Валоран 1 г порошок для розчину для ін'єкцій та для інфузій EFG

Інструкція: інформація для пацієнта

Вступ

Інструкція: інформація для пацієнта

Валоран 1 г порошок для розчину для ін'єкцій і для інфузій EFG

Валоран 2 г порошок для розчину для ін'єкцій і для інфузій EFG

Цефотаксим (у формі цефотаксиму натрію)

Уважно прочитайте всю інструкцію перед початком застосування цього лікарського засобу, оскільки вона містить важливу інформацію для вас.

• Зберігайте цю інструкцію, оскільки вам може знадобитися її повторно прочитати.
• Якщо у вас виникнуть запитання, зверніться до свого лікаря, фармацевта або медичного працівника.
• Якщо у вас виникнуть побічні ефекти, зверніться до свого лікаря, фармацевта або медичного працівника, навіть якщо це стосується побічних ефектів, які не зазначені в цій інструкції. Див. розділ 4.

Зміст інструкції

1. Що таке Валоран і для чого його застосовують
2. Що вам потрібно знати перед початком застосування Валорану
3. Як застосовувати Валоран
4. Можливі побічні ефекти
5. Зберігання Валорану
6. Вміст упаковки та додаткова інформація

1. Що таке Валоран і для чого його застосовують

Валоран, що містить цефотаксим (антибіотик, який належить до групи лікарських засобів, відомих як цефалоспорини), — це лікарський засіб, який використовується для боротьби з бактеріями.

Антибіотики застосовують для лікування бактеріальних інфекцій і не ефективні при вірусних інфекціях, таких як грип чи застуда.

Дуже важливо дотримуватися інструкцій щодо дози, інтервалу між прийомами та тривалості лікування, які вказав ваш лікар.

Не зберігайте і не використовуйте повторно цей лікарський засіб. Якщо після завершення лікування у вас залишився антибіотик, поверніть його до аптеки для правильного утилізування. Не викидайте ліки у каналізацію чи сміття.

Засіб застосовують при гострих і хронічних тяжких бактеріальних інфекціях, спричинених збудниками, чутливими до цефотаксиму:

• респіраторні інфекції,
• отоларингологічні інфекції,
• ниркові та інфекції сечовидільної системи,
• інфекції шкіри та м’яких тканин,
• інфекції кісток і суглобів,
• гінекологічні інфекції, включаючи гонорею,
• абдомінальні інфекції (включаючи перитоніт),
• менінгіт,
• інфікування крові (сепсис),
• запалення серця (ендокардит),
• хвороба Лайма (особливо на стадіях II і III) (інфекція, спричинена переважно укусами кліщів)

Крім того, застосовують для профілактики інфекцій після хірургічних втручань у пацієнтів із підвищеним ризиком інфекцій.

2. Що Вам потрібно знати, перш ніж починати застосовувати Валоран

Не застосовуйте Валоран:

• якщо Ви маєте алергію на цефотаксим, інші цефалоспорини або будь-які інші компоненти цього лікарського засобу (включно з компонентами, зазначеними в розділі 6);
• якщо раніше у Вас виникали гострі або тяжкі реакції гіперчутливості на пініцилін або інші бета-лактамні антибіотики. Пініцилін і цефалоспорини можуть викликати перехресні реакції;
• якщо у Вас раніше виникала тяжка висипка, шелушіння шкіри, пухирі та/або виразки в роті після прийому цефотаксиму або інших цефалоспоринів.

Застосування суміші цефотаксиму з лідокаїном для внутрішньом’язового введення не показане дітям молодше 30 місяців. Необхідно враховувати інструкцію щодо приготування препарату, що містить лідокаїн.

Примітка:

Валоран 2 г не повинен вводитися внутрішньом’язово.

Попередження та застереження

Проконсультуйтеся з лікарем або фармацевтом перед початком застосування Валорану:

• якщо Ви маєте алергію на пініцилін або інші бета-лактамні антибіотики (щодо протипоказань, пов’язаних із відомими реакціями гіперчутливості, див. вище в розділі «Не застосовуйте Валоран»);
• якщо у Вас виникає алергічна реакція (наприклад, сінна лихоманка, бронхіальна астма, кропив’янка) або якщо у Вас є відповідний анамнез. У цьому випадку Ви маєте підвищений ризик тяжких алергічних реакцій (у рідкісних випадках — летальні). Якщо Ви відчуваєте стиснення в грудях, запаморочення, нудоту або слабкість — це можуть бути ознаки алергічної реакції (див. розділ 4);
• якщо виникла алергічна реакція, лікування необхідно припинити;
• якщо під час лікування Ви помітили зміни на шкірі або слизових оболонках (див. розділ 4). Негайно повідомте лікареві, оскільки цефотаксим може викликати тяжкі шкірні реакції, що вимагають лікування;
• якщо у Вас виникла тяжка або тривала діарея під час лікування або протягом декількох тижнів після його завершення. Негайно повідомте лікареві, оскільки діарея у своїй найтяжчій формі (так звана псевдомембранозна коліт) може бути смертельною і потребує лікування. Не приймайте жодних препаратів, що зменшують кишкову рухомість;
• якщо Ви знаєте, що маєте ниркову недостатність. Повідомте лікареві; у разі необхідності доза може бути скоригована. Потрібно контролювати функцію нирок;
• якщо Ви одночасно або після цефотаксиму отримуєте аміноглікозиди (інші антибіотики), пробенецид (від подагри) або інші ліки, що можуть пошкоджувати нирки. Лікар повинен контролювати функцію нирок, оскільки ці речовини можуть посилювати шкідливий вплив на нирки, і потрібна обережність;
• якщо Ви відчуваєте порушення рухів, судоми або сплутаність свідомості, або маєте порушення свідомості. Це можуть бути ознаки так званої енцефалопатії. Існує ризик виникнення таких побічних ефектів при застосуванні високих доз, передозуванні або при нирковій недостатності. Якщо виникнуть такі реакції, негайно зверніться до лікаря;
• якщо тривалість Вашого лікування перевищує 7–10 днів. У цьому випадку необхідно проводити контрольні аналізи крові, оскільки можуть виникнути зміни у крові (див. також розділ 4);
• якщо у Вас виникають ознаки нової інфекції (наприклад, грибкова інфекція слизових оболонок із почервонінням і білою поверхнею). Застосування антибіотиків може призводити до зростання патогенів, нечутливих до препарату. Слідкуйте за ознаками нової інфекції та повідомляйте лікареві, якщо це необхідно.

Повідомлялися тяжкі шкірні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона, токсичну епідермальну некролізу, реакцію на ліки з еозинофілією та системними симптомами (DRESS) та гостру загальну ексудативну пустульозу (AGEP) у зв’язку з лікуванням цефотаксимом. Припиніть застосування цефотаксиму та негайно зверніться до лікаря, якщо Ви помітили будь-які симптоми, пов’язані з цими тяжкими шкірними реакціями, описані в розділі 4.

Застосування Валорану з іншими лікарськими засобами

Повідомте лікареві або фармацевту, якщо Ви зараз застосовуєте, нещодавно застосовували або можливо застосуєте інші ліки.

Інші антибіотики

Сумісне застосування деяких антибіотиків може зменшити ефект цефотаксиму. Повідомте лікареві, якщо Ви приймаєте або нещодавно приймали інші антибіотики.

Діуретики та ліки, що можуть пошкоджувати нирки

Якщо цефотаксим застосовується разом із ліками, що можуть шкідливо впливати на нирки, такими як аміноглікозиди (інші антибіотики) або препарати, що сприяють сильному обезводженню (діуретики, наприклад фуросемід), може посилюватися шкідливий вплив на нирки. Якщо ці препарати застосовуються одночасно, необхідно контролювати функцію нирок (див. розділ 2 «Попередження та застереження»).

Пробенецид

Одночасне застосування пробенециду призводить до підвищення концентрації цефотаксиму в сироватці крові і, відповідно, до подовження його дії, оскільки пробенецид обмежує виведення цефотаксиму нирками. Повідомте лікареві, якщо Ви приймаєте пробенецид, особливо якщо у Вас є ниркова недостатність, щоб, за необхідності, дозу можна було скоригувати.

Вагітність, годування груддю та фертильність

Якщо Ви вагітні, годуєте груддю, вважаєте, що можете бути вагітні, або плануєте завагітніти, проконсультуйтеся з лікарем або фармацевтом перед застосуванням цього лікарського засобу.

Вагітність

Недостатньо даних щодо застосування цефотаксиму у вагітних жінок. Дослідження на тваринах не виявили ознак тератогенних властивостей цефотаксиму.

Проте цефотаксим слід застосовувати під час вагітності, особливо в першому триместрі, лише після ретельної оцінки ризиків та користі лікування лікарем.

Годування груддю

Цефотаксим виділяється в грудному молоці лише в незначних кількостях. Якщо Ви отримуєте цефотаксим під час годування груддю, це може призвести до порушень флори кишечника з діареєю, ростом грибів, а також може спричинити сенсибілізацію. Лікар вирішить, чи необхідно припинити годування груддю або припинити лікування цефотаксимом, враховуючи користь грудного вигодовування для дитини та користь лікування для матері.

Керування транспортними засобами та робота з механізмами

Згідно з попереднім досвідом, цефотаксим у низьких і середніх дозах не впливає на здатність концентруватися або на реакцію.

Якщо Ви відчуваєте побічні ефекти, такі як запаморочення або енцефалопатія, які можуть супроводжуватися судомами, сплутаністю свідомості, порушенням свідомості та руховими розладами, не слід керувати транспортними засобами та працювати з механізмами.

Валоран містить натрій

Валоран 1 г містить 48 мг (2,09 ммоль) натрію на дозу, що відповідає 2,4 % максимальної добової рекомендованої дієтичної дози натрію для дорослої людини.

Валоран 2 г містить 96 мг (4,18 ммоль) натрію на дозу, що відповідає 4,8 % максимальної добової рекомендованої дієтичної дози натрію для дорослої людини.

3. Як застосовувати Валоран

Дотримуйтесь точно інструкцій щодо застосування цього лікарського засобу, які призначив ваш лікар. Доза, спосіб введення та інтервали між ін'єкціями залежать від дози, чутливості збудника, тяжкості інфекції та стану пацієнта.

Якщо лікар не призначив інакше, рекомендована доза така:

Дорослі та діти старше 12 років зазвичай отримують по 1–2 г цефотаксиму кожні 12 годин. У важких випадках добову дозу можна збільшити до 12 г цефотаксиму. Добові дози до 6 г можна розподіляти щонайменше на дві частини, вводячи кожні 12 годин. Більш високі добові дози слід розподіляти щонайменше на 3–4 частини з інтервалами введення 6 або 8 годин.

Наведена нижче таблиця може вважатися орієнтовним режимом дозування:

Для лікування гонореї у дорослих слід застосовувати одноразову дозу 0,5 г цефотаксиму внутрішньом’язово. У разі менш чутливих збудників може знадобитися підвищення дози. Перед початком лікування слід перевірити наявність сифілісу.

Для профілактики післяопераційних інфекцій рекомендовано вводити 1–2 г цефотаксиму за 30–60 хвилин до операції. Менш чутливі патогенні мікроорганізми можуть вимагати більшої дози. Перед початком лікування слід перевірити наявність сифілісу.

Для хвороби Лайма добова доза становить 6 г цефотаксиму (протягом 14–21 дня). Найчастіше добову дозу розділяють на 3 частини (2 г цефотаксиму 3 рази на добу), але в деяких випадках застосовують 2 розділені дози (3 г цефотаксиму 2 рази на добу). Режими дозування ґрунтуються не на порівняльних клінічних дослідженнях, а на спостереженнях окремих пацієнтів.

Поєднане лікування

При тяжких інфекціях, що загрожують життю, показане поєднане застосування цефотаксиму з аміноглікозидами навіть без даних антибіограми. При поєднанні з аміноглікозидами слід контролювати функцію нирок.

У разі інфекції Pseudomonas aeruginosa може бути показане поєднане лікування з іншими антибіотиками, ефективними проти Pseudomonas.

Для профілактики інфекцій у пацієнтів з ослабленою імунною системою може бути показане поєднане застосування з іншими відповідними антибіотиками.

Новонароджені та діти до 12 років отримують від 50 до 100 мг цефотаксиму (до 150 мг) на кілограм маси тіла щодоби залежно від тяжкості інфекції. Щодобову дозу розділяють на 2 або більше однакових частин, які вводять із інтервалами 12 (або 6) годин. У окремих випадках, особливо при станах, що загрожують життю, щодобову дозу можна підвищити до 200 мг цефотаксиму на кілограм маси тіла.

У дітей-передчаснонароджених слід враховувати, що функція нирок ще недостатньо розвинена, і доза не повинна перевищувати 50 мг цефотаксиму на кілограм маси тіла на добу.

У пацієнтів із тяжким порушенням функції нирок (кліренс креатиніну менше 10 мл/хв) після початкової стандартної дози (перша доза на початку лікування) підтримувальну дозу можна знизити до половини звичайної, зберігаючи інтервал між введеннями.

Пацієнти, які перебувають на гемодіалізі, отримують 1–2 г цефотаксиму щодоби залежно від тяжкості інфекції. У день гемодіалізу цефотаксим слід вводити після діалізу.

Пацієнти, які перебувають на перитонеальному діалізі, отримують 1–2 г цефотаксиму щодоби залежно від тяжкості інфекції. Цефотаксим не виводиться під час перитонеального діалізу.

Валоран 1 г вводять внутрішньовенно (у вену), але можна також внутрішньом’язово.

Валоран 2 г вводять внутрішньовенно (у вену).

Пацієнти похилого віку

У пацієнтів похилого віку слід ретельно контролювати функцію нирок і, за необхідності, коригувати дозу.

Внутрішньовенне введення

Для внутрішньовенного введення розчинити 1 г цефотаксиму щонайменше в 4 мл води для ін’єкцій, після чого безпосередньо вводити у вену протягом 3–5 хвилин.

Інфузія внутрішньовенно

Для швидкої внутрішньовенної інфузії розчинити 1 або 2 г цефотаксиму в 40–50 мл води для ін’єкцій або в розчині для інфузій і вводити внутрішньовенно протягом приблизно 20 хвилин.

Для повільної внутрішньовенної інфузії розчинити 2 г цефотаксиму в 100 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або розчину глюкози та вводити внутрішньовенно протягом 50–60 хвилин. Можна використовувати інший сумісний розчин для інфузії.

Внутрішньом’язове введення

Для внутрішньом’язового введення розчинити 1 г цефотаксиму в 4 мл води для ін’єкцій. Після цього ін’єкцію слід вводити глибоко в сідничну м’язову тканину. Біль під час внутрішньом’язового введення можна запобігти, розчиняючи 1 г цефотаксиму в 4 мл 1% розчину лідокаїну. Слід уникати внутрішньосудинного введення (ін’єкції в судину), оскільки внутрішньосудинне введення лідокаїну може спричинити тривожність, тахікардію, порушення провідності, а також блювоту та судоми. Комбінацію цефотаксиму з лідокаїном не слід застосовувати у дітей молодше 30 місяців. Слід звернути увагу на інструкцію щодо препарату, що містить лідокаїн.

Рекомендовано не вводити більше 4 мл в один бік. Якщо щодобова доза перевищує 2 г цефотаксиму або якщо цефотаксим вводять більше двох разів на добу, рекомендовано внутрішньовенне введення.

Валоран 2 г не слід вводити внутрішньом’язово.

Сумісність

Якщо сумісність з іншими розчинами для інфузій з точки зору фізико-хімічних властивостей не доведена, розчин цефотаксиму слід вводити окремо.

Цефотаксим несумісний з:

• розчином натрію бікарбонату,
• розчинами для інфузій з рН вище 7,
• аміноглікозидами.

Загалом цефотаксим не слід змішувати чи вводити разом з іншими антибіотиками чи ліками в одній шприці. Цефотаксим не слід змішувати з аміноглікозидними антибіотиками в інфузійному наборі чи в шприці.

Сумісність із розчинами для інфузій

Цефотаксим також можна розчиняти в розчині натрію лактату або в розчині Рінгера.

Тривалість лікування залежить від перебігу захворювання.

Якщо ви застосували більше Валорану, ніж потрібно

Бета-лактамні антибіотики, зокрема цефотаксим, можуть спричиняти так звані енцефалопатії, які супроводжуються збудженням центральної нервової системи, міоклонією, судомами, сплутаністю свідомості, порушенням свідомості та руховими розладами. Цей ризик існує при застосуванні високих доз, передозуванні, а також у пацієнтів із порушенням функції нирок, епілепсією або менінгітом.

Якщо цефотаксим вводять через центральний венозний катетер (CVC) надто швидко (менше ніж за 1 хвилину), може виникнути серйозна серцева аритмія.

Якщо ви вважаєте, що отримали надто багато цефотаксиму, негайно зверніться до лікаря або медичного персоналу.

Якщо ви забули застосувати Валоран

Ваш лікар або медсестра мають інструкції щодо часу введення препарату, тому малоймовірно, що ліки будуть введені не за графіком. Якщо ви вважаєте, що дозу пропущено, зверніться до свого лікаря або медсестри.

Якщо у вас виникли інші запитання щодо застосування цього лікувального засобу, запитайте свого лікаря, фармацевта або медсестру.

4. Можливі побічні ефекти

Як і всі лікарські засоби, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча вони не виникають у всіх людей.

Припиніть застосовувати цефотаксим і негайно повідомте лікареві, якщо виявите будь-які з наведених симптомів:

• Судоми (не часто, можуть виникати у 1 із 100 осіб)
• Невідома частота (не може бути оцінена на основі наявних даних)
  • Тяжкі гострі реакції гіперчутливості та алергічні реакції, що загрожують життю, а також набряк (ангіоневротичний набряк) і звуження дихальних шляхів (бронхоспазм). Якщо виникає відчуття тиску в грудях, запаморочення, нудота або слабкість, це можуть бути ознаки реакції гіперчутливості.
  • Червонуваті ненабрякові плями у вигляді мішені або кіл на тулубі, часто з пухирцями в центрі, шелушіння шкіри, виразки в роті, горлі, носі, статевих органах та очах. Ці тяжкі шкірні висипання можуть передувати підвищення температури та симптоми, схожі на грип (синдром Стівенса-Джонсона, токсична епідермальна некроліза).
  • Загальна шкірна висипка, підвищення температури тіла та збільшення лімфатичних вузлів (синдром DRESS або синдром гіперчутливості до ліків).
  • Загальна червонувата шкірна висипка з лущенням, невеликими підшкірними набряками та пухирцями, що супроводжується підвищенням температури. Симптоми зазвичай виникають на початку лікування (гостра загальна ексудативна пустульоза).
  • Тривала тяжка діарея або кров у калі через можливу кишкову запалення, що загрожує життю.
  • Зниження червоних кров’яних пластинок (гемолітична анемія), зміна кольору сечі (на червоно-бурштиновий).
  • Гостра ниркова недостатність.

Повідомте лікареві або медсестрі, якщо виникають такі побічні ефекти з невідомою частотою (не може бути оцінена на основі наявних даних):

• Жовтяниця як ознака можливого гепатиту.
• Тяжке зниження білих кров’яних пластинок (агранулоцитоз), яке може виявлятися гострими ознаками інфекції, а також запаленням ротової порожнини, носа, горла, статевих органів та анальної ділянки.
• Сильне зниження кількості всіх кров’яних пластинок та недостатність кісткового мозку. Можуть також виникати гострі ознаки інфекції та запалення (див. вище), кровотечі, синці (зниження тромбоцитів), слабкість, блідість або задишка (зниження червоних кров’яних пластинок).

Повідомте лікареві або медсестрі, якщо будь-який із наведених побічних ефектів погіршується або триває більше ніж кілька днів:

Дуже часто (можуть виникати у більш ніж 1 із 10 осіб)

• Біль у місці ін’єкції, а також ущільнення при внутрішньом’язовому введенні.

Часто (можуть виникати у 1 із 10 осіб)

• Проблеми з суглобами (наприклад, набряк).

Не часто (можуть виникати у 1 із 100 осіб)

• Збільшення еозинофілів (еозинофілія).
• Зниження кількості тромбоцитів (тромбоцитопенія) та певних білих кров’яних пластинок (лейкопенія, гранулоцитопенія).
• Реакція Яріша-Герксгеймера (див. пояснення нижче).
• Діарея.
• Втрата апетиту.
• Підвищення білірубіну (жовчевий пігмент у крові) та печінкових ферментів у сироватці (SGOT, SGPT, γ-GT, лужна фосфатаза, ЛДГ).
• Алергічні реакції у вигляді висипання, свербіння, кропив’янки.
• Порушення функції нирок, наприклад, підвищення концентрації креатиніну та сечовини в сироватці.
• Лихоманка.
• Запальні реакції у місці ін’єкції та запалення вен (флебіт/тромбофлебіт).

Невідома частота (не може бути оцінена на основі наявних даних)

• Надмірні інфекції, спричинені бактеріями або грибами (наприклад, у роті або піхві).
• Зниження кількості певних білих кров’яних пластинок (нейтропенія).
• Тахікардія, аритмія (після швидкого введення через центральний венозний доступ).
• Подразнення центральної нервової системи, порушення свідомості, сплутаність свідомості, рухові розлади, м’язові спазми (симптоми енцефалопатії, особливо при високих дозах, передозуванні або порушенні функції нирок).
• Головний біль.
• Запаморочення.
• Нудота, блювота, біль у животі.
• Запалення нирок (інтерстиційний нефрит).
• Реакції непереносимості у вигляді відчуття тепла або нудоти при швидкому внутрішньовенному введенні.

Реакція Яріша-Герксгеймера:

Під час початку лікування інфекцій, спричинених спірохетами (наприклад, хвороба Лайма), можуть виникнути лихоманка, озноб, головний біль та біль у суглобах. Через декілька тижнів після початку лікування хвороби Лайма описано один або кілька із таких симптомів: висипання, свербіння, лихоманка, зниження білих кров’яних пластинок, підвищення печінкових ферментів, задишка та біль у суглобах. Ці симптоми частково відповідають симптомам основного захворювання пацієнтів.

Повідомлення про побічні ефекти

Якщо ви відчуваєте будь-які побічні ефекти, зверніться до лікаря, фармацевта або медсестри, навіть якщо це можливі побічні ефекти, які не зазначені в цій інструкції. Ви також можете повідомити про них безпосередньо через Систему фармаковігілянсу лікарських засобів для людського застосування в Іспанії: https://www.notificaram.es. Повідомляючи про побічні ефекти, ви допомагаєте забезпечити більше інформації щодо безпеки цього лікарського засобу.

5. Зберігання Валорану

Зберігати цей лікарський засіб у недоступному для дітей місці.

Не застосовувати цей лікарський засіб після закінчення терміну придатності, зазначеного на етикетці. Термін придатності закінчується останнього дня вказаного місяця.

Для цього лікарського засобу не потрібна жодна спеціальна температура зберігання. Зберігати у первинній упаковці, щоб захистити від світла.

Розчин після відновлення

Хімічна та фізична стабільність після відновлення підтверджена протягом 24 годин при температурі 2°C–8°C. Однак з мікробіологічної точки зору, якщо метод відкриття/відновлення не запобігає ризику мікробіологічного забруднення, продукт слід використовувати негайно. Якщо розчин не використовується негайно, відповідальність за умови та тривалість зберігання після відновлення лежить на користувачеві.

Лікарські засоби не слід викидати через каналізацію або разом з побутовими відходами. Запитайте у свого фармацевта, як позбутися упаковки та лікарських засобів, від яких ви вже не потребуєте. Це допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та додаткова інформація

Склад Валорану

• Діючою речовиною є цефотаксим (у формі натрієвої солі цефотаксиму).

Валоран 1 г містить 1 г цефотаксиму (у формі натрієвої солі цефотаксиму).

Валоран 2 г містить 2 г цефотаксиму (у формі натрієвої солі цефотаксиму).

• Інших компонентів немає.

Зовнішній вигляд препарату та вміст упаковки

Порошок білого або трохи жовтуватого кольору у прозорих скляних флаконах, запечатаних гумовим пробковим кришкою з бромбутадієнового каучуку та алюмінієвою кришкою або знімною алюмінієвою кришкою типу flip-off.

Флакони поставляються в коробках, які містять 1, 10, 50 або 100 флаконів.

Можуть бути доступні лише окремі розміри упаковок.

Власник дозволу на реалізацію та виробник

Власник дозволу на реалізацію

Medochemie Ltd.

1-10 вулиця Константинуполеос

3011 Лімасол

Кіпр

Виробник

Medochemie Limited (Factory C)

вул. Майкла Ераклеуса, 2,

Промислова зона Агіос-Афанасіос,

4101 Агіос-Афанасіос, Лімасол,

Кіпр

Додаткову інформацію щодо цього лікарського засобу можна отримати, звернувшись до місцевого представника власника дозволу на реалізацію:

Medochemie Iberia S.A., філія в Іспанії

авеню Лас-Агілас, № 2 B; 5-й поверх, офіс 6,

28044 Мадрид

ІСПАНІЯ

Дата останнього перегляду цієї інструкції: квітень 2025

Детальну та актуальну інформацію щодо цього лікарського засобу можна знайти на вебсайті Іспанського агентства з лікарських засобів та санітарних продуктів (AEMPS) http://www.aemps.gob.es