Піралгін

Укладомок, доданий до упаковки: інформація для пацієнта

Піралгін, 500 мг/мл, розчин для ін'єкцій
Metamizolum natricum monohydricum
Лікарський засіб Піралгін може спричиняти ненормально низьку кількість білих кров'яних тілець (агранулоцитоз), що
може призводити до тяжких і загрожуючих життю інфекцій (див. розділ 4).
Необхідно припинити застосування лікарського засобу та негайно звернутися до лікаря, якщо виникнуть
будь-які з таких симптомів: гарячка, озноб, біль у горлі, болючі виразки в носі,
порожнині рота та горлі або в області статевих органів чи заднього проходу.
Якщо у пацієнта коли-небудь виникав агранулоцитоз під час застосування метамізолу або
подібних ліків, у майбутньому повторно цей лікарський засіб приймати ні в якому разі не можна (див. розділ 2).
Необхідно уважно ознайомитися з вмістом укладомка перед застосуванням лікарського засобу, оскільки він містить
інформацію, важливу для пацієнта.

• Зберігайте цей укладомок, щоб у разі потреби мати можливість знову його прочитати.
• У разі будь-яких сумнівів слід звернутися до лікаря, фармацевта або медсестри.
• Цей лікарський засіб призначено строго певній особі. Не передавайте його іншим. Лікарський засіб може нашкодити іншій особі, навіть якщо симптоми її хвороби такі самі.
• Якщо у пацієнта виникнуть будь-які побічні реакції, у тому числі будь-які побічні реакції, не зазначені в цьому укладомку, необхідно повідомити про це лікарю, фармацевту або медсестрі. Див. розділ 4.

Зміст укладомка

1. Що таке лікарський засіб Піралгін і для чого його застосовують
2. Важлива інформація перед застосуванням лікарського засобу Піралгін
3. Як застосовувати лікарський засіб Піралгін
4. Можливі побічні реакції
5. Як зберігати лікарський засіб Піралгін
6. Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке лікарський засіб Піралгін і для чого його застосовують

Піралгін містить натрієвий метамізол моногідрат, що є похідним піразолону із знеболювальною, жарознижувальною та спазмолітичною дією.
Показання до застосування:
Болі різного походження з високим ступенем інтенсивності.
Лихоманка, коли інші методи лікування неефективні.
Лікарський засіб Піралгін у формі розчину для ін'єкцій слід застосовувати лише у випадках, коли пероральне введення не є показаним.

2. Важливі відомості перед застосуванням лікарського засобу Піралгін

Коли не застосовувати лікарський засіб Піралгін:

• якщо у пацієнта в минулому спостерігалося значне зниження кількості білих кров’яних клітин, так званих гранулоцитів, спричинене метамізолом або іншими подібними ліками, що називаються піразолонами або піразолідинами;
• якщо у пацієнта є порушення функції кісткового мозку або захворювання, яке впливає на спосіб утворення або дію клітин крові;
• якщо пацієнт має алергію на метамізол, інші похідні піразолону та піразолідини (наприклад, пропіфеназон, феназон або фенілбутазон) або будь-який із інших компонентів цього лікарського засобу (перелічених у пункті 6);
• якщо у пацієнта є синдром анальгетичної астми або відома непереносимість знеболювальних засобів, що проявляється кропив’янкою, ангіоневротичним набряком (набряк мови, обличчя, губ і (або) горла), тобто пацієнти, які реагують спазмом бронхів або іншою анафілактоїдною реакцією на саліцилати, парацетамол або інші неопіоїдні знеболювальні засоби, у тому числі нестероїдні протизапальні засоби (НПЗЗ), такі як: диклофенак, ібупрофен, індометацин або напроксен;
• якщо пацієнт має гостру ниркову або печінкову недостатність, гостру печінкову порфірію;
• якщо пацієнт має вроджений дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (рідке спадкове захворювання);
• якщо пацієнт застосовує ліки з групи похідних піразолону та піразолідинів (наприклад, фенілбутазон, пропіфеназон);
• якщо пацієнт має зниження артеріального тиску та порушення кровообігу;
• якщо пацієнтка перебуває у останніх трьох місяцях вагітності.

Попередження та заходи обережності
Перед початком застосування лікарського засобу Піралгін слід проконсультуватися з лікарем або фармацевтом:

• якщо пацієнт має систолічний артеріальний тиск менше 100 мм рт. ст. або захворювання серця та порушення кровообігу (наприклад, інфаркт міокарда, коронарна хвороба серця або політравма), звуження судин головного мозку, зниження об’єму циркулюючої крові, а також у випадку дегідратації пацієнтів, оскільки лікарський засіб може спричинити зниження артеріального тиску;
• якщо пацієнт має високу гарячку;
• якщо пацієнт має ниркову та (або) печінкову недостатність;
• якщо пацієнт має виразкову хворобу шлунка та (або) дванадцятипалої кишки;
• якщо пацієнт має бронхіальну астму, особливо якщо їй супроводжується поліпідний риніт та синусит;
• коли пацієнт має алергічні захворювання, у тому числі атопічні, хронічну кропив’янку;
• якщо пацієнт має непереносимість певних барвників (наприклад, тартразину) або консервантів (наприклад, бензоатів);
• у пацієнтів з непереносимістю алкоголю, що проявляється чханням, сльозотечею та сильним почервонінням обличчя навіть при незначних кількостях алкоголю; це може свідчити про невиявлену раніше анальгетичну астму.

Через небезпеку для життя лікарський засіб слід негайно припинити застосовувати та звернутися за медичною допомогою у разі появи симптомів алергічної (анапілактичної) реакції, наприклад:

• набряк обличчя, губ, мови та (або) горла, що може ускладнювати ковтання або дихання;
• тяжкий бронхоспазм;
• шкірні та слизові зміни, такі як свербіж, печіння, почервоніння, кропив’янка;
• шок (зниження артеріального тиску, слабкість, непритомність). Пацієнти, які мають алергічну реакцію або іншу імунологічну реакцію на метамізол, також піддаються ризику подібної реакції на інші піразолони та піразолідини, а також на інші неопіоїдні знеболювальні засоби. У пацієнтів з алергією може розвинутися анафілактичний шок. Тому під час застосування лікарського засобу слід дотримуватися особливої обережності у пацієнтів з астмою або атопією (наприклад, атопічний дерматит, слизових оболонок, сінна лихоманка, алергічна астма). Пацієнтам із підвищеним ризиком розвитку реакцій, подібних до гострих алергічних реакцій на метамізол, можна застосовувати лікарський засіб лише після ретельного зваження співвідношення користі та ризику. Якщо це необхідно, його слід застосовувати за умов суворого медичного контролю з забезпеченням можливості надання невідкладної допомоги.

Занадто швидке введення метамізолу, особливо внутрішньовенно, може спричинити анафілактичний шок.
Лікарський засіб слід негайно припинити застосовувати та звернутися до лікаря у разі появи таких симптомів:

• тромбоцитопенії, наприклад: петехії на шкірі та слизових оболонках, гематоми, рецидивуючі кровотечі з ясен, носа, шлунково-кишкового тракту;

• панцитопенії (значне зниження кількості всіх клітин крові: червоних та білих кров’яних клітин, а також тромбоцитів), наприклад: загальне погане самопочуття, гарячка, симптоми інфекції, гематоми, кровотечі, блідість.
  Недостатня кількість білих кров’яних клітин (агранулоцитоз)
  Лікарський засіб Піралгін може спричиняти агранулоцитоз, тобто дуже низьку кількість певного типу білих кров’яних клітин, так званих гранулоцитів, які відіграють важливу роль у боротьбі з інфекціями (див. пункт 4).
  Необхідно припинити прийом метамізолу та негайно звернутися до лікаря, якщо виникнуть такі симптоми, оскільки вони можуть свідчити про можливий агранулоцитоз: озноб, гарячка, біль у горлі та болючі виразки слизової оболонки, особливо в порожнині рота, носі, горлі або в області статевих органів або анального отвору.
  Лікар призначить лабораторне дослідження для перевірки кількості кров’яних клітин у пацієнта.
  Якщо метамізол застосовується при гарячці, деякі симптоми розвиваючогося агранулоцитозу можуть залишитися непоміченими. Аналогічно симптоми можуть бути пригніченими, якщо пацієнт отримує антибіотики.
  Агранулоцитоз може розвинутися в будь-який момент під час застосування лікарського засобу Піралгін, а навіть протягом короткого часу після припинення прийому метамізолу.
  Агранулоцитоз може виникнути навіть якщо метамізол застосовувався раніше без ускладнень.
  Тяжкі шкірні реакції
  Під час лікування метамізолом спостерігалися тяжкі шкірні реакції, зокрема синдром Стівенса-Джонсона: бульби та ерозії на шкірі, у порожнині рота, очах та статевих органах, гарячка та біль у суглобах, токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла): лопаються великі бульби, значні ерозії на шкірі, відшарування великих шарів епідермісу та гарячка, або лікарська реакція з еозинофілією та загальними симптомами (синдром DRESS). Якщо у пацієнта виникнуть будь-які з цих симптомів, пов’язаних із тяжкими шкірними реакціями, зазначеними в пункті 4, необхідно припинити застосування метамізолу та негайно звернутися за медичною допомогою.
  Якщо у пацієнта коли-небудь під час лікування метамізолом виникли тяжкі шкірні реакції, у майбутньому не можна повторно застосовувати лікарський засіб Піралгін або інші ліки, що містять метамізол (див. пункт 4).
  Порушення з боку печінки
  У пацієнтів, які приймають метамізол, спостерігалися випадки гепатиту, симптоми якого проявлялися від кількох днів до кількох місяців після початку лікування.
  Необхідно припинити застосування лікарського засобу Піралгін та звернутися до лікаря, якщо у пацієнта виникнуть порушення з боку печінки, такі як: погане самопочуття (нудота або блювота), гарячка, відчуття втоми, втрата апетиту, темне забарвлення сечі, світле забарвлення калу, жовтяниця шкіри або склери очей, свербіж, висипання або біль у верхній частині живота. Лікар перевірить функціонування печінки у пацієнта.
  Пацієнт не повинен приймати лікарський засіб Піралгін, якщо раніше застосовував будь-які ліки, що містять метамізол, і мав порушення з боку печінки.
  Лікарський засіб Піралгін та інші ліки
  Потрібно повідомити лікареві про всі ліки, які пацієнт зараз або нещодавно застосовує, а також про ліки, які пацієнт планує застосовувати.
  Застосування лікарського засобу Піралгін є протипоказаним:

• з ліками з групи похідних піразолону та піразолідинів (фенілбутазон, пропіфеназон).

Необхідно повідомити лікареві про застосування:

• антикоагулянтів похідних кумарину;
• пероральних цукрознижувальних засобів;
• фенітоїну (протисудомний засіб);
• сульфонамідів (ліки з протимікробною дією);
• циклоспорину, такролімусу (ліки, що знижують імунітет, які застосовуються, зокрема, для профілактики відторгнення трансплантатів);
• барбітуратів (наприклад, фенобарбітал — ліки, які застосовуються, зокрема, при епілепсії);
• інгібіторів моноаміноксидази (наприклад, селегілін, моклобемід — ліки, які застосовуються, зокрема, при депресії);
• хлорпромазину (ліки, які застосовуються, зокрема, при лікуванні шизофренії);
• літію, сертраліну (антидепресанти);
• бупропіону (ліки, які застосовуються при лікуванні депресії або як допоміжний засіб під час відмови від куріння);
• ліків, що знижують артеріальний тиск (наприклад, каптоприл);
• діуретиків (наприклад, триамтерен);
• метотрексату (ліки, які застосовуються при лікуванні онкологічних захворювань);
• ефавірензу (ліки, які застосовуються при лікуванні інфекції ВІЛ (СНІД));
• метадону (ліки, які застосовуються при лікуванні залежності від заборонених наркотичних засобів (так званих опіоїдів));
• валпроїнату (ліки, які застосовуються при лікуванні епілепсії або біполярного афективного розладу).

Метамізол може зменшувати дію ацетилсаліцилової кислоти на тромбоцити.
Необхідно дотримуватися обережності при одночасному застосуванні ацетилсаліцилової кислоти, яка використовується для профілактики серцевих захворювань.
Піралгін та алкоголь
Під час застосування лікарського засобу не можна вживати алкоголю.
Вагітність, годування груддю та вплив на фертильність
Якщо пацієнтка вагітна або годує груддю, підозрює, що може бути вагітною, або планує завагітніти, їй слід проконсультуватися з лікарем або фармацевтом перед застосуванням цього лікарського засобу.
Вагітність
Дані щодо застосування метамізолу протягом перших 3 місяців вагітності обмежені, але не вказують на шкідливий вплив на ембріон. У вибраних випадках, якщо немає інших варіантів лікування, після консультації з лікарем або фармацевтом пацієнтка може приймати одноразові дози метамізолу в першому та другому триместрах за умови ретельного зваження користі та ризику, пов’язаних із застосуванням лікарського засобу. Як правило, застосування метамізолу в першому та другому триместрах не рекомендоване.
Заборонено застосовувати лікарський засіб Піралгін у період останніх трьох місяців вагітності через підвищений ризик ускладнень у матері та дитини (кровотечі, передчасне закриття важливого судини дитини, так званого артеріального протоку Боталла, який природним чином закривається лише після народження).
Годування груддю
Метаболіти метамізолу проникають до молока жінок, які годують груддю, у значних кількостях, і не можна виключити ризик для немовляти, яке годується груддю. З цієї причини слід особливо уникати багаторазового застосування метамізолу в період годування груддю.
У разі одноразового застосування метамізолу матерям слід рекомендувати збирати та вилучати молоко протягом 48 годин після введення лікарського засобу.
Фертильність
Немає даних щодо впливу метамізолу на фертильність.
Керування транспортними засобами та робота з механізмами
У рекомендованому діапазоні цей лікарський засіб не впливає на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.
У разі застосування доз, що перевищують рекомендовані, особливо в поєднанні з алкоголем, не слід керувати транспортними засобами та працювати з механізмами, оскільки здатність до реагування та концентрація можуть бути знижені.
Лікарський засіб Піралгін містить натрій
Лікарський засіб містить 34,5 мг натрію в 1 мл. Це відповідає 1,7% максимальної рекомендованої добової дози натрію в дієті для дорослих.
Лікарський засіб можна змішувати з такими розчинами: 5% розчином глюкози, 0,9% розчином натрію хлориду, розчином Рінгера. Вміст натрію, що походить з розчинника, слід враховувати при обчисленні загального вмісту натрію в приготованому розчині лікарського засобу. Для отримання точної інформації щодо вмісту натрію в розчині, що використовується для розведення лікарського засобу, слід ознайомитися з інструкцією до використовуваного розчинника.

3. Як застосовувати ліки Піралгін

Ці ліки слід завжди застосовувати згідно з рекомендаціями лікаря. У разі виникнення сумнівів слід звернутися
до лікаря.
Детальне дозування, а також спосіб застосування та підготовки ліків до введення
наведено в кінці брошури, у пункті «Інформація, призначена виключно для професійного
медичного персоналу».
Застосування більшої, ніж рекомендована, дози ліків Піралгін
Якщо пацієнт вважає, що отримав надто велику дозу ліків Піралгін, слід якнайшвидше повідомити
лікаря.
При передозуванні можуть виникати запаморочення, шум у вухах, порушення слуху,
психомоторне збудження, порушення свідомості, кома, тоніко-клонічні судоми
або зниження артеріального тиску, порушення ритму серця (тахікардія). Передозування
метамізолу може також спричинити болі в животі, блювоту, ерозії слизової оболонки шлунка
та дванадцятипалої кишки, кровотечі, перфорації, ураження печінкових клітин, інтерстиційний
нефрит, а також алергічний бронхоспазм. Зазначалися випадки виникнення висипу, кропив’янки,
набряку, шкірного лущення, а також токсичної епідермальної некролізу (синдром Лайєла).
Після прийому дуже великих доз виведення кислоти рубазонової може спричиняти червоне
забарвлення сечі.
Специфічного антидоту для метамізолу не існує.
У разі передозування слід негайно звернутися до лікаря. Може знадобитися симптоматичне
та підтримувальне лікування.

4. Можливі побічні ефекти

Як і будь-який лікарський засіб, цей препарат може спричиняти побічні ефекти, хоча вони не виникають у кожного пацієнта.
Через загрозу життю препарат слід негайно припинити приймати та викликати медичну допомогу, якщо у
пацієнта виникнуть будь-які з наступних тяжких побічних ефектів:

• серйозні алергічні реакції (анапілактичні):
  • рідкісний набряк обличчя, губ, язика та (або) горла, що може ускладнювати ковтання або дихання;
  • дуже рідкісний тяжкий напад бронхоспазму;
  • зміни шкіри та слизових оболонок, такі як свербіж, печіння, почервоніння, кропив’янка;
  • анафілактичний шок (небезпечне для життя зниження артеріального тиску, слабкість, втрату свідомості) — частота невідома;
• серйозні шкірні реакції:
  • червонуваті плоскі плями на тулубі у вигляді мішені або круглі, часто з пухирями посередині, шелушіння шкіри, виразки в порожнині рота, горлі, носі, на статевих органах та в області очей. Виникненню таких серйозних висипок може передувати лихоманка та симптоми, схожі на грип (синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз);
  • поширена висипка, висока температура тіла та збільшені лімфатичні вузли (синдром DRESS або синдром гіперчутливості до ліків).

Препарат слід негайно припинити приймати та звернутися до лікаря, якщо виникнуть наступні
тяжкі побічні ефекти:

• панцитопенія (значне зниження кількості всіх клітин крові: червоних і білих кров’яних пластинок та тромбоцитів, що проявляється загальним погіршенням самопочуття, лихоманкою, ознаками інфекції, кровопідливами, кровотечами, блідістю шкіри);
• агранулоцитоз (повне або майже повне зникнення гранулоцитів у крові), включаючи випадки з летальним наслідком, що проявляється:
  • лихоманкою, ознобом;
  • біль у горлі, труднощі при ковтанні, запальні зміни слизових оболонок ротової порожнини, носа, горла, статевих органів та прямої кишки;
  • підвищеним ШОЕ;
  • не завжди неправильними значеннями гемоглобіну, еритроцитів та тромбоцитів, хоча найчастіше вони в межах норми;
  • незначним збільшенням лімфатичних вузлів та селезінки, хоча найчастіше вони без змін (див. також пункт 2 «Попередження та заходи обережності»);
• погане самопочуття (нудота або блювота), лихоманка, відчуття втоми, втрата апетиту, темне забарвлення сечі, світле забарвлення калу, жовтяниця шкіри або склер очей, свербіж, висипка або біль у верхній частині живота. Це можуть бути симптоми ураження печінки. Див. також пункт 2 «Попередження та заходи обережності».

Інші побічні ефекти:
Слід проконсультуватися з лікарем у разі виникнення будь-яких з наступних побічних ефектів:
Не дуже часто (рідше, ніж у 1 на 100 пацієнтів) виникають:

• лікарська висипка (тимчасова висипка різного типу: вузликова, плямиста, пухирчаста, червонувата);
• надмірне зниження артеріального тиску (швидке внутрішньовенне введення збільшує небезпеку виникнення гіпотензії).

Рідко (рідше, ніж у 1 на 1000 пацієнтів) виникають:

• плямисто-вузликові зміни шкіри;
• лейкопенія (зниження кількості білих кров’яних клітин у крові).

Дуже рідко (рідше, ніж у 1 на 10 000 пацієнтів) виникають:

• анальгетична астма (див. «Коли не застосовувати препарат Піралгін» у пункті 2), напади астми;
• агранулоцитоз (повне або майже повне зникнення гранулоцитів у крові), включаючи випадки з летальним наслідком (див. вище «Препарат слід негайно припинити приймати та звернутися до лікаря, якщо виникнуть наступні тяжкі побічні ефекти»);
• тромбоцитопенія (кровопідливи, кровотечі);
• раптове погіршення функції нирок із протеїнурією, олігурією або анурією включно;
• гостра ниркова недостатність;
• інтерстиційний нефрит.

Частота невідома (частоту не можна визначити на підставі наявних даних):

• нудота, блювота, болі в животі, подразнення шлунка, діарея, сухість у роті;
• ураження печінки;
• гепатит, жовтяниця шкіри та склер очей, підвищення активності печінкових ферментів у крові;
• головні болі, запаморочення;
• гемолітична анемія, апластична анемія, ураження кісткового мозку, іноді з летальним наслідком. У пацієнтів із дефіцитом глюкозо-6-фосфатдегідрогенази препарат спричиняє гемоліз еритроцитів;
• червоне забарвлення сечі (після застосування дуже високих доз метамізолу);
• після введення метамізолу у вигляді ін’єкції може виникати біль у місці ін’єкції та місцеві реакції, а в дуже рідких випадках — флебіт.

Повідомлення про побічні ефекти
Якщо виникнуть будь-які небажані симптоми, включаючи побічні ефекти, не зазначені
у цій інструкції, слід повідомити лікареві, фармацевту або медсестрі. Побічні ефекти
можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу побічних дій лікарських засобів Управління з реєстрації лікарських засобів, медичних виробів та біоцидних продуктів
Al. Jerozolimskie 181C
02-222 Варшава
Тел.: + 48 22 49 21 301
Факс: + 48 22 49 21 309
Вебсайт: https://smz.ezdrowie.gov.pl
Побічні ефекти також можна повідомляти суб’єкту, відповідальному за реєстрацію.
Завдяки повідомленню про побічні ефекти можна зібрати додаткову інформацію щодо безпеки застосування препарату.

5. Як зберігати ліки Піралгін

Ліки слід зберігати в недоступному для дітей місці.
Зберігати при температурі нижче 25°C. Зберігати в оригінальній упаковці.
Не застосовувати ці ліки після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.
Термін придатності означає останній день зазначеного місяця.
Позначення на упаковці після скорочення «EXP» означає термін придатності, а після скорочення «Lot» — номер серії.
Ліки не слід викидати в каналізацію чи побутові сміттєві контейнери. Слід запитати у фармацевта, як позбутися ліків, які вже не використовуються. Таке поводження допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить лікарський засіб Піралгін

• Діючою речовиною лікарського засобу є метамізолу натрію моногідрат. Кожен мл розчину для ін'єкцій містить 500 мг метамізолу натрію моногідрату. Кожна ампула об'ємом 2 мл містить 1000 мг метамізолу натрію моногідрату. Кожна ампула об'ємом 5 мл містить 2500 мг метамізолу натрію моногідрату.
• Іншою складовою є вода для ін'єкцій.

Як виглядає лікарський засіб Піралгін і що містить упаковка
Безпосередньою упаковкою розчину для ін'єкцій Піралгін є ампули з безбарвного скла
об'ємом 2 мл та 5 мл, що містять прозорий розчин від безбарвного до жовтуватого.
Так упакований лікарський засіб розміщується по 5 ампул разом з інструкцією у картонному пакуванні.
Суб'єкт, відповідальний за випуск, та виробник
Фармацевтичні заклади POLPHARMA S.A.
вул. Пельплинська, 19, 83-200 Старогард-Ґдянський
тел. + 48 22 364 61 01

Інформація, призначена виключно для професійного медичного персоналу:

Дозу визначає інтенсивність болю або лихоманки та індивідуальна реакція на ліки Піралгін. Основне значення має вибір найменшої дози, що дозволяє контролювати біль і (або) лихоманку.
Дітям і підліткам віком до 14 років можна застосовувати метамізол у разовій дозі 8–16 мг на кг маси тіла. У разі лихоманки у дітей, як правило, достатньо дози метамізолу 10 мг на кілограм маси тіла. Дорослим і підліткам віком від 15 років (>53 кг) можна застосовувати максимум 1000 мг у разовій дозі.
Залежно від максимальної добової дози, разову дозу можна приймати не частіше ніж 4 рази на добу з інтервалами 6–8 годин.
Помітну дію можна очікувати протягом 30 хвилин після парентерального введення.
Щоб звести до мінімуму ризик гіпотензивної реакції, внутрішньовенні ін'єкції необхідно вводити дуже повільно.
У таблиці нижче наведено рекомендовані разові дози та максимальні добові дози, залежно від маси тіла або віку:

*У разі необхідності одноразову дозу можна збільшити до 5 мл (що відповідає 2500 мг метамізолу),
а добову дозу — до 10 мл (що відповідає 5000 мг метамізолу).
Особи похилого віку, пацієнти, які ослаблені, та пацієнти зі зниженим кліренсом креатиніну
У осіб похилого віку, ослаблених пацієнтів та пацієнтів із зниженим кліренсом креатиніну
дозу слід зменшити через можливість подовження часу елімінації з організму продуктів
метаболізму метамізолу.
Порушення функції печінки та нирок
У разі порушення функції нирок або печінки швидкість елімінації знижена, тому слід уникати
багаторазового введення великих доз. Немає необхідності зменшувати дозу, якщо ліки
застосовуються короткий час. Попередній досвід щодо тривалого застосування метамізолу у
пацієнтів із тяжким ураженням печінки та нирок є недостатнім.
Спосіб застосування та заходи обережності
Щоб зменшити ризик анафілактичного шоку та гіпотензивних реакцій під час введення
лікування внутрішньовенно, слід дотримуватися таких заходів обережності:

• перед введенням розчин слід підігріти до температури тіла;
• внутрішньовенне введення слід проводити дуже повільно (500 мг/1 хв.).

Необхідність призначення дози метамізолу, більшої, ніж рекомендована вище, слід
уважно зважити, оскільки ризик небезпечного зниження артеріального тиску, ймовірно,
зростає зі збільшенням дози.
Положення лежачи пацієнта та постійний контроль артеріального тиску, частоти серцевих
скорочень та частоти дихання полегшують раннє виявлення анафілактичних та анафілактоїдних
реакцій, а також гіпотензивних реакцій.
Перед внутрішньовенним введенням ліки можна попередньо розчинити у співвідношенні 1:10
(2 мл лікування у 20 мл, 5 мл лікування у 50 мл).
Ліки можна розчиняти:

• 5% розчином глюкози,
• 0,9% розчином натрію хлориду,
• розчином Рінгера. Оскільки стабільність такого виду сумішей обмежена, їх слід вводити негайно після приготування. Після розведення може відбутися зміна і (або) поглиблення забарвлення у жовтий бік без зміни властивостей лікування. Метамізол не слід змішувати з іншими ліками, за винятком розчинів для ін'єкцій, що містять 50 мг/мл тримадолу.

Змішування з тримадолом
Доведено, що ліки Піралгін, 500 мг/мл, розчин для ін'єкцій можна змішувати з розчинами для
ін'єкцій, що містять тримадол 50 мг/мл (за складом: тримадолу гідрохлорид, натрію ацетат
триводний, вода для ін'єкцій).
Суміш тримадолу та метамізолу застосовують у масовому співвідношенні 1:10 після
розведення у вищевказаних розчинах, наприклад: 2 мл лікування, що містить тримадол
50 мг/мл (100 мг тримадолу гідрохлориду), та 2 мл лікування Піралгін (1000 мг натрію
метамізолу моногідрату) розчинити у 20 мл 0,9% розчину натрію хлориду або розчині Рінгера,
або 5% розчині глюкози. Готова суміш метамізолу та тримадолу після розведення може
набувати жовтуватого кольору.
З мікробіологічних міркувань отриману суміш слід використати негайно. Якщо суміш не
використовується негайно, відповідальність за час і умови зберігання перед використанням
несе користувач.
Термін придатності після першого відкриття
Ліки Піралгін слід використовувати негайно після відкриття.
Термін придатності після розведення
Ліки Піралгін слід використовувати негайно після розведення.
Тривалість застосування
Тривалість застосування залежить від виду та ступеня прогресування захворювання.