Клінімікс N12G20 розчин для інфузій

Інструкція: інформація для пацієнта

Вступ

Інструкція: інформація для пацієнта

Клінімікс N12G20 розчин для інфузій

Уважно прочитайте всю цю інструкцію перед початком застосування цього лікарського засобу, оскільки вона містить важливу інформацію для вас.

• Зберігайте цю інструкцію, оскільки вам може знадобитися її повторне прочитання.
• Якщо у вас виникнуть запитання, зверніться до свого лікаря або медсестри.
• Якщо у вас виникнуть побічні ефекти, зверніться до свого лікаря або медсестри, навіть якщо ці ефекти не зазначені в цій інструкції. Див. розділ 4.

Зміст інструкції:

1. Що таке Клінімікс і для чого його застосовують
2. Що ви повинні знати перед початком застосування Клініміксу
3. Як застосовують Клінімікс
4. Можливі побічні ефекти
5. Зберігання Клініміксу
6. Вміст упаковки та додаткова інформація

1. Що таке Клінімікс і для чого його застосовують

Клінімікс N12G20 розчин для інфузій — це розчин для інфузій. Він постачається у пакеті з двома камерами. Одна камера містить розчин амінокислот, а друга — розчин глюкози. Камери розділені непостійним ущільненням. Вміст камер слід змішувати безпосередньо перед введенням, обертаючи верхню частину пакета, щоб відкрити ущільнення.

Клінімікс призначають для харчування дорослих і дітей через трубку, під vuлину, коли звичайне пероральне харчування є непридатним.

Клінімікс можна застосовувати тільки під медичним контролем.

2. Що Вам потрібно знати перед початком введення Клінімікс

Клінімікс не повинен застосовуватися, якщо:

• Ви маєте алергію на діючі речовини або будь-який інший компонент цього лікарського засобу (перераховані в розділі 6),
• у Вашому організмі є проблеми з використанням певних амінокислот,
• у Вас надмір цукру в крові (важка гіперглікемія),
• Ваша кров надмірно кисла (метаболічний ацидоз через надлишок лактату),

У всіх випадках Ваш лікар вирішить, чи слід Вам застосовувати цей лікарський засіб, враховуючи такі фактори, як вік, вага та стан здоров’я, а також результати всіх проведених досліджень.

Попередження та застереження

Проконсультуйтесь із своїм лікарем або медсестрою перед тим, як Вам почнуть вводити Клінімікс.

Якщо з’являться будь-які незвичайні симптоми або ознаки алергічної реакції, такі як підвищення температури, озноб, висип на шкірі або утруднення дихання, пітливість, нудота та головний біль, повідомте про це лікареві або медсестрі: інфузію буде негайно припинено. Лікар буде спостерігати за Вашим станом під час введення цього лікарського засобу та, за необхідності, може змінити дозу або додати інші поживні речовини, такі як ліпіди, вітаміни, електроліти та мікроелементи.

Певні лікарські засоби та захворювання можуть підвищувати ризик розвитку інфекції або сепсису (бактерії в крові). Існує особливий ризик інфекції або сепсису, коли катетер (внутрішньовенний трубочок) встановлюється у Вашу вену. Лікар ретельно спостерігатиме за Вами, щоб виявити будь-які ознаки інфекції. Використання асептичних методів (вільних від мікробів) під час встановлення та догляду за катетером і під час приготування харчової суміші може зменшити ризик інфекції.

Якщо Ви страждаєте від важкого недохарчування, і Вам необхідне харчування через вену, рекомендується починати парентеральне харчування повільно та обережно.

Лікар буде спостерігати за Вашим станом на початку інфузії, особливо якщо у Вас є захворювання печінки, нирок, надниркових залоз, серця або порушення кровообігу. Лікар також повинен знати про серйозні захворювання, що впливають на те, як організм переробляє цукри, жири, білки або солі (метаболічні порушення). Якщо з’являться будь-які незвичайні симптоми, зокрема венозна іритація, інфузію слід припинити.

Для перевірки ефективності та безпеки застосування лікар проводитиме лабораторні та клінічні дослідження під час введення цього лікарського засобу. Якщо Вам вводитимуть цей препарат протягом декількох тижнів, регулярно аналізуватимуть Вашу кров. Зокрема, при непереносимості глюкози, систематично контролюватимуть рівень глюкози в крові та сечі, а у разі цукрового діабету може знадобитися корекція дози інсуліну.

Діти та підлітки

При застосуванні у новонароджених та дітей молодше 2 років розчин (у пакетах та у системах введення) слід захищати від впливу світла до завершення введення. Вплив світла на Клінімікс, особливо після змішування з мікроелементами і/або вітамінами, може призводити до утворення пероксидів та інших продуктів розпаду, що можна зменшити шляхом захисту від світла.

Взаємодія Клініміксу з іншими лікарськими засобами

Повідомте своєму лікареві або медсестрі, якщо Ви приймаєте або нещодавно приймали, або, можливо, зможете приймати інші лікарські засоби.

Вагітність, годування грудьми та фертильність

Якщо Ви вагітні або годуєте грудьми, вважаєте, що можете бути вагітні або плануєте завагітніти, проконсультуйтесь із лікарем перед застосуванням цього лікарського засобу.

3. Як застосовувати Клінімікс

Перш ніж застосовувати препарат, необхідно розірвати тимчасовий зварювальний шов між двома відсіками та перемішати вміст обох відсіків.

Клінімікс може застосовуватися дорослим та дітям.

Якщо застосовується дітям віком молодше 2 років, розчин (у пакетах та системах для введення) необхідно захищати від впливу світла до завершення введення (див. розділ 2).

Це розчин для інфузій, який вводиться через пластикову трубку, під vuжену у вену руки або велику вену на грудях.

Дозування – Дорослі та діти

Лікар визначить необхідну вам дозу та тривалість введення залежно від віку, ваги та зросту, стану здоров’я, добового об’єму рідини, а також потреб у енергії та азоті.

Слідкуйте за інструкціями щодо застосування Клініміксу, які дав лікар. Якщо виникли запитання, проконсультуйтеся з лікарем.

Введення може тривати стільки часу, скільки потрібно, залежно від вашого стану.

Інфузія одного пакета зазвичай триває від 8 до 24 годин.

Якщо вам ввели більше Клініміксу, ніж слід

Якщо введена доза надто велика або інфузія проходить надто швидко, це може призвести до збільшення об’єму циркулюючої крові або підвищення кислотності крові. Глюкоза, що міститься в розчині, може підвищити рівень глюкози в крові та сечі. Введення надмірного об’єму може спричинити нудоту, блювоту, тремтіння та електролітні порушення. У таких випадках інфузію необхідно негайно припинити.

У деяких тяжких випадках лікар може призначити тимчасову діалізну терапію, щоб допомогти ниркам вивести надлишок препарату.

Щоб уникнути таких ситуацій, лікар регулярно контролюватиме ваш стан та проводитиме аналізи крові.

Якщо у вас виникли інші запитання щодо застосування цього препарату, зверніться до лікаря.

4. Можливі побічні ефекти

Як і всі лікарські засоби, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча не всі люди їх відчувають. Якщо ви помітили будь-які зміни у самопочутті під час або після лікування, негайно повідомте про це лікареві або медсестрі.

Дослідження, які проводитиме ваш лікар під час застосування цього препарату, мають зменшити ризик побічних ефектів.

Інфузію негайно припинять, якщо виникнуть будь-які аномальні ознаки або симптоми алергічної реакції, такі як підвищений або знижений артеріальний тиск, поява блакитного або фіолетового забарвлення шкіри, підвищена частота серцевих скорочень, утруднене дихання, блювота, нудота, висип на шкірі, підвищення температури тіла, надмірне потовиділення та озноб.

Спостерігалися й інші побічні ефекти, що виникають частіше чи рідше:

• Анафілаксія (серйозна алергічна реакція, що швидко розвивається і може призвести до смерті).
• Підвищений рівень глюкози, аміаку та сполук, що містять азот, у крові.
• Погіршення функції печінки, аномальні результати аналізу крові на функцію печінки.
• Запалення жовчного міхура, наявність каменів у жовчному міхурі.
• Запалення вен у місці інфузії, венозна іритація, біль, подразнення, печіння, набряк.
• Наявність глюкози в сечі.
• Цукровий діабетичний кома.
• Утворення дрібних частинок, які блокують легеневі судини.

Повідомлення про побічні ефекти:

Якщо ви відчуваєте будь-які побічні ефекти, зверніться до свого лікаря або медсестри, навіть якщо це можливі побічні ефекти, які не зазначені в цій інструкції. Ви також можете повідомити про них безпосередньо через Систему фармаковігілянсу Іспанії для лікарських засобів, що застосовуються у людській медицині: https://www.notificaram.es. Повідомляючи про побічні ефекти, ви можете допомогти забезпечити більше інформації щодо безпеки цього лікарського засобу.

5. Зберігання Клініміксу

Зберігати цей лікарський засіб у недоступному для дітей місці.

При застосуванні у новонароджених та дітей молодше 2 років розчин (у пакетах та системах для введення) необхідно захищати від впливу світла до завершення введення (див. розділ 2).

Не застосовувати цей лікарський засіб після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці та зовнішньому пакуванні (ММ/РРРР). Термін придатності закінчується останнього дня зазначеного місяця.

Не заморожувати.

Зберігати упаковку в зовнішньому пакуванні.

Не викидайте лікарські засоби у каналізацію чи разом з побутовими відходами. У разі виникнення сумнівів зверніться до свого фармацевта, як позбутися упаковок та лікарських засобів, які вам більше не потрібні. Це допоможе вам захистити навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та додаткова інформація

Склад Клініміксу

Діючі речовини кожного мішка відновленого розчину:

Інші компоненти:

• оцтова кислота, хлористоводнева кислота (для регулювання рН розчину),
• вода для ін'єкційних засобів.

Зовнішній вигляд Клініміксу та вміст упаковки

Клінімікс N12G20 розчин для інфузій — це розчин для інфузій, який постачається у пластиковому багатошаровому пакеті з двома камерами. Матеріал внутрішнього шару (шару, що контактує) пакета виготовлений із полімерів (суміші сополімерів поліолефінів) для забезпечення сумісності з компонентами та дозволеними добавками. Інші шари виготовлені з ЕВА (поліетилен-вінілацетату) та сополіефіру.

До реконституції розчини глюкози та амінокислот є прозорими, безкольоровими або трохи жовтуватими. Після реконституції розчин також є прозорим, безкольоровим або трохи жовтуватим.

Щоб уникнути контакту з киснем повітря, пакет упакований у зовнішній пакет, який діє як бар’єр проти кисню, і містить поглинач кисню.

Розміри упаковки

Пакет 1000 мл: картонна коробка з 8 пакетами

1 пакет 1000 мл

Пакет 1500 мл: картонна коробка з 6 пакетами

1 пакет 1500 мл

Пакет 2000 мл: картонна коробка з 4 пакетами

1 пакет 2000 мл

Можливо, доступні тільки деякі розміри упаковки.

Тримач ліцензії на реалізацію

Baxter S.L.

Pouet de Camilo 2,

46394 Ribarroja del Turia (Valencia) Іспанія

Виробник

Baxter SA, Boulevard René Branquart, 80, 7860 Lessines, Бельгія

Цей лікарський засіб зареєстрований у країнах — учасницях Європейського економічного простору під такими назвами:

Clinimix N12G20, розчин для інфузій

Останнє переглянуто цього листовки було у вересні 2021 року

Детальну інформацію про цей лікарський засіб можна знайти на вебсайті Іспанського агентства з лікарських засобів та медичних виробів (AEMPS) http://www.aemps.gob.es/

---

Ця інформація призначена виключно для фахівців у сфері охорони здоров’я:

1. Кількісний склад

Після змішування вмісту двох відсіків склад двокомпонентної суміші для всіх доступних розмірів пакетів забезпечує наступне:

1. Дозування та спосіб застосування.

Перед введенням препарату необхідно розірвати тимчасовий з’єднувальний шов між двома відсіками та перемішати вміст обох відсіків.

Доза та швидкість інфузії

Доза має встановлюватися індивідуально залежно від потреб пацієнта у харчуванні/рідинах, енерговитрат, клінічного стану, маси тіла та здатності організму метаболізувати компоненти Клініміксу, а також з урахуванням додаткової енергії чи білка, які вводяться перорально/ентерально. Крім того, добові потреби в рідинах, азоті та енергії поступово знижуються з віком.

У дорослих потреби становлять від 0,16 г азоту/кг/добу (приблизно 1 г амінокислоти/кг/добу) до 0,32 г азоту/кг/добу (приблизно 2 г амінокислоти/кг/добу).

У немовлят потреби становлять від 0,16 г азоту/кг/добу (приблизно 1 г амінокислоти/кг/добу) до 0,40 г азоту/кг/добу (приблизно 2,5 г амінокислоти/кг/добу).

У дорослих та пацієнтів віком від 12 до 18 років потреби в калоріях становлять від 25 ккал/кг/добу до 40 ккал/кг/добу, залежно від стану харчування пацієнта та рівня катаболізму. Пацієнти молодші 12 років можуть мати більші потреби.

Можуть виникати клінічні ситуації, коли пацієнтам потрібна кількість поживних речовин, що відрізняється від складу Клініміксу. У такому разі будь-яке регулювання об’єму (дози) має враховувати вплив, який це матиме на дозування всіх інших поживних компонентів Клініміксу. Швидкість та об’єм інфузії має встановлювати лікар, який має досвід у внутрішньовенній терапії рідинами у дітей.

Цей лікарський засіб не містить амінокислоти цистеїн та таурин, які вважаються умовно незамінними для новонароджених та немовлят.

Цей лікарський засіб не рекомендовано для новонароджених передчасно народжених, доношених та дітей молодше 2 років.

Швидкість введення має коригуватися залежно від дози, характеристик розчину, загального об’єму введення за 24 години та тривалості інфузії.

Час інфузії має бути більшим за 8 годин. Зазвичай швидкість введення поступово збільшують протягом першої години, не перевищуючи 2,5 мл на кілограм маси тіла на годину, а максимальна доза становить 40 мл на кілограм маси тіла на добу.

Спосіб застосування

При застосуванні у новонароджених та дітей молодше 2 років розчин (у пакетах та системах введення) необхідно захищати від впливу світла до завершення введення.

Шлях введення

Препарат вводиться внутрішньовенно периферично або центрально залежно від кінцевої осмолярності суміші. Загалом прийнятний ліміт для периферичної інфузії становить приблизно 800 мОсм/л, але значно варіюється залежно від віку, загального стану пацієнта та характеристик периферичних вен.

1. Попередження та особливі застереження щодо застосування

ПОПЕРЕДЖЕННЯ

При застосуванні препаратів Клінімікс повідомлялися про реакції гіперчутливості/на інфузію, включаючи гіпотензію, гіпертензію, периферичну ціанозу, тахікардію, задишку, блювоту, нудоту, кропив’янку, висипання на шкірі, свербіж, еритему, гіпергідроз, лихоманку та озноб.

При застосуванні інших препаратів парентерального харчування повідомлялося про анафілаксію.

При початку будь-якої внутрішньовенної інфузії необхідний спеціальний клінічний моніторинг. У разі появи будь-яких аномальних симптомів або ознак, наприклад, реакції гіперчутливості або реакції на інфузію, інфузію необхідно негайно припинити.

Розчини, що містять глюкозу, слід застосовувати з обережністю, особливо у пацієнтів із відомою алергією на кукурудзу або продукти, що містять кукурудзу.

Повідомлялося про утворення судинних легеневих преципітатів у пацієнтів, які отримують парентеральне харчування.

У деяких випадках спостерігалися летальні наслідки. Надмірне додавання кальцію та фосфату підвищує ризик утворення преципітатів кальцію фосфату. Преципітати повідомлялися навіть за відсутності солі фосфату в розчині. Також повідомлялося про утворення преципітатів у фільтрі на лінії введення та підозрюється утворення преципітатів in vivo.

У разі появи ознак ураження легень інфузію необхідно припинити та розпочати медичне обстеження.

Крім огляду розчину, необхідно періодично перевіряти систему інфузії та катетер на наявність преципітатів.

Використання внутрішньовенних катетерів для введення парентеральних сумішей, неналежне догляд за катетерами або застосування забруднених розчинів можуть призвести до інфекції та сепсису.

Імунодепресія та інші фактори, такі як гіперглікемія, недостатнє харчування та/або наявне захворювання, можуть сприяти розвитку інфекційних ускладнень.

Симптоматична догляд та лабораторний контроль за лихоманкою/ознобом, лейкоцитозом, технічними ускладненнями, пов’язаними з пристроєм доступу, та гіперглікемією можуть допомогти виявити ранні інфекції.

Ризик розвитку септичних ускладнень можна зменшити, дотримуючись асептичної техніки при встановленні катетера, його догляді та підготовці харчової суміші.

Повторне харчування пацієнтів із тяжким недостатнім харчуванням може призвести до синдрому рефідінгу, який характеризується зміною внутрішньоклітинного калію, фосфору та магнію, оскільки організм пацієнта переходить у стан анаболізму. Також можуть виникнути дефіцит тіаміну та затримка рідини. Суворий контроль та поступове введення поживних речовин, уникання надмірного харчування, допомагають запобігти цим ускладненням.

Гіпертонічні розчини можуть викликати ураження вени, якщо їх вводити через периферичну вену. Вибір між периферичною та центральною веною залежить від кінцевої осмолярності суміші.

Загальноприйнятим лімітом для периферичної інфузії є приблизно 800 мОсм/л, але він значно варіює залежно від віку, загального стану пацієнта та характеристик периферичних вен.

Не з’єднувати послідовно пакети з пластику, щоб уникнути газової емболії, яка може виникнути через можливу наявність залишкового повітря в первинному пакеті.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ

Перед початком інфузії необхідно виправити тяжкі порушення водно-електролітного балансу, тяжкі стани перевантаження рідиною та тяжкі метаболічні порушення.

Можуть виникнути метаболічні ускладнення, якщо надходження поживних речовин не відповідає потребам пацієнта або метаболічна здатність організму до будь-якого поживного компонента не оцінюється точно. Можуть виникнути небажані метаболічні ефекти при неправильному або надмірному введенні поживних речовин або при складанні суміші, що не відповідає конкретним потребам пацієнта.

Для правильного контролю під час застосування необхідні регулярні клінічні оцінки та лабораторні дослідження. Вони включають визначення іонограми та функціональних проб нирок і печінки.

Необхідно ретельно визначати та контролювати електролітні потреби пацієнтів, які отримують ці розчини, особливо у випадку розчинів без електролітів.

Нетолерантність до глюкози є поширеним метаболічним ускладненням у важко хворих пацієнтів. Інфузія цього розчину може призвести до гіперглікемії, глюкозурії та гіперосмолярного синдрому. Рівень глюкози в крові та сечі необхідно контролювати регулярно, а у разі потреби — коригувати дозу інсуліну у діабетиків.

Застосовувати з обережністю у пацієнтів із нирковою недостатністю, особливо при наявності гіперкаліємії, через ризик розвитку або погіршення метаболічного ацидозу та гіперазотемії, якщо не проводиться екстра-ренальне виведення відходів. Стан рідинного та електролітного балансу у цих пацієнтів необхідно ретельно контролювати. У разі тяжкої ниркової недостатності слід вибирати розчини амінокислот, спеціально сформульовані для таких випадків.

Необхідно дотримуватися обережності при введенні Клініміксу пацієнтам із наднирковою недостатністю.

Необхідно уникати перевантаження кровообігу, особливо у пацієнтів із набряком легень, серцевою недостатністю та/або серцевою відмовою. Стан рідинного балансу слід ретельно контролювати.

Крім звичайних тестів функції печінки, у пацієнтів із наявними захворюваннями печінки або печінковою недостатністю слід контролювати можливі симптоми гіперамонемії.

Відомо, що у деяких пацієнтів із парентеральним харчуванням можуть виникати гепатобіліарні порушення, включаючи холестаз, гепатичний стеатоз, фіброз та цироз, що можуть призвести до печінкової недостатності, а також холецистит та жовчнокам’яну хворобу. Вважається, що етіологія цих порушень багатофакторна та може відрізнятися між пацієнтами. Пацієнтів, у яких виникли аномальні лабораторні показники або інші ознаки гепатобіліарних порушень, необхідно швидко обстежити клінічним експертом з хвороб печінки з метою виявлення можливих причинних та сприяючих факторів, а також можливих терапевтичних та профілактичних заходів.

У пацієнтів, які отримують розчини амінокислот, може підвищуватися рівень аміаку в крові та виникати гіперамонемія. У деяких пацієнтів це може вказувати на наявність вродженого порушення метаболізму амінокислот (див. розділ 4.3 Інструкції з застосування) або печінкової недостатності.

У новонароджених та немовлят необхідно регулярно вимірювати рівень аміаку в крові для виявлення гіперамонемії, що може вказувати на наявність вродженого порушення метаболізму амінокислот.

Залежно від ступеня та етіології, гіперамонемія може вимагати негайного втручання.

Занадто швидка інфузія амінокислот може спричинити нудоту, блювоту та озноб. У таких випадках інфузію необхідно негайно припинити.

Зазвичай, доза для літніх пацієнтів має бути обережною, враховуючи більш високу частоту печінкової, ниркової або серцевої недостатності, супутніх захворювань або застосування інших ліків.

Педіатрична популяція

• Досліджень у педіатричній популяції не проводилося.
• Див. вище щодо контролю гіперамонемії у педіатричних пацієнтів.

Вплив світла на розчини для парентерального харчування, особливо після їхнього змішування з мікроелементами або вітамінами, може мати небажані наслідки для клінічного стану новонароджених через утворення пероксидів та інших продуктів розпаду. При застосуванні у новонароджених та дітей молодше 2 років препарат Клінімікс необхідно захищати від впливу світла до завершення введення.

1. Практична інформація щодо підготовки та обробки

Застереження: Застосовувати препарат тільки після розриву з’єднувального шва та змішування вмісту двох відсіків.

Використовуйте розчин тільки у тому випадку, якщо він прозорий, безбарвний або трохи жовтуватий, і якщо упаковка не пошкоджена.

Клінімікс повинен бути кімнатної температури перед застосуванням.

Активацію Клініміксу можна проводити як у зовнішньому пакеті, так і після його видалення.

Для одноразового використання.

Не зберігайте відкриті упаковки та утилізуйте все обладнання після використання.

Не під’єднуйте повторно частково використану пляшку.

Не під’єднувати по черзі (не з’єднувати послідовно).

При застосуванні у новонароджених та дітей молодше 2 років необхідно захищати від впливу світла до завершення введення. Вплив навколишнього світла на Клінімікс, особливо після змішування з мікроелементами або вітамінами, призводить до утворення пероксидів та інших продуктів розпаду, чого можна уникнути, захищаючи препарат від впливу світла.

Додаткове живлення

Пацієнтам, які отримують парентеральне харчування протягом тривалого періоду часу, слід забезпечити постачання ліпідів, вітамінів та мікроелементів.

Якщо необхідно додавати добавки, слід перевірити їх сумісність та контролювати стабільність сумішей.

Додавання компонентів може бути здійснене після відкриття неперманентних ущільнень для всіх добавок (після змішування двох розчинів). Клінімікс може доповнюватися:

• Ліпідними емульсіями (наприклад, ClinOleic) у дозі 50–250 мл на літр Клініміксу

• Електроліти: на літр Клініміксу

• Олігоелементи: на літр Клініміксу

• Вітаміни: на літр Клініміксу

Дані стабільності щодо доповнення Клінімікс N12G20 розчином для інфузій іншими комерційними ліпідними емульсіями та іншими добавками чи нутрієнтами доступні за запитом.

Якщо спостерігається утворення легкого вершкового шару, ретельно перемішайте суміш за допомогою легкого струшування, щоб отримати однорідну емульсію перед інфузією.

Додавання повинно проводитися в асептичних умовах.

Додавання можна здійснювати шприцом або за допомогою системи переливання.

• Додавання шприцом або системою переливання з голкою.

• Підготуйте місце ін’єкції (єдиний трубний відділ, див. малюнок 1).

• Проколіть трубку та введіть препарат.

• Ретельно перемішайте розчин і добавки.

Несумісності

Добавки можуть бути несумісними; для отримання додаткової інформації звертайтеся до виробника.

Якщо необхідно додавати добавки, слід перевірити їх сумісність і контролювати стабільність сумішей.

Розчин не слід вводити одночасно, до чи після переливання крові через одну й ту саму систему через можливість псевдоаглютинації.

Як і в разі будь-якої суміші парентерального харчування, слід враховувати співвідношення кальцію та фосфату. Додавання надлишку кальцію та фосфату, особливо у вигляді мінеральних солей, може призвести до утворення осаду фосфату кальцію.

1. Термін придатності

2 роки, якщо зберігати в зовнішньому пакеті.

Рекомендується використовувати продукт одразу після відкриття тимчасового герметичного ущільнення між двома камерами. Проте, після відновлення (тобто після відкриття внутрішнього тимчасового ущільнення) було встановлено, що відновлений розчин стабільний протягом максимум 7 днів при температурі від 2 °C до 8 °C, а потім — максимум 48 годин при температурі, що не перевищує 25 °C.

З мікробіологічної точки зору, суміші слід використовувати одразу після додавання добавок. Якщо вони не використовуються одразу, час зберігання під час використання та умови перед застосуванням є відповідальністю користувача і не повинні перевищувати 24 години при температурі 2–8 °C, якщо тільки добавки не були внесені в умовах контролюваної та валідованої асептики. Якщо в окремих випадках потрібні довші терміни зберігання, можна звернутися до компанії, оскільки вона має дані фізичної та хімічної стабільності під час використання: 7 днів при 2–8 °C та наступні 48 годин при температурі нижче 25 °C для продуктів, зазначених у попередньому розділі.