Ультіва 5 мг порошок для концентрату для розчину для ін'єкцій та для інфузій

Інструкція: інформація для пацієнта

Вступ

Інструкція: інформація для пацієнта

Ультіва 5 мг порошок для концентрату для розчину для ін'єкцій та для інфузій

Реміфентаніл

Уважно прочитайте всю інструкцію перед початком застосування цього лікарського засобу, оскільки вона містить важливу для вас інформацію.

• Зберігайте цю інструкцію — можливо, її доведеться прочитати ще раз.
• Якщо у вас виникнуть запитання, зверніться до лікаря або фармацевта.
• Якщо ви відчуваєте побічні ефекти, зверніться до лікаря або фармацевта, навіть якщо це стосується побічних ефектів, які не зазначені в цій інструкції. Див. розділ 4.

Зміст інструкції

1. Що таке Ультіва і для чого його застосовують
2. Що вам потрібно знати, перш ніж почати застосовувати Ультіва
3. Як застосовувати Ультіва
4. Можливі побічні ефекти
5. Зберігання Ультіва
6. Вміст упаковки та додаткова інформація

1. Що таке Ультіва і для чого її застосовують

Ультіва містить діючу речовину під назвою реміфентаніл. Вона належить до групи лікарських засобів, відомих як опіоїди, які використовуються для зняття болю. Ультіва відрізняється від інших засобів цієї групи дуже швидким початком дії та короткотривалим ефектом.

Ультіва застосовується для:

• зняття болю до та під час операції;
• зняття болю під час контролюваної механічної вентиляції легень у відділенні інтенсивної терапії (для пацієнтів віком від 18 років і старших).

2. Що Вам потрібно знати перед початком застосування Ультіви

Не застосовуйте Ультіву

• якщо Ви маєте алергію на реміфентаніл або будь-який інший компонент цього лікарського засобу (вказані в розділі 6);
• якщо Ви маєте алергію на аналоги фентанілу (знеболювальні засоби, подібні до фентанілу, які належать до класу ліків, відомих як опіоїди);
• для ін’єкції в спинномозковий канал;
• як єдиний засіб для початку анестезії.

? Якщо Ви не впевнені, чи стосується це Вас, проконсультуйтеся з лікарем, медсестрою або фармацевтом перед тим, як Вам буде введено Ультіву.

Будьте особливо обережні при застосуванні Ультіви, якщо:

• Ви маєте алергію на будь-який інший опіоїдний препарат, наприклад, морфін або кодеїн;
• у Вас є захворювання легень (можлива підвищена чутливість до утруднення дихання);
• Ви старші за 65 років, є ослабленим або маєте знижений об’єм крові та/або гіпотензію (підвищена чутливість до порушень роботи серця).

? Якщо Ви не впевнені, чи стосується це Вас, проконсультуйтеся з лікарем або медсестрою перед введенням Ультіви.

Проконсультуйтеся з лікарем перед початком застосування реміфентанілу, якщо:

• Ви або хтось із Вашої сім’ї коли-небудь мали зловживання алкоголем, рецептурними ліками або нелегальними наркотиками або залежність від них («адикція»);
• Ви палите;
• у Вас коли-небудь були проблеми з психічним станом (депресія, тривожність, розлад особистості) або Ви лікувались у психіатра з приводу інших психічних захворювань.

Цей лікарський засіб містить реміфентаніл, який є опіоїдом. Повторне застосування опіоїдів може призвести до зниження ефективності препарату (організм звикає до його дії). Це також може спричинити залежність і зловживання, що, у свою чергу, може призвести до потенційно смертельної передозування. Якщо Ви хвилюєтесь щодо можливості залежності від Ультіви, важливо проконсультуватися з лікарем.

Іноді після раптового припинення лікування цим препаратом, особливо якщо лікування тривало більше 3 днів, спостерігалися симптоми абстиненції (наприклад, прискорене серцебиття, підвищений артеріальний тиск, тривожність) (див. також розділ 4. Можливі побічні ефекти). Якщо у Вас виникнуть ці симптоми, лікар може відновити лікування та поступово знизити дозу.

Застосування Ультіви з іншими ліками

Повідомте свого лікаря, якщо Ви приймаєте, нещодавно приймали або можливо буде потрібно приймати інші ліки. Це стосується рослинних препаратів та інших засобів, які можна придбати без рецепта. Зокрема, повідомте лікареві або фармацевту, якщо Ви приймаєте:

• ліки для серця або підвищеного тиску, такі як бета-блокатори або блокатори кальцієвих каналів;
• ліки для лікування депресії, наприклад, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС), інгібітори зворотного захоплення серотоніну та норепінефрину (ІЗЗСН) та інгібітори моноаміноксидази (ІМАО). Не рекомендується застосовувати ці препарати одночасно з Ультівою, оскільки це може збільшити ризик серотонінового синдрому — потенційно смертельної хвороби.

Сумісне застосування Ультіви та седативних засобів, таких як бензодіазепіни або інші пов’язані препарати, збільшує ризик сонливості, утруднення дихання (респіраторна депресія), коми та може загрожувати життю пацієнта. Через це сумісне застосування таких препаратів слід розглядати лише тоді, коли інші варіанти лікування неможливі. Сумісне застосування опіоїдів та інших ліків, що використовуються для лікування епілепсії, нервового болю або тривожності (габапентин і прегабалін), збільшує ризик передозування опіоїдами та респіраторної депресії, що може бути потенційно смертельним.

Однак, якщо Ваш лікар призначив Ультіву разом із седативними засобами, він має обмежити дозу та тривалість лікування.

Повідомте лікареві про всі седативні препарати, які Ви приймаєте, і ретельно дотримуйтесь рекомендацій щодо дозування. Може бути корисним повідомити близькій особі або другу про вищезазначені симптоми. Зверніться до лікаря, якщо у Вас виникнуть такі симптоми.

Застосування Ультіви з алкоголем

Після введення Ультіви не слід вживати алкоголю до повного відновлення.

Вагітність та годування грудьми

Якщо Ви вагітна, годуєте грудьми, вважаєте, що можете бути вагітною, або плануєте завагітніти, проконсультуйтеся з лікарем перед застосуванням цього лікарського засобу.

Лікар оцінить користь для Вас та можливий ризик для Вашої дитини від застосування цього препарату під час вагітності.

Якщо Ви отримуєте цей препарат під час пологів або безпосередньо перед ними, це може вплинути на дихання Вашої дитини. За станом Вас та Вашої дитини будуть спостерігати на предмет ознак надмірної сонливості або утруднення дихання.

Необхідно припинити годування грудьми протягом 24 годин після введення цього препарату. Якщо Ви відкачуєте грудне молоко протягом цього періоду, його слід викинути і не давати дитині.

Керування транспортними засобами та робота з механізмами

Не керуйте транспортними засобами та не працюйте з інструментами чи механізмами після введення Ультіви, оскільки цей препарат може вплинути на Вашу реакцію. Лікар повідомить Вам, скільки часу слід чекати перед тим, як знову керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.

Ультіва містить натрій

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль (23 мг) натрію на флакон, тобто практично «позбавлений натрію».

3. Як застосовувати Ультіву

Ніколи не застосовуйте цей лікарський засіб самостійно. Цей препарат завжди вводитиме кваліфікований медичний персонал.

Ультіву можна вводити:

• як одноразове внутрішньовенне введення
• як безперервну інфузію у вену. Це означає, що препарат повільно вводиться протягом певного проміжку часу.

Спосіб введення препарату та доза, яку ви отримаєте, залежать від:

• виду операції чи лікування, яке проводиться у Відділенні інтенсивної терапії
• рівня інтенсивності болю.

Доза різниться для кожного пацієнта. Корекція дози не потрібна для пацієнтів із захворюваннями нирок або печінки.

Після операції

?Повідомте свого лікаря або медсестру, якщо у вас біль. Якщо після операції у вас виникне біль, вам можуть призначити інші знеболювальні засоби.

4. Можливі побічні ефекти

Як і всі лікарські засоби, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча не всі люди їх відчувають.

Алергічні реакції, включаючи анафілаксію: Ці реакції є рідкісними (можуть виникати у до 1 із 1000 осіб, які використовують Ультіва). Симптоми включають:

• висип з пухирями та свербіж (плями)
• набряк обличчя або рота (ангіоедема), що призводить до утрудненого дихання
• колапс.

Тяжкі алергічні реакції можуть перетворитися на потенційно смертельний анафілактичний шок; частота невідома (не може бути оцінена на основі наявних даних), включаючи погіршення симптомів алергії, різке зниження артеріального тиску, прискорене серцебиття або запаморочення.

? Якщо ви відчуваєте будь-які з цих симптомів, негайно зверніться до лікаря

Дуже часті побічні ефекти

Можуть впливати на більше 1 із 10 осіб

• напруження (м’язова ригідність) м’язів
• знижений артеріальний тиск (гіпотензія)
• нудота або блювота.

Часті побічні ефекти

Можуть впливати на до 1 із 10 осіб

• уповільнення серцевого ритму (брадикардія)
• поверхневе дихання (респіраторна депресія)
• тимчасова зупинка дихання (апнея)
• свербіж
• кашель.

Нечасті побічні ефекти

Можуть впливати на до 1 із 100 осіб

• зниження кількості кисню в крові (гіпоксія)
• запор.

Рідкісні побічні ефекти

Можуть впливати на до 1 із 1000 осіб

• уповільнення серцевого ритму (брадикардія), що може призвести до відсутності серцевих скорочень (асистолія/зупинка серця) у пацієнтів, які отримують Ультіва разом з одним або кількома анестетиками.

Побічні ефекти невідомої частоти

Не можуть бути оцінені на основі наявних даних

• фізична залежність від Ультіва (наркотична залежність) або необхідність поступового збільшення дози для досягнення того ж ефекту (толерантність до препарату)
• судоми
• нерегулярний серцевий ритм (атріовентрикулярна блокада)
• нерегулярне серцебиття (аритмія)
• синдром відміни (може проявлятися наступними побічними ефектами: прискорене серцебиття, артеріальна гіпертензія, відчуття тривоги або нервозності, нудота, блювота, діарея, тривожність, озноб, тремтіння та пітливість)

Інші побічні ефекти, які можуть виникнути після операції

Часті побічні ефекти

• озноб
• підвищений артеріальний тиск (гіпертензія).

Нечасті побічні ефекти

• болі.

Рідкісні побічні ефекти

• відчуття надмірної розслабленості або сонливості.

? Повідомте своєму лікареві або медсестрі, якщо ви вважаєте будь-який побічний ефект серйозним або неприємним, або якщо помітили побічні ефекти, не зазначені в цій інструкції.

Повідомлення про побічні ефекти

Якщо у вас виникли будь-які побічні ефекти, зверніться до лікаря або медсестри, навіть якщо це можливі побічні ефекти, які не зазначені в цій інструкції. Ви також можете повідомити про них безпосередньо через Систему фармаковігілянсу лікарських засобів для людського застосування в Іспанії: www.notificaRAM.es. Повідомляючи про побічні ефекти, ви допомагаєте забезпечити більше інформації щодо безпеки цього лікарського засобу.

5. Зберігання Ультіви

Зберігати цей лікарський засіб у недоступному для дітей місці.

Не використовувати цей лікарський засіб після закінчення терміну придатності, зазначеного на флаконі та упаковці після напису «CAD». Термін придатності закінчується останнього дня місяця, зазначеного на упаковці.

Не зберігати при температурі вище 25 °C.

Після відновлення розчину Ультіва його необхідно використати негайно. Будь-який не використаний розчин слід утилізувати. Лікарські засоби не слід викидати в каналізацію або разом з побутовими відходами. Ваш лікар або медична сестра утилізують будь-який лікарський засіб, який вам більше не потрібен. Це допоможе захистити навколишнє середовище.

Зберігати у первинній упаковці разом з цим вкладеним листком.

6. Вміст упаковки та додаткова інформація

Склад Ультіви на флакон

• Діюча речовина — реміфентаніл (гідрохлорид).
• Інші компоненти: гліцин, хлоридна кислота*, натрію гідроксид* до встановлення потрібного рН (за необхідності).

Після відновлення згідно з інструкцією, кожен мл містить 1 мг реміфентанілу.

Зовнішній вигляд препарату та вміст упаковки

Білий або майже білий стерильний порошок без пірогенних речовин, без консервантів, для приготування концентрату для розчину для ін'єкцій та інфузій, в скляному флаконі об’ємом 3 мл.

Перш ніж застосовувати, порошок необхідно розчинити у відповідному розчиннику (див. інформацію для лікарів або інших фахівців охорони здоров’я для отримання додаткових відомостей). Після розчинення утворюється прозорий безбарвний розчин. Кожна упаковка містить 5 флаконів.

Власник реєстраційного посвідчення та виробник

Власник реєстраційного посвідчення

Aspen Pharma Trading Limited
3016 Lake Drive,
Citywest Business Campus,
Дублін 24, Ірландія
Тел.: +34 952 010 137

Місцевий представник:

ASPEN PHARMACARE ESPAÑA, S.L.
Avenida Diagonal, 512,
Planta Interior 1, Oficina 4,
Барселона, 08006, Іспанія

Виробник

GlaxoSmithKline Manufacturing S.p.A.
Strada Provinciale Asolana 90
43056 - San Polo di Torrile - Parma
Італія

Aspen Pharma Ireland Limited
3016 Lake Drive Citywest Business Campus
Дублін 24
Ірландія

Avara Liscate Pharmaceutical Services S.p.A.
Via Fosse Ardeatine, 2
20050 Liscate (MI)
Італія

Цей лікарський засіб зареєстрований у країнах Європейського економічного простору під наступними назвами:

Ultiva: Австрія, Бельгія, Данія, Фінляндія, Франція, Німеччина, Греція, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія та Іспанія.

Дата останнього перегляду цієї інструкції: 06/2024

Детальна інформація про цей лікарський засіб доступна на веб-сайті Іспанського агентства з лікарських засобів та медичних виробів (AEMPS) http://www.aemps.gob.es-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Ця інформація призначена виключно для лікарів або інших фахівців охорони здоров’я:

Для отримання детальної інформації будь ласка зверніться до Інструкції з застосування Ультіви.

Дозування та спосіб застосування

Ультіва повинна застосовуватися лише в умовах спеціалізованого закладу, який повністю обладнаний для контролю та підтримки дихальної та серцево-судинної функцій, і лише фахівцями, які пройшли спеціальне навчання у використанні анестетиків та у виявленні та лікуванні очікуваних побічних ефектів потужних опіоїдів, включаючи реанімацію дихання та серця. Таке навчання повинно включати забезпечення прохідності дихальних шляхів та підтримку штучної вентиляції легень.

Неперервна інфузія Ультіви повинна проводитися за допомогою каліброваного інфузійного пристрою, під’єднаного до швидкодіючої внутрішньовенної лінії або спеціальної внутрішньовенної магістралі. Цю інфузійну магістраль слід під’єднувати якомога ближче до венозної канюли та заповнювати, щоб мінімізувати мертвий простір (для отримання додаткової інформації див. Особливі заходи щодо утилізації та інші маніпуляції та розділ 6.6 Інструкції з застосування, включаючи таблиці з прикладами швидкостей інфузії в залежності від маси тіла для допомоги у підборі дози Ультіви залежно від необхідної анестезії для пацієнта).

Ультіва також може застосовуватися за допомогою контролюваної інфузії за цільовою плазмовою концентрацією (target-controlled infusion — TCI) за допомогою дозволеного інфузійного пристрою, що використовує фармакокінетичну модель Мінто з урахуванням віку та неграничної маси тіла (LBM) (Anesthesiology 1997; 86: 10 – 23).

Необхідно уникати будь-яких обструкцій або від’єднань інфузійних магістралей та ретельно їх промивати після застосування для видалення залишків Ультіви (див. Попередження та особливі заходи під час застосування).

Ультіва застосовується виключно внутрішньовенно, епідуральне або інтратекальне введення заборонено (див. Протипоказання).

Розведення

Ультіва може бути повторно розведений після відновлення. Інструкції щодо розведення препарату перед застосуванням наведені в розділі Особливі заходи щодо утилізації та інші маніпуляції.

При ручному контролі інфузії рекомендується розчиняти Ультіва до концентрації 20–250 мкг/мл (рекомендована концентрація для дорослих — 50 мкг/мл, для дітей віком від одного року — 20–25 мкг/мл).

Рекомендована концентрація Ультіви при ТСІ — 20–50 мкг/мл.

Загальна анестезія

Дозування Ультіви слід підбирати індивідуально з урахуванням реакції пацієнта.

Дорослі

Застосування за допомогою ручного контролю інфузії

Таблиця 1 містить початкові швидкості введення/інфузії та діапазон дозування:

Таблиця 1. Керівництво щодо дозування у дорослих

Коли ін’єкцію Ультіви вводять повільним болюсом, введення не проводять швидше, ніж протягом 30 секунд.

При рекомендованих вище дозах реміфентаніл значно зменшує кількість гіпнотика, необхідного для підтримання анестезії. Тому введення ізофлурану та пропофолу проводять так, як рекомендовано раніше, щоб уникнути посилення гемодинамічних ефектів, таких як гіпотензія та брадикардія (див. Супутнє лікування цього розділу).

Немає даних щодо рекомендованої дози при одночасному застосуванні інших гіпнотиків, відмінних від тих, що вказані в таблиці, разом з реміфентанілом.

Індукція анестезії: Ультіву слід застосовувати в стандартній дозі разом з гіпнотичним препаратом, таким як пропофол, тіопентал або ізофлуран, для індукції анестезії. Ультіву можна вводити зі швидкістю інфузії 0,5–1 мкг/кг/хв з або без початкового повільного болюсного введення 1 мкг/кг, яке вводять не менше ніж за 30 секунд. Якщо ендотрахеальну інтубацію проводять через 8–10 хвилин після початку інфузії Ультіви, болюсне введення не є необхідним.

Підтримання анестезії у пацієнтів, які підключені до апарату ШВЛ: Після ендотрахеальної інтубації слід знизити швидкість інфузії Ультіви відповідно до анестезіологічної техніки, як зазначено в таблиці 1. Через швидкий початок дії та коротку тривалість дії Ультіви швидкість введення під час анестезії можна коригувати — підвищувати з кроком 25–100 % або знижувати з кроком 25–50 % кожні 2–5 хвилин до досягнення бажаного рівня відповіді на μ-опіоїдних рецепторах. У разі поверхневої анестезії можуть застосовуватися додаткові повільні болюсні ін’єкції кожні 2–5 хвилин.

Анестезія у пацієнтів, які спонтанно дихають під захищеним повітряним шляхом (наприклад, анестезія через ларингеальну маску): У пацієнтів, які спонтанно дихають під захищеним повітряним шляхом, може виникнути депресія дихання. Необхідно особливо уважно підбирати дозу відповідно до потреб пацієнта, може знадобитися підтримуюча вентиляція. Початкова рекомендована швидкість інфузії для додаткової аналгезії у пацієнтів, які спонтанно дихають, становить 0,04 мкг/кг/хв, яку коригують до досягнення ефекту. Досліджувалися різні швидкості інфузії в діапазоні від 0,025 до 0,1 мкг/кг/хв.

Болюсне введення Ультіви не рекомендується у пацієнтів, які спонтанно дихають під анестезією.

Ультіву не слід застосовувати як анальгетик під час втручань, під час яких пацієнти залишаються усвідомленими або не отримують підтримки повітряного шляху.

Супутнє лікування: Реміфентаніл зменшує кількість або дози інгаляційних анестетиків, гіпнотиків та бензодіазепінів, необхідних під час анестезії (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії).

Дози таких препаратів, що застосовуються під час анестезії, як ізофлуран, тіопентон, пропофол і темазепам, зменшувалися до 75 % при одночасному застосуванні з реміфентанілом.

Рекомендації щодо припинення/продовження введення в безпосередньому післяопераційному періоді: Через дуже швидке припинення дії Ультіви через 5–10 хвилин після припинення введення не залишається жодної опіоїдної активності. У пацієнтів, яким проводили хірургічні втручання, після яких очікується післяопераційний біль, слід вводити анальгетики до припинення введення Ультіви. Необхідно дочекатися достатнього часу для досягнення максимального ефекту анальгетика з тривалою дією. Вибір анальгетика має бути адекватним відповідно до виду хірургічного втручання та рівня післяопераційного спостереження.

Якщо ефект анальгетика з тривалою дією не виник до завершення хірургічного втручання, може знадобитися продовження введення Ультіви для підтримання аналгезії в безпосередньому післяопераційному періоді до досягнення максимального ефекту анальгетика з тривалою дією.

У розділі «Застосування в умовах відділення інтенсивної терапії» цього розділу наведені інструкції щодо забезпечення аналгезії та седації пацієнтам з механічною вентиляцією, які перебувають у відділеннях інтенсивної терапії.

У пацієнтів, які спонтанно дихають, початкову швидкість інфузії Ультіви слід знизити до 0,1 мкг/кг/хв. Потім швидкість інфузії можна збільшувати або зменшувати не більше ніж на 0,025 мкг/кг/хв кожні 5 хвилин до досягнення балансу між рівнем аналгезії та частотою дихання пацієнта. Ультіву застосовують лише в добре обладнаному центрі, де забезпечується нагляд та підтримка дихальної та серцево-судинної функцій, під ретельним наглядом фахівців, які мають підготовку у розпізнаванні та лікуванні дихальних ефектів потужних опіоїдів.

Не рекомендується проводити болюсне введення Ультіви для лікування болю в післяопераційному періоді у пацієнтів, які спонтанно дихають.

Введення за допомогою контролюваної інфузії з цільовим підходом (TCI)

Індукція та підтримання анестезії у пацієнтів із штучною вентиляцією легень: Ультіва TCI повинна застосовуватися у поєднанні з внутрішньовенними або інгаляційними гіпнотичними засобами під час індукції та підтримання анестезії у дорослих пацієнтів із вентиляцією (див. Таблицю 1). У поєднанні з цими засобами можна досягти адекватного знеболення для індукції анестезії, і, як правило, хірургічне втручання можна проводити при концентраціях реміфентанілу в крові від 3 до 8 нанограм/мл. Дозу Ультіви слід коригувати залежно від індивідуальної відповіді кожного пацієнта. У разі хірургічних втручань у особливо чутливих зонах можуть знадобитися концентрації реміфентанілу в крові до 15 нанограм/мл.

Реміфентаніл, введений у дозах, зазначених вище, значно зменшує кількість гіпнотичного засобу, необхідного для підтримання анестезії. Тому рекомендується вводити зазначені вище дози ізофлурану та пропофолу, щоб уникнути посилення гемодинамічних ефектів, таких як гіпотензія та брадикардія (див. Таблицю 1 та інформацію щодо Супутнього лікування в цьому розділі).

У Таблиці 11 розділу 6.6. Інструкції з лікарського засобу наведено інформацію щодо концентрацій реміфентанілу в крові, досягнутих при ручному контролюванні інфузії.

Оскільки наявних даних недостатньо, не рекомендується застосовувати Ультіву за допомогою TCI для анестезії з самостійною вентиляцією легень.

Рекомендації щодо припинення/продовження терапії в безпосередньому післяопераційному періоді: наприкінці хірургічного втручання, коли інфузію TCI припиняють або знижують досягнуту концентрацію, самостійне дихання, ймовірно, відновиться в інтервалі концентрацій реміфентанілу від 1 до 2 нанограм/мл. Як і при ручному контролі інфузії, слід вводити післяопераційне знеболення за допомогою анальгетиків тривалої дії ще до завершення хірургічного втручання (див. рекомендації щодо припинення при застосуванні ручного контролю інфузії в цьому розділі).

Оскільки наявних даних недостатньо, не рекомендується застосовувати Ультіву за допомогою TCI для післяопераційного знеболення.

Педіатрична популяція (від 1 до 12 років)

Застосування Ультіви у поєднанні з внутрішньовенним анестетиком, що індукує анестезію, не досліджувалося достатньо детально, тому її застосування не рекомендується. Застосування Ультіви TCI у педіатричній популяції не досліджувалося, тому не рекомендується введення Ультіви за допомогою TCI цим пацієнтам. Рекомендовані наступні дози Ультіви для підтримання анестезії:

Таблиця 2. Режими дозування для педіатричної популяції (від 1 до 12 років)

*введений одночасно з оксидом азоту/киснем у співвідношенні 2:1

Коли ін'єкцію Ультіви застосовують болюсно, введення має тривати не менше 30 секунд. Хірургічне втручання не повинно починатися раніше, ніж через 5 хвилин після початку інфузії Ультіви, якщо одночасно не введено болюсну дозу. Для монотерапії оксидом азоту (70 %) разом з Ультівою, звичайні швидкості підтримання мають бути в межах від 0,4 до 3 мкг/кг/хв; хоча це не досліджувалося спеціально, дані у дорослих пацієнтів свідчать, що 0,4 мкг/кг/хв є відповідною початковою швидкістю. Дозу для дітей слід коригувати залежно від глибини знеболення, яка вважається відповідною для конкретного хірургічного втручання, із обов'язковим уважним спостереженням.

Супутні лікарські засоби: При рекомендованих вище дозах реміфентаніл значно зменшує кількість необхідного гіпнотичного засобу для підтримання анестезії. Внаслідок цього ізофлуран, галотан і севофлуран слід застосовувати згідно з рекомендаціями, наведеними в таблиці, щоб уникнути посилення гемодинамічних ефектів, таких як гіпотензія та брадикардія. Дані щодо одночасного застосування реміфентанілу з іншими гіпнотичними засобами, відмінними від тих, що вказані в таблиці, відсутні, тому не можна дати рекомендацій щодо дозування (див. Дорослі — Супутні лікарські засоби у цьому розділі).

Рекомендації щодо ведення пацієнтів у безпосередній післяопераційний період

Встановлення альтернативного знеболення до припинення Ультіви: Через дуже швидке припинення дії Ультіви, через 5–10 хвилин після припинення введення не залишається жодної опіоїдної активності. У пацієнтів, яким плануються хірургічні втручання, після яких очікується післяопераційний біль, слід вводити знеболювальні засоби до припинення введення Ультіви. Необхідно дочекатися достатнього часу для досягнення терапевтичного ефекту від знеболювального засобу з тривалою дією. Вибір, доза та час введення препарату(ів) мають бути заздалегідь продумані та індивідуально підібрані з урахуванням як характеру хірургічного втручання, так і рівня післяопераційного догляду, який передбачається (див. Попередження та особливі застереження щодо застосування).

Новонароджені/немовлята (віком до 1 року)

Клінічний досвід із застосування реміфентанілу у новонароджених і немовлят (дітей молодше 1 року) обмежений (див. розділ 5.1 Інструкції). Фармакокінетичний профіль реміфентанілу у новонароджених/немовлят (віком до 1 року) порівняльний з такими показниками у дорослих після відповідного коригування на різницю в масі тіла (див. розділ 5.2 Інструкції). Однак, оскільки клінічних даних недостатньо, застосування Ультіви у цій віковій групі не рекомендовано.

Застосування у повній внутрішньовенній анестезії (ПВА): клінічний досвід із застосування реміфентанілу при повній внутрішньовенній анестезії у немовлят обмежений (див. розділ 5.1 Інструкції), однак клінічних даних недостатньо для надання рекомендацій щодо дозування.

Кардіоанестезія

Введення за допомогою ручного керованого інфузійного введення

Таблиця 3. Режими дозування для кардіоанестезії

Період індукції анестезії: Після введення засобу для гіпнозу з метою досягнення втрати свідомості препарат Ультіва слід вводити з початковою швидкістю інфузії 1 мкг/кг/хв. У пацієнтів, яким проводиться кардіохірургічне втручання, не рекомендується застосовувати болюсні ін’єкції Ультіви під час індукції. Ендотрахеальну інтубацію не слід проводити раніше ніж через 5 хвилин після початку інфузії.

Період підтримки анестезії: Після ендотрахеальної інтубації швидкість інфузії Ультіви слід коригувати відповідно до потреб пацієнта. За необхідності можна також вводити додаткові болюсні дози повільно. Пацієнтам із високим ризиком ураження серця, зокрема тим, у кого спостерігається погана функція шлуночків або яким планується клапанна операція, слід вводити максимальну болюсну дозу 0,5 мкг/кг. Ці рекомендації щодо дозування застосовуються також під час гіпотермічної операції з кардіопульмональним шунтуванням (див. розділ 5.2 Інструкції).

Супутнє лікування: При дозах, зазначених вище, реміфентаніл значно зменшує кількість гіпнотичного засобу, необхідного для підтримки анестезії. Тому ізофлуран і пропофол слід вводити в дозах, зазначених вище, щоб уникнути посилення гемодинамічних ефектів, таких як гіпотензія та брадикардія. Дані щодо одночасного застосування реміфентанілу та інших гіпнотичних засобів, окрім тих, що вказані в таблиці, відсутні, тому не можна дати рекомендації щодо дозування (див. — Дорослі — Супутнє лікування у цьому розділі).

Рекомендації щодо післяопераційного ведення пацієнтів

Продовження введення Ультіви після операції для забезпечення аналгезії до екстубації: Рекомендується продовжувати інфузію Ультіви з останньою внутріопераційною швидкістю під час транспортування пацієнта до відділення післяопераційного спостереження. Після прибуття до цього відділення необхідно уважно спостерігати за рівнем аналгезії та седації пацієнта та коригувати швидкість інфузії Ультіви відповідно до потреб пацієнта (див. розділ Застосування у відділеннях інтенсивної терапії у цьому розділі для отримання додаткової інформації щодо ведення пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії).

Встановлення альтернативної аналгезії перед припиненням Ультіви: Через дуже швидке припинення дії Ультіви після припинення введення в організм не залишається жодної залишкової опіоїдної активності протягом 5–10 хвилин. Перед припиненням введення Ультіви пацієнту слід вводити альтернативні аналгетики та седативні засоби з достатнім запасом часу, щоб забезпечити встановлення терапевтичної дії цих засобів. Тому рекомендується, щоб вибір, доза та час введення препарату(ів) були заздалегідь визначені до початку відучання пацієнта від вентилятора.

Рекомендації щодо припинення введення Ультіви: Через дуже швидке припинення дії Ультіви повідомлялося про випадки гіпертензії, тремору та болю у пацієнтів після кардіохірургічних операцій безпосередньо після припинення введення Ультіви (див. розділ 4 Можливі побічні ефекти у вкладці). Щоб мінімізувати ризик їх виникнення, перед припиненням інфузії Ультіви слід забезпечити адекватну альтернативну аналгезію (як зазначено вище). Швидкість інфузії слід знижувати приблизно на 25% з інтервалами не менше 10 хвилин, доки інфузію Ультіви не буде припинено.

Під час відучання від вентилятора не слід збільшувати швидкість інфузії Ультіви; слід проводити лише поступове зниження, доповнюючи, за необхідності, введенням альтернативних аналгетиків. Гемодинамічні зміни, такі як гіпертензія та тахікардія, слід лікувати, за потреби, за допомогою альтернативних засобів.

Коли інші опіоїдні засоби застосовуються як частина режиму переходу на альтернативну аналгезію, пацієнта слід уважно спостерігати. Необхідно оцінити користь від досягнення адекватної післяопераційної аналгезії порівняно з потенційним ризиком респіраторної депресії, спричиненої цими препаратами.

Введення за допомогою ціль-контрольованої інфузії (TCI)

Індукція та підтримка анестезії: Ультіва TCI слід застосовувати у поєднанні з внутрішньовенним або інгаляційним гіпнотичним засобом під час індукції та підтримки анестезії у дорослих пацієнтів з вентиляцією (див. Таблицю 3). У поєднанні з цими засобами, як правило, досягається адекватний рівень аналгезії для кардіохірургічних операцій на верхній межі інтервалу концентрацій реміфентанілу у крові, рекомендованих для загальних хірургічних процедур. Після титрування реміфентанілу відповідно до індивідуальної відповіді пацієнта, у клінічних дослідженнях застосовувалися концентрації у крові до 20 нг/мл. При рекомендованих вище дозах реміфентаніл значно зменшує кількість гіпнотичного засобу, необхідного для підтримки анестезії. Тому ізофлуран і пропофол слід вводити, як зазначено вище, щоб уникнути посилення гемодинамічних ефектів, таких як гіпотензія та брадикардія (див. Таблицю 3 та Супутнє лікування у цьому розділі).

У розділі 6.6. Інструкції, у Таблиці 11, наведено концентрації реміфентанілу у крові, досягнуті при ручному керуванні інфузією, для довідки.

Рекомендації щодо припинення/продовження у безпосередньому післяопераційному періоді: наприкінці втручання, коли припиняється інфузія за допомогою TCI або знижується досягнута концентрація, спонтанне дихання, ймовірно, відновиться в інтервалі концентрацій реміфентанілу близько 2 нг/мл. Як і у випадку ручного керування інфузією, перед закінченням операції слід вводити післяопераційну аналгезію за допомогою аналгетиків із більш тривалим часом дії (див. рекомендації щодо припинення при ручному керуванні інфузією у цьому розділі).

Оскільки наявних даних недостатньо, не рекомендується застосовувати Ультіва за допомогою TCI для післяопераційної аналгезії.

Діти (віком від 1 до 12 років)

Недостатньо даних для надання рекомендацій щодо дозування під час кардіохірургічних операцій.

Застосування у відділеннях інтенсивної терапії

Дорослі

Ультіва може застосовуватися для забезпечення аналгезії пацієнтам із механічною вентиляцією, які перебувають у відділеннях інтенсивної терапії. Седативні засоби слід вводити за необхідності.

Ефективність і безпеку Ультіви у пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії з механічною вентиляцією підтверджено в добре контрольованих клінічних дослідженнях тривалістю до трьох днів (див. Пацієнти з нирковою недостатністю у відділеннях інтенсивної терапії у цьому розділі та розділ 5.2 Інструкції). Тому застосування Ультіви понад 3 дні лікування не рекомендується.

Застосування Ультіви за допомогою TCI у пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії не досліджувалося, тому введення Ультіви за допомогою TCI таким пацієнтам не рекомендується.

У дорослих рекомендується починати введення Ультіви зі швидкістю інфузії 0,1 мкг/кг/хв (6 мкг/кг/год) до 0,15 мкг/кг/хв (9 мкг/кг/год). Швидкість інфузії слід коригувати з кроком 0,025 мкг/кг/хв (1,5 мкг/кг/год) до досягнення бажаного рівня аналгезії. Між корекціями дози слід дотримуватися паузи не менше 5 хвилин. Пацієнта слід регулярно оцінювати та коригувати швидкість інфузії Ультіви відповідно до потреб. Якщо досягнуто швидкість інфузії 0,2 мкг/кг/хв (12 мкг/кг/год) і необхідна седація, рекомендується почати введення відповідного седативного засобу (див. інформацію нижче). Дозу седативного засобу слід коригувати для досягнення бажаного рівня седації. Додаткові збільшення швидкості інфузії Ультіви можна проводити кроками приблизно 0,025 мкг/кг/хв (1,5 мкг/кг/год), якщо необхідна додаткова аналгезія.

Таблиця 4 узагальнює початкові швидкості інфузії та звичайні діапазони доз для забезпечення аналгезії пацієнтам.

Таблиця 4 Рекомендації щодо дозування Ультіви у відділеннях інтенсивної терапії

У відділеннях інтенсивної терапії не рекомендується введення Ультіви болюсом.

Застосування Ультіви зменшить дозу, необхідну для будь-якого седативного засобу, що застосовується одночасно. Початкові звичайні дози седативних засобів, якщо їх застосування необхідне, наведені в таблиці 5.

Таблиця 5 Початкова рекомендована доза для седативних засобів у разі необхідності:

Щоб забезпечити окреме дозування різних лікарських засобів, седативні засоби не слід готувати у вигляді суміші в одній і тій самій інфузійній пляшці.

Додаткова аналгезія для вентилюємих пацієнтів під час стимулюючих процедур: Може знадобитися збільшення швидкості інфузії Ультіви для забезпечення додаткового аналгезуючого ефекту у вентилюємих пацієнтів, які піддаються стимулюючим і/або болючим процедурам, таким як ендотрахеальний аспірат, перев’язки чи фізіотерапія. Рекомендується підтримувати швидкість інфузії Ультіви принаймні 0,1 мкг/кг/хв (6 мкг/кг/год) принаймні за 5 хвилин до початку стимулюючої процедури. Дозу можна коригувати кожні 2–5 хвилин на 25–50 %, передбачаючи або реагуючи на потребу в додатковій аналгезії. Під час стимулюючих процедур середня швидкість інфузії становила 0,25 мкг/кг/хв (15 мкг/кг/год), а максимальна — 0,74 мкг/кг/хв (45 мкг/кг/год) для забезпечення додаткової аналгезії.

Забезпечення альтернативної аналгезії перед припиненням Ультіви: Через дуже швидке припинення дії Ультіви залишкової опіоїдної активності не буде через 5–10 хвилин після припинення введення препарату, незалежно від тривалості інфузії. Після застосування Ультіви слід враховувати можливість розвитку толерантності, гіпералгезії та гемодинамічних змін при застосуванні в умовах відділення інтенсивної терапії (див. розділ 4.4 «Попередження та спеціальні застереження щодо застосування»). Тому перед припиненням введення Ультіви пацієнтам слід призначити альтернативні аналгетики та седативні засоби для запобігання гіпералгезії та пов’язаних гемодинамічних змін. Ці препарати слід вводити з достатнім запасом часу, щоб забезпечити встановлення їхньої терапевтичної дії. До можливих аналгетиків належать препарати з тривалою дією, що застосовуються перорально, внутрішньовенно або регіонарно, з контролем лікарями або самими пацієнтами. Ці методи слід завжди адаптувати до індивідуальних потреб пацієнтів по мірі зменшення інфузії Ультіви. Рекомендується планувати вибір, дозу та час введення препаратів до припинення введення Ультіви.

Існує можливість розвитку толерантності з часом під час тривалого застосування агоністів опіоїдних рецепторів ?-типу.

Рекомендації щодо екстубації та припинення введення Ультіви: Для забезпечення плавного виведення з режиму дозування Ультіви рекомендується поступово знижувати швидкість інфузії до 0,1 мкг/кг/хв (6 мкг/кг/год) протягом до 1 години перед екстубацією.

Після екстубації швидкість інфузії слід знижувати на 25 % кожні принаймні 10 хвилин до повної зупинки інфузії. Під час відключення від вентилятора не слід збільшувати інфузію Ультіви, а можливі лише зниження дози, при необхідності доповнюючи альтернативними аналгетиками.

Після припинення введення Ультіви внутрішньовенну канюлю слід промити або видалити, щоб уникнути ненавмисного повторного введення препарату.

Коли опіоїдні препарати застосовуються як частина режиму переходу на альтернативну аналгезію, пацієнта слід уважно спостерігати. Завжди слід зважувати користь від забезпечення адекватної аналгезії проти потенційного ризику розвитку респіраторної депресії після введення цих засобів.

Діти у відділеннях інтенсивної терапії

Дані щодо застосування у дитячій популяції відсутні.

Пацієнти з нирковою недостатністю у відділеннях інтенсивної терапії

Корекції рекомендованих доз при застосуванні Ультіви пацієнтам з нирковою недостатністю, включаючи тих, хто перебуває на діалізі, не потрібно. Проте кліренс метаболіту — карбоксилової кислоти — знижений у пацієнтів з нирковою недостатністю (див. розділ 5.2 Інструкції).

Особливі групи пацієнтів

Літні пацієнти (понад 65 років)

Загальна анестезія: Початкову дозу реміфентанілу для пацієнтів старше 65 років слід знижувати до половини від рекомендованої для дорослих, а подальше дозування — коригувати залежно від індивідуальних потреб пацієнта, оскільки у цій групі пацієнтів спостерігається підвищена чутливість до фармакологічних ефектів реміфентанілу. Цю корекцію дози застосовують на всіх етапах анестезії, включаючи індукцію, підтримку та безпосередню післяопераційну аналгезію.

Через підвищену чутливість літніх пацієнтів до Ультіви, початкова концентрація при введенні препарату методом TCI (цільова контрольована інфузія) у цій групі пацієнтів має становити 1,5–4 нг/мл, з подальшою титрацією за відповіддю.

Кардіоанестезія: Зниження початкової дози не потрібно (див. розділ Кардіоанестезія).

Інтенсивна терапія: Зниження початкової дози не потрібно (див. Застосування у відділеннях інтенсивної терапії у цьому розділі).

Пацієнти з ожирінням

Рекомендується знижувати дозу Ультіви при ручному контролі інфузії у пацієнтів з ожирінням і базувати її на ідеальній масі тіла, оскільки кліренс і об’єм розподілу реміфентанілу краще корелюють з ідеальною масою тіла, ніж з реальною масою тіла.

При розрахунку безжирової маси тіла за моделлю Мінто можливе заниження оцінки у жінок з індексом маси тіла (ІМТ) понад 35 кг/м² та у чоловіків з ІМТ понад 40 кг/м². Щоб уникнути недозування, рекомендується ретельно титрувати реміфентаніл при введенні методом TCI залежно від індивідуальної відповіді пацієнта.

Ниркова недостатність

На підставі досліджень, проведених до цього часу, корекція дози не потрібна у пацієнтів із порушенням функції нирок, включаючи пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії.

Печінкова недостатність

Дослідження з обмеженою кількістю пацієнтів із порушенням функції печінки не виявили необхідності спеціальних рекомендацій щодо дозування. Проте пацієнти з тяжкою печінковою недостатністю можуть бути трохи чутливішими до респіраторної депресії, спричиненої реміфентанілом (див. Попередження та спеціальні застереження щодо застосування). Цих пацієнтів слід уважно спостерігати, а дозу реміфентанілу коригувати залежно від індивідуальних потреб.

Нейрохірургія

Обмежений клінічний досвід у пацієнтів, які перенесли нейрохірургічні операції, показав, що спеціальні рекомендації щодо дозування не потрібні.

Пацієнти III/IV груп класифікації ASA

Загальна анестезія: Оскільки гемодинамічні ефекти потужних опіоїдів можуть бути виражені сильніше у пацієнтів III/IV груп класифікації ASA, слід дотримуватися належної обережності при застосуванні Ультіви цим пацієнтам. Тому рекомендується знижувати початкову дозу та коригувати її подальше введення. Недостатньо даних у дитячій популяції для встановлення рекомендацій щодо дозування.

При застосуванні TCI слід використовувати нижчу початкову концентрацію — 1,5–4 нг/мл — для пацієнтів III та IV груп класифікації ASA, з подальшою титрацією за відповіддю.

Кардіоанестезія: Зниження початкової дози не потрібно (див. розділ Кардіоанестезія).

Протипоказання

Оскільки у складі Ультіви міститься гліцин, внутрішньоепідуральне та внутрішньочерепне введення Ультіви є протипоказаним (див. розділ 5.3 Інструкції).

Ультіва протипоказана пацієнтам із гіперчутливістю до діючої речовини, інших аналогів фентанілу або до будь-яких допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1 Інструкції.

Заборонено застосовувати Ультіву як єдиний препарат для індукції анестезії.

Попередження та спеціальні застереження щодо застосування

Ультіву слід застосовувати лише в добре обладнаному центрі, де забезпечується контроль і підтримка дихальної та серцево-судинної функцій, і тільки лікарями, які спеціально підготовлені до застосування анестетиків та виявлення та лікування очікуваних небажаних реакцій від потужних опіоїдів, включаючи реанімацію дихання та серця. Така підготовка повинна включати створення та підтримку прохідних дихальних шляхів та допоміжної вентиляції. Застосування Ультіви не рекомендується у пацієнтів із механічною вентиляцією у відділеннях інтенсивної терапії при лікуванні тривалістю понад 3 дні.

У пацієнтів із відомою гіперчутливістю до інших класів опіоїдів може виникнути реакція гіперчутливості після введення Ультіви. Слід дотримуватися обережності при застосуванні Ультіви у цих пацієнтів (див. Протипоказання).

Швидке припинення дії/Перехід до альтернативного знеболення

Через дуже швидке припинення дії Ультіви, через 5–10 хвилин після припинення її введення не залишається жодної опіоїдної активності. У пацієнтів, яким проводяться хірургічні втручання, після яких очікується післяопераційний біль, слід вводити знеболювальні засоби до припинення введення Ультіви. Коли препарат застосовується в відділеннях інтенсивної терапії (див. розділ 4.2 Дозування та спосіб застосування), слід мати на увазі можливість розвитку толерантності, гіпералгезії та гемодинамічних змін. Перед припиненням лікування Ультівою пацієнтам слід вводити альтернативні седативні та знеболювальні засоби. Необхідно дочекатися достатнього часу для досягнення терапевтичного ефекту від знеболювального засобу з тривалою дією. Вибір, доза та час введення цих засобів мають бути заздалегідь сплановані та індивідуально підібрані з урахуванням характеру хірургічного втручання та очікуваного рівня післяопераційного догляду. Коли в якості частини схеми переходу до альтернативного знеболення вводяться інші опіоїдні засоби, слід оцінити користь забезпечення адекватного післяопераційного знеболення порівняно з потенційним ризиком респіраторної депресії, спричиненої цими ліками.

Ризик при одночасному застосуванні седативних ліків, таких як бензодіазепіни або інші пов'язані препарати

Одночасне застосування Ультіви та седативних ліків, таких як бензодіазепіни або інші пов'язані препарати, може призвести до седації, респіраторної депресії, коми та смерті. Через ці ризики одночасне призначення цих ліків слід обмежити пацієнтами, яким не підходять альтернативні методи лікування. Якщо було прийнято рішення про одночасне призначення Ультіви з цими ліками, слід застосовувати найменшу ефективну дозу на найкоротший можливий термін.

Пацієнтів необхідно ретельно спостерігати за наявністю ознак і симптомів респіраторної депресії та седації. У цьому контексті рекомендується повідомити пацієнтів та їхніх опікунів про необхідність уважно стежити за цими симптомами (див. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії).

Припинення лікування та синдром відмови

Багаторазове введення через короткі інтервали протягом тривалого періоду може призвести до розвитку синдрому відмови після припинення лікування. Після припинення введення реміфентанілу рідко повідомлялося про симптоми, такі як тахікардія, гіпертензія та збудження, особливо після раптового припинення після тривалого застосування понад 3 дні. У разі їх появи поступове відновлення та зниження швидкості інфузії можуть бути корисними. Не рекомендується застосовувати Ультіву у пацієнтів у відділеннях інтенсивної терапії з механічною вентиляцією для лікування тривалістю понад 3 дні.

М’язова ригідність — профілактика та лікування

При рекомендованих дозах може виникати м’язова ригідність. Як і з іншими опіоїдами, частота м’язової ригідності пов’язана з дозою та швидкістю введення. Тому повільні болюсні ін’єкції слід вводити не менше ніж за 30 секунд.

М’язову ригідність, спричинену реміфентанілом, слід лікувати відповідно до клінічного стану пацієнта за допомогою відповідних підтримуючих заходів. Надмірну м’язову ригідність, що виникає під час індукції анестезії, слід лікувати введенням нейром’язового блокатора та/або додаткових гінотиків. М’язову ригідність, що спостерігається під час застосування реміфентанілу як знеболювального засобу, можна лікувати припиненням або зниженням швидкості введення реміфентанілу. Зникнення м’язової ригідності після припинення інфузії реміфентанілу відбувається протягом декількох хвилин. Альтернативно може бути введений опіоїдний антагоніст, однак це може зняти або послабити знеболювальний ефект реміфентанілу.

Респіраторна депресія — профілактика та лікування

Як і з усіма потужними опіоїдними знеболювальними, глибока аналгезія супроводжується значною респіраторною депресією. Тому реміфентаніл слід застосовувати лише в умовах, де є обладнання для моніторингу та лікування респіраторної депресії. Особливу увагу слід приділяти пацієнтам із порушеннями функції дихання. При розвитку респіраторної депресії слід вжити відповідних заходів, включаючи зниження швидкості інфузії до 50 % або тимчасове припинення інфузії. На відміну від інших аналогів фентанілу, реміфентаніл не викликав повторної респіраторної депресії навіть після тривалого застосування. Проте, оскільки на післяопераційне одужання можуть впливати багато факторів, важливо переконатися, що пацієнт повністю прокинувся та має адекватну спонтанну вентиляцію перед випискою з відділення реанімації.

Кардіоваскулярні ефекти

Ризик розвитку кардіоваскулярних ефектів, таких як гіпотензія та брадикардія, що дуже рідко призводять до асистолії/зупинки серця (див. розділ 4 інструкції та Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії), можна зменшити, зменшивши швидкість інфузії Ультіви або дози одночасно введених анестетиків, або за допомогою внутрішньовенного введення рідин, вазопресорів або антихолінергічних засобів за необхідності.

Ослаблені пацієнти, пацієнти з гіповолемією, гіпотензією та літні люди можуть бути більш чутливими до кардіоваскулярних ефектів реміфентанілу.

Невмисне введення

У мертвому просторі внутрішньовенного катетера і/або канюлі може залишатися достатня кількість Ультіви, щоб викликати респіраторну депресію, апнею та/або м’язову ригідність, якщо катетер промитий внутрішньовідними розчинами або іншими ліками. Цього можна уникнути, вводячи Ультіву через швидкодіючу внутрішньовену магістраль або спеціальну внутрішньовену магістраль, яку слід видалити після припинення введення Ультіви.

Новонароджені/немовлята

Дані щодо застосування у новонароджених/немовлят віком до 1 року обмежені (див. Дозування та спосіб застосування — Новонароджені/немовлята (віком до 1 року) та розділ 5.1 Технічного паспорта).

Толерантність та розлад, пов’язаний з вживанням опіоїдів (зловживання та залежність)

Багаторазове введення опіоїдів може призводити до толерантності, фізичної та психологічної залежності та розладу, пов’язаного з вживанням опіоїдів (РВО). Навмисне зловживання або неправильне використання опіоїдів може призвести до передозування та/або смерті. Ризик розвитку РВО зростає у пацієнтів із особистим або сімейним (у батьків або братів і сестер) анамнезом розладів, пов’язаних з вживанням речовин (включаючи розлад, пов’язаний з вживанням алкоголю), у курців або у пацієнтів із особистим анамнезом інших психічних розладів (наприклад, важкого депресивного розладу, тривожності або розладів особистості).

Ультіва містить натрій

Цей лікарський засіб містить менше 1 ммоль натрію (23 мг) на флакон; це, по суті, «безнатрієвий».

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

Реміфентаніл не метаболізується плазматичною холінестеразою, тому не очікується взаємодія з ліками, які метаболізуються цим ферментом.

Як і з іншими опіоїдними ліками, реміфентаніл, введений у вигляді ручно контролованої інфузії або за допомогою TCI, знижує дози інгаляційних або внутрішньовенних анестетиків, а також бензодіазепінів, необхідних під час анестезії (див. Дозування та спосіб застосування). Якщо дози супутніх депресантів ЦНС не знижуються, у пацієнтів може збільшитися частота побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням цих ліків.

Седативні ліки, такі як бензодіазепіни або інші пов’язані препарати: одночасне застосування опіоїдів із седативними ліками, такими як бензодіазепіни або інші пов’язані препарати, підвищує ризик седації, респіраторної депресії, коми та смерті через сумарний депресивний ефект на ЦНС. Доза та тривалість одночасного застосування Ультіви з цими ліками повинні бути обмежені (див. Попередження та особливі застереження щодо застосування). Одночасне застосування опіоїдів із габапентиноїдами (габапентин, прегабалін) підвищує ризик передозування опіоїдами, респіраторної депресії та смерті.

Одночасне введення реміфентанілу з серотонінергічним ліком, наприклад, інгібіторами зворотного захоплення серотоніну (ІЗЗС), інгібіторами зворотного захоплення серотоніну та норадреналіну (ІЗЗСН) або інгібіторами моноаміноксидази (ІМАО), може підвищити ризик розвитку потенційно смертельної хвороби, відомої як серотонінергічний синдром. Слід бути обережним при одночасному застосуванні ІМАО. Лікування ІМАО незворотної дії слід припинити щонайменше за 2 тижні до застосування реміфентанілу.

Кардіоваскулярні ефекти Ультіви (гіпотензія та брадикардія — див. розділ 4 інструкції та Попередження та особливі застереження щодо застосування) можуть посилюватися у пацієнтів, які отримують одночасне лікування ліками, що пригнічують серцеву діяльність, такими як бета-блокатори та блокатори кальцієвих каналів.

Після застосування Ультіви рекомендується уникати вживання алкоголю.

Фертильність, вагітність та годування груддю

Вагітність

Немає адекватних та добре контрольованих досліджень у вагітних жінок. Ультіву слід застосовувати під час вагітності лише тоді, коли потенційна користь виправдовує потенційний ризик для плода.

Годування груддю

Невідомо, чи виділяється реміфентаніл з грудним молоком. Однак, оскільки аналоги фентанілу виділяються з молоком, а матеріал, пов’язаний з реміфентанілом, виявлявся в молоці щурів після введення реміфентанілу, матерям, які годують грудьми, слід порадити припинити годування грудьми протягом 24 годин після введення реміфентанілу.

Пологи та пологи

Недостатньо даних для рекомендації застосування реміфентанілу під час пологів або кесаревого розтину. Відомо, що реміфентаніл проникає через плацентарний бар’єр, а аналоги фентанілу можуть викликати респіраторну депресію у новонародженого. Якщо все ж реміфентаніл було введено, слід спостерігати за матерью та новонародженим на наявність ознак надмірної седації або респіраторної депресії (див. Попередження та особливі застереження щодо застосування).

Передозування

Як і з усіма потужними опіоїдними знеболювальними, передозування проявляється посиленням фармакологічно очікуваних дій реміфентанілу. Через дуже коротку тривалість дії Ультіви потенціал розвитку шкідливих ефектів при передозуванні обмежений безпосереднім періодом після введення. Реакція на припинення введення препарату швидка — стан нормалізується протягом 10 хвилин.

У разі передозування або підозри на нього слід виконати наступне: припинити введення Ультіви, забезпечити прохідність дихальних шляхів, розпочати підтримку штучної або керованої вентиляції з киснем та підтримувати адекватну серцево-судинну функцію. Якщо респіраторна депресія супроводжується м’язовою ригідністю, може знадобитися нейром’язовий блокатор для полегшення штучної вентиляції. Для лікування гіпотензії можуть застосовуватися внутрішньовенні розчини, вазопресори та інші підтримуючі заходи.

Як специфічний антидот для лікування тяжкої респіраторної депресії та м’язової ригідності може бути введений опіоїдний антагоніст, такий як налоксон, внутрішньовенно. Малоймовірно, що тривалість респіраторної депресії після передозування Ультіви буде довшою, ніж дія опіоїдного антагоніста.

Несумісності

Ультіву слід відновлювати та розчиняти лише тими розчинами для інфузії, які рекомендовані (див. Особливі застереження щодо утилізації та інші маніпуляції).

Ультіву не слід відновлювати, розчиняти або змішувати з ін’єкційним розчином Рінгера лактат або ін’єкційним розчином Рінгера лактату з 5 % глюкозою.

Не слід змішувати Ультіву з пропофолом в одній інфузионній сумці перед введенням.

Не рекомендується вводити Ультіву через ту саму внутрішньовенну магістраль, що й кров/сироватку/плазму, оскільки наявність неспецифічних естераз у кров’яному продукті може призвести до гідролізу реміфентанілу з утворенням його неактивного метаболіту.

Ультіву не слід змішувати з іншими ліками перед введенням.

Термін придатності

Флакони:

Флакони 1 мг: 18 місяців

Флакони 2 мг: 2 роки

Флакони 5 мг: 3 роки

Розчин після відновлення:

Хімічна та фізична стабільність розчину після відновлення підтверджена протягом 24 годин при температурі 25 °C. З мікробіологічної точки зору, препарат слід використовувати одразу. Якщо не використовується одразу, час і умови зберігання розчину після відновлення до використання є відповідальністю особи, яка його готує, і зазвичай не повинні перевищувати 24 години при 2–8 °C, якщо відновлення не проводилося в умовах контрольованої та валідованої асептики.

Розведений розчин:

Усі розведені розчини Ультіви для ін’єкцій та інфузії слід використовувати одразу. Будь-який не використаний розчин розведений слід утилізувати.

Особливі застереження щодо утилізації та інші маніпуляції

Для підготовки внутрішньовенного введення Ультіви доцільно додати 1, 2 або 5 мл розчинника для отримання розчину з концентрацією 1 мг/мл реміфентанілу. Розчин після відновлення є прозорим, безбарвним і практично вільним від частинок. Після відновлення слід візуально перевірити препарат (якщо дозволяє упаковка) на наявність частинок, зміну кольору або пошкодження упаковки. Будь-який розчин із такими дефектами слід утилізувати. Відновлений препарат призначений для одноразового використання. Утилізація не використаного лікувального засобу та всіх матеріалів, що контактували з ним, повинна проводитися відповідно до місцевих нормативів.

Ультіву не слід вводити за допомогою ручно контролованої інфузії без попереднього розведення до концентрацій 20–250 мкг/мл (рекомендоване розведення у дорослих — 50 мкг/мл, у дітей віком 1 рік і старше — 20–25 мкг/мл).

Ультіву не слід вводити за допомогою TCI без попереднього розведення (рекомендоване розведення для введення за допомогою TCI — 20–50 мкг/мл).

Розведення залежить від технічних можливостей пристрою для інфузії та очікуваних потреб пацієнта.

Розведення слід проводити одним із наступних внутрішньовенних розчинів:

Після розведення необхідно візуально перевірити продукт, щоб переконатися, що він прозорий, безбарвний, майже вільний від частинок, а також що упаковка не пошкоджена. Будь-який розчин із такими дефектами слід утилізувати.

Ультіва сумісна з наступними розчинами для внутрішньовенного введення під час введення через внутрішньовенний катетер:

Ультіва показала сумісність з пропофолом при введенні в одному внутрішньовенному катетері.