Ванкоміцин Аптафарма

Інструкція, що входить до упаковки: інформація для пацієнта

Ванкоміцин Аптафарма, 500 мг, порошок для приготування концентрату розчину для інфузій
Ванкоміцин Аптафарма, 1000 г, порошок для приготування концентрату розчину для інфузій
Vancomycini hydrochloridum
Перед застосуванням лікарського засобу уважно прочитайте всю інструкцію, оскільки вона містить
важливу інформацію для пацієнта.

• Зберігайте цю інструкцію, щоб у разі потреби мати змогу звернутися до неї знову.
• Якщо виникнуть будь-які запитання, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри.
• Якщо у пацієнта виникнуть будь-які побічні ефекти, у тому числі ті, які не зазначені в цій інструкції, повідомте лікареві, фармацевту або медсестрі. Див. розділ 4.

Зміст інструкції:

1. Що таке Ванкоміцин Аптафарма і для чого його застосовують
2. Важливі відомості перед застосуванням лікарського засобу Ванкоміцин Аптафарма
3. Як застосовувати Ванкоміцин Аптафарма
4. Можливі побічні ефекти
5. Як зберігати Ванкоміцин Аптафарма
6. Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке Ванкоміцин Аптафарма і для чого його застосовують

Ванкоміцин — це антибіотик із групи антибіотиків, відомих як «глікопептиди». Дія ванкоміцину полягає у знищенні певних бактерій, які викликають інфекції.
Ванкоміцин застосовують у всіх вікових групах у формі інфузії для лікування таких тяжких інфекцій:
інфекції шкіри та підшкірної тканини;
інфекції кісток і суглобів;
інфекції легенів, відомі як «пневмонія»;
госпітальну пневмонію, у тому числі пневмонію, пов’язану з вентиляцією легенів;
інфекцію внутрішньої оболонки серця (ендокардит) та профілактику ендокардиту у пацієнтів із підвищеним ризиком під час серйозних хірургічних втручань.
Ванкоміцин може застосовуватися перорально дорослим і дітям для лікування ураження слизової оболонки тонкої та товстої кишки, пов’язаного з пошкодженням слизової (ураження товстої кишки, відоме як псевдомембранозний коліт), спричиненого бактеріями Clostridium difficile.
Порошок ванкоміцину використовують для приготування розчину для інфузій або перорального розчину.

2. Важливі відомості перед застосуванням ліки Ванкоміцин Аптафарма

Коли не застосовувати ліки Ванкоміцин Аптафарма
якщо пацієнт має алергію на ванкоміцин
внутрішньом’язово через ризик некрозу в місці введення.
Попередження та заходи обережності
Перед початком застосування ліки Ванкоміцин Аптафарма слід обговорити це з лікарем, фармацевтом
лікарні або медсестрою, якщо:

• у пацієнта коли-небудь після введення ванкоміцину виникла тяжка висипка на шкірі або відшарування шкіри, пухирі та (або) виразки в порожнині рота;
• у пацієнта раніше виникла алергійна реакція на тейкопланін, оскільки це може означати, що

пацієнт також має алергію на ванкоміцин;

• пацієнт має порушення слуху, особливо якщо він у похилому віці (може знадобитися обстеження слуху під час лікування);
• у пацієнта є порушення функції нирок (під час лікування необхідно буде проводити дослідження крові та функції печінки та нирок);
• пацієнту вводять ванкоміцин внутрішньовенно для лікування діареї, пов’язаної з інфекцією Clostridium difficile, замість перорального застосування.

У зв’язку з лікуванням ванкоміцином відзначалися випадки тяжких шкірних реакцій, у тому числі синдрому
Стивенса-Джонсона, токсичного епідермального некролізу, лікарської реакції з еозинофілією
та системними симптомами (DRESS, англ. drug reaction with eosinophilia and systemic symptoms)
та гострої загальної ексудативної пустульози (AGEP, англ. acute generalized exanthematous pustulosis). Якщо
пацієнт помітить будь-який із симптомів, описаних у розділі 4, необхідно припинити застосування
ванкоміцину та негайно звернутися до лікаря.
Під час лікування ванкоміцином слід обговорити це з лікарем, фармацевтом лікарні або медсестрою,
якщо:
пацієнт отримує лікування ванкоміцином протягом тривалого часу (може знадобитися проведення
аналізів крові та досліджень функції печінки та нирок під час лікування);
пацієнту понад 65 років (лікар, ймовірно, змушений буде скоригувати дозу);
у пацієнта під час лікування виникне будь-яка шкірна реакція;
у пацієнта виникне тяжка або тривала діарея під час або після завершення лікування
ванкоміцином; у такій ситуації необхідно негайно проконсультуватися з лікарем. Це може бути
симптомом запалення кишечника (набрякове запалення товстої кишки), яке може виникнути під час
лікування антибіотиками.
Після введення ванкоміцину в око відзначалися тяжкі побічні ефекти, що можуть призвести
до втрати зору.
У пацієнтів, які приймають ліки Ванкоміцин Аптафарма, відзначалися симптоми алергійної реакції на ліки, у тому числі утруднення дихання та біль у грудній клітці. Якщо у пацієнта виникне
будь-який із цих симптомів, необхідно негайно припинити застосування ліки Ванкоміцин Аптафарма та
зв’язатися з лікарем або медичною службою екстреної допомоги.
Діти
Ванкоміцин застосовуватиметься з особливою обережністю у недоношених дітей та маленьких немовлят,
оскільки їхні нирки не повністю розвинені, що може призвести до накопичення ванкоміцину в
крові. У цій віковій групі може знадобитися здача аналізів крові для контролю концентрації
ванкоміцину в крові.
Ванкоміцин Аптафарма та інші ліки
Слід повідомити лікареві, фармацевту або медсестрі про всі ліки, які пацієнт зараз приймає або приймав нещодавно, а також про ліки, які пацієнт планує приймати. Крім того, не слід
приймати нові ліки без консультації з лікарем.
Наступні ліки можуть взаємодіяти з ванкоміцином, якщо застосовуються одночасно, наприклад, ліки, які використовуються для лікування:

• інфекцій, спричинених бактеріями (стрептоміцин, неоміцин, гентаміцин, канаміцин, амікацин, бацистрацин, тобраміцин, поліміксин B, колістин),
• туберкульозу (віоміцин),
• грибкових інфекцій (амфотерикін B),
• пухлин (цисплатин), а також
• ліки, які використовуються для розслаблення м’язів під час знеболення,
• знеболювальні засоби (якщо пацієнта буде піддано загальному знеболенню),
• інгібітори протонної помпи,
• ліки, що пригнічують перистальтику кишечника (ліки, що використовуються для полегшення симптомів діареї),
• діуретики (ліки проти затримки води в організмі),
• нестероїдні протизапальні засоби (ліки, що використовуються для лікування запальних станів, легкого до помірного болю та гарячки).

Якщо ванкоміцин вводиться одночасно з іншими ліками, лікар може призначити аналізи крові
для корекції його дози.
Одночасне застосування ванкоміцину та знеболювальних засобів у дітей пов’язане з виникненням
покрасніння шкіри (гіперемія) та алергійних реакцій. Аналогічно, одночасне застосування з іншими
ліками, такими як аміноглікозидні антибіотики, нестероїдні протизапальні засоби (НПЗС, наприклад,
ібупрофен) або амфотерикін B (ліки, що використовуються при грибкових інфекціях) або піперацилін
з тазобактамом (у разі застосування парентеральних препаратів) може підвищувати ризик
пошкодження нирок, у зв’язку з чим може знадобитися частіше проведення аналізів крові та досліджень
функції нирок.
Вагітність та годування груддю
Вагітність
Якщо пацієнтка вагітна, підозрює, що може бути вагітною, або планує вагітність, їй слід проконсультуватися з
лікарем перед застосуванням цього ліки. Ліки Ванкоміцин Аптафарма можна застосовувати під час вагітності
та годування груддю тільки у разі абсолютної необхідності. Лікар вирішить, чи пацієнтка
повинна приймати ліки Ванкоміцин Аптафарма.
Годування груддю
Слід повідомити лікареві, якщо пацієнтка годує груддю, оскільки ліки Ванкоміцин Аптафарма
проникає в грудне молоко. Лікар вирішить, чи дійсно необхідно застосовувати ванкоміцин, чи пацієнтка
повинна припинити годування груддю.
Керування транспортними засобами та обслуговування машин
Ванкоміцин Аптафарма не має впливу або має незначний вплив на здатність керування
транспортними засобами та обслуговування машин.

3. Як застосовувати Ванкоміцин Аптафарма

Пацієнт отримуватиме препарат Ванкоміцин Аптафарма, який вводитиме медичний персонал під час перебування в лікарні. Лікар визначить, яку дозу препарату пацієнт повинен отримувати щодня, та як довго має тривати лікування.
Дозування
Доза, що застосовується, залежатиме від:

• віку пацієнта,
• маси тіла пацієнта,
• наявного у пацієнта інфекційного захворювання,
• функції нирок пацієнта,
• стану слуху пацієнта,
• всіх інших ліків, які приймає пацієнт.

Внутрішньовенне введення
Дорослі та підлітки (у віці 12 років і старше)
Дозування буде встановлено залежно від маси тіла пацієнта. Зазвичай застосовувана доза при інфузії становить 15–20 мг на кожен кг маси тіла. Цю дозу зазвичай вводять кожні 8–12 годин.
У деяких випадках лікар може вирішити застосувати початкову дозу до 30 мг на кожен кілограм маси тіла. Не слід перевищувати максимальну одноразову дозу 2 г.
Застосування у дітей
Діти віком від першого місяця та діти віком до нижче 12 років
Дозування буде встановлено залежно від маси тіла пацієнта. Зазвичай застосовувана доза при інфузії становить 10–15 мг на кожен кілограм маси тіла. Цю дозу зазвичай вводять кожні 6 годин.
Недоношені новонароджені та доношені новонароджені (віком від 0 до 27 днів)
Доза буде розрахована на основі віку плода [час, що минув з першого дня останньої менструації матері до пологів (вік вагітності) плюс час, що минув з моменту народження дитини (вік післянароджений)].
Пацієнтам похилого віку, пацієнтам із ожирінням, вагітним жінкам та пацієнтам із порушенням функції нирок, у тому числі пацієнтам, які перебувають на діалізі, може знадобитися інша доза.
Тривалість лікування
Тривалість лікування залежить від типу інфекції, яка є у пацієнта, і може становити від 1 до 6 тижнів.
Тривалість лікування може варіюватися залежно від реакції конкретного пацієнта на лікування.
Під час лікування пацієнтові можуть проводити аналізи крові та сечі, а також тестування слуху з метою виявлення можливих побічних ефектів.
Пероральне застосування
Дорослі та підлітки (віком від 12 років)
Рекомендована доза — 125 мг кожні 6 годин. У деяких випадках лікар може вирішити застосувати більшу добову дозу, максимально — 500 мг кожні 6 годин. Не слід перевищувати максимальну добову дозу 2 г.
Якщо пацієнт раніше мав інші захворювання (інфекцію слизової оболонки), може знадобитися інша доза та тривалість лікування.
Застосування у дітей
Новонароджені, немовлята та діти віком до 12 років
Рекомендована доза — 10 мг на кожен кг маси тіла. Цю дозу зазвичай вводять кожні 6 годин.
Не слід перевищувати максимальну добову дозу 2 г.
Спосіб введення
Інфузія внутрішньовенно означає, що препарат з пляшки або пакета для інфузії проходить через трубку до одного з кровоносних судин у тілі пацієнта. Лікар або медсестра завжди вводитимуть ванкоміцин у кров, а не в м’яз.
Ванкоміцин вводять у вену не менше ніж протягом 60 хвилин.
Якщо препарат застосовується для лікування захворювань шлунково-кишкового тракту (так зване псевдомембранозний коліт), ліки мають бути введені у вигляді розчину для перорального застосування (пацієнт прийматиме препарат перорально).
Тривалість лікування
Тривалість лікування залежить від типу інфекції, яка є у пацієнта, і може тривати кілька тижнів.
Тривалість лікування може варіюватися залежно від реакції конкретного пацієнта на лікування.
Під час лікування пацієнтові можуть проводити аналізи крові та сечі, а також тестування слуху з метою виявлення можливих побічних ефектів.
Застосування більшої, ніж рекомендована, дози препарату Ванкоміцин Аптафарма
Оскільки препарат вводитиметься пацієнтові під час перебування в лікарні, імовірність передозування ванкоміцину є дуже низькою. У разі будь-яких сумнівів необхідно негайно повідомити лікареві або медсестрі.
У разі будь-яких додаткових запитань щодо застосування цього препарату слід звернутися до лікаря, фармацевта або медсестри.

4. Можливі побічні ефекти

Як і будь-який лікарський засіб, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча вони не виникають у кожного пацієнта.
Ванкоміцин може викликати алергічні реакції, проте тяжкі алергічні реакції (анапілактичні реакції)
зустрічаються рідко. Якщо у пацієнта раптово з’являється свистяче дихання, труднощі з диханням,
покрасніння верхньої частини тіла, висип або свербіж, необхідно негайно повідомити лікаря.
Якщо у пацієнта виникнуть будь-які з наступних симптомів, слід припинити застосування
Ванкоміцину Аптафарма та негайно звернутися до лікаря :

• червоні, плоскі, нагадуючі мішені або круглі плями на тулубі, часто з пухирцями посередині, шелушіння шкіри, виразки в порожнині рота, горла, носа, статевих органів та очей. Ці тяжкі шкірні висипання можуть передувати підвищена температура та грипоподібні симптоми (синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз).
• поширений висип, підвищена температура тіла та збільшення лімфатичних вузлів (синдром DRESS або синдром гіперчутливості до ліків).
• червоний шкірний висип із шкірними вузликами та пухирцями, що супроводжується підвищеною температурою на початку лікування (гостра загальмована ексудативна еритема).
• біль у грудях, що може бути симптомом потенційно серйозної алергічної реакції, відомої як синдром Коуніса.

Всмоктування ванкоміцину з травного тракту є незначним. Проте, якщо пацієнт має запальний стан травного тракту, особливо якщо також наявні порушення функції нирок, можуть виникати побічні ефекти, подібні до тих, що виникають після внутрішньовенного введення ванкоміцину.
Часті побічні ефекти (можуть виникати у максимум 1 із 10 пацієнтів):

• зниження артеріального тиску
• задишка, свистяче дихання (високий звук, спричинений перешкодою на шляху проходження повітря верхніх дихальних шляхів)
• висип та запалення слизової оболонки порожнини рота, свербіж, сверблячий висип, кропив’янка
• порушення функції нирок, що виявляються зазвичай під час аналізу крові
• почервоніння верхньої частини тіла та обличчя, флебіт
• підвищення активності печінкових ферментів

Нечасті побічні ефекти (можуть виникати у максимум 1 із 100 пацієнтів):

• тимчасова або постійна втрата слуху

Рідкісні побічні ефекти (можуть виникати у максимум 1 із 1000 пацієнтів):

• зниження кількості білих кров’яних тілець, червоних кров’яних тілець та тромбоцитів (кров’яних пластинок, відповідальних за згортання крові)
• підвищення кількості певного типу білих кров’яних тілець у крові
• порушення рівноваги, дзвін у вухах, запаморочення
• васкуліт
• нудота
• запалення нирок та ниркова недостатність
• болі в м’язах грудної клітки та спини
• гарячка, озноб

Дуже рідкісні побічні ефекти (можуть виникати у максимум 1 із 10 000 пацієнтів):

• раптове виникнення тяжкого шкірного алергічного реакції, що супроводжується шелушінням шкіри або утворенням пухирців на шкірі. Може супроводжуватися високою гарячкою та болями в суглобах.
• зупинка серця
• запалення кишечника, що призводить до болю в животі та діареї, яка може містити кров

Невідома частота (частота не може бути визначена на основі наявних даних):

• блювота, діарея
• сплутаність свідомості, сонливість, відчуття втоми, набряки, затримка рідини, зниження утворення сечі
• висип із набряком та болем у ділянці за вухами, на шиї, в пахових складках, під щелепою та під пахвами (набряк лімфатичних вузлів), ненормальні результати аналізів крові та функції печінки
• висип із пухирцями та гарячкою
• надмірне руйнування червоних кров’яних тілець, що призводить до втоми та блідості шкіри (гемолітична анемія)

Повідомлення про побічні ефекти
Якщо виникають будь-які побічні ефекти, включаючи ті, що не зазначені в цій інструкції, необхідно повідомити лікаря, фармацевта або медсестру. Побічні ефекти можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу побічних дій лікарських засобів Управління реєстрації лікарських засобів, медичних виробів та біоцидних продуктів:
Al. Jerozolimskie 181C
02-222 Варшава
Тел.: + 48 22 49 21 301
Факс: + 48 22 49 21 309
Вебсайт: https://smz.ezdrowie.gov.pl
Побічні ефекти також можна повідомляти суб’єкту, відповідальному за реєстрацію.
Завдяки повідомленням про побічні ефекти можна буде зібрати додаткову інформацію щодо безпеки застосування лікарського засобу.

5. Як зберігати Ванкоміцин Аптафарма

Перед реконституцією:
Зберігати при температурі нижче 25 ⁰ C.
Ліки слід зберігати в недоступному для дітей місці, у якому вони не помітні.
Не застосовувати цей лікарський засіб після закінчення терміну придатності (EXP), зазначеного на етикетці та картонному
пакуванні. Термін придатності вказує на останній день зазначеного місяця.
Ліки не слід викидати у каналізацію чи побутові сміттєві контейнери. Слід запитати
фармацевта, як утилізувати ліки, які вже не використовуються. Така дія допоможе захистити навколишнє середовище.
Стабільність розчину після реконституції, а потім після розведення наведено нижче в інформації для
медичного професійного персоналу.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить Ванкоміцин Аптафарма
Діючою речовиною препарату є ванкоміцин (у формі гідрохлориду).
Ванкоміцин Аптафарма 500 мг
Кожна ампула містить 500 мг гідрохлориду ванкоміцину, що відповідає 500 000 ОД.
Ванкоміцин Аптафарма 1000 мг
Кожна ампула містить 1000 мг гідрохлориду ванкоміцину, що відповідає 1 000 000 ОД.
Як виглядає Ванкоміцин Аптафарма та що містить упаковка
Ванкоміцин Аптафарма, 500 мг: порошок міститься в ампулі місткістю 10 мл із
прозорого, безбарвного скла типу І, з пробкою з хлорбутадієнового гуми та білою алюмінієво-
поліпропіленовою кришкою, з самоклейною ідентифікаційною етикеткою.
Ванкоміцин Аптафарма, 1000 мг: порошок міститься в ампулі місткістю 20 мл із
прозорого, безбарвного скла типу І, з пробкою з хлорбутадієнового гуми та синьою алюмінієво-
поліпропіленовою кришкою, з самоклейною ідентифікаційною етикеткою.
Картонна коробка містить 10 ампул.
Ванкоміцин Аптафарма, 500 мг
Кожна ампула містить гідрохлорид ванкоміцину, що відповідає 500 мг ванкоміцину.
Після відновлення в 10 мл води для ін'єкцій отримують розчин із концентрацією 50 мг/мл, а після подальшого розведення — розчин із концентрацією 5 мг/мл.
Ванкоміцин Аптафарма, 1000 мг
Кожна ампула містить гідрохлорид ванкоміцину, що відповідає 1000 мг ванкоміцину.
Після відновлення в 20 мл води для ін'єкцій отримують розчин із концентрацією 50 мг/мл, а після подальшого розведення — розчин із концентрацією 5 мг/мл.
Відповідальний суб’єкт
Apta Medica Internacional d.o.o.
Likozarjeva Ulica 6
1000 Любляна
Словенія
Виробник
Laboratorio Reig Jofré SA
Gran Capità, 10
08970 Sant Joan Despí, Барселона
Іспанія
Цей лікарський засіб зареєстрований для обігу в країнах — членах Європейського економічного простору під наступними назвами:

Інші джерела інформації
Порада/медична освіта
Антибіотики застосовують для лікування бактеріальних інфекцій. Вони неефективні при вірусних інфекціях.
Якщо лікар призначив пацієнту антибіотики, вони необхідні для лікування певної, наразі наявної хвороби.
Незважаючи на застосування антибіотиків, деякі бактерії можуть виживати або продовжувати розмножуватися. Це явище називається резистентністю; іноді лікування антибіотиками стає неефективним.
Неправильне застосування антибіотиків посилює резистентність. Пацієнт може навіть сприяти виникненню резистентності та тим самим затримати одужання або зменшити ефективність антибіотикотерапії, якщо не дотримуватиметься правильних:

• дозування,
• графіка лікування,
• тривалості лікування.

Тому, щоб зберегти ефективність цього ліку, необхідно:

1. Застосовувати антибіотики лише тоді, коли їх призначив лікар.
2. Суворо дотримуватися призначеного способу застосування.
3. Не застосовувати антибіотик повторно без призначення лікаря, навіть з метою лікування подібної хвороби.

______________________________________________________________________________________

Інформація, призначена виключно для медичного фахового персоналу

Ця інформація є фрагментом Характеристики Лікарського Засобу, призначеного для допомоги
у застосуванні препарату Ванкоміцин Аптафарма. Оцінюючи доцільність застосування у конкретного пацієнта,
лікар повинен ознайомитися з Характеристикою Лікарського Засобу.
Внутрішньовенне введення
Виключно для інфузійного внутрішньовенного введення. Не застосовувати внутрішньом’язово.
Приготування відновленого розчину
Вміст кожної ампули по 500 мг розчинити в 10 мл стерильної води для ін’єкцій.
Вміст кожної ампули по 1000 мг розчинити в 20 мл стерильної води для ін’єкцій.
Один мл відновленого розчину містить 50 мг ванкоміцину.
Зовнішній вигляд відновленого розчину
Після відновлення розчин є прозорим і безбарвним, без твердих частинок.
Приготування готового розчину для інфузії
Розчин після відновлення, що містить 50 мг/мл ванкоміцину, необхідно подальше розбавити.
Придатні розчинники:

• 50 мг/мл (5%) розчин глюкози для ін’єкцій
• 9 мг/мл (0,9%) розчин натрію хлориду для ін’єкцій
• розчин Рінгера з лактатом
• розчин Рінгера з ацетатом

Переривчаста інфузія
Відновлений розчин, що містить 500 мг ванкоміцину (50 мг/мл), спочатку необхідно розбавити
щонайменше в 100 мл розчинника (для отримання концентрації 5 мг/мл).
Відновлений розчин, що містить 1000 мг ванкоміцину (50 мг/мл), спочатку необхідно розбавити
щонайменше в 200 мл розчинника (для отримання концентрації 5 мг/мл).
Концентрація ванкоміцину в розчині для інфузії не повинна перевищувати 5 мг/мл.
Бажану дозу слід вводити повільно внутрішньовенно зі швидкістю не більше 10 мг/хв протягом
щонайменше 60 хвилин або довше.
Неперервна інфузія
Застосовувати тільки тоді, коли переривчаста інфузія неможлива.
Дві-чотири ампули, що містять 500 мг ванкоміцину (1-2 г), або одну-дві ампули,
що містять 1000 мг ванкоміцину (1-2 г), можна розчинити у відповідній кількості зазначеного
вище розчинника та вводити крапельно так, щоб протягом 24 годин пацієнт отримав
призначену добову дозу.
Зовнішній вигляд розчиненого розчину
Після розведення розчин є прозорим і безбарвним, без твердих частинок.
Перед введенням розчини після відновлення та розведення необхідно перевірити на наявність твердих частинок
та зміну забарвлення. Використовувати тільки прозорий і безбарвний розчин без твердих частинок.
Пероральне застосування
У разі перорального застосування розчини, що містять 500 мг і 1000 мг ванкоміцину, можна
розбавити в 30 мл води та ввести пацієнту або подавати через назогастральний зонд.
Термін придатності
Термін придатності розчину після відновлення:
Розчин після відновлення водою для ін’єкцій зберігає стабільність протягом 24 годин при температурі
2ºC – 8ºC. З мікробіологічного погляду розчин слід використовувати негайно.
Термін придатності розведеного розчину:
Доведено хімічну та фізичну стабільність у робочих умовах:

• протягом 8 годин при температурі 25°C після відновлення та подальшого розведення розчином натрію хлориду 9 мг/мл (0,9%) або розчином глюкози 50 мг/мл (5%);
• протягом 4 днів при температурі 2ºC - 8ºC після відновлення та подальшого розведення лактатом Рінгера або ацетатом Рінгера;
• протягом 14 днів при температурі 2ºC - 8ºC після відновлення та подальшого розведення розчином натрію хлориду 9 мг/мл (0,9%) або розчином глюкози (5%).

З мікробіологічного погляду лікарський засіб слід використовувати негайно.
Пацієнти з порушеннями функції нирок
У дорослих пацієнтів, а також у дітей та підлітків з порушеннями функції нирок слід розглянути
початкову завантажувальну дозу, а потім визначати найменшу ефективну концентрацію ванкоміцину в
сироватці, замість запланованої схеми лікування, особливо у пацієнтів з тяжкими порушеннями
функції нирок або тих, що проходять замісну терапію нирок (англ. renal replacement therapy, RRT),
внаслідок численних змінних факторів, що впливають на концентрацію ванкоміцину у таких пацієнтів.
У пацієнтів з легкими або помірними порушеннями функції нирок не слід зменшувати початкову дозу.
У пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок переважним є подовження інтервалів між дозами
замість введення менших добових доз.
Необхідно адекватно оцінити одночасно застосовувані інші лікарські засоби, які можуть зменшити кліренс
ванкоміцину та (або) посилювати його побічні ефекти (див. розділ 4.4 ХЛЗ).
Ванкоміцин у незначній мірі видаляється під час переривчастої гемодіалізу. Проте застосування
фільтраційних мембран з високою проникністю або неперервної замісної терапії нирок (англ. continuous renal
replacement therapy, CRRT) збільшує кліренс ванкоміцину, і, як правило, необхідне введення додаткових доз
(зазвичай після сеансу гемодіалізу у разі переривчастої гемодіалізу).
Розчини ванкоміцину мають низький рівень рН, що може призводити до хімічної або фізичної нестабільності
при змішуванні з іншими речовинами. Слід уникати змішування ванкоміцину з лужними розчинами.
Цей лікарський засіб не слід змішувати з іншими інфузійними розчинами, за винятком натрію хлориду 9 мг/мл (0,9%),
розчину глюкози 50 мг/мл (5%), лактату Рінгера або ацетату Рінгера.