Дигоксин Керн Фарма 0,25 мг/мл розчин для ін'єкцій

Інструкція: інформація для користувача

Вступ

Інструкція: інформація для користувача

Дигоксин Керн Фарма 0,25 мг/мл розчин для ін'єкцій

Зміст інструкції:

1. Що таке Дигоксин Керн Фарма і для чого його застосовують
2. Що Ви повинні знати перед початком застосування Дигоксину Керн Фарма
3. Як застосовувати Дигоксин Керн Фарма
4. Можливі побічні ефекти
5. Зберігання Дигоксину Керн Фарма
6. Вміст упаковки та додаткова інформація

1. Що таке Дигоксин Керн Фарма і для чого його застосовують

Дигоксин Керн Фарма належить до групи лікарських засобів, які називаються кардіотонічні глікозиди. Його діючою речовиною є дигоксин, який підвищує силу скорочення серцевого м’яза шляхом специфічної інгібіції ферменту, що називається натрій-калієва залежна аденозинтрифосфатаза (Na+/K+ ATPase).

Цей лікарський засіб призначений для лікування певних захворювань серця, зокрема:

• «хронічної серцевої недостатності», коли основною проблемою є «систолічна дисфункція» (порушення скорочення серця),
• коли серцева недостатність супроводжується «передсердною фібриляцією» (нормальний ритм або частота серцебиття порушуються через те, що м’язова тканина верхніх камер серця (передсердя) скорочується нерівномірно),
• для лікування певних «надшлуночкових аритмій» (порушень частоти серцебиття або серцевого ритму, що виникають у передсердях), зокрема тахікардії (прискорений серцевий ритм) та передсердної фібриляції (нормальний ритм або частота серцебиття порушуються через те, що м’язова тканина верхніх камер серця (передсердя) скорочується нерівномірно), при цьому головною перевагою є зниження шлуночкового ритму (повільніший серцевий ритм).

2. Що Вам потрібно знати перед початком застосування Дигоксину Керн Фарма

Не застосовуйте Дигоксин Керн Фарма

• якщо Ви маєте алергію на дигоксин, інші серцеві глікозиди або будь-які інші складові цього лікарського засобу,
• якщо Вам діагностували одне з наступних захворювань серця:
  • періодичний серцевий блок або атріовентрикулярна блокада ІІ ступеня (порушення проведення електричного імпульсу між верхніми та нижніми камерами серця), особливо при наявності анамнезу захворювання серця, яке називається синдром Стюарта-Адамса,
  • певні види «надшлуночкових аритмій», наприклад, при синдромі Вольфа-Паркінсона-Вайта (спадкове захворювання серця),
  • «шлуночкову тахікардію» (прискорене серцебиття, яке виникає в шлуночках) або «шлуночкову фібриляцію» (дуже нерегулярний серцевий ритм (аритмія), яка може бути смертельною),
  • «гіпертрофічну обструктивну кардіоміопатію» (захворювання, при якому спостерігається надмірне зростання серцевого м’яза),
• при аритміях, спричинених отруєнням іншими серцевими глікозидами (ліками для лікування захворювань серця),
• якщо відомо або підозрюється наявність додаткового провідного шляху (аномальне електричне з’єднання між передсердям і шлуночком), і немає анамнезу попередніх надшлуночкових аритмій, цей лікарський засіб також протипоказаний.

Попередження та застереження

Цей лікарський засіб слід застосовувати виключно під наглядом і контролем лікаря. Проконсультуйтеся з лікарем перед початком застосування цього лікарського засобу у будь-якому з наступних випадків:

• якщо Ви недавно перенесли інфаркт міокарда, дигоксин слід застосовувати з обережністю,
• якщо Ви отримуєте лікування діуретиками та інгібітором АПФ (ліки для лікування захворювань серця та гіпертонії), або лише діуретиками, оскільки після припинення прийому дигоксину може погіршитися стан Вашого захворювання,
• якщо Ви приймали серцеві глікозиди (ліки для лікування захворювань серця) протягом двох останніх тижнів перед початком лікування дигоксином, Ваш лікар повинен розглянути можливість зменшення початкової дози,
• якщо лікарський засіб застосовується у пацієнтів похилого віку або у пацієнтів із зниженою функцією нирок, лікар повинен розглянути можливість зменшення як початкової, так і підтримувальної дози,
• під час лікування дигоксином лікар повинен періодично контролювати рівень електролітів у сироватці крові та функцію нирок (концентрацію ферменту, який називається сироватковий креатинін). Частота контролю залежить від тяжкості стану,
• якщо Ви маєте тяжке захворювання дихальних шляхів, оскільки міокард (серцевий м’яз) може стати більш чутливим до дигоксину,
• якщо у Вас низький рівень калію в крові, оскільки це збільшує чутливість міокарда (серцевого м’яза) до дії дигоксину,
• якщо Ви маєте гіпоксію (низький рівень кисню в крові), гіпомагнеземію (низький рівень магнію в крові) або виражену гіперкальціємію (високий рівень кальцію в крові), оскільки ці стани підвищують чутливість міокарда (серцевого м’яза) до дигоксину,
• якщо Ви маєте захворювання щитоподібної залози, слід бути обережним при застосуванні цього лікарського засобу. Початкову та підтримувальну дози дигоксину слід зменшити при недостатній функції щитоподібної залози. При гіпертиреозі (високий рівень тиреоїдних гормонів у крові) спостерігається відносна стійкість до дигоксину (знижена дія цього лікарського засобу), і може знадобитися збільшення дози. Під час лікування тиреотоксикозу (надлишок тиреоїдних гормонів) дозу слід зменшувати по мірі контролю захворювання,
• пацієнтам із синдромом мальабсорбції (порушення здатності організму правильно засвоювати вітаміни, мінерали та інші поживні речовини з їжі) або після реконструкції шлунково-кишкового тракту можуть знадобитися вищі дози дигоксину.

Застосування Дигоксину Керн Фарма з іншими лікарськими засобами

Повідомте свого лікаря або фармацевта, якщо Ви застосовуєте, нещодавно застосовували або можете застосувати будь-які інші ліки.

Засоби, що спричиняють гіпокаліємію або внутрішньоклітинну недостатність калію, можуть збільшити чутливість до дигоксину; до них належать деякі діуретики (ліки, що сприяють виведенню рідини), солі літію, кортикостероїди (протизапальні засоби) та карбеноксолон (ліки для лікування виразок у роті).

Рівень дигоксину в крові може підвищуватися при одночасному застосуванні наступних ліків:

• аміодарон, флекаїнід, празозин, пропафенон, хінідин, спіронолактон (ліки для лікування захворювань серця).
• блокатори кальцієвих каналів та інгібітори АПФ (ліки від гіпертонії).
• еритроміцин, тетрациклін, гентаміцин, ітраконазол, триметоприм (антибіотики).
• хінін (ліки для лікування малярії).
• алпразолам, солі літію (ліки від депресії).
• діфеноксилат з атропіном (комбінація ліків, що використовується як засіб проти діареї).
• індометацин.
• пропантелін (ліки для лікування виразок).

Рівень дигоксину в крові може знижуватися при одночасному застосуванні наступних ліків:

• антациди.
• деякі проносні.
• каолін-пектин (ліки від діареї).
• неоміцин, пеніциламін, рифампіцин (антибіотики).
• деякі цитостатики (ліки для лікування раку).
• метоклопрамід (ліки від блювоти).
• сульфасалазин (протизапальний засіб для шлунка).
• адреналін (гормон).
• сальбутамол (ліки для лікування астми).
• холестірамін (ліки для лікування холестерину).
• фенітоїн (ліки для лікування епілепсії).

Повідомте свого лікаря, якщо Ви приймаєте ліки, що містять ензалутамід (для лікування раку простати). Вони можуть впливати на результати аналізів на дигоксин.

Вагітність, годування груддю та фертильність

Якщо Ви вагітні або годуєте груддю, вважаєте, що можете бути вагітні, або плануєте завагітніти, проконсультуйтеся з лікарем або фармацевтом перед застосуванням будь-яких ліків.

Як і при застосуванні всіх ліків, дигоксин слід застосовувати під час вагітності лише тоді, коли клінічна вигода від лікування для матері переважає можливий ризик для плоду.

Хоча дигоксин проникає в грудне молоко, кількість його там є мінімальною.

Розчин для ін'єкцій Дигоксин містить етанол, і це слід враховувати у жінок під час вагітності або годування груддю (див. розділ 2 – «Дигоксин Керн Фарма містить етанол»).

Керування транспортними засобами та використання механізмів

Немає даних щодо впливу дигоксину на здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами, тому уникайте виконання завдань, що вимагають підвищеної уваги, доки не переконаєтеся, як Ви переносите цей лікарський засіб.

Пропіленгліколь, що міститься в цьому лікарському засобі, може викликати ефекти, подібні до тих, що виникають при вживанні алкоголю, і збільшувати ймовірність цих побічних ефектів. Це може знижувати здатність керувати транспортними засобами або працювати з механізмами.

Дигоксин Керн Фарма містить етанол

Цей лікарський засіб містить 83,86 мг етанолу на 1 мл. Ця кількість еквівалентна менше ніж 2,1 мл пива або 0,9 мл вина.

Ця невелика кількість алкоголю в цьому лікарському засобі не має помітних ефектів.

Дигоксин Керн Фарма містить пропіленгліколь (Е-1520)

Цей лікарський засіб містить 830 мг пропіленгліколю в кожній ампулі об’ємом 2 мл.

Застосовуйте цей лікарський засіб лише за призначенням лікаря. Під час застосування цього лікарського засобу Ваш лікар може проводити додаткові обстеження.

3. Як застосовувати Дигоксин Керн Фарма

Дотримуйтесь точно інструкцій щодо застосування цього лікарського засобу, які надав ваш лікар або фармацевт. У разі будь-яких сумнівів зверніться знову до свого лікаря або фармацевта.

Доза дигоксину для кожного пацієнта має встановлюватися індивідуально залежно від віку, істинної маси тіла та функції нирок. Запропоновані дози мають лише орієнтовне значення для початкового застосування.

Лікар повинен враховувати різницю у дії при застосуванні дигоксину у вигляді пероральних форм і у вигляді ін'єкційного розчину при переході від однієї лікарської форми до іншої. Наприклад, при переході від пероральної форми до внутрішньовенної доза має бути зменшена принаймні на 33 %.

Звичайна доза:

Дорослі та діти старше 10 років:

Парентеральна навантажувальна доза у разі необхідності (для пацієнтів, які не отримували серцеві глікозиди за останні дві тижні):

Навантажувальна доза дигоксину парентерально становить 500–1000 мікрограмів (0,5–1,0 мг) залежно від віку, істинної маси тіла та функції нирок.

Навантажувальну дозу слід вводити у вигляді розділених доз, приблизно половину загальної дози вводять спочатку, а решту — дробно, з інтервалами 4–8 годин, оцінюючи клінічну відповідь перед введенням кожної наступної дози. Кожну дозу слід вводити внутрішньовенно крапельно (див. Розведення) протягом 10–20 хвилин.

Новонароджені, немовлята та діти молодше 10 років (якщо вони не отримували серцеві глікозиди за останні дві тижні):

• Парентеральна навантажувальна доза у разі необхідності:

Дози для дітей залежать від їхньої маси тіла.

Проте ці дози становлять від 20 до 35 мікрограмів на добу.

Навантажувальну дозу слід вводити у вигляді розділених доз, приблизно половину загальної дози вводять спочатку, а решту — дробно, з інтервалами 4–8 годин, оцінюючи клінічну відповідь перед введенням кожної наступної дози. Кожну дозу слід вводити внутрішньовенно крапельно (див. Розведення) протягом 10–20 хвилин.

• Підтримувальні дози:

Ваш лікар визначить підтримувальну дозу залежно від реакції дитини на початкове лікування цим лікарським засобом.

У середньому, більшість пацієнтів отримують 20–25 % від навантажувальної дози кожні 24 години.

Якщо ви застосували більше Дигоксину Керн Фарма, ніж слід

У разі передозування або випадкового прийому негайно зверніться до свого лікаря або фармацевта або зателефонуйте до Токсикологічної інформаційної служби за телефоном: 91 562 04 20, повідомивши назву лікарського засобу та кількість прийнятого.

Якщо ви забули застосувати Дигоксин Керн Фарма

Не застосовуйте подвійну дозу, щоб відшкодувати пропущені дози.

Якщо у вас виникли інші запитання щодо застосування цього препарату, запитайте свого лікаря або фармацевта.

4. Можливі побічні ефекти

Як і всі лікарські засоби, Дигоксин Керн Фарма 0,25 мг/мл розчин для ін'єкцій може викликати побічні ефекти, хоча не всі люди їх відчувають.

Зазвичай, побічні реакції на дигоксин залежать від дози та виникають при дозах, що перевищують ті, які необхідні для досягнення терапевтичного ефекту. Відповідно, побічні реакції зустрічаються рідше, коли дигоксин застосовується в межах рекомендованого діапазону доз або в межах терапевтичних концентрацій у сироватці крові, а також при уважному контролі супутніх станів та ліків, що застосовуються одночасно.

Порушення з боку серця:

Порушення серцевого ритму та провідності серця, зокрема:

• Передчасні скорочення шлуночків, які можуть переходити у бігемінію (порушення серцевого ритму, при якому чергуються нормальні серцеві скорочення з передчасними) або навіть у тригемінію (порушення серцевого ритму, при якому чергуються два нормальні серцеві скорочення з одним передчасним).
• Передсердна тахікардія (порушення серцевого ритму (пульсу), коли занадто швидкі скорочення виникають у верхніх камерах серця). Нерідко супроводжується передсердно-шлуночковою блокадою (порушенням проведення електричного імпульсу між передсердями (верхніми камерами) та шлуночками (нижніми камерами) серця), і не завжди пульс є швидким (див. розділ 2.).
• Зміни на електрокардіограмі.
• Синусова брадикардія (порушення, що призводить до уповільнення серцевого ритму). Особливо у дітей може бути ознакою отруєння дигоксином.

Порушення з боку шлунково-кишкового тракту:

Анорексія, нудота та блювота, які зникають через кілька годин після прийому препарату. Також може виникнути діарея.

При застосуванні дигоксину перорально повідомлялося про кишкову ішемію (порушення кровопостачання кишечника) та, рідко, про кишкову некрозу (загибель ділянки кишечника через порушення кровопостачання).

Порушення з боку репродуктивної системи та молочних залоз:

Може розвинутися гінекомастія (збільшення молочних залоз у чоловіків) при тривалому застосуванні.

Порушення з боку нервової системи:

Повідомлялося про слабкість, апатію, втому, нездужання, головний біль, порушення зору, депресію та навіть психоз.

Порушення шкіри та підшкірних тканин:

Висипання на шкірі у вигляді кропив’янки (червоні плями на шкірі, що сверблять) або скарлатиноподібного висипу (загальне почервоніння шкіри з дрібними висипками).

Порушення з боку крові та лімфатичної системи:

Виражена еозинофілія (збільшення кількості білих кров’яних тілець у крові).

Тромбоцитопенія (зниження кількості тромбоцитів у крові).

Дитяча популяція

Побічні ефекти дигоксину у немовлят та дітей відрізняються від тих, що спостерігаються у дорослих, за кількома ознаками. Хоча дигоксин може викликати анорексію, нудоту, блювоту, діарею та порушення центральної нервової системи у молодших пацієнтів, ці симптоми рідко є першими ознаками передозування. Навпаки, найранішою та найпоширенішою ознакою надмірної дози дигоксину у немовлят та дітей є виникнення аритмій, зокрема синусової брадикардії.

У дітей застосування дигоксину може призводити до будь-якого типу аритмій. Найпоширенішими є порушення провідності або надшлуночкові тахіаритмії, такі як передсердна тахікардія (з блокадою або без неї) та вузлова тахікардія атріовентрикулярного вузла. Шлуночкові аритмії зустрічаються рідше.

Синусова брадикардія може бути ознакою майбутнього отруєння дигоксином, особливо у дітей, навіть за відсутності передсердно-шлуночкової блокади І ступеня. Будь-яку аритмію або порушення провідності серця, що виникло у дитини, яка приймає дигоксин, слід вважати викликаною дигоксином, доки подальше обстеження не доведе зворотного.

Якщо у вас виникли побічні ефекти, зверніться до лікаря або фармацевта, навіть якщо ці ефекти не зазначені в цій інструкції.

5. Зберігання Дигоксин Керн Фарма

Зберігати цей лікарський засіб у недоступному для дітей місці.

Особливих умов зберігання не потрібно.

Не застосовуйте цей лікарський засіб після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці після позначки «CAD». Термін придатності дійсний до останнього дня зазначеного місяця.

Лікарські засоби не слід викидати в каналізацію чи разом з побутовими відходами. Спорожнені упаковки та невикористані ліки здавайте в пункт SIGRE аптеки. Якщо виникли сумніви, запитайте в свого аптекаря, як позбутися упаковок і непотрібних ліків. Це допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та додаткова інформація

Склад Дигоксин Керн Фарма

• Діюча речовина: дигоксин.
• Інші складові: етанол, пропіленгліколь (Е-1520), лимонна кислота моногідрат, натрію гідрофосфат безводний та вода для ін'єкційних засобів.

Зовнішній вигляд препарату та вміст упаковки

Розчин для ін'єкцій.

Кожна упаковка містить 5 ампул по 2 мл.

Інші лікарські форми

• Дигоксин Керн Фарма 0,25 мг таблетки. Упаковки, що містять 50 таблеток.
• Дигоксин 0,05 мг/мл розчин для перорального застосування дитячий, реалізується під назвою Lanacordin Pediátrico. Упаковка 60 мл з дозувальним шприцем.

Власник ліцензії на реалізацію та виробник

Kern Pharma, S.L.

Pol. Ind. Colón II, C/Venus, 72

08228 Terrassa (Barcelona)

Іспанія

Дата останнього перегляду цього листка-вкладення: Серпень 2025

Детальна та актуальна інформація про цей лікарський засіб доступна на веб-сайті Іспанського агентства з лікарських засобів та медичних виробів (AEMPS) http://www.aemps.gob.es/

Ця інформація призначена виключно для лікарів або інших медичних працівників:

Найбільший терапевтичний ефект дигоксину досягається у пацієнтів із розширенням шлуночків.

СПОСІБ ЗАСТОСУВАННЯ:

Внутрішньом’язове введення є болісним і може призводити до м’язової некрозу (смерті клітин серцевого м’яза). Цей шлях введення не рекомендується.

Швидке внутрішньовенне введення може спричинити судоми судин, що призводить до гіпертензії та/або зниження коронарного кровотоку. Тому повільна швидкість введення є важливою при серцевій недостатності з гіпертензією та гострому інфаркті міокарда.

Дорослі та діти старше 10 років:

Батькове навантаження (парентеральне) у разі екстреної ситуації (для пацієнтів, які не отримували серцеві глікозиди за останні дві тижні):

Доза навантаження дигоксину парентерально становить 500–1000 мкг (0,5–1,0 мг), залежно від віку, істинної маси тіла та функції нирок.

Дозу навантаження слід вводити у розділених дозах, при цьому перша доза становить приблизно половину загальної дози, а подальші частини — з інтервалами 4–8 годин, оцінюючи клінічну відповідь перед введенням кожної наступної дози. Кожну дозу слід вводити внутрішньовенно крапельно (див. Розведення) протягом 10–20 хвилин.

Новонароджені, немовлята та діти молодше 10 років (якщо не отримували серцеві глікозиди за попередні дві тижні):

• Парентеральне навантаження у разі екстреної ситуації:

Дози для дітей залежать від їхньої маси тіла.

Проте ці дози перебувають у межах 20–35 мкг на добу.

Дозу навантаження слід вводити у розділених дозах, при цьому перша доза становить приблизно половину загальної дози, а подальші частини — з інтервалами 4–8 годин, оцінюючи клінічну відповідь перед введенням кожної наступної дози. Кожну дозу слід вводити внутрішньовенно крапельно (див. Розведення) протягом 10–20 хвилин.

• Підтримуюча терапія:

Лікар визначить підтримуючу дозу залежно від відповіді дитини на початкове лікування дигоксином.

У середньому, більшість пацієнтів отримують 20–25% від дози навантаження, яку вводять кожні 24 години.

У новонароджених, особливо недоношених дітей, кліренс дигоксину нирками знижений, тому слід передбачити відповідне зменшення дози, навіть якщо це виходить за межі загальних дозувальних рекомендацій.

Після періоду новонародженості діти, як правило, потребують більш високих доз у порівнянні з дорослими, пропорційно до маси тіла або площі поверхні тіла, як показано в наступній таблиці. Діти старше 10 років потребують доз, пропорційних до маси їхнього тіла, як у дорослих.

• Доза навантаження внутрішньовенно для вказаних вище груп:

Її слід вводити згідно з наступним графіком:

Дозу навантаження слід вводити роздільно, приблизно половину загальної дози вводять спочатку, а решту частини загальної дози — через інтервали 4–8 годин, при цьому перед введенням кожної наступної дози оцінюють клінічну відповідь. Кожну дозу слід вводити внутрішньовенно крапельно (див. Розчинення) протягом 10–20 хвилин.

• Підтримувальна терапія:

Підтримувальну дозу слід призначати відповідно до наступної схеми:

Недоношені новонароджені:

• добова доза = 20% від дози навантаження за 24 години (внутрішньовенно або перорально).

Доношені новонароджені та діти віком до 10 років:

• добова доза = 25% від дози навантаження за 24 години (внутрішньовенно або перорально).

Ці схеми дозування призначені як орієнтир, проте необхідно проводити ретельне клінічне спостереження та контроль рівнів дигоксину в сироватці крові (див. Контроль) для корекції дози у цих педіатричних групах пацієнтів.

Якщо упродовж двох тижнів до початку лікування цим лікарським засобом вже застосовували кардіоглікозиди, слід передбачити, що оптимальні дози навантаження дигоксину будуть нижчими за рекомендовані вище.

Глікозиди є важливою причиною випадкового отруєння у дітей. Толерантність новонароджених до кардіоглікозидів є змінною, оскільки кліренс препарату нирками знижений. Особливо чутливими є недоношені та незрілі новонароджені.

Пацієнти літнього віку:

Схильність до порушення функції нирок та низька маса тіла у пацієнтів літнього віку впливають на фармакокінетику дигоксину таким чином, що можуть легко виникати підвищені рівні дигоксину в сироватці крові та пов’язана токсичність, якщо не застосовувати дози дигоксину, нижчі за ті, що використовуються у пацієнтів молодшого віку. Рівні дигоксину в сироватці крові слід регулярно контролювати, а також слід уникати гіпокаліємії.

Рекомендації щодо дозування у певних групах пацієнтів:

Див. розділ «Попередження та застереження».

Розчинення Дигоксину Керн Фарма:

Цей лікарський засіб можна вводити без розведення або розведеним об’ємом розчинника, що перевищує у 4 і більше разів. Використання меншого об’єму розчинника може призвести до осадження дигоксину.

Відомо, що цей лікарський засіб, розведений у співвідношенні 1:250 (наприклад, ампула 2 мл з 500 мкг, додана до 500 мл розчину для інфузії), сумісний з наступними розчинами для інфузії та залишається стабільним протягом 48 годин при кімнатній температурі (20–25 °C):

• Розчин для інфузії натрію хлориду, В.Р., 0,9% мас./об’єм.
• Розчин для інфузії натрію хлориду (0,18% мас./об’єм) та глюкози (4% мас./об’єм), В.Р.
• Розчин для інфузії глюкози, В.Р., 5% мас./об’єм.

Розведення слід проводити або в повністю асептичних умовах, або безпосередньо перед використанням. Будь-який не використаний розчин слід утилізувати.

Контроль:

Концентрації дигоксину в сироватці крові можуть бути виражені в умовних одиницях нг/мл або в одиницях SI нмоль/л. Для перекладу нг/мл у нмоль/л слід помножити нг/мл на 1,28.

Концентрацію дигоксину в сироватці крові можна визначити за допомогою радіоімунного аналізу. Кров слід брати не раніше ніж через 6 годин після останньої дози цього лікарського засобу. Строгих рекомендацій щодо інтервалу концентрацій сироватки, які є найефективнішими, не існує, але більшість пацієнтів отримують користь із мінімальним ризиком розвитку ознак і симптомів токсичності при концентраціях дигоксину від 0,8 нг/мл (1,02 нмоль/л) до 2,0 нг/мл (2,56 нмоль/л). Вище цього інтервалу ознаки та симптоми токсичності можуть траплятися частіше, а концентрації понад 3,0 нг/мл (3,84 нмоль/л) найімовірніше є токсичними. Проте для визначення того, чи симптоми пацієнта пов’язані з дигоксином, важливими факторами є клінічний стан, рівень калію в сироватці крові та функція щитоподібної залози.

Інші глікозиди, включаючи метаболіти дигоксину, можуть впливати на наявні аналізи, тому слід бути обережним при інтерпретації значень, які не відповідають клінічному стану пацієнта.

СИМПТОМИ ПЕРЕДОЗУВАННЯ ТА ЛІКУВАННЯ:

Дорослі:

У дорослих без серцевого захворювання клінічні спостереження показують, що передозування дигоксину 10–15 мг призводило до смерті в половини пацієнтів. Якщо дорослий без серцевого захворювання прийме більше 25 мг дигоксину, це призведе до смерті або прогресуючої токсичності, яка буде піддаватися лікуванню лише за допомогою фрагментів антитіл, що зв’язуються з дигоксином.

Діти:

У дітей віком 1–3 роки без серцевого захворювання клінічні спостереження свідчать, що передозування дигоксину 6–10 мг призводило до смерті в половини пацієнтів. Якщо дитина віком 1–3 роки без серцевого захворювання прийме більше 10 мг дигоксину, результат буде невідворотно летальним, якщо не застосувати фрагменти антитіл.

Після недавнього введення, випадкового або свідомого самопошкодження, кількість препарату, доступного для всмоктування, можна зменшити шляхом промивання шлунка.

У разі масового прийому дигіталісу пацієнтам слід вводити великі дози активованого вугілля для запобігання всмоктуванню та зв’язування дигоксину в кишечнику під час ентероентеральної рециркуляції.

Якщо є гіпокаліємія, її слід коригувати за допомогою калію, перорально або внутрішньовенно, залежно від терміновості ситуації. У випадках, коли було введено велику кількість дигоксину, може виникнути гіперкаліємія через виділення калію скелетною мускулатурою. Перш ніж вводити калій при передозуванні дигоксину, слід визначити рівень калію в сироватці крові.

Брадиаритмії можуть піддаватися лікуванню атропіном, але може знадобитися тимчасовий кардіостимулятор. Шлуночкові аритмії можуть піддаватися лікуванню лідокаїном (засіб для анестезії) або фенітоїном (засіб для лікування епілепсії).

Діаліз не є особливо ефективним для виведення дигоксину з організму у випадках токсичності, що загрожує життю.

Після внутрішньовенного введення фрагментів специфічних антитіл до дигоксину (тваринного походження) швидко відбувається зворотний розвиток ускладнень, пов’язаних із тяжким отруєнням дигоксином, дигіталіном та пов’язаними глікозидами.