Альфарекин® интерферон альфа-2b рекомбинантный человеческий: подробная информация

ИНСТРУКЦИЯ для медицинского применения лекарственного средства Альфарекин® Интерферон альфа-2b рекомбинантный человеческий

Состав:

действующее вещество: интерферон альфа-2b рекомбинантный человеческий,

1 флакон содержит интерферона альфа-2b рекомбинантного человеческого 3 млн МЕ;

вспомогательные вещества: натрия хлорид, декстран 70, калия дигидрофосфат, натрия гидрофосфат безводный.

Лекарственная форма. Лиофилизат для раствора для инъекций.

Основные физико-химические свойства: лиофилизированный порошок или пористая масса белого цвета.

Фармакотерапевтическая группа.

Иммунностимуляторы. Интерферон альфа-2b. Код АТХ L03A B05.

Фармакологические свойства

Фармакодинамика.

Альфарекин® — лекарственная форма рекомбинантного человеческого интерферона альфа-2b, синтезированного клетками кишечной палочки на основе гена, кодирующего продукт, идентичный человеческому интерферону альфа-2b, с использованием фагозависимой генно-инженерной биотехнологии. Специфическая активность Альфарекина® измеряется в международных единицах. Препарат выпускается в форме лиофилизата.

Альфарекин®, как и природный лейкоцитарный интерферон, обладает тремя основными видами биологической активности: иммуномодулирующей, противовирусной и противоопухолевой.

Механизм действия Альфарекина® основан на том, что интерферон, связываясь с соответствующими рецепторами клеток организма, индуцирует комплекс внутриклеточных механизмов, приводящих к образованию ферментов, препятствующих репликации вирусов, повышающих фагоцитарную активность макрофагов, специфическую цитотоксичность лимфоцитов по отношению к клеткам-мишеням, а также ингибирующих пролиферацию метастазирующих клеток.

Фармакокинетика.

Не изучалась.

Клинические характеристики.

Показания.

Альфарекин® применяют в комплексной терапии при:

остром и хроническом вирусном гепатите В (средней тяжести и тяжелом);
хроническом гепатите С;
меланоме кожи и глаза;
множественной миеломе;
хроническом миелоидном лейкозе;
волосатоклеточном лейкозе;
неходжкинских злокачественных лимфомах, в частности при фолликулярной лимфоме.

Противопоказания.

Повышенная чувствительность к интерферону альфа-2b или другим компонентам препарата;
тяжелые заболевания сердечно-сосудистой системы (в т.ч. декомпенсированная сердечная недостаточность, недавно перенесенный инфаркт миокарда, тяжелая аритмия);
тяжелая дисфункция почек или печени, в т.ч. обусловленная метастазами;
эпилепсия и/или другие нарушения со стороны ЦНС (в т.ч. функциональные);
хронический гепатит с декомпенсированным циррозом печени;
хронический гепатит у пациентов, проходящих или недавно прошедших курс лечения иммунносупрессивными препаратами, кроме короткого курса терапии кортикостероидами;
аутоиммунный гепатит или аутоиммунное заболевание в анамнезе; применение противопоказано реципиентам трансплантата после иммунносупрессивной терапии;
ранее существовавшее заболевание щитовидной железы, если оно не контролируется традиционными методами лечения;
наличие тяжелых висцеральных нарушений у пациентов с саркомой Капоши;
псориаз, саркоидоз, если потенциальная польза не превышает потенциальный риск;
комбинация препарата Альфарекин® с телбивудином;
период беременности (безопасность применения препарата в период беременности не установлена).

Дети и подростки

Тяжелое психическое состояние, особенно тяжелая депрессия, суицидальные мысли или попытки суицида, в настоящем или в анамнезе.

Комбинированная терапия с рибавирином

При применении лекарственного средства Альфарекин® и рибавирина в составе комбинированной терапии хронического гепатита С следует также учитывать информацию о противопоказаниях к применению рибавирина.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий.

Поскольку интерферон альфа изменяет клеточный метаболизм, существует потенциальная возможность модификации действия других лекарственных средств. Могут изменяться окислительные метаболические процессы, что необходимо учитывать при одновременном назначении препаратов, метаболизирующихся этим путем (циметидин, фенитоин, варфарин, теофиллин, аминофиллин, диазепам, пропранолол). Концентрацию теофиллина в сыворотке крови необходимо контролировать и при необходимости корректировать режим дозирования.

С осторожностью следует применять препарат одновременно с опиоидными лекарственными средствами, анальгетиками, снотворными и седативными препаратами (потенциально вызывают миелосупрессивный эффект).

Легочные нарушения, инфильтраты, пневмония (в некоторых случаях летальные) редко наблюдались у пациентов, получавших лечение интерфероном альфа. Этиология не была определена. О таких симптомах чаще сообщалось при одновременном применении «шосайкото» (shosaikoto) (китайского травяного препарата) вместе с интерфероном альфа.

При применении препарата в комбинации с цитостатическими препаратами (цитарарабин, доксорубицин, тенипозид, циклофосфамид) повышается риск развития угрожающих жизни токсических эффектов (их тяжести и продолжительности).

Синергизм побочных эффектов (по количеству лейкоцитов) описан при совместном применении интерферона альфа и зидовудина. У пациентов, получавших эти препараты одновременно, частота развития нейтропении была выше, чем у тех, кто лечился только зидовудином.

Если Альфарекин® вводят в комбинации с рибавирином пациентам с хроническим гепатитом С, см. также инструкцию по медицинскому применению рибавирина.

Клиническое исследование комбинации телбивудина, 600 мг в сутки, с пегилированным интерфероном альфа-2а, 180 мкг один раз в неделю подкожно, показало, что эта комбинация связана с повышенным риском развития периферической нейропатии. Механизм развития такой реакции неизвестен. Кроме того, безопасность и эффективность телбивудина в сочетании с интерферонами для лечения хронического гепатита В не были продемонстрированы. Поэтому комбинация препарата Альфарекин® с телбивудином противопоказана.

Особливості застосування.

Альфарекін® слід застосовувати під наглядом лікаря. Пацієнтів слід проінформувати про переваги такої терапії та можливі побічні реакції.

Якщо побічна дія не слабшає або посилюється, дозу препарату знижують до 50 % або припиняють лікування. Залежно від індивідуальної чутливості та призначеної дози препарату у пацієнтів можливе уповільнення швидкості психомоторних реакцій, що проявляється сонливістю, слабкістю, підвищеною втомлюваністю.

Лихоманка

Оскільки лихоманка може спостерігатись в межах грипоподібного синдрому, який є звичайним явищем під час терапії інтерфероном, то слід виключити інші чинники постійної лихоманки. Рекомендується застосовувати лікарський засіб на тлі антигістамінної та жарознижувальної терапії.

Необхідність відповідної гідратації

При лікуванні препаратом необхідно забезпечити адекватну гідратацію організму, оскільки в деяких пацієнтів проявляється гіпотонія, пов’язана зі зневодненням організму.

Реакції гіперчутливості

При розвитку реакції гіперчутливості негайного типу (кропив’янка, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм, анафілаксія) препарат слід негайно відмінити та вжити відповідних заходів. Скороминучий висип не потребує відміни терапії.

Психічні порушення та порушення з боку центральної нервової системи (ЦНС)

У деяких пацієнтів під час терапії препаратами інтерферону альфа-2b і навіть після припинення курсу лікування, в основному протягом наступних 6 місяців, спостерігались тяжкі побічні реакції з боку ЦНС, особливо депресія, суїцидальні думки та спроба самогубства. У дітей та підлітків, які проходили курс лікування препаратами інтерферону альфа-2b у комбінації з рибавірином, суїцидальні думки та спроби самогубства спостерігались набагато частіше, ніж у дорослих (2,4 % проти 1 %), під час лікування та протягом 6 місяців після закінчення терапії. Як і в дорослих, у дітей та підлітків з’являлись і інші побічні ефекти з боку психіки (наприклад депресія, емоціональна неврівноваженість та сонливість). Інші небажані реакції з боку ЦНС, включаючи агресивну поведінку (іноді спрямовану проти інших осіб, наприклад думки про вбивство), біполярні порушення, манію, сплутаність свідомості та зміни психічного стану, спостерігались при лікуванні інтерферонами альфа. За пацієнтами слід уважно спостерігати для виявлення будь-яких ознак або симптомів психічних розладів. Якщо такі симптоми з’являються, лікар повинен зважати на потенційну серйозність цих небажаних ефектів та прийняти рішення щодо необхідності адекватного лікування. Якщо симптоми психічних порушень тривають чи погіршуються або виникають суїцидальні думки, або спостерігається агресивна поведінка відносно інших, рекомендується припинити лікування препаратом Альфарекін® та надати пацієнту відповідну психіатричну допомогу.

Пацієнти з тяжкими психічними станами, в тому числі в анамнезі

Якщо лікування інтерфероном альфа-2b призначено як необхідне дорослим з тяжкими психічними станами, в тому числі в анамнезі, то воно починається тільки після проведення відповідної індивідуальної діагностики та терапевтичного лікування психічного стану.

Застосування інтерферону альфа-2b дітям та підліткам з тяжкими психічними станами, в тому числі в анамнезі, протипоказане.

Пацієнти, які застосовують наркотичні речовини / зловживають наркотичними речовинами

Пацієнти, інфіковані вірусом гепатиту С (ВГС), що вживають наркотичні речовини (алкоголь, канабіс та ін.), мають підвищений ризик розвитку психічних розладів або загострення вже наявних психічних розладів при лікуванні інтерфероном альфа. Якщо лікування з використанням інтерферону альфа є необхідним для цих пацієнтів, перед початком терапії потрібно визначити наявність супутніх психічних захворювань та оцінити можливість використання інших речовин. За необхідності потрібно залучати лікаря-психіатра або нарколога, щоб оцінити стан пацієнта та ретельно спостерігати за ним під час терапії і навіть після припинення лікування та своєчасно призначати засоби для корекції відповідних станів. При лікуванні препаратом вживання алкоголю потрібно виключити.

Коінфекція ВІЛ та вірусом гепатиту С

У пацієнтів, коінфікованих ВІЛ, які проходять курс високоактивної антиретровірусної терапії (ВААРТ), зростає ризик виникнення лактоацидозу. З обережністю слід додавати лікування препаратом Альфарекін® і рибавірином до ВААРТ. У пацієнтів, які отримують Альфарекін® та рибавірин у складі комбінованої терапії та зидовудін, підвищується ризик розвитку анемії.

У коінфікованих пацієнтів з цирозом, які отримують ВААРТ, зростає ризик виникнення печінкової декомпенсації та смерті. Додаткове застосування інтерферонів альфа, окремо або в комбінації з рибавірином, підвищує вищезазначений ризик у цієї категорії хворих.

Коінфекція вірусами гепатиту В і С

Виявлені випадки повторної активації гепатиту В (деякі з важкими наслідками) у пацієнтів, коінфікованих вірусами гепатиту В і С, які лікувалися препаратами інтерферону. Частота такої повторної активації була низькою. Всі пацієнти повинні проходити обстеження на гепатит В перед початком лікування інтерфероном гепатиту С. Надалі пацієнтів, коінфікованих гепатитами В і С, слід контролювати і лікувати відповідно до поточних клінічних рекомендацій.

Порушення щитоподібної залози

Нечасто у дорослих пацієнтів, які отримували терапію інтерфероном альфа-2b при вірусному гепатиті С, спостерігались порушення з боку щитоподібної залози, зокрема гіпотиреоз або гіпертиреоз (у 2,8 % пацієнтів під час клінічних випробувань). Порушення функції щитоподібної залози контролювалося відповідною традиційною терапією. Механізм, за допомогою якого Альфарекін® може впливати на тиреоїдний статус, невідомий. Перед призначенням препарату на тривалий час у дозах 3 млн МО та вище рекомендовано дослідження функції щитоподібної залози. Препарат можна починати застосовувати за умови, що рівень тиреотропного гормону (ТТГ) знаходиться у межах норми. Якщо виявлено зміни рівня ТТГ, слід провести відповідну терапію. Починати лікування препаратом Альфарекін® можна за умови, що вміст ТТГ вдається підтримувати на нормальному рівні. У процесі лікування також доцільно контролювати рівень ТТГ. При появі симптомів порушення функції щитоподібної залози на фоні лікування препаратом Альфарекін® необхідно визначити рівень ТТГ. При наявності порушення функції щитоподібної залози лікування цим препаратом можна продовжувати, якщо показник ТТГ вдається підтримувати на нормальному рівні. Після припинення терапії функція щитоподібної залози, порушена в результаті введення препарату, не відновлюється.

Додаткове спостереження за станом щитоподібної залози у дітей та підлітків

У дітей та підлітків при тривалому лікуванні препаратами інтерферону слід контролювати функцію щитоподібної залози кожні 3 місяці (зокрема визначати рівень ТТГ).

Лабораторні дослідження

Усім пацієнтам перед початком та регулярно під час лікування необхідно проводити розгорнутий аналіз периферичної крові з обов’язковим якісним та кількісним дослідженням показників крові, а також біохімічний аналіз крові, включаючи визначення вмісту електролітів, кальцію, печінкових ферментів, білірубіну та креатиніну. У всіх пацієнтів, які отримують препарат, необхідно ретельно контролювати рівень альбуміну в сироватці крові та протромбіновий час.

Під час терапії пацієнтів із хронічним гепатитом В або С рекомендується така схема проведення контролю лабораторних показників: 1, 2, 4, 8, 12, 16-й тиждень і потім 1 раз на два місяці впродовж усього курсу лікування. Якщо рівень АЛТ підвищується до величини, що вдвічі або більше перевищує значення, яке було до початку терапії, лікування препаратом Альфарекін® можна продовжити за умови відсутності ознак печінкової недостатності. У цьому випадку визначення АЛТ, протромбінового часу, лужної фосфатази, альбуміну та білірубіну потрібно проводити кожні 2 тижні.

У пацієнтів із злоякісною меланомою функцію печінки та кількість лейкоцитів (лейкоцитарну формулу) слід контролювати щотижня під час індукції ремісії та щомісяця при проведенні підтримувальної терапії.

При мієломному захворюванні необхідний періодичний контроль функції нирок.

Гіпертригліцеридемія

При лікуванні препаратами інтерферону альфа спостерігалась гіпертригліцеридемія та загострення гіпертригліцеридемії, іноді тяжке, тому рекомендується здійснювати контроль за рівнями ліпідів.

Побічні ефекти, в тому числі пролонгація коагуляційних маркерів та порушення функції печінки

Тяжкі та середньої тяжкості побічні ефекти можуть вимагати коригування схеми дозування або в деяких випадках припинення терапії препаратом Альфарекін®. Препарати інтерферону альфа підвищують ризик декомпенсації печінкової функції і смерті у хворих на цироз печінки. Припинення лікування препаратом рекомендується пацієнтам з хронічним гепатитом, у яких відбувається пролонгація коагуляційних маркерів, що може свідчити про печінкову недостатність. За кожним пацієнтом, у якого розвиваються відхилення функцій печінки під час лікування препаратом Альфарекін®, необхідно уважно спостерігати, а у разі подальшого розвитку симптомів слід припинити терапію. Необхідно ретельно контролювати рівень печінкових ферментів та стан функції печінки у хворих з цирозом.

Комбінована терапія з рибавірином

При проведенні комбінованої терапії з рибавірином необхідно враховувати застереження щодо застосування рибавірину.

При застосуванні під час вагітності рибавірин викликає серйозні вроджені вади. Пацієнтам, які приймають Альфарекін® в комбінації з рибавірином, слід уникати вагітності. Жінки репродуктивного віку повинні використовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування та протягом 4 місяців після закінчення лікування. Пацієнти чоловічої статі та їхні партнерки повинні використовувати ефективні засоби контрацепції під час лікування та протягом 7 місяців після закінчення лікування.

Супутня хіміотерапія

Застосування інтерферону альфа у комбінації з іншими хіміотерапевтичними засобами (наприклад, Ara-C, циклофосфамід, доксорубіцин, теніпозид) збільшує ризик токсичності, що може становити загрозу життю. Найбільш частими побічними ефектами, які становлять загрозу життю, є запалення слизової оболонки, діарея, нейтропенія, ниркова недостатність та електролітні порушення. Через ризик збільшення токсичності потрібний ретельний підбір доз препарату Альфарекін® для супутнього застосування з хіміотерапевтичними засобами. Якщо Альфарекін® застосовують разом з гідроксисечовиною, можливе збільшення частоти та тяжкості шкірного васкуліту.

Аутоантитіла та аутоімунні розлади

При лікуванні інтерферонами альфа спостерігалось виникнення аутоантитіл та аутоімунних розладів. Пацієнти, схильні до виникнення аутоімунних розладів, належать до групи підвищеного ризику. Пацієнтам з ознаками аутоімунних розладів потрібен постійний нагляд, а також слід повторно проводити оцінку користі/ризику подальшого проведення терапії інтерфероном. У пацієнтів з хронічним гепатитом С, яких лікували інтерфероном, спостерігались випадки синдрому Фогта – Коянаги – Харада (ФКХ). Цей синдром є гранулематозним запальним порушенням, яке вражає очі, систему слуху, мозкові оболонки та шкіру. Якщо очікується поява синдрому ФКХ, то слід припинити противірусне лікування та розглянути можливість терапії кортикостероїдами.

Пацієнти з виснажливими захворюваннями

Альфарекін® слід обережно застосовувати пацієнтам з хронічними виснажливими захворюваннями, такими як легеневі захворювання в анамнезі (наприклад хронічні обструктивні легеневі захворювання), та пацієнтам з цукровим діабетом, схильними до кетоацидозу. Також слід уважно спостерігати за пацієнтами з коагуляційними порушеннями (наприклад, тромбофлебіт, тромбоемболія легеневої артерії) або тяжкою мієлосупресією.

Пацієнти з кардіологічними порушеннями

Свідчення прямої кардіотоксичності інтерферону відсутні, однак існує ймовірність, що гіпертермія та озноб, які часто супроводжують лікування, можуть спричиняти загострення наявних серцевих захворювань. При наявності в анамнезі хронічної серцевої недостатності, інфаркту міокарда та/або при аритміях, в тому числі в анамнезі, лікування інтерфероном альфа-2b слід проводити під суворим контролем лікаря. Пацієнтам із кардіологічними захворюваннями в анамнезі та/або з прогресуючою стадією раку рекомендується проводити ЕКГ до та під час курсу лікування. Порушення ритму серця (головним чином, суправентрикулярне) зазвичай відповідає на традиційну терапію, проте може вимагати припинення лікування препаратом. Даних щодо застосування комбінованої терапії дітям та підліткам з кардіологічними захворюваннями в анамнезі немає.

Гіпотонія

Гіпотонія може виникати під час курсу терапії препаратом або впродовж двох днів після проведення терапії та може вимагати додаткового лікування.

Порушення з боку органів дихання

Зрідка у пацієнтів, що отримували інтерферон альфа, в легенях розвивалися інфільтрати, пневмоніти та пневмонія, у тому числі з летальним наслідком. Етіологія цих явищ не визначена. Більш часто ці симптоми спостерігались при застосуванні «шосайкото» (shosaikoto) (китайського трав’яного лікарського засобу) разом із інтерфероном альфа. З появою лихоманки, кашлю, задишки та інших респіраторних симптомів всім пацієнтам варто проводити рентгенографію грудної клітки. За наявності інфільтратів на рентгенограмах чи ознак порушення функції легень потрібен постійний нагляд за пацієнтами, а у разі необхідності — відміна інтерферону альфа. Незважаючи на те, що такі симптоми частіше спостерігались у пацієнтів з хронічним гепатитом С, які приймають інтерферон альфа, у пацієнтів з онкологічними захворюваннями, які проходять курс лікування інтерфероном альфа, також були зафіксовані ці симптоми. Негайне припинення прийому інтерферону альфа та лікування кортикостероїдами сприяє зникненню побічних явищ з боку легень.

Оглушення, кома та енцефалопатія

У деяких пацієнтів, в основному похилого віку, які приймали більш високі дози препарату, спостерігались випадки оглушення та коми, в тому числі випадки енцефалопатії. Ці ефекти, в основному, оборотні, повне позбавлення від них у деяких пацієнтів займає до трьох тижнів. При прийомі високих доз препарату напади трапляються дуже рідко.

Побічні явища з боку органів зору

В деяких випадках після лікування інтерферонами альфа спостерігались побічні явища з боку органів зору, в тому числі крововиливи в сітківку, «ватні» плями на сітківці, серозне відшарування сітківки, обструкція артерії або вени сітківки. Всі пацієнти до початку терапії повинні пройти офтальмологічне обстеження. Всім пацієнтам, що скаржаться на зниження гостроти зору чи обмеження полів зору та мають інші офтальмологічні симптоми під час лікування препаратом Альфарекін®, необхідно негайно провести повне офтальмологічне обстеження. Періодичні офтальмологічні обстеження під час терапії препаратом Альфарекін® особливо рекомендується проводити пацієнтам з порушеннями, які можуть бути пов’язані з ретинопатією, наприклад, цукровий діабет чи артеріальна гіпертензія. Слід припинити лікування препаратом у разі появи нових чи погіршення наявних офтальмологічних порушень.

Дентальні та періодонтальні порушення

Повідомлялося про розвиток дентальних та періодонтальних порушень, що можуть спричинювати втрату зубів, у пацієнтів, які отримували комбіновану терапію препаратами інтерферону альфа та рибавірином. Сухість у роті під час довготривалої комбінованої терапії інтерфероном альфа та рибавірином може призводити до пошкодження зубів та слизової оболонки рота. Пацієнтам слід рекомендувати ретельно чистити зуби 2 рази на день та регулярно проходити стоматологічне обстеження. Пацієнтам слід рекомендувати ретельно споліскувати ротову порожнину після виникнення блювання.

Пацієнти з псоріазом та саркоїдозом

З огляду на дані про те, що інтерферон альфа загострює наявний псоріаз та саркоїдоз, пацієнтам з цими захворюваннями рекомендується застосовувати Альфарекін® лише у разі, якщо потенційна користь перевищує потенційний ризик.

Відторгнення трансплантата нирки та печінки

За попередніми даними, терапія інтерфероном альфа може бути пов’язана з підвищенням частоти відторгнення трансплантата нирки. Також були зафіксовані випадки відторгнення трансплантата печінки на фоні застосування препаратів інтерферону. У хворих після трансплантації органів або кісткового мозку медикаментозна імуносупресія може бути менш ефективною, оскільки інтерферони виявляють стимулюючий вплив на імунну систему.

Вплив на фертильність

Інтерферон може знижувати фертильність. Повідомлялось про зниження концентрацій естрадіолу та прогестерону в сироватці крові жінок, які отримували людський лейкоцитарний інтерферон. Тому при застосуванні препарату жінкам репродуктивного віку необхідно використовувати ефективні засоби контрацепції.

Застосування препарату необхідно припинити у разі: подовження часу згортання крові (у пацієнтів із хронічним гепатитом), проявів легеневого синдрому та рентгенологічного виявлення інфільтрату, появи або збільшення порушень зору, порушення функції щитоподібної залози (відхилення від норми ТТГ), зниження рівня альбуміну в сироватці крові та зниження протромбінового часу.

Засіб не містить консервантів, тому для уникнення бактеріального забруднення рекомендується застосовувати розчин для парентерального введення негайно.

Альфарекін® містить сполуки натрію — менше ніж 1 ммоль натрію (23 мг) на
1 мл, тобто практично вільний від натрію.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

У період вагітності та годування груддю застосування препарату протипоказано (безпека застосування препарату в період вагітності не встановлена).

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Залежно від дози, схеми та індивідуальної чутливості до інтерферону альфа лікування може супроводжуватися сонливістю, слабкістю, втомлюваністю та призводити до зниження швидкості психомоторних реакцій. У таких випадках слід утриматися від керування транспортними засобами та роботи з іншими механізмами.

Способ применения и дозы.

Раствор Альфарекина® вводят внутримышечно, подкожно, внутривенно, парабульбарно.

Острый вирусный гепатит В:

вводить внутримышечно по 1 млн МЕ (в тяжелых случаях — по 2 млн МЕ) 2 раза в сутки в течение 10 дней. Подобный курс может быть продлен до 2–3 недель в зависимости от клинического статуса больного или продолжен в дозе по 1 млн МЕ 2 раза в неделю в течение нескольких недель.

Хронический вирусный гепатит В:

вводить внутримышечно по 3–4 млн МЕ 3 раза в неделю в течение 2 месяцев.

Хронический вирусный гепатит С:

вводить внутримышечно по 3 млн МЕ 3 раза в неделю в течение 6 месяцев при применении лекарственного средства в качестве монотерапии или в комбинации с аналогами нуклеозидов. Через 3–4 месяца необходимо провести определение РНК ВГС; далее лечение продолжают только в том случае, если РНК ВГС не выявлена; при монотерапии курс лечения — от 12 до 18 месяцев, в комбинации с рибавирином — 6 месяцев; при генотипе 1 и высоком содержании РНК вируса до начала терапии, при отсутствии РНК ВГС в сыворотке крови к концу 6 месяцев лечения комбинированную терапию можно продолжить еще на 6 месяцев, однако следует учитывать такие неблагоприятные факторы, как возраст от 40 лет, мужской пол, прогрессирующий фиброз.

Меланома кожи:

в дополнение к хирургическому лечению и для индукции ремиссии внутривенно по 20 млн МЕ/м² (инфузия в течение 20 минут) 5 раз в неделю в течение 4 недель; поддерживающая терапия — подкожно по 10 млн МЕ/м² 3 раза в неделю (через день) в течение 48 недель.

В случае развития тяжелых побочных эффектов, а именно при снижении количества гранулоцитов (менее 500/мм³), повышении АЛТ/АСТ (превышение верхней границы нормы в 5 раз), применение препарата прекратить до нормализации показателей. Лечение возобновить в половинной дозе. Если непереносимость сохраняется, а количество гранулоцитов снижается до 250/мм³ или активность АЛТ и/или АСТ возрастает (превышает верхнюю границу нормы в 10 раз), препарат следует отменить.

Увеальная меланома:

парабульбарно ежедневно по 1 млн МЕ в течение 10 дней; повторные 10-дневные введения проводят через 20 дней дважды; общий курс лечения Альфарекином® составляет 48 недель. Не исключена необходимость повторных курсов через 45 дней; лечение Альфарекином® сочетают с фотодеструкцией опухоли и бета-аппликацией.

Миеломная болезнь:

внутримышечно ежедневно в течение 10 дней по 3 млн МЕ на инъекцию, повторные курсы — 1 раз в 1,5–3 месяца (4–6 раз в течение года).

Хронический миелоидный лейкоз:

подкожно по 3 млн МЕ/м² в сутки ежедневно или 1 раз в 2 дня, постепенно увеличивая дозу до 5 млн МЕ/м² в сутки ежедневно или 1 раз в 2 дня под наблюдением врача до достижения полной гематологической ремиссии (количество лейкоцитов в периферической крови не более 10 × 10⁹/л) или в течение 18 месяцев.

Лимфома волосатых клеток:

внутримышечно по 3 млн МЕ 3 раза в неделю (через день) в течение 4–6 недель. При достижении ремиссии проводится поддерживающая терапия: 3 млн МЕ через день до 12 месяцев.

Злокачественные лимфомы неходжкинские, а именно фолликулярная лимфома:

внутримышечно по 3 млн МЕ 3 раза в неделю в течение 12–18 месяцев как поддерживающая терапия при достижении ремиссии, полученной в результате применения химиотерапии. В период частичной ремиссии показано использование других протоколов химиотерапии с последующей терапией Альфарекином® по 3 млн МЕ внутримышечно 3 раза в неделю в течение 18 месяцев.

Приготовление раствора препарата.

Раствор препарата готовят непосредственно перед его применением. В качестве растворителя использовать воду для инъекций (если раствор готовят для подкожного, внутрикожного или внутримышечного введения). Для приготовления раствора содержимое флакона растворяют в 1 мл воды для инъекций.

Приготовление и проведение внутривенной инфузии препарата.

За 30 минут до начала инфузии Альфарекина® начинать инфузию 0,9 % раствора натрия хлорида (со скоростью 200 мл/ч) и завершать её непосредственно перед введением препарата. Для приготовления инфузионного раствора Альфарекин® сначала растворить в воде для инъекций (из расчета 1 мл воды для инъекций на дозу препарата, вводимую) и затем отобрать необходимое количество препарата и добавить в 50 мл 0,9 % раствора натрия хлорида; приготовленный раствор вводить внутривенно капельно в течение 30 минут. После завершения введения Альфарекина® следует продолжать инфузию 0,9 % раствора натрия хлорида со скоростью 200 мл/ч в течение 10 минут.

Раствор препарата для инъекций применять немедленно. Раствор для интраназального применения использовать в течение 1 суток при условии хранения при температуре от 2 до 8 °С.

Дети.

Применять в педиатрической практике по комбинированной схеме с рибавирином для лечения детей в возрасте 3 лет и старше и подростков с хроническим гепатитом С, ранее не леченным, без декомпенсации печени и с положительной реакцией на РНК ВГС. При принятии решения не откладывать лечение до зрелого возраста важно учитывать, что комбинированная терапия вызывала замедление роста, что приводило к снижению конечного роста взрослого организма у некоторых пациентов. Решение о лечении должно приниматься в каждом конкретном случае.

Передозировка.

До настоящего времени случаи передозировки препаратом Альфарекин® не описаны. Однако, как и при передозировке любым лекарственным средством, рекомендована симптоматическая терапия с наблюдением за функциями жизненно важных органов и тщательным контролем состояния пациента.

Побочные реакции.

Если лекарственное средство Альфарекин® применяют для лечения пациентов с хроническим гепатитом С в комбинации с рибавирином, следует ознакомиться с инструкцией по медицинскому применению рибавирина относительно нежелательных эффектов, связанных с приемом рибавирина.

Побочными эффектами, которые чаще всего наблюдались при волосатоклеточном лейкозе, были лихорадка, утомляемость, головная боль и миалгия. Лихорадка и утомляемость проходили в течение 72 часов после отмены или временного прекращения применения препарата.

Инъекционное введение лекарственного средства Альфарекин®, как и всех других препаратов интерферона альфа, в большинстве случаев сопровождается гриппоподобным синдромом, характеризующимся повышением температуры тела, ознобом, головной и мышечной болью, болью в суставах, вялостью. Эти побочные эффекты легкой или средней степени тяжести являются дозозависимыми и, как правило, наблюдаются только в первые дни лечения, затем ослабевают и проходят. Эти симптомы могут быть купированы или значительно уменьшены применением парацетамола в дозе 0,5–1 г за 30–40 минут до инъекции. Редко могут наблюдаться рвота, головокружение, приливы.

Инфекции и инвазии, включая фарингит*, вирусную инфекцию*, бронхит, синусит, простой герпес, ринит, грибковую инфекцию, бактериальную инфекцию, легочную инфекцию, отит среднего уха, абсцесс зуба, простой герпес, инфекции мочевыводящих путей, вагинит, гастроэнтерит, пневмонию**, сепсис, реактивацию гепатита В у лиц с коинфекцией ВГС/ВГВ.

Доброкачественные, злокачественные и неуточненные новообразования (включая кисты и полипы), включая новообразования (неуточненные).

Нарушения со стороны системы крови и лимфатической системы, включая анемию, нейтропению, лейкопению, тромбоцитопению, которые устраняются уменьшением дозы; лимфаденопатию, лимфопению, апластическую анемию, истинную эритроцитарную аплазию, идиопатическую тромбоцитопеническую пурпуру, тромботическую тромбоцитопеническую пурпуру.

Нарушения со стороны иммунной системы**, включая саркоидоз, обострение саркоидоза, системную красную волчанку, геморрагическую и тромботическую тромбоцитопеническую пурпуру, васкулит, ревматоидный артрит (впервые выявленный или его обострение)**, синдром Фогта – Коянаги – Харада, острые реакции повышенной чувствительности (включая крапивницу, ангионевротический отек, бронхоспазм, анафилактическую реакцию**).

Нарушения со стороны эндокринной системы, включая гипотиреоз**, гипертиреоз**, вирилизм, диабет, обострение сахарного диабета.

Нарушения со стороны обмена веществ и питания, включая анорексию, гипокальциемию, обезвоживание, гиперурикемию, жажду, гипергликемию, гипертриглицеридемию***, повышенный аппетит, нарушение электролитного баланса.

Психические расстройства**, включая депрессию, бессонницу, страх, эмоциональную лабильность*, нарушения поведения, возбуждение, сомнамбулизм, чувство тревоги, нервозность, нарушения сна, нарушения сновидений, апатию, спутанность сознания, нарушения сна, снижение либидо, суицидальные мысли, суицид, попытки самоубийства, агрессивное поведение (иногда направленное на других лиц), психоз, в том числе галлюцинаторный, мысли об убийстве человека, изменение психического состояния***, манию, биполярное расстройство.

Нарушения со стороны нервной системы**, включая головокружение, головную боль, нарушение концентрации, сухость во рту, гиперкинез, тремор, дисфонию, атаксию, парестезии, гипестезию, гиперестезию, мигрень, приливы, нарушение концентрации, сонливость, нарушение вкуса, периферическую нейропатию, цереброваскулярные кровоизлияния, цереброваскулярную ишемию, судороги, синдром нарушения сознания, энцефалопатию, мононейропатию, кому***.

Нарушения со стороны органов зрения, включая снижение остроты зрения, конъюнктивит, патологии зрения, нарушения со стороны слезных желез, боль в глазных яблоках, кровоизлияние в сетчатку глаза**, ретинопатию (включая макулярный отек), обструкцию вены или артерии сетчатки**, неврит зрительного нерва, отек диска зрительного нерва, потерю остроты зрения или полей зрения, «ватные» пятна на сетчатке***, серозное отслоение сетчатки.

Нарушения со стороны органов слуха и равновесия, включая головокружение, шум в ушах, ухудшение или потерю слуха.

Нарушения со стороны сердца, включая ощущение сердцебиения, тахикардию, перикардит, кардиомиопатию, инфаркт миокарда, ишемию миокарда, застойную сердечную недостаточность, перикардиальный выпот, аритмию.

Нарушения со стороны сосудистой системы, включая артериальную гипертензию, периферическую ишемию, гипотензию***, гиперемию, бледность.

Респираторные, торакальные и медиастинальные нарушения, включая одышку*, тахипноэ, эпистаксис, кашель*, носовое кровотечение, респираторные нарушения, заложенность носа, раздражение слизистой носа, ринорею, чихание, сухой непродуктивный кашель, легочные инфильтраты**, пневмонию**, фиброз легких, легочную артериальную гипертензию****.

Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта, включая тошноту/рвоту, абдоминальную боль, стоматит, диспепсию, язвенный и язвенно-гангренозный стоматит, боль в правом верхнем квадранте живота, диспепсию, глоссит, гастроэзофагеальный рефлюкс, гингивит, запор, диарею, панкреатит, ишемический колит, язвенный колит, кровоточивость десен, периодонтальные нарушения неуточненные, зубную боль, стоматологические нарушения неуточненные, пигментацию языка***.

Нарушения со стороны гепатобилиарной системы, включая нарушение функции печени, гепатомегалию, гепатотоксичность (в том числе со смертельным исходом).

Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей, включая алопецию, сыпь*, реакцию фоточувствительности, макулопапулезную сыпь, эритематозную сыпь, экзему, акне, поражения кожи, поражения ногтей, нарушения пигментации, зуд*, сухость кожи, эритему, кожные расстройства, гематому, повышенное потоотделение, псориаз (впервые выявленный или его обострение)***, синдром Стивенса — Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, многоформную эритему.

Нарушения со стороны скелетно-мышечного аппарата и соединительной ткани, включая миалгию, артралгию, боль в мышцах и скелете, артрит, рабдомиолиз, миозит, судороги мышц ног, боль в спине.

Нарушения со стороны почек и мочевыводящих путей, включая частое мочеиспускание, энурез, нарушение мочеиспускания, недержание мочи, почечную недостаточность, нефротический синдром.

Нарушения со стороны репродуктивной системы и молочных желез, включая у женщин: аменорею, боль в молочных железах, дисменорею, менорагию, нарушение менструального цикла, вагинальные расстройства; у мужчин: боль в яичках.

Общие нарушения и нарушения в месте введения, включая воспаление в месте введения, аллергическую реакцию в месте введения*, утомление, озноб, лихорадку**, гриппоподобные симптомы**, астению, раздражительность, боль в груди, недомогание, боль в месте введения, некроз в месте введения, отек лица.

Нарушения со стороны лабораторных показателей, включая снижение массы тела, уменьшение коэффициентов роста (уменьшение роста и/или массы тела, характерных для определенного возраста).

Травмы и отравления, включая разрыв кожи.

* Эти побочные эффекты являются частыми только при монотерапии интерфероном альфа-2b.

** См. раздел «Особенности применения».

*** Метка класса препаратов интерферона, см. ниже Легочная артериальная гипертензия.

Нежелательные реакции, которые наблюдались у больных гепатитом С, являются типичными для случаев применения интерферона альфа-2b при других показаниях с увеличением частоты возникновения при увеличении дозы. Например, при применении высоких доз интерферона альфа-2b при адъювантной терапии пациентов с меланомой такие побочные реакции, как утомление, лихорадка, миалгия, нейтропения, анемия, анорексия, тошнота и рвота, диарея, озноб, гриппоподобные симптомы, депрессия, алопеция, ухудшение вкуса и головокружение, были более частыми, чем побочные реакции в ходе исследований больных гепатитом С. Тяжесть побочных эффектов также увеличивается при терапии высокими дозами (степени 3 и 4 по классификации ВОЗ у 66% и 14% пациентов соответственно), по сравнению с легкой или средней степенью тяжести, обычно связанной с более низкими дозами. Побочные эффекты обычно контролируются благодаря коррекции дозы.

Побочные эффекты со стороны сердечно-сосудистой системы, особенно аритмия, в основном связаны с уже существующим заболеванием сердечно-сосудистой системы и возникают после терапии кардиотоксичными препаратами. Кардиомиопатия, которая является обратимой при прекращении лечения интерфероном альфа, редко наблюдается у пациентов без предшествующих симптомов сердечного заболевания.

Зарегистрированы случаи легочной артериальной гипертензии (ЛАГ), связанные с препаратами интерферона альфа, особенно у пациентов с факторами риска ЛАГ (например, портальная гипертензия, ВИЧ-инфекция, цирроз печени). Такие явления наблюдались в разное время, обычно через несколько месяцев после начала лечения интерфероном альфа.

Широкий спектр аутоиммунных и иммуноопосредованных заболеваний наблюдается при применении интерферонов альфа, включая нарушения функции щитовидной железы, системную красную волчанку, ревматоидный артрит (впервые выявленный или его обострение), геморрагическую и тромботическую тромбоцитопеническую пурпуру, васкулит, невропатию, включая мононейропатию.

Клинически значимые лабораторные отклонения, которые чаще возникают при дозе более 10 млн МЕ в сутки, включают снижение числа гранулоцитов и лейкоцитов; снижение уровня гемоглобина и числа тромбоцитов; повышение уровней щелочной фосфатазы, ЛДГ, креатинина сыворотки крови и азота мочевины. Также наблюдалась панцитопения средней тяжести, обычно обратимая. Повышение уровней АЛТ/АСТ как отклонение от нормы наблюдалось у некоторых пациентов, не страдающих гепатитом С, а также у некоторых пациентов с хроническим гепатитом В, совпадая с клиренсом ДНК-полимеразы вируса.

Профиль побочных реакций у детей и подростков, как правило, аналогичен профилю побочных реакций у взрослых, хотя существует специфическая педиатрическая проблема в отношении угнетения роста. Более того, суицидальные мысли или попытки самоубийства возникают чаще у детей и подростков по сравнению со взрослыми пациентами. Как и у взрослых, у детей и подростков также наблюдались другие психические расстройства (например, депрессия, эмоциональная лабильность и сонливость). Кроме того, нарушения в месте инъекции, лихорадка, анорексия, рвота и эмоциональная лабильность встречаются чаще у детей и подростков по сравнению со взрослыми пациентами.

Срок годности. 3 года с даты производства препарата в форме in bulk.

Условия хранения.

Хранить в оригинальной упаковке при температуре от 2 до 8 ºС в недоступном для детей месте.

Упаковка.

Лиофилизат для раствора для инъекций, по 3 млн МЕ во флаконе.

По 10 флаконов с лиофилизатом в картонной коробке;

по 5 флаконов с лиофилизатом вместе с растворителем (2 мл воды для инъекций) в ампулах по 5 штук в картонной коробке;

по 1 флакону с лиофилизатом вместе с растворителем (2 мл воды для инъекций) в ампуле в картонной коробке.

Категория отпуска. По рецепту.

Производитель.

ООО «ВАЛАРТИН ФАРМА» (производство из формы «in bulk» фирмы-производителя ООО «Научно-производственная компания «Интерфармбиотек», Украина)

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности.

Украина, 08135, Киевская обл., Киево-Святошинский р-н, с. Чайки, ул. Грушевского, д. 60.