Інструкція для користувача

Цітока́ртін 200, (40 мг + 0,005 мг)/мл, розчин для ін’єкцій
Цітока́ртін 100, (40 мг + 0,01 мг)/мл, розчин для ін’єкцій
Articaini hydrochloridum + Adrenalini tartras
Перед застосуванням лікарського засобу уважно прочитайте увесь текст інструкції, оскільки він містить
важливу інформацію для пацієнта.

Зберігайте цю інструкцію, щоб у разі потреби мати можливість звернутися до неї знову.
Якщо у вас виникнуть будь-які запитання, зверніться до стоматолога, лікаря або фармацевта.
Якщо у пацієнта виникнуть будь-які побічні реакції, у тому числі ті, що не вказані в цій інструкції, повідомте про це стоматологу, лікареві або фармацевту. Див. розділ 4.

Зміст інструкції

Що таке лікарський засіб Цітока́ртін 200 / Цітока́ртін 100 і для чого його застосовують
Важливі відомості перед застосуванням лікарського засобу Цітока́ртін 200 / Цітока́ртін 100
Як застосовувати лікарський засіб Цітока́ртін 200 / Цітока́ртін 100
Можливі побічні ефекти
Як зберігати лікарський засіб Цітока́ртін 200 / Цітока́ртін 100
Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке лікарський засіб Цітока́ртін 200 / Цітока́ртін 100 і для чого його застосовують

Лікарський засіб Цітока́ртін 200 / Цітока́ртін 100 застосовується для знеболювання порожнини рота під час стоматологічних процедур.
Цей лікарський засіб містить дві діючі речовини:

артикаїн — місцевий знеболювальний засіб, який запобігає відчуттю болю, та
адреналін — засіб, що звужує кровоносні судини, який звужує судини в місці ін’єкції, тим самим подовжуючи дію артикаїну. Також сприяє зменшенню кровотечі під час процедури.

Лікарський засіб Цітока́ртін 200 або Цітока́ртін 100 вводить пацієнтові стоматолог.
Цітока́ртін 200 / Цітока́ртін 100 призначений для дітей віком понад 4 роки (приблизно 20 кг маси тіла), підлітків та дорослих.
Залежно від виду стоматологічної процедури стоматолог вирішить, який із двох засобів застосувати:

Цітока́ртін 200 зазвичай застосовують при простих і короткотривалих стоматологічних процедурах;
Цітока́ртін 100 більше підходить для процедур, що тривають довше або пов’язані з потенційно сильнішою кровотечею.

2. Важливі відомості перед застосуванням лікарського засобу Цітока́ртін 200 / Цітока́ртін 100

Коли не застосовувати лікарський засіб Цітока́ртін 200 / Цітока́ртін 100, якщо пацієнт страждає на будь-яке з нижчевказаних захворювань:

пацієнт має алергію на артикаїн або адреналін або на будь-який інший компонент цього лікарського засобу (перелічених у розділі 6);
пацієнт має алергію на інші місцево діючі засоби знеболювання;
у пацієнта епілепсія, яка не контролюється відповідною терапією.

Попередження та заходи обережності
Перед початком застосування лікарського засобу Цітока́ртін 200 / Цітока́ртін 100 слід проконсультуватися зі стоматологом, якщо у пацієнта є будь-який із нижчевказаних станів:

тяжкі порушення серцевого ритму (наприклад, атріовентрикулярна блокада II і III ступеня);
гостра серцева недостатність (гостре ослаблення серця, наприклад, несподіваний біль у грудній клітці у спокої або після інфаркту міокарда (тобто інфаркту серця));
низький кров’яний тиск;
незвично швидке серцебиття;
інфаркт міокарда за останні 3–6 місяців;
пацієнт переніс аортокоронарне шунтування за останні 3 місяці;
пацієнт приймає антигіпертензивні засоби під назвою бета-адреноблокатори, такі як пропранолол. Існує ризик виникнення гіпертензивного кризу (дуже високого кров’яного тиску) або тяжкого уповільнення роботи серця (див. розділ Лікарський засіб Цітока́ртін 200 / Цітока́ртін 100 та інші ліки);
дуже високий кров’яний тиск;
пацієнт одночасно приймає певні ліки, що застосовуються при лікуванні депресії та хвороби Паркінсона (трициклічні антидепресанти). Ці ліки посилюють дію адреналіну;
епілепсія;
у крові пацієнта відсутня природна хімічна речовина під назвою холінестераза (недостатність плазмової холінестерази);
проблеми з нирками;
тяжке захворювання печінки;
захворювання під назвою міастенія, яке призводить до слабкості м’язів;
порфірія, що призводить до неврологічних ускладнень або шкірних проблем;
пацієнт застосовує інші місцево діючі засоби знеболювання, ліки, що спричиняють тимчасову втрату чутливості (зокрема інгаляційні засоби знеболювання, такі як галотан);
пацієнт приймає антиагрегантні або антикоагулянтні засоби з метою запобігання звуженню або зміцненню судин кінцівок;
пацієнту більше 70 років;
у пацієнта була або є захворювання серця;
неконтрольований цукровий діабет;
тяжка гіпертиреоз (тиреотоксикоз);
пухлина під назвою феохромоцитома надниркової залози;
захворювання під назвою закритокутова глаукома, яке є захворюванням очей;
запалення або інфекція в місці введення лікарського засобу;
знижений вміст кисню в тканинах організму (гіпоксія), підвищений рівень калію (гіперкаліємія) та метаболічні порушення внаслідок надмірної кислотності крові (метаболічний ацидоз).

Лікарський засіб Цітока́ртін 200 / Цітока́ртін 100 та інші ліки
Потрібно повідомити стоматологу про всі ліки, які пацієнт приймає зараз або приймав нещодавно, а також про ліки, які пацієнт планує приймати. Особливо важливо повідомити стоматологу, якщо пацієнт застосовує будь-який із таких ліків:

інші місцево діючі засоби знеболювання, ліки, що спричиняють тимчасову втрату чутливості (зокрема інгаляційні засоби знеболювання, такі як галотан);
седативні засоби (наприклад, бензодіазепіни, опіоїди), наприклад, для зменшення тривожності перед стоматологічними процедурами;
засоби, що діють на серце та знижують кров’яний тиск (наприклад, гуанадрел, гуанетидин, пропранолол, надолол);
трициклічні антидепресанти, що застосовуються при лікуванні депресії (наприклад, амітриптилін, дезипрамін, іміпримін, нортриптилін, мапротилін та протриптилін);
інгібітори КОМТ, що застосовуються при лікуванні хвороби Паркінсона (наприклад, ентакапон або толкапон);
інгібітори МАО, що застосовуються при лікуванні депресивних або тривожних розладів (наприклад, моклобемід, фенелзин, транілципромін, лінезолід);
ліки, що застосовуються при лікуванні нерегулярного серцебиття (наприклад, дигіталіс, хінідин);
ліки, що застосовуються при лікуванні нападів мігрені (наприклад, метисергід або ерготамін);
симпатоміметичні судинозвужувальні засоби (наприклад, кокаїн, амфетаміни, фенілефрин, псевдоефедрин, оксиметазолін), що використовуються для підвищення кров’яного тиску: якщо їх застосовували за останні 24 години, плановане стоматологічне лікування слід перенести;
нейролептики (наприклад, фенотіазини).

Цітока́ртін 200 / Цітока́ртін 100 та їжа
Слід уникати їжі, включаючи жування гумки, до відновлення нормальної чутливості, через ризик прикусити губу, щоку або язик, особливо у дітей.

Вагітність, годування грудьми та вплив на фертильність
Якщо пацієнтка вагітна або годує грудьми, підозрює, що може бути вагітною, або планує завагітніти, їй слід проконсультуватися зі стоматологом або лікарем перед застосуванням цього лікарського засобу.
Стоматолог або лікар вирішить, чи може пацієнтка застосовувати лікарський засіб Цітока́ртін 200 / Цітока́ртін 100 під час вагітності.
Годування грудьми можна відновити через 5 годин після введення знеболювального засобу.
Не очікується впливу на фертильність після доз, що застосовуються під час стоматологічних процедур.

Керування транспортними засобами та обслуговування механізмів
Якщо виникають побічні ефекти, зокрема запаморочення, нечітке бачення або втому, не слід керувати транспортними засобами та обслуговувати механізми до відновлення нормального самопочуття (як правило, протягом 30 хвилин після стоматологічної процедури).

Цітока́ртін 200 / Цітока́ртін 100 містить натрій та натрію піросульфіт.

Натрій: менше 23 мг натрію на дозу, що означає, що лікарський засіб практично не містить натрію.
Натрію піросульфіт: у рідкісних випадках може спричиняти тяжкі алергічні реакції та порушення дихання (бронхоспазм). Якщо існує ризик виникнення алергічної реакції, стоматолог обере інший знеболювальний засіб.

3. Як застосовувати ліки Цітока́ртін 200 / Цітока́ртін 100

Ліки можуть застосовувати лише лікарі або стоматологи, які мають відповідну підготовку.
Стоматолог визначить, чи слід застосовувати лік Цітока́ртін 200 чи Цітока́ртін 100, а також встановить відповідну дозу з урахуванням віку пацієнта, його маси тіла, загального стану здоров’я та стоматологічної процедури.
Слід застосовувати найменшу дозу, яка забезпечує ефективне знеболювання.
Цей лік вводять повільним ін’єкційним введенням у порожнину рота.
Застосування більшої, ніж рекомендована доза ліків Цітока́ртін 200 / Цітока́ртін 100
Немає ймовірності, що пацієнт отримає надмірну дозу цього ліку, але якщо виникнуть погані відчуття, пацієнт повинен повідомити про це стоматологу. Симптоми передозування включають сильну слабкість, блідість шкіри, головний біль, почуття збудження або надмірної збудливості, почуття дезорієнтації, втрату рівноваги, непрохане тремтіння або судоми, розширення зіниць, нечітке бачення, труднощі з чітким фокусуванням зору на предметі, порушення мовлення, запаморочення, судоми, ступор, втрату свідомості, кому, зівоту, незвично повільне або швидке дихання, яке може призвести до тимчасової зупинки дихання, відсутність ефективних скорочень серця (що називають зупинкою кровообігу).
У разі будь-яких подальших сумнівів щодо застосування ліку слід звернутися до стоматолога.

4. Можливі побічні ефекти

Як і будь-який лікарський засіб, цей препарат може викликати побічні ефекти, хоча вони не виникають у кожного пацієнта.
Під час перебування пацієнта у стоматологічному кабінеті лікар-стоматолог уважно спостерігатиме за дією препарату Цітока́ртін 200 / Цітока́ртін 100.
Необхідно негайно повідомити стоматолога, лікаря або фармацевта, якщо у пацієнта виникнуть
один або кілька з наведених нижче серйозних побічних ефектів:

набряк обличчя, язика або гортані, труднощі з ковтанням, кропив’янка або проблеми з диханням (ангіоневротичний набряк)
висип, свербіж, набряк горла та труднощі з диханням: можуть бути ознаками алергічної реакції (гіперчутливості)
поєднання опущення повіки та звуження зіниці ( синдром Горнера ). Ці побічні ефекти можуть виникати рідко (можуть стосуватися максимум 1 із 1 000 пацієнтів).

Інші побічні ефекти, не зазначені вище, також можуть виникати у деяких пацієнтів.
Часті побічні ефекти: можуть виникати не частіше, ніж у 1 із 10 пацієнтів:

запалення ясен
нейропатичний біль — спричинений ушкодженням нерва
оніміння або послаблення відчуття дотику у роті та навколо рота
металевий присмак, порушення смаку або втрата смакових відчуттів
посилене, неприємне або незвичайне відчуття дотику
підвищена чутливість до тепла
головний біль
незвичайно швидке серцебиття
незвичайно повільне серцебиття
низький артеріальний тиск
набряк язика, губ та ясен

Нечасті побічні ефекти: можуть виникати не частіше, ніж у 1 із 100 пацієнтів:

відчуття печіння
високий артеріальний тиск
запалення язика та порожнини рота
нудота, блювота, діарея
висип, свербіж
біль у шиї або в місці ін’єкції

Рідкісні побічні ефекти: можуть виникати не частіше, ніж у 1 із 1 000 пацієнтів:

нервозність, тривожність
порушення лицьового нерва (параліч лицьового нерва)
сонливість
непрохані рухи очей
подвійне бачення, тимчасова сліпота
опущення повіки та звуження зіниці ( синдром Горнера )
зміщення з опущенням очного яблука в орбіту ( енофталмія )
дзвін у вухах, підвищена чутливість слуху
перебій у роботі серця
приливи гарячого
свистяче дихання (бронхоспазм), астма
труднощі з диханням
шелушіння та виразки ясен
шелушіння в місці ін’єкції
кропив’янка
дрібні судоми м’язів, непрохані скорочення м’язів
втома, слабкість
тремтіння

Дуже рідкісні побічні ефекти: можуть виникати не частіше, ніж у 1 із 10 000 пацієнтів:

стійка втрата чутливості, тривале оніміння або втрата смаку

Частота невідома: частоту не можна визначити на підставі наявних даних

надзвичайно гарний настрій (ефорія)
порушення координації роботи серця (порушення провідності, передсердно-шлуночковий блок)
збільшення кількості крові в певній ділянці тіла, що призводить до застою в судинах
розширення або звуження кровоносних судин
хриплота
труднощі з ковтанням
набряк щік та місцевий набряк
синдром пекучих уст
почервоніння шкіри (румянець)
незвичайно сильне пітіння
загострення нейром’язових симптомів синдрому Кірнса-Сейра
відчуття тепла або холоду
скрипіння зубами (бруксизм).

Повідомлення про побічні ефекти
Якщо у пацієнта виникають будь-які небажані симптоми, у тому числі ті, що не зазначені в цій інструкції, необхідно повідомити про це стоматологу, лікареві або фармацевту.
Побічні ефекти можна повідомляти безпосередньо до Департаменту моніторингу побічних дій лікарських засобів Управління реєстрації лікарських засобів, медичних виробів та біоцидних продуктів: Al. Jerozolimskie 181C, 02-222 Варшава, тел.: 22 49-21-301, факс: 22 49-21-309. Вебсайт: https://smz.ezdrowie.gov.pl.
Побічні ефекти також можна повідомляти суб’єкту, відповідальному за продукт.
Завдяки повідомленням про побічні ефекти можна зібрати додаткову інформацію щодо безпеки застосування препарату.

5. Як зберігати ліки Цітока́ртін 200 / Цітока́ртін 100

Ліки слід зберігати в недоступному та непомітному для дітей місці.
Не застосовувати цей лік після закінчення терміну придатності, зазначеного на етикетці, блистері та пачці,
після терміну придатності (EXP). Термін придатності вказує на останній день зазначеного місяця.
Зберігати при температурі нижче 25 °C.
Вкладки зберігати в зовнішній упаковці для захисту від світла.
Не застосовувати цей лік, якщо розчин став мутним або втратив колір.
Вкладки призначені для одноразового використання. Їх слід використати безпосередньо після відкриття.
Невикористану кількість розчину потрібно викинути.
Ліки не слід викидати у каналізацію чи побутові сміттєві контейнери. Стоматолог знає,
як правильно утилізувати ліки, які вже не використовуються. Такий підхід допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить лікарський засіб Цітока́ртін 200 / Цітока́ртін 100

Діючими речовинами лікарського засобу є артикаїну гідрохлорид та адреналіну вінілат.

Кожен флакон-ампула з 1,7 мл розчину для ін’єкцій Цітока́ртін 200 містить 68 мг артикаїну
гідрохлориду та 0,0085 міліграма адреналіну (у формі адреналіну вінілату).
1 мл Цітока́ртін 200 містить 40 мг артикаїну гідрохлориду та 0,005 міліграма адреналіну
(у формі адреналіну вінілату).
Кожен флакон-ампула з 1,7 мл розчину для ін’єкцій Цітока́ртін 100 містить 68 мг артикаїну
гідрохлориду та 0,017 міліграма адреналіну (у формі адреналіну вінілату).
1 мл Цітока́ртін 100 містить 40 мг артикаїну гідрохлориду та 0,01 міліграма адреналіну (у формі
адреналіну вінілату).

Інші складові: натрію хлорид, натрію піросульфіт та вода для ін’єкцій.

Як виглядає лікарський засіб Цітока́ртін 200 / Цітока́ртін 100 та що містить упаковка
Цітока́ртін 200 / Цітока́ртін 100 — це прозорий безбарвний розчин.
Випускається у вигляді одноразових флаконів-ампул зі скла, зі щироком з одного боку, виконаним із еластомеру, та пробкою (з одношарової або двошарової гуми), захищеною алюмінієвим колпачком — з іншого боку, упакованих у блистерні упаковки з алюмінію/PVC або паперу/PVC, розміщених у картонному коробці.
Коробка, що містить скляні флакони-ампули 10 x 1,7 мл.
Коробка, що містить скляні флакони-ампули 50 x 1,7 мл.
Не всі розміри упаковок можуть бути в обігу.
Суб’єкт, відповідальний за випуск на ринок
Molteni Dental s.r.l., Via Ilio Barontini 8,
Località Granatieri, 50018 Scandicci (Флоренція), Італія
Виробник
Laboratorios Normon S.A.,
Ronda de Valdecarrizo 6,
28760 Tres Cantos, Мадрид,
Іспанія
Для отримання докладнішої інформації слід звертатися до представника суб’єкта, відповідального за випуск на ринок.
Molteni Stomat Sp. z o.o.,
30-733, Краків, вул. Оброньців Модліна 3,
Тел. (12) 653 25 85; Факс. (12) 654 15 60
Інші джерела інформації
Детальна інформація про цей лікарський засіб доступна на вебсайті Управління з реєстрації лікарських засобів, медичних виробів та біобійцидних продуктів (http://urpl.gov.pl/pl)

Інформація, призначена виключно для медичного фахівців:

Дозування
Для всіх груп пацієнтів слід застосовувати найменшу дозу, яка забезпечує ефективне знеболення.
Потрібну дозу встановлюють індивідуально.
При звичайних процедурах у дорослих зазвичай застосовують 1 картридж, але для ефективного
знеболення може вистачити менше, ніж вміст одного картриджа. Під час більш обширних процедур
може знадобитися більше картриджів, але без перевищення максимальної рекомендованої дози;
рішення приймає стоматолог.
Для більшості звичайних стоматологічних процедур переважно застосовують Цітока́ртін 200,
(40 мг + 0,005 мг)/мл.
При складніших стоматологічних процедурах, таких як ті, що вимагають інтенсивної гемостази,
переважно застосовують Цітока́ртін 100, (40 мг + 0,01 мг)/мл.
Сумісне застосування седативних засобів з метою зменшення тривоги пацієнта:
У пацієнтів, яким застосовано седативні засоби, максимальну безпечну дозу місцевого
анестетика можуть зменшити через сумісну дію цих препаратів, що призводить до депресії
центральної нервової системи.
Діти та підлітки (віком від 12 до 18 років)
У дорослих та підлітків максимальна доза артикаїну становить 7 мг/кг маси тіла, але
абсолютно не можна перевищувати дозу артикаїну 500 мг. Максимальна доза артикаїну 500 мг
відповідає дозі для здорового дорослого пацієнта з масою тіла понад 70 кг.
Діти (віком від 4 до 11 років)
Безпеку застосування Цітока́ртін у дітей віком 4 роки та молодших не встановлено.
Недостатньо доступних даних. Кількість препарату для ін’єкції визначають на основі віку
та маси тіла дитини та обсягу процедури. Середня ефективна доза артикаїну становить
2 мг/кг маси тіла для простих процедур і 4 мг/кг маси тіла — для складних. Слід застосовувати
найменшу дозу, яка забезпечує ефективне стоматологічне знеболення. У дітей віком 4 роки
та старших (або з масою тіла 20 кг і більше) максимальна доза артикаїну становить 7 мг/кг
маси тіла, але абсолютно не можна перевищувати дозу 385 мг артикаїну у здорового
дитини з масою тіла 55 кг.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти похилого віку та пацієнти з порушеннями функції нирок:
У зв’язку з відсутністю клінічних даних слід дотримуватися особливих заходів обережності
та застосовувати найменшу дозу, достатню для ефективного знеболення, у пацієнтів похилого
віку та пацієнтів з порушеннями функції нирок.
У плазмі цих пацієнтів можуть спостерігатися підвищені концентрації препарату, особливо
після багаторазового застосування. У разі необхідності повторного введення препарату
пацієнта слід уважно спостерігати для виявлення будь-яких симптомів відносного
передозування.
Пацієнти з порушеннями функції печінки:
Слід дотримуватися особливих заходів обережності та застосовувати найменшу дозу,
достатню для ефективного знеболення, у пацієнтів з порушеннями функції печінки,
особливо при багаторазовому застосуванні, навіть попри те, що 90% артикаїну підлягає
першому пасажу інактивації неспецифічними естеразами плазми в тканинах і крові.
Пацієнти з дефіцитом холінестерази плазми:
У пацієнтів з дефіцитом холінестерази плазми або тих, що отримують лікування інгібіторами
ацетилхолінестерази, можуть спостерігатися підвищені концентрації препарату в плазмі,
оскільки препарат на 90% інактивується плазмовими естеразами. Тому слід застосовувати
найменшу дозу, яка забезпечує ефективне знеболення.
Спосіб застосування
Інфільтраційне зволоження та периневральне введення в порожнині рота.
Місцеві знеболюючі засоби слід обережно вводити при наявності запалення та (або) інфекції
у місці ін’єкції. Швидкість введення має бути дуже повільною (1 мл/хв).
Заходи обережності, які слід вжити перед використанням або введенням препарату
Цей лікарський засіб слід застосовувати виключно лікарями або стоматологами, які мають
відповідну підготовку та ознайомлені з розпізнаванням і лікуванням системної токсичної
дії, або під наглядом таких лікарів. Перед застосуванням місцевого знеболення слід
переконатися, що доступне відповідне обладнання для реанімації та ліки, що дозволяють
негайно лікувати будь-які невідкладні стани дихальної та серцево-судинної системи.
Після кожної ін’єкції місцевого знеболюючого засобу слід спостерігати за станом свідомості
пацієнта.
При застосуванні Цітока́ртін для інфільтраційного або провідникового знеболення
ін’єкцію слід завжди виконувати повільно з попередньою аспірацією.
Особливі попередження
Адреналін порушує кровопостачання ясен, що може призвести до місцевого некрозу тканин.
Після провідникового знеболення нижньої щелепи повідомлялися дуже рідкісні випадки
тривалого або незворотного ураження нерва та втрати смаку.
Заходи обережності щодо застосування
Ризики, пов’язані з випадковим введенням у судину:
Випадкове введення в судину може призвести до раптового підвищення концентрації
адреналіну та артикаїну в системному кровотоці. Це може спричинити серйозні побічні
ефекти, такі як судоми, а потім депресія центральної нервової системи, серцево-судинної
та дихальної систем, і кому, що прогресує до зупинки дихання та кровообігу.
Тому, щоб переконатися, що голка не потрапила в судину, перед введенням
місцевого знеболюючого засобу слід виконати аспірацію. Однак відсутність крові
у шприці не гарантує уникнення введення в судину.
Ризики, пов’язані з введенням у нерв:
Випадкове введення в нерв може призвести до ретроградного поширення препарату
уздовж нерва.
Щоб уникнути введення в нерв і запобігти ушкодженню нервів, пов’язаному з їх блокадою,
слід завжди обережно витягувати голку, якщо пацієнт відчуває відчуття, подібне
до електричного удару, під час введення, або якщо введення особливо болюче. Якщо
відбулося ушкодження нерва, нейротоксична дія може посилюватися через потенційну
хімічну нейротоксичність артикаїну та наявність адреналіну, оскільки він може порушувати
периневральний кровотік і перешкоджати місцевому виведенню артикаїну.
Лікування передозування
Перед застосуванням місцевого знеболення слід переконатися, що доступне обладнання
для реанімації та ліки, що дозволяють негайно лікувати будь-які невідкладні стани
дихальної та серцево-судинної систем.
Ступінь тяжкості симптомів передозування повинна змусити лікарів/стоматологів
застосувати протоколи, які передбачають необхідність забезпечення дихальних шляхів
у відповідний час та забезпечення підтримки дихання.
Після кожної ін’єкції місцевого знеболюючого засобу слід спостерігати за станом
свідомості пацієнта.
У разі гострої системної токсичної дії слід негайно припинити введення місцевого
знеболюючого засобу. За необхідності слід змінити положення пацієнта на горизонтальне.
Симптоми з боку ЦНС (судоми, депресія ЦНС) слід негайно лікувати шляхом забезпечення
прохідності дихальних шляхів, підтримки дихання та введення протисудомних засобів.
Забезпечення оптимальної подачі кисню, підтримка дихання та кровообігу, а також
лікування ацидозу можуть запобігти зупинці серця.
У разі депресії серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, брадикардія) слід
розглянути можливість застосування відповідного лікування за допомогою внутрішньовенних
рідин, вазоконстрикторів та (або) інотропних засобів. Дітям слід застосовувати дози,
відповідні віку та масі тіла.
У разі зупинки кровообігу слід негайно розпочати серцево-легеневу реанімацію.
Особливі заходи обережності щодо вилучення та підготовки лікарського засобу
до застосування
Не застосовувати цей лікарський засіб, якщо розчин мутний або змінив колір.
Щоб уникнути ризику інфекції (наприклад, передачі гепатиту), шприци та голки,
які використовують для набору розчину, мають бути завжди свіжими та стерильними.
Картриджі призначені для одноразового використання. Якщо використано лише частину
вмісту картриджа, решту слід викинути.
Усі невикористані залишки лікарського засобу або його відходи слід утилізувати
відповідно до місцевих правил.