Інструкція: інформація для пацієнта

Вступ

Інструкція: інформація для пацієнта

Геноксал 200 мг порошок для розчину для ін'єкцій та для інфузій

Циклофосфамід

Уважно прочитайте всю інструкцію, перш ніж розпочати застосування цього лікарського засобу, оскільки вона містить важливу інформацію для вас.

Зберігайте цю інструкцію, оскільки можливо, знадобиться знову її прочитати.
Якщо у вас виникнуть запитання, зверніться до лікаря або фармацевта.
Цей лікарський засіб призначено саме вам, і ви не повинні передавати його іншим людям, навіть якщо вони мають такі самі симптоми, що й ви, оскільки це може їм нашкодити.
Якщо у вас виникнуть побічні ефекти, зверніться до лікаря або фармацевта, навіть якщо це стосується побічних ефектів, які не зазначені в цій інструкції. Див. розділ 4.

Зміст інструкції:

Що таке Геноксал і для чого його застосовують.
Що вам потрібно знати перед тим, як вам вводитимуть Геноксал.
Як вам вводитимуть Геноксал
Можливі побічні ефекти
Зберігання Геноксалу
Вміст упаковки та додаткова інформація

1. Що таке Геноксал і для чого його застосовують

Геноксал містить як діючу речовину Циклофосфамід. Він належить до групи лікарських засобів, відомих як «цитотоксичні або антинеопластичні засоби», які діють, припиняючи ріст ракових клітин.

Геноксал зазвичай застосовують у монотерапії або в поєднанні з іншими антинеопластичними засобами чи променевою терапією для лікування різних видів раку. Це включає:

різні форми лімфом, які вражають імунну систему (лімфома Ходжкіна, неходжкінська лімфома та множинна мієлома),
певні види раку білих кров’яних клітин (гостра лімфобластна лейкемія, хронічна лімфолейкозна лейкемія, гостра лімфобластна лейкемія, хронічна мієлоїдна лейкемія),
рак яєчників та рак молочної залози,
саркома Юїнга (різновид раку кісток),
мікронейронний рак легені,
лікування метастатичних або поширених пухлин центральної нервової системи (нейробластома).

Крім того, Геноксал використовують у підготовці до трансплантації кісткового мозку.

Іноді деякі лікарі можуть призначати Геноксал для інших захворювань, не пов’язаних з раком:

аутоімунні захворювання, небезпечні для життя: важкі прогресуючі форми вовчої пухирки нирок (запалення нирок, спричинене захворюванням імунної системи) та гранулематоз Вегенера (рідка форма васкуліту).

2. Що вам потрібно знати перед тим, як вам вводитимуть Геноксал

Не використовуйте Геноксал:

Якщо ви маєте алергію на циклофосфамід, будь-які його метаболіти або будь-які інші складові цього лікарського засобу (перелічені в розділі 6). Алергічна реакція може включати труднощі з диханням, свистяче дихання, висип, свербіж або набряк обличчя та губ.
Якщо у вас зараз інфекція.
Якщо ваша кісткова тканина не працює належним чином (особливо якщо ви раніше проходили хіміотерапію або променеву терапію). Вам зроблять аналізи крові, щоб перевірити функцію кісткового мозку.
Якщо у вас є інфекція сечовивідних шляхів, яку можна виявити за болем під час сечовипускання (цистит).
Якщо у вас були проблеми з нирками або сечовим міхуром внаслідок хіміотерапії або променевої терапії.
Якщо у вас є захворювання, що ускладнює можливість сечовипускання (обструкція сечових шляхів).
Якщо ви вагітні або годуєте грудьми.
При лікуванні неонкологічних захворювань, за винятком імунодепресивної терапії в життєво небезпечних ситуаціях.

Попередження та застереження

Проконсультуйтеся з лікарем перед початком застосування Геноксалу, якщо:

у вас знижений рівень кров’яних клітин,
у вас серйозні інфекції,
у вас є захворювання печінки або нирок. Лікар перевірить за допомогою аналізу крові, чи добре працюють ваші печінка та нирки, а також чи була видалена надниркова залоза,
ви отримуєте або нещодавно отримували променеву терапію або хіміотерапію; у вас є проблеми з серцем або вам проводили променеву терапію в області серця,
у вас цукровий діабет,
у вас поганий загальний стан здоров’я або ви є літньою, вразливою особою,
ви перенесли хірургічне втручання менше ніж 10 днів тому.

Під час лікування Геноксалом можуть виникнути потенційно смертельні алергічні реакції (анафілактичні реакції).

Геноксал може впливати на вашу кров і імунну систему.

Кров’яні клітини утворюються в кістковому мозку. Існують три типи таких клітин:

червоні кров’яні клітини, які переносять кисень по організму,
білі кров’яні клітини, які борються з інфекціями,
тромбоцити, які забезпечують згортання крові.

Після введення циклофосфаміду рівень усіх трьох типів кров’яних клітин знижується. Це неминучий побічний ефект препарату. Рівень крові досягає мінімуму приблизно через 5–10 днів після початку лікування Геноксалом і залишається низьким кілька днів після завершення курсу. У більшості людей нормальний рівень крові відновлюється протягом 21–28 днів. Якщо ви раніше отримували велику кількість хіміотерапії, відновлення може тривати трохи довше.

Якщо рівень кров’яних клітин знижується, ви більше схильні до інфекцій. Уникайте контакту з людьми, які мають кашель, застуду та інші інфекції. Лікар призначить вам відповідний препарат, якщо вважатиме, що у вас є інфекція або високий ризик її виникнення.

Лікар переконається, що рівень еритроцитів, лейкоцитів і тромбоцитів достатньо високий перед початком та під час лікування циклофосфамідом. Можливо, знадобиться зменшити дозу препарату або відстрочити наступну дозу.

Геноксал може впливати на нормальне загоєння ран. Тримайте порізи чистими та сухими і переконайтеся, що вони загоюються належним чином. Важливо підтримувати здоров’я ясен, оскільки можуть виникнути інфекції та ротові виразки. Зверніться до лікаря, якщо маєте сумніви.

Геноксал може пошкоджувати внутрішній шар сечового міхура, що призводить до кровотечі в сечі або болю під час сечовипускання. Лікар знає про цю можливість і, якщо потрібно, призначить вам препарат під назвою Месна (Uromitexan), щоб захистити сечовий міхур. Месну можуть вводити короткою ін’єкцією або змішувати з циклофосфамідом у розчині для інфузії. Більше інформації про Месну ви знайдете в інструкції, що входить до упаковки Uromitexan.

Більшість людей, яким вводять Геноксал разом з Месною, не мають проблем із сечовим міхуром, але лікар може захоче перевірити сечу на наявність крові за допомогою тест-смужки або мікроскопа. Якщо ви помітили кров у сечі, негайно повідомте лікареві.

Протиракові препарати та променева терапія можуть підвищувати ризик розвитку інших видів раку; це може відбутися через кілька років після завершення лікування. Геноксал має більший ризик спричинити рак у сечовому міхурі.

Геноксал може спричинити ураження серця або вплинути на ритм його скорочень. Цей ефект більш імовірний при високих дозах Геноксалу, при одночасному лікуванні променевою терапією або іншими хіміотерапевтичними препаратами, а також у літніх людей. Лікар уважно спостерігатиме за станом вашого серця під час лікування.

Геноксал може спричинити проблеми з легенями, такі як запалення або фіброз легень.

Це може відбутися через більше ніж шість місяців після завершення лікування. Якщо у вас з’являються труднощі з диханням, негайно повідомте лікареві.

Геноксал може мати потенційно смертельний вплив на вашу печінку.

Якщо ви раптово набираєте вагу, відчуваєте біль у печінці, а шкіра або білки очей стають жовтими (жовтяниця), негайно повідомте лікареві.

Може виникнути алопеція або лисіння. Ваше волосся має відновитися, хоча його текстура та колір можуть змінитися.

Геноксал може спричинити нудоту та блювоту. Це може тривати близько 24 годин після прийому препарату. Можливо, вам знадобляться ліки, щоб усунути нудоту та блювоту. Проконсультуйтеся з лікарем з цього приводу.

Діти та підлітки

На підставі встановлених схем лікування, дітям та підліткам слід застосовувати дози, подібні до рекомендованих для дорослих.

Застосування Геноксалу разом з іншими ліками:

Повідомте лікареві або фармацевту, якщо ви зараз приймаєте, нещодавно приймали або можете приймати будь-які інші ліки. Зокрема, повідомте про такі ліки чи методи лікування, оскільки вони можуть бути несумісними з Геноксалом.

Наступні ліки можуть зменшити ефективність Геноксалу:

апремікант (використовується для запобігання блювоті),
бупропіон (антидепресант),
бусульфан, тіотепа (використовуються для лікування раку),
ципрофлоксацин, хлорамфенікол (використовуються для лікування бактеріальних інфекцій),
флуконазол, ітраконазол (використовуються для лікування грибкових інфекцій),
прасугрел (використовується як антикоагулянт),
сульфонаміди, такі як сульфадіазин, сульфасалазин, сульфаметоксазол (використовуються для лікування бактеріальних інфекцій).

Наступні ліки можуть підвищити токсичність Геноксалу:

алопуринол (використовується для лікування подагри),
хлоралгідрат (використовується для лікування безсоння),
циметидин (використовується для зниження кислотності шлунка),
дисульфірам (використовується для лікування алкоголізму),
гліцеральдегід (використовується для лікування бородавок),
інгібітори протеаз (використовуються для лікування вірусів),
ліки, що підвищують активність печінкових ферментів, такі як: рифампіцин (використовується для лікування бактеріальних інфекцій), карбамазепін, фенобарбітал, фенітоїн (використовується для лікування епілепсії), звіробій (рослинний засіб для лікування легкого депресивного стану), кортикостероїди (використовуються для лікування запалення),
бензодіазепіни (використовуються як засоби від тривоги),
ондансетрон (використовується для запобігання блювоті).

Ліки, що можуть підвищити токсичність Геноксалу на кров’яні клітини та імунну систему:

інгібітори АПФ (використовуються для лікування гіпертонії),
наталізумаб (використовується для лікування розсіяного склерозу),
паклітаксел (використовується для лікування раку),
тіазидні діуретики, такі як гідрохлоротіазид або хлорталідон (використовуються для лікування гіпертонії або зберігання рідини),
зідовудин (використовується для лікування вірусних інфекцій),
клозапін (використовується для лікування симптомів деяких психічних розладів).

Ліки, що можуть підвищити токсичність Геноксалу на серце:

антрацикліни, такі як блеоміцин, доксорубіцин, епірубіцин,
цитарабін, пентостатин, трастузумаб (використовуються для лікування раку),
променева терапія в області серця.

Ліки, що можуть підвищити токсичність Геноксалу на легені:

аміодарон (використовується для лікування нерегулярного серцебиття),
гормони G-CSF, GM-CSF (використовуються для підвищення рівня лейкоцитів після хіміотерапії).

Ліки, що можуть підвищити токсичність Геноксалу на нирки:

амфотерцин B (використовується для лікування грибкових інфекцій),
індометацин (використовується для лікування болю та запалення).

Інші ліки, що можуть впливати на Геноксал або піддаватися його впливу, включають:

азатіоприн (використовується для зниження активності імунної системи),
етанерцепт (використовується для лікування ревматоїдного артриту),
метронідазол (використовується для лікування бактеріальних або протозойних інфекцій),
тамоксифен (використовується для лікування раку молочної залози),
бупропіон (використовується для відмови від куріння),
кумарини, такі як варфарин (використовується як антикоагулянт),
циклоспорин (використовується для зниження активності імунної системи),
суксаметоній (використовується як м’язовий релаксант під час медичних процедур),
дигоксин, ацетилдигоксин ß (використовуються для лікування захворювань серця),
вакцини,
верапаміл (використовується для лікування гіпертонії, стенокардії або нерегулярного серцебиття),
похідні сульфонілсечовини (можливе зниження рівня глюкози в крові при одночасному застосуванні циклофосфаміду та похідних сульфонілсечовини).

Застосування Геноксалу разом із їжею та напоями

Слід уникати вживання алкоголю, оскільки він може посилювати нудоту та блювоту, спричинені циклофосфамідом.

Не слід вживати грейпфрут (у вигляді плоду або соку) під час застосування Геноксалу.

Це може вплинути на звичайну дію вашого лікарського засобу та змінити його ефективність.

Вагітність, годування грудьми та фертильність

Якщо ви вагітні або годуєте грудьми, вважаєте, що можете бути вагітні, або плануєте завагітніти, проконсультуйтеся з лікарем або фармацевтом перед застосуванням цього препарату.

Вагітність

Геноксал може спричинити викидень або уроди у плода.

Якщо ви — жінка, ви не повинні завагітніти під час лікування циклофосфамідом або протягом 12 місяців після його завершення. Як чоловіки, так і жінки, які мають статеві стосунки, повинні використовувати ефективні методи контрацепції під час лікування та протягом 6 місяців після його завершення. Якщо ви завагітнієте під час лікування, вам можуть запропонувати генетичну консультацію (медичну консультацію щодо можливого ризику вроджених вад у плода).

Годування грудьми

Не слід годувати дитину грудьми під час лікування циклофосфамідом. Зверніться за порадою до лікаря.

Фертильність

Геноксал може спричинити безпліддя у обох статей. Проконсультуйтеся з лікарем щодо кріоконсервації (заморожування) сперми або яєчок перед початком лікування через можливість необоротного безпліддя після лікування циклофосфамідом. Якщо ви плануєте мати дітей після лікування, обговоріть це з лікарем.

Керування транспортними засобами та використання механізмів

Деякі побічні ефекти лікування циклофосфамідом можуть впливати на вашу здатність безпечно керувати транспортними засобами та використовувати механізми. Лікар вирішить, чи можете ви це робити безпечно.

Пацієнтам слід бути обережними під час виконання таких завдань, як керування автомобілем або робота з механізмами, доки не переконаються, що лікування не впливає на їхню здатність виконувати ці дії.

3. Як застосовувати Геноксал

Геноксал буде введено вам лікарем, який має досвід у застосуванні протиракових цитостатичних засобів (для лікування раку).

Спосіб застосування

Внутрішньовенно

Геноксал вводиться у вигляді ін'єкції, зазвичай додається до великої пляшки рідини та повільно вводиться (інфузія) безпосередньо у вену. Вена може бути на руці, тильному боці долоні або великою веною під ключицею.

Тривалість інфузії залежно від дози становить від 30 до 120 хвилин.

Геноксал зазвичай застосовується в поєднанні з іншими протираковими ліками або променевою терапією.

Рекомендована доза:

Ваш лікар визначить, яку кількість ліки ви повинні отримати, і коли їх слід вводити. Це залежатиме від типу захворювання, вашої конституції (поєднання вашого зросту та ваги), загального стану здоров’я, а також від того, чи отримуєте ви інші протиракові ліки або променеву терапію.

Рекомендується вводити Геноксал вранці. Перед, під час та після введення важливо отримувати достатню кількість рідини, щоб уникнути можливих побічних ефектів у сечовидільних шляхах.

Якщо ви вважаєте, що дія Геноксалу надто сильна або слабка, проконсультуйтеся з лікарем або фармацевтом.

Можливо, ваш лікар змушений буде змінити дозу лікувального засобу та проводити більш ретельне спостереження, якщо:

у вас є проблеми з печінкою або нирками,
ви є особою похилого віку (понад 65 років).

Застосування у дітей та підлітків

Геноксал також показаний для застосування у дітей. Профіль безпеки Геноксалу у дітей подібний до профілю у дорослих.

Якщо ввели більше Геноксалу, ніж слід

Оскільки Геноксал застосовується під наглядом лікаря, дуже малоймовірно, що ви отримаєте надмірну дозу. Проте, якщо після введення лікувального засобу у вас виникнуть побічні ефекти, негайно повідомте про це лікареві або зверніться до найближчого відділення невідкладної допомоги лікарні.

Може знадобитися невідкладна медична допомога.

Симптоми передозування циклофосфамідом включають побічні ефекти, описані в розділі «Побічні ефекти», але вони, як правило, мають більш тяжкий характер.

У разі передозування або випадкового прийому негайно зверніться до лікаря або фармацевта або зателефонуйте до Центру токсикологічної інформації за телефоном 915 620 420, повідомивши назву лікувального засобу та кількість прийнятого.

4. Можливі побічні ефекти

Як і всі лікарські засоби, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча не всі люди їх відчувають.

Негайно повідомте лікареві, якщо у вас виникнуть:

Алергічні реакції. До їхніх ознак належать: утруднене дихання, свистяче дихання, прискорення серцевого ритму, зниження артеріального тиску, висип, свербіж або набряк обличчя та губ. Серйозні алергічні реакції можуть призвести до утрудненого дихання або шоку, що потенційно може бути смертельним (анафілактичний шок, анафілактична/анафілактоїдна реакція).
Поява синців без пошкодження шкіри або кровотеча ясен. Це може свідчити про надто низький рівень тромбоцитів у вашій крові.
Серйозна інфекція або лихоманка, кашель, задишка, ознаки септицемії, такі як лихоманка, прискорене дихання, прискорення серцевого ритму, сплутаність свідомості та набряк. Це може бути ознакою зниження кількості лейкоцитів, і для боротьби з інфекціями можуть знадобитися антибіотики.
Блідість, відчуття апатії та втоми. Це може свідчити про низький рівень еритроцитів (анемію). Зазвичай лікування не потрібне, оскільки з часом організм відновить еритроцити. У разі тяжкої анемії може знадобитися переливання крові.
Кров у сечі, біль під час сечовипускання або зниження об’єму сечі.
Ознаки септицемії, такі як лихоманка, прискорене дихання, прискорення серцевого ритму, сплутаність свідомості та набряк.
Сильний біль у грудях.
Серйозне ураження легень, що викликає задишку, кашель та підвищення температури.
Симптоми, такі як слабкість, втрата зору, труднощі з мовою, втрата чутливості.

Наступні побічні ефекти також можуть виникати під час лікування препаратом Геноксал 200 мг порошок для розчину для ін'єкцій та для інфузій.

Дуже часто (можуть впливати на більше ніж 1 із кожних 10 пацієнтів)

Зниження кількості кров’яних клітин (міелосупресія),
зниження лейкоцитів, які важливі для боротьби з інфекціями (лейкопенія, нейтропенія),
нудота та блювота,
відчуття жару під час сечовипускання та часте сечовипускання (цистит),
наявність крові в сечі (мікроскопічна гематурія),
випадіння волосся (алопеція),
лихоманка,
пригнічення імунної системи.

Часто (можуть впливати на до 1 із кожних 10 пацієнтів)

Зниження кількості лейкоцитів і лихоманка (фебрильна нейтропенія),
кров у сечі та біль під час сечовипускання (геморагічний цистит),
наявність крові в сечі (макрогематурія),
повне випадіння волосся,
інфекції,
озноб,
відчуття слабкості,
загальне погане самопочуття,
запалення слизових оболонок (мукозит),
безпліддя у чоловіків.

Не часто (можуть впливати на до 1 із кожних 100 пацієнтів)

Підвищення рівня лактатдегідрогенази в крові,
підвищення рівня С-реактивного білка,
зміни на електрокардіограмі,
проблеми з серцем (міокардіопатія, міокардит, серцева недостатність),
прискорене серцебиття,
схильність до синців через тромбоцитопенію (знижений рівень тромбоцитів),
анемія (низький рівень еритроцитів), що може призводити до відчуття втоми та сонливості,
ураження нервів, що може викликати оніміння, біль і слабкість (нейропатія),
біль у зоні інервації нерва (невралгія),
зниження концентрації статевих гормонів,
анорексія,
запалення легень (пневмонія),
септицемія,
порушення овуляції,
алергічні реакції.

Рідко (можуть впливати на до 1 із кожних 1000 пацієнтів)

Зміни у серцебитті,
судоми,
розмитість зору,
біль або виразки в роті (стоматит),
діарея,
запор,
біль у животі,
запалення слинних залоз,
висип,
дерматит,
запалення шкіри,
незворотні порушення овуляції,
дегідратація,
підвищений ризик розвитку раку білих кров’яних клітин (гострий лейкоз) та деяких інших видів раку (рак сечового міхура, рак сечоводу),
неефективне утворення мієлоїдного типу кров’яних клітин (мієлодиспластичний синдром),
кровотечі,
біль у грудях,
порушення функції печінки,
запалення печінки,
відсутність менструації (періодів),
відсутність сперми.

Дуже рідко (можуть впливати на до 1 із кожних 10 000 пацієнтів)

Набряк тіла,
стенокардія,
інфаркт міокарда,
зупинка серця,
шлуночкова фібриляція,
перикардит (запалення перикарда),
передсердна фібриляція,
утворення тромбів у всіх малих судинах організму (дисеміноване внутрішньосудинне згортання),
гемолітико-уремічний синдром (стан, що впливає на кров і нирки),
запаморочення,
порушення смаку (дісгевзія, гіпогевзія),
відчуття поколювання, вколів, печіння або жару (парестезія),
гепатоенцефалопатія,
кон’юнктивіт, набряк очей, погіршення зору,
глухота,
ураження легень (синдром гострої дихальної недостатності),
фіброз легень, що викликає задишку (хронічний інтерстиційний легеневий фіброз),
дихальну недостатність через накопичення рідини в легенях (набряк легень),
утруднення дихання зі свистом або кашлем (бронхоспазм),
задишка (диспнея),
стан, при якому організм або його ділянка не отримує достатньо кисню (гіпоксія),
кашель,
неспецифічні легеневі розлади,
запалення кишечника,
запалення підшлункової залози,
накопичення рідини в черевній порожнині (асцит),
утворення виразок на слизовій оболонці,
шлунково-кишкові кровотечі,
субуретральна кровотеча,
наявність рідини в стінці сечового міхура,
проблеми з нирками, включаючи ниркову недостатність,
запалення стінки сечового міхура,
запалення, склероз і звуження сечового міхура,
підвищений рівень креатиніну в крові,
серйозні реакції гіперчутливості з лихоманкою (високою температурою), червоними плямами на шкірі, біль у суглобах і/або ураженням очей (синдром Стівенса-Джонсона),
раптова серйозна (гіперчутлива) реакція з лихоманкою та вульгарними плямами на шкірі/відшаруванням шкіри (токсична епідермальна некроліза),
свербіж,
серйозні шкірні реакції,
зміни кольору нігтів і шкіри,
еритема після опромінення,
аномальний розпад м’язів, що може призвести до проблем із нирками (рабдоміоліз),
судоми,
підвищення вивільнення антидіуретичного гормону з гіпофізу (синдром неправильного вивільнення антидіуретичного гормону). Це впливає на нирки і призводить до низького рівня натрію в організмі (гіпонатріємія) та затримки рідини, що викликає набряк мозку через надмірну кількість води в крові. Симптоми можуть включати головний біль, зміни особистості або поведінки, сплутаність свідомості та сонливість,
низький рівень натрію в крові (гіпонатріємія),
септичний шок,
ускладнення, що можуть виникнути після лікування раку через продукти розпаду гинучих ракових клітин (синдром лізису пухлини),
закупорка кровоносного судини через утворення тромбу в системі кровообігу (тромбоемболія),
підвищений артеріальний тиск (гіпертензія),
знижений артеріальний тиск (гіпотензія),
головний біль,
багатоорганна недостатність,
реакція в місці ін’єкції та інфузії,
тромб у печінці (вено-оклюзійна хвороба печінки),
активація вірусу гепатиту,
збільшення печінки (гепатомегалія),
жовте забарвлення очей або шкіри,
сплутаність свідомості,
анафілактичний шок.

Частота невідома (неможливо оцінити частоту на підставі наявних даних)

Ураження мозку (енцефалопатія), нейротоксичність, що проявляється у вигляді синдрому, характеризованого головним болем, сплутаністю свідомості, ураженням кісткового мозку (мієлопатія), судомами та втратою зору (синдром зворотної постеріорної лейкоенцефалопатії), незвичайні відчуття (дісестезія, гіпестезія), дегенеративне захворювання мозку (енцефалопатія), тремор, порушення нюху (паросмія), різні види серцевих розладів (шлуночкова тахікардія, кардіогенний шок, перикардіальний випіт, кровотеча в міокарді, лівостороння серцева недостатність, брадикардія, серцебиття, подовження інтервалу QT на електрокардіограмі, зниження фракції викиду),
внутрішньоутробна смерть,
вроджені вади плода,
затримка росту плода,
різні види кров’яних розладів (низькі рівні кров’яних клітин, агранулоцитоз, лімфопенія, зниження гемоглобіну),
підвищення сльозовиділення,
дзвін у вухах та порушення слуху,
випіт у плевральній порожнині,
закупорка носових ходів (назальна конгестія),
носовий дискомфорт,
біль у ротоглотці,
ринорея,
чхання,
вено-оклюзійна хвороба легень,
облітеруючий бронхіоліт,
алергічний альвеоліт,
організована пневмонія,
пневмоніт,
дискомфорт у животі,
певні захворювання нирок (некротичний нирковий канальчик, порушення канальців нирок, токсична нефропатія, геморагічний уретрит, виразковий цистит, звуження сечового міхура, нефрогенна цукровий діабет, атипові епітеліальні клітини сечового міхура, підвищений рівень азоту сечовини в крові),
свербіж, висип, вульгарні плями на губах, очах або в роті, відшарування шкіри (множинна еритема, кропив’янка, еритема),
синдром «рукавиць і шкарпеток»,
набряк обличчя,
підвищена пітливість,
ущільнення шкіри (склеродермія),
спазми та біль у м’язах,
біль у суглобах,
водна інтоксикація,
зміни в результатах певних аналізів крові (рівень глюкози, рівень гормонів),
різні види раку, наприклад, рак крові (негоджкінська лімфома), рак нирки, рак ниркової миски, рак щитовидної залози, саркома, канцерогенний ефект у нащадків,
закупорка кровоносного судини тромбом у системі кровообігу (тромбоемболічні епізоди), включаючи можливість закупорки легеневих судин (легенева емболія),
запалення стінок кровоносних судин (васкуліт),
периферична ішемія,
почервоніння,
набряк,
симптоми, схожі на грип,
передчасні пологи,
захворювання печінки (гепатит, холестаз, гепатотоксичність з печінковою недостатністю, підвищений рівень білірубіну, порушення функції печінки, підвищення рівня печінкових ферментів),
безпліддя у чоловіків і жінок,
зміни в частоті менструацій,
втрата функції яєчників,
атрофія яєчок.

Повідомлення про побічні ефекти

Якщо у вас виникли побічні ефекти, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри, навіть якщо це можливі побічні ефекти, які не зазначені в цій інструкції. Ви також можете повідомити про них безпосередньо через Систему фармаковігілянсу лікарських засобів для людського застосування в Іспанії: www.notificaRAM.es.

Повідомляючи про побічні ефекти, ви можете допомогти забезпечити додаткову інформацію щодо безпеки цього лікарського засобу.

5. Зберігання Геноксалу

Зберігати цей лікарський засіб у недоступному для дітей місці.

Не зберігати при температурі вище 25 °C. Зберігати у первинній упаковці, щоб захистити від світла. Слід уникати впливу прямого сонячного світла або джерел тепла. Вплив температури може призвести до плавлення діючої речовини — циклофосфаміду. Якщо відбулися зміни, флакони можна легко визначити візуально: у них буде видно прозору або жовтувату в'язку рідину (уражені флакони матимуть окрему фазу або краплі). Флакони з розплавленою діючою речовиною слід утилізувати.

Як відновлений, так і розведений розчин можна використовувати протягом 24 годин після відновлення (не зберігати при температурі вище 8 °C).

Не використовувати цей лікарський засіб після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці після напису партія/термін придатності. Дата закінчення терміну придатності — це останній день зазначеного місяця.

Утилізація не використаного лікарського засобу та всіх матеріалів, які контактували з ним, повинна здійснюватися відповідно до місцевих нормативів щодо цитотоксичних речовин.

6. Вміст упаковки та додаткова інформація

Склад Геноксала

Діючою речовиною є циклофосфамід.

Один флакон Геноксала містить 200 мг циклофосфаміду (у вигляді 213,8 мг моногідрату циклофосфаміду).

Зовнішній вигляд препарату та вміст упаковки

Геноксал — це білий кристалічний порошок.

Геноксал 200 мг порошок для розчину для ін'єкцій та для інфузій постачається в упаковці, що містить 1 флакон.

Флакони упаковані з або без пластикового захисного контейнера. Цей контейнер не має прямого контакту з лікарським засобом і забезпечує додатковий захист під час транспортування, що підвищує безпеку для медичного та фармацевтичного персоналу.

Власник реєстраційного посвідчення:

Baxter S.L.
Pouet de Camilo 2, 46394 Ribarroja del Turia (Valencia)
Іспанія

Виробник:

Simtra Deutschland GmbH
Kantstrasse 2
33790 Halle/Westfalen
Німеччина

Дата останнього перегляду цього вкладення: Листопад 2023 року

Детальна та актуальна інформація про цей лікарський засіб доступна на вебсайті Іспанського агентства з лікарських засобів та медичних виробів (AEMPS) http://www.aemps.gob.es/

Ця інформація призначена виключно для медичних працівників

Геноксал повинен застосовуватися виключно лікарями, які мають досвід у застосуванні протиракових хіміотерапевтичних засобів.

Геноксал слід застосовувати лише там, де є можливість регулярного контролю клінічних, біохімічних та гематологічних показників до, під час та після введення препарату, а також під керівництвом спеціалізованого онкологічного відділення.

Дозування

Дози, тривалість лікування та/або інтервали між курсами лікування залежать від терапевтичного призначення, схеми комбінованої терапії, загального стану здоров’я пацієнта, функції органів та результатів лабораторних досліджень (зокрема, контролю еритроцитів).

Рекомендації щодо дозування стосуються переважно лікування циклофосфамідом у монотерапії. При застосуванні разом з іншими цитостатиками з подібною токсичністю може знадобитися зменшення дози або подовження інтервалів між курсами лікування.

Для зменшення ризику мієлосупресивних ускладнень або полегшення введення запланованої дози може розглядатися застосування стимуляторів гемопоезу (колонієстимулюючі фактори та стимулятори еритропоезу).

Під час або безпосередньо після прийому слід приймати або вводити достатню кількість рідини для стимулювання діурезу з метою зменшення ризику уротеліальної токсичності. Тому циклофосфамід слід вводити вранці. Див. розділ 4.4.

Активація циклофосфаміду потребує метаболізму в печінці, тому переважають пероральний та внутрішньовенний способи введення.

Дозування має бути індивідуально підібране для кожного пацієнта. Рекомендовані дози, якщо інше не передбачено лікарем:

для постійного лікування у дорослих та дітей — 3–6 мг/кг маси тіла на добу (еквівалентно 120–240 мг/м2 площі поверхні тіла);
для преривчастого лікування у дорослих та дітей — 10–15 мг/кг маси тіла (еквівалентно 400–600 мг/м2 площі поверхні тіла) з інтервалами 2–5 днів;
для преривчастого лікування з високими дозами у дорослих та дітей — 20–40 мг/кг маси тіла (еквівалентно 800–1600 мг/м2 площі поверхні тіла) з інтервалами 21–28 днів. Можуть застосовуватися більші дози в контексті трансплантації гематопоетичних попередників: 60 мг/кг/добу протягом 2 днів. У цих випадках обов’язковий захист за допомогою MESNA та адекватна гідратація для запобігання геморагічній циститу;
дози можуть варіюватися при комбінованій хіміотерапії з іншими цитостатиками. Наприклад, при неходжкінських лімфомах звичайна доза циклофосфаміду становить 750 мг/м2 внутрішньовенно в 1-й день кожні 21 добу як частина схеми CHOP або CHOP-R. При раку молочної залози доза становить 600 мг/м2 внутрішньовенно як частина схеми CMF.

Спосіб застосування

Внутрішньовенно

Циклофосфамід інертний до тих пір, поки не активується печінковими ферментами. Однак, як і з усіма цитотоксичними препаратами, відновлення розчину має виконуватися кваліфікованим персоналом у спеціально відведеному місці.

Передостереження, які слід дотримуватися перед приготуванням або введенням препарату:

Під час підготовки слід використовувати захисні рукавички. Необхідно уникати потрапляння крапель у очі. Препарат не повинен обробляти жінки, які перебувають у стані вагітності або годування грудьми.

Лікарські засоби для внутрішньовенного введення слід візуально перевіряти на наявність частинок та зміну кольору перед застосуванням, наскільки це дозволяє розчин і упаковка.

Внутрішньовенне введення слід проводити переважно у вигляді інфузії.

Для зменшення ймовірності побічних реакцій, які, схоже, залежать від швидкості введення (наприклад, набряк обличчя, головний біль, нежить, печіння на шкірі голови), Геноксал слід вводити або інфундувати дуже повільно.

Тривалість інфузії також має бути відповідною до типу розчину та об’єму, у якому розчиняється препарат (зазвичай від 30 хвилин до 2 годин).

Пряме введення

Якщо вводиться безпосередньо, Геноксал для внутрішньовенного застосування слід відновити за допомогою фізіологічного розчину (0,9% розчин хлориду натрію), вводячи розчин у флакон і інтенсивно струшуючи до повного розчинення порошку. Внаслідок відновлення утворюється прозорий розчин з рН від 4 до 6.

Детальні інструкції щодо відновлення розчину наведено в розділі 6.6.

Інфузія

Для інфузії Геноксал слід відновити водою для ін’єкцій або фізіологічним розчином (0,9% розчин хлориду натрію) і вводити в рекомендовані внутрішньовенні розчини. Відновлений Геноксал у воді для ін’єкцій є гіпотонічним і не повинен вводитися безпосередньо.

Циклофосфамід сумісний з такими інфузійними розчинами: розчин хлориду натрію, розчин глюкози, глюкосаліновий розчин, розчин хлориду натрію та хлориду калію, розчин глюкози та хлориду калію або розчин Рінгера.

Перед внутрішньовеним введенням речовина має бути повністю розчинена.

Детальні інструкції щодо відновлення розчину наведено в розділі 6.6.

Тривалість лікування

Курси лікування при преривчастій терапії можуть повторюватися кожні 3–4 тижні. Тривалість лікування та інтервали між ними залежать від терапевтичного призначення, протоколу комбінованої терапії, загального стану пацієнта, результатів лабораторних досліджень та відновлення показників загального аналізу крові.

Особливі рекомендації щодо дозування:

Зменшення дози у пацієнтів із мієлодепресією

Кількість лейкоцитів [мкл]	Кількість тромбоцитів [мкл]	Доза циклофосфаміду
> 4.000	> 100.000	100% від запланованої дози
4.000 - 2.500	100.000 - 50.000	50% від запланованої дози
< 2.500	< 50.000	Відстрочити до нормалізації або індивідуального рішення.

Якщо лікування поєднується з іншими мієлодепресивними засобами, може знадобитися зменшення дози. Зокрема, рекомендується мінімальна доза цитостатиків. Щодо цитотоксичних лікарських засобів, що застосовуються одночасно, див. відповідну таблицю корекції дози залежно від результатів загального аналізу крові на початку циклу.

Пацієнти з порушенням функції печінки

Застосування у пацієнтів, які вже мають порушення функції печінки до початку лікування, має оцінюватися в кожному окремому випадку. При тяжкій недостатності функції печінки необхідно зменшити дозу. Рекомендується зменшити дозу на 25 %, якщо рівень сироваткового білірубіну становить 3,1–5 мг/100 мл (див. розділ 4.4).

Пацієнти з порушенням функції нирок

Рекомендується зменшити дозу на 50 %, якщо кліренс креатиніну менший за 10 мл/хв (див. розділ 4.4).

Педіатрична популяція

На підставі встановлених схем лікування, у дітей та підлітків слід застосовувати дози, подібні до рекомендованих для дорослих.

Літні пацієнти та ослаблені пацієнти

Зазвичай, дозу для літніх пацієнтів та ослаблених пацієнтів слід обирати з обережністю, враховуючи більш високу частоту порушень функції печінки, нирок або серця, а також супутні захворювання чи застосування інших лікарських засобів (див. розділ 4.4).

Особливі заходи щодо утилізації та інші маніпуляції

Приготування розчинів для ін'єкцій цитотоксичних лікарських засобів має здійснюватися кваліфікованим персоналом, який пройшов відповідну підготовку та має досвід роботи з такими препаратами, в умовах, що гарантують захист навколишнього середовища та, зокрема, захист персоналу, який працює з лікарськими засобами. Потрібно виділити спеціальну зону для приготування. У цій зоні заборонено палити, їсти та пити.

Персонал повинен мати належне обладнання: халати з довгим рукавом, захисні маски, ковпани, захисні окуляри, стерильні одноразові рукавички, захисні покриття для робочої поверхні та сміттєві мішки.

Шприци та інфузійні системи слід збирати обережно, щоб уникнути проливання (рекомендується використовувати замок Луер).

Пролиті рідини та витоки слід негайно прибирати.

Необхідно дотримуватися обережності, щоб уникнути піддаєння впливу препарату вагітних жінок, які є частиною персоналу.

Слід суворо уникати будь-якого контакту з очима. Якщо це відбулося, очі слід негайно промити фізіологічним розчином. У разі подразнення слід звернутися до офтальмолога. При контакті зі шкірою уражену ділянку слід промити великою кількістю води.

Приготування розчину

Для приготування ін'єкційного розчину до порошку для розчину для ін'єкцій та для інфузій у флаконах додають відповідну кількість фізіологічного розчину.

Геноксал	200 мг	1.000 мг
Розчинник	10 мл	50 мл

Порошок швидко розчиняється при інтенсивному струшуванні флаконів після додавання розчинника. Якщо речовина не розчиняється відразу та повністю, рекомендується залишити флакон у спокої на кілька хвилин.

Коли передбачається короткочасне внутрішньовенне введення крапельно, підготовлений розчин Геноксалу додають до розчину натрію хлориду, розчину глюкози, глюкосолінового розчину, розчину натрію хлориду та калію хлориду, розчину глюкози та калію хлориду або розчину Рінгера до загального об’єму приблизно 500 мл.

Розчин слід вводити виключно внутрішньовенно, переважно у вигляді інфузії. Тривалість інфузії може варіювати від 30 хвилин до 2 годин залежно від об’єму.

Перед введенням ін’єкції необхідно переконатися, що канюля правильно розміщена у вені. Якщо під час внутрішньовенного введення розчин просочується в навколишні тканини, ін’єкцію слід припинити та промити вену розчином натрію хлориду, після чого ввести решту дози в іншу вену.

Утилізація

Після закінчення роботи необхідно ретельно очистити всі поверхні, що мали контакт з препаратом, а також вимити руки та обличчя.

Виділення та блювоту слід обробляти обережно.

Утилізація не використаного лікарського засобу та всіх матеріалів, що контактували з ним, повинна здійснюватися відповідно до місцевих нормативів щодо цитотоксичних речовин.