Інструкція, що входить до упаковки: інформація для пацієнта

Цідімус, 0,5 мг, капсули тверді
Цідімус, 1 мг, капсули тверді
Цідімус, 5 мг, капсули тверді
Tacrolimusum
Необхідно уважно ознайомитися з вмістом інструкції перед застосуванням лікарського засобу, оскільки вона містить важливу інформацію для пацієнта.

Зберігайте цю інструкцію, щоб у разі потреби мати можливість знову її прочитати.
У разі виникнення будь-яких сумнівів слід звернутися до лікаря або фармацевта.
Цей лікарський засіб призначено виключно певній особі. Не передавайте його іншим. Лікарський засіб може нашкодити іншій особі, навіть якщо симптоми її хвороби такі самі.
Якщо у пацієнта виникнуть будь-які небажані явища, у тому числі ті, що не вказані в цій інструкції, необхідно повідомити про це лікаря або фармацевта. Див. розділ 4.

Зміст інструкції:

Що таке Цідімус і для чого його застосовують
Важлива інформація перед застосуванням лікарського засобу Цідімус
Як застосовувати Цідімус
Можливі небажані явища
Як зберігати Цідімус
Вміст упаковки та інша інформація

1. Що таке Цідімус і для чого його застосовують

Цідімус належить до групи так званих імунодепресантів.
Після трансплантації органа (наприклад, печінки, нирки, серця) імунна система пацієнта намагається відторгнути новий орган.
Цідімус застосовують для контролю імунної відповіді та забезпечення приживлення трансплантованого органа.
Цідімус часто застосовують разом з іншими лікарськими засобами, які також пригнічують імунну систему.
Цідімус можна також застосовувати у разі тривалого відторгнення трансплантованої печінки, нирки, серця або інших органів або тоді, коли раніше застосоване лікування не дало змоги контролювати імунну відповідь організму після операції трансплантації.

2. Важливі відомості перед застосуванням лікарського засобу Цідімус

Коли не застосовувати лікарський засіб Цідімус
якщо пацієнт має алергію на такролімус або на будь-який інший компонент цього лікарського засобу
(перелічені в розділі 6);
якщо пацієнт має алергію (гіперчутливість) на будь-який антибіотик із групи макролідів (наприклад, на
еритроміцин, кларитроміцин, йозаміцин).
Попередження та заходи обережності
Перед застосуванням лікарського засобу Цідімус слід проконсультуватися з лікарем або фармацевтом.
Цідімус слід приймати щоденно так довго, як потрібно пригноблення імунної системи для запобігання
відторгнення трансплантованого органу. Необхідно регулярно консультуватися з лікарем.
Під час застосування лікарського засобу Цідімус лікар може періодично рекомендувати провести низку
обстежень (у тому числі крові, сечі, функції серця, зору та неврологічних досліджень). Це звичайна
практика, яка допоможе лікареві визначити відповідну дозу лікарського засобу Цідімус.
Слід уникати прийому рослинних ліків, наприклад, звіробою ( Hypericum perforatum ) або інших рослинних
засобів, оскільки вони можуть впливати на ефективність лікарського засобу Цідімус та необхідну дозу.
У разі сумнівів перед прийомом будь-якого рослинного засобу слід проконсультуватися з лікарем.
Якщо у пацієнта є порушення функції печінки або він переніс захворювання, яке могло вплинути на
функцію печінки, слід повідомити про це лікареві. Це може мати значення для дози лікарського засобу Цідімус.
Слід повідомити лікареві, якщо пацієнт відчуває сильний біль у животі з іншими симптомами, такими
як озноб, гарячка, нудота або блювання, або без таких симптомів.
Якщо у пацієнта триває діарея понад 1 день, він повинен повідомити про це лікареві, оскільки може
знадобитися корекція дози лікарського засобу Цідімус.
Слід повідомити лікареві, якщо у пацієнта виявлені зміни електричної активності серця, так зване
подовження інтервалу QT.
Під час застосування лікарського засобу Цідімус слід обмежити контакт з сонячним світлом
та УФ-випромінюванням, використовуючи відповідний захисний одяг та креми з високим фактором
захисту. Це пов’язано з підвищеним ризиком розвитку раку шкіри під час лікування, що пригнічує
імунну систему.
Якщо пацієнт має бути вакцинований, слід заздалегідь повідомити про це лікареві. Лікар порадить
найкращу тактику.
У пацієнтів, які отримують Цідімус, спостерігався підвищений ризик розвитку захворювань
лімфоїдної тканини (лімфопроліферативних станів), див. розділ 4. Лікар надасть пояснення
щодо цього питання.
Цідімус та інші ліки
Слід повідомити лікареві або фармацевту про всі ліки, які пацієнт зараз приймає або приймав
недавно, а також про ліки, які пацієнт планує застосовувати, включаючи ті, що продаються без
рецепта, а також рослинні препарати.
Лікарський засіб Цідімус не можна застосовувати одночасно з циклоспорином.
Інші ліки, що застосовуються одночасно, можуть впливати на концентрацію Цідімусу в крові,
а Цідімус може впливати на концентрацію інших ліків у крові. Може знадобитися припинення
прийому, збільшення або зменшення дози Цідімусу.
Зокрема, слід повідомити лікареві, якщо пацієнт приймає або приймав недавно
такі ліки:
протигрибкові засоби та антибіотики (особливо так звані макролідні антибіотики), що застосовуються
для лікування інфекцій, наприклад, кетоконазол, флуконазол, ітраконазол, воріконазол, клотримазол
та ізавуконазол, еритроміцин, кларитроміцин, йозаміцин, рифампіцин та флуклоксацилін;
летермовір, що застосовується для профілактики захворювань, спричинених цитомегаловірусом
людини (CMV);
інгібітори протеази ВІЛ (наприклад, ритонавір, нельфінавір, сахарнавір), ліки, що підвищують
фармакокінетику кобіцистат та комбіновані таблетки, що застосовуються для лікування інфекції ВІЛ;
інгібітори протеази ВГС (наприклад, телапревір, боцепревір та омбітасвір/парітапревір/ритонавір
у комбінації з дазабувіром або без нього), що застосовуються для лікування гепатиту С;
нілотиніб та іматиніб (застосовуються для лікування певних злоякісних новоутворень);
кислоту мікофенолову, що застосовується для пригнічення імунної системи з метою запобігання
відторгнення трансплантата;
ліки, що застосовуються для лікування виразкової хвороби та рефлюксу (наприклад, омепразол,
ланзопразол або циметидин);
протиблювотні засоби, що застосовуються для лікування нудоти та блювання (наприклад, метоклопрамід);
ліки, що застосовуються для лікування печії, що містять гідроксид магнію та гідроксид алюмінію (засоби,
що нейтралізують шлунковий сік);
гормональну терапію етинілестрадіолом (наприклад, оральну протизаплідну таблетку) або даназол;
ліки, що застосовуються для лікування високого артеріального тиску або порушень функції серця,
наприклад, ніфедипін, нікардипін, ділтіазем та верапаміл;
протиаритмічні засоби (наприклад, аміодарон), що застосовуються для контролю серцевого ритму;
статини, що застосовуються для лікування підвищеного рівня холестерину та тригліцеридів;
протисудомні засоби — фенітоїн або фенобарбітал;
кортикостероїди преднізолон та метилпреднізолон;
антидепресант нефазодон;
рослинні ліки, що містять звіробій ( Hypericum perforatum ) або екстракти китайської шизандрі
( Shisandra sphenanthera );
метамізол, ліки, що застосовуються для лікування болю та гарячки;
каннабідіол (ліки, що застосовуються, зокрема, для лікування судом).
Слід негайно повідомити лікареві, якщо під час лікування виникнуть:
проблеми зі зором, такі як нечітке бачення, зміни сприйняття кольорів, труднощі з розпізнаванням
деталей або обмеження поля зору.
Слід повідомити лікареві про намір або необхідність приймати ібупрофен, амфотерацин В
або противірусні засоби (наприклад, ацикловір). Ці засоби, що застосовуються одночасно з Цідімусом,
можуть посилювати порушення функції нирок або нервової системи.
Лікар також повинен бути повідомлений, якщо під час застосування Цідімусу пацієнт приймає
також препарати калію або калійзберігаючі діуретики (наприклад, амілорид, тріамтерен або
спіронолактон) або антибіотики триметоприм або ко-тримоксазол, що можуть підвищувати рівень
калію в крові, деякі знеболювальні засоби (так звані нестероїдні протизапальні засоби НПЗЗ, наприклад,
ібупрофен), антикоагулянти або пероральні цукрознижуючі засоби.
Якщо пацієнт має бути вакцинований, слід заздалегідь повідомити про це лікареві.
Цідімус та їжа, напої
Зазвичай лікарський засіб Цідімус слід приймати натщесерце або щонайменше за 1 годину до або
через 2–3 години після їжі. Під час застосування Цідімусу слід уникати вживання грейпфрута та
соку з грейпфрута.
Вагітність та годування грудьми
Якщо жінка вагітна або годує грудьми, підозрює, що може бути вагітною, або планує завагітніти,
їй слід проконсультуватися з лікарем або фармацевтом перед застосуванням цього лікарського засобу.
Цідімус проникає в грудне молоко. Під час його застосування не можна годувати грудьми.
Керування транспортними засобами та обслуговування механізмів
Якщо після прийому Цідімусу пацієнт відчуває запаморочення, сонливість або порушення зору,
йому не слід керувати транспортними засобами або обслуговувати механізми. Ці симптоми
спостерігаються частіше при одночасному прийомі Цідімусу та алкоголю.
Цідімус містить лактозу та натрій
Якщо у пацієнта виявлено непереносимість певних цукрів, перед прийомом цього лікарського
засобу слід проконсультуватися з лікарем.
Цей лікарський засіб містить менше ніж 1 ммоль (23 мг) натрію в твердій капсулі, тобто лікарський
засіб вважається «без натрію».

3. Як застосовувати Цідімус

Цей лікарський засіб слід завжди застосовувати відповідно до рекомендацій лікаря. У разі будь-яких сумнівів слід звернутися до лікаря або фармацевта.
Під час виконання рецепту слід переконатися, що щоразу видається той самий препарат, що містить такролімус, якщо тільки фахівець-трансплантолог не порадив змінити його на інший засіб, що містить такролімус.
Препарат слід приймати двічі на добу. Якщо лікарський засіб виглядає інакше, ніж зазвичай, або змінилися рекомендації щодо його дозування, слід якомога швидше звернутися до лікаря або фармацевта, щоб переконатися, що видали правильний препарат.
Початкову дозу, яку застосовують з метою запобігання відторгненню трансплантованого органу, лікар визначає на основі маси тіла пацієнта. Початкові дози, які застосовують невдовзі після трансплантації, зазвичай становлять від 0,075 до 0,30 мг/кг маси тіла на добу (залежно від трансплантованого органа).
Рекомендована доза залежить від загального стану пацієнта та від того, який інший імунодепресивний засіб він приймає. Для визначення правильної дози та її корекції лікар буде призначати систематичні дослідження крові. Після досягнення стабілізації стану хворого лікар зазвичай зменшує дозу препарату Цідімус. Лікар точно вкаже, скільки капсул і як часто їх слід приймати.
Цідімус приймають внутрішньо двічі на добу, зазвичай вранці та ввечері. Препарат слід приймати натщесерце або принаймні за 1 годину до або через 2–3 години після прийому їжі.
Капсули слід ковтати цілими, запиваючи склянкою води.
Капсули слід приймати одразу після виймання з блистеру.
Під час застосування препарату Цідімус слід уникати вживання грейпфрутів та соку з грейпфрута.
Не можна ковтати осушувач, що міститься в фольгованій упаковці.
Прийняття більшої, ніж рекомендована, дози Цідімусу
У разі випадкового прийому надмірної дози Цідімусу слід негайно звернутися до лікаря або відправитися до приймального відділення найближчої лікарні.
Пропуск прийому Цідімусу
Не слід приймати подвійну дозу для відшкодування пропущеної дози. Якщо пацієнт забув прийняти препарат, йому слід дочекатися часу прийому наступної дози, а потім повернутися до попередньої схеми дозування.
Припинення застосування Цідімусу
Припинення застосування Цідімусу може збільшити ризик відторгнення трансплантованого органу. Не слід припиняти лікування без рекомендації лікаря.
У разі будь-яких подальших сумнівів щодо застосування цього лікарського засобу слід звернутися до лікаря або фармацевта.

4. Можливі побічні ефекти

Як і кожен лікарський засіб, цей препарат може спричиняти побічні ефекти, хоча вони виникають не у кожного.
Цідімус послаблює захисну систему організму, щоб запобігти відторгненню пересадженого
органу. Унаслідок цього організм не буде боротися з інфекціями так ефективно, як зазвичай. Тому
при прийомі Цідімусу може збільшитися схильність до інфекцій шкіри, порожнини рота,
шлунка та кишечника, легень і сечових шляхів. Деякі інфекції можуть бути тяжкими або призвести до смерті і
можуть включати інфекції, спричинені бактеріями, вірусами, грибами, паразитами або інші інфекції.
Необхідно негайно повідомити лікаря, якщо виникнуть симптоми інфекції, зокрема:

підвищення температури, кашель, біль у горлі, слабкість або загальне погане самопочуття
втрата пам’яті, труднощі з мисленням, труднощі з ходьбою або втрата зору — ці симптоми можуть бути спричинені дуже рідкісною тяжкою інфекцією мозку, яка може призвести до смерті (прогресуюча мультифокальна лейкоенцефалопатія, англ. PML).

Можливі тяжкі побічні ефекти, включаючи реакції, описані нижче. У разі
виявлення або підозри на будь-які з наведених тяжких побічних ефектів
необхідно негайно звернутися до лікаря.
Опортуністичні інфекції (бактеріальні, грибкові, вірусні та протозойні): тривала
діарея, підвищення температури та біль у горлі.
Під час лікування спостерігалися доброкачливі та злоякісні новоутворення, що виникають внаслідок
пригнічення імунної системи, зокрема злоякісні пухлини шкіри та рідкий тип раку,
який може проявлятися у вигляді шкірних уражень, відомий як саркома Капоші. До симптомів
належать шкірні зміни, такі як нові або змінені пігментації, плями або вузлики (частота
невідома (частоту не можна визначити на підставі наявних даних)):
Тромботична тромбоцитопенічна пурпура — порушення, що характеризується підвищенням температури та утворенням підшкірних крововиливів (які можуть виглядати як червоні крапочки), якому може супроводжувати
(або не супроводжувати): дуже сильна втому з невідомої причини, сплутаність свідомості, жовтяниця шкіри або очей
(жовтяниця), з симптомами гострої ниркової недостатності (виділення малої кількості сечі або анурія).
Повідомлялися випадки селективної аплазії еритроцитів (значне зниження кількості
червоних кров’яних клітин), гемолітичної анемії (зниження кількості червоних кров’яних клітин
внаслідок їх неправильного руйнування разом із відчуттям втоми) та нейтропенічної лихоманки
(зниження кількості білих кров’яних клітин, що борються з інфекціями, з супутньою лихоманкою).
Точна частота цих побічних ефектів невідома. У пацієнта можуть не
виявлятися жодні симптоми або, залежно від тяжкості захворювання, він може відчувати втому,
апатію, може мати незвично бліду шкіру, задишку, головний біль, біль у грудній клітці та відчувати
охолодження рук і ніг.
Випадки агранулоцитозу (значне зниження кількості білих кров’яних клітин із утворенням
виразок у порожнині рота, з лихоманкою та схильністю до інфекцій). Порушення може протікати
безсимптомно або у пацієнта може виникнути раптова лихоманка, озноб і біль у горлі.
Алергічні та анафілактичні реакції з такими симптомами: раптове виникнення сверблячої
висипки (круріпка), набряк рук, ніг, щиколоток, обличчя, губ, порожнини рота або горла (що може
спричинити труднощі з ковтанням або диханням) та відчуття непритомності.
Синдром зворотної задньої енцефалопатії: головний біль, порушення свідомості, судоми та порушення зору.
Порушення серцевого ритму типу torsade de pointes: зміна частоти серцевих скорочень, якій можуть
супроводжувати (або не супроводжувати) такі симптоми, як біль у грудній клітці (стенокардія), непритомність,
запаморочення або нудота, серцебиття (відчуття серцебиття) та труднощі з диханням.
Перфорація шлунково-кишкового тракту: сильний біль у животі з іншими симптомами, такими як
озноб, лихоманка, нудота або блювота, або без таких симптомів.
Синдром Стівенса-Джонсона: невияснений, поширений біль шкіри, набряк обличчя, тяжке захворювання
з утворенням пухирів на шкірі, у порожнині рота, очах та статевих органах, круріпка, набряк язика, червона або фіолетова, поширюючася шкірна висипка, відшарування шкіри.
Токсичний епідермальний некроліз: утворення ерозій та пухирів на шкірі або
слизових оболонках, почервоніння та набряк шкіри, яка може відшаровуватися на великих
ділянках тіла.
Гемолітико-уремічний синдром — порушення з такими симптомами: мала кількість виділеної сечі або анурія (гостра ниркова недостатність), дуже сильна втому, жовтяниця шкіри або очей
(жовтяниця), неправильне утворення синяків або кровотечі та симптоми інфекції.
Недостатня функціональність пересадженого органу.
Під час застосування препарату Цідімус можуть також виникати такі побічні ефекти:
Дуже часті побічні ефекти (можуть виникати частіше, ніж у 1 із 10 осіб):
підвищення концентрації цукру в крові, цукровий діабет, підвищення концентрації калію в крові
порушення сну
тремор, головний біль
підвищення артеріального тиску
діарея, нудота
порушення функції нирок
Часті побічні ефекти (можуть виникати рідше, ніж у 1 із 10 осіб):
зниження концентрації магнію, фосфатів, калію, кальцію або натрію в крові, затримка
рідини, підвищення концентрації сечової кислоти або ліпідів у крові, зниження апетиту,
підвищення кислотності крові, інші зміни електролітів у крові
симптоми тривоги, сплутаність свідомості та дезорієнтація, депресія, зміни настрою, кошмари,
галюцинації, психічні порушення
судоми, порушення свідомості, оніміння та поколювання (іноді болюче) рук і ніг, запаморочення,
зниження здатності до письма, порушення нервової системи
неясне бачення, підвищена чутливість до світла, захворювання очей
дзвін у вухах
зниження кровотоку в судинах серця, прискорена робота серця
кровотеча, часткова або повна непрохідність судин, зниження артеріального тиску
поверхневе дихання, зміни в тканині легень, накопичення рідини в просторі навколо легень,
запалення горла, кашель, симптоми, схожі на грип
запалення або виразки, що спричиняють біль у животі або діарею, кровотеча в шлунку,
запалення або виразки слизової оболонки порожнини рота, накопичення рідини в черевній порожнині,
блювота, болі в животі, нерозарбання, запор, метеоризм (також з виділенням газів), рідкий
стілець, проблеми з шлунком
зміни активності ферментів печінки, жовтяниця шкіри внаслідок порушень функції
печінки, ураження тканини печінки та запалення печінки
свербіж, висипка, випадання волосся, вугрові висипання, підвищене потовиділення
болі в суглобах, кінцівках, спині та ногах, судоми м’язів
недостатня функція нирок, знижене утворення сечі, порушене або болюче
виділення сечі
загальна слабкість, лихоманка, накопичення рідини в організмі, болі та погане самопочуття,
підвищення активності лужної фосфатази в крові, збільшення маси тіла, відчуття порушень
температури тіла
Нечасті побічні ефекти (можуть виникати рідше, ніж у 1 із 100 осіб):
зміни згортання крові, зниження кількості всіх типів кров’яних клітин
дегідратація, зниження концентрації білка або цукру в крові, підвищення концентрації фосфатів у
крові
кома, кровотеча в мозку, інсульт, параліч, порушення функції мозку,
порушення мови та вимови, проблеми з пам’яттю
помутніння кришталика
послаблення слуху
неправильне серцебиття, зупинка серця, послаблена робота серця, порушення міокарда,
збільшення м’яза серця, сильніше серцебиття, неправильний запис ЕКГ,
неправильна частота серцевих скорочень та неправильний пульс
тромбоз вени кінцівки, шок
труднощі з диханням, порушення дихальних шляхів, бронхіальна астма
непрохідність кишечника, підвищення активності амілази в крові, зворотний рух вмісту шлунка до
стравоходу (рефлюкс), затримка спорожнення шлунка
запалення шкіри, відчуття печіння при впливі сонячного світла
захворювання суглобів
неможливість виділення сечі, болісні менструації та неправильна менструальна кровотеча
недостатність деяких органів, симптоми, схожі на грип, підвищена чутливість до тепла
і холоду, відчуття тиску в грудній клітці, нервозність або змінене самопочуття, підвищення
активності лактатдегідрогенази в крові, зниження маси тіла
Рідкісні побічні ефекти (можуть виникати рідше, ніж у 1 із 1000 осіб):
незначні кровотечі в шкірі внаслідок утворення тромбів
підвищена жорсткість м’язів
втрата зору
втрата слуху
накопичення рідини в просторі навколо серця
гостра задишка
утворення кіст у підшлунковій залозі
порушення кровотоку через печінку
збільшене оволосіння
спрага, падіння, відчуття тиску в грудній клітці, знижена рухливість, виразки
Дуже рідкісні побічні ефекти (можуть виникати рідше, ніж у 1 із 10 000 осіб):
ослаблення м’язів
неправильний запис ехокардіограми
недостатність печінки, звуження жовчних протоків
болюче виділення сечі та наявність крові в сечі
збільшення кількості жирової тканини
Частота невідома (частоту не можна визначити на підставі наявних даних):
порушення зорового нерва (нейропатія зорового нерва)
Повідомлення про побічні ефекти
Якщо виникнуть будь-які побічні ефекти, включаючи побічні ефекти, не зазначені
в інструкції, необхідно повідомити лікаря або фармацевта. Побічні ефекти можна повідомляти
безпосередньо до Департаменту моніторингу побічних ефектів лікарських засобів Урядового центру реєстрації лікарських засобів, медичних виробів та біологічних продуктів:
Al. Jerozolimskie 181C, 02-222 Варшава
тел.: + 48 22 49 21 301/факс: + 48 22 49 21 309/ веб-сайт: https://smz.ezdrowie.gov.pl
Побічні ефекти можна повідомляти також суб’єкту, відповідальному за препарат.
Завдяки повідомленням про побічні ефекти можна буде зібрати більше інформації про
безпеку застосування лікарського засобу.

5. Як зберігати Цідімус

Ліки потрібно зберігати в недоступному для дітей та непомітному місці.
Не застосовувати цей лікарський засіб після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці після EXP.
Термін придатності означає останній день зазначеного місяця.
Термін придатності після першого відкриття алюмінієвої обгортки, що закриває блистр:
12 місяців. Після відкриття алюмінієвої обгортки не зберігати при температурі вище 25°C.
Капсули слід приймати одразу після виймання з блистра.
Не зберігати при температурі вище 30°C. Зберігати в оригінальній упаковці для захисту від вологи.
Ліки не слід викидати у каналізацію або побутові сміттєві контейнери. Потрібно запитати фармацевта, як утилізувати ліки, які більше не використовуються. Така практика допоможе захистити навколишнє середовище.

6. Вміст упаковки та інша інформація

Що містить Цідімус
Діючою речовиною лікарського засобу є такролімус. Кожна капсула містить 0,5 мг, 1 мг або 5 мг
одноводного такролімусу.
Інші складові:
Вміст капсули: гіпромелоза, лактоза моногідрат, натрію кроскармелоза (Ac Di Sol),
магнію стеарат
Цідімус, 0,5 мг
Капсула (тіло): діоксид титану (Е171), натрію лаурілсульфат, лаурат сорбітану, желатин
Капсула (кришечка): оксид заліза жовтий (Е172), діоксид титану (Е171), натрію лаурілсульфат,
лаурат сорбітану, желатин
Цідімус, 1 мг
Капсула (тіло): діоксид титану (Е171), натрію лаурілсульфат, лаурат сорбітану, желатин
Капсула (кришечка): оксид заліза жовтий (Е172), оксид заліза червоний (Е172), оксид заліза
чорний (Е172), діоксид титану (Е171), натрію лаурілсульфат, лаурат сорбітану, желатин
Цідімус, 5 мг
Капсула (тіло): діоксид титану (Е171), натрію лаурілсульфат, лаурат сорбітану, желатин
Капсула (кришечка): оксид заліза червоний (Е172), діоксид титану (Е171), натрію
лаурілсульфат, лаурат сорбітану, желатин
Як виглядає Цідімус і що містить упаковка
Цідімус 0,5 мг: тверді капсули з білим матовим тілом та кришечкою кольору слонової кістки (довжина 14,5 мм), що містять білий або білуватий порошок.
Цідімус 1 мг: тверді капсули з білим матовим тілом та світло-коричневою кришечкою (довжина 14,5 мм), що містять білий або білуватий порошок.
Цідімус 5 мг: тверді капсули з білим матовим тілом та помаранчевою кришечкою (довжина 15,8 мм), що містять білий або білуватий порошок.
Капсули Цідімус упаковані у блистери з плівки ПВХ/ПЕ/ПВДХ/алюміній у пакеті з поліестеру/алюмінію/ПЕ з вологопоглинальним засобом, у картонному коробці.
Вологопоглинальний засіб ковтати не можна.
Розміри упаковок: 30, 50, 60 та 100 твердих капсул.
Суб’єкт, відповідальний за випуск, та виробник
Суб’єкт, відповідальний за випуск
Sandoz GmbH
Biochemiestrasse 10
6250 Kundl, Австрія
Виробник
Lek Pharmaceuticals d.d.
Verovškova 57
1526 Ljubljana, Словенія
Lek Pharmaceuticals d.d.
Trimlini 2D
9220 Lendava, Словенія
Lek S.A.
вул. Доманевська 50 C
02-672 Варшава, Польща
Salutas Pharma GmbH
Otto-von-Guericke-Allee 1
39179 Barleben, Німеччина
S.C. Sandoz, S.R.L.
вул. Лівезені, № 7А
Тиргу-Муреш, Румунія
Для отримання докладнішої інформації щодо лікарського засобу та його назв у країнах
Європейського економічного простору слід звертатися до:
Sandoz Polska Sp. z o.o.
вул. Доманевська 50 C
02-672 Варшава
тел. 22 209 70 00