Калій Ґріфолс 0,04 мЕкв/мл у глюкозі 3,3% та хлориді натрію 0,3% розчин для інфузій

Анотація: інформація для пацієнта

Вступ

Анотація: інформація для пацієнта

Калій Ґріфолс 0,04 мЕкв/мл у глюкозі 3,3% та хлориді натрію 0,3% розчин для інфузій

Калію хлорид, глюкоза, натрію хлорид

Уважно прочитайте всю анотацію, перш ніж розпочати застосування цього лікарського засобу, оскільки вона містить важливу для вас інформацію.

• Зберігайте цю анотацію, оскільки вам може знадобитися її повторно прочитати.
• Якщо у вас виникнуть запитання, зверніться до лікаря або медсестри.
• Якщо ви відчуваєте побічні ефекти, зверніться до лікаря або медсестри, навіть якщо ці побічні ефекти не зазначені в цій анотації. Див. розділ 4.

Зміст анотації

1. Що таке Калій Ґріфолс 0,04 мЕкв/мл у глюкозі 3,3% та хлориді натрію 0,3% розчин для інфузій і для чого його застосовують
2. Що вам потрібно знати, перш ніж розпочати застосування Калій Ґріфолс 0,04 мЕкв/мл у глюкозі 3,3% та хлориді натрію 0,3% розчин для інфузій
3. Як застосовувати Калій Ґріфолс 0,04 мЕкв/мл у глюкозі 3,3% та хлориді натрію 0,3% розчин для інфузій
4. Можливі побічні ефекти
   1. Зберігання Калій Ґріфолс 0,04 мЕкв/мл у глюкозі 3,3% та хлориді натрію 0,3% розчин для інфузій
   2. Вміст упаковки та додаткова інформація

1. Що таке Калій Ґріфолс 0,04 мЕкв/мл у глюкозі 3,3% та хлориді натрію 0,3% розчин для інфузій і для чого застосовується

Цей лікарський засіб містить такі діючі речовини: калію хлорид, глюкозу (у вигляді моногідрату) та натрію хлорид. Цей лікарський засіб є розчином для інфузій, який вводиться внутрішньовенно за допомогою тонкого катетера.

Цей лікарський засіб належить до групи лікарських засобів, що називаються внутрішньовенні розчини, які впливають на електролітний баланс — електроліти з вуглеводами (використовуються для підтримання рідинного балансу організму).

Цей лікарський засіб призначений для профілактики або лікування дефіциту калію (електроліту) в організмі, коли необхідне введення води, електролітів та вуглеводів, оскільки дієта або пероральний прийом ліків є недостатніми.

2. Що Вам потрібно знати перед початком застосування Калій Ґріфолс 0,04 мЕкв/мл у глюкозі 3,3% та хлориді натрію 0,3% розчин для інфузій

Не застосовуйте Калій Ґріфолс 0,04 мЕкв/мл у глюкозі 3,3% та хлориді натрію 0,3% розчин для інфузій

• якщо Ви алергічні до хлориду калію, глюкози або хлориду натрію чи до будь-якого з інших компонентів цього лікарського засобу (зазначених у розділі 6)

• якщо рівні калію у Вашій крові підвищені (гіперкаліємія)

• якщо Ви маєте тяжке захворювання нирок із олігурією (знижена видільна функція сечі), анурією (відсутність утворення сечі) або азотемією (наявність надлишку азотних відходів у крові через ниркову недостатність)

• якщо рівні хлориду у Вашій крові підвищені (гіперхлоремія)

• якщо рівні натрію у Вашій крові підвищені (гіпернатріємія)

• якщо Ви маєте стани гіпергідратації (надлишок води в організмі)

• якщо Ви маєте стани гіперглікемії (високі рівні глюкози в крові), наприклад, при гіперосмолярному комі, декомпенсованому цукровому діабеті чи інших формах непереносимості глюкози, зокрема, в умовах метаболічного стресу

  • якщо Ви маєте тубулярний ацидоз нирок (порушення функції нирок)
  • якщо Ви перенесли гострий ішемічний інсульт (раптову втрату функції мозку через блокування кровотоку)
  • протягом перших 24 годин після черепно-мозкової травми.

Попередження та застереження

Проконсультуйтесь із лікарем або медсестрою перед початком застосування Калій Ґріфолс 0,04 мЕкв/мл у глюкозі 3,3% та хлориді натрію 0,3% розчин для інфузій.

• Введення калію має проводитися виключно під суворим медичним контролем. Під час застосування цього лікарського засобу Ваш лікар буде контролювати роботу Вашого серця за допомогою електрокардіограми та регулярно проводитиме аналізи крові для визначення рівнів калію в крові з метою раннього виявлення ознак надлишку калію (гіперкаліємії), зокрема:

• якщо Ви маєте захворювання серця чи нирок або інші стани, які сприяють розвитку гіперкаліємії

• якщо Ви приймаєте інші ліки, що можуть підвищувати рівень калію в крові (див. наступний підрозділ).

• Ваш лікар повинен дотримуватися особливої обережності, якщо Ви отримуєте дигіталіси, особливо при припиненні введення калію, оскільки раптове зниження рівнів калію може спричинити токсичність дигіталісів. У таких випадках лікування калієм не повинно припинятися різко.

• Розчин калію слід вводити лише за наявності адекватного сечовиділення. Якщо ця умова не виконується, Вам може бути введено розчин, що не містить калію.

• Ваш лікар буде регулярно проводити клінічні та лабораторні дослідження для контролю змін у водно-електролітному балансі, кислотно-лужному стані, рівнях електролітів та глюкози в крові.

• Цей лікарський засіб може стати фізіологічно гіпотонічним у організмі через швидку метаболізацію глюкози (див. розділ 3).

• В залежності від об’єму та швидкості інфузії, початкового стану Вашого здоров’я та здатності організму метаболізувати глюкозу, внутрішньовенне введення таких розчинів може спричинити електролітні порушення, зокрема гіпонатріємію (низький рівень натрію в крові).

Гіпонатріємія:

Якщо Ви маєте неосмотичне виділення вазопресину (антидіуретичного гормону) (наприклад, у станах критичної важкості, при болю, післяопераційному стресі, інфекціях, опіках, захворюваннях центральної нервової системи), маєте захворювання серця, печінки чи нирок, або приймаєте агоністи вазопресину (див. наступний підрозділ), Ви перебуваєте підвищеному ризику розвитку гострої гіпонатріємії після введення гіпотонічних розчинів.

Гостра гіпонатріємія може спричинити гостру гіпонатріємічну енцефалопатію (набряк мозку), що характеризується головним болем, нудотою, судомами, летаргією та блювотою. Пацієнти з набряком мозку мають особливо високий ризик тяжкого, незворотного та потенційно смертельного ураження мозку.

Діти, жінки репродуктивного віку та пацієнти зі зниженою розтяжністю мозку (наприклад, при менінгіті, внутрішньомозковому крововиливі, ушкодженні мозку) мають особливо високий ризик розвитку тяжкого, потенційно смертельного набряку мозку, спричиненого гострою гіпонатріємією.

• Якщо Ви перебуваєте в екстреній ситуації і рівень калію в крові дуже низький або Ви приймаєте дигіталіси, не рекомендується введення розчинів глюкози, оскільки наявність глюкози може перешкодити швидкому підвищенню рівнів калію.

• Якщо Ви маєте епізоди внутрішньочерепної гіпертензії, Ваш лікар буде уважно контролювати рівень глюкози в крові.

• Оскільки цей лікарський засіб містить глюкозу, його слід вводити з обережністю, якщо Ви маєте дефіцит вітаміну В1 або цукровий діабет. Ваш лікар може призначити Вам цей засіб, якщо раніше було розпочато адекватну терапію.

• Оскільки цей лікарський засіб містить натрій, його слід вводити з обережністю, якщо Ви маєте гіпертензію, серцеву недостатність, легеневий чи периферичний набряк, ниркову недостатність, прееклампсію (розвиток гіпертензії під час вагітності) чи інші стани, пов’язані з затримкою натрію, а також якщо Ви приймаєте кортикостероїди чи кортикотропін (див. наступний підрозділ).

• Цей лікарський засіб слід вводити з особливою обережністю, якщо Ви похилого віку, оскільки Ви можете приймати інші ліки (див. наступний підрозділ) або мати порушену функцію нирок чи серця, або інші захворювання, що можуть впливати на рівень калію в крові.

• Якщо інфузія триває довго, може виникнути екстравазація (вихід розчину з вени в навколишні тканини) або тромбофлебіт (запалення вени, пов’язане з утворенням згустків).

Інші лікарські засоби та Калій Ґріфолс 0,04 мЕкв/мл у глюкозі 3,3% та хлориді натрію 0,3% розчин для інфузій

Дуже важливо повідомити лікареві, якщо Ви приймаєте чи нещодавно приймали будь-які з наступних ліків:

? Ліки, які можуть зробити рівень калію в крові надто високим через додавання ефектів, особливо якщо нирки працюють неналежно:

• діуретики, що зберігають калій (амілорид, тріамтерен, спіронолактон, еплеренон)
• інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) (наприклад, каптоприл, еналаприл, лізиноприл)
• антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ (кандесартан, телмісартан, епросартан, ірбесартан, лозартан, валсартан)
• ліки, що містять калій, наприклад, калієві солі пеніциліну
• нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ) (диклофенак, індометацин, піроксикам, кислота міфенамінова, целекоксиб)
• гепарин
• пентамідин, тріметроприм
• циклоспорин, такролімус
• β-адреноблокатори (пропранолол, надолол, атенолол)
• сукцинохолін (суксаметоній)

? Ліки, які можуть знижувати рівень калію в крові, тому може знадобитися вища доза калію:

• кортикостероїди
• діуретики (петльові, тіазидні та подібні до них, осмотичні діуретики, інгібітори карбонічної ангідрази)
• високі дози пеніцилінів
• аміноглікозиди
• цисплатин
• фоскарнет
• амфотерцин В
• теофілін
• інсулін
• фолієва кислота та вітамін В12
• агоністи β2-адренорецепторів

? Дигіталісові глікозиди (дигоксин та метилдигоксин) (високі рівні калію можуть знижувати їх ефект, а раптове зниження рівнів калію може спричинити інтоксикацію дигіталісами)

? Протиаритмічні засоби (наприклад, хінідин, гідрохінідин, прокаїнамід) (високі рівні калію підвищують їх дію, а низькі рівні калію знижують ефективність)

? Карбонат літію (натрій може прискорювати ниркову екскрецію літію, що призводить до зниження його терапевтичної дії)

? Кортикостероїди з мінералокортикоїдною активністю (наприклад, флудрокортизон) або АКТГ (кортикотропін) (ці ліки сприяють затримці води та натрію)

? Кортикостероїди з глюкокортикоїдною активністю (наприклад, гідрокортизон) (ці ліки можуть спричинити надто високий рівень глюкози в крові)

? Інсулін та пероральні цукрознижувальні засоби (бігуаніди, сульфонілсечовини) (наявність глюкози може знижувати їх ефект).

• Ліки, що підвищують дію антидіуретичного гормону (наприклад, хлорпропамід, клофібрат, карбамазепін, вінкристин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну, 3,4-метилендіокси-N-метамфетамін, іфосфамід, нейролептики, наркотики, НПЗЗ (нестероїдні протизапальні засоби), циклофосфамід, десмопресин, окситоцин, вазопресин, терліпресин). Ці ліки зменшують виділення води з сечею та підвищують ризик госпітальної гіпонатріємії після отримання недостатньо збалансованого лікування розчинами для внутрішньовенної інфузії (див. попередній підрозділ та розділи 3 і 4)
• Діуретики загалом та протисудомні засоби, такі як окскарбазепін, які можуть підвищувати ризик гіпонатріємії.

Повідомте свого лікаря, якщо Ви використовуєте, нещодавно використовували або могли б використовувати будь-які інші ліки.

Вагітність та годування грудьми

Якщо Ви вагітні або годуєте грудьми, вважаєте, що можете бути вагітні, або плануєте завагітніти, проконсультуйтесь із лікарем перед застосуванням цього лікарського засобу.

Безпека застосування цього засобу під час вагітності та годування грудьми не встановлена. Тому його слід застосовувати лише тоді, коли корисний ефект чітко переважує можливі ризики для плоду чи немовляти.

Введення матері великих об’ємів розчинів, що містять глюкозу, під час пологів, особливо при ускладнених пологах, може спричинити гіперглікемію, гіперінсулінемію (високий рівень інсуліну в крові) та ацидоз у плоду, що може бути шкідливим для новонародженого.

Цей лікарський засіб слід вводити з особливою обережністю вагітним жінкам під час пологів, особливо якщо він застосовується разом з окситоцином, через ризик гіпонатріємії (див. попередні підрозділи та розділ 4).

Оскільки цей лікарський засіб містить хлорид натрію, слід дотримуватися особливої обережності при прееклампсії під час вагітності.

Якщо Ви вагітні або годуєте грудьми, Ваш лікар повинен постійно контролювати Ваше серце та рівень калію в крові, оскільки при їх порушенні можуть виникнути тяжкі серцеві порушення як для матері, так і для плоду чи новонародженого.

Керування транспортними засобами та робота з механізмами

Не має значення.

3. Як застосовувати Калій Ґріфолс 0,04 мЕкв/мл у глюкозі 3,3% та хлориді натрію 0,3% розчин для інфузій

Цей лікарський засіб буде вводити лікар або медсестра в лікарні внутрішньовенно крапельно (повільна внутрішньовенна інфузія).

Дозу, яку ви повинні отримувати, визначить лікар, враховуючи тяжкість гіпокаліємії, ваш вік, вагу та стан здоров’я (особливо якщо у вас є захворювання серця або нирок), а також тривалість необхідного лікування.

Можливо, вам буде потрібно спостереження за водним балансом, рівнем глюкози в сироватці, натрію в сироватці та інших електролітів до та під час введення препарату, особливо якщо у вас підвищена неосмотична секреція вазопресину (синдром неадекватної секреції антидіуретичної гормону, СНСАДГ) або якщо ви одночасно отримуєте ліки-агоністи вазопресину, через ризик гіпонатріємії. Спостереження за рівнем натрію в сироватці особливо важливе при введенні фізіологічно гіпотонічних розчинів. Цей препарат може стати гіпотонічним після введення через швидку метаболізацію глюкози в організмі (див. розділи 2 та 4).

Максимальна рекомендована доза калію становить 2–3 мЕкв/кг/добу. У дорослих доза калію не повинна перевищувати 200 мЕкв на добу. Рекомендована доза для підтримки потреб становить 40–80 мЕкв на добу.

Кількість рідини, яку ви повинні отримувати, визначить лікар. Проте загалом вам не слід вводити більше ніж 40 мл/кг/добу (максимум 3000 мл на добу).

Кількість глюкози, введеної разом із розчином, не повинна перевищувати 4–5 мг/кг/хв.

Якщо ваші нирки працюють неналежним чином, вам слід призначити меншу дозу.

Зазвичай швидкість інфузії ніколи не повинна перевищувати 20 мЕкв калію на годину при введенні через периферичну вену.

Після можливості внутрішньовенне введення цього препарату слід замінити пероральним прийомом калієвих добавок або споживанням продуктів, що містять багато калію.

Застосування у дітей

У дітей доза калію не повинна перевищувати 3 мЕкв/кг/добу, а добові потреби для підтримки становлять 2–2,5 мЕкв/кг.

Рекомендована добова кількість рідини для цих пацієнтів така:

• при вазі менше 10 кг: 100 мл/кг
• при вазі від 10 до 20 кг: 1000 мл + 50 мл/кг на кожен кілограм ваги понад 10 кг
• при вазі понад 20 кг: 1500 мл + 20 мл/кг на кожен кілограм ваги понад 20 кг

Якщо ви отримали більше Калій Ґріфолс 0,04 мЕкв/мл у глюкозі 3,3% та хлориді натрію 0,3% розчин для інфузій, ніж слід

Надмірне введення розчинів калію може призвести до гіперкаліємії, що може бути потенційно смертельним, особливо якщо ваші нирки працюють неналежним чином. У разі передозування можуть також виникнути порушення водно-електролітного балансу, набряки та порушення кровообігу та серця (див. симптоми в розділі 4. Можливі побічні ефекти).

У разі гіперкаліємії лікар повинен припинити введення препарату та вжити найбільш доцільних заходів для зниження рівня калію в крові.

У разі передозування або випадкового прийому зверніться до Служби токсикологічної інформації. Телефон: 915 620 420.

Якщо у вас виникли інші запитання щодо застосування цього лікарського засобу, запитайте свого лікаря або медсестру.

4. Можливі побічні ефекти

Як і всі лікарські засоби, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча вони не виникають у всіх людей.

Після введення цього лікарського засобу може розвинутися гіпергідратація (затримка рідини), гіперглікемія, гіперхлоремічний ацидоз (підвищений вміст хлоридів у крові) та гіперкаліємія, особливо якщо розчин вводиться надто швидко або в надлишку, або якщо ваші нирки працюють неадекватно. Симптоми гіперкаліємії впливають переважно на нерви, м’язи та серце, і включають свербіж або оніміння кінцівок, м’язову слабкість, параліч із в’якими м’язами, дихальну параліч, кишковий параліч, розгубленість, втрата рефлексів, апатію, холодну шкіру, блідість (сіруватий відтінок шкіри), слабкість і важкість у ногах, гіпотензію (низький кров’яний тиск), зміни на електрокардіограмі, порушення серцевого ритму, серцеву блокаду та зупинку серця. Дуже важливо, щоб ваш лікар контролював стан вашого серця з метою оцінки тяжкості можливої гіперкаліємії.

Пацієнти з неосмотичним вивільненням вазопресину, пацієнти з захворюваннями серця, печінки та нирок, а також пацієнти, яким проводиться лікування агоністами вазопресину, мають особливо високий ризик розвитку гострої гіпонатріємії після введення гіпотонічних розчинів. Госпітальна гіпонатріємія може призвести до незворотного ураження мозку та смерті через розвиток набряку мозку (див. розділи 2 і 3).

Також можуть виникати побічні ефекти, пов’язані з внутрішньовенним введенням. До них належать лихоманка, інфекція в місці ін’єкції, місцевий біль, венозна іритація, венозна тромбоз (утворення згустку), запалення, ущільнення або звуження вени, екстравазація та некроз (відмирання тканини).

Наступні побічні ефекти можуть виникати у деяких людей:

• Підвищений рівень калію і/або глюкози в крові, затримка рідини, гіперхлоремічний ацидоз
• Розгубленість, апатія
• М’язова слабкість, свербіж або оніміння кінцівок, втрата довільного руху м’язів (параліч), втрата рефлексів, відчуття слабкості та важкості
• Серйозна або повна слабкість дихальних м’язів
• Кишкову непрохідність через відсутність руху кишкових м’язів
• Порушення серцевого ритму, серцеву блокаду, зупинку серця
• Низький рівень натрію в крові (набута під час госпіталізації)
• Набряк мозку
• Інфекція в місці ін’єкції
• Лиходавка
• Запалення, ущільнення або звуження вени, в яку вводиться препарат, тромбоз вени, холодна шкіра, блідість (сіруватий відтінок шкіри), гіпотензія
• Біль, іритація, екстравазація та некроз у місці ін’єкції
• Зміни на електрокардіограмі.

Повідомлення про побічні ефекти

Якщо у вас виникнуть будь-які побічні ефекти, зверніться до свого лікаря або медсестри, навіть якщо це можливі побічні ефекти, які не зазначені в цій інструкції. Ви також можете повідомити про них безпосередньо через Систему фармаконагляду за лікарськими засобами для людського застосування в Іспанії: www.notificaRAM.es. Повідомляючи про побічні ефекти, ви допомагаєте забезпечити більше інформації щодо безпеки цього лікарського засобу.

5. Зберігання Калію Ґріфолс 0,04 мЕкв/мл у глюкозі 3,3% та хлориді натрію 0,3% розчин для інфузій

Зберігати цей лікарський засіб у недоступному для дітей місці, поза зоною їхнього погляду.

Не застосовувати цей лікарський засіб після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці. Термін придатності закінчується останнього дня зазначеного місяця.

Цей лікарський засіб не потребує спеціальних умов зберігання.

Після відкриття упаковки розчин слід використати негайно.

Цей лікарський засіб призначений для одноразового застосування. Залишки не використаного розчину слід утилізувати.

Не застосовуйте цей лікарський засіб, якщо ви помітили, що розчин не є прозорим, містить частинки або упаковка пошкоджена.

6. Вміст упаковки та додаткова інформація

Склад Калію Ґріфолс 0,04 мЕкв/мл у глюкозі 3,3% та хлориді натрію 0,3% розчин для інфузій

• Діючими речовинами є калію хлорид, глюкоза та натрію хлорид. У кожних 100 мл цього лікарського засобу міститься 0,298 г калію хлориду, 3,3 г глюкози (у вигляді моногідрату) та 0,3 г натрію хлориду.
• Інші компоненти (допоміжні речовини) — хлоридна кислота (для коригування рН) та вода для ін'єкційних засобів.

Зовнішній вигляд продукту та вміст упаковки

Калій Ґріфолс 0,04 мЕкв/мл у глюкозі 3,3% та хлориді натрію 0,3% розчин для інфузій — це розчин для інфузій. Це прозора безбарвна водна розчинна рідина.

Цей лікарський засіб доступний у гнучких пакетах із поліпропілену (Fleboflex) (у коробках, що містять 20 пакетів по 500 мл або 10 пакетів по 1000 мл).

Тримач ліцензії на розміщення в обіг

LABORATORIOS GRIFOLS, S.A.

Can Guasch, 2

08150 Parets del Vallès, Barcelona (ІСПАНІЯ)

Відповідальний за виробництво

LABORATORIOS GRIFOLS, S.A.

Polígono Los Llanos. C/Marte 4

30565 Las Torres de Cotillas, Murcia (ІСПАНІЯ)

Цей лікарський засіб зареєстрований у країнах — учасницях Європейського економічного простору під такими назвами:

Дата останнього перегляду цього вкладки: Липень 2018

Інші джерела інформації

Детальна інформація про цей лікарський засіб доступна на вебсайті Іспанського агентства з лікарських засобів та санітарних продуктів (AEMPS) (http://www.aemps.gob.es/)

Ця інформація призначена виключно для фахівців охорони здоров’я:

Калій Ґріфолс 0,04 мЕкв/мл у глюкозі 3,3% та хлориді натрію 0,3% розчин для інфузій — це готовий до застосування розчин, який необхідно вводити повільною інфузією.

Теоретична осмолярність розчину становить 366 мОсм/л.

З урахуванням концентрації калію в розчині (40 мЕкв/л), цей лікарський засіб можна вводити через периферичну вену. У разі застосування центрального венозного доступу рекомендується використовувати стегнову вену та уникати внутрішньої яремної та підключичної вен.

Загалом рекомендується не перевищувати концентрацію 40 мЕкв/л при введенні через периферичну вену.

Спосіб застосування:

Дозу та тривалість лікування необхідно підбирати індивідуально для кожного пацієнта залежно від тяжкості гіпокаліємії, віку, маси тіла та стану здоров’я, особливо при серцевій або нирковій недостатності.

Може знадобитися контроль водного балансу, рівня глюкози в сироватці, натрію в сироватці та інших електролітів до та під час введення, особливо у пацієнтів із підвищеним виділенням неосмотичного вазопресину (синдром неадекватної секреції антидіуретичної гормону, СНСАДГ) та у пацієнтів, які отримують супутнє лікування агоністами вазопресину, через ризик розвитку гіпонатріємії. Контроль рівня натрію в сироватці особливо важливий при введенні фізіологічно гіпотонічних розчинів. Калій Ґріфолс 0,04 мЕкв/мл у глюкозі 3,3% та хлориді натрію 0,3% може стати гіпотонічним після введення через швидку метаболізацію глюкози в організмі.

Дозу та швидкість введення необхідно визначати на підставі електрокардіографічного моніторингу та визначення рівня калію в плазмі.

У дорослих рекомендована максимальна добова доза калію становить 2–3 мЕкв/кг/добу, без перевищення 200 мЕкв/добу, а для підтримувальної терапії — 40–80 мЕкв/добу.

Обсяг введення рідини слід розраховувати для кожного пацієнта залежно від потреб у відновленні або підтриманні гідратації. Проте загалом не слід вводити більше ніж 40 мл/кг/добу (максимум 3000 мл на добу).

Кількість глюкози, введеної з розчином, не повинна перевищувати 4–5 мг/кг/хв.

У дітей доза калію не повинна перевищувати 3 мЕкв/кг/добу, а добові потреби в підтримувальній терапії становлять 2–2,5 мЕкв/кг.

Рекомендований добовий обсяг рідини для цих пацієнтів такий:

• < 10 кг маси тіла: 100 мл/кг
• від 10 до 20 кг маси тіла: 1000 мл + 50 мл/кг понад 10 кг

• 20 кг маси тіла: 1500 мл + 20 мл/кг понад 20 кг

Пацієнтам із нирковою недостатністю слід призначати знижені дози через ризик розвитку гіперкаліємії.

Введення калію внутрішньовенно зі швидкістю 10 мЕкв/год вважається безпечним. Якщо швидкість введення перевищує 10 мЕкв/год, необхідно тісно спостерігати за пацієнтом за допомогою ЕКГ та періодичного визначення концентрації калію в плазмі. Як загальне правило, швидкість інфузії через периферичну вену ніколи не повинна перевищувати 20 мЕкв/год. Через центральну вену можна досягти більш високих швидкостей введення.

Загальні рекомендації щодо введення внутрішньовенних розчинів калію:

Заходи щодо приготування та маніпулювання:

Вміст кожної упаковки призначений виключно для одноразового використання. Не використаний вміст підлягає утилізації.

Розчин має бути прозорим і не містити частинок. У разі порушення цих вимог розчин вводити не можна.

Перед застосуванням перевірити відсутність малих витоків шляхом щільного стискання пакета. У разі виявлення витоків продукт необхідно утилізувати.

Для підключення інфузійної системи відкинути захисну мітку на інфузійному порті, відкривши доступ до мембрани пакета.

Під час введення розчину та додавання лікарських засобів до розчину (за необхідності) слід дотримуватися асептичної техніки.

Як і у разі всіх парентеральних розчинів, перед додаванням лікарських засобів до розчину або одночасним введенням інших лікарських засобів, необхідно переконатися у відсутності несумісності доданих лікарських засобів із розчином або упаковкою. Також слід ознайомитися з інструкцією застосування доданого лікарського засобу.

Користувач несе відповідальність за оцінку несумісності доданого лікарського засобу з Калієм Ґріфолс 0,04 мЕкв/мл у глюкозі 3,3% та хлоридом натрію 0,3% розчин для інфузій, зокрема за наявності можливих змін кольору та/або утворення осаду, нерозчинних комплексів або кристалів.

Перед введенням суміші необхідно перевірити стабільність та осмолярність кінцевого розчину.

Якщо до цієї композиції додаються сумісні лікарські засоби, розчин слід вводити негайно, якщо розведення не було проведено за контрольованих асептичних умов, що підтверджені валідацією.

Несумісність:

Досліджень, що описують несумісність, пов’язану з цим лікарським засобом, не проводилося, проте відомі випадки несумісності діючих речовин розчину.

Хлорид калію у внутрішньовенних сумішах є несумісним з натрієвою солью амоксициліну, амфотерицином В, гідрохлоридом добутаміну та натрієвою солью пеніциліну G. Також не рекомендується введення «у букву Y» таких лікарських засобів під час введення калію: азитроміцин, гідрохлорид прометазину, діазепам, натрієва сіль фенітоїну, натрієвий сукцинат метилпреднізолону або ерготаміну тартрат.

Відомо, що глюкозосольовий розчин із вмістом глюкози 3,3% та хлориду натрію 0,3% є несумісним з мітоміцином через низький рівень pH цього розчину. Крім того, повідомлялося про несумісність різних глюкозосольових розчинів із такими лікарськими засобами: натрієва сіль фенітоїну, натрієва сіль гепарину, галоперидолу лактат, натрієва сіль іміпенем-циластатину та меропенем. Проте деякі з цих лікарських засобів можуть бути сумісними з глюкозосольовими розчинами залежно від різних факторів, таких як концентрація лікарського засобу в розчині (натрієва сіль гепарину) або час між розчиненням і введенням розчину (натрієва сіль іміпенем-циластатину та меропенем).

Крім того, повідомлялося про ознаки несумісності, коли деякі лікарські засоби розчиняли в розчинах, що містять глюкозу, зокрема: натрієва сіль амоксициліну/клавуланова кислота, натрієва сіль ампіциліну, інтерферон альфа-2b та гідрохлорид прокаїнаміду. Проте слід зазначити, що деякі з цих лікарських засобів, наприклад, натрієва сіль амоксициліну/клавуланова кислота, можуть бути введені безпосередньо в місце введення під час інфузії цих розчинів.

Також повідомлялося про ознаки несумісності, коли деякі лікарські засоби розчиняли в розчинах, що містять хлорид. Серед них — амсакрін та триметрексату глюкуронат.

Лікування надмірного рівня калію в разі гіперкаліємії:

Лікування гіперкаліємії залежить від її тяжкості. Існують різні схеми лікування, які включають введення кальцію для нейтралізації негативного впливу гіперкаліємії на серце, застосування інсуліну та глюкози або натрію бікарбонату для сприяння переходу калію з позаклітинного середовища всередину клітин і/або застосування діуретиків, катіонообмінних смол або діалізу для підвищення екскреції калію:

• При наявності серцевих проявів: внутрішньовенне введення солей кальцію (10–20 мл кальцієвого глюконату 10%). У деяких випадках може знадобитися повторне введення.

• Для швидкого зниження рівня калію в плазмі: внутрішньовенне введення інсуліну та глюкози (наприклад, 5–15 одиниць інсуліну разом із 50 мл глюкози 50%). Альтернативно або додатково, у пацієнтів із ацидозом, можна вводити натрію бікарбонат внутрішньовенно (40–160 мЕкв, введених протягом 5 хвилин).

• Для виведення надлишку калію з організму: застосування діуретиків, особливо петльових діуретиків (фуроземід), катіонообмінних смол (натрію полістиренсульфонат або кальцієвий полістиренсульфонат) ректально або перорально, або гемодіалізу чи перитонеального діалізу у важких випадках ниркової недостатності та гіперкатаболізму.

Швидке зниження рівня калію в плазмі у пацієнтів, яким призначають дигіталіси, може спричинити кардіотоксичність, пов’язану з дигіталісами.

Профілактичні заходи для запобігання тромбофлебіту:

При тривалому введенні може виникнути екстравазація або тромбофлебіт. Для запобігання тромбофлебіту рекомендується змінювати місце введення катетера кожні 24–48 годин.