювання дихальної системи, грудної клітки та середостіння
Нечасто: бронхоспазм#

Дані після реєстрації
Порушення імунної системи
Дуже рідко: анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція, включаючи шок, циркуляторний блок та зупинку серця.
Дуже рідко повідомлялися тяжкі анафілактоїдні або анафілактичні реакції у пацієнтів, яким вводили атрекурій разом з одним або кількома анестетиками.

Захворювання нервової системи
Невідомо: судоми
Повідомлялися випадки судом у пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії, яким вводили атрекурій разом з різними іншими ліками. Ці пацієнти, як правило, мали одне або кілька захворювань, що сприяли виникненню судом (наприклад, черепно-мозкова травма, набряк мозку, вірусний енцефаліт, гіпоксична енцефалопатія, уремія). Встановити причинно-наслідковий зв’язок з лауданозином не вдалося. У клінічних дослідженнях, схоже, не існує кореляції між концентрацією лауданозину в плазмі та виникненням судом.

Захворювання шкіри та підшкірної клітковини
Рідко: кропив’янка
Захворювання м’язово-скелетної системи та сполучної тканини
Невідомо: міопатія, м’язова слабкість.
Є окремі повідомлення про м’язову слабкість та/або міопатію після тривалого застосування міорелаксантів у дуже важких пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії. Більшість таких пацієнтів отримували кортикостероїди. Ці події спостерігалися рідко у разі застосування атрекурію, і встановити причинно-наслідковий зв’язок не вдалося.

Події, які пов’язані з вивільненням гістаміну, позначені решіткою (#)

Дотримання інструкцій, наведених у цьому вкладені, зменшує ризик виникнення побічних ефектів.

Якщо будь-який із побічних ефектів посилюється або якщо ви помітили появу будь-якого побічного ефекту, якого немає в цьому вкладенні, повідомте лікаря або фармацевта.

ТЕРМІН ДІЇ ТА ЗБЕРЕЖЕННЯ
Термін дії: див. дату, вказану на упаковці.
Дата закінчення терміну дії стосується продукту, упакованого та збереженого відповідно до вказівок.

Увага: не використовуйте лікарський засіб після закінчення терміну дії, зазначеного на упаковці.

Для Акурміл 50 мг/5 мл: зберігати та транспортувати при температурі від 2 °C до 8 °C.
Для Акурміл 25 мг/2,5 мл: зберігати при температурі від 2 °C до 8 °C.
Зберігати в оригінальній упаковці, щоб захистити лікарський засіб від світла.
Не заморожувати.
Відкриті та не використані ампули слід утилізувати.

Лікарські засоби не повинні потрапляти до каналізації або побутових відходів.
Запитайте у фармацевта, як утилізувати ліки, які ви більше не використовуєте. Це допоможе захистити навколишнє середовище.

СКЛАД
Акурміл 25:
Одна ампула об’ємом 2,5 мл містить:
Діюча речовина:
Атрекурію бецилат 25 мг
Допоміжні речовини:
Бензолсульфонова кислота; вода для ін’єкцій.

Акурміл 50:
Одна ампула об’ємом 5,0 мл містить:
Діюча речовина:
Атрекурію бецилат 50 мг
Допоміжні речовини:
Бензолсульфонова кислота; вода для ін’єкцій.

ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА ТА ВМІСТ
Розчин для ін’єкцій для внутрішньовенного застосування, що містить 10 мг/мл атрекурію бецилату.
Акурміл 25: 5 ампул по 25 мг/2,5 мл;
Акурміл 50: 5 ампул по 50 мг/5,0 мл.

ВЛАСНИК ДОЗВОЛУ НА ПУСК У МЕРЕЖУ ТА ВИРОБНИК
Lab. It. Biochim. Farm.co LISAPHARMA S.p.A.
Via Licinio, 11 - 22036 ERBA (CO)

ПЕРЕГЛЯД ВКЛАДЕННЯ АГЕНТСТВОМ З ЛІКАРСЬКИХ ЗАСОБІВ ІТАЛІЇ
Серпень 2024 р.