Голоксан

Інструкція, що входить до упаковки: інформація для пацієнта

ГОЛОКСАН, 1 г, порошок для приготування розчину для ін'єкцій
ГОЛОКСАН, 2 г, порошок для приготування розчину для ін'єкцій
Іфосфамід
Перед застосуванням лікувального засобу уважно прочитайте цю інструкцію, оскільки вона містить
важливу інформацію для пацієнта.

• Зберігайте цю інструкцію, щоб у разі потреби мати можливість знову її перечитати.
• У разі виникнення будь-яких сумнівів зверніться до лікаря або фармацевта.
• Цей лікарський засіб призначено виключно певній особі. Не передавайте його іншим. Ліки можуть нашкодити іншій людині, навіть якщо симптоми її захворювання такі самі.
• Якщо у пацієнта виникнуть будь-які небажані ефекти, у тому числі ті, що не зазначені в цій інструкції, слід повідомити про це лікаря або фармацевта. Див. розділ 4.

Важлива інформація щодо лікарського засобу ГОЛОКСАН
Лікарський засіб ГОЛОКСАН призначають пацієнтам для лікування раку.
ГОЛОКСАН знищує ракові клітини, але також впливає й на нормальні клітини організму.
Тому лікарський засіб ГОЛОКСАН може викликати багато побічних ефектів. Лікар прийме рішення про призначення цього лікувального засобу у разі, коли онкологічне захворювання становить більшу загрозу пацієнтові, ніж можливі побічні ефекти ліків. Лікар буде регулярно проводити контрольні обстеження пацієнта та за можливості лікувати наслідки побічних ефектів.
ГОЛОКСАН:

• зменшує кількість кров’яних клітин, що може спричинити відчуття втоми та підвищити схильність до інфекцій.
• може впливати на функцію нирок і сечового міхура. Пацієнтові може бути призначено інший лікарський засіб, УРОМІТЕКСАН (що містить мезну), для запобігання ушкодженню. У разі виявлення крові в сечі слід негайно повідомити про це лікареві.
• може викликати психічні порушення, такі як сплутаність свідомості, надмірна сонливість та більш серйозні: судоми та втрату свідомості. У разі виникнення таких симптомів слід негайно повідомити лікареві.
• як і більшість протиракових ліків, може спричинити випадання волосся (від рідкості волосся до повного облисіння), проте волосся має відновитися після завершення лікування. Ліки також можуть викликати нудоту або блювоту. Лікар надасть пацієнтові поради або призначить відповідні ліки для полегшення цих симптомів.
• чоловіки та жінки не повинні намагатися мати дітей під час лікування та принаймні протягом 6–12 місяців після завершення терапії іфосфамідом. Тому пацієнтам слід у цей період застосовувати ефективні методи контрацепції. Ознайомтеся з іншою частиною інструкції. Вона містить іншу важливу інформацію щодо застосування лікарського засобу ГОЛОКСАН, яка може бути особливо важливою для пацієнта.

Зміст інструкції:

1. Що таке лікарський засіб ГОЛОКСАН і для чого його застосовують
2. Важлива інформація перед застосуванням лікарського засобу ГОЛОКСАН
3. Як застосовувати лікарський засіб ГОЛОКСАН
4. Можливі побічні ефекти
5. Як зберігати лікарський засіб ГОЛОКСАН
6. Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке лікарський засіб ГОЛОКСАН і для чого його застосовують

ГОЛОКСАН — це цитотоксичний або протираковий лікарський засіб. Його дія полягає у знищенні ракових клітин, що іноді називають «хіміотерапією».
Лікарський засіб ГОЛОКСАН застосовують для лікування багатьох різних видів раку. Його часто застосовують разом з іншими протираковими ліками або променевою терапією.

2. Важливі відомості перед застосуванням лікарського засобу ГОЛОКСАН

Коли не застосовувати лікарський засіб ГОЛОКСАН

• якщо у пацієнта коли-небудь виникла алергічна реакція на іфосфамід. Алергічна реакція може включати: задишку, свистяче дихання, висип, свербіж або набряк обличчя та губ;
• якщо у пацієнта є порушення функції кісткового мозку (особливо у пацієнтів, які раніше піддавалися хіміотерапії або променевій терапії). Лікар призначить дослідження крові для оцінки функції кісткового мозку;
• якщо пацієнт має труднощі з відходженням сечі або інфекцію сечових шляхів, яка може проявлятися болем під час сечовипускання (цистит);
• якщо у пацієнта є порушення функції печінки та нирок. Пацієнту будуть проведено дослідження крові з цього приводу;
• якщо у пацієнта є інфекція;
• якщо у пацієнта коли-небудь виникали порушення функції нирок або сечового міхура внаслідок попередньої хіміотерапії або променевої терапії;
• якщо у пацієнта діагностовано захворювання, яке знижує здатність до відходження сечі (порушення відтоку сечі).

Попередження та заходи обережності
Перед початком застосування лікарського засобу ГОЛОКСАН слід обговорити це з лікарем, якщо:

• пацієнт перебуває або нещодавно перебував під впливом хіміотерапії або променевої терапії;
• пацієнт має цукровий діабет;
• у пацієнта є захворювання печінки або нирок. Лікар перевірить функціонування печінки та нирок шляхом дослідження крові;
• у пацієнта є захворювання серця або пацієнт отримував променеву терапію у ділянці серця;
• стан здоров’я пацієнта поганий або якщо пацієнт є ослабленим;
• пацієнт є літнім;
• пацієнт перебуває або перебував під лікуванням цисплатиною до або під час лікування іфосфамідом; оскільки може виникнути необхідність проведення додаткових досліджень крові або сечі, що може вплинути на зміну лікування.

Коли дотримуватися особливої обережності при застосуванні лікарського засобу ГОЛОКСАН

• Іфосфамід може впливати на кров і імунну систему.
• Клітини крові утворюються в кістковому мозку. Виробляються три різних типи кров’яних клітин:
  • еритроцити, які транспортують кисень у організмі,
  • лейкоцити, які борються з інфекціями,
  • тромбоцити, які сприяють згортанню крові.
• Після застосування іфосфаміду кількість цих трьох типів кров’яних клітин зменшується. Це неминучий ефект дії іфосфаміду. Найменша кількість кров’яних клітин досягається приблизно через 5–10 днів після початку прийому іфосфаміду і зберігається до кількох днів після завершення циклу терапії. У більшості пацієнтів кількість еритроцитів повертається до норми протягом 21 до

28 днів. Якщо пацієнт у минулому багаторазово піддавався хіміотерапії, цей термін може
трохи подовжитися.

• Пацієнт може бути більш схильним до інфекцій, коли кількість кров’яних клітин зменшується. Слід уникати безпосереднього контакту з особами, які кашляють, мають застуду або інші інфекції.
• Перед початком лікування іфосфамідом і під час його тривалості лікар перевірить, чи достатня кількість червоних кров’яних клітин, білих кров’яних клітин і тромбоцитів.
• Іфосфамід може впливати на загоєння ран. Усі подряпини слід тримати в чистоті, підтримувати їх сухими та спостерігати за правильним загоєнням.
• Важливо дбати про здоров’я ясен, оскільки можуть виникнути виразки та інфекції порожнини рота. У разі сумнівів слід проконсультуватися з лікарем.
• Іфосфамід може пошкодити слизову оболонку сечового міхура, що призводить до кровотечі у сечу. Лікар знає, що такі випадки можуть виникати, і за необхідності призначить месну, яка буде захищати сечовий міхур.
• Лікарський засіб УРОМІТЕКСАН (месна) може бути введений у вигляді короткого ін’єкційного введення, доданий до крапельниці з іфосфамідом або прийнятий у вигляді таблеток.
• Додаткову інформацію про лікарський засіб УРОМІТЕКСАН (месна) можна знайти в інструкції для пацієнта, що додається до розчину для ін’єкцій УРОМІТЕКСАН (месна).
• Більшість людей, які застосовують іфосфамід разом з лікарським засобом УРОМІТЕКСАН (месна), не відчувають жодних проблем із сечовим міхуром, однак лікар може захотіти провести дослідження сечі на наявність крові за допомогою тест-смужки або мікроскопа.
• У разі виявлення крові в сечі слід негайно повідомити про це лікареві.
• Іфосфамід може спричиняти ушкодження нирок і їхню неправильну роботу.
• Це більш імовірно, якщо пацієнт має лише одну нирку або якщо його нирки вже пошкоджені.
• Цей стан зазвичай тимчасовий і зникає після завершення терапії іфосфамідом. Іноді ушкодження є постійним і тяжким.
• Лікар буде перевіряти результати досліджень на ознаки ушкодження нирок.
• Іфосфамід може мати токсичну дію на мозок і спинний мозок та спричиняти енцефалопатію (незапальне захворювання мозку). Слід негайно повідомити лікареві, якщо виникне будь-який із наступних станів, які можуть бути симптомами токсичної дії на мозок і спинний мозок: дезорієнтація, сонливість, втрата свідомості/кома, галюцинації, нечітке бачення, порушення сприйняття, екстрапірамідні симптоми (такі як м’язова ригідність, судоми, рухове непокій, уповільнення рухів, нескоординовані рухи), неконтрольоване сечовипускання та судоми (епілептичні напади). Лікар або медсестра можуть контролювати у пацієнтів наявність симптомів і ознак токсичної дії на мозок і спинний мозок.
• Протинеопластичні засоби та променева терапія можуть підвищувати ризик розвитку інших злоякісних новоутворень, що може виникнути через кілька років після завершення терапії.
• Іфосфамід може спричиняти ушкодження серця або впливати на ритм серцебиття. Це загострюється при великих дозах іфосфаміду, у разі, коли пацієнт отримує променеву терапію або інші хіміотерапевтичні засоби, або у літніх пацієнтів. Під час лікування лікар ретельно спостерігатиме за роботою серця.
• Іфосфамід може спричиняти запалення або рубцювання легень. Це може виникнути через більше ніж 6 місяців після завершення лікування. У разі виникнення труднощів із диханням слід якомога швидше повідомити лікареві.
• Іфосфамід може мати життєзагрожуючу дію на печінку. Якщо пацієнт помітить раптове збільшення маси тіла, біль у ділянці печінки та жовтяницю, слід якомога швидше повідомити лікареві.
• Може виникнути розрідження волосся або лиснечість. Волосся має відновитися, але їхня структура та колір можуть бути іншими.
• Іфосфамід може спричиняти нудоту або блювоту. Це може тривати близько 24 годин після прийому іфосфаміду. Пацієнту може знадобитися призначення засобів, що запобігають нудоті та блювоті. Слід проконсультуватися з лікарем з цього приводу.

Лікарський засіб ГОЛОКСАН та інші ліки
Слід повідомити лікареві або медсестрі про всі ліки, які зараз приймаються або
недавно приймалися, включаючи ті, що доступні без рецепта.
Зокрема, слід повідомити лікареві або медсестрі про прийом нижче зазначених
ліків або застосовані види лікування, які в поєднанні з лікарським засобом ГОЛОКСАН можуть мати
змінену дію:
Нижче зазначені ліки можуть спричиняти збільшення токсичності лікарського засобу ГОЛОКСАН:
Ліки, які можуть посилювати токсичну дію на кров’яні клітини та імунну систему:

• інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) (використовуються для лікування гіпертонії)
• карбоплатина (використовується для лікування злоякісних новоутворень)
• цисплатина (використовується для лікування злоякісних новоутворень)
• наталізумаб (використовується для лікування розсіяного склерозу)

Ліки, які можуть посилювати токсичну дію на серце:

• антібіотики антрациклінові, такі як блеоміцин, доксорубіцин, епірубіцин, мітоміцин (використовуються для лікування злоякісних новоутворень)
• променева терапія області серця

Ліки, які можуть посилювати токсичну дію на легені:

• аміодарон (використовується для лікування порушень ритму серця)
• гормони G-CSF, GM-CSF (використовуються для підвищення кількості білих кров’яних клітин після хіміотерапії)

Ліки, які можуть посилювати токсичну дію на нирки:

• ацикловір (використовується для противірусного лікування)
• аміноглікозиди (використовуються для лікування бактеріальних інфекцій)
• амфотерикін B (використовується для лікування грибкових інфекцій)
• карбоплатина (використовується для лікування злоякісних новоутворень)
• цисплатина (використовується для лікування злоякісних новоутворень)

Ліки, які можуть посилювати токсичну дію на сечовий міхур:

• бусульфан (використовується для лікування злоякісних новоутворень)
• опромінення сечового міхура

Ліки, що діють на мозок, такі як засоби для лікування блювоти та нудоти, снодійні таблетки,
деякі знеболювальні засоби (опіоїдні засоби) або засоби, що використовуються при алергії.
Нижче зазначені ліки можуть спричиняти зростання токсичності лікарського засобу ГОЛОКСАН:

• карбамазепін, фенітоїн, фенобарбітал (використовуються для лікування епілепсії)
• кортикостероїди (використовуються для лікування запальних станів)
• рифампіцин (використовується для лікування бактеріальних інфекцій)
• звіробій звичайний (фітозасіб, що використовується для лікування легкого депресивного стану)

Нижче зазначені ліки можуть послаблювати дію лікарського засобу ГОЛОКСАН:

• кетоконазол, флуконазол, ітраконазол (використовуються для лікування бактеріальних інфекцій або паразитарних інфекцій)
• сорафеніб (використовується для лікування злоякісних новоутворень)

Інші ліки, які можуть впливати на дію лікарського засобу ГОЛОКСАН або лікарський засіб ГОЛОКСАН може
впливати на їхню дію:

• доцетаксел (використовується для лікування злоякісних новоутворень)
• кумарини, такі як варфарин (використовуються для розрідження крові)
• вакцини
• тамоксифен (використовується для лікування раку молочної залози)
• цисплатина (використовується для лікування злоякісних новоутворень)
• іринотекан (використовується для лікування злоякісних новоутворень)

Лікарський засіб ГОЛОКСАН та їжа і напої
Вживання алкоголю може посилювати нудоту та блювоту, спричинені лікарським засобом ГОЛОКСАН.
Засоби контрацепції, вагітність, годування грудьми та вплив на фертильність
Під час терапії лікарським засобом ГОЛОКСАН не слід завагіннювати, оскільки він може спричиняти
викиди або ушкодження плода. Якщо пацієнтка вагітна або є підозра на вагітність або планує вагітність, вона повинна повідомити про це лікареві.

• Як чоловіки, так і жінки не повинні намагатися мати дітей під час лікування лікарським засобом ГОЛОКСАН, а також принаймні протягом 6–12 місяців після завершення терапії. Слід використовувати ефективні методи контрацепції. Слід проконсультуватися з лікарем.
• Лікарський засіб ГОЛОКСАН може впливати на здатність завагітніти в майбутньому. Слід проконсультуватися з лікарем щодо можливості заморожування сперми або яйцеклітин перед початком лікування.

Годувати грудьми не можна під час лікування лікарським засобом ГОЛОКСАН. Слід проконсультуватися з лікарем.
Керування транспортними засобами та робота з механізмами
Деякі небажані явища, пов’язані з лікуванням лікарським засобом ГОЛОКСАН, можуть впливати на здатність безпечно керувати транспортними засобами та працювати з механізмами. Лікар вирішить, чи може пацієнт безпечно виконувати ці дії.
Поведінка при зверненні до іншого лікаря або до лікарні
У разі звернення до іншого лікаря або до лікарні під час періоду лікування, незалежно від причини, слід повідомити медичний персонал про прийом ліків. Не слід застосовувати жодних інших ліків без попереднього повідомлення лікареві про прийом лікарського засобу ГОЛОКСАН.

3. Як застосовувати лік Голоксан

Лік Голоксан вводиться пацієнтові лікарем або медсестрою.

• Лік Голоксан зазвичай вводять повільним внутрішньовениним крапельним введенням з великого флакона з розчином безпосередньо у вену пацієнта. Вену для введення можна вибрати на передпліччі, долоні або великій вені під ключицею. У залежності від призначеної дози, введення ліку може тривати кілька годин, але може також проводитися протягом кількох днів.
• Лік Голоксан зазвичай застосовують одночасно з іншими протираковими засобами або променевою терапією.

Звичайні дози

• Лікар визначає, яку дозу та коли слід вводити пацієнтові.
• Доза ліку Голоксан, яку слід ввести пацієнтові, залежить від:
  • виду захворювання пацієнта,
  • зросту та маси тіла,
  • загального стану здоров’я пацієнта,
  • застосування інших протиракових ліків або променевої терапії. Лік Голоксан зазвичай вводять у кількох циклах лікування.

Застосування більшої, ніж рекомендована, дози ліку Голоксан
Неможливо, щоб пацієнтові було введено більшу дозу ліку Голоксан, ніж рекомендовано, оскільки лік вводиться кваліфікованим медичним персоналом.
Введення ліку буде негайно припинено, якщо було введено надто багато препарату.

4. Можливі побічні ефекти

Як і кожен лікарський засіб, лікарський засіб ГОЛОКСАН може викликати побічні ефекти, хоча вони не виникають у кожного. Під час лікування можуть виникнути побічні ефекти, перелічені нижче.
Необхідно негайно повідомити лікаря, якщо виникнуть будь-які з наведених нижче тяжких побічних ефектів:

• виникнення синяків без ушкодження, уповільнення згортання крові або кровотеча з носа чи ясен. Це може бути ознакою зниження кількості тромбоцитів.
• зниження кількості білих кров’яних клітин, що лікар перевірятиме під час лікування. Можуть не бути жодних симптомів, але пацієнт буде більш схильним до інфекцій. Якщо пацієнт підозрює, що може мати інфекцію (підвищення температури, відчуття холоду та тремтіння або відчуття спеки та пітливість, або будь-які ознаки інфекції, такі як кашель або печіння при сечовипусканні), може знадобитися прийом антибіотиків для лікування інфекції.
• блідість, летаргія та втому. Це може бути ознакою низької кількості червоних кров’яних клітин (анемія). Лікар визначить відповідну тактику лікування.
• кров у сечі, біль або труднощі при сечовипусканні.
• психічні порушення. У деяких пацієнтів іфосфамід може впливати на роботу мозку. Іноді пацієнти, які приймають іфосфамід, можуть цього не помічати, але друзі та родичі можуть помічати у них зміни. Якщо виникнуть будь-які з наведених нижче побічних ефектів, лікар вирішить про припинення застосування іфосфаміду пацієнту:
  • сплутаність свідомості
  • сонливість
  • втрата свідомості/кома
  • дезорієнтація
  • тривожність
  • депресія
  • галюцинації
  • бредові переконання (хибні переконання)
  • нечітке бачення
  • порушення сприйняття
  • екстрапірамідні симптоми (наприклад, м’язова ригідність, м’язові скорочення, рухова тривожність, уповільнення рухів, некоординація рухів)
  • швидке мовлення
  • повторення слів
  • примус до дій
  • агресія
  • неконтрольоване сечовипускання
  • судоми

Вищезазначеним побічним ефектам можуть супроводжуватися лихоманка та прискорене серцебиття.
Інші можливі побічні ефекти:
Імунна система та інфекції

• алергічні реакції, симптомами яких є задиха, свистяче дихання, висип, свербіж або набряк обличчя та губ (гіперчутливість). Тяжкі алергічні реакції можуть викликати труднощі

у диханні або шок, що може призвести до смерті (анафілактичний шок, анафілактичні/анафілактоїдні реакції);

• зниження ефективності імунної системи (імунодепресія);
• підвищений ризик та тяжкість бактеріальних, грибкових, вірусних, протозойних, паразитарних інфекцій, пов’язаних із дією іфосфаміду на імунну систему;
• активація попередніх інфекцій (латентні інфекції);
• тяжкі інфекції, що передаються кров’ю, які можуть призвести до серйозного зниження артеріального тиску, що призводить до смерті (сепсис, шок).

Новоутворення

• вторинні пухлини різних частин тіла, найчастіше в сечовому міхурі;
• пухлина кісткового мозку (мієлодиспластичний синдром);
• пухлина крові (лейкемія);
• пухлина лімфатичної системи (незлоякісна лімфома).

Кров та лімфатична система

• зниження активності кісткового мозку (мієлосупресія). Це може призводити до зниження кількості кров’яних клітин:
  • білих кров’яних клітин, які борються з інфекціями (лейкопенія, агранулоцитоз, гранулоцитопенія, лімфопенія, нейтропенія). Це може призводити до виникнення лихоманки (нейтропенія з лихоманкою);
  • тромбоцитів, які допомагають у згортанні крові (тромбоцитопенія);
  • червоних кров’яних клітин, які транспортують кисень (анемія). Це може призводити до зниження здатності транспортувати кисень (зниження концентрації гемоглобіну);
  • червоних кров’яних клітин, білих кров’яних клітин та тромбоцитів одночасно (панцитопенія);
• утворення дрібних тромбів у кровоносних судинах, що порушують нормальний кровотік у організмі (дисемінований внутрішньосудинний згорт);
• гемолітико-уремічний синдром — стан, що призводить до неправильного руйнування червоних кров’яних клітин, зниження кількості тромбоцитів та ниркової недостатності.

Ендокринна система

• набряк мозку через надмірну кількість води в крові (водна інтоксикація). Його симптомами можуть бути головний біль, зміни в особистості або поведінці, сплутаність свідомості, сонливість;
• підвищення секреції антидіуретичного гормону гіпофізом. Це може впливати на нирки, викликаючи низьку концентрацію натрію в крові (гіпонатріємія) та затримку води в організмі.

Обмін речовин та харчування

• зниження або відсутність апетиту (анорексія);
• зміни в обміні речовин, спричинені розпадом пухлинних клітин (синдром розпаду пухлини);
• підвищення кислотності органічних рідин (метаболічний ацидоз);
• низька концентрація калію в крові, що може викликати порушення серцевого ритму, запори, втому, слабкість м’язів або судоми, депресію, психоз, манівчість, сплутаність свідомості або галюцинації (гіпокаліємія);
• низька концентрація кальцію в крові, що може викликати судоми м’язів та тіки, нерегулярне серцебиття, посилення рефлексів, печіння або оніміння в руках та ногах (гіпокальціємія);
• низька концентрація фосфатів у крові, що може викликати біль у кістках, сплутаність свідомості та слабкість м’язів (гіпофосфатемія);
• підвищена концентрація цукру в крові, що може викликати відчуття спраги, втому та подразливість (гіперглікемія);
• надмірна спрага, що супроводжується надмірним споживанням рідини (полідипсія).

Шлунково-кишковий тракт

• нудоту та блювоту;
• діарею;
• запалення слизової оболонки порожнини рота, включаючи виразки порожнини рота (стоматит);
• запалення кишечника, що може призводити до кровотечі (ентерит, цекіт, геморагічний ентерит);
• запальний стан, що призводить до болю в животі або діареї (коліт);
• кровотечу з шлунка або кишечника (кровотеча з шлунково-кишкового тракту);
• гострий біль у животі та спині (панкреатит);
• запор.

Нервова система

• порушення нервової системи, що можуть призводити до слабкості, оніміння або поколювання (периферична нейропатія). Цей стан може виникати в більш ніж одному нервовому пучку (полінейропатія);
• труднощі у контролі або координації м’язів, які використовуються під час мовлення, або слабкість цих м’язів (дизартрія);
• напади (судоми);
• епілептичний статус (з судомними або безсудомними нападами), визначений як один безперервний напад, що триває більше 5 хвилин, або повторювані напади без відновлення свідомості між нападами понад 5 хвилин;
• зворотна задня лейкоенцефалопатія, що може призводити до набряку мозку, головного болю, сплутаності свідомості, судом та втрати зору;
• вплив на мозок (енцефалопатія), симптомами якого можуть бути: проблеми з мисленням або концентрацією, знижена пильність, зміни в особистості, втому, судоми, м’язові скорочення та тремтіння;
• запаморочення;
• рухові порушення та порушення ходи;
• вплив на спинний мозок (мієлопатія), що може призводити до оніміння, слабкості та поколювання в руках, втрати рухових здібностей;
• нервовий біль, який може відчуватися також як біль або відчуття печіння (невралгія);
• поколювання або оніміння, часто в долонях або стопах (парестезія);
• зміни відчуття дотику (порушення чутливості) або втрата чутливості (гіпестезія);
• зміни відчуття смаку (порушення смаку) або втрата смаку;
• неможливість контролювати дефекацію (неконтрольована дефекація).

Очі та вуха

• порушення зору, погіршення або втрата зору;
• запалення очей (кон’юнктивіт);
• глухота або порушення слуху;
• дзвін у вухах (шум у вухах).

Серце та кровообіг

• зміни серцевого ритму (аритмія), які можуть бути помітними (перебій у роботі серця):
  • нерегулярне серцебиття (фібриляція);
  • прискорене серцебиття (тахікардія), що може загрожувати життю (шлуночкова тахікардія);
  • повільніше серцебиття (брадикардія);
• інфаркт серця (інфаркт міокарда);
• зниження здатності серця перекачувати достатню кількість крові по організму, що може загрожувати життю (кардіогенний шок, серцева недостатність, зупинка серця);
• захворювання серцевого м’язу (кардіоміопатія);
• запальний стан тканин навколо серця (міокардит, перикардит);
• накопичення рідини в перикардіальній сумці (перикардіальний випіт). Збільшення тиску цієї рідини може припинити нормальне наповнення серця (тампонада серця);
• неправильний запис ЕКГ серця (подовження інтервалу QT на електрокардіограмі);
• тромб у легенях, що призводить до болю в грудях та задихи (емболія легенів);
• тромб, зазвичай у нозі, що призводить до болю, набряку або почервоніння (тромбоз глибоких вен);
• запалення кровоносних судин;
• низький або високий артеріальний тиск (артеріальна гіпотензія, артеріальна гіпертензія);
• почервоніння шкіри (покрасніння обличчя).

Легені

• загрожуюче життю зниження здатності легень переносити кисень у кров (дихальна недостатність);
• стани, що призводять до запалення легень, які можуть викликати задиху, кашель та підвищення температури або утворення рубців у легенях (пневмонія, синдром гострої дихальної недостатності, алергічний альвеоліт);
• утворення рубців у легенях, що ускладнює дихання (фіброз легень);
• рідина в легенях або навколо легень (набряк легень, випіт у плевральній порожнині);
• підвищений кров’яний тиск у легенях, що може викликати задиху, втому, кашель, напади задухи, втрату свідомості, периферичні набряки (легенева гіпертензія);
• труднощі з диханням або свистяче дихання (бронхоспазм);
• скорочення дихання (задиха);
• зниження концентрації кисню в організмі (гіпоксія);
• кашель.

Печінка

• накопичення токсинів у організмі через печінкову недостатність (гепатотоксичність);
• печінкова недостатність;
• непрохідність дрібних печінкових вен (венозно-оклюзійне захворювання печінки), що може призводити до збільшення маси тіла, збільшення печінки, болю та жовтяниці;
• зниження припливу крові або непрохідність ворітної вени в печінці (тромбоз ворітної вени);
• стани, що призводять до запалення печінки, які можуть призводити до жовтяниці, втрати маси тіла та погіршення самопочуття (гепатит);
• порушення утворення жовчі печінкою, що може призводити до сверблячки, жовтяниці, світлого калу, темного сечі (холестаз);
• підвищення концентрації деяких білків, що виробляються печінкою, тобто ферментів. Лікар призначить аналізи крові для їх перевірки.

Шкіра та підшкірна тканина

• випадання волосся (алопеція);
• висип на шкірі або утворення дрібних, круглих, піднятих вузлів із чіткими межами (вузликовий висип);
• запальний стан шкіри, що може призводити до висипу, пухирів, сверблячки, виразок, виділення рідини та рубців (дерматит);
• стани, що загрожують життю, які можуть призводити до висипу, виразок, болю в горлі, лихоманки, запалення кон’юнктиви, відшарування шарів шкіри (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона);
• набряк, оніміння, червоні вузлики та шелушіння шкіри на долонях і стопах (синдром еритродизестезії долонно-підошовної);
• почервоніння та пухирі на шкірі, що з’являються через кілька місяців або років після завершення лікування (післяпроменевий дерматит);
• висип на шкірі, у якому зміни є плоскими, діаметром менше 1 см (плямистий висип);
• сверблячка (свербіж);
• сверблячий червоний висип, що може перетворитися на виразки (еритема);
• зміни кольору нігтів та шкіри;
• відшарування нігтьового ложа, що може призводити до випадання нігтів;
• набряк обличчя;
• підвищена пітливість.

М’язово-скелетна система та сполучна тканина

• неправильний розпад м’язів, що може призводити до проблем із нирками (рабдоміоліз);
• розм’якшення кісток, що може призводити до сильного болю в кістках, болю від малих тріщин у кістках, болю в спині, часткових або повних переломів кісток, м’язової слабкості (остеомаляція, рахіти);
• затримка зростання;
• біль у м’язах (міалгія) або біль у суглобах (артралгія);
• відчуття дискомфорту у верхніх або нижніх кінцівках (біль у кінцівках);
• м’язові судоми.

Нирки та сечовидільна система

• запалення слизової оболонки сечового міхура, що призводить до болю, кровотечі, наявності крові в сечі, зниженого потоку сечі (геморагічний цистит);
• кров у сечі (гематурія);
• загрожуюче життю зниження здатності нирок видаляти токсини та продукти обміну з крові (ниркова недостатність);
• зміни у структурі нирок, що перешкоджають їм нормально функціонувати (структурні ураження нирок);
• неправильне функціонування нирок, що призводить до надмірного утворення сечі та надмірної спраги, що призводить до дефіциту води, кальцію, калію, магнію та інших речовин у організмі (синдром Фанконі);
• глюкоза в сечі (глюкозурія);
• неправильне функціонування нирок, що проявляється помутнінням сечі (фосфатурія);
• неправильне функціонування нирок, що призводить до збільшення загальної концентрації амінокислот у сечі (аміноацидурія). Лікар порадить аналіз сечі на цей показник.
• стан, що зазвичай визначається як надмірне або надзвичайно велике утворення або виділення сечі (поліурія);
• повторювана неможливість контролювати сечовипускання (нічне сечовипускання);
• відчуття застою сечі;
• ниркова недостатність.

Вагітність та фертильність

• безпліддя. Утворення сперми у чоловіків та яйцеклітин у жінок може бути зниженим або припиненим. У деяких випадках це може бути незворотним станом;
• втрата функції яєчників до завершення 40 років (недостатність яєчників, передчасна менопауза);
• відсутність менструації або овуляції (порушення овуляції);
• відсутність вимірюваного рівня сперматозоїдів у чоловічому еякуляті (азооспермія) або знижена кількість сперматозоїдів у еякуляті (олігоспермія);
• знижений рівень естрогенів у крові;
• підвищений рівень гонадотропного гормону у крові;
• застосування у молодих пацієнтів може призвести до порушень фертильності в майбутньому.

Вроджені вади, спадкові захворювання та генетичні захворювання

• затримка росту, вроджені вади або смерть плода в матці.

Загальні порушення та реакції на місці введення

• запалення вен, зазвичай у ногах;
• лихоманка, зазвичай у поєднанні з симптомами інфекції (нейтропенічна лихоманка);
• втому;
• відчуття загального дискомфорту або тривожності (погане самопочуття);
• загрожуюче життю ураження багатьох органів;
• загальне погіршення фізичного стану;
• шкірні зміни та подразнення на місці ін’єкції або інфузії;
• біль у грудній клітці;
• набряк;
• запалення слизової оболонки порожнин тіла (мукоїт);
• симптоми, схожі на грип, такі як головний біль, лихоманка, тремтіння, біль у суглобах і м’язах, слабкість, втому.

Повідомлення про побічні ефекти
Якщо виникнуть будь-які симптоми побічних ефектів, включаючи побічні ефекти, не зазначені в цій інструкції, необхідно повідомити лікаря або медсестру. Побічні ефекти можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу побічних ефектів лікарських засобів Уряду реєстрації лікарських засобів, медичних виробів та біологічних продуктів
Al. Jerozolimskie 181C
02 ‑ 222 Warszawa
тел.: + 48 22 49 21 301
Вебсайт: https://smz.ezdrowie.gov.pl
Побічні ефекти також можна повідомляти суб’єкту, відповідальному за продукт.
Завдяки повідомленню про побічні ефекти можна буде зібрати більше інформації щодо безпеки застосування лікарського засобу.

5. Як зберігати ліки Голоксан

Оскільки ліки Голоксан, як правило, застосовуються в лікарні, їх буде безпечно та належним чином зберігати медичний персонал. У разі необхідності нижче наведено умови зберігання.

• Ліки слід зберігати в недоступному для дітей місці, унеможлививши їх побачити або дістати.
• Не застосовувати цей лік після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці. Термін придатності вказує на останній день відповідного місяця.

Зберігати при температурі нижче 25 ºC.
Зберігати в оригінальній упаковці.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить лікарський засіб Голоксан
Діючою речовиною лікарського засобу є іфосфамід. Кожен флакон містить 1 г або 2 г іфосфаміду.
Лікарський засіб не містить інших складових.
Як виглядає лікарський засіб Голоксан і що містить упаковка
Лікарський засіб Голоксан має вигляд сухого білого порошку та постачається у флаконах із безбарвного скла. Упаковка містить 1 флакон або 10 флаконів.
Вміст кожного флакона перед застосуванням слід розчинити у водою для ін'єкцій.
Суб'єкт, відповідальний за випуск, та виробник
Суб'єкт, відповідальний за випуск
Baxter Polska Sp. z o.o.
вул. Кручковського 8
00-380 Варшава
Виробник
Baxter Oncology GmbH
Kantstrasse 2
D-33790 Галле, Німеччина
Baxter, Голоксан і Uromitexan є торговими марками компанії Baxter International Inc.

Інформація, призначена виключно для медичного фахівців

Приготування розчину для інфузії:
При роботі з розчином лікарського засобу Голоксан необхідно дотримуватися загальних
вказівок щодо безпеки застосування цитостатиків.
Усі не використані залишки лікарського засобу або його відходи слід утилізувати відповідно
до місцевих правил.
Для введення у формі інфузії рекомендується розбавити приготований розчин препарату
5% розчином глюкози, 0,9% розчином натрію хлориду або розчином Рінгера. Можна скористатися
такими вказівками: Голоксан для короткотривалих внутрішньовенних інфузій (приблизно 30–60 хвилин)
готують шляхом розведення до кінцевого об’єму 250 мл, а для довготривалих інфузій
(від 1 до 2 годин) — до 500 мл. Для приготування розчину для безперервних 24-годинних інфузій
великих доз препарату Голоксан, наприклад: 5 г/м², приготований розчин слід розбавити до 3 літрів
5% розчином глюкози і/або фізіологічним розчином.
Встановлено, що розчин, отриманий після розчинення порошку, а також після розведення такого
приготованого розчину, зберігає хімічну та фізичну стабільність протягом 48 годин при температурі 25ºC.
З мікробіологічної точки зору рекомендується використовувати розведені розчини негайно після
їх приготування. У разі, якщо це неможливо, особа, яка вводить препарат, несе відповідальність
за термін придатності та умови зберігання, проте розчин не повинен зберігатися довше 24 годин
при температурі від 2ºC до 8ºC.
Дозування та спосіб застосування
Лікарський засіб Голоксан повинен вводитися виключно лікарями, які мають досвід у його застосуванні.
Дозування має бути встановлено індивідуально для кожного пацієнта. Дози, тривалість лікування
та (або) перерви в лікуванні залежать від терапевтичних показань, схеми комбінованої терапії,
загального стану здоров’я пацієнта та функціонування органів, а також від результатів
лабораторних досліджень.
Концентрація іфосфаміду в готовому до використання розчині не повинна перевищувати 4%.
Фракційне введення:
1,2 – 2,4 г/м² площі тіла (30–60 мг/кг маси тіла) на добу протягом 5 послідовних днів.
Загальна доза, введена за весь цикл, становить 6 – 12 г/м² площі тіла (150–300 мг/кг
маси тіла). Введення у формі короткотривалої внутрішньовенної інфузії тривалістю від приблизно 30 до 120 хв,
залежно від об’єму інфузії.
Введення безперервною інфузією
5 г/м² площі тіла (125 мг/кг маси тіла), вводять у формі безперервної 24-годинної інфузії.
Максимальна доза в одному циклі лікування не повинна перевищувати 8 г/м² площі тіла
(200 мг/кг маси тіла). У порівнянні з фракційними дозами, одна велика доза може
спричиняти більш виражені симптоми гемато-, уро-, нефро- та центральної нейротоксичності.
Вказівки щодо зменшення дози у разі пригнічення функції кісткового мозку

Увага:
Вищезазначені рекомендації щодо дозування стосуються моно-терапії іфосфамідом. У разі комбінованої терапії з іншими цитостатиками слід дотримуватися відповідної схеми лікування.